Ухвала

від 07.11.2024 по справі 707/601/24

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-кп/821/579/24 Справа № 707/601/24 Категорія: ч. 3 ст. 197-1 КК України Головуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2024 року м. Черкаси

Черкаський апеляційний суд у складі:

головуючого - судді ОСОБА_2 ,

суддів - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,

за участю секретарки - ОСОБА_5 ,

прокурора - ОСОБА_6 ,

захисниці - ОСОБА_7 ,

обвинуваченої - ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_9 на ухвалу Черкаського райсуду Черкаської обл. від 3.07.2024 р. у кримінальному провадженні № 42023252010000079 від 14.07.2023 р., -

В С Т А Н О В И В:

Зазначеною ухвалою клопотання обвинуваченої ОСОБА_8 та її захисника - адвоката ОСОБА_7 задоволене частково. Повернуто прокурору Черкаського відділу Черкаської окружної прокуратури обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 1971 КК України, для виконання вимог п. 7 ч. 2 ст. 291 КПК України.

Зобов`язано посадових осіб Черкаського відділу Черкаської окружної прокуратури під час дооформлення у реєстрі матеріалів досудового розслідування вказати правильну дату підписання обвинувального акту та виключити відомості щодо підозрюваної ОСОБА_10 .

Не погоджуючись з вказаною ухвалою прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_11 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду про повернення обвинувального акту та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при постановленні ухвали допущено невідповідність висновків суду першої інстанції, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження та істотні порушення вимог кримінального процесуального закону.

Так, суд дійшов висновку, що обвинувальний акт не відповідає вимогам п. 7 ч. 2 ст. 291 КПК України, обґрунтувавши тим, що обвинувальний акт не містить відомостей про розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням (в обвинувальному акті зазначено, що шкоди не завдано), при цьому, суд констатує, що дана обставина прямо впливає на наявність чи відсутність складу кримінального правопорушення за ч. 3 ст. 1971 КК України, оскільки обов`язковою ознакою об`єктивної сторони даного злочину є наявність значної шкоди.

Як вбачається зі змісту обвинувального акту, у ньому дотримано вимоги п. 7 ч. 2 ст. 291 КПК України та зазначено відомості про розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а саме зазначено, що шкоди не завдано.

Проте, судом, не зважаючи на те, що фактично в обвинувальному акті містяться відомості про шкоду, завдану кримінальним правопорушенням, зроблено висновки про недотримання вимог п. 7 ч. 2 ст. 291 КПК України та всупереч вимогам КПК України, щодо проведення підготовчого судового засідання, передчасно здійснено висновки про наявність чи відсутність складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 1971 КК України, а саме обов`язкової ознаки об`єктивної сторони даного злочину у вигляді значної шкоди згідно ч. 1 ст. 1971 КК України.

Прокурор вважає, що наявність чи відсутність ознак об`єктивної сторони кримінального правопорушення є предметом доказування наявності складу кримінального правопорушення, що не може розглядатися судом на стадії підготовчого судового засідання та не може слугувати підставою для повернення обвинувального акту прокурору.

Крім того, Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у постанові від 25.10.2024 р. (справа № 359/885/20) зазначив про те, що зі змісту ч. 3 ст. 1971 КК України не випливає, що злочином визнається самовільне будівництво будівлі (споруди) лише за умови, що самовільне зайняття земельної ділянки заподіяло значну шкоду. Вказівка у ч. 3 ст. 1971 КК України на земельну ділянку, «зазначену у частині першій цієї статті», означає тільки те, що самовільно зайнята земельна ділянка як місце самовільного будівництва не належить до числа земель з особливим правовим режимом, перерахованих у ч. 2 ст. 1971 КК України.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку: 1) ч. 3 ст. 1971 КК України містить, самостійний склад кримінального правопорушення; 2) для кваліфікації самовільного будівництва на самовільно зайнятій земельній ділянці настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді значної шкоди не є обов`язковим.

У запереченні захисниці ОСОБА_7 висловлюється думка щодо необхідності відмовити у задоволенні апеляційної скарги прокурора, а ухвалу суду необхідно залишити без змін.

Представник потерпілого ОСОБА_12 в судове засідання, призначене на 7.11.2024 р., не з`явилась, належним чином була повідомлена про день, час та місце судового засідання про, що свідчать рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення на адресу ОСОБА_12 (а. пр. 95) та довідка про доставку електронного документа «ухвали про закінчення підготовки та призначення апеляційного розгляду» від 25.07.2024 р., яка була доставлена в її електронний кабінет - 31.07.2024 р. (а. пр. 87). Заяви про відкладення розгляду не надала. Справу було розглянуто без її участі, відповідно до вимог ст. 405 КПК України її участь не є обов`язковою.

Заслухавши доповідь судді, прокурора ОСОБА_6 , яка підтримала апеляційну скаргу та просила задовольнити її із вказаних у ній мотивів, обвинувачену ОСОБА_8 та її захисницю ОСОБА_7 , які заперечували проти задоволення апеляційних вимог прокурора, вважаючи ухвалу місцевого суду законною та обґрунтованою, вивчивши матеріали кримінального провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції зазначених вимог Закону дотримався не в повному обсязі.

Так, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що суд першої інстанції, повертаючи прокурору обвинувальний акт, як на підставу для його повернення вказав, що обвинувальний акт не відповідає вимогам п. 7 ч. 2 ст. 291 КПК України, а саме обвинувальний акт не містить відомостей про розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням (в обвинувальному акті зазначено, що шкоди не завдано), на думку місцевого суду, така обставина прямо впливає на наявність чи відсутність складу кримінального правопорушення за ч. 3 ст. 1971 КК України, тому що обов`язковою ознакою об`єктивної сторони даного злочину є наявність значної шкоди згідно ч. 1 ст.1971 КК України. Необхідність зазначення відомостей про розмір шкоди прямо передбачена вимогами п. 7 ч. 2 ст.291 КПК України з урахуванням складу злочину за ч. 3 ст. 1971 КК України.

Проте, апеляційний суд не погоджується з таким висновком місцевого суду з огляду на наступне.

Згідно вимог ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 110 КПК України, обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у ст. 291 КПК України.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 291 КПК України, обвинувальний акт має містити такі відомості: найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); анкетні відомості викривача (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); прізвище, ім`я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора; виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; обставини, які обтяжують чи пом`якшують покарання; розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; підстави застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, які прокурор вважає встановленими; розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування); розмір пропонованої винагороди викривачу; дату та місце його складення та затвердження.

Обвинувальний акт підписується слідчим, дізнавачем та прокурором, який його затвердив, або лише прокурором, якщо він склав його самостійно.

До обвинувального акту додається: реєстр матеріалів досудового розслідування; цивільний позов, якщо він був пред`явлений під час досудового розслідування; розписка підозрюваного про отримання копії обвинувального акту, копії цивільного позову, якщо він був пред`явлений під час досудового розслідування, і реєстру матеріалів досудового розслідування (крім випадку, передбаченого ч. 2 ст. 2971 КПК України); розписка або інший документ, що підтверджує отримання цивільним відповідачем копії цивільного позову, якщо він був пред`явлений під час досудового розслідування не до підозрюваного; довідка про юридичну особу, щодо якої здійснюється провадження, у якій зазначаються: найменування юридичної особи, її юридична адреса, розрахунковий рахунок, ідентифікаційний код, дата і місце державної реєстрації.

Надання суду інших документів до початку судового розгляду забороняється.

Вивченням обвинувального акту встановлено, що вищевикладені вимоги закону прокурором та слідчим в повній мірі було дотримано.

Відповідно до вимог п. 7 ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт має містити відомості про розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

Відповідно до обвинувального акту (т. 1, а. пр. 7), у ньому зазначено, що шкоди інкримінованим кримінальним правопорушенням, не завдано.

Під час підготовчого судового засідання, яке відбулося 3.07.2024 р., захисник ОСОБА_7 наполягала на тому, що під час досудового розслідування допущені порушення, а саме допущено розбіжності щодо формулювання обов`язкових складових обвинувачення за ч. 3 ст. 1971 КК України, зокрема обов`язковою ознакою об`єктивної сторони самовільного зайняття земельної ділянки є настання суспільно-небезпечних наслідків у виді значної шкоди законному володільцю чи власнику, що прямо передбачено ч. 1 ст. 1971 КК України.

Аналогічної позиції дотримувалась сторона захисту і під час апеляційного розгляду.

Згідно п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам КПК України, та оскільки прокурор стверджує про наявність в даному обвинувальному акті відомостей про розмір шкоди завданої кримінальним правопорушенням, а саме зазначено, що шкоди не завдано і в обвинувальному акті дійсно зазначено, що шкоди кримінальним правопорушенням, не завдано (т. 1, а. пр. 7), то, на переконання апеляційного суду, суд першої інстанції дійшов неправильного та передчасного висновку, що обвинувальний акт не відповідає вимогам ст. 291 КПК України та підлягає поверненню прокурору для усунення недоліків.

Апеляційний суд погоджується з доводами апеляційної скарги прокурора, що доводи сторони захисту щодо не зазначення в обвинувальному акті всупереч вимог ст. 291 КПК України суми спричиненої матеріальної шкоди є необґрунтованими, оскільки вимоги щодо зазначення в обвинувальному акті відомостей про розмір шкоди виконані в повному обсязі та в обвинувальному акті зазначено, що шкода кримінальним правопорушенням не завдана.

Що стосується доводів сторони захисту про те, що розмір шкоди у даному випадку є кваліфікуючою ознакою ч. 3 ст. 1971 КК України, то на переконання апеляційного суду ці дані є предметом доказування у вказаному кримінальному провадженні при розгляді його по суті і такі обставини не можуть бути підставою для повернення обвинувального акту.

Переглядаючи судове рішення в межах апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що прийняте судом першої інстанції рішення про повернення обвинувального акту прокурору через його невідповідність вимогам ст. 291 КПК України по своїй суті є невірним, в якому не наведені належні і достатні мотиви та підстави прийняття судом такого рішення, а виявлені судом недоліки у реєстрі матеріалів досудового розслідування, які дійсно мають місце, не можуть бути самостійними підставами для повернення обвинувального акту, тому що згідно ст. 314 КПК України, суд має право перевірити тільки обвинувальний акт, а не додані до нього матеріали чи документи, навіть якщо вони передбачені КПК України.

Прокурор в обґрунтування апеляційних вимог послалася на судове рішення ВС, але апеляційний суд вважає, що таке посилання є не зовсім коректним, тому що воно призводить до обговорення питання наявності чи відсутності складу злочину в діях певної особи, але на даній стадії судового провадження це є неприпустимим.

За таких обставин доводи апеляційної скарги прокурора про те, що суд першої інстанції, приймаючи рішення про повернення обвинувального акту прокурору з підстав зазначених у цьому рішенні, припустився невідповідності висновків суду першої інстанції, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження та істотних порушень вимог кримінального процесуального закону є слушними, підтверджуються письмовими матеріалами провадження, а тому підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 291, 405, 407, 412 та 419 КПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Ухвалу Черкаського райсуду Черкаської обл. від 3.07.2024 р., якою повернуто прокурору Черкаського відділу Черкаської окружної прокуратури обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 1971 КК України, - скасувати.

Призначити новий судовий розгляд кримінального провадження стосовно ОСОБА_8 за ч. 3 ст. 1971 КК України в суді першої інстанції.

Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_9 - задовольнити.

Ухвала суду апеляційної інстанції касаційному оскарженню не підлягає

Головуючий

Судді