Рішення

від 31.10.2024 по справі 931/1056/23

ЛОКАЧИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 931/1056/23

Провадження № 2/931/61/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2024 року смт. Локачі

Локачинський районний суд Волинської області

у складі: головуючого - судді Кідиби Т.О.,

за участю: секретаря судового засідання - Гупалик А.С.,

прокурора - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом заступника керівника Володимирської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Волинської обласної державної адміністрації (Волинської обласної військової адміністрації), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача - Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - Затурцівська сільська рада Володимирського району Волинської області про витребування земельної ділянки,

в с т а н о в и в :

29.12.2023 року заступник керівника Володимирської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Волинської обласної державної адміністрації (Волинської обласної військової адміністрації), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача - Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» звернувся з позовом до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - Затурцівська сільська рада Володимирського району Волинської області про витребування у власність держави земельної ділянки з кадастровим номером 0722481200:06:000:0622, площею 1,7722 га.

Позов обґрунтовує тим, що в результаті інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності за межами населених пунктів Війницької та Озютичівської сільських рад Локачинського району (теперішньої Затурцівської сільської ради Володимирського району) сформовано земельну ділянку з кадастровим номером 0722481200:06:000:0266.

Землі лісового фонду, які за матеріалами лісовпорядкування знаходяться у користуванні державного лісогосподарського підприємства, належать до державної власності та перебувають у розпорядженні обласних державних адміністрацій. Спірна земельна ділянка, поза волею власника, вибула з його володіння та на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 21.10.2019 р. №3-1927/15-19-СГ "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність" була зареєстрована за Війницькою сільською радою Локачинського району (на даний час - Затурцівська сільськарада Володимирськогорайону) на праві комунальної власності.

Рішенням Війницької сільської ради Локачинського району Волинської області від 25.02.2020 №38/1-24/53 «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства» ОСОБА_4 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 1,7722 га, для ведення особистого селянського господарства з земель сільськогосподарського призначення комунальної власності Війницької сільської ради, не наданих у власність і користування (земельна ділянка з кадастровим номером 0722481200:06:000:0266), що знаходиться біля с. Війниця з метою надання земельної ділянки у власність.

Таким чином, земельну ділянку з кадастровим номером 0722481200:06:000:0622, площею 1,7722 га, сформовано шляхом поділу земельної ділянки з кадастровим номером 0722481200:06:000:0266, площею 13,8822 га.

Право приватної власності на вищевказану земельну ділянку ОСОБА_4 зареєструвала 04.06.2020 року, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

У подальшому, ОСОБА_3 придбаввідповіднуземельнуділянку та13.12.2021рокузареєструвавправо приватноївласностінанеї напідставі договору купівлі-продажу від 13.12.2021 року.

Просить витребувати у власність держави в особі Волинської обласної державної адміністрації (Волинська обласна військова адміністрація) з незаконного володіння ОСОБА_3 земельну ділянку з кадастровим номером 0722481200:06:000:0622, площею 1,7722 га, та стягнути витрати у справі по сплаті судового збору.

29.12.2023 року ухвалою судді забезпечено позов шляхом накладення арешту на земельну ділянку із забороною вчинення будь яких реєстраційних дій.

Ухвалою судді від 08.01.2024 року позовну заявуприйнято дорозгляду, відкрито провадження у справі у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

28.02.2024 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого сторона відповідача вважає, що дії та доводи позивача, викладені ним у позовній заяві, є необґрунтованими та не можуть бути задоволені з огляду на наступне.

Так, за даними позивача, виходячи із відповіді ГУ Держгеокадастру у Волинській області від 06.06.2022 р. №10-3-0.2220-1420/2-22, земельна ділянка з кадастровим номером 0722481200:06:000:0622, цільове призначення якої для ведення особистого селянського господарства, зареєстрована в Державному земельному кадастрі 17.04.2020 року в результаті поділу земельної ділянки кадастровий номер 0722481200:06:000:0266, яка в свою чергу була сформована з земельної ділянки з кадастровим номером 0722484400:03:000:0775.

Земельна ділянка з кадастровим номером 0722481200:06:000:0266 зареєстрована в Державному земельному кадастрі (ДЗК) 19.04.2019 року на підставі технічної документації із змлеустрою щодо інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності (за межами населених пунктів) на території Війницької об`єднаної територіальної громади Локачинського району Волинської області. Зазначена документація із землеустрою розроблена Волинською регіональною філією ДП "Центр Державного земельного кадастру" на підставі наказу Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 15.03.2018 р. №45 "Про проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності".

Позовна заява не містить інформації щодо скасування даної технічної документації чи визнання її такою, що не відповідає законодавству.

Крім того, у своєму листі від 19.02.2024 року №23-3-0.2-777/2-24 Головне управління Держгеокадастру у Волинській області, у відповідь на адвокатський запит від 12.02.2024 р., вказує, що згідно довідки з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями (за даними форми 6-зем) від 15.04.2019 №0-3-0.192-155/105-9 земельна ділянка з кадастровим номером 0722484400:03:000:0775 до проведення інвентаризації земель обліковувалася станом на 01.01.2016 року як землі запасу рілля.

Згідно з довідкою з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями (за даними форми 6-зем) від 15.04.2019 №0-3-0.192-164/105-9 земельна ділянка з кадастровим номером 0722481200:06:000:0266 до проведення інвентаризації земель обліковувалася станом на 01.01.2016 року як землі запасу сіножаті.

Той факт, що спірна земельна ділянка була і лишається сільськогосподарського призначення підтверджується також:

- проектом по роздержавленню земель і видачі Державного акту на право колективної власності на землю селянської спілки пайовиків "ПАВЛОВИЧІ" Війницької сільської ради Локачинського району Волинської області, 1995 р.;

- проектом встановлення меж населених пунктів Війниця, Павловичі на території Війницької сільської Ради народних депутатів Локачинського району Волинської області, 1995 р.;

- проектною документацією по формуванню території і встановленню меж селищної і сільських рад народних депутатів Локачинського району Волинської області, 1991 р.;

- картографічними матеріалами встановлення адміністративних меж Війницької сільської ради народних депутатів Локачинського району Волинської області;

- картографічними матеріалами до проекту по роздержавленню земель і видачі Державного акту на право колективної власності на землю селянської спілки пайовиків "Павловичі" Війницької сільської ради Локачинського району Волинської області.

