Рішення

від 06.11.2024 по справі 755/8056/24

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 755/8056/24

Провадження № 2/755/5265/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" листопада 2024 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі:

Головуючого судді - Хромової О.О.

при секретарі - Бовкун М.В.

розглянувши в загальному позовному провадженні, в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Капітал Ріелті» про визнання права на майнові права,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до Дніпровського районного суду міста Києва з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Капітал Ріелті» (далі - ТОВ «Капітал Ріелті»), в якому просила визнати за нею права на майнові права на об`єкт нерухомості - квартиру

АДРЕСА_1 , попередня поштова адреса: АДРЕСА_2 .

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 05 лютого 2014 року між ОСОБА_2 , як покупцем, та ТОВ «Капітал Ріелті», як продавцем, укладено договір № КР/7/285 купівлі-продажу майнових прав, відповідно до умов якого продавець продає, а покупець купує майнові права на об`єкт нерухомості у порядку та на умовах, передбачених цим договором, та у відповідності до норм ЦК України, що визначають загальні положення про купівлю-продаж об`єкту нерухомості. Об`єктом нерухомості, майнові права на який передаються за цим договором, є об`єкт нерухомості, розташований в об`єкті капітального будівництва за будівельною адресою: АДРЕСА_3 з наступними характеристиками: квартира АДРЕСА_4 , кількість кімнат - 1, загальна площа - 38,5 кв. м, поверх - 13, секція - 2. Встановлений договором термін закінчення будівництва та введення в експлуатацію об`єкта капітального будівництва - 4 квартал 2014 року. Договором встановлено орієнтовну загальну вартість майнових прав об`єкта нерухомості - 256 025,00 грн. Позивачем

06 лютого 2014 року та 07 лютого 2014 року здійснена повна оплата орієнтовної загальної вартості майнових прав на об`єкт нерухомості у сумі 256 025,00 грн у зв`язку із чим вона отримала довідку від 07 лютого 2014 року про фінансування 100 % майнових прав об`єкта нерухомості по договору від

05 лютого 2014 року № КР/7/285 купівлі-продажу майнових прав. Таким чином, позивач повністю виконала взяті на себе зобов`язання з оплати вартості придбання майнових прав на об`єкт нерухомості.

Всупереч пунктам 2.1, 2.5, 4.3 Договору відповідач не передав майнові права позивачу, будівництво об`єкта капітального будівництва не завершено, об`єкт капітального будівництва в експлуатацію не введений, відповідного акту-прийому передачі між сторонами не підписано. Вказаним відповідач порушив права позивача на отримання у власність майнових прав на об`єкт нерухомості та реєстрацію права власності на завершений будівництвом об`єкт.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 22 травня 2024 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачеві строк для усунення недоліків - два дні з дня отримання копії ухвали.

31 травня 2024 року представником позивача ОСОБА_1 - адвокатом Подкопаєвою І.А., подано заяву про усунення недоліків позовної заяви, долучено доказ надіслання позовної заяви з доданими до неї документами відповідачеві.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 04 червня 2024 року відкрито провадження у даній справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 10 липня 2024 року на 12-30 год.

У підготовче засідання 10 липня 2024 року сторони не з`явились, у зв`язку з їх неявкою підготовче засідання відкладено на 07 серпня 2024 року на 13-45 год.

У судове засідання 07 серпня 2024 року сторони не з`явилися, про дату час та місце судового засідання повідомлялися належним чином. Позивач ОСОБА_1 подала заяву про розгляд справи без її участі, проти закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду не заперечувала.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 07 серпня 2024 року закрито підготовче провадження у даній справі, призначено справу до судового розгляду.

У судове засідання 02 жовтня 2024 року сторони не з`явилися, про дату, місце та час проведення судового засідання повідомлялися належним чином. Позивач ОСОБА_1 подала заяву про проведення судового засідання без її участі. Судове засідання відкладено на 06 листопада 2024 року на 16-00 год.

У судове засідання 06 листопада 2024 року сторони не з`явилися, про дату, місце та час проведення судового засідання повідомлялися належним чином.

06 листопада 2024 року позивач ОСОБА_1 подала заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити.

У встановлений судом строк відповідач ТОВ «Капітал Ріелті» відзив на позов не подав. Конверти з ухвалою про відкриття провадження у справі, що направлявся за адресою місцезнаходження відповідача, повернулися до суду неврученими з відміткою оператора поштового зв`язку «Укрпошти» про причини повернення - «адресат відсутній за вказаною адресою». Відомостей про наявність зареєстрованого електронного кабінету відповідача у системі «Електронний суд» не встановлено. Коверти із судовими повістками, що направлялися за адресою місцезнаходження відповідача повернулися до суду не врученим з відміткою оператора поштового зв`язку «Укрпошти» про причини повернення - «адресат відсутній за вказаною адресою».

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня

2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Таким чином, відповідач, враховуючи положення статей 128, 130 ЦПК України, вважається таким, що повідомлений належним чином про дату, час та місце судового засідання.

Відповідно до положень частини першої статті 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За наведених обставин, відповідно до вимог частини першої статті 281 ЦПК України суд ухвалив провести заочний розгляд справи та ухвалити у справі заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Враховуючи те, що розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, керуючись частиною другою статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази, суд приходить до таких висновків.

Судом встановлено, що 05 лютого 2014 року між ОСОБА_3 , як покупцем, та ТОВ «Капітал Ріелті», як продавцем, укладено договір купівлі-продажу майнових прав № КР/7/285 (далі - Договір).

Відповідно до пункту 1.1 договору об`єкт капітального будівництва - житловий будинок з нежитловими приміщеннями за адресою: АДРЕСА_5 (попередня поштова адреса: АДРЕСА_2 , кадастровий номер земельної ділянки 8000000000:66:248:0025, право на спорудження якого виникло у продавця на підставі договору від 22 листопада 2010 року № 08/11, укладеного між ТОВ «Еверест Плюс» та ТОВ «Капітал Ріелті».

Об`єкт нерухомості - складова та невід`ємна частина об`єкту капітального будівництва, яка виражена у вигляді квартири, спорудження якої здійснює продавець. Характеристика об`єкта нерухомості та інформація, яка його ідентифікує, надана в п. 2.2 цього договору.

Майнові права - це всі права на об`єкт нерухомості, які належать ТОВ «Капітал Ріелті». Майнові права відчужуються покупцю, який у зв`язку з цим набуває у майбутньому право власності на об`єкт нерухомості.

Акт - Акт прийму-передачі майнових прав на об`єкт нерухомості, який підписується сторонами на підтвердження набуття покупцем права власності на майнові права об`єкта нерухомості.

Відповідно до пункту 2.1 Договору продавець продає, а покупець купує майнові права на об`єкт нерухомості у порядку та на умовах, передбачених цим договором, та у відповідності до норм ЦК України, що визначають загальні положення про купівлю-продаж об`єкта нерухомості.

Згідно змісту пункту 2.2 Договору сторони домовились, що об`єктом нерухомості, майнові права на який передаються за даним договором, є об`єкт нерухомості, розташований в об`єкті капітального будівництва за будівельною адресою: АДРЕСА_5 (рекомендована поштова адреса: АДРЕСА_2 з наступними характеристиками: об`єкт - квартира, будівельний № 297; кількість кімнат - 1; загальна площа

- 38,5 кв. м; поверх - 13; секція - 2.

Згідно із пунктами 2.4, 2.5 Договору загальна площа об`єкту нерухомості, вказана в

п. 2.2 договору, є проектною та підлягає уточненню за даними технічного паспорту, оформленого БТІ згідно договору. Плановий термін закінчення будівництва та введення в експлуатацію - 4 квартал

2014 року.

У пунктах 3.1, 3.2, 3.3, 3.4 Договору визначено, що майнові права за цим договором передаються продавцем покупцю шляхом підписання акту прийому-передачі майнових прав на об`єкт нерухомості. Акт підписується сторонами не пізніше 60 робочих днів з дати настання останньої з таких подій: здійснення покупцем оплати 100 % загальної площі об`єкта нерухомості, що визначена у пункті 2.2 цього договору, введення об`єкту капітального будівництва в експлуатацію та здійснення розрахунків відповідно до пукту 4.3 даного договору.

Після введення об`єкту капітального будівництва в експлуатацію покупець підписує з продавцем акт прийому-передачі об`єкту нерухомості (квартири).

