Рішення

від 31.10.2024 по справі 931/487/24

ЛОКАЧИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 931/487/24

Провадження № 2/931/197/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2024 року смт. Локачі

Локачинський районний суд Волинської області

у складі: головуючого - судді Кідиби Т.О.,

за участю: секретаря судового засідання - Гупалик А.С.,

прокурора - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом заступника керівника Володимирської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Волинської обласної державної адміністрації (Волинської обласної військової адміністрації), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача - Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - Затурцівська сільська рада Володимирського району Волинської області про витребування земельної ділянки,

в с т а н о в и в:

08.07.2024 року до суду надійшов позов заступника керівника Володимирської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Волинської обласної державної адміністрації (Волинської обласної військової адміністрації), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача - Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - Затурцівська сільська рада Володимирського району Волинської області про витребування у власність держави земельної ділянки з кадастровим номером 0722484400:03:000:0811, площею 1,8014 га.

Позов обґрунтовує тим, що землі лісового фонду, які за матеріалами лісовпорядкування знаходяться у користуванні державного лісогосподарського підприємства, належать до державної власності та перебувають у розпорядженні обласних державних адміністрацій. Спірна земельна ділянка, поза волею власника, вибула з його володіння та на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 10.12.2020 р. №33-ОТГ "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність" була зареєстрована за Затурцівською сільськоюрадою Володимирськогорайону на праві комунальної власності.

У подальшому рішенням Затурцівської сільської ради №7/371 від 09.04.2021 ОСОБА_3 надано дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,0000 га ріллі для ведення особистого селянського господарства, а рішенням від 18.05.2021 №9/147 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки" передано у власність ОСОБА_3 земельну ділянку, площею 1,7035 га, кадастровий номер 0722484400:03:000:0811, площею 1,8014 га, для ведення особистого селянського господарства. 25.05.2021 року зареєстровано право приватної власності на вищевказану земельну ділянку за ОСОБА_3 .

Згодом право власноті на земельну ділянку з кадастровим номером 0722484400:03:000:0811 перейшло до ОСОБА_2 згідно з договором купівлі-продажу від 20.09.2021 №1770 та здійснено реєстрацію відповідного права приватної власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Згідно з Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку цільове призначення земельної ділянки з кадастровим номером 0722484400:03:000:0811 - 01.03 Для ведення особистого селянського господарства, зареєстрована в ДЗК 20.11.2019.

Просить витребувати у власність держави в особі Волинської обласної державної адміністрації (Волинська обласна військова адміністрація) з незаконного володіння ОСОБА_2 земельну ділянку з кадастровим номером 0722484400:03:000:0811, площею 1,8014 га, та стягнути витрати у справі по сплаті судового збору.

10.07.2024 року ухвалою судді забезпечено позов шляхом накладення арешту на спірну земельну ділянку із забороною вчинення будь яких реєстраційних дій та забороною відповідачу здійснювати роботи щодо знищення лісонасаджень на вказаній земельній ділянці.

Ухвалою судді від 10.07.2024 року позовну заявуприйнято дорозгляду, відкрито провадження у справі у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

23.07.2024 року від відповідачки надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого сторона відповідача вважає, що дії та доводи прокурора, викладені ним у позовній заяві, є необґрунтованими та не можуть бути задоволені з огляду на наступне.

Так, прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначений законом. Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду.

Прокурором, як в самому позові так і в доданих до нього матеріалах, не обґрунтовано та не доведено бездіяльність компетентного органу (Волинської ОДА) щодо захисту інтересів держави.

Вважають, що лист № 556/01-19/2-22 від 25.08.2022, підписаний начальником управління містобудування та архітектури М. Томчуком, яким прокурор обґрунтовує підставність представляти інтереси Волинської ОДА у даній справі, не може слугувати таким обґрунтуванням, позаяк начальник цього управління не наділений правами представляти Волинську ОДА як в судах, так і в правоохоронних органах.

Крім цього, зазначає, що спірна земельна ділянка після її виділення була належним чином зареєстрована за ОСОБА_2 , що свідчить про те, що остання є добросовісним набувачем. Сторона позивача не навела жодних аргументів, які свідчать про те, що її дії, в розрізі набуття права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 0722484400:03:000:0811 можуть підпадати під ознаки підстав, визначених у п.1 ст.388 ЦК України.

Сторона позивача, на підтвердження своїх претензій, посилається на розпорядження керівника Волинської обласної адміністрації від 11.08.2010 за № 267, яким, на їх переконання, спірну земельну ділянку було передано до ДАП СЛАП «Локачіагроліс», тобто було віднесено до земель лісового фонду.

Однак,текст вищевказаного розпорядженнячітко зазначає,що визначенітам землідо лісовихгосподарств не передавались, а просто давалось погодження на виготовлення по них проектів землеустрою.

У цьому розпорядженні вказана загальна кількість гектарів без їх прив`язки до конкретних координат, як географічних так і конкретних, які відмічені на місцевості перерахованих в розпорядженні сільських громад.

У виготовленому в 2011 році ВО «Укрдержліспроект» Перспективному плані, який нібито врахував землі, зазначені у розпорядженні від 11.08.2010 за № 267, не проводилось встановлення меж зазначених у розпорядженні керівника обласної адміністрації 686 гектарів відповідної сільської громади.

Стороною позивача зазначено, що лісове господарство на спірній земельній ділянці проводило лісовпорядні та картографічні роботи і на підтвердження цього надав копію Протоколу другої лісовпорядної наради, проведеної в лютому 2012 року, що суперечить вимогам ст.48 Лісового кодексу України, які прямо вказують, що основний документ діяльності лісового господарства є виключно Проект організації, а не Перспективний план.

Позивач акцентує увагу на пункті 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України, де зазначено, «що до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування». Дана норма пункту 5 містить такий текст: «До здійснення державної реєстрації, але не пізніше 1 січня 2027 року, державними та комунальними лісогосподарськими підприємствами, іншими державними і комунальними підприємствами та установами права постійного користування земельними ділянками лісогосподарського призначення, які надані їм у постійне користування до набрання чинності Земельним кодексом України, таке право підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування». Тобто, закон вказує на можливість державної реєстрації прав на раніше надані земельні ділянки у постійне користування у відповідності до вимог державної реєстрації речових прав на нерухоме майно у Державному реєстрі речового права в межах площ, які підтверджуються планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування до набрання чинності Земельним кодексом України.

Якщо взятидо уваги,що Лісовийкодекс Українивведений вдію ЗакономУкраїни від21.01.1994за N3853-ХІІз моментуопублікування,а Земельнийкодекс Українинабрав чинностіз 1січня 2002року (п.1Розділу IX «Прикінцеві положення»), то саме в цей період з січня 1994 року по січень 2002 року той же п.5 Розділу VIII «Прикінцеві положення» Лісового кодексу України і надавав можливість лісовим господарствам претендувати на інші земельні ділянки з підстав включення їх до своїх планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування.

А після набрання чинності Земельним кодексом України право на постійне користування земельними ділянками лісові господарства повинні здійснювати виключно в межах вимог цього кодексу, а саме: ст.79 та ст.79-1 Земельного кодексу України та Порядку розроблення проектів землеустрою, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 за № 677.

Зазначає, що сторона позивача не надала жодного доказу, який би суперечив тому факту, що спірна земельна ділянка задовго до розпорядження Голови Волинської обласної адміністрації від 11.08.2010 за № 267 відносилась до агровиробничих земель, які потім почали називатися - землі сільськогосподарського призначення.

