Рішення

від 04.11.2024 по справі 759/8792/24

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/8792/24

пр. № 2/759/3481/24

04 листопада 2024 року року Святошинський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді: Петренко Н.О.

за участю секретаря судових засідань Донець Г.В.

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_4 ( АДРЕСА_2 ), третя особа, яка не заявляє вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації (03148, м. Київ, вул. Гната Юри, 9, каб. 422) про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні, встановлення способів участі батька у вихованні дитини, шляхом встановлення графіку спілкування,

ВСТАНОВИВ :

І. Зміст позовних вимог.

У квітні 2024 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5 про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні, встановлення способів участі батька у вихованні дитини, шляхом встановлення графіку спілкування.

Позовну заяву мотивує тим, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 15.03.2023 року розірвано. Від шлюбу сторони мають доньку ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . З початком повномасштабного вторгнення військ рф на територію України позивач та його колишня дружина прийняли рішення, що відповідачка та їх спільна долька мають покинути територію України та переїхати у більш безпечне місце для дитини та 28.02.2022 року вони виїхали до іншої країни, а саме до Іспанії м .Оренсе. Станом на момент пред`явлення позовної заяви відповідачка разом з нашою малолітньою донькою знаходиться за межами території України. 28 лютого 2022 року відповідачка перетнула державний кордон України разом з малолітньою дочкою та жодного разу не поверталась на територію України. Країна її постійного перебування разом донькою Королівство Іспанія , м . Оренсе. Після переїзду відповідачки за кордон стосунки позивача та відповідачки звелись нанівець і з невідомих причин перестала виходити на зв`язок з квітня 2022 року та забороняє позивачу, як батькові будь яке спілкування з дитиною. Відповідачка почала чинити перешкоди позивачеві у реалізації його батьківських прав. Відповідач не забезпечує регулярну можливість у спілкуванні позивача з малолітньою донькою, часто і протягом тривалого періоду часу не виходить на зв`язок , ігнорує телефонні дзвінки і повідомлення . Прохання позивача організувати принаймні короткий сеанс зв`язку у абсолютній більшості випадків відхиляються відповідачем.Сторонам не вдається спільно вирішити питання щодо участі батьків у вихованні доньки чи досягти домовленості про побачення з дитиною. Просить позов задовольнити.

ІІ. Заяви, клопотання та інші процесуальні рішення у справі.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 06 травня 2024 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження.

30 вересня 2024 року ухвалою Святошинського районного суду м. Києва підготовче провадження закрито та призначено розгляд справи по суті.

ІІІ. Позиції учасників судового провадження.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала із зазначених підстав. Додатково пояснила, що позивач бажає, однак не має можливості спілкуватися з дитиною, оскільки відповідачка не надає йому такої можливості. Просила позов задовольнити.

Представник відповідача заперечувала проти позову, посилаючись на доводи викладені у відзиві на позовну заяву.

Представником третьої особи надано висновок щодо розв`язання спору про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною

ІV. Фактичні обставини встановлені судом та норми права,які підлягають застосуванню та мотиви суду,щодо оцінки аргументів наведених учасниками справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 15.03.2023 року розірвано.

Судом встановлено, що сторони є батьками ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцвом про народження серії НОМЕР_1 .

Згідно матеріалів справи ОСОБА_4 та ОСОБА_6 мають тимчасовий захист для переміщених осіб в м. Оренсе, Іспанія, що підтверджується дозволом на проживання НОМЕР_2, НОМЕР_4.

ОСОБА_3. до позову долучено службову характеристику, відповідно до якої характеризується позитивно.

Відповідачем до відзиву долучено копію медичної довідки № 61 щодо стану здоров`я ОСОБА_6 .

Згідно довідки Міністерства культури, освіти, та університетської організації ОСОБА_6 навчається у 3 класі початкової школи.

Відповідачем надано розрахунок заборгованості зі сплати аліментів ВП НОМЕР_3, згідно якого станом на 01.06.2024 року позивач має забогованість у сумі 16 067,52 грн.

Представником третьої особи подано до суду висновок від 03 вересня 2024 року з якого вбачається, що орган опіки рекомендував встановити графік спілкування з дитиною ОСОБА_6 щопонеділка та щосереди з 18 год. 00 хв. до 19 год.00хв. протягом тридцяти хвилин засобами телефонного зв`язку.

Відповідно до абз.3 ст.11 Закону України «Про охорону дитинства», батько, мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини. Статтею 15 вказаного закону передбачено, що дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. При наявності спору чи таких стосунків між батьками, що не уможливлюють укладення договору щодо здійснення батьківських прав та виконання обов`язків тим із них, хто проживає окремо від дитини, в порядку ст.158 СК України за заявою мати або батька дитини орган опіки і піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Згідно із ст.27-1 ЦПК України, суд під час розгляду справи повинен забезпечити захист прав малолітніх або неповнолітніх осіб.

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір`ю.

Стаття 159 СК України передбачає порядок вирішення судом спору щодо участі у вихованні дитини того з батьків, хто проживає окремо від неї. Якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

Статтею 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Україною 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), визначено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини, а також встановлено, що найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Частиною першою статті 3 Конвенції визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно статті 9 Конвенції держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

У статті 7 Конвенції передбачено, що кожна дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування.

Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосованого закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини. Держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучаться з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини (пункти 1 і 3 статті 9 Конвенції).

Відповідно до статті 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів.

Згідно із статтею 141 Сімейного кодексу України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до статті 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

На підставі статей 76-81 ЦІК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У пункті 11 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» зазначено, що правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів. Суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальний за це.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності з урахуванням положень статей 76-80, 89 ЦПК України.

Частинами першою та другою статті 159 СК України передбачено, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.

Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.

Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі, стан психічного здоров`я одного з батьків.

Системний аналіз наведених міжнародних правових норм та норм внутрішнього законодавства України вказує на те, що питання виховання дитини вирішуються батьками спільно.

Батько, який проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має беззаперечне право на особисте спілкування з дитиною, враховуючи його ставлення до виконання своїх батьківських обов`язків, прихильність дитини до батька, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Мати, яка проживає разом з дитиною, не має права перешкоджати батьку спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини.

Визначальним принципом регулювання сімейних відносин за участю дитини є максимально можливе урахування інтересів дитини (частина восьма статті 7 СК України, стаття 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Відповідно до частини другої статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Питання справедливої рівноваги між інтересами батьків та інтересами дитини неодноразово аналізувалося Європейським судом з прав людини, практика якого відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» і частини четвертої статті 10 ЦПК України застосовується судом як джерело права.

Отже, положення про рівність прав та обов`язків батьків у вихованні дитини не може тлумачиться на шкоду інтересам дитини.

Суд враховує, що між сторонам дійсно існує конфлікт щодо способу і порядку участі батька дитини у її вихованні.

Виходячи із інтересів дитини, враховуючи вік дитини, її психоемоційний стан, враховуючи ту обставину, що дитина на час воєнного стану проживає в іншій країні, суд приходить до висновку задовольнити позов частково, зобов`язати ОСОБА_4 не чинити перешкод ОСОБА_3 у спілкуванні з дитиною ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 та надати ОСОБА_3 у інформацію про наявні засоби зв`язку, зобов`язати матір ОСОБА_4 організувати спілкування дитини ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 з батьком ОСОБА_3 особисто засобами телефонного, поштового, електронного та інших засобів зв`язку щовівторка, щочетверга та щонеділі у період часу з 19 год. до 21 год. 00 хв. протягом 30 хв. з урахуванням режиму дня дитини на час воєнного стану в Україні та перебуванні дитини у цей період за кордоном.

Керуючись ст.ст. 2, 81, 141, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні, встановлення способів участі батька у вихованні дитини шляхом встановлення графіку спілкування- задовольнити частково.

Зобов`язати ОСОБА_4 не чинити перешкод ОСОБА_3 у спілкуванні з дитиною ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 та надати ОСОБА_3 інформацію про наявні засоби зв`язку, а саме номер телефону , адреса електронної пошти, дані про програмні застосунки для обміну електронними повідомленнями для спілкування з дитиною.

Зобов`язати матір ОСОБА_4 організувати спілкування дитини ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 з батьком ОСОБА_3 особисто засобами телефонного, поштового, електронного та інших засобів зв`язку через мережу Internet за допомогою програмних застосунків та додатків Skype, Zoom, WhatsApp,Viber, Telegram,Sagnal, щовівторка, щочетверга та щонеділі у період часу з 19 год. до 21 год. 00 хв. протягом 30 хв. з урахуванням режиму дня дитини на час воєнного стану в Україні та перебуванні дитини у цей період за кордоном

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання ) без повідомлення сторін зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи якому рішення не було вручене у день його складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Київського апеляційного суду, при цьому відповідно до п. п. 15.5 п. 15 Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією кодексу.

Суддя Н.О. Петренко