Ухвала

від 05.11.2024 по справі 710/1482/24

ШПОЛЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №710/1482/24

Номер провадження 1-кп/710/155/24

УХВАЛА

іменем України

05.11.2024 м. Шпола

Шполянський районний суд Черкаської області

в складі: головуючого - судді - ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,

сторін кримінального провадження:

прокурора - прокурора Звенигородської окружної прокуратури ОСОБА_3 ,

потерпілого - ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в залі суду в м. Шпола кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 01.03.2013 за №12013250300000130 за ч.3 ст. 191 КК України,

ВСТАНОВИВ:

04.10.2024 до Шполянського районного суду Черкаської області надійшло клопотання про закриття кримінального провадження відомості про яке, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 01.03.2013 за №12013250300000130 за ч.3 ст. 191 КК України.

Клопотання обґрунтоване тим, що слідчим відділом Звенигородського РВП ГУНП в Черкаській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12013250300000130 від 01.03.2013 за ч. 3 ст. 191 КК України.

Кримінальне провадження зареєстровано про те, що в 2009 році між ПП «Метроавтотранс», яке зареєстроване в АДРЕСА_1 , та ТОВ «Шполянський завод запасних частин «Метровагонмаш» укладено договір оренди виробничих приміщень в яких зберігалась техніка, запасні частини ПП «Метроавтотранс». В подальшому, в 2012 році службові особи ТОВ «Шполянського заводу запасних частин «Метровагонмаш», зловживаючи службовим становищем відмовили власнику ПП «Метроавтотранс» ОСОБА_4 в допуску на територію заводу до матеріальних цінностей, та зловживаючи службовим становищем привласнили екскаватор Є 652Б, який належить ОСОБА_4 , розукомплектували автомобіль ГАЗ 5312, бульдозер ДТ-75, та трактор Т-70, які належать ПП « Метроавтотранс », чим спричинили ОСОБА_4 матеріальні збитки.

Під час досудового розслідування до провадження був залучений та допитаний в якості потерпілого ОСОБА_4 , який пояснив, що з 2006 року по грудень 2011 року працював на посаді директора ТОВ Шполянський завод запасних час «Метровагонмаш», у грудні 2011 року звільнився за згодою сторін. У вересні 2009 року відкрив власне приватне підприємство «Метроавтотранс» де є його засновником. Дане підприємство займається міжнародним перевезенням вантажів. На той час працював на посаді директора та бачив, що на заводі, який був філією російського підприємства на території України, кредит на завод взяти було неможливо, не було автопарку, і тому вирішив відкрити дане підприємство, з метою проведення перевезення продукції заводу. На території заводу запасних частих приватне підприємство орендувало склади, де зберігалися вантажні автомобілі, автобус, легкові автомобілі, паливно-мастильні матеріали та інші цінності. На той час директором ПП « Метроавтотранс » був ОСОБА_6 та в подальшому директором став ОСОБА_7 . Між ПП « Метроавтотранс » та ТОВ Шполянський завод запасних частиш «Метровагонмаш» було укладено договір оренди. Після того як він звільнився з ТОВ Шполянський завод запасних частин «Метровагонмаш», в січні 2012 року директор заводу запасних частин ОСОБА_8 запропонував забрати всю техніку ПП «Метроавтотранс» з території заводу. Через декілька днів хотів забрати свою техніку із заводу, але начальник служби безпеки заводу ОСОБА_9 не дозволив виїзд техніки за територію заводу, також заборонили вивезти документацію ПІ «Метроавтотранс». На територію заводу запасних частин ОСОБА_4 не пускають, та на території вказаного товариства залишилося його особисте майно та майно ПП «Метроавтотранс», а саме екскаватор Є 652Б, який належить особисто йому, автомобіль ГАЗ 5312, бульдозер ДТ-75, трактор Т-70, автомобіль ЛуАЗ, метал, нафтопродукти, токарні, фрезерні верстати, будівельні матеріали (цегла, пластикові вікна). Він неодноразово звертався до директора ТОВ Шполянський завод запасних частин «Метровагонмаш» ОСОБА_8 з проханням повернути йому його майно, на що ОСОБА_8 , відмовив йому.

Також, в ході досудового розслідування кримінального провадження допитано ряд свідків.

