Рішення

від 11.11.2024 по справі 760/6616/22

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

С О Л О М ' Я Н С Ь К И Й Р А Й О Н Н И Й С У Д М І С Т А К И Є В А

вул. Максима Кривоноса, 25, м. Київ, 03037; тел. (044) 249-79-26, факс:249-79-28;

вул. Грушецька, 1, м. Київ, 03113; тел.: (044) 456-51-65; факс: 456-93-08

e-mail:inbox@sl.ki.court.gov.ua, web: https://sl.ki.court.gov.ua

Код ЄДРПОУ: 02896762

Провадження 2/760/521/24

В справі 760/6616/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

І. Вступна частина

11 листопада 2024 року в місті Києві

Солом`янський районний суд м. Києва

у складі головуючого судді Коробенка С.В.

за участю секретаря Левіцької Н.О.

розглянув у судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Російської Федерації про відшкодування моральної шкоди завданої внаслідок збройної агресії.

ІІ. Описова частина

В червні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до Солом`янського районного суду м. Києва із позовом до російської федерації в особі Міністерства юстиції російської федерації про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок збройної агресії російської федерації.

Позов обґрунтований тим, що онука позивачки ОСОБА_2 , є власником будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . У вказаному будинку з 16.03.2013 зареєстровано 3 особи - члени однієї родини, а саме: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (онука позивача); ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (правнук позивача); ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (донька позивача).

В подальшому з 14.09.2016 за даною адресою була зареєстрована ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (позивачка). З 24.02.2022 вони перебували в смт. Гостомель.

Зазначає, що 24.02.2022 без оголошення війни, що підтверджується відео, яке є загальнодоступним, російська федерація вторглась на територію України. Враховуючи неприпинний та інтенсивний обстріл ворожої артилерії 01.03.2022 онука позивачки та її син - ОСОБА_3 змушені були виїхати з будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , а в подальшому виїхати до м. Вінниця.

Пояснює, що у період з 25 лютого 2022 року та по 08 березня 2022 року в будинку за адресою: АДРЕСА_1 , було відсутнє світло, не було подачі води, оскільки не працював насос, та не було тепла, оскільки газовий котел також працює від електроенергії. Крім того, після початку повномасштабного вторгнення росії на територію України продуктові магазини в смт. Гостомель припинили свою роботу, та вона була позбавлена можливості придбавати продукти харчування. Через блокування мобільного зв`язку позивач та її родина фактично не мали змоги зателефонувати будь-кому з проханням про допомогу, а заряд телефонів був мінімальним через відсутність електроенергії.

07.03.2022, як зазначає Позивачка, в її будинок потрапив ворожий снаряд, в результаті чого було зруйновано стіни на другому поверсі (як зовнішні, так і внутрішні) будинку. Фасадна стіна будинку впала на газову трубу, її пошкодила, та розпочався сильний витік газу. Донька Позивачки через блокування мобільного зв`язку не могла додзвонитися до газової служби та вони опинились під обстрілом авіації, артилерії тощо на тлі витоку газу, що становило загрозу для життя і здоров`я через ймовірність пожежі.

08.03.2022 Позивачка разом зі своєю донькою вимушена була виїхати до м. Києва. До війни онука Позивачки ОСОБА_2 мала 2 легкових автомобіля на праві приватної власності, один з яких Mitsubishi Colt сірого кольору, 2009 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 . Вказаний автомобіль знаходився на подвір`ї біля будинку, був пошкоджений, а саме був без вікон та мав наскрізні пошкодження кузова, у зв`язку з чим не було змоги виїхати в безпечне місце, а постійні обстріли не надавали змоги вийти на вулицю та попросити будь-кого з сусідів про допомогу.