Крім того, із рішення Війницької сільської ради Локачинського району від 24.10.1995 р. №5/2 "Про затвердження проекту роздержавлення земель колективного сільськогосподарського підприємства "Павловичі" та про передачу земель у колективну власність" вбачається, що 804,7 га земель згідно проекту роздержавлення необхідно використовувати для потреб сільськогосподарського виробництва.

Тобто, дана проектна документація та картографічний матеріал вказують на те, що станом на 1995 рік спірна земельна ділянка використовувалась для сільськогосподарських потреб.

Згідно з наказом Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 21.10.2019 р. №3-1927/15-19-СГ, земельна ділянка з кадастровим номером 0722481200:06:000:0266 державної власності, була передана у комунальну власність Війницькій сільській раді (правонаступником якої є Затурцівська сільська рада) згідно з актом приймання-передачі.

Право комунальної власності на дану земельну ділянку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 11.02.2020 року.

29.05.2020 року Війницькою сільською радою Локачинського району Волинської області, на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, було прийнято рішення №40/1-18/4 "Про передачу у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства", відповідно до якого ОСОБА_4 передано безоплатно у приватну власність земельну ділянку, площею 1,7722 га, з кадастровим номером 0722481200:06:000:0622 для ведення особистого селянського господарства, право власності на яку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 04.06.2020 року.

В подальшому на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 13.12.2021 року за №2510, ОСОБА_4 продала дану ділянку ОСОБА_3 , право власності за яким зареєстровано 13.12.2021 року.

Зазначає, що ОСОБА_3 набув право власності на земельну ділянку у встановлений законом спосіб, шляхом укладання правочину, а тому є належним набувачем.

На момент укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 жодної інформації про те, що дана ділянка має лісогосподарське призначення та перебуває у постійному користуванні державного лісогосподарського підприємства не існувало, тому на момент укладання договору ОСОБА_4 діяла правомірно, оскільки не була обмежена у правомочності здійснення своїх прав щодо спірного майна. Відповідно ОСОБА_3 є добросовісним набувачем, оскільки покладався на відповідні дані реєстру речових прав на нерухоме майно.

Звертаючись до суду, прокурор зазначив, що земельна ділянка з кадастровим номером 0722481200:06:000:0622 відноситься до земель лісогосподарського призначення та перебуває у постійному користуванні державного лісогосподарського підприємства на підставі матеріалів лісовпорядкування, які згідно з пунктом 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» ЛК України до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Однак, заступником керівника Володимирської окружної прокуратури не надано відповідних документів, що підтверджують за ДП «СЛАП Локачіагроліс» право постійного користування даною земельною ділянкою зокрема, планово-картографічні матеріали лісовпорядкування, які б вказували на належність спірної земельної ділянки до земель лісового фонду.

До позовної заяви прокурором додано копію Протоколу другої лісовпорядної наради від лютого 2012 року з розгляду основних положень проекту організації і розвитку лісового господарства ДП «СЛАП Локачіагроліс» і копію Перспективного плану організації і ведення лісового господарства «СЛАП Локачіагроліс».

Однак, дані документи не можуть бути належним та допустимим доказом того, що земельна ділянка з кадастровим номером 0722481200:06:000:0622, площею 1,7722 га, належить ДП «СЛАП Локачіагроліс» на праві постійного користування та не можуть підміняти собою визначені законом документи, які підтверджують це право, зокрема планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Що стосується наявності лісових насаджень на даній земельній ділянці, то варто зазначити, що в Україні не поодинокі випадки, коли дані насадження виникли природно, у тому числі і на ділянках сільськогосподарського призначення.

З приводу твердження прокурора про те, що в результаті винесення спірних рішень Затурцівською сільською радою відбулася незаконна зміна цільового призначення, то воно не відповідає дійсності, оскільки жодних рішень щодо зміни цільового призначення сільська рада не приймала, а лише прийняла у комунальну власність земельну ділянку сільськогосподарського призначення.

Крім того, вважає, що вимога прокурора про витребування земельної ділянки на підставі статті 388 ЦК України не є належним способом захисту права власника у цих правовідносинах.

06.05.2024 року від прокурора надійшла відповідь на відзив, у якій останній вважає доводи представника відповідача необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення, із врахуванням наступного.

Наказом ГУ Держгеокадастру у Волинській області від 24.04.2019 №3-389/15-19-СГ затверджено технічну документацію з інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності за межами населених пунктів Війницької та Озютичівської сільських рад Локачинського району (теперішньої Затурцівської сільської ради Володимирського району), в результаті якої сформовано земельну ділянку з кадастровим номером 0722481200:06:000:0266, площею 13,8822 га, яка зареєстрована в ДЗК 19.04.2019.

Вищевказана земельна ділянка (вид цільового призначення - 16.00 Землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам) на підставі наказу ГУ Держгеокадастру у Волинській області від 21.10.2019 №3-1927/15-19-СГ «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» передана в комунальну власність Війницької сільської ради Локачинського району (теперішня Затурцівська сільська рада Володимирського району), право комунальної власності на яку було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 11.02.2020 за Війницькою сільською радою.

Рішеннями Війницької сільської ради Локачинського району Волинської області від 25.02.2020 №38/1-24/53 та від 29.05.2020 №40/1-18/4 ОСОБА_4 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 1,7722 га, для ведення особистого селянського господарства з земель сільськогосподарського призначення комунальної власності Війницької сільської ради, не наданих у власність і користування (земельна ділянка з кадастровим номером 0722481200:06:000:0266), що знаходиться біля с. Війниця з метою надання земельної ділянки у власність та затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 1,7722 га, для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером 0722481200:06:000:0622.

Таким чином, земельну ділянку з кадастровим номером 0722481200:06:000:0622, площею 1,7722 га (цільове призначення земельної ділянки - 01.03 для ведення особистого селянського господарства) сформовано шляхом поділу земельної ділянки з кадастровим номером 0722481200:06:000:0266, площею 13,8822 га.

Право приватної власності на вищевказану земельну ділянку ОСОБА_4 зареєструвала 04.06.2020. ОСОБА_3 придбав відповідну земельну ділянку та 13.12.2021 зареєстрував право приватної власності на неї на підставі договору купівлі-продажу від 13.12.2021.

Волинська ОДА розпорядженням від 11.08.2010 №267 (із змінами, внесеними розпорядженням від 27.09.2012 №411) про надання ДП «СЛАП Локачіагроліс» спірної земельної ділянки у постійне користування для ведення лісового господарства фактично віднесла відповідну земельну ділянку до земель лісового фонду.

Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.

Вилучати земельні ділянки державної власності лісогосподарського призначення для нелісогосподарських потреб до 28.05.2021 мав право виключно Кабінет Міністрів України.

Саме лише припинення права користування державного підприємства земельною ділянкою лісового фонду не є підставою для автоматичної зміни цільового призначення такої земельної ділянки та припинення права власності на ліси.

Прийняттю наказу ГУ Держгеокадастру у Волинській області №3-389/15-19-СГ від 24.04.2019, яким затверджено технічну документацію з інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності за межами населених пунктів Війницької та Озютичівської сільських рад Локачинського району, передувало розпорядження Волинської ОДА від 11.08.2010 №267, яким спірну земельну ділянку було визначено землею лісогосподарського призначення.

Відтак, спірну земельну ділянку неправомірно віднесено (інвентаризовано) до земель сільськогосподарського призначення та в подальшому передано Затурцівській сільській раді та в приватну власність.

З інформації Секретаріату Кабінету Міністрів України вбачається, що Кабінету Міністрів України про факт зміни цільового призначення та передачу з державної власності у комунальну та в подальшому приватну власність спірної земельної ділянки стало відомо із запиту прокуратури.

Крім цього, згідно з ч. 1 ст. 20, ч. 5 ст. 122 та ч. 6 ст. 149 ЗК України (в редакції, чинній на момент прийняття спірних розпоряджень та наказу) Головне управління Держгеокадастру у Волинській області не наділене повноваженнями щодо вилучення та зміни цільового призначення земель лісогосподарського призначення державної власності для нелісогосподарських потреб.

Поряд з цим, на підставі наказу Державної служби України з питань геодезії, та картографії №45 від 15.03.2018 «Про проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення» проведено інвентаризацію несформованих земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, відомості про які відсутні у Державному земельному кадастрі.

Технічну документацію з інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності за межами населених пунктів Війницької та Озютичівської сільських рад Локачинського району (теперішньої Затурцівської сільської ради Володимирського району) затверджено наказом ГУ Держгеокадастру у Волинській області №3-389/15-19-СГ від 24.04.2019.

Разом із тим, зі змісту Протоколу другої лісовпорядної наради від лютого 2012 року з розгляду основних положень проекту організації і розвитку лісового господарства ДП СЛАП «Локачіагроліс» Волинської області вбачається, що підготовка і затвердження матеріалів лісовпорядкування відбувалась у період 2010-2011 років, тобто до внесення відомостей про спірну земельну ділянку до Державного земельного кадастру.

Отже, відомості про спірну земельну ділянку внесено до Державного земельного кадастру вже після виготовлення та затвердження матеріалів лісовпорядкування.

Крім цього, згідно з частинами 1 та 2 статті 20 ЗК України (в редакціях, що діяли на момент прийняття ЗК України та на момент прийняття розпорядження Волинської ОДА від 11.08.2010 №267) віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об`єктів природоохоронного та історико- культурного призначення.

А тому проєкт по роздержавленню земель і видачі Державного акту на право колективної власності на землю селянської спілки пайовиків «Павловичі» від 1995 року, проєкт встановлення меж населених пунктів від 1995 року, картографічні матеріали та довідка форми 6-зем від 01.01.2016, яка надає інформацію станом на 01.01.2016 не є документами, які визначають цільове призначення спірної земельної ділянки.

Розпорядження Волинської ОДА від 11.08.2010 №267 (із змінами, внесеними розпорядженням від 27.09.2012 №411) про надання ДП «СЛАП Локачіагроліс» спірної земельної ділянки у постійне користування для ведення лісового господарства є належним та допустимим доказом, яким спірну земельну ділянку віднесено до земель лісового фонду.

Крім цього, факт віднесення спірної земельної ділянки до земель лісогосподарського призначення, поміж іншого, підтверджується викопіюванням з програмного забезпечення Державного земельного кадастру з застосуванням шару ліс (так і без його застосування) та матеріалами лісовпорядкування.

Таким чином, у даній справі належними доказами підтверджено, що земельна ділянка з кадастровим номером 0722481200:06:000:0266 на даний час перебуває у постійному користуванні ДСГП «Ліси України» за матеріалами базового лісовпорядкування, проведеного Українською лісовпорядною експедицією Українського лісовпорядного проектного виробничого об`єднання ВО "Укрдержліспроект" у 2010-2011 роках.

Доводи відповідача щодо того, що останній є добросовісним набувачем спірної земельної ділянки спростовуються тим, що останній на момент купівлі ділянки, що була заліснена, не міг не знати про незаконність її набуття.

Тому ця особа не може вважатися такою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій органів державної влади та осіб, у яких вона придбала землю, оскільки він знав чи мав знати про набуття ним майна всупереч закону.

Аналогічні висновки зробив Верховний Суд в постанові від 04.07.2023 у справі №367/8744/16-ц.

Встановлені у цій справі обставини повністю відповідають критеріям наявності загального (суспільного) інтересу, а посилання відповідача на добросовісність набуття майна не може бути підставою для відмови у задоволенні позову.

Щодо обраного способу захисту прокурор зазначає наступне.

Під ефективним способом необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам. У кінцевому результаті ефективний спосіб захисту прав повинен забезпечити поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування, тобто такий захист повинен бути повним та забезпечувати таким чином мету здійснення правосуддя та принцип процесуальної економії (забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту).

Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна із чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України) та усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391 ЦК України, частина друга статті 152 ЗК України). Наведені способи захисту можна реалізувати шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів відповідно.

Предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально визначеного майна, до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння.

Відповідно до усталеної практики Великої Палати Верховного Суду володіння рухомими та нерухомими речами відрізняється: якщо для володіння першими важливо встановити факт їх фізичного утримання, то володіння другими може бути підтверджене, зокрема, фактом державної реєстрації права власності на це майно в установленому законом порядку. Факт володіння нерухомим майном може підтверджуватися, зокрема, державною реєстрацією права власності на це майно в установленому законом порядку (принцип реєстраційного підтвердження володіння).

