Постанова

від 07.11.2024 по справі 761/37564/24

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/37564/24

Провадження № 3/761/8245/2024

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2024 року суддя Шевченківського районного суду м. Києва Пономаренко Наталія Василівна, розглянувши матеріали, які надійшли від Державної податкової служби України Головного управління ДПС у м. Києві про притягнення до адміністративної відповідальності громадянку:

ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , директор Товариства з обмеженою відповідальністю «ГОЛД КЕРАМІКА» (РНОКПП НОМЕР_1 ),місце проживання: АДРЕСА_1 ,

за ч.1 ст.163-1 КУпАП України, -

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшов протокол про адміністративне правопорушення № 4269/АПр/26-15-07-06-02-26, який складений 23 вересня 2024 року головним державним інспектором - Ющуком О.С. при проведенні планової виїзної документальної перевірки ТОВ «ГОЛД КЕРАМІКА» (код ЄДРПОУ 38321478): АДРЕСА_2 , встановлено, що посадова особа директор - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за період щ 04.06.2019 (наказ про призначення від 04.06.2019 №1-К) по день підписання акту перевірки, вчинив правопорушення ведення податкового обліку з порушенням встановленого порядку, а саме:

1.. п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 , п. 135.1ст. 135, п.п.140.5.4 п. 140.5 ст. 140, п.п. 140.5.51 п. 140.5 ст. 140 Податкового кодексу України від 02.10.2010 №2755-VI зі змінами та доповненнями, ст. 1, ст. 4 та ст. 9 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (із змінами), п.7 П(с)БО 15 «Дохід», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №290 від 29.11.1999, п. 30, 31 П(с)БО 13 «Фінансові інструменти» затверджено Наказом Міністерства фінансів України №559 від 30.11.2001, п. 11, 14 П(с)БО 28 «Зменшення корисності активів» затверджено Наказом Міністерства фінансів України №817 від 24.12.2004, п.5, п.6, п. 7, п.7, п. 18 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати" затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 року № 290 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 р. за № 860/4153 (зі змінами та доповненнями), п.п. 2.1 і 2.2 Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704, із змінами і доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток всього у сумі 2 108 772 грн., у тому числі по періодах: за 2018 рік - 394 789 грн.; за 2019 рік - 1 713 983 грн.

2. п 44.1, п. 44.6. ст. 44, п.85.2, п.85.6 ст. 85, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (із змінами та доповненнями), п. 1 ст. 9 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV (із змінами та доповненнями), п. 1.2 ст. 1, п. 2.4 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.06.95 за № 168/704 (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 201 459 грн., згідно акта перевірки від 23.09.2024 року №106128/Ж5/26-15-07-06-02- 19/38321478.

31.10.2024 до суду надійшли пояснення захисника ОСОБА_1 - адвоката Данилової К.А. по суті справи у яких вона просила закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення №761/37564/24 на підставі ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.163-1 КУпАП. В обґрунтування вказаних пояснень зазначено, що доводи ГУ ДПС у м. Києві щодо вчинення саме ОСОБА_1 правопорушення, визначеного ч.1 ст.163-1 КУпАП необґрунтованими, оскільки перелік начебто допущених порушень суперечить висновкам самого Акту перевірки від 23.09.2024 року, податковим органом не надано у відповідності до положень ст.251 КУпАП достатніх, допустимих та належних доказів наявності в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.163-1 КУпАП, а Протокол від 23.09.2024 року є таким, що сладений на момент закінчення строків, передбачених статтею 38 КУпАП.

До суду ОСОБА_1 не з`явилася про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином. Про причини своєї неявки суд не повідомив. При цьому, заяв або клопотань про відкладення судового розгляду, від ОСОБА_1 не надходило.

За таких обставин, враховуючи, що ОСОБА_1 вчасно та належним чином був повідомлений про час та дату розгляду справи, клопотань про відкладення судового розгляду до суду не направляв, з метою дотримання вимог ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, а також приймаючи до уваги, що участь особи при розгляді справ за ст.163-1 КУпАП не є обов`язковою, враховуючи подані до суду письмові пояснення, суддя вважає можливим розглянути справу за відсутності ОСОБА_1 .

Відповідно до ч.1 ст. 163-1 КУпАП передбачено, що відсутність податкового обліку, порушення керівниками та іншими посадовими особами підприємств, установ, організацій встановленого законом порядку ведення податкового обліку, у тому числі неподання або несвоєчасне подання аудиторських висновків, подання яких передбачено законами України, тягне за собою накладення штрафу у розмірі від п`яти до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Стаття 245 КУпАП передбачає, що завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Разом із тим, у відповідності до ч. 2 ст. 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП.

