Рішення

від 31.10.2024 по справі 568/1281/24

РАДИВИЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №568/1281/24

Провадження №2/568/357/24

31 жовтня 2024 р. м.Радивилів

Радивилівський районний суд Рівненської області

в складі головуючої судді Троцюк В.О.

секретаря судового засідання Гуменюк Г.В.

за участі позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

розглянувши у судовому засіданні в місті Радивилів в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа служба в справах дітей Радивилівської міської ради Рівненської області про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 , третя особа служба в справах дітей Радивилівської міської ради про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей.

В обґрунтування позову зазначила, що з відповідачем по справі перебуває у шлюбі із 25 травня 2013 року. В шлюбі в них народилася дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Спільне подружнє життя не склалось через відсутність взаєморозуміння, поступово відносини між ними погіршились, що призвело до втрати почуття любові та взаємоповаги. На даний час вони фактично припинили шлюбні відносини, ведення спільного господарства та сумісного проживання. Вважає подальше спільне життя неможливе, збереження шлюбу вважає недоцільним. Просить шлюб між ними розірвати та визначити місце проживання дитини з позивачем.

Ухвалою суду від 20 серпня 2024 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення вказаних недоліків.

21 серпня 2024 року позивачем подано заяву на усунення сказаних в ухвалі суду недоліків.

Ухвалою суду від 22 серпня 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження, вирішено проводити її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 24 вересня 2024 року закрито підготовче провадження у справі та справу призначено до судового розгляду, зобов`язано орган опіки та піклування Радивилівської міської ради надати висновок щодо визнання місця проживання дитини.

Позивач в судовому засідання позовні вимоги підтримала в повному обсязі, з підстав, викладених в позовній заяві, просила їх задоволити. Пояснила, що з відповідачем тривалий час проживають окремо, не ведуть спільного господарства, дочка проживає з нею.

Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги визнав в повному обсязі, не заперечив щодо розірвання шлюбу з відповідачем, також не заперечує щодо визначення місця проживання дочки з матір`ю.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, подавши до суду заяву щодо розгляду справи у її відсутності, просила врахувати наданий висновок щодо визначення місця проживання неповнолітньої дитини.

Згідно зі ст.206 ЦПК України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі і у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. У разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з`ясування і дослідження інших обставин справи.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, повно і всебічно дослідивши письмові докази у справі, приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що 25 травня 2013 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено шлюб, який був зареєстрованим відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Радивилівського районного управління юстиції у Рівненській області, актовий запис №42. (а.с.6).

В шлюбі в них народилася дочка ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в свідоцтві про народження якої, сторони вказані батьками. (а.с.10)

Судом встановлено, що сторони припинили сімейні і подружні стосунки та не бажають їх поновлення.

Суд вважає, що подальше збереження шлюбу порушує, передбачене ст.56 Сімейного кодексу України, право дружини та чоловіка на особисту свободу.

Згідно ч.3, ч.4 ст.56 Сімейного кодексу України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини.

Відповідно до ч.3 ст.105 Сімейного Кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, беручи до уваги вимоги ст.110 Сімейного Кодексу.

Згідно з ст.24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя (ст.110 СК України).

Оскільки позивач наполягає на розірванні шлюбу, то відповідно відмова в розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу та шлюбних відносин, що є не припустимим.

Відповідно до ст.112 ч.2 СК України суд ухвалює рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них.

Згідно ч.2 ст.114 СК України у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.

Згідно з ч.3 ст.115 Сімейного кодексу України - документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.

Відповідно в пункті 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя»: проголошена Конституцією України охорона сім`ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з`ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя».

Приймаючи до уваги, що причини, які спонукають позивача наполягати на розірванні шлюбу є обґрунтованими і подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечило б інтересам сторін, що має істотне значення, позов підлягає задоволенню.

Щодо визначення місця проживання дитини, то суд виходить з наступного.

Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України "Про охорону дитинства").

Згідно статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Відповідно до частин другої, четвертої статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна.

Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Як передбачено частинами 1, 2 статті 161 Сімейного кодексу України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітніх дітей беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дітей до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

Згідно правових позицій Верховного Суду, у спорах між батьками про визначення місця проживання дитини зауважено, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток і належне виховання, тому передусім мають бути визначені та враховані інтереси дитини з огляду на об`єктивні обставини спору, а вже тільки потім права батьків. Щодо врахування думки дитини при визначенні місця її проживання наголошено, що, визначаючи місце проживання дитини, суд може врахувати її думку щодо проживання з одним із батьків, проте згода дитини на проживання з одним з батьків не повинна бути абсолютною для суду, якщо вона не буде відповідати і сприяти захисту прав та інтересів дитини. Стосовно участі органів опіки та піклування при визначенні місця проживання дитини зазначено, що рішення суду лише щодо розірвання шлюбу не є судовим рішенням, яке стосується визначення місця проживання дитини. Участь органів опіки та піклування обов`язкова при розгляді справ про визначення місця проживання дитини, інакше рішення суду, яким, зокрема, також вирішено питання місця проживання дитини, але без участі органів опіки та піклування, не може бути враховане як рішення про визначення місця проживання дитини.

При визначенні місця проживання дитини судами необхідно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору.

Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди, насамперед, мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах.

Нормами статті 19 СК України встановлено, що при розгляді спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе, не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Органом опіки та піклування Радивилівської міської ради підготовлено висновок щодо визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідно до якого вважає доцільними визначити місце проживання дитини з матір`ю ОСОБА_1 , що не суперечить інтересам дитини. (а.с.33-34)

Вирішуючи спір, враховуючи наведені норми матеріального права, у повному обсязі, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, суд дійшов висновку про визначення місця дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з матір`ю ОСОБА_1 , і це відповідатиме інтересам дитини. При цьому, це не впливатиме на її взаємовідносини з батьком, оскільки визначення місця проживання дитини з однім із батьків, не позбавляє іншого батьківських прав та не звільняє його від виконання своїх батьківських обов`язків. Батько дитини має право та обов`язок піклуватися про здоров`я дитини, стан її розвитку, незалежно від того з ким дитина буде проживати. В разі зміни обставин у відносинах сторін спору, а в першу чергу, відносин між батьками, визначене у цій справі місце проживання дитини може бути змінено як за згодою батьків, так і в судовому порядку.

Відтак, на думку суду, позов підлягає задоволенню.

Згідно п.6 ч.1 ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат між сторонами суд виходить із положень ч.1 ст.141 ЦПК України, де зазначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.Інші витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються в разі відмови в позові на відповідача.

За вказаних обставин, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2422,40 гривень сплаченого судового збору.

Керуючись ст.ст.24, 55, 56, 112, 141, 161 СК України, ст.ст.2-5, 10, 12, 13, 18, 81, 144, 223, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа служба в справах дітей Радивилівської міської ради Рівненської області про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини - задовольнити.

Шлюб, укладений між ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) та ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ), який зареєстрований 25 травня 2013 рокувідділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Радивилівського районного відділу юстиції у Рівненській області, актовий запис №42 - розірвати.

Визначити місце проживання дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , за місцем її проживання АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.

Апеляційна скарга подається до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНКОПП НОМЕР_1 , місце проживання АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання АДРЕСА_2 .

Третя особа: служба в справах дітей Радивилівської міської ради, ЄДРПОУ 42660089, м.Радивилів вул.І.Франка, 13 Дубенського району Рівненської області.

Повний текст рішення виготовлено 11.11.2024 року.

Суддя В.О. Троцюк