Право власності на об`єкт нерухомості переходить від продавця до пукупця після підписання акту прийому-передачі об`єкту нерухомості.

Продавець оформлює на покупця права власності на об`єкт нерухомості в порядку, встановленому чинним законодавством України, якщо до введення об`єкту в експлуатацію внесена 100 % оплата.

Пунктом 4.2 договору сторони погодили, що орієнтовна загальна вартість майнових прав на об`єкт нерухомості в день укладення цього договору складає 256 025,00 грн, в тому числі ПДВ 20 % - 42 670,85 грн.

Згідно підпункту 4.3.1 пункту 4.3 договору покупець перераховує на розрахунковий рахунок або вносить в касу продавця 100 % вартості об`єкту фінансування, визначеної у пункті 4.2 даного договору, а саме: 256 025,00 грн, в тому числі ПДВ 20 % - 42 670,85 грн, до 11 лютого 2014 року включно.

Пунктом 4.5 договору встановлено, що після повної сплати покупцем вартості майнових прав за об`єкт нерухомості, визначений у пункті 2.2 договору, продавець видає йому довідку про повну оплату вартості майнових прав на об`єкт нерухомості згідно цього договору.

У розділі 5 Договору вказано, що продавець зобов`язаний закріпити за покупцем майнові права на об`єкт нерухомості в момент підписання сторонами на строк дії цього договору; забезпечувати будівництво об`єкту капітального будівництва та введення його в експлуатацію.

Відповідно до підпункту 5.4.1 Договору покупець зобов`язаний здійснити оплату майнових прав в порядку та на умовах, передбачених даним договором.

Покупець зобов`язаний прийняти від продавця майнові права в порядку та на умовах, передбачених даним договором та отримати довідку про оплату 100 % майнових прав (підпункт

5.4.3 Договора).

За змістом підпункту 5.4.3 Договору покупець зобов`язаний прийняти об`єкт нерухомості на підставі акту прийму-передачі об`єкта нерухомості в день, зазначений у відповідному повідомленні продавця.

Відповідно до пункту 5.5 Договору продавець гарантує, що від покупця не приховано обставин, які мають істотне значення для цього договору; до укладання цього договору, майнові права на об`єкт нерухомості будь-яким третім особам не відчужено; внаслідок укладення цього договору не будуть порушені права та законні інтереси третіх осіб.

Згідно із довідкою про фінансування 100 % майнових прав об`єкта нерухомості по Договору № КР/7/285 купівлі-продажу майнових прав від 05 лютого 2014 року ОСОБА_3 відповідно до умов даного договору сплатила ТОВ «Капітал Ріелті» грошові кошти в розмірі 256 025,00 грн, що складає 100 % вартості майнових прав об`єкта нерухомості.

До матеріалів справи також долучено картку рахунку ТОВ «Капітал Ріелті» 6811 за контрагентом ОСОБА_3 за період з 01 лютого 2014 року по 07 лютого 2014 року сформовану

07 лютого 2014 року, де відображено дві операції із зарахування коштів: 06 лютого 2014 року на суму 140 000,00 грн, прибутково-касовий ордер ПКО-00134, платник ОСОБА_3 , та 07 лютого 2014 року - на суму 116 025,00 грн, прибутково-касовий ордер ПКО-00140, платник ОСОБА_3 . Операції здійснені за договором купівлі-продажу майнових прав від 05 лютого 2014 року № КР/7/285. Обороти за період складають - 256 025,00 грн, сальдо на 07 лютого 2014 року - 256 025,00 грн.

З квитанції до прибутково-касового ордера від 06 лютого 2014 року № 134 вбачається, що на підставі договору купівлі-продажу майнових прав від 05 лютого 2014 року № КР/7/285 від ОСОБА_3 прийнято грошові кошти у сумі 140 000,00 грн.

Відповідно до квитанції до прибутково-касового ордера від 07лютого 2014 року № 140 вбачається, що на підставі договору купівлі-продажу майнових прав від 05 лютого 2014 року

№ КР/7/285 від ОСОБА_3 прийнято грошові кошти у сумі 116 025,00 грн

Таким чином, загальна сума коштів сплачених позивачем за договором купівлі-продажу майнових прав від 05 лютого 2014 року № КР/7/285 становить 256 025,00 грн.

