Рішення

від 08.11.2024 по справі 302/659/24

МІЖГІРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 302/659/24

Провадження № 2/302/243/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 08.11.2024 с-ще Міжгір`я

Міжгірський районний суд Закарпатської області

у складі: головуючого - судді : Сидоренко Ю.В.,

при секретарі Царь О.В.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду с-ща Міжгір`я цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Міжгірської селищної ради Хустського району Закарпатської області, про позбавлення батьківських прав, -

В С Т А Н О В И В :

15.05.2024 року до Міжгірського районного суду Закарпатської області надійшов позов ОСОБА_1 , поданий представником - адвокатом Лукачко І.Й., до відповідача ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Міжгірсьткої селищної ради Хустського району Закарпатської області, про позбавлення батьківських прав та збільшення розміру стягуваних аліментів та у пред`явленому позові ОСОБА_1 просить: 1) збільшити розмір стягуваних аліментів та стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , щомісячно, в розмірі по 3000 гривень до досягнення дітьми повноліття, але не менше 50% прожиткового мінімуму доходів громадян; 2) позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно його дітей: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

На обґрунтування заявлених позовних вимог позивачка ОСОБА_1 посилається на те, що вона ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали шлюб 14.08.2018 року, від якого в них народилось двоє синів: ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

12.10.2021 рішенням Міжгірського районного суду у справі №302/847/21 шлюб було розірвано.

Рішенням суду від 20.01.2021 року стягнуто з відповідача ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання двох дітей: ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі по 2000 гривень щомісячно, до досягнення дітьми повноліття. Та позивачка вказує, що зазначена сума аліментів не відповідає сучасним реаліям, потреби дітей з кожним роком зростають, та їм необхідні кошти, як на задоволення їхніх фізіологічних потреб (правильне, різноманітне харчування), так і потреба у подорожах, заняттях у гуртках, з метою якнайкращого формування їх особистості.

Позивачка ОСОБА_1 вказує, що з часу припинення їх спільного проживання і до часу подання позову про позбавлення батьківських прав, відповідач не виконує своїх батьківських обов`язків, закріплених ч.ч.1-3 ст.150 Сімейного кодексу України, відповідно до якої батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом (ч.4 ст.155 СК України). Про ухилення від виконання вказаних обов`язків свідчить те, що рішення Міжгірського районного суду від 20 січня 2021 року (справа №302/1270/20) відповідачем не виконується, аліменти відповідач не сплачує, здоров`ям та інтересами дітей відповідач не цікавиться.

Розрахунком заборгованості по сплаті аліментів, згідно виконавчого листа № 302/1270/20 від 01.03.2021, виданого Міжгірським районним судом про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання сина ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у твердій грошовій сумі по 2000 грн. шомісячно на кожну дитину, підтверджується заборгованість відповідача ОСОБА_2 , станом на 01.04.2024 року, яка складає 44 346,50 грн.

Та позивачка вважає, що невиконання відповідачем обов`язків щодо своїх дітей є підставою звернення до суду з даним позовом про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав.

Ухвалою Міжгірського районного суду Закарпатської області від 27.05.2024 року відкрито провадження по справі за правилами загального позовного провадження, з повідомленням (викликом) сторін та призначено підготовче судове засідання. Зобов`язано орган опіки та піклування Міжгірської селищної ради Хустського району Закарпатської області, в строк до 21 червня 2024 року, відповідно до приписів ч.5 ст.19 Сімейного кодексу України, надати суду письмовий висновок про доцільність/недоцільність позбавлення батьківських прав відповідача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.23-24).

08.11.2024 року представником позивача адвокатом Лукачко І.Й., який діє в інтересах позивачки ОСОБА_1 , подано до суду заяву про зменшення позовних вимог, посилаючись на те, що сторонами у добровільному порядку вирішено питання стягнення аліментів, та в уточненій позовній заяві, викладеній в редакції від 08.11.2024 року, позивачка просить позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) відносно сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В підготовче судове засідання позивачка ОСОБА_1 не з`явилася, про день, час та місце його проведення була повідомлена судом своєчасно та належним чином, проте нею було подано до суду письмову заяву, в якій позивачка ОСОБА_1 просить розглянути справу без її участі та без участі її представника. Позовні вимоги за уточненою заявою підтримує у повному обсязі та просить задовольнити. У разі визнання позову відповідачем у підготовчому судовому засіданні, просить вирішити питання щодо повернення 50 відсотків судового збору.

Представник відповідача адвокат Кривка П.П., який діє в інтересах відповідача ОСОБА_2 подав до суду заяву, в якій він зазначає, що стороною відповідача отримана заява про зменшення позовних вимог та з її змістом ознайомлені. Позовні вимоги про позбавлення батьківських ОСОБА_2 визнає у повному обсязі та не заперечує проти постановлення судового рішення за цією позовною вимогою на стадії підготовчого розгляду та просить прийняти визнання позову відповідачем у порядку, встановленому ЦПК України.

Представник третьої особи Органу опіки та піклування Міжгірського селищної ради Хустського району Закарпатської області в підготовче судове засідання не з`явився, про день та час проведення підготовчого судового засідання був повідомлений судом своєчасно та належним чином. Проте, до суду надано письмову заяву, в якій представник органу опіки та піклування ОСОБА_7 просить проводити підготовчий судовий розгляд справи без їх участі, позовні вимоги про позбавлення відповідача батьківських прав підтримують.

Вивчивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши обставини справи, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи, давши їм оцінку у сукупності з оголошеними та дослідженими матеріалами цивільної справи № 302/659/24, суд вважає, що заявлені позивачем ОСОБА_1 та в подальшому уточнені позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.3 ст.211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

У відповідності до ч.3 ст.211, ч.1 ст.223 ЦПК України суд визнав за можливе проводити розгляд справи без участі сторони, повідомленої про дату, місце та час розгляду справи, на підставі наявних у справі доказів.

Положенням ч.4 ст.200 ЦПК України передбачено, що ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі визнання позову проводиться в порядку, встановленому статтею 206 цього кодексу.

Згідно частин 1,2,4 статті 206 ЦПК України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

До ухвалення судового рішення, у зв`язку з визнанням позову відповідачем, суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення.

У разі визнання відповідачем позову, суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Застосовуючи вказану норму процесуального права, суд враховує роз`яснення, викладені Пленумом Верховного Суду України у Постанові від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», за якими, у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи та інтереси інших осіб, суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з`ясування і дослідження інших обставин справи.

Відповідно Закону, за відсутності будь-якого застереження, факт визнаний сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, вважається встановленим. Тобто, визнання позову відповідачем, згідно зі ст.82 ЦПК України, є обов`язковим для суду, оскільки обставини, визнані сторонами не підлягають доказуванню.

Стороною відповідача подано до суду письмову заяву про визнання у повному обсязі уточнених позовних вимог про позбавлення батьківських прав та розгляд справи за їх відсутністю.

Суд приймає до уваги таку заяву відповідача, подану в особі представника ОСОБА_8 , та не вбачає підстав вважати, що визнання відповідачем ОСОБА_2 позову є не добровільним чи умовним, суперечить Закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою в підготовче судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Дослідивши матеріали цивільної справи № 302/659/24, повно та всебічно з`ясувавши обставини справи, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи, давши їм оцінку у сукупності з оголошеними та дослідженими матеріалами цієї справи, суд вважає, що заявлені позивачем ОСОБА_1 , позовні вимоги про позбавлення батьківських прав підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст.13,43,81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом; учасники сторін зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно положень ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до частини 3 статті 12 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно статті 13 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Позов про позбавлення батьківських прав, позивачем обґрунтовується на підставі п.2 ч.1 ст.164 Сімейного кодексу України.

Відповідно до вказаної норми права мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.

Судом встановлено, що сторони по справі - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у шлюбі, який був зареєстрований 14.08.2018 року Міжгірським районним відділом ДРАЦСу ГТУЮ у Закарпатській області, за актовим записом № 43.

Від спільного подружнього життя, у сторін народилось двоє синів: ОСОБА_3 26.01.2019 року та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є батьком малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження дітей, копії яких є в матеріалах справи (а.с.9,10).

Рішенням Міжгірського районного суду Закарпатської області від 20.01.2021 (справа №302/1270/20), яке набрало законної сили, з відповідача ОСОБА_2 стягнуто на користь позивачки ОСОБА_1 аліменти на утримання двох дітей - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі 2000 гривень щомісячно, на кожну дитину, починаючи з 14.12.2020 року до досягнення кожною дитиною повноліття та копія рішення є в матеріалах справи (а.с.13-16).

Рішенням Міжгірського районного суду Закарпатської області від 12.10.2021 року (справа №302/847/21), яке набрало законної сили, шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірваний та копія рішення є в матеріалах справи (а.с.11-12).

Як вбачається з довідки про реєстрацію місця проживання, позивачка ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.7).

З наданого державним виконавцем Міжгірського відділу Державної виконавчої служби у Хустському районі Закарпатської області Почіль І. розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, згідно виконавчого листа № 302/1270/20 від 01.03.2021, виданого Міжгірським районним судом про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання сина ОСОБА_5 та сина ОСОБА_6 у твердій грошовій сумі по 2000 грн. шомісячно на кожну дитину, вбачається заборгованість відповідача ОСОБА_2 станом на 01.04.2024 року, яка складає 44 346,50 грн. (а.с.17).

Відповідно до ст.3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно з ч.1 ст.18, ч.1 ст.27 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають усіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання й розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання й розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального й соціального розвитку.

В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, вчиняють їх державні чи приватні установи, що займаються питаннями соціального забезпечення, суди, адміністративні чи законодавчі органи, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Приписами вказаної Конвенції, Закону України «Про охорону дитинства», Європейської Конвенції «Про здійснення дітей», ратифікованої Україною 03 серпня 2006 року, Конвенції «Про юрисдикцію, право, яке признається, виконується та співробітництво стосовно батьківської відповідальності та міру захисту дітей», ратифікованої Україною 14 вересня 2006 року, гарантовано та забезпечено право дитини з боку усіх державних та приватних структур, а також з боку батьків на належне батьківське виховання та піклування, забезпечення дитини сімейним затишком, розвиток індивідуальності та захисту всіх прав дитини навіть від самих батьків, що не суперечить вимогам ст. 150 СК України.

У відповідності до приписів статті 150 Сімейного Кодексу України батьки зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Відповідно до положень статті 12 Закону України "Про охорону дитинства" на батьків покладається відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки зобов`язані виховувати дітей, піклуватися про їх здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Пленум Верховного суду України в пунктах 15 та 18 постанови №3 від 30 березня 2007 року "Про практику застосування судами законодавства про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" роз`яснив, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Цей захід впливу є винятковою мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст.166 СК), тому він підлягає застосуванню тільки тоді, коли змінити поведінку батьків у кращий бік неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Хант проти України» сказав, що питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача та його поведінці. Факт оскарження відповідачем рішення суду першої інстанції про позбавлення батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини.

Небажання дитини спілкуватися з одним із батьків, що призводить до зменшення чи повного припинення їх побачень, саме по собі не свідчить про ухилення матір`ю (батьком) від виконання батьківських обов`язків, оскільки ці обставини зумовлені не її (його) волею.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 24 квітня 2019 року №331/5427/17.

Згідно ст.165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Кожен із зазначених факторів мав місце по відношенню до дітей відповідача, який самоусунувся від виховання та утримання двох малолітніх синів, не піклується про їх здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток, свідомо нехтує своїми батьківськими обов`язками. Сторона відповідача у поданій до суду заяві визнає зазначені обставини, та з якої вбачається, що виконувати батьківські обов`язки у подальшому, бажання відповідач ОСОБА_2 не має.

Така поведінка батька є винною по відношенню до своїх дітей. В матеріалах справи відсутні докази належного виконання відповідачем ОСОБА_2 своїх батьківських обов`язків по відношенню до малолітніх дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_3 .

Жодних об`єктивних даних, які б вказували на наявність перешкод у відповідача ОСОБА_2 у вихованні малолітніх синів, судом не встановлено. Також судом не встановлено жодних об`єктивних даних, які б вказували на те, що ОСОБА_2 намагався виконувати батьківські обов`язки. Сплата заборгованості за виконавчим листом щодо присуджених аліментів, засвідчує лише виконання відповідного рішення суду. Відповідач вкрай формально ставиться до необхідності виконання обов`язку щодо утримання дітей, сплати аліментів.

З огляду на наведені обставини, суд визнає поведінку відповідача ОСОБА_2 ухилянням від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню дітей, що згідно з п.2 ч.1 ст.164 СК України, є підставою для позбавлення його батьківських прав.

Позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав та інтересів дитини, у зв`язку з чим, враховуючи те, що факт ухилення відповідача ОСОБА_2 від виконання своїх батьківських обов`язків по відношенню до своїх малолітніх дітей підтверджується викладеними у позові обґрунтуваннями та відповідачем ОСОБА_2 не оспорюється.

У Принципі 6 Декларації прав дитини, проголошеної Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року зазначено, що дитина для повного та гармонічного розвитку її особистості потребує любові та розуміння. Вона повинна зростати у піклуванні та під відповідальністю своїх батьків, в атмосфері любові, моральної та матеріальної забезпеченості.

Відповідно до ст.18 Конвенції про права дитини, що була ратифікована Постановою ВП № 789-ХІІ від 27.02.1991 року, Держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно до вимог статті 150 Сімейного кодексу України (далі - СК України) батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов`язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї.

У відповідності до положень п.2 ч.1 ст.164 СК України батько може бути позбавлений батьківських прав, якщо він ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Отже, позбавлення відповідача батьківських прав на даний момент, приймаючи до уваги конкретні обставини справи, враховуючи свідоме нехтування батьком ОСОБА_2 своїми батьківськими обов`язками щодо участі у вихованні своїх малолітніх дітей, тому суд вважає, що до відповідача слід застосувати такий крайній захід як позбавлення батьківських прав, що, на думку суду, є єдиним можливим засобом забезпечення дітей спокійного життя та гармонічного виховання, як того вимагає ст.150 СК України, тому суд приходить до висновку про наявність підстав, передбачених п.2 ч.1 ст.164 СК України для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, що в свою чергу слугуватиме захисту прав дітей у вирішенні всіх їх життєвих питань, прав, гарантованих державою на соціальний захист.

На переконання суду позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно дітей: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не зашкодить інтересам дітей, їх подальшому вихованню та утриманню.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач ОСОБА_2 ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , нехтує своїми батьківськими обов`язками і не піклується про фізичний і духовний розвиток малолітніх синів, не спілкується з дітьми в обсязі, необхідному для їх нормального самоусвідомлення, не сприяє засвоєнню загальновизнаних норм моралі, не виявляє інтересу до внутрішнього світу дитини, не піклується про стан їх здоров`я, хоча б мав це робити, тобто по своїй вині (свідомо) ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню дітей.

На підставі викладеного, суд дійшов переконливого висновку про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно його малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що відповідає інтересам дітей.

Суд звертає увагу відповідача на те, що відповідно до ч.1 ст.169 Сімейного кодексу України, батько, позбавлений батьківських прав, має право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.

В такому разі, судом буде перевірено, наскільки змінилася поведінка особи, позбавленої батьківських прав, та обставини, що були підставою для позбавлення батьківських прав, і постановляє рішення відповідно до інтересів дитини (ч.4 ст.169 Сімейного кодексу України).

Суд керується, в тому числі, правовим висновком, викладеним у постановах Верховного Суду від 26 січня 2022 року у справі № 203/3505/19 (провадження № 61-14351св21),від 29 вересня 2021 року у справі № 459/3411/18 (провадження № 61-10531св21). Позбавлення батьківських прав не тягне невідворотних наслідків для відповідача, оскільки не позбавляє особу, яка позбавлена батьківських прав, спілкування з дитиною і побачення з нею, а також права на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав після виправлення та усвідомлення відповідального батьківства.

Таким чином, всебічно з`ясувавши обставини справи, оцінивши зібрані у справі докази, їх належність, допустимість, достовірність, а також враховуючи, що відповідач ОСОБА_2 заперечень на уточнений позов та доказів на їх підтвердження суду не надав, заявлені до нього позовні вимоги про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 визнав повністю, що відповідно до положень ст.82 ЦПК України, не підлягають доказуванню, а тому суд вважає заявлений позов в уточненій редакції від 08.11.2024 року є таким, що підлягає задоволенню, оскільки позивачем підтверджено а відповідачем не спростовано факт свідомого ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов`язків, покладених на нього ст.150 СК України, відносно малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Питання судових витрат слід вирішити згідно вимог ст.ст.141,142 ЦПК України.

Відповідно до положень ч.1 ст.142 ЦПК України, у разі визнання позову відповідачем, суд вважає необхідним повернути позивачу ОСОБА_1 з державного бюджету 50 % судового збору, сплаченого при пред`явленні нею позову до суду, а саме: в сумі 605 (шістсот п`ять) гривень 60 копійок.

Відповідно до положень ст.141 ЦПК України, судові витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивачки, а саме судовий збір в сумі 605 (шістсот п`ять) гривень 60 копійок, який понесений позивачкою при пред`явленні нею позову до суду, що підтверджується квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки № 5170210013 від 02.05.2024 року (а.с.20).

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.8,124 Конституції України, ст.ст.25,27,29 Конвенції про Права дитини, ратифікованої Постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 року, ст.ст.150,155,164-166 Сімейного кодексу України, ст.ст.8,11,12 Закону України „Про охорону дитинства" від 26.04.2001, ст.ст.13,43,81,89, 133, 141, 142, 197, 200, 206, 263-265, 268 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Орган опіки і піклування Міжгірської селищної ради Хустського району Закарпатської області, про позбавлення батьківських прав - задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (громадянина України, місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) батьківських прав відносно дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 (зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 ) судовий збір в сумі - 605 (шістсот п`ять) гривень 20 копійок.

Повернути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 (зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 ) з Державного бюджет України 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову до суду, згідно квитанції № 5170210013 від 02.05.2024 року, що становить 605 (шістсот п`ять) гривень 60 копійок.

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Закарпатського апеляційного суду через Міжгірський районний суд Закарпатської області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 12.11.2024 року.

Суддя

Міжгірського районного суду

Закарпатської області Ю.В. СИДОРЕНКО