Позивачка вказує, що після повернення до руїн будинку було укладено договір з Київським національним університетом будівництва і архітектури, предметом якого було проведення обстеження технічного стану індивідуального житлового будинку, пошкодженого внаслідок бойових дій, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Центром інжинірингу та експертизи КНУБА було складено технічний звіт з обстеження технічного стану будинку, акт, складений за результатами проведеного обстеження пошкоджених об`єктів. Відповідно до інформації з цих документів житловий будинок має 62% руйнувань. Згідно з інформацією, зазначеною у витягу з Реєстру будівельної діяльності щодо інформації про технічне обстеження Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, житловий будинок має аварійний стан.

В подальшому ТОВ «Перша будівельна експертиза» проведено експертизу кошторисної частини проектної документації, згідно з якими для проведення капітального ремонту вказаного будинку необхідно залучити кошти в сумі 4544,048 тисяч грн.

Позивачка зазначає, що вона є пенсіонером, а пенсія її не невеликою не лише для допомоги онуці у відновленні будинку, а й для винаймання помешкання для відновлення її звичайного життя, яке було до початку повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України.

Таким чином, як зазначає Позивачка, в результаті зазначених незаконних дій російської федерації було зруйновано будинок, в якому вона проживала, порушено її звичайний спосіб життя, гостро стало питання з приводу облаштування житла та фінансів. Вказані обставини призвели до значного погіршення її морального та фізичного стану.

Враховуючи викладене, позивач просить стягнути з російської федерації на свою користь моральну шкоду в розмірі, що еквівалентно 47500 Євро на день подання позову до суду.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 14.06.2022 під головуванням судді ОСОБА_5 відкрито провадження в справі та призначене підготовче засідання по даній справі.

В січні 2023 року Позивачка подала заява про збільшення позовних вимог, збільшивши суму возову до розміру 1892556,75 грн, що еквівалентно 47500,0 євро з урахуванням актуального курсу валют.

Розпорядженням керівника апарату суду № 1475 від 18 квітня 2024 року у зв`язку з звільненням у відставку судді ОСОБА_5 відповідно до рішення Вищої ради правосуддя від 19.03.2024 №797/0/15-24, призначено проведення повторного автоматизованого розподілу відповідно до пунктів 2.3.49, 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду.

19 квітня 2024 року повторним автоматизованим розподілом судових справ між суддями головуючим у справі визначено суддю Коробенка С.В.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 24.04.2024 у справі №760/6616/22 прийнято до розгляду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до російської федерації про відшкодування моральної шкоди за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання у цій справі на 02.10.2024.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 02.10.2024 у справі №760/6616/22 закрито підготовче провадження у справі та призначено розгляд справи по суті.

Представник Позивачки судове засідання не з`явилася, подала заяву про розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги підтримала в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце судового розгляду повідомлявся належним чином у встановленому законом порядку шляхом розміщення оголошення на сайті «Судова влада».

Враховуючи, що належним чином повідомлений відповідач в судове засідання не з`явився, відзиву не подав, а тому відповідно до вимог ст.ст. 280, 281 ЦПК України, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити заочне рішення.

ІІІ. Мотивувальна частина

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає необхідним позов задовольнити, виходячи з наступного.

За ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України).

За ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є громадянкою України, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_2 , що підтверджується довідкою від 23 травня 2022 року № 3009-5001630852 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Будинок за адресою: АДРЕСА_1 належить на праві власності онуці Позивачки - ОСОБА_2 , що підтверджується витягом з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 23.02.2013 № 710465 та витягом з Державного реєстру прав власності на нерухоме майно про реєстрацію прав власності від 23.02.2013 № 709947.

Як вбачається з матеріалів справи, 07 березня 2022 року у вищевказаний будинок потрапив ворожий снаряд, в результаті чого відбулось руйнування другого поверху. Стіна будинку впала на газову трубу, пошкодила її та розпочалось витікання газу, що спричинило припинення його постачання в будинок. Крім того, був пошкоджений належний ОСОБА_2 автомобіль марки Mitsubishi Colt, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , який знаходився на подвір`ї біля будинку.

Центром інжинірингу та експертизи КНУБА було складено технічний звіт з обстеження технічного стану будинку, акт, складений за результатами проведеного обстеження пошкоджених об`єктів, а також інформацію про аварійність будинку внесено до Реєстру будівельної діяльності щодо інформації про технічне обстеження Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва.

Відповідно до інформації з цих документів житловий будинок має 62 % руйнувань. Згідно з інформацією, зазначеною у витягу з Реєстру будівельної діяльності щодо інформації про технічне обстеження Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, житловий будинок має аварійний стан.

Відповідно до Експертного звіту ТОВ «Перша будівельна експертиза» № 221020-11/В від 26.10.2022 складений кошторис на проведення капітального ремонту індивідуального житлового будинку, пошкодженого у зв`язку з бойовими діями внаслідок військової агресії російської федерації проти України, яка розпочалась 24.02.2022 на території Гостомельської громади, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , проведено експертизу кошторисної частини проектної документації, згідно з якими для проведення капітального ремонту вказаного будинку необхідно залучити кошти в сумі 4544,048 тис. грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним (частина 4 статті 41 Конституції України).

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ратифікованих Законом України від 17.07.1997 року № 475/97-ВР, кожна фізична особа або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до приписів п. 3 ч. 1 ст. 76 Закону України «Про міжнародне приватне право» суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у таких випадках: у справах про відшкодування шкоди, якщо її було завдано на території України.

Згідно приписів ч. 1 ст. 49 Закону України «Про міжнародне приватне право» права та обов`язки за зобов`язаннями, що виникають внаслідок завдання шкоди, визначаються правом держави, у якій мала місце дія або інша обставина, що стала підставою для вимоги про відшкодування шкоди.

Частиною 1 ст. 48 Закону України «Про міжнародне приватне право» визначено, що до зобов`язань, що виникають з дії однієї сторони, з урахуванням положень статей 49-51 цього Закону, застосовується право держави, у якій мала місце така дія.

Згідно з п. 8 ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Так, за певних обставин захистом статті 1 Першого протоколу до Конвенції може користуватися легітимне очікування (legitimate expectation) успішної реалізації майнових прав (право вимоги). Для того, щоб «очікування» було «легітимним», воно має бути заснованим на нормі закону або іншому правовому акті, такому як судове рішення, пов`язаному із майновим інтересом (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 28 вересня 2004 року у справі «Копецький проти Словаччини» (Kopecky v. Slovakia), заява № 44912/98, § 49-50). Проте стаття 1 Першого протоколу до Конвенції не гарантує право на набуття майна (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «Копецький проти Словаччини», § 35).

Особа, яка має майновий інтерес, може розглядатись як така, що має «легітимне очікування» успішної реалізації її права вимоги (зокрема, відшкодування державою шкоди) у сенсі статті 1 Першого протоколу до Конвенції, коли для цього інтересу є достатні підстави у національному законодавстві. Останнє повинно давати змогу чітко визначити конкретний майновий інтерес особи, який має бути передбаченим у відповідних нормативних приписах або підтвердженим в іншому правовому акті, зокрема, у судовому рішенні (див. для порівняння mutatis mutandis ухвалу ЄСПЛ щодо прийнятності від 2 липня 2002 року у справі «Гайдук та інші проти України» (Gayduk and Others v. Ukraine), заяви № 45526/99 та інші). Очікування не буде легітимним, коли є спір щодо правильності тлумачення та застосування національного законодавства, і доводи заявника відхиляє національний суд (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «Копецький проти Словаччини» (Kopecky v. Slovakia), заява № 44912/98, § 50).

За приписами ч. 1 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода) (ч.2 ст. 22 ЦК України).

Відповідно до ч.3 ст. 22 ЦПК України збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

Враховуючи положення частини четвертої статті 22 ЦК України, стягнення збитків є формою відшкодування майнової шкоди.

При цьому стаття 1166 ЦК України визначає загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду, зокрема, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Частиною 3 ст. 386 ЦК України визначено, що власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про оборону України» від 06 грудня 1991 року № 1932-ХІІ, збройна агресія - це застосування іншою державою або групою держав збройної сили проти України. Збройною агресією проти України вважається будь-яка з таких дій, зокрема: вторгнення або напад збройних сил іншої держави або групи держав на територію України, а також окупація або анексія частини території України; напад збройних сил іншої держави або групи держав на військові сухопутні, морські чи повітряні сили або цивільні морські чи повітряні флоти України.

Преамбулою Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» визначено, що Україна згідно з Конституцією України є суверенною і незалежною державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією 1997 року та іншим міжнародно-правовим актам є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.

24.02.2022 рф здійснила широкомасштабну військову агресію проти України, що стало підставою для введення на території України з 05 год. 30 хв. 24.02.2022 воєнного стану, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні". Дана обставина також не підлягає доказуванню згідно з ч.3 ст.82 ЦПК України.

Силові дії рф, що тривають з початку вторгнення рф до України 24 лютого 2022 року, є актами збройної агресії відповідно до пунктів "a", "b", "с", "d" та "g" статті 3 Резолюції 3314 (XXIX) Генеральної Асамблеї ООН "Визначення агресії" від 14.12.1974.

Факт пошкодження майна онуки позивача підтверджується Експертного звіту ТОВ «Перша будівельна експертиза» № 221020-11/В від 26.10.2022, технічним звітом з обстеження технічного стану будинку, складеним КНУБА, актом, складеним за результатами проведеного обстеження пошкоджених об`єктів, а також інформацію про аварійність будинку внесено до Реєстру будівельної діяльності щодо інформації про технічне обстеження Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, а також фотознімками, які знаходяться в матеріалах справи.

З урахуванням наведеного вартість проведення капітального ремонту будинку онуки позивача, в котрому вона мешкала становить 4 544 048,0 тис. грн.

Враховуючи викладене вище, онука позивача ОСОБА_2 звернулась до Голосіївського районного суду м. Києва з позовною заявою до російської федерації в особі Міністерства юстиції російської федерації про стягнення майнових збитків та моральної шкоди. Заочним рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 18.03.2024 у справі №752/6379/23 позов онуки позивача ОСОБА_2 до російської федерації задоволено в повному обсязі, стягнуто матеріальну шкоду у розмірі 5 056 386,37 грн та моральну шкоду в розмірі 1 889 607,00 грн. Вказане судове рішення набрало законної сили 18.04.2024.

Також рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 13.09.2023 у справі №760/4489/23 задоволено позов доньки позивача у цій судовій справі - ОСОБА_4 , стягнуто з російської федерації в особі Міністерства юстиції російської федерації майнову шкоду в розмірі 76 911,0 грн та моральну шкоду в розмірі 1 870 673,50 грн. Вказане судове рішення набрало законної сили 26.10.2023.

Матеріалами даної судової справи підтверджується, що Позивачка є пенсіонером, що має невелику пенсію, яка не надає їй змоги відновити всі умови життя, що в неї були до початку повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України.

Частиною четвертою статті 82 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, обставини протиправної діяльності російської федерації на території України, що призвело до пошкодження будинку онуки позивача - ОСОБА_2 , в котрому мешкала ОСОБА_6 , розташованого у АДРЕСА_1 , доведені судовими рішеннями, а саме: заочним рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 18.03.2024 у справі №752/6379/23 та рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 13.09.2023 у справі №760/4489/23.

За приписами ч. 6 ст. 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 року № 1207-VII відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок тимчасової окупації державі Україна, юридичним особам, громадським об`єднанням, громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, у повному обсязі покладається на російську федерацію як на державу, що здійснює окупацію. Держава Україна всіма можливими засобами сприятиме відшкодуванню матеріальної та моральної шкоди російською федерацією.

Діями з боку рф було порушено гарантоване ст. 41 Конституції України право власності позивача, тобто безпосереднім суб`єктом, внаслідок дій якого позивачу завдано шкоди, є рф.

Сам факт збройної агресії рф проти України є причиною виникнення ситуації, за якої ОСОБА_1 понесла моральні збитки та змушена відстоювати своє порушене відповідачем право в судовому порядку.

Здійснивши збройну агресію відносно України, рф порушила норми та принципи Статуту ООН, Загальної декларації прав людини, Будапештського меморандуму, Гельсінського заключного акту наради по Безпеці та Співробітництву в Європі від 01.08.1975 та Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і російською федерацією.

Зокрема, п.1 Будапештського меморандуму передбачено, що російська федерація, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії і Сполучені Штати Америки підтверджують Україні їх зобов`язання згідно з принципами Гельсінського заключного акту Наради по Безпеці та співробітництву в Європі від 01.08.1975 поважати незалежність і суверенітет та існуючі кордони України.

Пункт 2 Будапештського меморандуму говорить, що російська федерація, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії і Сполучені Штати Америки підтверджують їх зобов`язання утримуватися від загрози силою чи її використання проти територіальної цілісності чи політичної незалежності України, і що ніяка їхня зброя ніколи не буде використовуватися проти України, крім цілей самооборони або будь-яким іншим чином згідно зі Статутом Організації Об`єднаних Націй.

Згідно із Гельсінським заключним актом Наради по Безпеці та співробітництву в Європі від 01.08.1975 суверенні права держави мають узгоджуватись із міжнародним правом, зокрема Статутом ООН, Загальною декларації прав людини та Гельсінським заключним актом Наради по Безпеці та співробітництву в Європі від 01.08.1975, які визначають права та законні інтереси людини як найвищу суспільну цінність, гарантують людині право жити в мирі та безпеці.

Виходячи із викладеного держава, яка грубо порушує гарантовані нормами міжнародного права основні свободи та права людини, не може використовувати імунітет від судового переслідування іноземними судами як гарантію уникнення відповідальності за вчинені злочини проти життя та здоров`я людини, а також нанесення шкоди її майну.

Порушивши Статут ООН, Загальну декларацію прав людини, Будапештський меморандум, Гельсінський заключний акт наради по Безпеці та Співробітництву в Європі від 01.08.1975, Договір про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і російською федерацією, Договір між Україною і російською федерацією про українсько-російський державний кордон, рф вийшла за межі своїх суверенних прав, гарантованих ст. 2 Статуту ООН, а тому є державою-агресором, що в свою чергу свідчить про відсутність у неї судового імунітету. При цьому, оскільки вчинення рф з 2014 року збройної агресії проти України не припиняється, рф заперечує суверенітет України, тому зобов`язань поважати та дотримуватися суверенітету цієї країни немає.

Згідно ч. 2 ст. 2 ЦК України учасниками цивільних відносин є зокрема і іноземні держави та інші суб`єкти публічного права.

У справі, що розглядається, позивач звернулася до суду з позовом до рф про відшкодування шкоди, завданої їй внаслідок збройної агресії рф на території України.

У цій категорії спорів (про відшкодування шкоди, завданої фізичній особі, її майну, здоров`ю, життю у результаті збройної агресії РФ) іноземна держава-відповідач не користується судовим імунітетом, оскільки російська федерація вийшла за межі суверенних прав, гарантованих ст.2 Статуту ООН, тому що будь-яка іноземна держава не має права втручатися шляхом збройної агресії в іншу країну, і суди України, мають право ігнорувати імунітет цієї країни та розглядати справи про відшкодування шкоди, завданої фізичній особі в результаті збройної агресії РФ, за позовом, поданим саме до цієї іноземної країни.

Особливістю правового статусу держави як суб`єкта міжнародних відносин є наявність у неї імунітету, який ґрунтується на загальному принципі міжнародного права «рівний над рівним не має влади і юрисдикції». Однак необхідною умовою дотримання цього принципу є взаємне визнання суверенітету країни.