Отже, позивач повністю виконала умови укладениого між сторонами договору, сплативши зазначену у ньому суму коштів в повному обсязі та у встановлений договорами строк.

При цьому, зі свідоцтва про шлюб від 06 грудня 2016 року серії НОМЕР_1 , виданого Деснянським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану головного територіального управління юстиції у місті Києві, 06 грудня 2016 року зареєстровано шлюб

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , актовий запис № 1675. Прізвище дружини після державної реєстрації шлюбу - « ОСОБА_5 ».

Відповідно до частини першої статті 4 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

У статті 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини другої статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси особи, і залежно від встановленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову в їх задоволенні.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно із положеннями статті 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує її право власності.

Можливість виникнення права власності за рішенням суду ЦК України передбачено лише у статтях 335 та 376 ЦК України. У всіх інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема із правочинів (частина перша статті 328 ЦК України). Стаття 392 ЦК України, в якій йдеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, якщо це право не визнається іншою собою, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

Відповідно до частини другої статті 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Отже, порядок набуття права власності на об`єкт нерухомого майна після прийняття такого об`єкта в експлуатацію визначений законом.

Майном як особливим об`єктом вважаються річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Майнові права є неспоживною річчю та визнаються речовими правами (стаття 190 ЦК України).

Майновими визнаються будь-які права, пов`язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовою частиною права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права та право вимоги.

Майнове право, яке можна визначити як право очікування, є складовою частиною майна як об`єкта цивільних прав. Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна, необхідними й достатніми для засвідчення правомочності його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому.

Захист майнових прав здійснюється в порядку, визначеному законодавством, а якщо такий спеціальний порядок не визначений, захист майнового права здійснюється на загальних підставах цивільного законодавства.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 16 листопада

2020 року у справі № 755/8933/18 (провадження № 61-4251св19).

Виникнення права власності на новостворений об`єкт нерухомості на підставі судового рішення зазначеними нормами ЦК України не передбачено.

Отже, враховуючи, що відповідно до статті 328 ЦК України набуття права власності - це певний юридичний склад, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об`єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, передбаченому статтею 392 ЦК України.

Вказані правові висновки викладені в постановах Верховного Суду України від 18 лютого

2015 року у справі № 6-244цс14, від 24 червня 2015 року у справі № 6-318цс15, від 18 листопада

2015 року у справі № 6-1858цс15, від 10 лютого 2016 року у справі № 6-2124цс15.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року №761/5156/13-ц суд зазначив, що під майновим правом слід розуміти «право очікування», що є складовою частиною майна як об`єкта цивільних прав. Майнове право засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому. Тобто, майнове право - це обмежене речове право, за яким його власник наділений певними, але не всіма, правами щодо майна. Майновим правом на об`єкт незавершеного будівництва є обумовлене договором право набуття у майбутньому права власності на нерухоме майно, яке виникає тоді, коли настали певні, але не всі, юридичні передумови, необхідні та достатні для набуття речового права. Звертаючись до суду з позовною заявою, позивачка обрала такий спосіб захисту порушеного права, який, на її думку, є ефективним і не заборонений законом.

Враховуючи характер спірних правовідносин, а також встановлені судами попередніх інстанцій обставини, Велика Палата Верховного Суду вважає, що обраний позивачкою спосіб захисту порушених прав не заборонений законом та у світлі цієї справи є ефективним, оскільки іншим шляхом захистити її права позивачка не могла. Тому необґрунтованими є доводи касаційної скарги щодо неналежності такого обраного позивачкою способу захисту її прав як визнання за нею майнових прав на квартиру як на частку в об`єкті незавершеного будівництва.

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в постановах від 27 лютого 2019 року у справі № 761/32696/13-ц (провадження № 14-606цс18) та від

20 березня 2019 року у справі № 761/20612/15-ц (провадження № 14-39цс19) у разі невиконання забудовником належним чином взятих на себе зобов`язань, а також відсутності факту введення будинку в експлуатацію, з урахуванням повної та вчасної сплати пайових внесків учасником будівництва, ефективним способом захисту порушених прав останнього є визнання майнових прав на об`єкт інвестування.

У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада

1950 року, яку ратифіковано Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР і яка для України набрала чинності 11 вересня 1997 року, закріплено право на справедливий суд. З огляду на приписи частини першої статті 9 Конституції України, статті 10 ЦК України, Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства. Згідно із статтею 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Концепція «майна» у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві: певні інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися «правом власності», а відтак і «майном» (пункт

98 рішення Європейського суду з прав людини щодо прийнятності заяви у справі «Броньовські проти Польщі» (Broniowski v. Poland), заява № 31443/96; пункт 22 рішення ЄСПЛ від 10 березня 2011 року у справі «Сук проти України», заява № 10972/05). У контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції об`єктами права власності можуть бути у тому числі «легітимні очікування» та «майнові права» (рішення ЄСПЛ від 23 жовтня 1991 року у справі «Пайн Велі Девелопмент Лтд. та інші проти Ірландії» (Pine Valley Developments Ltd and Others v. Ireland), заява № 12742/87; ухвала ЄСПЛ від

13 грудня 1984 року щодо прийнятності заяви S. v. the United Kingdom, № 10741/84).

У постанові Верховного Суду від 29 травня 2019 року Велика Палата Верховного Суду зазначила висновок, що установивши під час розгляду справи, що відповідач не виконав належним чином узятих за договором зобов`язань, не визнає майнових прав позивачки на спірне нерухоме майно, хоч вона і сплатила пайові внески в повному обсязі, тобто вчинила дії, спрямовані на виникнення юридичних фактів, необхідних і достатніх для отримання права вимоги переходу права власності на об`єкт будівництва або набуття майнових прав на цей об`єкт, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, обґрунтовано вважав, що є підстави для визнання за позивачкою майнових прав на спірну квартиру. При цьому суди правильно вважали, що обраний позивачкою спосіб захисту порушених прав є ефективним, не заборонений законом, оскільки іншим шляхом вона не може захистити свої права.

05 лютого 2014 року позивач уклала з відповідачем договір, за якими сплатила відповідачеві 256 025,00 грн вартості майнових прав на об`єкт нерухомості, а відповідач, в свою чергу, у встановлені договором строки зобов`язався закінчити будівництво, здати об`єкт капітального будівництва в експлуатацію та за актом прийму-передачі об`єкта нерухомості, шляхом його підписання сторонами, передати позивачу об`єкт нерухомості для подальшої реєстрації права власності позивача на майно у встановленому законом порядку.

Частинами другою-третьою статті 509 ЦК України передбачено, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу та мають ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (стаття 11 ЦК України).

Відповідно до положень статей 626-629, 638 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору. Договір є обов`язковим для виконання сторонами. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно зі статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому. Предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав. Предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом. До договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті. Особливості договору купівлі-продажу окремих видів майна можуть встановлюватися законом.

Між сторонами виникли відносини на підставі договорів купівлі-продажу майнових прав і предметом договірного зобов`язання за цими договорами є вчинення конкретних дій сторін зі сплати грошових коштів та передавання майнових прав, а після завершення будівництва передання об`єкту нерухомості. Матеріальними об`єктами договірних зобов`язань є наприкінці майно і гроші, що їх сторони мають передати одна одній, саме вони є предметом виконання за договором, з урахуванням інтересу кожної зі сторін та відповідної мети договору.

Верховний Суд у своїй практиці визначає майнове право як «право очікування», яке є складовою частиною майна як об`єкта цивільних прав. Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений деякими, але не всіма правами власника майна, і яке свідчить про правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно або інше речове право на певне майно у майбутньому.

Отже, майнові права є самостійним об`єктом цивільних прав та підлягають захисту у разі їх порушення, невизнання або оспорювання.

Майнові права визначаються як суб`єктивні права учасників цивільних правовідносин, пов`язані з володінням, користуванням, розпорядженням речами, а також майновими вимогами, що виникають між учасниками цивільного обороту з приводу цих речей та обміну речей, робіт, послуг.

Майнові права виникають з юридичних фактів, передбачених ЦК України, іншими актами законодавства. За будь-яким договором про передавання речі боржник має передати річ, а кредитор має право вимоги передавання такої речі, яке є майновим.