Так, в ході допиту в якості свідка ОСОБА_9 пояснив, що з січня 2012року працює заступником генерального директора ТОВ ШЗЗЧ «Метровагонмаш», з того часу директором працює ОСОБА_8 . З 2010 року працював на ТОВ Ш334 начальником відділу економічної безпеки та охорони. На той час директором заводу був ОСОБА_4 . В 2011 році на підприємство приїхала перевірка з Москви та в дізнався, що на території заводу наявні суб`єкти господарювання, що належать ОСОБА_4 , зокрема ПІ «Метроавтотранс» та ще декілька СПД, Дані СПД надавати послуги заводу по перевезенню, будівництву, а також інші послуги. В грудні 2012 року ОСОБА_4 звільнили з посади директора ТОВ ШЗЗЧ, а директором призначено ОСОБА_8 . ОСОБА_9 призначили заступником генерального директора. З інформації наявній у документації дізнався, що між власником підприємства «Метроавтотранс» ОСОБА_4 та ТОВ ШЗЗЧ було заключено договір оренди гаражів заводу, що зберігалося в даних гаражах не знав. Договір оренди гаражів між ОСОБА_4 та ШЗЗЧ був розірваний, про що офіційно було попереджено ОСОБА_4 , надіслано повідомлення ОСОБА_4 про те, щоб він до певної дати забрав майно, яке належить ПП « Метроавтотранс » з території ШЗЗЧ. Після попередження ОСОБА_4 тривалий час не забирав техніку, через деякий час директор «Метроавтотранс» ОСОБА_7 , начальник гаража ОСОБА_10 та він зустрілися для вирішення питання про передачу техніки. ОСОБА_11 надав документи на техніку, яка зберігалася в гаражах та була власністю ПП «Метроавтотранс» (технічні-паспорти на автомобілі та трактори) та згідно технічних паспортів ПП « Метроавтотравс забрало свою техніку, ніякого майна ПІ «Метроавтотранс» на той час на території заводу не було.

Допитано в якості свідка ОСОБА_10 , який пояснив, що близько року працює на ШЗЗЧ «Метровагонмаш» начальником транспортної дільниці. Призначався на роботу директором ОСОБА_8 . У функціональні обов`язки входить випуск транспорту підприємства, контроль за транспортом на підприємстві, забезпечення транспорту паливно-мастильними матеріалами, запасними частинами. На території підприємства ніяко екскаватора, за час його роботи не було та території підприємства знаходиться автотранспорт який належить ШЗЗЧ. За час роботи ніяких договорів оренди не бачив. На запитання: під час обшуку на території заводу був виявлений бульдозер ТД-75, кому належить даний бульдозер? Відповів: коли прийшов на роботу, то даний бульдозер стояв території гаража, жодного разу він не використовувався, так як він був технічно не справний. Від працівників заводу, які працюють тривалий час дізнався, що даний бульдозер перебував на території ШЗЗЧ близько 20 років. На запитання: на території ШЗЗЧ під час обшуку було виявлено автомобіль ЛУАЗ, кому він належить? Відповів: даний автомобіль належить колишньому директору ОСОБА_4 , автомобіль в несправному стані. ОСОБА_4 неодноразово повідомлялося про те, щоб він забрав з території ШЗЗЧ даний автомобіль, але він автомобіль не забрав.

Допитаний в якості свідка ОСОБА_7 пояснив, що з 2007 року працював на заводі запасних частин ВАТ «Метровагонмаш». В 2009 році було створено ПП « Метроавтотранс » засновником якого був ОСОБА_4 та в цьому ж році перейшов працювати в дане ПП. Спочатку працював там простим робітником, директором на той час був ОСОБА_12 , після того як директор звільнився у зв`язку з виходом на пенсію, трудовим колективом його було обрано директором ПП «Метроавтотранс». Будучи директором в його службові обов`язки входило керівництво підприємством. На той час на підприємстві працювало близько 30 чоловік, з них працівників ІТР близько 5 чоловік. Головним бухгалтером була ОСОБА_13 . На балансі ПП перебувало майно: легковий автотранспорт, вантажний автотранспорт, автобуси, трактори, екскаватор. ПП Метроавтотранс» знаходилося на території ШЗЗЧ «Метровагонмаш», орендували гаражний комплекс та автомобілі. Договори оренди складалися між ШЗЗЧ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та ПП «Метроавтотранс». Договори оренди він не підписував, підписував їх попередній директор ОСОБА_12 Оплата по договору оренди здійснювалась кожного місяця у безготівковій формі, через філію «Приватбанку». Договори оренди він бачив, перечитував їх, але на даний час договорів оренди немає, так як вони перебували на території ШЗЗЧ та після зміни керівництва його не допустили до робочого місця де зберігалася документація ПП « Метроавтотранс » і договори оренди зокрема. В грудні 2011 року директора ШЗЗЧ «Метровагонмаш» ОСОБА_4 було звільнено із займаної посади та призначено директором ОСОБА_8 .. В розмові ОСОБА_8 запевнив його, що ПП « Метроавтотранс » буде працювати на території ШЗЗЧ та пообіцяв співпрацю.

З грудня 2011 року ПП «Метроавтотранс» співпрацювало з ШЗЗЧ з надання послуг по перевезенню вантажів. ШЗЗЧ надавав замовлення на транспорті перевезення, а ПП « Метроавтотранс » виконував дані замовлення, що оформлялося з видачею товарно-транспортних накладних. В лютому 2012 року він прийшов до прохідної ШЗЗЧ «Метровагонмаш» та начальник охорони його не пропустив до території ШЗЗЧ, пояснюючи це вказівкою керівництва заводу, також на територію не допустили інших працівників ПП « Метроавтотранс ». Після цього він декілька разів телефонував до керівництва ШЗЗЧ просив віддати документацію та техніку, яка залишилася на території ШЗЗЧ, також просив виплатити заборгованість ШЗЗЧ перед ПП « Метроавтотранс », яка складала близько 500 тисяч гривень. Керівництво ШЗЗЧ за борги не розрахувалося та документацію і техніку, яка залишилася на заводі не віддали. На ШЗЗЧ залишилася техніка, яка належить ПІ «Метроавтотранс», а саме: автомобіль ГАЗ 53, самоскид, ГАЗ 52 бензовоз, трактор ДТ-75 бульдозер, трактор Т-70, трактор Т-150, двигуни до автобусів «Ікаріус», запасні частини до автомобілів, нафтопродукти: дизельне пальне та бензин близько тони, металопрокат, цегла, екскаватор та автомобіль ЛуАЗ, які належали ОСОБА_4 . Після цього він направляв листи до керівництва ШЗЗЧ з проханням повернути майно, яке належить ПП « Метроавтотранс », але відповіді на дані листи не отримано.

Допитаний по справі ОСОБА_14 пояснив, що з 2008 по лютий 2013 року він працював механіком ПП « Метроавтотранс », дане підприємство знаходилося на території ШЗЗЧ. У власності ПП перебував екскаватор, бульдозер ДТ-75, автомобіль ГАЗ 5312, автомобіль ЛУАЗ. В грудні 2012 року ОСОБА_4 звільнили з посади директора ШЗЗЧ, та призначили директором ОСОБА_8 . В січні 2013 року працівників ПП « Метроавтотранс » не пустили на територію ШЗЗЧ та після цього він на території ШЗЗЧ не був.

Допитані свідки ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 дали аналогічні покази.

