Постанова

від 06.11.2024 по справі 367/4179/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Унікальний номер справи 367/4179/24

Номер апеляційного провадження 22-ц/824/15404/2024

Головуючий у суді першої інстанції Ю. В. Горбачова

Суддя - доповідач у суді апеляційної інстанції Л. Д. Поливач

Постанова

Іменем України

06 листопада 2024 року місто Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючого Поливач Л. Д. (суддя - доповідач),

суддів Стрижеуса А. М., Немировської О. В.

секретар судового засідання Комар Л. А.

сторони

позивач ОСОБА_1

відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю

«В Квартирі»

відповідач ОСОБА_2

відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю

«Буча Централ Парк»

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником Линдюком Святославом Степановичем , на ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 06 травня 2024 року, постановлену у складі судді Горбачової Ю. В., в примішенні Ірпінського міського суду Київської області,

у с т а н о в и в :

01 травня 2024 року за допомогою системи «Електронний суд» ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ТОВ «В Квартирі», ОСОБА_2 , ТОВ «Буча Централ Парк», у якому просила суд визнати дійсним укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «В Квартирі» попередній договір №1311/3 від 13.11.2015, визнати дійсним укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 попердній договір №162 від 07.03.2019, визнати за ОСОБА_1 майнові права на об`єкт незавершеного будівництва (квартиру), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (2-а секція, 7-й поверх), загальною площею 40,00 кв.м.

03 травня 2024 року на адресу суду надійшла заява ОСОБА_1 про забезпечення даного позову шляхом заборони ТОВ «Буча Централ Парк» здійснювати будь - які дії, спрямовані на відчуження будь - яким особам майнових прав на об`єкт незавершеного будівництва (квартиру), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ( АДРЕСА_2 , загальною площею 40,00 кв.м.

В обгрунтування необхідності застосування вказаного виду забезпечення позову заявник посилається на підприємницьку діяльність ТОВ «Буча Централ Парк», яка направлена на продаж майнових прав на незавершений об`єкт будівництва за адресою: АДРЕСА_3 , в тому числі і квартири АДРЕСА_4 ( АДРЕСА_2 . Відчуження третім особам майнових прав на об`єкт незавершеного будівництва призведе до неможливості виконання рішення суду у спорі, а також зумовить необхідність здійснення додаткових заходів шляхом подачі уже третьої позовної заяви для захисту законних прав та інтересів позивача.

Вказала, що 07.03.2019 ОСОБА_2 та позивач уклали попередній договір № 162, за умовами якого продавець та покупець зобов`язуються в майбутньому, в строк не пізніше кінця IIкварталу 2020 року, укласти договір купівлі-продажу (Основний договір) об`єкту нерухомості (в подальшому - Об`єкт), в багатоквартирному житловому будинку, розташованого на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_3 , у нотаріальній формі та на умовах, визначених цим договором. Об`єктом нерухомості за цим Договором є квартира АДРЕСА_5 . У подальшому, 17.07.2020 ОСОБА_4 та ОСОБА_2 уклали Договір про спільну діяльність, за умовами якого предметом цього договору є спільна діяльність сторін по здійсненню ними комплексу юридичних дій організаційного, оперативно-господарського, технічного та фінансового характеру, спрямованих на будівництво й введення в експлуатацію багатоквартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованими нежитловими приміщеннями (секція 1, секція 2) за адресою: АДРЕСА_3 ; реалізація проекту передбачає створення спільної юридичної особи - товариства з обмеженою відповідальністю «Буча Централ Парк», засновниками (учасниками) якої будуть сторона-1 та сторона-2; сторони домовились, що продаж третім особам збудованої площі чи майнових прав на квартири та нежитлові приміщення в Об`єкті будівництва, за виключенням тих, що визначені у Додатку № 1 до цього Договору, здійснює тільки спільна юридична особа та на умовах, які нею самостійно встановлюються; сторона-2 підтверджує, що станом на момент укладання цього Договору у сторони-2 відсутні невиконані зобов`язання (в тому числі грошові) перед третіми особами про які вона не повідомила стороні-1.

Попри те, що позивачем виконані свої зобов`язання щодо майнових прав на об`єкт незавершеного будівництва (квартиру), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (2-а секція, 7-й поверх) загальною площею 40,00 кв.м., ТОВ «Буча Централ Парк», засновником якого є ОСОБА_2 , будучи новим забудовником житлового комплексу, у якому було придбано майнові права, протягом тривалого часу не укладає з позивачем попередній договір щодо майнових прав на об`єкт незавершеного будівництва, та ігнорує отримання листів від позивача.

Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 06 травня 2024 року ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Не погоджуючись з ухвалою суду ОСОБА_1 через свого представника Линдюка С. С. подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду, посилаючись на незаконність та необґрунтованість постановленої судом ухвали, порушення норм процесуального права, не встановлення судом обставин, що мають значення для вирішення питання про забезпечення позову.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначено, що судом не враховано, що невжиття запропонованого позивачем заходу забезпечення даного позову призведе до продажу майнових права на об`єкт незавершеного будівницва тертім особам, оскільки ТОВ «Буча Централ Парк», як суб`єкт господарської діяльності створений саме з метою отримання прибутку. При вирішенні питання щодо забезпечення позову судом не було враховано, що одним із критеріїв обгрунтованості застосування заходу забезпечення позову є наявність причинного зв`язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві та наслідком у формі потенційної загрози виконання рішення суду. Зокрема не взято до уваги, що у разі реалізації спірного майна, позивача буде позбавлено можливості здійснити захист або поновлення своїх прав у межах одного судового провадження.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Буча Централ Парк» заперечило проти її задоволення, ухвалу суду просить залишити без змін як законну та обгрунтовану. Вважає, що заявником не надано доказів на підтвердження вчинення заінтересованою особою дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення позову до суду. Доказів вчинення заінтересованою особою дій, спрямованих на відчуження спірного майна, суду не надано, а самі лише твердження заявника про потенційну можливість ухилення від виконання судового рішення у разі задоволення позову без долучення відповідних доказів та обгрунтувань, не є достаньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову.

У судовому засіданні апеляційного суду представник ОСОБА_1 - адвокат Линдюк С. С. підтримав апеляційну скаргу, просить задовольнити скаргу з викладених в ній доводів.

Представник ТОВ «Буча Централ Парк» - адвокат Литвинов О. Р. у судовому засіданні заперечив проти задоволення апеляційної скарги, ухвалу суду просить залишити без змін як законну та обгрунтовану.

Відповідачі ТОВ «В Квартирі» та ОСОБА_2 , будучи повідомленими про час та дату розгляду справи, у судове засідання апеляційної інстанції не з`явилися, явку своїх представників не забезпечили, будь - яких заяв чи клопотань станом на день розгляду справи до апеляційного суду від вказаних осіб не надходило. Своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу відповідачі не скористалися.

Суд апеляційної інстанції вважав за можливе розглянути справу за відсутності представника ТОВ «В Квартирі» та ОСОБА_2 з урахуванням вимог ч.2 ст.372 ЦПК України, оскільки неявка в судове засідання зазначених осіб не унеможливлює встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи та не перешкоджає її розгляду.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення осіб, які з`явилися у судове засідання, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість постановленої ухвали, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Так, відмовляючи у застосування заходів забезпечення позову суд першої інстанції дійшов висновку, що матеріали заяви не містять належних і допустимих доказів на підтвердження необхідності вжиття заходів забезпечення позову у спосіб, про який просить заявник, а посилання у заяві лише на відповідну підприємницьку діяльність ТОВ «Буча Централ Парк» без наведення належного обґрунтування та відповідних доказів, не є достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову. Суд вважав, що з наведених заявником обґрунтувань щодо підстав для забезпечення позову шляхом заборонити здійснювати будь-які дії, спрямовані на відчуження будь-яким особам майнових прав на зазначений об`єкт незавершеного будівництва (квартиру) та доданих до неї документів не вбачається наявністьдостатніх ризиків утруднення виконання можливого рішення суду або неможливості його виконання, без вжиття заходів забезпечення позову.

Суд апеляційної інстанції погоджується із такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони зроблені на підставі повного та об`єктивного дослідження наданих доказів та в повній мірі відповідають вимогам процесуального права, з огляду на таке.

Так, відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Згідно з частинами першою та другою статті 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно доКонституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову (пункт 3 частини першої статті 151 ЦПК України).

Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення заяви про забезпечення позову. Крім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести відповідність (адекватність) засобу забезпечення позову.

У частині першійстатті 150 ЦПК України закріплено види забезпечення позову. Зокрема позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачем і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.

При цьому, види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має пересвідчитися, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, з майновими наслідками заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.

Інститут забезпечення позову - це сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення заяви про забезпечення позову. Крім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести відповідність (адекватність) засобу забезпечення позову.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Зазначене узгоджується з роз`ясненнями, наданими судам у постанові Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18 зазначено, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 вересня 2020 року у справі №753/22860/17 зазначила, що: «умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 червня 2023 року у справі № 641/6173/21 з посиланням на постанову Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 зазначено, що: «Під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами».

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

З огляду на вказане вище колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, з`ясувавши обсяг позовних вимог, відповідність заходу забезпечення позову, який просить застосувати позивач, заявленим позовним вимогам, а також оцінивши співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом якого позивач звернулася до суду, дійшов обґрунтованого висновку, що позивачем заявлено недостатньо обґрунтоване припущення того, що невжиття заходів забезпечення позову може у майбутньому ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення заявленого позову. Зокрема заявником не надано доказів, які б підтверджували обставини щодо намірів відповідача відчужити майнові права на об`єкт незавершеного будівництва (квартиру), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ( АДРЕСА_2 ) загальною площею 40,00 кв.м. на користь третіх осіб або вчинити відносно нього будь-які інші дії.

Посилання в апеляційній скарзі на наявність потенційного ризику відчуження майнових прав на вказаний об`єкт незавершеного будівництва, є лише припущенням, яке не обгрутовано належно позивачем, а тому не підтверджує ризику ймовірності відчуження відповідачем майнового права на об`єкт незавершеного будівництва (спірну квартиру), утруднення виконання судового рішення, у разі його ухвалення на користь позивача.

Колегія суддів апеляційного суду звертає увагу, що підставою для застосування заходів забезпечення позову може бути встановлення об`єктивної можливості вчинення відповідачем дій, які ускладнять чи унеможливлять виконання рішення суду або ефективний захист прав, які є предметом розгляду.

У цивільному судочинстві відповідно до принципу змагальності сторін і загальних правил розподілу тягаря доказування обов`язок доведення підстав для застосування заходів забезпечення позову покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову позивач вважала, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до утруднення чи унеможливлення виконання майбутнього судового рішення у випадку ухвалення на її користь, проте не довела належнимичи чи допустимими доказами, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Матеріали справи не містять жодних доказів того, що відповідачем вживаються будь-які заходи щодо відчуження майнових прав на об`єкт незавершеного будівництва (спірну квартиру), а саме лише посилання в заяві на наявність у відповідача зазначеного наміру, без долучення відповідних доказів та обґрунтувань, не є достатньою підставою для застосування заходів забезпечення позову у виді заборони вчинення дій щодо відчуження спірних майнових прав.

Проаналізувавши зміст ухвали суду першої інстанції, з точки зору застосування норм права, колегія суддів дійшла висновку, що судом постановлено оскаржувану ухвалу відповідно до встановлених ним обставин на підставі наданих доказів, які мають індивідуальний характер при вирішенні питання щодо застосування заходів забезпечення позову у кожній справі окремо.

Відтак доводи апеляційної скарги не можуть бути підставами для скасування ухвали суду першої інстанції, оскільки не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на тлумаченні заявником норм процесуального права й зводяться до необхідності переоцінки судом доказів, що стосуєються вирішення питання про забезпечення позову.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Ураховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що ухвала суду першої інстанції про відмову у забезпеченні позову постановлена з додержанням вимог закону і не може бути скасована з підстав, наведених в апеляційній скарзі, а томузалишає її без змін, а апеляційну скаргу позивача без задоволення.

Питання щодо розподілу судових витрат, пов`язаних із розглядом справи у суді апеляційної інстанції, суд вирішує відповідно до положень статті 141 ЦПК України. Судові витрати позивача по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги не підлягають відшкодуванню, оскільки суд залишає апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись ст. ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384, 386, 389 ЦПК України, суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником Линдюком Святославом Степановичем , залишити без задоволення.

Ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 06 травня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню у касаційному порядку не підлягає.

Повна постанова складена 11 листопада 2024 року.

Судді

Л. Д. Поливач

А. М. Стрижеус

О. В. Немировська