Відомості державного реєстру прав на нерухомість презюмуються правильними, доки не доведено протилежне, тобто державна реєстрація права за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права, але створює спростовувану презумпцію права такої особи.

Отже, особа, за якою зареєстроване право власності на нерухоме майно, є його володільцем. У випадку незаконного, без відповідної правової підстави заволодіння нею таким майном, право власності (включаючи права володіння, користування та розпорядження) насправді і далі належатиме іншій особі - власникові. Останній має право витребувати це майно з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності.

Права володіння, користування та розпорядження майном належить власнику майна (ч.1 ст. 317 ЦК України), незалежно від того, є він фактичним володільцем чи ні.

У цій справі незаконні розпорядження та накази органів державної влади, а також державна реєстрація земельної ділянки у відповідних реєстрах, фактично стали інструментом, які обумовили формальне набуття ОСОБА_4 , а згодом ОСОБА_3 права власності на спірну земельну ділянку. При цьому, їх визнання незаконними та скасування, як окремих позовних вимог, не є належним способом захисту.

Отже, належним відповідачем за позовом про витребування від (стягнення з) особи земельної ділянки є особа, за якою зареєстроване право власності на таку ділянку. Якщо земельною ділянкою неправомірно (на думку позивача, який вважає себе власником) заволодів відповідач, то віндикаційний позов відповідає належному способу захисту прав позивача: власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).

Вищезазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц.

Враховуючи викладене, просить позов Володимирської окружної прокуратури про витребування земельної ділянки задовольнити.

15.03.2024 року від представника відповідача надійшло заперечення на відповідь на відзив, яке мотивовано наступним.

Так, представник відповідача зазначає, що до відзиву на позов він долучив документи, які підтверджують, що станом на 1991-1995 роки цільове призначення спірної земельної ділянки було та лишається сільськогосподарського призначення, а тому доводи прокуратури з приводу того, що Волинська ОДА розпорядженням від 11.08.2010 №267 (із змінами, внесеними розпорядженням від 27.09.2012 №411) про надання ДП «СЛАП Локачіагроліс» спірної земельної ділянки у постійне користування для ведення лісового господарства фактично віднесла відповідну земельну ділянку до земель лісового фонду спростовуються доданими до відзиву проєктами.

Крім того, проєкту землеустрою, який би підтверджував зміну цільового призначення земельної ділянки з сільськогосподарського на землі лісового фонду, прокурором не надано.

Дана земельна ділянка завжди була сільськогосподарського призначення і хоча протягом значного періоду часу нею ніхто не користувався, що зумовило заліснення, вказане не є доказом належності її до земель лісового фонду.

Крім того, жодних планшетів лісовпорядкування прокурором не надано, що виключає належність даної ділянки до лісового фонду та до ДП «СЛАП Локачіагроліс» на праві постійного користування.

Також дані, які містилися в ДЗК та в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, відображали достовірну та повну інформацію про придбану земельну ділянку, зокрема її власника ОСОБА_4 та віднесення ділянки до земель сільськогосподарського призначення, а наявність лісу не може бути доказом віднесення даної ділянки до земель лісового фонду, що спростовує твердження прокурора про те, що ОСОБА_3 не може вважатись добросовісним набувачем.

Що стосується звернення прокурора до суду з віндикаційним позовом, зазначає, що серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна із чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України) та усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391 ЦК України, частина друга статті 152 ЗК України).

Зайняття спірної земельної ділянки з порушенням положень ЗК України та ЛК України треба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади. У такому разі позовну вимогу про зобов`язання повернути земельну ділянку слід розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки.

Вказує, що витребування на користь держави спірної земельної ділянки буде непропорційним втручанням у право на мирне володіння майном, що становитиме порушення ст.1 Першого протоколу Конвенції.

А тому, враховуючи наведене, та посилаючись на добросовісність набуття земельної ділянки, просить відмовити у завдоволенні позову повністю.

У судовому засіданні прокурор позов підтримав з підстав, викладених у ньому, та відповіді на відзив, просив його задовольнити.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, 06.03.2024 року подав до суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує, просить позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав, просив відмовити у його задоволенні із підстав, викладених у відзиві на позов, запереченні на відповідь на відзив, та з врахуванням поданих ним доказів.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» у судове засідання не прибув, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, що підтверджується довідкою про доставку судової повістки до електронного кабінету підприємства в підсистемі "Електронний суд". Будь яких клопотань, заяв не подав.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Затурцівської сільської ради Володимирського району Волинської області у судове засідання не з`явився також, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, що підтверджується довідкою про доставку судової повістки до електронного кабінету сільської ради в підсистемі "Електронний суд". Будь яких клопотань, заяв не подав.

Згідно із вимогами ст.223 ЦПК України неявка представників позивача та третіх осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, тому суд дійшов висновку про розгляд справи без їх участі.

Заслухавши пояснення учасників справи, суд, оцінюючи подані докази за своїм переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, дійшов висновку про підставність пред`явлених позовних вимог, виходячи з такого.

Статтею 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею80Земельного кодексуУкраїни (далі-ЗК України) встановлено, що самостійним суб`єктом права власності на землю є, зокрема, держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

Згідно зі ст.84ЗК України в державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Відповідно до ч.1 ст.116ЗК громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Статтею122ЗК України передбачено,що вирішенняпитань щодопередачі земельнихділянок увласність абоу користуванняіз земель державної чи комунальної власності належить до компетенції відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Відповідно до частини 1 статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Стаття 14 Конституції України визначає, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Відповідно до ст. 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.

Згідно із ч. 1 ст. 55 Земельного кодексу України до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства.

Земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства (ст. 57 Земельного кодексу України, ч. 1 ст. 17 Лісового кодексу України).

Відповідно до ч. 2 ст. 84 Земельного кодексу України право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 1 Лісового кодексу України визначається, що ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місце розташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Статтею 5 Лісового кодексу України унормовано, що до земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісогосподарського призначення не належать землі, на яких розташовані полезахисні лісові смуги. Віднесення земельних ділянок до складу земель лісогосподарського призначення здійснюється відповідно до земельного законодавства.

Відповідно до ст. 7 Лісового кодексу України ліси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України. Ліси можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності. Суб`єктами права власності на ліси є держава, територіальні громади, громадяни та юридичні особи.

У державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності. Право державної власності на ліси набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій відповідно до закону (ст. 8 Лісового кодексу України).

Статтею 9 Лісового кодексу України визначається, що у комунальній власності перебувають ліси в межах населених пунктів, крім лісів, що перебувають у державній або приватній власності.

У комунальній власності можуть перебувати й інші ліси, набуті або віднесені до об`єктів комунальної власності в установленому законом порядку.

Право комунальної власності на ліси реалізується територіальними громадами безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування.

Пунктом 5 Розділу VІІІ "Прикінцеві положення" Лісового кодексу України, в редакції, чинній до 16.01.2020 року, визначено, що до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерного дешифрування аерознімків, містять детальну характеристику лісу.

Отже, при вирішенні питання щодо перебування земельної лісової ділянки у користуванні державного лісогосподарського підприємства необхідно враховувати положення п. 5 Розділу VIII "Прикінцеві положення" Лісового кодексу України (у вищевказаній редакції).

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018р. у справі №183/1617/16, від 23.10.2019 р. у справі №488/402/16-ц.

Судом встановлено, що на підставі наказу Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру №45 від 15.03.2018 року "Про проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності" було проведено інвентаризацію несформованих земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, відомості про які відсутні у Державному земельному кадастрі, крім земель, які знаходяться в постійному користуванні державних підприємств, установ та організацій (а.с. 85 том 1).

Технічну документаціюз інвентаризаціїземель сільськогосподарського призначення державноївласності замежами населенихпунктів натериторії Війницькоїта Озютичівської сільських рад Локачинського району(наданий час-Затурцівської сільськоїради Володимирськогорайону),загальною площею 401,7806 га, затверджено наказомГУ Держгеокадаструу Волинськійобласті №3-389/15-19-СГвід 24.04.2019 року (а.с. 92 на звороті том 1).

В результатіінвентаризації земельсільськогосподарського призначення державної власностісформовано земельнуділянку зкадастровим номером 0722481200:06:000:0266,яка зареєстрованав ДЗК19.04.2019 (а.с. 80 том 1).

Відповідно до наказу ГУ Держгеокадастру у Волинській області №3-1927/15-19-СГ від 21.10.2019 року вказану земельну ділянку з кадастровим номером0722481200:06:000:0266, площею 13,8822 га, (вид цільового призначення - 16.00 Землі запасу) було передано у комунальну власність Війницькій сільській раді (а.с.81, 82 том 1).

Згідно з інформацією ГУ Держгеокадастру у Волинській області земельна ділянка з кадастровим номером 0722481200:06:000:0622, з видом цільового призначення 01.03 Для ведення особистого селянського господарства, зареєстрована в ДЗК 17.04.2020 року в результаті поділу земельної ділянки з кадастровимномером 0722481200:06:000:0266 (а.с. 80 том 1).

Рішенням Війницької сільської ради Локачинського району Волинської області від 25.02.2020 №38/1-24/53 «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства» ОСОБА_4 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 1,7722 га, для ведення особистого селянського господарства з земель сільськогосподарського призначення комунальної власності Війницької сільської ради, не наданих у власність і користування (земельна ділянка з кадастровим номером 0722481200:06:000:0266), що знаходиться біля с. Війниця з метою надання земельної ділянки у власність (а.с. 98 том 1).

Рішенням Війницької сільської ради Локачинського району Волинської області №40/1-18/4 від 29.05.2020 "Про передачу у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства" передано у власність ОСОБА_4 земельну ділянку, площею1,7722 га, кадастровий номер 0722481200:06:000:0622, для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель, не переданих у власність та не наданих у користування, за межами населених пунктів біля с. Війниця (а.с.118 том 1).

Право приватноївласності навищевказану земельнуділянку ОСОБА_4 зареєструвала 04.06.2020року,що підтверджуєтьсяінформацією зДержавного реєструречових правна нерухомемайно.У подальшому, ОСОБА_3 придбаввідповіднуземельнуділянку та13.12.2021рокузареєстрував правоприватноївласності нанеїнапідставі договору купівлі-продажу від 13.12.2021 року (а.с. 119-121 том 1).

Згідно з витягом від 22.11.2023 року № НВ-9932379542023 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 0722481200:06:000:0622 становить 9035,55 грн (а.с. 128 том 1).

Разом зтим, розпорядженням голови Волинської обласноїдержавної адміністрації№267від 11.08.2010року "Пронадання дозволівна розробленняпроектів землеустроющодо відведенняземельних ділянок" із змінами, внесеними розпорядженнямголови Волинськоїобласної державноїадміністрації №411від 27.09.2012року, Державному підприємству "Спеціалізоване лісогосподарське агропромисловепідприємство "Локачіагроліс"(далі-ДП "СЛАП "Локачіагроліс") було наданодозвіл нарозроблення проектівземлеустрою щодовідведення земельнихділянок упостійне користуваннядля веденнялісового господарства,згідно іздодатком,в томучислі натериторії Війницькоїсільської ради330,25га ( а.с.76 на звороті, 77 том 1).

До матеріалів лісовпорядкування ДП "СЛАП "Локачіагроліс" належать, зокрема: перспективний план ведення лісового господарства ДП СЛАП «Локачіагроліс» (таксаційний опис, відомості поквартальних підсумків, відомості запроектованих заходів, пояснювальна записка, документація державного лісового кадастру за 2011 рік), план майстерської дільниці № 1 ДП СЛАП «Локачіагроліс» (лісовпорядкування 2010 року), протокол другої лісовпорядної наради лютого 2012 року (а.с. 48-74 том 1).

Згідно з інформацією ДП «СЛАП «Локачіагроліс» №01.18/253-21 від 29.11.2021 земельна ділянка з кадастровим номером 0722481200:06:000:0622 вилучена з державної власності з порушенням земельного законодавства з земель лісового фонду, змінено її цільове призначення та передано її в приватну власність без належних на те законодавчих підстав (а.с. 17-22 том 1).

З інформації ВО "Укрдержліспроект" від 23.11.2021 року №1019, а саме: фрагменту з публічної кадастрової карти України станом на 19.11.2021 року з нанесеними межами частини кварталу №4 СЛАП "Локачіагроліс" за даними базового лісовпорядкування 2013 року, вбачається, що спірна земельна ділянка накладається на землі лісового фонду (а.с.133, 134 том 1).

ВО «Укрдержліспроект» створене з метою проведення лісовпорядкування на всій території лісового фонду України, яке включає систему державних заходів, спрямованих на забезпечення охорони і захисту, раціонального використання, підвищення продуктивності лісів та їх відтворення, оцінку лісових ресурсів, а також підвищення культури ведення лісового господарства. ВО «Укрдержліспроект» здійснює комплекс лісовпорядних робіт для всіх лісокористувачів, незалежно від форм власності і відомчої підпорядкованості за єдиною системою в порядку, встановленому Державним агентством лісових ресурсів України за погодженням з Міністерством охорони навколишнього природного середовища, тобто володіє інформацією про лісовпорядкування. А тому суд бере до уваги інформацію, надану даним ограном, та вважає її належним доказом у даній справі.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13 листопада 2019 року, справа № 361/6826/16-ц.

Відповідно до Акту обстеження насаджень в кварталі 4 Локачинського лісництва від 09.08.2022 року, проведеного комісією в складі заступника начальника відділу лісового та мисливського господарства, інженера лісового господарства та інженера охорони та захисту лісу на земельній ділянці з кадастровим номером 0722481200:06:000:0622, яка знаходиться в кварталі 4 виділі 5, 6 Локачинського лісництва, в кв. 4 виділ 5 насадження викорчувано, земельна ділянка використовується для сільськогосподарського призначення; кв.4 виділ 6 - зростають насадження природного походження "Сосни звичайної", віком 20 років, середній діаметр 12 см, висота 11 м, повнота 0,9 (а.с. 129 том 1).

Прокурором стверджується, що дії ГУ Держгеокадастру у Волинській області при затвердженні технічної документації з інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності за межами населених пунктів Війницької та Озютичівської сільських рад Локачинського району (на даний час - Затурцівської сільської ради Володимирського району) призвели до незаконного вилучення земельної ділянки лісового фонду та зміну цільового призначення на землі сільськогосподарського призначення, а також подальше передання земельної ділянки із державної у комунальну власність, як наслідок, земельну ділянку з кадастровим номером 0722481200:06:000:0622 неправомірно зареєстровано в комунальній власності Затурцівської сільської ради.

На данийчас усімайнові танемайнові праваДП «Володимир-Волинське ЛМГ»як юридичноїособи (правонаступника ДП"СЛАП"Локачіагроліс") перейшли до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України».

Згідно зі ст. 20 Земельного кодексу України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.

Відповідно до ч. ч. 4, 8 ст. 122 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент прийняття спірних розпоряджень та наказу), центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин (Держгеокадастр України відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.01.2015р. №15) та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб. Кабінет Міністрів України передає земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у випадках, визначених статтею 149 цього Кодексу, та земельні ділянки дна територіального моря.

Згідно з ч. 9 ст. 149 ЗК України (в редакції чинній на момент прийняття спірних розпоряджень та наказу) Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси для нелісогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення та суб`єктів господарювання залізничного транспорту загального користування у зв`язку з їх реорганізацією шляхом злиття під час утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", крім випадків, визначених частинами п`ятою восьмою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 150 цього Кодексу.

Отже, вилучати земельні ділянки державної власності лісогосподарського призначення для нелісогосподарських потреб мав право виключно Кабінет Міністрів України.

Відтак, спірну земельну ділянку ГУ Держгеокадастру у Волинській області незаконно вилучено із земель лісового фонду, змінено цільове призначення на землі сільськогосподарського призначення та передано із державної власності в комунальну, як наслідок земельну ділянку неправомірно зареєстровано в комунальній власності.

З інформації Секретаріату Кабінету Міністрів України від 25.04.2022 №7363/0/2-22 вбачається, що Кабінету Міністрів України про факт зміни цільового призначення та передачу з державної власності у комунальну і приватну земельних ділянок, в тому числі, площею1,7722 га, кадастровий номер 0722481200:06:000:0622, стало відомо із запиту Володимир-Волинської окружної прокуратури №50-310 вих-22 від 28.03.2022 року, рішення про вилучення вказаної земельної ділянки з користування ДП "СЛАП "Локачіагроліс" КМУ не приймалось (а.с. 130-132 том 1).

Жодних рішень Кабінету Міністрів України з цього приводу стороною відповідача не подано.

Відповідно до ст. 21 Земельного кодексу України порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для: а) визнання недійсними рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам; б) визнання недійсними угод щодо земельних ділянок; в) відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною.

Таким чином, рішення ГУ Держгеокадастру у Волинській області прийняті в порушення вимог ст. ст. 6, 14, 19 Конституції України, ст. ст. 3,15-2, 17, 20, 56, 57, 84, 122, 141, 142, 149 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття спірних рішень), ст. ст. 31, 33, 57 Лісового кодексу України, оскільки землі лісогосподарського призначення не можуть передаватись у користування для інших потреб без їх вилучення у постійних користувачів.

Також, слід зазначити, що згідно частин 1 та 2 статті 20 ЗК України (в редакціях, що діяли на момент прийняття ЗК України та на момент прийняття розпорядження Волинської ОДА від 11.08.2010 №267) віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об`єктів природоохоронного та історико- культурного призначення.

А тому, проект по роздержавленню земель і видачі Державного акту на право колективної власності на землю селянської спілки пайовиків «Павловичі» від 1995 року, проект встановлення меж населених пунктів від 1995 року, проектна документація по формуванню території і встановленню меж селищної і сільських рад народних депутатів Локачинського району Волинської області, 1991 року, картографічні матеріали та довідка форми 6-зем від 01.01.2016, яка надає інформацію станом на 01.01.2016 і на які посилається представник відповідача, не є документами які визначають цільове призначення спірної земельної ділянки.

Крім цього, внесення відомостей про земельну ділянку лише до Державного земельного кадастру та виготовлення проектною організацією технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення не визначає категорії земельної ділянки.

Відповідно до ст.ст. 162, 163 Земельного кодексу України охорона земель - це система правових, організаційних, економічних та інших заходів, спрямованих на раціональне використання земель, запобігання необґрунтованому вилученню земель сільськогосподарського і лісогосподарського призначення, захист від шкідливого антропогенного впливу, відтворення і підвищення родючості ґрунтів, підвищення продуктивності земель лісогосподарського призначення, забезпечення особливого режиму використання земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення.