Також звертає увагу на недотримання вимог ч.1 та ч.6 ст.127 ЦПК України, оскільки Закон України від 30.03.2020 року № 540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» їх не скасовував. Це опосередковано підтверджується і постановою Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду від 11.12.2023 у справі № 97/8885/21, де вказано, що у заяві про поновлення процесуальних строків достатньо лише посилання на вимоги цього Закону.

В той же час, достовірно знаючи, що з моменту переходу спірної земельної ділянки в комунальну власність до моменту звернення до суду з віндикаційним позовом пройшло більше як 3 роки сторона позивача з відповідною заявою про поновлення процесуальних строків не звернулася, а суд не вирішив це питання у передбачений законом спосіб.

Враховуючи викладене, відповідачка просить відмовити у задоволенні позову повністю.

06.08.2024 року від прокурора надійшла відповідь на відзив, у якій останній вважає доводи відповідачки необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення, із врахуванням наступного.

Щодо підстав представництва прокурором інтересів держави в особі Волинської обласної державної адміністрації.

Наявність порушення інтересів держави та підстав для їх представництва прокурором підтверджена в аналогічній практиці Верховного Суду, викладеній у постанові від 19.06.2024 у справі №931/9/23, за результатами перегляду рішення Локачинського районного суду Волинської області від 15.08.2023 та постанови Волинського апеляційного суду від 20.11.2023, якими задоволено аналогічні позовні вимоги прокурора за участю тих самих сторін та щодо витребування земельної ділянки з кадастровим номером 0722484400:03:000:0813, яка знаходиться по сусідству з спірною земельною ділянкою у даній справі (кадастровий номер 0722484400:03:000:0811), також в кварталі 9 Локачинського лісництва.

В позовній заяві зазначено про те, що Волинська обласна державна адміністрація не вчиняла дій щодо повернення земельної ділянки у державну власність. Доказами цього є наступні обставини та документи.

Так, прокурором надано час та можливість позивачу самостійно звернутися до суду за захистом інтересів держави, позаяк проінформовано позивача про наявні порушення вимог законодавства листом від 23.11.2023 №50/1-2749вих-23, а позов пред`явлено до суду 05.07.2024.

Крім цього, Волинська ОДА про наміри самостійно звернутися з позовом чи ініціювати проведення перевірки щодо виявлених прокуратурою фактів не заявила, водночас не спростувала й твердження прокурора щодо виявлених порушень законодавства, а згідно із листом від 29.11.2023 № 1364/01-19/2-23 проти подання прокурором позову в її інтересах не заперечувала.

Також слід врахувати, що у вказаній справі інтереси держави потребували невідкладного захисту, зважаючи на значимість їх порушення та можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу.

Враховуючи викладене, прокурор набув право на представництво, оскільки уповноважений орган - Волинська обласна державна адміністрація, незважаючи на очевидний характер порушення, не здійснювала належним чином захист інтересів держави та самостійно до суду з позовом не звернулася.

Твердження відповідача про відсутність підстав для представництва прокурора з посиланням на лист від 29.11.2023 № 1364/01-19/2-23, що підписаний начальником управління містобудування та архітектури Волинської ОДА, який не наділений повноваженнями представляти інтереси Волинської облдержадміністрації, не заслуговують на увагу суду, позаяк вказана обставина не спростовує бездіяльності позивача щодо захисту інтересів держави.

Також зазначає, що Володимирською окружною прокуратурою лист-запит від 23.11.2023 №50/1-2749вих-23, відповідь на який відповідач вважає неналежним та недопустимим доказом, скеровувався безпосередньо на адресу Волинської обласної державної адміністрації, а вже керівництво адміністрації доручало та передоручало його виконання іншим управлінням чи відділам обласної державної адміністрації.

Також, Володимирська окружна прокуратура повідомила Волинську обласну державну адміністрацію щодо наміру звернення до суду в її інтересах із позовом (листом від 27.06.2024 № 50/1-1184вих-24), і ці наміри по даний час не оскаржено.

Посилання відповідача на постанову Верховного Суду від 28.04.2021 у справі № 922/3219/20 є недоречним, оскільки дана справа не є релевантною справі що розглядається, позаяк у цій справі прокурор був позивачем, а не представляв інтереси органу влади.

Аналогічно, правовий висновок у справі № 587/430/16-ц (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019) стосується наявності/відсутності підстав для представництва інтересів держави прокурором як самостійним позивачем.

Таким чином, Володимирською окружною прокуратурою дотримано вимоги ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» щодо наявності підстав для представництва інтересів держави в суді в особі Волинської обласної державної адміністрації.

Твердження відповідачки про те, що в даному випадку наявні порушення прав власника - відповідача як добросовісного набувача майна, що є підставою для відмови у задоволенні позову, спростовує наступним.

Так, згідно акту обстеження насаджень в кварталі 9 Локачинського лісництва від 06.12.2023, проведеного комісією в складі інженера лісового господарства та помічника лісничого на земельній ділянці з кадастровим номером 0722484400:03:000:0811, яка знаходиться в кварталі 9 виділі 8, 10 Локачинського лісництва, зростають лісові культури віком 15 років, середній діаметр 14 см, висота 8 м.

Вказаний в акті обстеження насаджень факт наявності на спірній земельній ділянці лісових насаджень, ні відповідачем, ні його представниками будь якими доказами не спростований.

Отже, відповідач, якому було відчужено земельну ділянку, проявивши розумну обачність, не міг не знати про незаконність набуття ним спірної земельної ділянки, яка була заліснена. Тому ця особа не може вважатися такою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій органів державної влади та осіб, у яких вона придбала землю. Не може вважатися добросовісною особа, яка знала чи мала знати про набуття нею майна всупереч закону.

Щодо включення спірної земельної ділянки до числа земельних ділянок, які надавались розпорядженням голови Волинської обласної державної адміністрації від 11.08.2010 №267, зазначає наступне.

У позовній заяві детально описано обставини набуття у користування лісів ДП СЛАП «Локачіагроліс» у 2010 році, матеріали лісовпорядкування якого, ніким не оскаржувались в судовому порядку, а також обставини отримання відповідачем значно пізніше, у 2021 році, у приватну власність земельної ділянки, яка входить у межі земельних ділянок, користувачем яких на підставі матеріалів лісовпорядкування є державне лісогосподарське підприємство.

Зокрема, розпорядженням голови Волинської обласної державної адміністрації №267 від 11.08.2010 «Про надання дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок» з змінами, внесеними розпорядженням голови Волинської обласної державної адміністрації №411 від 27.09.2012, ДП СЛАП «Локачіагроліс» надано дозвіл на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у постійне користування для ведення лісового господарства, в тому числі і спірної земельної ділянки.

Згідно з перспективним планом організації і ведення лісового господарства ДП СЛАП «Локачіагроліс» спірна земельна ділянка з кадастровим номером 0722484400:03:000:0811 належить до земель лісового фонду.

Базове лісовпорядкування проведено Українською лісовпорядною експедицією Українського лісовпорядного проектного виробничого об`єднання ВО «Укрдержліспроект» у 2010-2011 роках, за результатами якого було схвалено вищезазначений проект.