Допитаний по справі ОСОБА_18 пояснив, що з 2006 року по грудень 2012 року працював на ШЗЗЧ «Метровагонмаш» старшим охоронником. В службові обов`язки входило: перевірка несення служби охороною заводу, начальником охорони на той час працював ОСОБА_19 та 16 охоронників, працювали вони по 12 годин, на зміну заступало 4 охоронники. Три охоронники знаходилися на стаціонарних постах, а старший зміни перебував на території заводу. На той час директором ШЗЗЧ був ОСОБА_4 . В якому точно році не пам`ятає, бачив на території заводу екскаватор на гусеничному ходу, кому він належав не знає, як він потрапив на територію заводу також не знає. Даний екскаватор постійно виїжджав та заїжджав на територію заводу. На даному екскаваторі на той час працювали ОСОБА_20 , ОСОБА_21 . Близько двох років тому ОСОБА_4 звільнили з посади директора ШЗЗЧ, директором призначили ОСОБА_8 і через рік після цього він звільнився з роботи, так як заробітна плата не влаштовувала. На запитання: коли він звільнилися з ШЗЗЧ, чи перебував на території заводу екскаватор? Відповів: коли звільнявся, екскаватора на території ШЗЗЧ не було, коли не стало екскаватора не знає (чи то коли директором був ОСОБА_22 , чи коли директором був ОСОБА_23 ), на даний екскаватор уваги не звертав, так як він постійно, то заїжджав, то виїжджав з території заводу. На запитання про те, чи велися записи виїзду автотранспорту з території заводу в книгах обліку на КПП? Кушковий пояснив, що в книгах обліку велися записи не постійно, записувався автотранспорт, який не належав ШЗЗЧ та заїжджав, або виїжджав з території заводу. Автотранспорт, який належав ШЗЗЧ та виїжджав на роботи по місту в журнал не записували. Інформація фіксувалася охороною для себе, щоб знати куди поїхав транспорт. На запитання про те, що він знає про суб`єкти господарювання, які належали ОСОБА_4 та перебували на території ШЗЗЧ? Відповів: про СПД, які належали ОСОБА_4 перебували на території ШЗЗЧ нічого не знає.

Допитані по кримінальному провадженню ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_8 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 не надали досудовому розслідуванню інформації про перебування техніки ОСОБА_4 на території ШЗЗЧ.

Згідно наданих довідок у ПП «Метроавтотранс» сільськогосподарської техніки у володінні немає. В ході досудового розслідування було проведено обшук на території ШЗЗЧ, під час якого техніки, на яку вказує ОСОБА_4 на території заводу не виявлено.

Отже, в ході досудового розслідування, з метою здобуття доказів, встановлення особи, яка вчинила вищевказане кримінальне правопорушення, були проведені необхідні слідчі дії, допитано свідків, які володіють інформацією з даного приводу але особу правопорушника в ході досудового розслідування встановлено не було.

На теперішній час, по даному кримінальному провадженню про підозру жодній особі не повідомлялося.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 КПК України досудовим розслідуванням є стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності.

Згідно зі ст. 28 КПК України, під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об`єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Розумні строки не можуть перевищувати передбачені цим Кодексом строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень. Проведення досудового розслідування у розумні строки забезпечує прокурор, слідчий суддя (в частині строків розгляду питань, віднесених до його компетенції), а судового провадження - суд.

Відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 36 КПК України прокурор, здійснюючи нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням, уповноважений приймати процесуальні рішення у випадках, передбачених цим Кодексом, у тому числі щодо закриття кримінального провадження та продовження строків досудового розслідування за наявності підстав, передбачених цим Кодексом.

Згідно з п. 1-1 ч. 2 ст. 284 КПК України, кримінальне провадження закривається судом з підстави, передбаченої пунктом 3-1 частини першої цієї статі, а саме якщо не встановлено особу, яка вчинила кримінальне правопорушення, у разі закінчення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, крім випадків вчинення особливо тяжкого злочину проти життя чи здоров`я особи або злочину, за який згідно із законом може бути призначено покарання у виді довічного позбавлення волі.

Згідно з абз. 4 ч. 4 ст. 284 КПК України, закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 3-1 частини першої цієї статті, здійснюється судом за клопотанням прокурора.

Частиною 3 статті 191 Кримінального кодексу України передбачено покарання у виді обмеженням волі на строк до п`яти років або позбавленням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

З урахуванням положень ст. 12 КК України, кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 191 КК України, відноситься до тяжкого злочину.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 49 КК України, строк давності притягнення до кримінальної відповідальності у разі вчинення тяжкого злочину, становить 10 років.

З огляду на матеріали кримінального провадження вбачається, те, що, кримінальне правопорушення вчинено не пізніше 2012 року, тобто понад 10 років тому.

Отже, у кримінальному провадженні № 12013250300000130 особу, яка вчинила кримінальне правопорушення не встановлено, строк давності притягнення до кримінальної відповідальності закінчився, вказане кримінальне правопорушення не є особливо тяжким злочином проти життя чи здоров`я особи та не є злочином, за який згідно із законом може бути призначено покарання у виді довічного позбавлення волі, а відтак кримінальне провадження підлягає закриттю на підставі п.3-1 ч. 1ст. 284 КПК України.

Враховуючи в сукупності зібрані докази, а також те, що в ході досудового розслідування, під час проведення слідчих дій, не встановлено беззаперечних прямих доказів, що вказують на факт вчинення кримінального правопорушення конкретною особою та закінчилися строки давності притягнення до кримінальної відповідальності за кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 191 КК України, кримінальне провадження підлягає закриттю.

Прокурор у судовому засіданні підтримав своє клопотання.

Потерпілий у судовому засіданні заперечував проти закриття провадження у справі.

Заслухавши учасників судового процесу дослідивши матеріали кримінального провадження суд зазначає таке.

Судом встановлено, що відповідно до витягу з кримінального провадження № 12013250300000130 від 05.06.2013, 01.03.2013 було внесено відомості до ЄРДР. Правова кваліфікація - ч.3 ст. 191 КК України. Фабула: в 2009 році між ПП «Метроавтотранс», яке зареєстроване в АДРЕСА_1 та ТОВ «Шполянський завод запасних частин «Метровагонмаш» укладено договір оренди виробничих приміщень в яких зберігалась техніка, запасні частини ПП «Метровагонмаш». В подальшому, в 2012 році службові особи ТОВ «Шполянського заводу запасних частин «Метровагонмаш», зловживаючи службовим становищем відмовили власнику ПП «Метровагонмаш» ОСОБА_4 в допуску на території заводу до матеріальних цінностей, та зловживаючи службовим становищем привласнили екскаватор Є 652Б, який належить ОСОБА_4 , розкомплектувати автомобіль ГАЗ 5312, бульдозер ДТ -75, та трактор Т-70, які належать ПП «Метровагонмаш», чим спричинили ОСОБА_4 матеріальні збитки. (а.с. 131 том.1).

Відповідно до ч.2, 3 ст. 4 КК України злочинність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння. Часом вчинення злочину визнається час вчинення особою передбаченої законом про кримінальну відповідальність дії або бездіяльності.

Санкція ч.3 ст. 191 КК України в редакції від 20.05.2012, яка була чинною на дату заяви про злочин, 30.05.2012, передбачає покарання у виді обмеженням волі на строк від трьох до п`яти років або позбавленням волі на строк від трьох до восьми років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Відповідно до ч.5 ст. 12 КК України, тяжким злочином є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше двадцяти п`яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше десяти років.

Відповідно до п.4 ч.1 ст. 49 КПК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули десять років - у разі вчинення тяжкого злочину.

Відповідно до п. 3-1 ч. 1 ст. 284 КПК України, кримінальне провадження закривається в разі, якщо: не встановлено особу, яка вчинила кримінальне правопорушення, у разі закінчення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, крім випадків вчинення особливо тяжкого злочину проти життя чи здоров`я особи або злочину, за який згідно із законом може бути призначено покарання у виді довічного позбавлення волі.

Відповідно до п. 1-1 ч.2 ст. 284 КПК України, кримінальне провадження закривається судом з підстави, передбаченої пунктом 3-1 частини першої цієї статті;

Відповідно до ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього обвинувачення.

З часу внесення до ЄРДР відомостей про вчинення кримінального правопорушення тобто з 01.03.2013 року минуло більше десяти років. Обвинувачення за час досудового розслідування нікому не було пред`явлено.

Отже, з урахуванням тяжкості кримінального правопорушення, яке кваліфіковано за ч.3 ст. 191 КК України, суд уважає, що на час проведення судового засідання строк давності притягнення особи до кримінальної відповідальності закінчився.

Суд вважає, що клопотання прокурора потрібно задовольнити, а справу закрити, оскільки за час проведення досудового розслідування обвинувачення нікому так і не було оголошено, а також закінчився строк притягнення до кримінальної відповідальності.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 12, 49, 191 КК України, ст. 284, 369 -372, 376, 395, 532 КПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора - задовольнити.

Кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 01.03.2013 за №12013250300000130 за ч. 3 ст. 191 КК України - закрити з підстави передбаченої п. 3-1 ч. 1 ст. 284 КПК України - у зв`язку з не встановленням особи, яка вчинила кримінальне правопорушення та закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Ухвала про закриття кримінального провадження може бути оскаржена в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду, через Шполянський районний суд Черкаської області, протягом семи днів з дня її оголошення .

Суддя ОСОБА_1