Проте, протокол про адміністративне правопорушення сам по собі без підтвердження іншими належними та допустимими доказами не є безумовним та беззаперечним доказом на доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, являє собою лише початковий правовий висновок щодо дій певної особи.

Протокол про адміністративне правопорушення є актом обвинувачення і повинен містити конкретне обвинувачення, виходячи з поняття адміністративного правопорушення, відповідно до вимог КУпАП, при цьому суд не має права брати на себе функцію обвинувачення та у будь-який спосіб конкретизувати зміст обвинувачення, вказаного у протоколі, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист та принципу рівності сторін процесу, що слідує з загальних засад судочинства, закріплених у статті 129 Конституції України.

Так, відповідно до ч.1 ст.256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складання, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.

Однак, протокол про адміністративне правопорушення № 4269/АПо/26-15-07-06-02-26 від 23 вересня 2024 року відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.163-1 КУпАП, всупереч вимогам ст.256 КУпАП, не містить даних про суть правопорушення, вчинення якого інкримінується ОСОБА_1 , а саме відсутні дані про зміст дій (бездіяльності) допущених ОСОБА_1 , які б виразилися у порушенні ведення податкового обліку.

З протоколу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , з наявних матеріалів справи не вбачається, які безпосередньо дії або бездіяльність вчинені останнім, та в чому полягає вина особи у вчиненні правопорушення, за яке передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 163-1 КУпАП. ГУ ДПС у м. Києві обмежилось лише загальними фразами, не зазначивши обставини вчинення саме ОСОБА_1 правопорушення, суть самого правопорушення (дії або бездіяльність та в чому полягають) з посиланням на норму спеціального Закону.

Всупереч цим вимогам Закону у складеному Протоколі про адміністративне правопорушення із суті вчинення правопорушення не зрозуміло, в чому конкретно полягає з боку ОСОБА_1 порушення встановленого порядку ведення податкового обліку, а посилання на норми Податкового кодексу України, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а також інші підзаконні акти не розкривають суті конкретного порушення, яке ставиться у вину, чим порушується право останнього на захист

За таких обставин, оскільки протокол про адміністративне правопорушення не містить даних про суть правопорушення, складений з порушенням ст.256 КУпАП, та акт перевірки не є беззаперечними доказами вини ОСОБА_1 , а тому суд виходячи із принципів безсторонності та змагальності сторін, приймаючи справедливе і неупереджене рішення, приходить до висновку, про недоведеність допущення ведення податкового обліку з порушенням податкового законодавства.

Відповідно до положень ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Як вбачається зі змісту Протоколу про адміністративне правопорушення №4269/ АПр/26-15-07-06-02-26 від 23.09.2024 р., висновки якого начебто підтверджуються Актом перевірки № 106128/Ж5/26-15-07-06-02-19/ 38321478 від 23.09.2024 року.

Відповідно до п.86.7. ст.86 ПК України у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки (крім документальної позапланової перевірки, проведеної у порядку, встановленому підпунктом 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу), вони мають право подати свої заперечення та додаткові документи і пояснення, зокрема, але не виключно, документи, що підтверджують відсутність вини, наявність пом`якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки).

Користуючись своїм правом, 07 жовтня 2024 року ТОВ «ГОЛД КЕРАМІКА» подано Заперечення на Акт перевірки №106128/Ж5/26-15-07-06-02-19/38321478 від 23.09.2024 року.

Рішенням ГУ ДПС у м. Києві від 23.10.2024 року Вих.№39204/Ж12/26-15-07- 06-02-09 висновки Акту пункту 2 виключено зі списку порушень.

Таким чином, перелік порушень визначених у Протоколі про адміністративне правопорушення №4269/АПр/26-15-07-06-02-26 від 23.09.2024 р. суперечать висновками Акту перевірки від 23.09.2024 року, оскільки пункт 2 виключено з порушень.

Разом із тим, ст. 62 Конституції України закріплює принцип презумпції невинуватості, відповідно до якого особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

У справі «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v. Russia», рішення від 30 травня 2013 року, заява № 36673/04) ЄСПЛ, серед іншого, зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).

Зазначене узгоджується і з судовою практикою ЄСПЛ, згідно якої «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом» (п.43 рішення від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine), з відсиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey).

Згідно вказаної правової позиції ЄСПЛ «розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення».

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і правопорушник є винним у його вчиненні. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.

Частиною 1 статті 247 КУпАП передбачено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв`язку з відсутність події і складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, а тому відповідно до положень ст. 247 КУпАП провадження у справі підлягає закриттю.

На підставі викладено, керуючись ст. 163-1, ст. 247 КУпАП, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Провадження в справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 163-1 КУпАП - закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скарга, не було подано протягом десяти днів. У разі подання апеляційної скарги, постанова, якщо вона не скасована, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: