Рішення

від 11.11.2024 по справі 752/16856/23

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №752/16856/23

2/760/5101/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2024 року м. Київ

Суддя Солом`янського районного суду м. Києва Козленко Г.О., розглянувши цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕПРО СКУЛ», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Золотих Олександр Олександрович, приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Шарков Олександр Олександрович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Голосіївського районного суду м. Києва з вищезазначеним позовом, в якому просить:

- визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис вчинений 13.01.2022 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Золотих Олександром Олександровичем №752, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФІНАНСОВО-ПРАВОВА ГРУПА ЛЕКС» заборгованості у розмірі 34 447,40 грн;

- стягнути з ТОВ «ФІНАНСОВО-ПРАВОВА ГРУПА ЛЕКС» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 989,60 грн.;

- стягнути з ТОВ «ФІНАНСОВО-ПРАВОВА ГРУПА ЛЕКС» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 610,40 грн.

В обґрунтування позовної заяви позивач зазначає, що 14.09.2014 року між ПАТ «Банк Михайлівський» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір у вигляді заяви (оферти) № 200105747, який у нотаріальному порядку посвідчений не був.

13.01.2022 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Золотих Олександром Олександровичем було вчинено виконавчий напис за реєстровим №752, яким запропоновано звернути стягнення з позивача, яка є боржником за кредитним Договором №200105747 від 14.09.2014 року, укладеним із ПАТ «Банк Михайлівський», правонаступником всіх прав та обов`язків якого за договором відступлення права вимоги №7_БМ від 20.07.2020 року, укладеним з ТОВ «Діджи Фінанс» та договором відступлення права вимоги №516/ФК-21 від 01.12.2021 року, укладеним з ТОВ «ФК «Укрфінстандарт» та договором відступлення права вимоги №516/ФК-21/1 від 01.12.2021 є ТОВ «Фінансово- правова група Лекс», заборгованості за Договором № 200105747 від 14.09.2014 року.

Зазначене стало підставою для відкриття приватним виконавцем виконавчого округу Києва Шарковим Олександром Олександровичем виконавчого провадження № НОМЕР_1. 08.06.2023 приватним виконавцем було винесено постанову про арешт коштів Позивача, a 07.07.2023 постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.

Позивач вважає вчинення приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Золотих Олександром Олександровичем виконавчого напису №752 таким, що не відповідає вимогам законодавства та просить задовольнити позов у повному обсязі.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 23.08.2023 позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕПРО СКУЛ», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Золотих Олександр Олександрович, приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Шарков Олександр Олександрович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків протягом п`яти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

06.09.2023 позивачем усунуто недоліки.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 11.09.2023 відкрито спрощене позовне провадження в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВО-ПРАВОВА ГРУПА ЛЕКС», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Золотих Олександр Олександрович, приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Шарков Олександр Олександрович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 11.09.2023 зупинено стягнення на підставі виконавчого напису № 752, вчиненого 13.01.2022 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Золотих Олександром Олександровичем у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 від 04.02.2022.

Відповідач отримав копії ухвал про відкриття провадження та забезпечення позову від 11.09.2023, а також матеріали позовної заяви 27.09.2023, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Копії ухвал про відкриття провадження та забезпечення позову від 11.09.2023 та примірник позовної заяви направлялися приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Золотих Олександру Олександровичу за трекінг-номером 0312720031746, однак конверт повернувся до суду.

Приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Шарков Олександр Олександрович отримав копії ухвал про відкриття провадження та забезпечення позову від 11.09.2023, а також матеріали позовної заяви 28.09.2023, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

21.09.2023 року на адресу Голосіївського районного суду м. Києва від директора Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕПРО СКУЛ» Растівського Є.В. надійшла заява про залучення у справі № 752/16856/23 правонаступника відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВО-ПРАВОВА ГРУПА ЛЕКС» - Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕПРО СКУЛ» (ЄДРПОУ 41901709, юридична адреса: 03151, м. Київ, вул. Волинська, буд. 42, офіс 4).

В обґрунтування заяви зазначає, що 06.06.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВО-ПРАВОВА ГРУПА ЛЕКС» та Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРГЛОБАЛ-ПЛЮС» укладено договір відступлення прав вимоги № 06062023-1, відповідно до умов якого право вимоги за договором № 200316992 від 07.08.2015р. перейшло до Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРГЛОБАЛ-ПЛЮС».

05.07.2023 року згідно рішення єдиного учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРГЛОБАЛ-ПЛЮС» № 05.07.23 змінено найменування Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРГЛОБАЛ-ПЛЮС» на Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕПРО СКУЛ», призначено ОСОБА_3 на посаду директора ТОВ «ЕПРО СКУЛ» з 06.07.2023р.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 09.10.2023 залучено до участі у справі правонаступника відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВО-ПРАВОВА ГРУПА ЛЕКС» - Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕПРО СКУЛ» (ЄДРПОУ 41901709, юридична адреса: 03151, м. Київ, вул. Волинська, буд. 42, офіс 4). Цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВО-ПРАВОВА ГРУПА ЛЕКС», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Золотих Олександр Олександрович, приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Шарков Олександр Олександрович про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, передано на розгляд за підсудністю до Солом`янського районного суду м. Києва

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 07.12.2023 справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕПРО СКУЛ», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Золотих Олександр Олександрович, приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Шарков Олександр Олександрович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню прийнято до свого провадження.

Копію ухвали про прийняття позову від 07.12.2023 та примірник позовної заяви направлялися відповідачу за трекінг-номером 0600248798677, однак конверт повернувся до суду.

Приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Шарков Олександр Олександрович отримав копію ухвали про прийняття позову від 07.12.2023, а також матеріали позовної заяви 12.02.2024, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Копію ухвали про прийняття позову від 07.12.2023 та примірник позовної заяви направлялися приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Золотих Олександру Олександровичу за трекінг-номером 0600248798316, однак конверт повернувся до суду.

Від відповідача відзив, а від третьої сторони письмові пояснення на адресу суду не надходили.

Розпорядженням керівника апарату Солом`янського районного суду міста Києва від 05.04.2024 №837 призначено проведення автоматизованого розподілу судової справи у зв`язку з неможливістю продовжувати розгляд справи суддею Кушнір С.І. у зв`язку з її звільненням у відставку, відповідно до рішення Вищої ради правосуддя від 19.03.2024 року №797/0/15-24.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено головуючого суддю Козленко Г.О.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 15.04.2024 прийнято до провадження цивільну справу №752/16856/23 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Епро Скул», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Золотих Олександр Олександрович, приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Шарков Олександр Олександрович про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, особи, які беруть участь у справі, не викликались.

Вивчивши матеріали справи, письмові докази, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин справи, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного рішення, приходить до наступного висновку.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності з ч.ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Судом встановлено, що 13.01.2022 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Золотих Олександром Олександровичем було вчинено виконавчий напис №752 за яким стягнуто з громадянки України, якою є ОСОБА_1 , яка є Боржником за Договором №200105747 від 14.09.2014 року, укладеним з ПУБЛІЧНИМ АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ», ідентифікаційний код юридичної особи 38619024, правонаступником всіх прав та обов`язків якого за Договором відступлення права Вимоги №7_БМ від 20.07.2020 року, укладеним з ТОВАРИСТВОМ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДІДЖИ ФІНАНС», ідентифікаційний код юридичної особи 42649746, та Договором відступлення права вимоги №516/ФК-21 від 01.12.2021 року, укладеним з ТОВАРИСТОМ ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «УКРФІНСТАНДАРТ», ідентифікаційний код юридичної особи 41153878, та Договором відступлення права вимоги №516/ФК-21/1 від 01.12.2021 є ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВО-ПРАВОВА ГРУПА ЛЕКС» ідентифікаційний код юридичної особи 44371579 (Новий Кредитор), далі іменоване - Стягувач, заборгованості за Договором №200105747 від 14.09.2014 року.

Строк платежу за Договором №200105747 від 14.09.2014 року настав. Боржником допущено прострочення платежів. Стягнення заборгованості проводиться за період з 14.09.2014 року по 16.11.2021 року. Загальна сума яка підлягає стягненню з боржника на користь стягувача становить 34 447,40 грн.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Шарковим Олександром Олександровичем від 04.02.2022 відкрито виконавче провадження №68506420 з виконання виконавчого напису нотаріуса №752 від 13.01.2022.

06.06.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВО-ПРАВОВА ГРУПА ЛЕКС» та Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРГЛОБАЛ-ПЛЮС» укладено договір відступлення прав вимоги № 06062023-1, відповідно до умов якого право вимоги за договором № 200316992 від 07.08.2015 р. перейшло до Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРГЛОБАЛ-ПЛЮС».

05.07.2023 згідно з рішенням єдиного учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРГЛОБАЛ-ПЛЮС» № 05.07.23 змінено найменування Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРГЛОБАЛ-ПЛЮС» на Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕПРО СКУЛ».

Відтак, стягувачем за Договором №200443358 від 27.01.2016 є Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕПРО СКУЛ».

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону України «Про нотаріат»).

Таким актом є, зокрема Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»).

Так, згідно з ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону, нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій).

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій).

Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.

Нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти (стаття 50 Закону України «Про нотаріат»).

За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти наступних висновків.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Відповідно до пункту 1 Переліку для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами подаються, зокрема, оригінал нотаріально посвідченої угоди; документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Відповідно до пункту 2 Переліку для одержання виконавчого напису з підстав, що випливають з кредитних відносин додаються: оригінал кредитного договору; засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Отже, суд має встановити, що банком нотаріусу надано всі необхідні документи, що підтверджують безспірність заборгованості, наявність доказів належного направлення та отримання позивачем письмової вимоги про усунення порушень.

Такого правового висновку дійшов Верховний Суд України у справі № 6-158цс15 від 20 травня 2015 року.

Також, правового висновку дійшов Верховний Суд України у справі № 310/9293/15-ц від 23 січня 2018 року, що умовою для вчинення нотаріусом виконавчого напису є безспірність наявності боргу та його розміру.

Із змісту виконавчого напису та з інших письмових доказів, вбачається, що нотаріусу стягувачем не було подано засвідчену виписку з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Окрім того, кредитний договір на підставі якого було вчинено виконавчий напис не був нотарільно посвідчений.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 Цивільного кодексу України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й встановити та зазначити у рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року № 6-887цс 17.

Згідно із частиною першою статті 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.

Відповідачем не надано суду належних, допустимих і достовірних доказів, які б переконливо доводили наявність підстав для вчинення виконавчого напису та стягнення суми заборгованості з позивача.

Суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що факт безспірності підпадає під об`єктивний сумнів, стверджувати протилежне підстави відсутні, а тому зазначений виконавчий напис підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року).

Щодо вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6 989,60 грн слід зазначити наступне.

Відповідно до ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача , у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У відповідності до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність - це незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно ст.15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи ; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно ч.ч.1, 3 ст.134 ЦПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Відповідно до частин 1-3 ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частинами 4-6 ст.137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з п.47 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» право на правову допомогу гарантовано статтями 8, 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України (Рішення від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000; Рішення від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009; Рішення від 11 липня 2013 року № 6-рп/2013).

В постанові від 01 жовтня 2002 року по справі № 30/63 Верховний Суд України звернув увагу, що судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Разом з тим, у пункті 48 Постанови Пленуму Вищого спецiалiзованого суду України з розгляду цивільних i кримінальних справ від 17.10.2014 № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» зазначено, що підстави, межі та порядок відшкодування судових витрат на правову допомогу, надану в суді як адвокатом, так і іншим фахівцем у галузі права, регламентовано у пункті 2 частини третьої статті 799 статтями 84, 88, 89 ЦПК України. Витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, про що зазначено в пункті 47 цієї постанови, стягується лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із надання правової допомоги у конкретній справі (наприклад: складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтвердженні та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування витрат.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Крім того, відповідно до ч.3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має з`ясувати склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначає, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Аналізуючи викладені вище норми права, слід зазначити, що підставою для відшкодування відповідних судових витрат є детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, а також відповідні докази на підтвердження таких витрат. Ці розрахунки повинні бути надані суду до закінчення судових дебатів.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зазначено, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат».

Отже, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

На підтвердження витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги, представник позивача разом з поданням позовної заяви надала акт приймання-передачі наданих послуг №01 від 05.08.2023 до договору про надання правової допомоги №2023/40 від 31.07.2023 р., рахунок №2023/10 від 01.08.2023, квитанцію від 02.08.2023 на суму 8 600,00 грн., призначення платежу: «опл. послуг зарах. 2023/10 від 01.08.2023 р. ОСОБА_1 », отримувач - адвокат Петльована Наталія Сергіївна.

Суд з огляду нра складність справи, враховуючи зміст послуг в інтересах позивача, вказаних в акті, дійшов висновку, що в даній конкретній справі витрати на правову допомогу у сумі 8 600,00 грн не відповідають обсягу наданих послуг.

Суд вважає, що витрати на правову допомогу у сумі 2 500,00 грн є реальними та підтвердженими матеріалами справи.

Питання судового збору, суд вирішує в порядку ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 3, 8, 21, 55, 61, 129, 129-1 Конституції України, ст.ст. 1-16, 18, 259, 628, 630, 634, 663 ЦК України, ст.ст. 87-91 Закону України «Про нотаріат», ст.ст. 1-23, 76-82, 89, 95, 258-259, 263-265, 267, 274-279, 280-282, 352-355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕПРО СКУЛ», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Золотих Олександр Олександрович, приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Шарков Олександр Олександрович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задовольнити частково.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Золотих Олександра Олександровича №752 від 13.01.2022 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ЕПРО СКУЛ» заборгованість в розмірі 34 447,40 грн.

Стягнути з відповідача ТОВ «ЕПРО СКУЛ» на користь ОСОБА_1 судові витрати за подання позовної заяви в розмірі 1073,60 грн, витрати за подання заяви про забезпечення позову у розмірі 536,80 грн та витрати на правову допомогу у сумі 2 500,00 грн.

В іншій частині вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Г.О. Козленко