Із змісту протоколу другої лісовпорядної наради від лютого 2012 року з розгляду основних положень проекту організації і розвитку лісового господарства ДП СЛАП «Локачагроліс» Волинської області (погоджений начальником Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства та Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Волинській області) вбачається, що підготовка і затвердження матеріалів лісовпорядкування відбувалось у період 2010-2011 років, тобто, раніше, ніж були внесені відомості про спірну земельну ділянку до Державного земельного кадастру як таку, що має сільськогосподарське призначення, та пізніше сформована довідка форми 6-зем від 01.01.2016, відтак доводи відповідачки про те, що у 2010 році Волинська обласна державна адміністрація розпорядилась землями сільськогосподарського призначення зроблені за відсутності доказів на підтвердження таких тверджень.

З матеріалів лісовпорядкування, зокрема, з Плану майстерської дільниці №1 ДП СЛАП «Локачіагроліс» слідує, що земельна ділянка з кадастровим номером 0722484400:03:000:0811 знаходиться в межах земель лісового фонду.

З інформації ВО «Укрдержліспроект» за №1019 від 23.11.2021 вбачається, що зазначена земельна ділянка повністю накладається на землі лісового фонду та знаходиться в кварталі 9.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду, який було викладено у постановах від 13.11.2019 у справі №361/6826/16, від 06.07.2022 у справі №372/1688/17, відомості щодо розташування земель лісового фонду, надані ВО "Укрдержліспроект", як єдиним на території України суб`єктом, що виконує лісовпорядні роботи, є належними, оскільки об`єднання володіє інформацією про лісовпорядкування. Згідно з правовими висновками Верховного Суду України, що викладені у постановах від 24.12.2014 у справі №6-212цс14 та від 27.01.2015 у справі №21-570а14, саме планово-картографічні матеріали є належними правовстановлюючими документами на право постійного користування і являлись основою для організації ведення лісового господарства та використання лісових ресурсів постійними лісокористувачами.

Крім цього, факт наявності лісових насаджень на земельній ділянці на момент її отримання у власність відповідачем підтверджується викопіюванням з програмного забезпечення Google Maps, а саме: супутниковим знімком від квітня 2021 року.

Щодо доводів відповідачки про те, що у ДП «СЛАП Локачіагроліс» відсутній проект організації та розвитку лісового господарства, зазначає наступне.

Статтею 48 Лісового Кодексу України (в редакції, що діяла на момент проведення лісовпорядкування) передбачено, що у матеріалах лісовпорядкування дається якісна і кількісна характеристика кожної лісової ділянки, комплексна оцінка ведення лісового господарства, що є основою для розроблення на засадах сталого розвитку проекту організації та розвитку лісового господарства відповідного об`єкта лісовпорядкування.

На даний час нормативно-правовим актом, який регулює організацію лісовпорядкування є Порядок здійснення лісовпорядкування, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 07.02.2023 № 112.

Згідно з пунктом 30 вищевказаного Порядку під час здійснення базового лісовпорядкування складається проект організації і розвитку лісового господарства, який передбачає екологічно обґрунтоване ведення лісового господарства та розробляється відповідно до нормативно-правових актів, що регулюють організацію лісовпорядкування.

Поряд з цим, на момент проведення лісовпорядкування 2010-2011 років нормативно-правовими актами, які регулювали організацію лісовпорядкування були наказ Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 05.02.2007 № 38 «Про затвердження Інструкції про порядок погодження та затвердження розрахункових лісосік», зареєстрований в Міністерстві юстиції України 21.02.2007 за № 160/13427, та наказ Міністерства екології та природних ресурсів України від 05.03.2013 № 91 «Про затвердження Регламенту подання інформації про проведення рубок деревини у лісах», зареєстрований в Міністерстві юстиції України 22.03.2013 року за № 479/23011, які не містили чіткого переліку матеріалів, які повинні містити матеріали лісовпорядкування.

Безпосередньо згідно з пунктом 7 Інструкції про порядок погодження та затвердження розрахункових лісосік (яка була чинна на момент проведення лісовпорядкування) за результатами лісовпорядної наради державні лісовпорядні організації в місячний строк подають уповноваженим органам Держкомлісгоспу такі матеріали:

протокол лісовпорядної наради з розгляду основних положень проекту організації та розвитку лісового господарства відповідного об`єкта лісовпорядкування;

відомість визначення розрахункової лісосіки на ревізійний період;

зведену відомість розрахункових лісосік для постійних лісокористувачів (власників лісів) (додаток 2);

форму N 1 державного лісового кадастру "Розподіл земель лісового фонду за їх категоріями в розрізі груп і категорій зависності";

інформацію щодо обсягів використання розрахункової лісосіки;

для власників лісів - копії державних актів на право власності на земельні ділянки;

для новостворених постійних лісокористувачів - копії рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування про надання лісів у постійне користування, прийнятих в межах їх повноважень за погодженням з органами виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, територіальними органами центральних органів виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища".

Таким чином, прокурором до позовної заяви долучено витяг з Перспективного плану організації та ведення лісового господарства ДП «СЛАП Локачіагроліс», який в свою чергу включає в себе: пояснювальну записку; таксаційні описи; відомість визначення розрахункової лісосіки на проектний період; фонди рубок; фонди відновлення лісів; відомості запроектованих лісогосподарських заходів; планово-картографічні матеріали; форми державного лісового кадастру; матеріали поділу лісів на категорії; протокол лісовпорядної наради.

Враховуючи вищевикладене, відповідний Перспективний план організації та ведення лісового господарства ДП «СЛАП Локачіагроліс» складається з документів, передбачених чинним на даний час Порядком здійснення лісовпорядкування та чинною на час проведення лісовпорядкування Інструкцією про порядок погодження та затвердження розрахункових лісосік та Регламенту подання інформації про проведення рубок деревини у лісах.

Отже, долучені до позовної заяви витяги з Перспективного плану організації та ведення лісового господарства ДП «СЛАП Локачіагроліс» і є матеріалами лісовпорядкування державного підприємства.

Щодо доводів відповідачки про належність спірної земельної ділянки до земель сільськогосподарського призначення, а не лісогосподарського призначення, та законності розпорядження такою землею Волинською обласною державною адміністрацією, зазначає наступне.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду за результатами розгляду касаційної скарги на рішення Локачинського районного суду Волинської області від 15.08.2023 та постанова Волинського апеляційного суду від 20.11.2023 в справі №931/9/23, якими задоволено позовну заяву прокурора про витребування земельної ділянки з кадастровим номером 0722484400:03:000:0813 з незаконного володіння ОСОБА_2 у власність держави в особі Волинської обласної державної (військової) адміністрації, постановою від 19.06.2024 касаційну скаргу залишив без задоволення, а рішення Локачинського районного суду Волинської області від 15.08.2023 та постанову Волинського апеляційного суду від 20.11.2023 - без змін.

Зазначає, що у вищевказаній справі розглядались аналогічні позовні вимоги прокурора за участю тих самих сторін та щодо витребування земельної ділянки з кадастровим номером 0722484400:03:000:0813, яка знаходиться по сусідству з спірною земельною ділянкою у даній справі (кадастровий номер 0722484400:03:000:0811), також в кварталі 9 Локачинського лісництва.

Позовні вимоги прокурора у справі №931/9/23 обґрунтовувались доказами, які є аналогічними доданими до даної позовної заяви.

Поряд з цим, Верховний Суд у постанові від 19.06.2024 у справі №931/9/23 зазначив, що суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, надав оцінку наявним у матеріалах справи доказам і зробив обґрунтовані висновки про те, що спірна земельна ділянка належить до земель лісового фонду.

Крім цього, відповідно до наказу Державної служби статистики від 19 серпня 2015 року № 190 «Про визнання таким, що втратив чинність, наказу Державного комітету статистики України від 05 листопада 1998 року № 377 «Про затвердження форм державної статистичної звітності з земельних ресурсів та Інструкції з заповнення державної статистичної звітності з кількісного обліку земель (форми №№ 6-зем, 6а- зем, 6б-зем, 2-зем)», зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 14 грудня 1998 року за № 788/3228 (зі змінами), з 01 січня 2016 року скасовано форму державної статистичної звітності № 6-зем.

Таким чином, довідка з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями (за даними форми 6-зем) станом на 01.01.2016 на даний час є недійсною.

Крім цього, довідка з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями (за даними форми 6-зем) станом на 01.01.2016 не встановлює цільового призначення земельної ділянки.

Згідно ч. 1 ст. 20 Земельного кодексу України (в редакції, яка діяла на момент винесення розпоряджень Волинською ОДА) віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Таким чином, Волинськська ОДА розпорядженням від 11.08.2010 №267 про надання ДП «СЛАП Локачіагроліс» спірної земельної ділянки у постійне користування для ведення лісового господарства фактично віднесла відповідну земельну ділянку до земель лісогосподарського призначення.

Системний аналіз норм законодавства дозволяє дійти висновку про те, що при вирішенні питання щодо перебування земельної лісової ділянки в користуванні державного лісогосподарського підприємства необхідно враховувати положення пункту 5 Прикінцевих положень ЛК».

Таким чином, аналогічно у даній справі, право користування лісами підтверджується матеріалами лісовпорядкування.

Щодо застосування строків позовної давності до заявленого позову.

На віндикаційні позови держави в особі органів державної влади поширюється загальна позовна давність.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Поряд з цим, згідно ч. 9 ст. 97-1 Земельного кодексу України земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку з кадастровим номером 0722484400:03:000:0811, державну реєстрацію земельної ділянки проведено 20.11.2019.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно земельна ділянка з кадастровим номером 0722484400:03:000:0811 зареєстрована у відповідному реєстрі 21.04.2021, тому лише з 21.04.2021 відповідна земельна ділянка стала об`єктом цивільних прав.

02.04.2020 набув чинності Закон України від 30.03.2020 №540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», відповідно до якого строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою КМ України від 27.06.2023 № 651 відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р. на всій території України карантин.

Отже, карантин на території України діяв у період з 02.04.2020 по 30.06.2023 та відповідно загальний строк позовної давності продовжувався на строк дії такого карантину.

Крім цього, 24.02.2022 російська федерація розпочала воєнні дії на території України. Згідно із Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 на усій території України введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Верховна Рада України доповнила розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України пунктом 19, згідно із яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

В даній справі відповідач - ОСОБА_2 набула право власності на земельну ділянку у вересні 2021 року на підставі відповідного договору купівлі-продажу, а позов пред`явлено в липні 2024 року, тобто в межах трирічного строку.

Враховуючи наведене, просить позов задовольнити.

Ухвалою судувід 05.09.2024року підготовчепровадження уданій справізакрито та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні прокурор позов підтримав з підстав, викладених у ньому, та відповіді на відзив, просив його задовольнити.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, подав до суду заяву від 30.07.2024 року про розгляд справи без його участі, позов прокурора підтримує, просить його задовольнити та розглядати справу без участі представника позивача.

Відповідачка та її представник у судове засідання не з`явились, у відзиві на позов відповідачка просила розгляд справи проводити без її участі та участі її представника.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» у судове засідання не прибув, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, що підтверджується довідкою про доставку судової повістки до електронного кабінету підприємства в підсистемі "Електронний суд". Будь яких клопотань, заяв не подав.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Затурцівської сільської ради Володимирського району Волинської області у судове засідання не з`явився також, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, що підтверджується довідкою про доставку судової повістки до електронного кабінету сільської ради в підсистемі "Електронний суд". Будь яких клопотань, заяв не подав.

Згідно із вимогами ст.223 ЦПК України неявка представників позивача, відповідачки, її представника та третіх осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, тому суд дійшов висновку про розгляд справи без їх участі.

Заслухавши пояснення прокурора, суд, оцінюючи подані докази за своїм переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, дійшов висновку про підставність пред`явлених позовних вимог з огляду на наступне.

Статтею 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Судом встановлено,що напідставі наказуДержавної службиУкраїни зпитань геодезії, картографії та кадастру №45 від 15.03.2018 року "Про проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності" було проведено інвентаризацію несформованих земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, відомості про які відсутні у Державному земельному кадастрі (а.с. 101 на звороті, 102 том 1).

Технічну документаціюз інвентаризаціїземель сільськогосподарського призначення державноївласності замежами населенихпунктів натериторії Війницькоїта Озютичівської сільських радЛокачинського району(наданий час-Затурцівської сільськоїради Володимирськогорайону),загальною площею 401,7806га,затверджено наказомГУ Держгеокадаструу Волинськійобласті №3-389/15-19-СГвід 24.04.2019 р. (а.с.106 том 1).

В результатіінвентаризації земельсільськогосподарського призначення державної власностісформовано земельнуділянку зкадастровим номером 0722484400:03:000:0775,яка зареєстрованав ДЗК20.04.2019 (а.с.115 том 1).

Згідно з інформацією ГУ Держгеокадастру у Волинській області земельна ділянка з кадастровим номером 0722484400:03:000:0811 з видом цільового призначення 01.03 Для ведення особистого селянського господарства зареєстрована в ДЗК 20.11.2019 року в результаті поділу земельної ділянки з кадастровимномером 0722484400:03:000:0775.

Земельна ділянказ кадастровимномером 0722484400:03:000:0811,площею 1,8014га,з видомцільового призначення01.03Для веденняособистого селянськогогосподарства,категорія земель землісільськогосподарського призначення,зареєстрована 20.11.2019у комунальнійвласності Затурцівськоїсільської радиВолодимирського районуна підставінаказу ГУДержгеокадастру уВолинській області№33-ОТГвід 10.12.2020«Про передачуземельних ділянокдержавної власностіу комунальнувласність» (а.с.117на звороті том 1).

З копії поземельної книги земельної ділянки з кадастровим номером 0722484400:03:000:0811, відкритої 20.11.2019 року, вбачається, що місце розташування спірної земельної ділянки - Волинська область, Локачинський район, Озютичівська сільська рада, категорія земель землі сільськогосподарського призначення, площею 1,8014 га, з видом цільового призначення 01.03 Для ведення особистого селянського господарства, форма власності комунальна, дата державної реєстрації речового права 21.04.2021 року (а.с. 127, 136 том 1).

Рішенням Затурцівської сільської ради №7/371 від 09.04.2021 «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки» ОСОБА_3 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,0000 га ріллі для ведення особистого селянського господарства, за межами села Озютичі, на території Затурцівської сільської ради, із земель комунальної власності, не наданих у власність та користування (а.с. 154 на звороті том 1).

Рішенням Затурцівської сільської ради Локачинського району Волинської області №9/147 від 18.05.2021 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки» передано у власність ОСОБА_3 земельну ділянку, площею1,8014 га, кадастровий номер 0722484400:03:000:0811, для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель, не переданих у власність та не наданих у користування, за межами села Озютичі Локачинського району Волинської області (на даний час - Володимирський район Волинської області) (а.с. 167 том 1).

