Ухвала

від 06.11.2024 по справі 347/811/15

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 347/811/15

Провадження № 11-кп/4808/399/24

Категорія ч. 2 ст. 121 КК України

Головуючий у 1 інстанції ОСОБА_1

Суддя-доповідач ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2024 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Івано-Франківського апеляційного суду

в складі суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

з участю секретаря ОСОБА_6 ,

розглянувши у приміщенні суду у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження №42018091010000034за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_7 та заступника керівника Івано-Франківської обласної прокуратури ОСОБА_8 на вирок Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 27 травня 2024 року, згідно з яким

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , із вищою освітою, пенсіонера, інваліда ІІІ групи, одруженого, на утриманні одна неповнолітня дитина, раніше не судимого,

визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК України, та призначено покарання у виді обмеження волі строком на 2 (два) роки з позбавленням права обіймати посади пов`язані із виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно - господарських функцій на строк 2 роки.

На підставі ст. 49, ст. 74 КК України, звільнено ОСОБА_7 від покарання за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності.

за участю прокурора ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,

обвинуваченого ОСОБА_7 ,

захисника ОСОБА_11 ,

ВСТАНОВИЛА:

Суд першої інстанції встановив, що обвинувачений ОСОБА_7 , будучи службовою особою, вчинив розтрату чужого майна шляхом зловживання своїм службовим становищем.

Кримінальне правопорушення вчинено за наступних обставин.

11 листопада 2010 року ОСОБА_7 за результатами виборів до органів місцевого самоврядування України був обраний сільським головою Старокутської сільської ради шостого демократичного скликання територіальної громади села Старі Кути Косівського району Франківської області. Займаючи посаду, пов`язану з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, ОСОБА_7 , згідно примітки 1 до ст. 364 КК України є службовою особою, та у відповідності до вимог ст. 4 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» - суб`єктом відповідальності за корупційні правопорушення.

17 вересня 2014 року Старокутською сільською радою Косівського району Івано-Франківської області в особі сільського голови села Старі Кути ОСОБА_7 та ППФ «Явір» в особі директора ОСОБА_12 , було укладено договір підряду №6, за умовами якого Старокутська сільська рада виступила замовником ремонтно-будівельних робіт у виді капітального ремонту вул. В.Стуса в селі Старі Кути, а ППФ «Явір» підрядником, який на власний ризик зобов`язався виконати вказані роботи, а замовник зобов`язався прийняти та оплатити їх, за рахунок коштів субвенції з державного бюджету.

Невід`ємною частиною договору підряду, відповідно до розділу 17 договору, є додаток: «кошторис, акт виконаних робіт», якими передбачено обсяги та вартість робіт, що повинні виконуватися за договором.

Відповідно до розділів 6 та 9 договору, здача - приймання виконаних робіт здійснюється сторонами за актом протягом 3 днів з моменту повідомлення замовника про готовність предмета підряду до здачі, а оплата - протягом 3 днів з моменту підписання акту здачі - приймання робіт.

В подальшому, 23 вересня 2014 року, ОСОБА_7 , займаючи посаду сільського голови села Старі Кути Косівського району, будучи службовою особою органу місцевого самоврядування, державним службовцем 4 категорії 9 рангу, та будучи наділеним організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями, діючи всупереч ч.4 ст.42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та в порушення п. 1.7, 2.1, 2.11, 4.1, 4.2, 4.9, 4.14, 5.1, 5.2 посадової інструкції сільського голови, достовірно знаючи, що підрядні роботи за договором підряду №6 від 17.09.2014 з ППФ «Явір» не виконані, реалізуючи свій протиправний умисел спрямований на розтрату бюджетних коштів, зловживаючи своїм службовим становищем, діючи в інтересах ППФ « Явір », підписав та завірив печаткою сільської ради с. Старі Кути акт приймання виконаних робіт форми КБ-2, в який вніс завідомо неправдиві відомості про те, що ППФ «Явір» виконано роботи у вигляді капітального ремонту вулиці В. Стуса на суму 90 000 грн., які фактично виконані не були.

Надалі, доводячи свій злочинний намір, спрямований на розтрату бюджетних коштів до кінця, ОСОБА_7 , надав вказівку бухгалтерії сільської ради скласти платіжні доручення та здійснити оплату ППФ «Явір» в сумі 90 000 гривень, за нібито проведені роботи на підставі підробленого ним 23.09.2014 акту приймання виконаних будівельних робіт, 08.10.2014, які фактично не виконувалися.

В період з 08 по 22.10.2014р., на підставі платіжних доручень №№ 5, 28 від 08.10.2014 Головним управлінням державної казначейської служби України в Івано-Франківській області на банківський рахунок ПП фірми «Явір» були перераховані кошти на загальну суму 90000 грн. (відповідно 77000 грн. та 13000 грн.).

Таким чином, обвинувачений ОСОБА_7 , будучи службовою особою вчинив розтрату чужого майна шляхом зловживання своїм службовим становищем, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 191 КК України.

Обвинувачений ОСОБА_7 в апеляційній скарзі просить вирок суду першої інстанції скасувати, ухвалити новий вирок, яким його визнати невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК України.

Вважає вирок суду незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права і таким, що підлягає до скасування.

Зазначає, що згідно пред`явленого обвинувачення вбачається, що ОСОБА_7 діяв в інтересах ППФ «Явір». Однак жодних доказів цього в судовому засіданні здобуто не було. Пояснює, що він не мав жодних підстав для того, щоб діяти в інтересах цієї юридичної особи, не перебував у дружніх чи родинних стосунках з її керівниками чи працівниками, не мав жодної матеріальної чи моральної зацікавленості у збагаченні цієї структури. ОСОБА_7 , як головою сільської ради, було укладено реальний договір, щодо ремонту частини дороги по АДРЕСА_1 і як замовник він не мав наміру на вчинення будь-яких незаконних дій. Однак, внаслідок поведінки та вимог представника підрядника, директора ППФ «Явір» ОСОБА_12 , який повідомив про те, що в нього немає вільних обігових коштів для закупівлі будівельних матеріалів і відповідно він не приступить до виконання робіт виникла необхідність у перерахуванні коштів підряднику для належного та своєчасного виконання робіт щодо капітального ремонту вул. Стуса в с. Старі Кути. Так, згідно п. 7.1 договору №6 від 17.09.2014 року визначено, що підрядник зобов`язується розпочати виконання робіт протягом 3-ох днів з моменту надання необхідної документації замовником та отриманням авансу. Вказує, що даний договір передбачав авансовий платіж, який мав бути перерахований підряднику до початку виконання ним робіт, що абсолютно проігноровано судом першої інстанції. Таким чином на час перерахування підряднику коштів існувала правова підстава для їх перерахування, а саме - п. 7.1 договору №6 від 17.09.2014 року, а надання актів виконаних робіт - це була обов`язкова умова Казначейства для здійснення даного платежу, тому вони і були передчасно оформлені.

Зазначає, що початку робіт та відповідно належному виконанню умов договору перешкодили депутати Старокутської сільської ради, які стали вимагати, щоб замість асфальтобетону було засипано щебенем цю ж вулицю, але в іншому місці. Виник конфлікт між депутатами, підрядником, сільським головою та місцевими жителями. Зацікавлені депутати звернулися до правовоохоронних органів, про буцімто вчинення ОСОБА_7 неправомірних дій, почалося проведення перевірок та слідчих дій, робота була фактично заблокована і ОСОБА_7 не міг впливати на те, які роботи виконувалися підрядником. В подальшому його було відсторонено від посади. В результаті, депутати та підрядник, без участі та згоди сільського голови, без відповідного рішення сесії сільської ради, домовилися, що підрядником будуть виконані роботи з улаштування щебенево-гравійного покриття на суму договору №6 від 17.09.2014 року 90000,00 грн., які були виконані в листопаді 2014 року.

Вважає, що стороною обвинувачення не було надано суду жодних доказів походження коштів, тобто відсутня інформація про те, що це були субвенційні кошти, кошти бюджету місцевої ради чи кошти іншої ради, фізичної чи юридичної особи.

Вказує, що кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 191 КК України є правопорушенням із матеріальним складом, відповідно наявність чи відсутність шкоди відіграє одну з основних ролей, але в даному кримінальному провадженні не було встановлено наявності шкоди охоронюваним законом правам та інтересам будь-яких осіб (фізичних, юридичних чи держави). Наголошує, що в даному випадку ні стороною обвинувачення, ні судом не було встановлено вид та розмір шкоди. Зокрема не було встановлено власника чи законного користувача предмета розтрати в сумі 90000,00 грн.

Посилається на те, що у матеріалах кримінального провадження відсутній локальний кошторис до Договору №6 від 17.09.2014 року, тому враховуючи відсутність даного документу, неможливо встановити наявність чи відсутність шкоди, вид, обсяг та вартість кожної з виконаних чи невиконаних робіт ППФ «Явір» та їхню вартість.

Наголошує, що як під час досудового розслідування, так і під час судового розгляду не встановлено винуватість ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК України.

Підсумовує, що особа не може бути двічі притягнута до відповідальності за одне і те ж правопорушення, оскільки кримінальне правопорушення за ч. 1 ст. 366 КК України щодо підписання акту виконаних робіт вже було предметом судового розгляду та за його результатами кримінальне провадження було закрито у зв`язку із закінченням строків притягнення до кримінальної відповідальності, а інших дій, які могли б підпадати під кваліфікацію за ч. 2 ст. 191 КК України він не вчиняв.

Прокурор в апеляційній просить вирок суду першої інстанції скасувати, ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_7 покарання за ч. 2 ст. 191 КК України у виді обмеження волі строком на 2 (два) роки з позбавленням права обіймати посади, пов`язані із виконанням функцій представника влади, а також пов`язані із здійсненням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на підприємствах, установах, організаціях усіх форм власності на строк 3 (три роки), та на підставі ст. 49, ст. 74 КК України звільнити ОСОБА_7 від покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності.

Вважає вирок суду у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_7 таким, що підлягає скасуванню з підстав неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного додаткового покарання особі обвинуваченого та тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення внаслідок м`якості.

Зазначає, що неправильне застосування судом закону України про кримінальну відповідальність при призначенні додаткового покарання, призвело до невиправданого пом?якшення кримінально-правового становища обвинуваченого та призначення покарання, яке не відповідає особі обвинуваченого та тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення внаслідок м`якості. Так, суд першої інстанції, призначаючи додаткове покарання, не позбавив обвинуваченого права обіймати посади пов?язані з виконанням функцій представника влади, які не пов?язані зі здійсненням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій. Вказує, що таке формулювання додаткового покарання не відповідає його меті та суперечить вимогам ст. 50 КК України і з огляду на ту обставину, що вчинено кримінальне правопорушення обвинуваченим, будучи сільським головою села Старі Кути, Косівського району, Івано-Франківської області. Зауважує, що також судом не достатньо враховано, що вчинене кримінальне правопорушення є корупційним.

Представник потерпілої юридичної особи ОСОБА_13 в судове засідання не з`явився, про час та місце апеляційного розгляду повідомлена належним чином, заяв про розгляд апеляційної скарги за її участю та про відкладення розгляду до суду апеляційної інстанції не надходило.

Подала заяву 02 жовтня 2024 року (а.п. 84-86, том 7) про розгляд апеляційних скарг у відсутність представника потерпілої юридичної особи Кутської сільської ради Косівського району Івано-Франківської області.

Тому, оскільки згідно з ч. 4 ст. 405 КПК України це не перешкоджає проведенню розгляду апеляційних скарг, суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути вказане кримінальне провадження за відсутності представника потерпілої юридичної особи ОСОБА_13 .

Під час апеляційного розгляду:

- обвинувачений ОСОБА_7 та його захисник ОСОБА_11 наголошували на наявності підстав для задоволення апеляційної скарги обвинуваченого, просили відмовити у задоволенні апеляційної скарги прокурора;

- прокурор підтримав апеляційну скаргу прокурора та, заперечував проти задоволення апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_7 .

До закінчення апеляційного розгляду прокурор заявив клопотання про відмову від своєї апеляційної скарги, сторона захисту не заперечувала.

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників кримінального провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що її необхідно залишити без задоволення, з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

За результатами апеляційного розгляду доводи сторін не знайшли свого підтвердження.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

На думку суду апеляційної інстанції, при ухваленні вироку суд першої інстанції в повній мірі дотримався вказаних вимог закону.

Під час розгляду провадження судом першої інстанції забезпечено дотримання принципу змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, передбаченого ст. 22 КПК України.

Суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції в повній мірі дослідив обставини, з`ясування яких має істотне значення для цього кримінального провадження, а висновки суду першої інстанції, викладені у судовому рішенні, відповідають фактичним обставинам кримінального провадження.

На думку суду апеляційної інстанції, висновок суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК України, ґрунтується на об`єктивно з`ясованих обставинах, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду і оціненими судом відповідно до вимог ст. 94 КПК України з точки зору належності, достовірності, допустимості та достатності.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що суд першої інстанції належним чином дослідив та правильно дав оцінку показанням обвинуваченого ОСОБА_7 , представника потерпілої юридичної особи Кутської сільської ради Косівського району Івано-Франківської області ОСОБА_14 , свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , інформації першої сесії шостого демократичного скликання Старокутської сільської ради Косівського району Івано-Франківської області «Про вибори депутатів сільської ради та сільського голови, які відбулися 31 жовтня 2010 року» від 11.11.2010 (а.с.74, том 2), посадовій інструкції сільського голови Старокутської сільської ради, з якою сільський голова ОСОБА_7 був ознайомлений 11.11.2010, про що розписався (а.с.74 том 2), рішенню шостого демократичного скликання вісімнадцятої сесії Старокутської сільської ради від 17.05.2013 «Про капітальний ремонт вулиці Стуса» (а.с.23 том 2), листу за підписом голови села Старі Кути ОСОБА_7 від 17.06.2013 №149/2-24, договору від 18.06.2013 №37/13 укладеним між Старокутською сільською радою в особі сільського голови ОСОБА_7 (замовник) та Івано-Франківським ВКП Державне підприємство - Українського державного інституту з проектування об`єктів дорожнього господарства «Укрдіпродор» (виконавець), робочому проекту щодо капітального ремонту дорожнього покриття вул. В.Стуса в с.Старі Кути Косівського району Івано-Франківської області розробленого Івано-Франківським відділом комплексного проектування Державного підприємства - Українського державного інституту з проектування об`єктів дорожнього господарства «Укрдіпродор» на замовлення Старокутської сільської ради від 2013 року (а.с.35-73 том 2), локальному кошторису №2-1-1 на дорожній одяг (а.с.61-63 том 2), договору №6 від 17.09.2014 (а.с.24-26 том 2), акту №1 приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2014 року від 23.09.2014 за Договором №6 від 17 вересня 2014 року (а.с.28-30 том 2), платіжному дорученню №5 від 08.10.2014 (а.с.34 том 2), платіжному дорученню №28 від 08.10.2014 (а.с. 33 том 2), депутатському зверненню депутатів Старокутської сільської ради від 13.10.2014 (а.с.4 том 2), протоколу огляду місця події від 11.11.2014 та фототаблицями до нього (а.с.6-13 том 2), протоколу огляду місця події від 21.01.2015 та фототаблицями до нього (а.с.15-22 том 2), ухвалі слідчого судді Косівського районного суду Івано-Франківської області від 14.11.2014 (а.с.17, том 6), протоколу тимчасового доступу до речей і документів із здійснення вилучення-виїмки від 28.11.2014 з додатком до нього - описом речей і документів, які були вилучені на підставі ухвали слідчого судді (а.с.18-20, том 6), протоколу огляду документів від 28.11.2014 (а.с.94-95, том 2), акту позапланової ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Старокутської сільської ради за період з 01.02.2012 по 10.11.2014 від 10.12.2014 №820-21/080 (а.с.98-108 том 2), листу від 08.04.2015 №1853 старшого інспектора з ІАЗ Косівського РВ УМВС в Івано-Франківській області ОСОБА_19 (а.с.201 том 2) та іншим.

Суд першої інстанції ретельно перевірив пояснення обвинуваченого ОСОБА_7 та навів переконливі мотиви, з яких відкинув доводи сторони захисту.

З наданих суду першої інстанції пояснень обвинуваченого ОСОБА_7 вбачається, що він свою вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення не визнав, вважає, що висунуті йому звинувачення у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 191 КК України, є неправдивими. Суду показав, що 17 вересня 2014 року він обіймаючи посаду голови Старокутської сільської ради Косівського району Івано-Франківської області, уклав від імені сільської ради із приватною фірмою «Явір», в особі директора ОСОБА_12 договір на проведення капітального ремонту вулиці В.Стуса в селі Старі Кути, на суму 90 000,00 грн., за рахунок коштів субвенції з державного бюджету. Вказаний договір діяв з 17.09.2014 до 31.12.2014, та роботи мали бути виконані до 31.12.2014. Зазначив, що станом на вересень 2014 року на Косівський район були виділені кошти в розмірі близько 2-х млн. грн та районна державна адміністрація рекомендувала сільським радам використати виділені кошти на ремонт доріг. Оскільки ППФ «Явір» не мало необхідних коштів для виконання робіт, а казначейство не перераховувало кошти на оплату виконаних робіт без наявності актів виконаних робіт, та відповідно без такого акту підрядник не міг отримати відповідні кошти для проведення робіт, він, діючи виключно в інтересах громади, 23.09.2014 підписав із директором ППФ «Явір» акт приймання виконаних робіт форми КБ-2, на суму 90000,00 грн., хоча на той час, роботи фактично виконані не були.

Після цього, декілька депутатів Старокутської сільської ради дізнавшись про те, що буде проводитись капітальний ремонт дороги по АДРЕСА_2 , почали перешкоджати підряднику виконувати роботи, погрожували пошкодити наявну у нього техніку, та без будь якого обговорення із ним, як головою сільської ради, досягли із підрядником домовленості, щодо прокладення на вулиці В.Стуса, замість асфальтно-бетонного покриття, піщано-гравійної суміші, на суму 90 000,00 грн., яка була обумовлена в укладеному ним договорі.

Звернув увагу на те, що протяжність вулиці В.Стуса складає близько одного кілометра. Згідно укладеного ним договору, ППФ «Явір» повинна була провести капітальний ремонт вулиці В.Стуса від її початку, а саме від вулиці Банської, та прокласти асфальтно-бетонне покриття на відрізку вулиці 200 м., де на той час вже була необхідна основа, а саме старе асфальтно-бетонне покриття. Однак, за ініціативою депутатів сільської ради, ППФ «Явір» було проведено ремонт іншого відрізку дороги на вул. В.Стуса, при чому не шляхом прокладення асфальтобетонного покриття, а шляхом прокладення піщано-гравійної суміші.

В той же час, 30.10.2014 до нього, як до голови сільської ради, звернулись мешканці Старокутської сільської ради з вимогою прокласти асфальтобетонне покриття на дорозі по вул. В.Стуса, оскільки на це були виділені кошти.

Він неодноразово телефонував до директора ППФ «Явір» з вимогою виконати роботи згідно договору від 17.09.2014, намагався переконати його виконати обумовлені договором роботи, однак такі роботи виконані не були.

Після цього, 02.12.2014 він, від імені сільської ради уклав із фірмою «Європроектшляхбуд» договір на суму 89401,00грн, на виконання поточного ремонту дороги по АДРЕСА_2 , за рахунок коштів місцевого бюджету, а саме на тому відрізку дороги, на якому асфальтобетон мала прокласти ППФ « Явір ». В період з 7 по 8 грудня, фірма «Європроектшляхбуд» виконала свої зобов`язання, та проклала асфальтобетон на дорозі по вул. В.Стуса, на відрізку протяжністю 200 м., починаючи від вул. Банської. Вказане асфальтобетонне покриття, наявне і на сьогоднішній день. Акти виконаних робіт із фірмою «Європроектшляхбуд» були підписані 08.12.2014, після фактичного виконання робіт, та після цього виконані роботи були оплачені за рахунок коштів місцевого бюджету.

Також обвинувачений вказав на те, що під час проведення Верховинською об`єднаною державною фінансовою інспекцією перевірки фінансово-господарської діяльності Старокутської сільської ради за період з 01.02.2012 по 10.11.2014, представниками інспекції двічі здійснювався вихід на об`єкт, а саме на АДРЕСА_2 , щодо перевірки виконання робіт з капітального ремонту дороги та прокладення асфальтно-бетонного покриття, а саме перший вихід був у жовтні 2014 року, а другий раз члени комісії виходили 05.12.2014. На той час, асфальтно-бетонне покриття встановлено не було, однак, фірма «Європроектшляхбуд» виконало вказані роботи в період з 07.12.2014 по 08.12.2014, про що він повідомляв комісію. Однак, з невідомих причин, вказаний факт не був відображений у акті ревізії.

Вважає, що такими його діями не було заподіяно матеріальної шкоди потерпілій особі, договір було виконано, а єдиним порушенням яке було в його діях, вважає те, що він підписав акт виконаних робіт без фактичного їх виконання. Зазначав, що акт він підписав діючи виключно в інтересах громади, оскільки, якщо б до кінця року, виділені кошти не були використані, то відповідно повернулися б у державний бюджет, і дорога не була б відремонтована.

Також обвинувачений вказав, що він як голова сільської ради тільки усно повідомляв правоохоронні органи з приводу невиконання ППФ « Явір » своїх зобов`язань за договором від 17.09.2014, однак відповідних письмових заяв не подавав, та не вживав заходів, щодо розірвання відповідного договору чи стягнення із ППФ «Явір» коштів в сумі 90000,00 грн. отриманих за цим договором.

Твердження обвинуваченого ОСОБА_7 про те, що у нього не було умислу та корисливого мотиву щодо розтрати чужого майна шляхом зловживання своїм службовим становищем, суд апеляційної інстанції вважає безпідставним та погоджується з мотивами суду першої інстанції.

Так, згідно показів обвинуваченого та показів свідка ОСОБА_12 вбачається, що ще на момент укладення договору підряду між ними існувала домовленість згідно якої акти виконаних робіт повинні були бути підписаними ще до фактичного виконання робіт, що дало б змогу ППФ «Явір» отримати кошти без фактичного виконання робіт.

Як зазначив обвинувачений, 23.09.2014 він підписав із директором ППФ «Явір» акт приймання виконаних робіт форми КБ-2, на суму 90000,00 грн., хоча на той час, роботи фактично виконані не були. Матеріалами справи доведено, ППФ «Явір» вказані кошти отримало, однак роботи зафіксовані у відповідному акті виконаних робіт не виконало.

Тобто обвинувачений умисно, зловживаючи своїм службовим становищем, вчинив дії, які стали підставою для отримання бюджетних коштів третьою особою, в даному випадку ППФ «Явір», без належної на те підстави, а саме оскільки роботи фактично не були виконані.

Обвинувачений ОСОБА_7 доводить, що згідно п. 7.1 договору №6 від 17.09.2014 року визначено, що підрядник зобов`язується розпочати виконання робіт протягом 3-ох днів з моменту надання необхідної документації замовником та отриманням авансу. Вказує, що даний договір передбачав авансовий платіж, який мав бути перерахований підряднику до початку виконання ним робіт, що абсолютно проігноровано судом першої інстанції.

Колегія суддів вважає, що таке твердження не впливає на доведення вини, оскільки суму сплачено з державного бюджету 08.10.2014 року одночасно 77000,00 грн та 13000,00 грн платіжним дорученням №28 від 08.10.2014 (а.с. 33, том 2) та платіжним дорученням №5 від 08.10.2014 (а.с.34 том 2), що фактично спростовує пояснення обвинуваченого ОСОБА_7 .

Твердження ОСОБА_7 , що стороною обвинувачення не було надано суду жодних доказів походження коштів, тобто відсутня інформація про те, що це були субвенційні кошти, кошти бюджету місцевої ради чи кошти іншої ради, фізичної чи юридичної особи, колегія суддів вважає не є слушним, оскільки відповідно до акту позапланової ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Старокутської сільської ради за період з 01.02.2012 по 10.11.2014 від 10.12.2014 №820-21/080 (а.с.98-108 том 2) ці кошти є з державного бюджету.

Крім того, відповідно до договору №6 від 17.09.2014 (а.с. 24-26, том 2) п. 1.1 замовник зобов`язується прийняти цю роботу та оплатити її за рахунок коштів субвенції державного бюджету.

Також, відповідно до платіжного доручення №28 від 08.10.2014 (а.с . 33, том 2) та платіжного доручення №5 від 08.10.2014 (а.с. 34, том 2) зазначено, що призначення платежу субвенція з державного бюджету.

Твердження обвинуваченого про те, що в даному кримінальному провадженні не було встановлено наявності ні стороною обвинувачення, ні судом, вид та розмір шкоди охоронюваним законом правам та інтересам будь-яких осіб (фізичних, юридичних чи держави), зокрема не було встановлено власника чи законного користувача предмета розтрати в сумі 90000,00 грн, колегія суддів вважає, що не впливає на законність судового рішення, оскільки роботи на вказаній ділянці дороги, виконані ТОВ «Європроектшляхбуд» за договором №18 від 02.12.2014 року (а.с. 125, том 2), відповідно не виконувались ППФ «Явір», які отримали кошти саме за ремонт вказаної ділянки.

Посилання обвинуваченого на те, що у матеріалах кримінального провадження відсутній локальний кошторис до Договору №6 від 17.09.2014 року, тому неможливо встановити наявність чи відсутність шкоди, вид, обсяг та вартість кожної з виконаних чи невиконаних робіт ППФ «Явір» та їхню вартість, колегія суддів вважає не є слушним, оскільки локальний кошторис виконано на всю протяжність вул. В.Стуса (а.с. 61-63, том 2), а не на окрему її ділянку. Виконання локального окремого кошторису на частину дороги нічим не передбачено та сільською радою не проведено.

Таким чином, колегія суддів доходить висновку про те, що виконання робіт ППФ «Явір» робіт не за місцем, визначеним договором, за умови наявних актів виконання робіт з одночасним перерахуванням вказаної ППФ «Явір» всієї суми за договором з державного бюджету, та подальше виконання робіт ППФ «Явір» на іншій ділянці дороги, яка не зазначена вищевказаним договором, разом з подальшим виконанням робіт на цій ділянці дороги ТОВ «Європроектшляхбуд» за кошти місцевого бюджету, спростовують доводи обвинуваченого щодо його невинуватості.

За таких обставин, враховуючи наявність належних та допустимих доказів, які поза розумним сумнівом свідчать про винуватість ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК України, суд першої інстанції обґрунтовано ухвалив обвинувальний вирок.

Таким чином, перевіривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не встановив підстав для скасування вироку, на які посилається сторона захисту, зокрема неповноти судового розгляду, невідповідності висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження , істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, а тому оскаржений вирок необхідно залишити без змін.

Прокурор під час судового розгляду подав клопотання, згідно якого він відмовився від апеляційної скарги відповідно до ст. 403 КПК України.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 403 КПК України особа, яка подала апеляційну скаргу, має право відмовитися від неї до закінчення апеляційного розгляду. Якщо вирок або ухвала суду першої інстанції не були оскаржені іншими особами або якщо немає заперечень інших осіб, які подали апеляційну скаргу, проти закриття провадження у зв`язку з відмовою від апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції своєю ухвалою закриває апеляційне провадження. Враховуючи відсутність заперечень інших учасників провадження, колегія суддів вважає за необхідне закрити апеляційне провадження в цій частині.

Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 418, 419 КПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 залишити без задоволення.

Вирок Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 27 травня 2024 року щодо ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 191 КК України залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення.

Судді ОСОБА_3

ОСОБА_4

ОСОБА_5