Завданнями охорони земель є забезпечення збереження та відтворення земельних ресурсів, екологічної цінності природних і набутих якостей земель.

В порушення вимог законодавства щодо раціонального використання земель ГУ Держгеокадастру у Волинській області здійснено зміну цільового призначення, передано земельну ділянку із державної в комунальну власність та Війницькою сільською радою зареєстровано право комунальної власності на відповідну земельну ділянку.

За змістом ч.ч. 9, 10 ст. 79-1 ЗК України земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування та державної реєстрації права власності на неї. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Земельна ділянка з кадастровим номером 0722481200:06:000:0622 з видом цільового призначення 01.03 Для ведення особистого селянського господарства сформована та зареєстрована в ДЗК 17.04.2020 року.

Судом встановлено, що у Державному земельному кадастрі в порушення вимог законодавства невірно визначено категорію землі та її цільове призначення, що обумовило фактичне її вилучення із земель лісогосподарського призначення та подальшу передачу до земель комунальної власності, а також реєстрації права комунальної власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Відновити становище, яке існувало до порушення, можливо лише в порядку ст. 16 ЦК України, витребувавши земельну ділянку на користь її власника - Волинської обласної державної (військової) адміністрації.

На час пред`явлення цього позову згідно з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно земельна ділянка, площею 1,7722 га, з кадастровим номером 0722481200:06:000:0622 зареєстрована на праві приватної власності за ОСОБА_3 (а.с.119 том 1).

Оскільки державна реєстрація речових прав на нерухоме майно є офіційним визнанням і підтвердженням державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, то відповідний запис наділяє ОСОБА_3 певними юридичними правами щодо земельної ділянки і одночасно позбавляє відповідних прав законного власника державу.

Згідно з ст. 17 Лісового кодексу України у постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.

Довгострокове тимчасове користування лісами державної та комунальної власності здійснюється без вилучення земельних ділянок у постійних користувачів лісами на підставі рішення відповідних органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх повноважень за погодженням з постійними користувачами лісами та органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства (ч. 4 ст. 18 Лісового кодексу України).

Судом, з огляду на встановлене та зазначене вище, зроблено висновок, що в силу положень ст.ст. 19, 57 Земельного кодексу України, ст. 5 Лісового кодексу України, земельна ділянка з кадастровим номером 0722481200:06:000:0622, площею 1,7722 га, відноситься до земель державної власності лісогосподарського призначення та повинна використовуватись не інакше, як для ведення лісового господарства в порядку, визначеному положеннями Лісового кодексу України.

Вказана земельна ділянка знаходиться в межах земель ДП "СЛАП "Локачіагроліс" (на даний час ДСГП "Ліси України"), у зв`язку з чим, на переконання суду, передача останньої у комунальну власність є незаконною, суперечить матеріалам лісовпорядкування, не відповідає ст. 20 Земельного кодексу України, ст. 57 Лісового кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Згідно з ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Згідно із ст. 321 ЦК України право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до ст. 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього (ст. 330 ЦК України).

Приписами ч. 2 ст. 373 ЦК України унормовано, що право власності на землю (земельну ділянку) набувається та здійснюється відповідно до закону.

Згідно з ч. 1 ст.153 ЗК України власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

За приписами ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Зазначений засіб захисту права власності застосовується у тому випадку, коли власник фактично позбавлений можливості володіти і користуватися належною йому річчю, тобто коли річ незаконно вибуває із його володіння.

Згідно з наведеною нормою власник має право реалізувати своє право на захист шляхом звернення до суду з вимогою про витребування свого майна із чужого незаконного володіння із дотриманням вимог, передбачених Цивільним кодексом України.

Власник майна може витребувати належне йому майно від будь-якої особи, яка є останнім набувачем майна та яка набула майно з незаконних підстав, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене попередніми набувачами, та без визнання попередніх угод щодо спірного майна недійсними. При цьому норма ч. 1 ст. 216 ЦК України не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке в подальшому відчужене набувачем третій особі, оскільки надає право повернення майна лише стороні правочину, який визнано недійсним. Захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених ст.ст. 387, 388 ЦК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2019 року у справі №522/7636/14-ц.

Отже, власник майна, який фактично позбавлений можливості володіти й користуватися вказаним майном в результаті його незаконного вибуття з володіння за наявності певних умов має право витребувати таке майно із чужого володіння. Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору (такий правовий висновок наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2018 року у справі №916/3727/15).

Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно, а функцією державної реєстрації права власності є оголошення належності нерухомого майна певній особі (особам). Рішення суду про витребування з незаконного володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем.

На підставі такого рішення суду для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем, не потрібно окремо скасовувати запис про державну реєстрацію права власності за відповідачем.

Таких висновків Велика Палата Верховного Суду дійшла, зокрема, у пунктах 95-99 постанови від 07.11.2018 року у справі №488/5027/14-ц.

Судове рішення про витребування з незаконного володіння відповідача нерухомого майна є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно виключно у разі, якщо право власності на це майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою. Даний висновок сформульований Великою Палатою Верховного Суду в ухвалі від 07.04.2020 року у справі №504/2457/15-ц.

Крім того, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 08.02.2022 у справі №903/225/19, під час розгляду позовної заяви Волинської обласної прокуратури про визнання незаконними та скасування розпорядження, наказів, рішення, визнання недійсними договорів оренди землі та скасування записів про проведену державну реєстрацію права власності на земельні ділянки, частини яких накладаються на землі лісового фонду зазначено, що визнання незаконним та скасування актів органів державної виконавчої влади та місцевого самоврядування, визнання недійсними договорів оренди землі та скасування записів про державну реєстрацію права власності на спірні земельні ділянки не забезпечить ефективного захисту прав держави та не призведе до відновлення порушеного права, а саме до відновлення володіння спірними земельними ділянками без необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту, тоді як належним та ефективним способом захисту порушених прав позивача могло би бути звернення з віндикаційним позовом.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що спірна земельна ділянка вибула з володіння власника не з його волі, у зв`язку з чим вимога про витребування земельної ділянки на користь держави в особі Волинської обласної державної (військової) адміністрації з незаконного володіння ОСОБА_3 є правомірною, обґрунтованою, доведеною належними та допустимими доказами, а тому підлягає задоволенню.

Доводи відповідача щодо того, що останній є добросовісним набувачем спірної земельної ділянки не заслуговують на увагу, виходячи з наступного.

Як встановлено у судовому засіданні, згідно з актом обстеження насаджень в кварталі 4 Локачинського лісництва від 09.08.2022 на земельній ділянці з кадастровим номером 0722481200:06:000:0622, яка знаходиться в кварталі 4 виділі 5, 6 Локачинського лісництва, на частині спірної ділянки, яка знаходиться у виділі 6, зростають лісові культури, віком 20 років, діаметром 12 см, висотою 11 м, а на ділянці у виділі 5 лісові культури викорчувані.

Факт наявності лісових насаджень на земельній ділянці на момент її отримання у власність відповідачем підтверджується викопіюванням з програмного забезпечення Google Maps, а саме: супутниковим знімком від серпня 2020 року (а.с. 123 том 1).

Отже, відповідач, якому було відчужено земельну ділянку, проявивши розумну обачність, не міг не знати про незаконність набуття ним спірної земельної ділянки, яка була заліснена. Тому ця особа не може вважатися такою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій органів державної влади та осіб у яких вона придбала землю, оскільки він знав чи мав знати про набуття ним майна всупереч закону.

Аналогічні висновки зробив Верховний Суд в постанові від 04.07.2023 у справі №367/8744/16-ц.

У спорах стосовно земель, які перебувають під посиленою правовою охороною держави, остання, втручаючись у право мирного володіння відповідними земельними ділянками з боку приватних осіб, може захищати загальні інтереси, зокрема, у безпечному довкіллі, непогіршенні екологічної ситуації, у використанні власності не на шкоду людині та суспільству (частина третя статті 13, частина сьома статті 41, частина перша статті 50 Конституції України). Ці інтереси реалізуються через цільовий характер використання земельних ділянок (статті 18, 19, пункт «а» частини першої статті 91 ЗК України), які набуваються лише згідно із законом (стаття 14 Конституції України), та через інші законодавчі обмеження. Заволодіння приватними особами такими ділянками всупереч чинному законодавству, зокрема без належного дозволу уповноваженого на те органу, може зумовлювати конфлікт між гарантованим статтею 1 Першого протоколу до Конвенції правом цих осіб мирно володіти майном і правами інших осіб та всього суспільства на безпечне довкілля (пункт 148 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16).

Встановлені у цій справі обставини повністю відповідають критеріям наявності загального (суспільного) інтересу, а посилання відповідача на добросовісність набуття майна не може бути підставою для відмови у задоволенні позову.

Аналогічні висновки зробив Верховний Суд в постанові від 20.09.2023 у справі №359/9596/15-ц.

Відповідно доч.1 ст.81ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтями 77-80ЦПК України встановлено критерії доказів, а саме їх належність, допустимість, достовірність та достатність.

Згідно з ч. 1 ст.80ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ст.89ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд дійшов висновку про те, що відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, а тому приходить до висновку про наявність достатніх підстав для задоволення пред`явлених прокурором позовних вимог.

Доводи та заперечення відповідача та його представника судом розглянуті та відхилені, зокрема, як такі, що на результат вирішення спору задоволення позовних вимог з наведених вище підстав, впливу не мають.

На підставіп.1ч.2 ст.141ЦПК України необхідно стягнути з відповідача на користь Волинської обласної прокуратури судовий збір, сплачений прокурором під час звернення до суду із заявою про забезпечення позову та з позовною заявою (всього 4026 грн).

Ухвалою судді від 29.12.2023 року за заявою прокурора вжито заходи забезпечення позову у справі і, виходячи із характеру спірних правовідносин між сторонами, суд вважає, що підстави для скасування таких заходів на час ухвалення цього рішення не має.

Разом з тим, необхідно роз`яснити учасникам справи, що відповідно до положень ч.ч. 7, 8 ст.158 ЦПК України заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання цим рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи. Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження, вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10-13, 76-81, 141, 263-265, 268, 273, 354 Цивільного процесуального кодексу України, ст.ст. 19, 20, 78, 80, 84, 116, 122, 149 Земельного кодексу України, ст.ст. 7, 8, 45, 47, 48, 54, 57 Лісового кодексу України, ст.ст. 15, 16, 387, 388 Цивільного кодексу України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», суд

у х в а л и в:

Позов задовольнити повністю.

Витребувати у власність держави в особі Волинської обласної державної адміністрації (Волинська обласна військова адміністрація) з незаконного володіння ОСОБА_3 земельну ділянку з кадастровим номером 0722481200:06:000:0622, площею 1,7722 га.

Стягнути з ОСОБА_3 в користь Волинської обласної прокуратури (вул. Винниченка, 15, м. Луцьк, 43025, код ЄДРПОУ 02909915) витрати по сплаті судового збору в сумі 4026 (чотири тисячі двадцять шість) грн на р/р UА138201720343140001000004945, МФО 820172, ДКСУ м.Київ.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Волинського апеляційногосуду шляхом подачі апеляційної скарги в 30 - денний строк з дня складення повного тексту рішення.

Учасник справи,якому рішеннясуду небуло врученоу деньйого проголошенняабо складення,має правона поновленняпропущеного строкуна апеляційнеоскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Учасники справи:

Володимирська окружна прокуратура, адреса місцезнаходження: м. Володимир, вул. Драгоманова, 31, Волинської області.

Позивач: Волинська обласна державна адміністрація (Волинська обласна військова адміністрація), адреса місцезнаходження: м. Луцьк, Київський майдан, 9, Волинської області, код ЄДРПОУ 13366926.

Відповідач: ОСОБА_3 , адреса: АДРЕСА_1 ,реєстраційний номероблікової карткиплатника податків- НОМЕР_1 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача - Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України», адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Руставелі Шота, 9А, код ЄДРПОУ 44768034.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - Затурцівська сільська рада Володимирського району Волинської області, адреса місцезнаходження: с. Затурці вул. Липинського, 66 Володимирського району Волинської області, код ЄДРПОУ 04332087.

Повний текст рішення складено 11.11.2024 року.

Суддя Локачинського районного суду Т.О. Кідиба