У подальшому, 20.09.2021 зареєстровано право приватної власності на вищевказану земельну ділянку за ОСОБА_2 (а.с.148 том 1).

Згідно з витягом від 27.06.2024 року № НВ-9942486852024 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 0722484400:03:000:0811 становить 24837,37 грн (а.с. 169 на звороті том 1 ).

Разом з тим, розпорядженням головиВолинської обласної державної адміністрації №267від 11.08.2010року "Пронадання дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок"із змінами,внесеними розпорядженнямголови Волинськоїобласної державноїадміністрації №411від 27.09.2012року,Державному підприємству "Спеціалізованелісогосподарське агропромислове підприємство "Локачіагроліс" (далі-ДП "СЛАП"Локачіагроліс") було наданодозвіл нарозроблення проектівземлеустрою щодовідведення земельнихділянок упостійне користуваннядля веденнялісового господарства,згідно іздодатком,в тому числі на території Озютичівськоїсільської ради-686га (а.с. 96-97 том 1).

На підставі зазначених розпоряджень ДП "СЛАП "Локачіагроліс" було складено матеріали лісовпорядкування 2010-2011 років, що погоджені протоколом другої лісовпорядної наради лютого 2012 року, проведеної за участю директора та головного лісничого ДП "СЛАП "Локачіагроліс", заступника начальника відділу заповідної справи біорізноманіття та комплексного управління Державного управління охорони навколишнього середовища, начальника відділу Волинського ОУЛМГ, начальника партії ВО "Укрдержліспроект" Комплексна експедиція.

До матеріалів лісовпорядкування ДП "СЛАП "Локачіагроліс" належать, зокрема: перспективний план ведення лісового господарства ДП СЛАП «Локачіагроліс» (таксаційний опис, відомості поквартальних підсумків, відомості запроектованих заходів, пояснювальна записка, документація державного лісового кадастру за 2011 рік), план майстерської дільниці № 1 ДП СЛАП «Локачіагроліс» (лісовпорядкування 2010 року), протокол другої лісовпорядної наради лютого 2012 року (а.с. 67-92 том 1).

З інформації ВО "Укрдержліспроект", а саме: фрагменту з публічної кадастрової карти України станом на 19.11.2021 року з нанесеними межами частини кварталу №9 СЛАП "Локачіагроліс" за даними базового лісовпорядкування 2013 року, вбачається, що спірна земельна ділянка повністю накладається на землі лісового фонду (а.с.174 на звороті, 175 том 1).

З паперової копії викопіювання з картограми, вбачається, що спірна земельна ділянка покрита лісом та знаходиться на землях лісового фонду (а.с. 162 на звороті том 1 ).

Відповідно до Акту обстеження насаджень в кварталі 9 Локачинського лісництва від 06.12.2023 року, проведеного комісією в складі інженера лісового господарства та помічника лісничого Губинського лісництва на земельній ділянці з кадастровим номером 0722484400:03:000:0811, що знаходиться в кварталі 9, виділи 8, 10 Локачинського лісництва, зростають лісові культури віком 15 років, середнім діаметром 14 см, висотою 8 м, повнотою 0,8 (а.с.94 на звороті том 1).

Згідно з інформацією ДП «СЛАП «Локачіагроліс» № 01.18/253-21 від 29.11.2021 земельна ділянка з кадастровим номером 0722484400:03:000:0811 вилучена з державної власності з порушенням земельного законодавства з земель лісового фонду, змінено її цільове призначення та передано її в приватну власність без належних на те законодавчих підстав (а.с. 37-42 том 1).

Прокурором стверджується, що дії ГУ Держгеокадастру у Волинській області при затвердженні технічної документації з інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності за межами населених пунктів Війницької та Озютичівської сільських рад Локачинського району (на даний час - Затурцівської сільської ради Володимирського району) призвели до незаконного вилучення земельної ділянки лісового фонду та зміну цільового призначення на землі сільськогосподарського призначення, а також подальше передання земельної ділянки із державної у комунальну власність, як наслідок, земельну ділянку з кадастровим номером 0722484400:03:000:0811 неправомірно зареєстровано в комунальній власності Затурцівської сільської ради.

Землі України за основним цільовим призначенням поділяються на відповідні категорії, в тому числі землі лісогосподарського призначення (пункт «е» частини першої статті 19 ЗК України).

Відповідно до частини першої, пункту «ґ» частини четвертої статті 84 ЗК України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. До земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі лісогосподарського призначення, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Положеннями частини першої, п`ятої статті 116 ЗК України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Ст. 122 ЗК України передбачено, що вирішення питань щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування із земель державної чи комунальної власності належить до компетенції відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Відповідно до частини першої, пункту «ґ» частини четвертої статті 84 ЗК України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. До земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі лісогосподарського призначення, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Згідно ст. 20 ЗК України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 Земельного кодексу України до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства.

Статтею 5 Лісового кодексу України унормовано, що до земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісогосподарського призначення не належать землі, на яких розташовані полезахисні лісові смуги. Віднесення земельних ділянок до складу земель лісогосподарського призначення здійснюється відповідно до земельного законодавства.

Відповідно до пунктів 4, 5, 8 частини першої статті 31 ЛК України (в редакції, чинній на час прийняття розпорядження голови Волинської ОДА від 11.08.2010), Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації у сфері лісових відносин у межах своїх повноважень на їх території: передають у власність, надають у постійне користування для ведення лісового господарства земельні лісові ділянки, що перебувають у державній власності, на відповідній території; передають у власність, надають у постійне користування для нелісогосподарських потреб земельні лісові ділянки площею до 1 гектара, що перебувають у державній власності, на відповідній території, а також у межах міст республіканського (Автономної Республіки Крим) та обласного значення та припиняють права користування ними; забезпечують здійснення заходів щодо охорони і захисту лісів, ліквідації наслідків стихійних явищ, лісових пожеж, залучають у встановленому порядку до цих робіт населення, транспортні та інші технічні засоби та обладнання, забороняють відвідування лісів населенням і в`їзд до них транспортних засобів у період високої пожежної небезпеки в порядку, передбаченому законодавством.

Районні державні адміністрації у сфері лісових відносин на їх території приймають рішення про виділення в установленому порядку для довгострокового тимчасового користування лісами лісових ділянок, що перебувають у державній власності, у межах сіл, селищ, міст районного значення (пункт 4 частини першої статті 32 ЛК України).

Відповідно до ст. 17 Лісового кодексу України (в редакції на час прийняття розпорядження голови Волинської ОДА від 11.08.2010) у постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи. У постійне користування ліси на землях комунальної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створені спеціалізовані лісогосподарські підрозділи. Ліси надаються в постійне користування на підставі рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх повноважень за погодженням з органами виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, територіальними органами центральних органів виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища. Право постійного користування лісами посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою.

Пунктом 5 Розділу VІІІ "Прикінцеві положення" Лісового кодексу України, в редакції, чинній до 16.01.2020 року, визначено, що до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Пунктом 5 Розділу VІІІ "Прикінцеві положення" Лісового кодексу України (в редакції після 16.01.2020 року) до здійснення державної реєстрації права постійного користування державних лісогосподарських підприємств земельними ділянками лісогосподарського призначення, які до набрання чинності Земельним кодексом України передані їм на такому праві, це право підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування.

Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерного дешифрування аерознімків, містять детальну характеристику лісу.

Отже, при вирішенні питання щодо перебування земельної лісової ділянки у користуванні державного лісогосподарського підприємства необхідно враховувати положення п. 5 Розділу VIII "Прикінцеві положення" Лісового кодексу України.

Такі правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018р. у справі №183/1617/16, від 23.10.2019 р. у справі №488/402/16-ц, постановах Верховного Суду від 30.01.2018р. у справі №707/2192/15-ц, від 13.06.2018р. у справі №278/1735/15-ц.

Відповідно до ч. ч. 4, 8 ст. 122 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент прийняття спірних розпоряджень та наказу), центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин (Держгеокадастр України відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.01.2015р. №15) та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб. Кабінет Міністрів України передає земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у випадках, визначених статтею 149 цього Кодексу, та земельні ділянки дна територіального моря.

Згідно з ч. 9 ст. 149 ЗК України (в редакції чинній на момент прийняття спірних розпоряджень та наказу), Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси для нелісогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення та суб`єктів господарювання залізничного транспорту загального користування у зв`язку з їх реорганізацією шляхом злиття під час утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", крім випадків, визначених частинами п`ятою-восьмою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 150 цього Кодексу.

Згідно з пунктами «а», «б», «в», «г» статті 12 ЗК України (в редакції, чинній на час прийняття рішення Затурцівської сільської ради від 20.08.2021 року), до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями комунальної власності, територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; вилучення земельних ділянок комунальної власності із постійного користування відповідно до цього Кодексу.

Отже, враховуючи встановлені обставини справи та наведені норми права, належна на даний час ОСОБА_2 спірна земельна ділянка на час проведення інвентаризації ГУ Держгеокадастру у Волинській області, передання її у комунальну власність згідно наказу ГУ Держгеокадастру у Волинській області та надання у власність ОСОБА_3 рішенням Затурцівської сільської ради, відносилась до земель лісового фонду, що надана на праві постійного користування ДП СЛАП «Локачіагроліс», яке підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування.

На даний час усі майнові та немайнові права ДП «Володимир- Волинське ЛМГ» як юридичної особи (правонаступника ДП "СЛАП "Локачіагроліс") перейшли до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України».

Суд зауважує, що вилучати земельні ділянки державної власності лісогосподарського призначення для нелісогосподарських потреб мав право виключно Кабінет Міністрів України.

З інформації Секретаріату Кабінету Міністрів України від 29.11.2023 №30714/0/2-23 вбачається, що Кабінету Міністрів України про факт зміни цільового призначення та передачу з державної власності у комунальну земельної ділянки з кадастровим номером 0722484400:03:000:0811, стало відомо із запиту Володимирської окружної прокуратури №50/1-2748 вих-23 від 23.11.2023 р. (а.с. 170, 171 том 1).

Жодних рішень Кабінету Міністрів України з цього приводу стороною відповідача не подано.

Відтак спірну земельну ділянку ГУ Держгеокадастру у Волинській області незаконно вилучено із земель лісового фонду, змінено цільове призначення на землі сільськогосподарського призначення та передано із державної власності в комунальну, як наслідок земельну ділянку неправомірно зареєстровано в комунальній власності Затурцівської сільської ради.

Таким чином, рішення ГУ Держгеокадастру у Волинській області прийняті в порушення вимог ст. ст. 6, 14, 19 Конституції України, ст. ст. 3,15-2, 17, 20, 56, 57, 84, 122, 141, 142, 149 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент прийняття спірних рішень), ст. ст. 31, 33, 57 Лісового кодексу України, оскільки землі лісогосподарського призначення не можуть передаватись у користування для інших потреб без їх вилучення у постійних користувачів.

На часпред`явлення цьогопозову згідноз данимиДержавного реєструречових правна нерухоме майно земельна ділянка, площею 1,8014 га, з кадастровим номером 0722484400:03:000:0811 зареєстрована на праві приватної власності за ОСОБА_2 (а.с.164-166 том 1).

Оскільки державна реєстрація речових прав на нерухоме майно є офіційним визнанням і підтвердженням державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, то відповідний запис наділяє ОСОБА_2 певними юридичнимиправами щодоземельної ділянкиі одночаснопозбавляє відповідних прав законного власника державу.

ЦК України передбачені засади захисту права власності. Зокрема, відповідно до закріпленого у статті 387 ЦК України правила власник має необмежене право витребувати майно із чужого незаконного володіння.

Якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до ст. 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього (ст. 330 ЦК України).

Статтею 388 ЦК України встановлений перелік випадків, коли власник має право на витребування майна від добросовісного набувача.

Згідно зі статтею 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Згідно ч. 3 ст. 388 ЦК України якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Положення статті 388 ЦК України застосовуються як підстава позову про витребування майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, яке було відчужене третій особі, якщо між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин.

Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений.

Право держави витребувати земельну ділянку, належну до земель лісогосподарського призначення, з огляду на доведену незаконність і безпідставність її відчуження на користь фізичної особи, передбачено чинним законодавством України. Відповідні приписи стосовно охорони вказаної категорії земель і регламентування підстав для витребування майна з чужого незаконного володіння є доступними, чіткими та передбачуваними.

Повернення у державну власність земельної ділянки, незаконно відчуженої фізичній особі органом місцевого самоврядування, переслідує легітимну мету контролю за використанням майна відповідно до загальних інтересів у тому, щоб таке використання відбувалося за цільовим призначенням. Важливість цих інтересів зумовлюється, зокрема, особливим статусом земельної ділянки - належністю її до земель лісогосподарського призначення.

Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно, а функцією державної реєстрації права власності є оголошення належності нерухомого майна певній особі (особам). Рішення суду про витребування з незаконного володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем.

На підставі такого рішення суду для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем, не потрібно окремо скасовувати запис про державну реєстрацію права власності за відповідачем.

Таких висновків Велика Палата Верховного Суду дійшла, зокрема, у пунктах 95-99 постанови від 07.11.2018 року у справі №488/5027/14-ц.

Судове рішення про витребування з незаконного володіння відповідача нерухомого майна є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно виключно у разі, якщо право власності на це майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою. Даний висновок сформульований Великою Палатою Верховного Суду в ухвалі від 07.04.2020 року у справі №504/2457/15-ц.

Таким чином, оскільки спірна земельна ділянка відноситься до земель лісового фонду і вибула з володіння власника Держави Україна поза її волею, то вимога про витребування земельної ділянки на користь держави в особі Волинської обласної державної (військової) адміністрації з незаконного володіння ОСОБА_2 є правомірною, обґрунтованою, доведеною належними та допустимими доказами, а тому підлягає задоволенню.

Доводи відповідачки щодо того, що вона є добросовісним набувачем спірної земельної ділянки не заслуговують на увагу, виходячи з наступного.

Як встановлено у судовому засіданні, згідно з акту обстеження насаджень в кварталі 9 Локачинського лісництва від 06.12.2023 року на земельній ділянці з кадастровим номером 0722484400:03:000:0811, яка знаходиться в кварталі 9, виділи 8, 10 Локачинського лісництва, зростають лісові культури віком 15 років, середній діаметр 14 см, висота 8 м.

Факт наявності лісових насаджень на земельній ділянці на момент її отримання у власність відповідачкою підтверджується викопіюванням з програмного забезпечення Google Maps, а саме: супутниковим знімком від квітня 2021 року (а.с. 168 том 1).

Отже, відповідачка, якій було відчужено земельну ділянку, проявивши розумну обачність, не могла не знати про незаконність набуття нею спірної земельної ділянки, яка була заліснена. Тому ця особа не може вважатися такою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій органів державної влади та осіб, у яких вона придбала землю, оскільки вона знала чи мала знати про набуття нею майна всупереч закону.

Аналогічні висновки зробив Верховний Суд в постанові від 04.07.2023 у справі №367/8744/16-ц.

У спорах стосовно земель, які перебувають під посиленою правовою охороною держави, остання, втручаючись у право мирного володіння відповідними земельними ділянками з боку приватних осіб, може захищати загальні інтереси, зокрема, у безпечному довкіллі, непогіршенні екологічної ситуації, у використанні власності не на шкоду людині та суспільству (частина третя статті 13, частина сьома статті 41, частина перша статті 50 Конституції України). Ці інтереси реалізуються через цільовий характер використання земельних ділянок (статті 18, 19, пункт «а» частини першої статті 91 ЗК України), які набуваються лише згідно із законом (стаття 14 Конституції України), та через інші законодавчі обмеження. Заволодіння приватними особами такими ділянками всупереч чинному законодавству, зокрема без належного дозволу уповноваженого на те органу, може зумовлювати конфлікт між гарантованим статтею 1 Першого протоколу до Конвенції правом цих осіб мирно володіти майном і правами інших осіб та всього суспільства на безпечне довкілля (пункт 148 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16).

Встановлені у цій справі обставини повністю відповідають критеріям наявності загального (суспільного) інтересу, а посилання Відповідача на добросовісність набуття майна не може бути підставою для відмови у задоволенні позову.

Аналогічні висновки зробив Верховний Суд в постанові від 20.09.2023 у справі №359/9596/15-ц.

Щодо викладеноїпредставниками відповідачау відзивіна позовпозиції просплив позовної давності.

Відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення вимог позову, а тому перед застосуванням позовної давності належить з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові у зв`язку з його необґрунтованістю. У разі встановлення судом порушеного права, але якщо позовна давність за такими вимогами сплила, про що заявила інша сторона, суд відмовляє у позові у зв`язку зі спливом позовної давності як самостійної підстави, за відсутності визнаних судом поважних причин її пропуску, на які посилався позивач.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).

На віндикаційні позови держави в особі органів державної влади поширюється загальна позовна давність (постанова Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 362/44/17, провадження № 14-183цс18).

Відповідно до статті 257ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з частиною першою статті 261ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

У разі подання позову суб`єктом, право якого порушене, і в разі подання позову в інтересах держави прокурором, перебіг позовної давності за загальним правилом починається від дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися суб`єкт, право якого порушене, зокрема, держава в особі органу, уповноваженого нею виконувати відповідні функції у спірних правовідносинах. Перебіг позовної давності починається від дня, коли про порушення права держави або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, лише у таких випадках: 1) якщо він довідався чи міг довідатися про таке порушення або про вказану особу раніше, ніж держава в особі органу, уповноваженого нею здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) якщо держава не наділила зазначеними функціями жодний орган (пункти 46, 48, 65-66 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 362/44/17; провадження № 14-183цс18).

Аналіз положень статей 256, 261, 267ЦК України та статті 45ЦПК України вказує на те, що як у випадку пред`явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів.

Тобто, обчислення позовної давності у випадку звернення прокурора до суду з позовом в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, здійснюється з дня, коли саме цей орган довідався або міг довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Постановою КабінетуМіністрів Українивід 11березня 2020року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався.

З 02 квітня 2020 року набрав чинності Закон України від 30 березня 2020 року № 540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», яким було доповнено Прикінцеві положення ЦК України пунктом 12 такого змісту: «під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

Якщо строк позовної давності закінчувався після набрання чинності вказаним Законом, строки, визначені статтями 257, 258 ЦК України, продовжилися на строк дії такого карантину. При цьому правового значення те, що прокурор міг звернутися до суду засобами поштового зв`язку немає.

Зазначене застосування положень цього Закону України узгоджується з правовими висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 вересня 2023 року у справі № 910/18489/20, постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року у справі № 947/8885/21, а також постановах Верховного Суду.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року.

Таким чином, з урахуванням того, що строк позовної давності розпочався у спірних правовідносинах з моменту реєстрації спірної земельної ділянки у ДЗК (2019 рік), проте з березня 2020 року по липень 2023 року на території України діяв карантин, а далі був введений воєнний стан, на час дії якого строки, визначені статтями 257, 258 ЦК України, продовжилися, станом на день звернення прокурора до суду з даним позовом (липень 2024) позовна давність у спірних правовідносинах не пропущена.

Крім того, суд звертає увагу, що прокурором пред`явлено позов про витребування земельної ділянки у ОСОБА_2 , яка набула право власності на земельну ділянку у вересні 2021 року на підставі відповідного договору купівлі-продажу, а позов пред`явлено у липні 2024 року, тобто в межах трирічного строку.

Щодо доводіввідповідачкипроте,щоупрокурора відсутніповноваження на звернення з вказаним позовом, суд враховує наступне.

Згідно з частинами третьою та четвертою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

У постанові від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 (провадження № 12-194гс19) Велика Палата Верховного Суду уточнила свої висновки, зроблені в постанові від 15 жовтня 2019 року у справі № 903/129/18 та у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 927/246/18, від 16 квітня 2019 року у справах № 910/3486/18 та № 925/650/18,від 17 квітня 2019 року у справі № 923/560/18, від 18 квітня 2019 року у справі № 913/299/18, від 13 травня 2019 року у справі № 915/242/18, у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 0440/6738/18, вказавши, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Судом встановлено, що прокурором проінформовано позивача про наявні порушення вимог законодавства листом від 23.11.2023 №50/1-2749 вих-23 (а.с. 172 том 1), а позов пред`явлено до суду 08.07.2024 року.

Разом з тим, Волинська ОДА про наміри самостійно звернутися з позовом чи ініціювати проведення перевірки щодо виявлених прокуратурою фактів не заявила, водночас не спростувала й твердження прокурора щодо виявлених порушень законодавства, проти подання прокурором позову в її інтересах не заперечувала, що підтверджується листом від 29.11.2023 року № 1364/01-19/2-23 (а.с. 173 том 1) .

Звертаючись з цим позовом, прокурор просить врахувати, що у вказаній справі інтереси держави потребували невідкладного захисту, зважаючи на значимість їх порушення та можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу. Установлено, що земельна ділянка, що передана у приватну власність відповідача має лісогосподарське призначення та перебуває у постійному користуванні державного лісогосподарського підприємства. В результаті винесення спірного наказу Головного управління Держгеокадастру у Волинській області відбулася незаконна зміна цільового призначення землі та вилучення їх з постійного користування ДП «СЛАП «Локачіагроліс».

Крім того, прокурор вказує, що незаконна зміна цільового призначення земель лісового фонду та вилучення їх з користування належного землекористувача, а також захист суспільних інтересів загалом, права власності на землю Українського народу, лісів - національного багатства України та лісів як джерела задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах становили саме ті обставини, які потребували невідкладного захисту з огляду на їх значимість. Невжиття заходів до усунення наявних порушень, могло привести до знищення лісу, відтак бездіяльність позивача зумовлювала настання невідворотних негативних наслідків.

Враховуючи викладене, прокурор набув право на представництво, оскільки уповноважений орган - Волинська обласна державна адміністрація, незважаючи на очевидний характер порушення, не здійснила належним чином захист інтересів держави та самостійно до суду з позовом не звернулася.

На виконання вимог ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» Володимирська окружна прокуратура повідомила Волинську обласну державну адміністрацію щодо звернення до суду в її інтересах із позовом (листом від 27.06.2024 року № 50/1-1184вих-24 (а.с.175 на звороті том 1).

Таким чином, прокурор обґрунтував підстави звернення до суду з позовом в інтересах держави в особі Волинської обласної державної адміністрації і наведені обставини у сукупності свідчать про наявність достатніх підстав для здійснення захисту інтересів держави прокурором.

Покликання представникавідповідача нате,що Перспективнийплан, виготовлений у 2011 році ВО «Укрдержліспроект», є неналежним доказом у справі, суд не бере до уваги з огляду на таке.

Статтею 48ЛК України(вредакції,що діяла на момент проведення лісовпорядкування)передбачено,що у матеріалах лісовпорядкування дається якісна і кількісна характеристика кожної лісової ділянки, комплексна оцінка ведення лісового господарства, що є основою для розроблення на засадах сталого розвитку проекту організації та розвитку лісового господарства відповідного об`єкта лісовпорядкування.

На момент проведення лісовпорядкування 2010-2011 років нормативно-правовими актами, які регулювали організацію лісовпорядкування були наказ Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 05.02.2007 № 38 «Про затвердження інструкції про порядок погодження та затвердження розрахункових лісосік» та наказ Міністерства екології та природних ресурсів України від 05.03.2013 року № 91 «Про затвердження регламенту подання інформації про проведення рубок деревини у лісах", які не містили чіткого переліку матеріалів, які повинні містити матеріали лісовпорядкування.

ВО «Укрдержліспроект» створене з метою проведення лісовпорядкування на всій території лісового фонду України, яке включає систему державних заходів, спрямованих на забезпечення охорони і захисту, раціонального використання, підвищення продуктивності лісів та їх відтворення, оцінку лісових ресурсів, а також підвищення культури ведення лісового господарства. ВО «Укрдержліспроект» здійснює комплекс лісовпорядних робіт для всіх лісокористувачів, незалежно від форм власності і відомчої підпорядкованості за єдиною системою в порядку, встановленому Державним агентством лісових ресурсів України за погодженням з Міністерством охорони навколишнього природного середовища, тобто володіє інформацією про лісовпорядкування.

Прокурором було надано перспективний план ведення лісового господарства ДП СЛАП «Локачіагроліс», протокол другої лісовпорядної наради лютого 2012 року, що належать до матеріалів лісовпорядкування ДП "СЛАП "Локачіагроліс".

Таким чином, витяг з Перспективного плану організації та ведення лісового господарства ДП СЛАП «Локачіагроліс» і є матеріалами лісовпорядкування державного підприємства.

Суд бере до уваги інформацію, надану ВО «Укрдержліспроект» та вважає її належним доказом у даній справі.

Такі висновки суду відповідають правовим висновкам, викладеним у постанові Верховного Суду від 13 листопада 2019 року, справа № 361/6826/16-ц, від 06.07.2022 у справі №372/1688/17.

На спростування вказаного доказу відповідачка, всупереч вимогам ст.12, 81 ЦПК України, належних доказів того, що спірна земельна ділянка не накладається на землі лісового фонду, суду не подала. Про проведення земельно технічної експертизи клопотань не заявляла.

При цьому, суд також констатує, що відповідно до ч. 1 ст 19 ЗК України такої категорії земель за цільовим призначенням, як землі запасу, не визначено. Частиною другою цієї ж статті визначено, що земельні ділянки кожної категорії земель за цільовим призначенням, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.

Отже, віднесення земельних ділянок до земель запасу не визначає їх цільове призначення.

Наявність у складі земель запасу сільськогосподарських угідь також не свідчить про віднесення їх до земель сільськогосподарського призначення.

Відповідно до ч.1, ч. 2 ст. 22 Земельного кодексу України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

Таким чином, суду не подано належних доказів про належність спірної земельної ділянки до земель сільськогосподарського призначення на час прийняття розпоряджень голови Волинської ОДА.

При цьому, проведення інвентаризації земель шляхом розроблення та затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель не може змінювати цільове призначення земель, а лише встановлює їх місце розташування, межі та правовий статус.

Інші доводи та заперечення відповідачки судом розглянуті та відхилені, зокрема, як такі, що на результат вирішення спору задоволення позовних вимог з наведених вище підстав, впливу не мають.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що відповідачкою не спростовано доводів позовної заяви, а тому приходить до висновку про наявність достатніх підстав для задоволення пред`явлених прокурором позовних вимог.

На підставіп.1ч.2ст.141ЦПКнеобхідно стягнутиз відповідачана користьВолинської обласної прокуратури судовий збір, сплачений прокурором під час звернення до суду із заявою про забезпечення позову та з позовною заявою (всього 3633,60 грн).

Ухвалою судді від 10.07.2024 року за заявою прокурора вжито заходи забезпечення позову у справі і, виходячи із характеру спірних правовідносин між сторонами, суд вважає, що підстави для скасування таких заходів на час ухвалення цього рішення не має.

Роз`яснити учасникам справи, що відповідно до положень ч.ч. 7, 8 ст.158 ЦПК України заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання цим рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи. Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження, вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10-13, 76-81, 141, 263-265, 268, 273, 354 Цивільного процесуального кодексу України, ст.ст. 12, 20, 78, 80, 84, 116, 122, 149 Земельного кодексу України, ст.ст. 7, 8, 45, 47, 48, 54, п.5Розділу VIII"Прикінцевіположення" Лісового кодексу України, ст.ст. 15, 16, 256, 257, 261, 387, 388 Цивільного кодексу України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», суд

у х в а л и в:

Позов задовольнити повністю.

Витребувати у власність держави в особі Волинської обласної державної адміністрації (Волинська обласна військова адміністрація) з незаконного володіння ОСОБА_2 земельну ділянку з кадастровим номером 0722484400:03:000:0811, площею 1,8014 га.

Стягнути з ОСОБА_2 в користь Волинської обласної прокуратури (вул. Винниченка, 15, м. Луцьк, 43025, код ЄДРПОУ 02909915) витрати по сплаті судового збору в сумі 3633 (три тисячі шістсот тридцять три) грн 60 коп. на р/р UА138201720343140001000004945, МФО 820172, ДКСУ м.Київ.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Волинського апеляційногосуду шляхом подачі апеляційної скарги в 30 - денний строк з дня складення повного тексту рішення.

Учасник справи,якому рішеннясуду небуло врученоу деньйого проголошенняабо складення,має правона поновленняпропущеного строкуна апеляційнеоскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Учасники справи:

Володимирська окружна прокуратура, адреса місцезнаходження: м. Володимир, вул. Драгоманова, 31, Волинської області.

Позивач: Волинська обласна державна адміністрація (Волинська обласна військова адміністрація), адреса місцезнаходження: м. Луцьк, Київський майдан, 9, Волинської області, код ЄДРПОУ 13366926.

Відповідач: ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_1 ,реєстраційний номероблікової карткиплатника податків- НОМЕР_1 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача - Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України», адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Руставелі Шота, 9А, код ЄДРПОУ 44768034.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - Затурцівська сільська рада Володимирського району Волинської області, адреса місцезнаходження: с. Затурці вул. Липинського, 66 Володимирського району Волинської області, код ЄДРПОУ 04332087.

Повний текст рішення складено 11.11.2024 року.

Суддя Локачинського районного суду Т.О. Кідиба