Частиною третьою статті 4 Закону України «Про інвестиційну діяльність» закріплено порядок інвестування та фінансування об`єктів житлового будівництва, зокрема, з використанням недержавних коштів, залучених від фізичних та юридичних осіб, у тому числі в управління, може здійснюватися виключно через фонди фінансування будівництва, фонди операцій з нерухомістю, інститути спільного інвестування, а також шляхом емісії цільових облігацій підприємств, виконання зобов`язань за якими здійснюється шляхом передачі об`єкта (частини об`єкта) житлового будівництва.

Відповідно до пункту 5 статті 7 та статті 4 Закону України «Про інвестиційну діяльність» інвестор має право володіти, користуватися, розпоряджатися об`єктом і результатом інвестицій (об`єктами інвестиційної діяльності може бути будь-яке майно, а також майнові права). Згідно із пунктом 6 статті 7 цього Закону інвестор має право на придбання необхідного йому майна у громадян і юридичних осіб безпосередньо або через посередників за цінами і на умовах, що визначаються за домовленістю сторін, якщо це не суперечить законодавству України, без обмеження за обсягом і номенклатурою.

Статтею 2 Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» вказано, що об`єкт інвестування - це квартира або приміщення соціально-побутового призначення в об`єкті будівництва, яке після закінчення будівництва стає окремим майном.

Згідно зі статтею 177 ЦК України до об`єктів цивільних прав відносяться речі, майнові права та інше. Майном як особливим об`єктом вважаються окремі речі, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки (частина перша статті 190 ЦК України). За правилами статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Майновими правами визнаються будь-які права, пов`язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовою частиною права власності (права володіння, розпорядження, користування). Майнове право є складовою частиною майна як об`єкта цивільних прав. Майнове право є обмеженим речовим правом, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна, та яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому.

Cаме інвестор, як особа за кошти якої і на підставі договору з яким був споруджений об`єкт інвестування, є особою, якою набувається первісне право власності на новостворений об`єкт інвестування.

Державній реєстрації підлягає право власності тільки на ті об`єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийнято в експлуатацію у встановленому порядку. В іншому випадку інвестор не зможе визнати право власності на квартиру до введення будинку в експлуатацію. Згідно із частиною четвертою статті 334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Отже, інвестор після виконання умов інвестування набуває майнові права (тотожні праву власності) на цей об`єкт і після завершення будівництва об`єкта нерухомості набуває права власності на об`єкт інвестування як первісний власник шляхом проведення державної реєстрації речових прав на зазначений об`єкт за собою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14 вересня 2021 року по справі № 359/5719/17).

Згідно зі статтями 316, 317, 319 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

За змістом статей 509, 526, 527, 530 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 610, 611 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що позивач виконав свої зобов`язання за договором у повному обсязі сплативши на користь відповідача повну суму вартості майнових прав у встановлений в договорі строк, що підтверджується довідкою про 100 % оплату вартості майнових прав та копіями відповідних квитанцій. Отже, укладений між сторонами договір набув чинності, вважається укладеним та діє до повного виконання сторонами взятих за себе зобов`язань, як це передбачено пунктом

8.1 договору.

Виконання грошових зобов`язань за договором, а саме: повна сплата вартості майнових прав об`єкта нерухомості, підтверджує вчинення позивачем дій, спрямованих на виникнення юридичних фактів, необхідних і достатніх для отримання права вимагати переходу майнових прав на цей об`єкт нерухомості, отримання від відповідача об`єктів нерухомості за актом прийому-передачі після завершення будівництва та після цього набуття можливості державної реєстрації свого права власності на об`єкт будівництва.

При цьому, за змістом укладеного між сторонами договору, підтвердженням набуття покупцем права власності на майнові права об`єкта нерухомості є акт прийому-передачі майнових прав на об`єкт нерухомості, який підписується сторонами. Однак, копія такого акту в матеріалах справи відсутня і у позові позивач стверджує, що відповідач не передавав йому майнові права. Доказів протилежного відповідачем суду не наданою та судом не встановлено.

Таким чином, фактично склалась ситуація, за якої позивач має підтвердження оплати ним

100 % вартості майнових прав на об`єкт нерухомості, однак відсутнє належне підтвердження переходу цих прав від відповідача до позивача, та відповідно належне оформлення набуття останнім права власності на майнові права щодо об`єкту нерухомості.

Як стверджує позивач, у вказаний в договорах строк об`єкт будівництва в експлуатацію введений не був, будівництво не завершене, приміщення у власність позивачу не передане, а дата введення об`єкту капітального будівництва в експлуатацію не відома.

Таким чином, відповідач порушив встановлений договором строк введення будинку в експлуатацію, внаслідок чого позбавив позивача того на що він розраховував, укладаючи відповідний договір, а саме, що відповідач у встановлений термін здійснить введення будинку в експлуатацію і відповідно позивач матиме можливість набути право власності на квартиру у четвертому кварталі

2014 року.

Невиконання відповідачем своїх зобов`язань за договором стало підставою для звернення позивача до суду з позовом для визнання за ним майнових прав.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Ухвалюючи відповідне рішення суд також ураховує відсутність на державному рівні будь-яких реєстрів, у яких би в повній мірі відображались та реєструвались майнові права, що сприяло би запобіганню порушенню таких прав, недопущенню реалізації недобросовісної поведінки відчужувачів майнових прав на користь декількох осіб, тому права позивача підлягають захисту в судовому порядку.

Відповідно до положень статті 81 ЦПК україни кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Отже, аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позивачем правомірно пред`явлено вимоги до відповідача, оскільки в межах даного спору доведено факт порушення з боку відповідача договірних зобов`язань в частині передачі покупцю майнових прав на об`єкт нерухомості, що є предметом договору, при цьому суд враховує, що на даний час запланований термін будівництва та здачі об`єкту капітального будівництва в експлуатацію, який погоджений сторонами у підпункті 2.5 Договору (4 квартал 2014 року) сплинув, додаткових угод, які передбачали зміну умов договорів, в тому числі в частині визначення інших строків здачі будинку в експлуатацію, між сторонами не укладено, ці обставини не спростовано відповідачем ТОВ «Капітал Ріелті», який не скористався процесуальним правом подати відзив на позовну заяву та докази на спростування заявлених позовних вимог і підтвердження належного виконання зі свого боку договірних зобов`язань.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Пунктом 6 частини першої статті 286 ЦПК України встановлено, що під час ухвалення рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог (частина друга статті 286 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до статті 141 ЦПК України, ураховуючи повне задоволення позовних вимог та звільнення позивача від сплати судового збору, відповідно до Закону України «Про судовий збір», в дохід держави з відповідача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 560,25 грн (суму розраховано згідно пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір»).

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, позовну заяву задоволено повністю, відповідно до вимог статті 141 ЦПК України з відповідача на користь держави слід стягнути судовий збір у розмірі 2 560,25 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 4, 5, 19, 76-81, 89, 141, 178, 247, 259, 263-265, 280, 281, 354, 355 ЦПК України, статтями 3, 6, 10, 11, 15, 16, 177, 190, 317, 319, 328, 509, 526, 527, 530, 610, 611, 626-629, 638, 655, 656 ЦК України, статтями 9, 41 Конституції України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Капітал Ріелті», про визнання права на майнові права, - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 майнові права на об`єкт капітального будівництва - житловий будинок за адресою: АДРЕСА_5 (попередня поштова адреса -

АДРЕСА_2 , кадастровий номер земельної ділянки 8000000000:66:248:0025: в частині:

- об`єкту нерухомості - квартири за будівельним № НОМЕР_2 , кількість кімнат - 1, загальною проектною площею 38,5 кв. м на 13 поверсі в секції 2 Об`єкта капітального будівництва.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Капітал Ріелті» в дохід держави судовий збір у розмірі 2 560,25 грн (дві тисячі п`ятсот шістдесят гривень 25 копійок).

Реквізити для сплати судового збору: отримувач коштів - ГУК у м. Києві/Дніпров.р-н/22030101, Код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37993783, Банк отримувача - Казначейство України (ел. адм. подат.), код банку отримувача (МФО) - 899998, рахунок

- № UA478999980313141206000026005, Код класифікації доходів бюджету - 22030101.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги заочне рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номр облікової картки платника податків НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_6 .

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Капітал Ріелті», ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 35030788, адреса місцезнаходження: вул. Шаллет, буд. 1, м. Київ, 02192.

Повне рішення суду виготовлено 11 листопада 2024 року.

Суддя О.О. Хромова