Таким чином, російська федерація, вчинивши повномасштабний акт збройної агресії проти Української держави, численні акти геноциду Українського народу, не вправі надалі посилатися на свій судовий імунітет, заперечуючи тим самим юрисдикцію судів України на розгляд та вирішення справ про відшкодування.

Аналогічну позицію щодо непоширення на РФ судового імунітету при розгляді справ щодо відшкодування шкоди, завданої збройною агресією РФ проти України, викладено в постанові Верховного Суд від 14 квітня 2022 року у справі № 308/9708/19 (провадження № 61-18782 св 21), а також постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2022 року у справі № 635/6172/17 (провадження № 14-167 цс 20).

Як кореспондують ч. 1, пункт 2 ч. 2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав; моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

За загальним правилом моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом (частини 3-5 ст. 23 ЦК України).

Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, зокрема, якщо шкоди завдано смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

У ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» вказано, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до вимог «Правила суду - компенсація шкоди», які використовуються Європейським судом з прав людини при розгляді справ із компенсації шкоди, зокрема, п. п. 15 п. 3 цих Правил, встановлено, що заявники, які бажають отримати компенсацію за нематеріальну шкоду, мають право вказати суму, яка на їхню думку, була б справедливою.

Заявник, який вважає себе жертвою більше одного порушення Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, може вимагати або одну одноразову суму, яка покриває всі передбачувані порушення, або окрему суму щодо кожного передбаченого Європейською конвенцією порушення.

При вирішенні вимог позивача, суд також застосовує практику Європейського суду з прав людини, зокрема рішення у справі Луізідоу проти Турецької Республіки (CASE OF LOIZIDOU v.TURKEY (Article50), (40/1993/435/514) 28 July 1998), згідно якого вирішено зобов`язати сплатити компенсацію позивачу, зокрема й за моральні страждання через незаконну окупацію частини Кіпру турецькими Збройними Силами.

В результаті збройної агресії російської федерації проти України та пошкодження майна онуки позивача, в якому мешкала ОСОБА_1 , а саме будинку за адресою: АДРЕСА_1 , позивач зазнала моральних страждань.

Втрата місця проживання, неможливість самостійно відновити звичайний спосіб життя, перебування під ворожими обстрілами в період з 24.02.2022 по цей час завдає чималих моральних страждань позивачу.

Нанесена позивачу російською федерацією моральна шкода виявилась у погіршенні емоційного, психологічного та матеріального стану та продовжує йому завдавати чималих моральних страждань.

Обґрунтовуючи завдану відповідачем моральну шкоду позивачем доведено, що внаслідок саме збройної агресії російської федерації проти України він відчуває душевні страждання, що не дають йому можливості проживати повноцінним життям та життям, яким він проживав до збройної агресії російської федерації проти України.

Отже, враховуючи характер та обсяг завданих позивачу моральних страждань, істотних порушень її конституційних прав, умисного характеру дій російської федерації, суд вважає справедливим розмір компенсації за заподіяну Позивачці моральну шкоду у розмірі 1 892 556,75 грн, що еквівалентно 47500,0 євро.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

З огляду на вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про необхідність позов задовольнити, стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду - 1 892 556,75 грн, що еквівалентно 47500,0 євро.

IV. Резолютивна частина

Керуючись ст. ст. 16, 23, 1167 Цивільного кодексу України, ст. ст. 4, 5, 12, 13, 76-81, 223, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд вирішив:

1.Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Стягнути з держави Російська Федерація на користь ОСОБА_1 компенсацію за спричинену моральну шкоду у розмірі 1 892 556,75 грн (один мільйон вісімсот дев`яносто дві тисячі п`ятсот п`ятдесят шість) гривень 75 копійок.

2.Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення.

3.Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ;

Відповідач: держава Російська Федерація, суб`єкт міжнародного права, представництво в Україні відсутнє.

Суддя: