Ухвала

від 11.11.2024 по справі 756/14016/24

ОБОЛОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

11.11.2024 Справа № 756/14016/24

Номер справи 756/14016/24

Провадження номер 2/756/5832/24

УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження

11 листопада 2024 року м. Київ

Суддя Оболонського районного суду міста Києва Шролик І.С., розглянула матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Елітпайп»</a>, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Оболонська районна в м. Києві державна адміністрація про припинення трудових відносин та зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИЛА:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить: визнати припиненими трудові відносини з відповідачем з 26 жовтня 2024 року у зв`язку з його звільненням зі займаної посади директора ТОВ «Елітпайп» на підставі ч.1 ст. 38 КЗпПУ; виключити з єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, з розділу: «Відомості про органи управління юридичної особи», відомості про нього, як керівника ТОВ «Елітпайп».

На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06 листопада 2024 року справу передано на розгляд судді Шролик І.С.

Дослідивши матеріали позовної заяви та надані в її обгрунтування докази приходжу до висновку про відмову у відкритті провадження, виходячи з наступного.

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, яка з огляду на приписи ч. 1 ст. 9 Конституції України, статті 10 ЦК України є частиною національного законодавства, встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Проте разом із предметним критерієм для визначення юрисдикції має враховуватися також суб`єктний критерій.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін зазвичай є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Згідно із частиною другою статті 4 ГПК України, юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

За змістом частин першої, другої та третьої статті 3 ГК України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва-підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність). Діяльність негосподарюючих суб`єктів, спрямована на створення і підтримання необхідних матеріально-технічних умов їх функціонування, що здійснюється за участі або без участі суб`єктів господарювання, є господарчим забезпеченням діяльності негосподарюючих суб`єктів.

При вирішенні питання про те, чи можна вважати правовідносини і відповідний спір- господарськими, слід керуватися ознаками, наведеними у статті 3 ГК України. Господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, урегульованих Цивільним кодексом України, ГК України, іншими актами господарського й цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Статтею 20 ГПК України визначено коло справ, які підлягають розгляду в господарському суді, зокрема й справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, у тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

Отже, за загальним правилом критеріями належності справи до господарського судочинства є в сукупності суб`єктний склад учасників спору та характер спірних правовідносин.

Як вбачається з Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, позивач ОСОБА_1 є керівником ТОВ «Елітпайп».

Вимоги ОСОБА_1 викладені в позовній заяві про визнання припиненими трудових відносин з відповідачем з 26 жовтня 2024 року у зв`язку з його звільненням зі займаної посади директора ТОВ «Елітпайп» на підставі ч.1 ст. 38 КЗпПУ; виключення з єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, з розділу: «Відомості про органи управління юридичної особи», відомості про нього, як керівника ТОВ «Елітпайп», стосуються господарської діяльності товариства.

Як вбачається з Витягу з Єдиного державногореєстру юридичних осіб, засновниками товариства є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які не прийняли участь в загальних зборах, яі скликав керівник ОСОБА_1 для вирішеня порушеного питання про його звільнення.

З огляду на предмет заявлених ОСОБА_1 вимог, вважаю, що спір за своєю правовою природою та правовими наслідками належить до корпоративних спорів і відповідно, має розглядатися в порядку господарського судочинства.

Даний висновок суду узгоджується із правовою позицією ВП ВС викладеної у постанові від 14 червня 2023 року № 448/362/22 . Спір щодо припинення трудового договору одноосібного виконавчого органу (директора) ТОВ є спором, який виник із корпоративних відносин, оскільки пов`язаний із реалізацію загальними зборами цього товариства їхньої компетенції щодо формування виконавчого органу та припинення його повноважень. Тому такий спір стосується управління юридичною особою і належить до юрисдикції господарського суду, яку згідно положення частини 4 ст.263 ЦПК України суд застосовує до спірних правовідносин.

Згідно положення п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

На підставі досліджених матеріалів позовної заяви, приходжу до переконання про відмову у відкритті провадження по справі, роз`яснивши ОСОБА_1 право звернення з відповідним позовом з дотриманням правил підсудності та підвідомчості.

Керуючись ст. ст. 186, 260, 261 ЦПК України

УХВАЛИЛА:

Відмовити ОСОБА_1 у відкритті провадження за позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Елітпайп»</a>, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Оболонська районна в м. Києві державна адміністрація про припинення трудових відносин та зобов`язання вчинити дії.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Київського апеляційного суду через Оболонський районний суд м. Києва протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на її апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу було подано протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя І.С. Шролик