Рішення

від 11.11.2024 по справі 463/6776/23

ЛИЧАКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 463/6776/23

Провадження № 2/463/290/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2024 року Личаківський районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді: Стрепка Н.Л.,

з участю секретаря судових засідань: Онишкевича О.І.,

позивача: ОСОБА_1 ,

представника позивача: ОСОБА_2 ,

відповідача: ОСОБА_3 ,

представника відповідача: ОСОБА_4 ,

представника третьої особи: ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя, за об`єднаним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_6 , третя особа: Управління «Служба у справах дітей» Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради про визнання майна особистою приватною власністю, -

встановив:

позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, відповідно до якого просить здійснити поділ майна - квартири розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя; визнати за ним, ОСОБА_7 , право власності на частину квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 ; судові витрати по справі стягнути з відповідача.

Позов мотивуєтим,що він та відповідач перебували у шлюбі з 26 серпня 2020 року, але рішенням Личаківського районного суду м. Львова у справі №463/8781/22 від 20 липня 2023 року їх шлюб розірвано, спільних дітей немає. Вказує, що у період перебування в шлюбі ними за спільно зароблені та заощаджені кошти було придбано за договором купівлі-продажу №791, посвідченим 24 грудня 2021 року приватним нотаріусом Єгоровою Н.Ю., квартиру загальною площею 55,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , власником квартири зареєстровано ОСОБА_8 . Після фактичного розлучення вони з дружиною не можуть дійти згоди щодо розподілу спільного майна, зокрема зазначеної вище квартири. Вважає, що оскільки майно було придбане ними в період шлюбу, воно належить їм як подружжю на праві спільної сумісної власності, тому хоче поділити зазначене майно шляхом визначення за ним частки квартири в порядку поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Як на правову підставу своїх вимог посилається на положення ст.ст. 60, 61, 69, 70, 71 СК України, ст. 372 ЦК України та постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» №11 від 21 грудня 2007 року. Також повідомляє, що понесені ним судові витрати становлять 4100 гривень судового збору та 6000 гривень витрат за надання правової допомоги, що підтверджується квитанцією, очікує понести витрати у розмірі 10100 гривень.

Матеріали позову було подано до Личаківського районного суду м. Львова 8 серпня 2023 року, автоматизованою системою документообігу суду справі за такими присвоєно №463/6776/23, провадження №2/463/1593/23, для розгляду даної справи було визначено суддю Стрепка Н.Л.

Ухвалою суду від 9 серпня 2023 року позов прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розпочато підготовче провадження у такій.

Окрім того, 10 серпня 2023 року до Личаківського районного суду м. Львова надійшла позовна заява ОСОБА_9 до ОСОБА_6 про поділ спільного сумісного майна та збільшення частки в спільному майні.

Автоматизованою системою документообігу суду справі за даним позовом присвоєно №463/6858/23, провадження № 2/463/1605/23, для розгляду такої визначено суддю ОСОБА_10 .

Ухвалою суду від 15 серпня 2023 року позов ОСОБА_9 (справа №463/6858/23, провадження №2/463/1605/23) прийнято до розгляду та об`єднано в одне провадження з позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_8 про поділ спільного майна подружжя (справа №463/6776/23, провадження №2/463/1593/23), об`єднаній справі присвоєно №463/6776/23; розпочато підготовче провадження у справі та призначено у такій підготовче судове засідання.

Надалі справу неодноразово було призначено в підготовчих засіданнях, зокрема 29 серпня 2023 року розгляд справи було відкладено у зв`язку з неявкою учасників справи в підготовче засідання, 14 вересня 2023 року у розгляді справи було оголошено перерву у зв`язку з бажанням позивача подати відзив на об`єднаний позов ОСОБА_9 , 14 вересня 2023 року у розгляді справи було оголошено перерву за клопотанням представника відповідача для подання відзиву на позовну заяву ОСОБА_1 , 20 жовтня 2023 року розгляд справи було відкладено у зв`язку з надходженням клопотання представника відповідача про відкладення розгляду, 9 листопада 2023 року розгляд справи було відкладено у зв`язку з надходженням клопотання відповідача про відкладення розгляду

В підготовчому засіданні 28 листопада 2023 року відповідач ОСОБА_9 повідомила про зміну нею прізвища на ОСОБА_11 , на підтвердження чого надала копію рішення суду.

Ухвалою суду від 28 листопада 2023 року закрито підготовче провадження у справі та призначено її до судового розгляду по суті на 18 грудня 2023 року.

Водночас, судове засідання 18 грудня 2023 року не відбулось у зв`язку з перебуванням головуючого судді Стрепка Н.Л. у відпустці, відтак наступний розгляд справи в судовому засіданні було призначено на 31 січня 2024 року.

В судовому засіданні 31 січня 2024 року представник відповідача ОСОБА_9 адвокат Білецька О.Р., що діє на підставі ордеру серії ВС №1242700 від 28 листопада 2023 року, подала суду клопотання про повернення до стадії підготовчого провадження.

Протокольною ухвалою судового засідання 31 січня 2024 року в задоволенні клопотання представника відповідача про повернення до стадії підготовчого провадження відмовлено.

Ухвалою суду від 31 січня 2024 року за клопотанням представника відповідача ОСОБА_12 адвоката Білецької О.Р. об`єднаний позов ОСОБА_12 до ОСОБА_6 про поділ спільного сумісного майна та збільшення частки в спільному майні було залишено без розгляду.

Після судового засідання 31 січня 2024 року відповідач ОСОБА_12 подала до суду клопотання, яким повідомила про зміну нею прізвища на ОСОБА_13 у зв`язку з укладенням шлюбу, на підтвердження чого надала копію свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 .

9 лютого 2024 року ОСОБА_3 звернулася до Личаківського районного суду м. Львова з позовом, відповідно до якого просить: визнати за ОСОБА_3 право особистої власності на квартиру, придбану 24 грудня 2021 року за адресою: АДРЕСА_1 ; стягнути з відповідача понесені позивачем витрати.

Зустрічний позов мотивує тим, що вона 13 серпня 1997 року народилась у багатодітній сім`ї та 20 грудня 2011 року рішенням Шевченківського районного суду м. Львова її батьків було позбавлено батьківських прав, після чого надано їй статус дитини позбавленої батьківського піклування. На виконання Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування» 26 грудня 2018 року було укладено договір купівлі-продажу однокімнатної квартири загальною площею 43,3 кв.м. за адресою АДРЕСА_3 , сторонами якого як продавці виступали ПП «Тракт-Плюс» та ТОВ «Девелоперська компанія Новабудова», а покупцем був Департамент житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради. Вказує, що згідно з умовами вказаного договору купівля квартири здійснювалась за умови спільного фінансування, а саме 478002,07 гривень надано з міського бюджету та 204858,3 гривень було надано нею. Зазначає, що кошти на купівлю квартири вона збирала за рахунок стипендії та зарплатні від додаткового підробітку, також у зборі повної суми їй допомогли рідні та друзі. 18 січня 2019 року вона отримала ордер на житлове приміщення №004855 на підставі рішення міськвиконкому Львівської міської ради від 4 січня 2019 року №16, отримавши документи та ключі від квартири переїхала туди жити та з допомогою рідних та друзів почала робити ремонтні роботи, завозити необхідні меблі та техніку. 26 серпня 2020 року між нею та ОСОБА_14 було укладено шлюб, який зареєстровано у Личаківському районному у м. Львові відділі державної реєстрації актів цивільного стану Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), актовий запис №166. Відповідач працевлаштованим не був, але мав тимчасові підробітки з яких отримував платню, яку вони спільно разом з її зарплатою витрачали на продукти харчування, необхідну дрібну побутову техніку, предмети дрібного вжитку для кімнати, ванни і кухні, а також купували необхідний одяг та взуття. Вказує, що їх спільне з відповідачем проживання під час подружнього життя було дуже напруженим, після одруження останній поводився з нею як з особою, яка є в його власністю, розмовляв в наказовому тоні, не враховував думку позивача. Таку поведінку бачили її друзі та мати-вихователька, друзі намагалися повідомити їй, що відповідач хотів одружитися з нею з корисливої мети задля офіційного місця проживання, оскільки він не є громадянином України та перебуває в України на підставі посвідки на тимчасове проживання, однак позивач цьому не вірила. Після одруження вони почали проживати в її квартирі, дана квартира була придбана нею в новобудові, а тому в ній потрібно було робити ремонт, в чому їй також багато допомогли рідні та друзі, які спільними зусиллями зробили в квартирі мінімальний ремонт. Стверджує, що чоловік відмовився на її прохання поставити міжкімнатні двері, а також відмовлявся здійснювати і інші дрібні поточні ремонтні роботи. ЇЇ квартира була простора в новому будинку та хорошому районі, однак згодом відповідач почав переконувати її у тому, що квартиру потрібно продати, бо вона не надто велика і купити більшу, хоча коштів, щоб докласти до купівлі більшої квартири у нього не було. Тоді відповідач сказав, що можна компенсувати площу місцем розташування самої квартири, оскільки її квартира знаходиться у м. Львові і буде коштувати дорожче, а квартиру більшої площі можна купити за ці ж кошти тільки у м. Винники. Позивач довго не погоджувалась на такі умови, оскільки квартира, яку можна було придбати за ці кошти не суттєво відрізнялась площею, та відповідачем пропонувалось придбати таку ж саму однокімнатну квартиру трохи більшої площі, що ні на що не впливало. Те, що вона не бажала продавати свою квартиру, призводило до виникнення непорозумінь та відобразилось на їх стосунках, а тому не бажаючи розпаду сім`ї вона погодилась на продаж квартири, крім того відповідач запевнив її, що право власності на квартиру буде оформлено виключно на її ім`я. 22 грудня 2021 року її квартиру у м. Львові було продано. Згідно з договором купівлі-продажу, продаж було вчинено за домовленістю сторін за 701000 гривень, однак оскільки квартиру було продано з мінімальним ремонтом меблями та побутовою технікою вартість квартири становила 46000 доларів США, що підтверджується розпискою. 24 грудня 2021 року за виручені з продажу її квартири кошти було придбано однокімнатну квартиру за адресою АДРЕСА_2 , загальною площею 55,2 кв.м. вартість якої становила 840000 гривень. Наголошує, що з врахуванням ремонту, меблів та побутової техніки, а також розташування її власної квартири, за продаж такої було отримано саме 46000 доларів США та виручених коштів повністю вистачило на придбання квартири у м. Винниках із переоформленням документів, крім того кошти ще залишились для ремонту. Вказує, що дані обставини можуть підтвердити її друзі, рідні, мати-вихователька, а також інші особи, яким ці обставини відомі та яких вона просить викликати та допитати в якості свідків. Відтак стверджує, що придбана під час шлюбу квартира у АДРЕСА_2 , не є спільною сумісною власністю подружжя, а її особистою власністю, оскільки була придбана виключно за грошові кошти, які були отримані з продажу її власної квартири, яку вона придбала спільно з Львівською міською радою як дитина позбавлена батьківського піклування. Посилається на положення ст.ст. 57, 60 СК України, висновки викладені у постанові Верховного Суду від 10 лютого 2021 року у справі №204/5407/17 про те, що статус спільної сумісної власності визначається такими критеріями; час набуття майна; кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття), а також правовий висновок, викладений у постановах Верховного Суду України у справі №6-2641цс15 від 16 грудня 2015 року, №6-612цс15 від 1 липня 2015 року, постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі №214/6174/15ц, згідно з яким у разі придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя, це майно не може вважатися об`єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане, а сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об`єктів права спільної сумісної власності подружжя.

Автоматизованою системою документообігу суду справі за даним позовом присвоєно №463/1062/24, провадження №2/463/812/24, для розгляду такої визначено суддю ОСОБА_15 .

Ухвалою суду від 4 березня 2024 року позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа: Управління «Служба у справах дітей» Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради про визнання майна особистою приватною власністю (справа №463/1062/24, провадження №2/463/812/24) прийнято до розгляду та об`єднано в одне провадження з позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя (справа №463/6776/23, провадження №2/463/1593/23), об`єднаній справі присвоєно №463/6776/23; розпочато підготовче провадження у справі та призначено у такій підготовче засідання.

В судовому засіданні 4 березня 2024 року у зв`язку з об`єднанням до справи за позовом ОСОБА_1 позову ОСОБА_3 суд повернувся до стадії підготовчого провадження у справі.

3 квітня 2024 року представник позивача ОСОБА_1 адвокат Богуш І.М., що діє на підставі ордеру серії ВС №1141838 від 29 вересня 2023 року, подав на електронну адресу суду клопотання про поновлення строку на подання відзиву на позовну заяву ОСОБА_3 , згідно з яким просить відмовити в задоволенні позовних вимог останньої.

Протокольною ухвалою підготовчого засідання 3 квітня 2024 року поновлено позивачу строк для подання відзиву на об`єднаний позов та прийнято такий.

У відзиві представник позивача ОСОБА_1 адвокат Богуш І.М. просить відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог про визнання майна особистою приватною власністю та здійснити поділ такого, визнавши за ОСОБА_14 права власності на частину квартири. Як компроміс пропонує врегулювати спір за участю судді на умовах отримання ОСОБА_14 від ОСОБА_16 компенсації у виді грошових коштів у сумі 17000 доларів США у гривневому еквіваленті по курсу НБУ станом на час їх отримання.

Вказує, що вони повністю заперечують проти позовних вимог та наведених позивачем доводів. Зокрема позивач не зазначає того факту, що ще задовго до укладення шлюбу, а саме як мінімум з червня 2017 року позивач та відповідач проживали разом під одним дахом, мали вільні сімейні стосунки. Зазначає, що вже починаючи з травня 2017 року позивач і відповідач проживали разом в орендованій квартирі за адресою: АДРЕСА_4 , орендодавець ОСОБА_17 , при цьому відповідач ОСОБА_18 щомісячно оплачував орендну плату та комунальні послуги, разом в розмірі 3600 гривень, позивач 5 чи 6 днів на тиждень перебувала в орендованій позивачем квартирі, де вела спільне господарство, ніде не працювала, навіть неофіційно. Стверджує, що позивач як на той, так і на даний час, постійно працював, працює неофіційно, оскільки є іноземцем і офіційне працевлаштування є для нього утрудненим. Працює неофіційно на автомийці, отримує доходи, котрі витрачає в інтересах цивільної, а потім офіційної шлюбної сім`ї, вважав позивача цивільною, а потім офіційною дружиною. 13 серпня 2017 року на день народження позивача відповідач за власні кошти організував виїзд на 10 днів на море в смт. Кароліно Бугаз Одеської області, при цьому разом із ними поїхали та проживали сестра позивача, її чоловік та двоє дітей. Приблизно з січня 2018 року позивач та відповідач разом проживали та вели спільне господарство в орендованій батьками позивача квартирі на АДРЕСА_5 , при цьому вони проживали разом із батьком позивача ОСОБА_19 та мачухою ОСОБА_20 . 27 червня 2019 року позивача ОСОБА_12 рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради №615 було виведено з числа дітей, позбавлених батьківського піклування, з дитячого будинку сімейного типу, і вона вже постійно проживала та вела спільне господарство разом із відповідачем, обидва мали взаємні права та обов`язки. Зазначає, що дійсно, 18 січня 2019 року позивач отримала ордер на житлове приміщення, а саме на квартиру за адресою, АДРЕСА_3 , придбану в складчину, а саме Департамент житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради заплатив 478002,07 гривень, однак стверджує, що 204858,3 гривень надав позивачу ОСОБА_18 і вона внесла їх від свого імені у відділення РайффазенБанку. Вважає, що наявна в матеріалах справи довідка про доходи позивача за період з вересня 2017 року по червень 2019 року в сумі 151351,87 гривень жодним чином не свідчить про те, що саме таку суму позивач мала на руках 26 грудня 2018 року, коли був укладений договір купівлі-продажу цієї квартири та внесла її в якості оплати своєї частини, з врахуванням поточних витрат на проживання та того, що ніякої зарплатні та додаткового підробітку позивач не отримувала, аналогічно як і допомоги від рідних та друзів, оскільки жодних доказів цього в матеріалах справи немає. Також позивач упускає те, що вона переїхала в квартиру разом із відповідачем, котрий придбав меблі та техніку, робив ремонт за власні кошти, що частково підтверджується товарними чеками із Епіцентру на основного покупця ОСОБА_1 , код 4950882443, позивач лише вела домашнє господарство.

Вказує, що позивач і відповідач ще задовго до шлюбу спільно проживали (3 роки і 2 місяці), були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, тобто створили сім`ю в розумінні ч. 4 ст. 3 СК України, в офіційному шлюбі подружжя перебувало з 26 серпня 2020 року по 20 липня 2023 року (майже 3 роки). Зазначає, що на ремонт квартири на АДРЕСА_6 відповідач витратив 18345,60 гривень, а на ремонт квартири у м. Винники - він витратив 47951,93 гривень, всього - 66297,69 гривень, що підтверджується товарними чеками. Вказує, що інші витрати вони підтвердити документально не можуть, але можуть підтвердити показами свідків ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_17 , ОСОБА_24 , ОСОБА_20 . Також звертає увагу на те, що позивач визнає, що ними спільно використовувалась платня з тимчасових підробітків відповідача, а відтак позивач сама собі суперечачи підтверджує факти спільного проживання та спільного побуту як до шлюбу так і після шлюбу, а також те, що позивач вносив певний фінансовий вклад в утримання створеної ними сім`ї. Вважає, що позивач визнає, що вони ще до офіційного одруження 26 серпня 2020 року перебували в міцному, характерному для шлюбу сімейному союзі, жили під одним дахом, при цьому ніхто з них не перебував в офіційному шлюбі з іншою людиною. Також вважає, що оскільки сторони проживали в квартирі на АДРЕСА_6 перебуваючи спочатку в цивільному, а потім в офіційному шлюбі, виручені від продажу цієї квартири кошти в сумі 701000 гривень не є особистою приватною власністю позивача та значна частина цих коштів у судовому чи позасудовому порядку може бути визнана особистою приватною власністю відповідача. При цьому заперечує, що всі кошти, за які було придбано квартиру у м. Винники, є коштами позивача, оскільки проживаючи до офіційного шлюбу з червня 2017 по 26 серпня 2020 року, тобто протягом 3-х років і 2-х місяців, відповідач повністю матеріально забезпечував сім`ю, проживаючи разом із відповідачем в квартирі на АДРЕСА_6 з 10 січня 2019 року по 22 грудня 2021 року, тобто майже 2 роки, відповідач теж повністю матеріально забезпечував сім`ю, придбавав великогабаритні і дороговартісні речі і предмети побутової техніки, а не лише продукти харчування та одяг, робив ремонт в обох квартирах як власними силами так і з допомогою найманих працівників, котрим виплачував винагороду, також за власний кошт придбавав необхідні для ремонту матеріали. Таким чином, проживши сім`єю із позивачем більше 6 років, вклавши значні грошові кошти, фізичні зусилля та працю, ОСОБА_18 набув права на поділ придбаної під час перебування у шлюбі квартири у м. Винники, котра не була придбана за кошти, які належали виключно та особисто позивачу, та значна частина коштів виручених від продажу квартири на АДРЕСА_6 є коштами, які належали особисто відповідачу, і були витрачені ним за час спільного проживання у цій квартирі на її ремонт, а також придбання побутової техніки. Звертає увагу на те, що позивач жодним чином не доводить різницю в цінах між проданою та купленою квартирами - 139000 гривень, адже достеменно знає, що і ці кошти їй надав відповідач. Окрім того, позивач жодним чином не доводить те, що саме отримані від продажу квартири на АДРЕСА_6 кошти було внесено нею як частину оплати за квартиру у м. Винники.

При цьому звертає увагу на те, що в п. 19 договору купівлі-продажу від 24 грудня 2021 чітко зазначено про те, що договір укладено за згодою чоловіка ОСОБА_1 , що на його думку свідчить про згоду на придбання майна під час шлюбу, що є об`єктом спільної сумісної власності. Однак на його думку викликає сумніви п. 18 договору купівлі-продажу від 22 грудня 2021 року, згідно з яким ОСОБА_8 засвідчила, що договір укладається без витребування згоди подружжя, оскільки квартира, що відчужується, є її особистою власністю набутою шляхом приватизації, при цьому жодних доказів щодо приватизації квартири матеріали позову не містять.

Також щодо твердження позивача, що квартира продана за 46000 доларів США звертає увагу на те, що в п. 4 договору зазначено суму 700941 гривню, а в п. 5 продавець своїм підписом підтверджує факт повного розрахунку за продану квартиру та відсутність будь-яких претензій фінансового характеру. Вважає, що виходячи з позовної заяви можна зробити висновок, що позивачем недоплачено в державний бюджет як мінімум ще 45000 гривень.

9 квітня 2024 року відповідач ОСОБА_3 подала на електронну адресу суду відповідь на відзив.

Зазначає, що заперечує проти посилань представника ОСОБА_1 та вважає за необхідне спростувати такі. Зокрема щодо посилання на те, що ще задовго до укладення шлюбу, а саме як мінімум з червня 2017 року позивач і відповідач проживали під одним дахом, зазначає, що згідно з рішенням №615 від 27 червня 2019 року її було виведено із ДБСТ лише з 1 липня 2019 року у зв`язку із завершенням навчання, до того часу вона проживала в ДБСТ, що підтвердять свідки. Відтак вважає, що посилання адвоката Богуша І.М. на СК України щодо спільного проживання та спільного побуту, а також на взаємні права і обов`язки є недоречним. Наголошує, що спільного проживання та спільного побуту із відповідачем за її позовом не було і бути не могло, при цьому не заперечує дружніх стосунків між нею і ОСОБА_14 , однак вважає, що такі стосунки не можна назвати цивільним шлюбом.

Щодо квартири АДРЕСА_7 , яка належить товаришу ОСОБА_25 ОСОБА_17 , в якій товариш сам і проживав, то вказує, що ОСОБА_18 дійсно проживав в свого товариша, а вона інколи приходила в гості, переважно на вихідних, але в цій квартирі не проживала, що також зможуть підтвердити свідки. Яку суму ОСОБА_18 оплачував орендодавцю її не стосувалось, оскільки в цій квартирі вона не проживала і їй ніхто ніяких рахунків не виставляв. Крім того, враховуючи те, що ОСОБА_18 не мав офіційного доходу, як зазначає сам представник, виникає питання, за які кошти останній міг оплачувати оренду квартири та здійснювати усі витрати, на котрі його представник посилається.

Щодо посилань представника ОСОБА_1 на те, що його довіритель постійно працював і працює неофіційно, оскільки є іноземцем і офіційне працевлаштування є для нього утрудненим, заперечує, оскільки ОСОБА_26 і мав можливість офіційно працевлаштуватись, отримувати дохід та сплачувати податки, як це передбачає ПКУ. Натомість, як стверджує його представник, ОСОБА_18 як працював, так і продовжує працювати неофіційно, тим самим отримує дохід в Україні, однак жодних податків до державного бюджету не сплачує. Щорічних декларацій про свій дохід ОСОБА_18 не подавав, тим самим приховував свій дохід отриманий ним в Україні протягом усіх років, починаючи із 2017 і аж дотепер. Щодо посилання представника ОСОБА_1 на те, що останній вважав її своєю цивільною дружиною вказує, що це не відповідає дійсності, що підтвердять свідки з обох сторін. Вказує, що вони з ОСОБА_14 дійсно дружили, згодом вона вважала його своїм хлопцем, а він її своєю дівчиною, але аж ніяк не цивільною дружиною. Щодо доходів відзначає, що саме вона мала офіційний дохід, відтак посилання про утримання її ОСОБА_14 не заслуговує на увагу, у зв`язку з тим, що будь-який дохід ОСОБА_1 не підтверджений жодним належним та допустимим доказом. Щодо організації поїздки ОСОБА_14 в смт. Кароліно Бугаз Одеської області, то звертає увагу на відсутність доказів вказаним обставинам. Щодо тверджень представника про її проживання в орендованій квартирі батьком відповідача та його матір`ю вказує, що таке теж спростовується рішенням №615 від 27 червня 2019 року, з якого вбачається, коли саме її було виведено з ДБСТ. Весь період до того часу вона проживала саме в ДБСТ, що підтвердять свідки. При цьому звертає увагу на те, що представник ОСОБА_1 посилається на вказане рішення щодо виведення її з ДБСТ, тим самим визнає, що до того вона була в ДБСТ, а відповідно її батьки вихователі не допустили б того, щоб вона проживала в іншому місці поза ДБСТ, оскільки були відповідальні за неї. Також вказує, що незрозумілим є посилання представника ОСОБА_25 адвоката Богуша І.М. про те, що вона відлучалась, оскільки вона мала своє житло, в якому проживала після виведення її з ДБСТ, а саме у квартиру АДРЕСА_8 , однак спільного господарства з відповідачем вони не вели, та їх не поєднували ні спільні права, ні спільні обов`язки.

Щодо посилання представника ОСОБА_1 на те, що останній надав кошти для спільного фінансування з Департаментом житлового господарства та інфраструктури ЛМР, тим самим доклався до придбання квартири, звертає увагу, що це нічим не підтверджено та є голослівним. Вказує, що 204858,3 гривень вона накопичила власними силами протягом тривалого часу, адже на квартирному обліку у списку для позачергового отримання житла перебувала з 1 серпня 2013 року. Припущення представника ОСОБА_1 про її витрати є лише припущеннями без жодного підтвердження вказує, що з 2015 по 2019 рік, перебуваючи в ДБСТ, вона отримувала стипендію, виплати з соціального захисту, допомогу від рідних, батьків вихователів, волонтерів. Зазначає, що перебуваючи в ДБСТ завжди була забезпечена усім необхідним, про неї дбали і піклувались батьки-вихователі та допомагали багато інших людей, такі як волонтери та меценати. Під час ремонту в квартирі АДРЕСА_8 вона проживала в ДБСТ, після ремонту дозволила проживати відповідачу в її квартирі, оскільки він не мав власного житла. Вказує, що меблі їй подарували знайомі, кожен доклався чим міг: диван подарував свідок, якого буде допитано в судовому засіданні, робочий стіл, два дерев`яні столи, а також 8 табуреток надало подружжям Медушенків, усю побутову техніку було придбано нею в кредит, що буде підтверджено відповідними чеками та квитанціями.

Зазначає, що в офіційному шлюбі з відповідачем вони перебували 3 роки, після повномасштабного вторгнення російської федерації в Україну виїхали в країни ЄС, де перебували на повному забезпеченні місцевих органів, та в жовтні після повернення в Україну ОСОБА_18 повідомив її, що зрадив їй та зраджував неодноразово під час шлюбу, що стало причиною для розірвання з відповідачем шлюбу, після цього спільне життя та господарство припинилось, вона почала жити на квартирі, яку винаймала в оренду у Винниках.

Щодо витрачених коштів для ремонту квартири на АДРЕСА_6 у розмірі 18345,6 гривень звертає увагу на походження таких, як і витрачених за твердженням відповідача 47951,93 гривень для ремонту у квартирі у Винниках. Щодо чеків звертає увагу на те, що підтвердження товарними чеками відповідно до накопичувальної картки «Епіцентру» виданої на ім`я ОСОБА_1 не означає, що такий товар було придбано саме ним, оскільки така картка може бути пред`явлена на касі будь-якою особою, що не заборонено умовами використання такої картки, а відтак ідентифікувати особу, яка дійсно була покупцем в « ОСОБА_27 » та використовувала таку картку неможливо. Додатково повідомляє, що ремонт квартири на АДРЕСА_6 , було зроблено за допомогою друзів та її хресного батька. У квартирі у м. Винники ремонт було зроблено за кошти, які залишились від продажу її власної квартири АДРЕСА_8 . Щодо визнання нею факту, як зазначає представник ОСОБА_1 , придбання побутової техніки, то ця обставина вже була нею описана, щодо внесення фінансового вкладу ОСОБА_14 звертає увагу на відсутність будь-яких доказів про отримання ним хоча б якогось доходу чи прибутку.

Вказує, що жодного разу не визнала та не визнає перебування із відповідачем у сімейному союзі до офіційного шлюбу. На її думку офіційний шлюб ОСОБА_18 уклав з нею з прихованою метою, а саме заволодіння її квартирою, беручи до уваги те, що відповідач повідомив їй про свої зради та утворив нову сім`ю під час перебування в офіційному шлюбі з нею, грубо з нею поводився, вказує, що такий шлюб не можна назвати міцним.

Щодо суми продажу квартири АДРЕСА_6 та суми за яку придбали квартиру у м. Винниках вказує, то ця обставина вже описувалась нею у позовній заяві, різниця у два дні між продажем та купівлею квартири свідчить про те, що це були одні і ці самі кошти, також в позові нею була спростована і різниця розміром 139000 гривень. Наголошує, що грошові кошти у сумі 204858,3 гривень не були надані їй відповідачем.

Щодо її права особистої власності на квартиру зауважує, що ОСОБА_18 постійно її підбурював до продажу квартири на АДРЕСА_6 , хоча такої потреби не було, створював конфлікти, вигадував різні причини, чому слід продати її квартиру і купити іншу, чинив на неї психологічний тиск, цю обставину також підтвердять свідки. Щодо доказу приватизації квартири вказує, то ця інформація відображена в договорі купівлі-продажу квартири і ніколи не була таємницею для відповідача.

Інші посилання представника ОСОБА_1 адвоката Богуша І.М. розцінює як тиск на неї та залякування з метою досягнення мирової угоди на умовах відповідача, що вважає неприпустимим.

Відтак вважає, що представником ОСОБА_1 адвокатом Богушем І.М. не спростовано аргументів, наведених нею в позовній заяві, а тому просить суд постановити в даній справі законне і справедливе рішення, яким задовольнити її позовну заяву про визнання майна (квартири) її особистою власністю в повному обсязі.

11 квітня 2024 року представник позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2 подав на електронну адресу заперечення на відповідь на відзив.

На посилання позивача на рішення №615 від 27 червня 2019 року повторно посилається на те, що ще задовго до укладення шлюбу, а саме як мінімум з червня 2017 року, а точніше з травня 2017 року, позивач і відповідач проживали під одним дахом в орендованій позивачем квартирі за адресою: АДРЕСА_4 , вели спільне господарство, мали взаємні договірні права та обов`язки. Та знову стверджує, що позивач, отримуючи доходи від неофіційного працевлаштування забезпечував сім`ю фінансово та матеріально, а відповідач, ніде не працюючи, навчалась та вела домашнє господарство. Під час спільної з її родичами поїздки на море у серпні 2017 року, факт котрої відповідач не заперечує, вони заручились, позивач признався в коханні та запропонував жити разом, відповідач погодилась, при цьому позивач подарував їй золотий перстень та в подальшому ще один перстень, а 26 серпня 2020 року обручку при укладення офіційного шлюбу, всі ці ювелірні вироби відповідач здала в ломбард. Стверджує, що відповідач з метою навчання та для того, щоб її не позбавили стипендії та інших пільг лише на 1 чи 2 дні відлучалась до ДБСТ, решту 5 чи 6 днів на тиждень перебувала в орендованій позивачем квартирі. В подальшому вони разом із батьками позивача проживали в іншій орендованій квартирі на АДРЕСА_5 . Умови проживання на той час були значно кращими, ніж в ДБСТ, тому відповідач намагалась якомога довше проживати у цих квартирах, а не у спільній кімнаті з іншими дітьми в ДБСТ. Зазначене на його думку беззаперечно свідчить про те, що з травня 2017 року по 26 серпня 2020 року позивач та відповідач перебували в цивільному шлюбі, після чого з 26 серпня 2020 року по 20 липня 2023 року перебували в офіційному шлюбі. При цьому з 18 січня 2019 року по 22 грудня 2021 року вони спільно проживали у квартирі за адресою: АДРЕСА_3 , на придбання котрої позивач додав відповідачу 204858,3 гривень та вклав у ремонт ще 18345,6 гривень.

Також зазначає, що жодного тиску на позивача не вчиняв, а роз`яснив відповідачу наслідки приховування ним та нотаріусом правдивої інформації щодо суми коштів отриманих від продажу нерухомості та її оподаткування.

В підготовчому засіданні 17 квітня 2024 року задоволено клопотання сторін у справі про допит у якості свідків ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_17 , ОСОБА_24 , ОСОБА_20 , нотаріуса Львівського МНО Єгорової Н.Ю.

Також протокольною ухвалою підготовчого засідання 17 квітня 2024 року зобов`язано відповідача ОСОБА_3 надати стороні позивача для огляду в судовому засіданні оригінали доказів, поданих до суду 16 квітня 2024 року, долучених судом у вказаному засіданні до матеріалів справи.

Окрім того в підготовчому засіданні 17 квітня 2024 року позивач ОСОБА_18 подав суду заяву про забезпечення позову, згідно з якою просив накласти арешт на майно, що є предметом спору, а саме квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 -Винники; заборонити його колишній дружині ОСОБА_8 та будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії, спрямовані на відчуження будь-яким способом без його згоди їх спільної квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою суду від 17 квітня 2024 року заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову повернуто позивачу.

Крім того ухвалою суду від 17 квітня 2024 року витребувано в ГУ ДПС у Львівській облатсі та ГУ ПФУ у Львівській області інформацію про доходи ОСОБА_1 та ОСОБА_3 за період з 1 січня 2017 року по день виконання даної ухвали суду.

19 квітня 2024 року позивач ОСОБА_18 повторно подав до суду заяву про забезпечення позову.

Ухвалою суду від 22 квітня 2024 року заяву позивача ОСОБА_1 задоволено частково та накладено арешт на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2289313046101.

13 травня 2024 року на адресу суду надійшла відповідь ГУ ДПС у Львівській області про надання інформації на виконання ухвали суду про витребування.

Ухвалою суду від 27 травня 2024 року закрито підготовче провадження в об`єднаній справі та призначено її до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні 21 червня 2024 року у вступному слові позивач ОСОБА_18 та його представник ОСОБА_2 вимоги первісного позову підтримали з мотивів, викладених у такому, а зустрічний позов ОСОБА_3 заперечили з підстав, вказаних у відзиві та запереченні.

Позивач додатково вказав, що вони з відповідачем жили однією сім`єю з 2017 року по січень 2022 року, не могли одразу зареєструвати шлюб, оскільки в нього не було паспорту, в 2021 році виготовив такий в себе на батьківщині, повернувся та вони оформили шлюб. Зазначив, що протягом цього часу вони шість разів відвідували море, жили сімейним життям. Стверджує, що до відповідача в нього був свій бізнес хімчистки автомобілів, відповідач займалась його рекламою (сайт, фейсбук), вела домашнє господарство. В 2017 році позивач зробив пропозицію одружитись. Вони проживали на АДРЕСА_4 , в квартирі його однокласника, яку вони разом з ним орендували, за оренду кімнати і комунальні послуги оплачував позивач, не заробляв тоді достатньо багато, щоб самостійно винайняти квартиру. До 2019 року відповідач рахувалась в будинку сімейного типу, до отримання першої квартири вона не могла вийти заміж, бо інакше таку б не отримала. Позивач навчався в школі інтернаті №2, оскільки займався спортом та вільною боротьбою, його батьки жили в с. Вязова. Позивачу було відомо, що відповідач була на черзі для отримання житла, ОСОБА_36 повідомив про можливість відповідачці стати на чергу як дитині сироті. Документи на отримання квартири подавала відповідач. Відповідачка вчилась, отримувала стипендію, мала біля 7-10 тисяч стипендії в коледжі, позивач працював неофіційно, отримував близько 20-25 тисяч гривень в місяць в 2017 році. Стверджує, що відповідач фактично вибула з будинку для сиріт в 2017 році, могла там два рази на тиждень ночувати.

Представник позивача наполягає на тому, що сторони були в цивільному шлюбі до офіційної реєстрації такого з 2017 року, основний обов`язок по утриманню сім`ї ніс позивач. Просить задоволити позов шляхом поділу квартири порівну.

Відповідач ОСОБА_3 та представник останньої ОСОБА_4 в даному судовому засіданні у вступномуслові поданийними позов підтримали з мотивів, викладених у такому, вимоги позову ОСОБА_1 заперечили, в тому числі з підстав, зазначених у відповіді на відзив.

Відповідач додатково вказала, що з 2011 року до 2014 роки жила під опікою у тітки, в 2014 році жила в сестри, а з 2015 року до 2019 року жила в дитячому будинку сімейного типу. Там жила щодня, навчалась спершу в училищі, потім в коледжі, в університеті провчилась тільки рік. Заперечує проживання з позивачем з 2017 року, оскільки проживала в той час в дитячому будинку, та він не був їй цивільним чоловіком. Після 22 години вона не могла виходити з будинку, тому вони зустрічались на сходовій клітці. Заперечує, що проживала разом з позивачем в квартирі його однокласника ОСОБА_37 та вказала, що та квартира належала не останньому, а бабусі, яка не хотіла щоб там хтось жив, ОСОБА_38 на даний час знаходиться в Польщі, а тому його не можливо допитати як свідка. Мала статус дитини позбавленої батьківського піклування та отримувала високу стипендію, жила економно та вдягалась на секондхенді. З 2013 року стояла в черзі на квартиру, про що позивачу було відомо, в кінці 2018 року подзвонив ОСОБА_36 та запитав чи має вона близько 204 тисяч гривень, які є 30 відсотками вартості квартири, тоді з`ясувала в мами-виховательки чи вже зібрала таку суму та вона була. Коли отримала житло ще жила в дитячому будинку, надалі підтримує хороші відносини з батьками-вихователями, були в неї на весіллі. Ремонт в квартирі робили вона, її хресний, друзі, друзі також дали частково меблі, меценат дав диван, її друзі штукатурили, вона клеїла шпалери, ремонт коштував біля 4-6 тисяч доларів США, електрику допомогли роботи з церкви, плитка коштувала 10000 гривень. Позивач теж допомагав в ремонті як і інші, але матеріально не допомагав та кошти не вкладав. Пропозицію позивач зробив їй в 2019 році, в січні-липні 2019 року він був в ОСОБА_39 , робив документи, документи почав робити коли зрозумів, що вже є квартира. В 2017 році просто подарував кільце як подарунок, ніколи не носила таке як на заручини, носила на вказівному пальці. Отримувала від позивача лише подарунки, оскільки забезпечення не потребувала. Також в 2017 році вони поїхали на море, тому що в Одесі є її друг ОСОБА_40 , з мамою якого вона в хороших стосунках і вона її туди запросила, поїхали з сестрою та її сім`єю, позивач був з нею, за житло не платила. В 2019 році була на морі з церквою, тоді вже жила на АДРЕСА_6 . Позивач та ОСОБА_41 привели її до церкви Бабтистів, однак вона не захотіла туди ходити та не була її членом. Скільки позивач заробляв не знала, бо мала свої кошти, до 2020 року спільного бюджету з позивачем не мали. В дитячому будинку проживала до 2019 року поки не закінчила коледж. Стверджує, що в квартирі на ОСОБА_42 не проживала, інколи могла ночувати з дозволу батьків-вихователів. Батьки позивача вживали багато алкоголю, його сім`я також неблагополучна, не мали власного житла. В Брюховичах жила її сестра. На Тракт-Глинянський могла приходити в гості, там не проживала та не жили однією сім`єю. Для неї це були відносини хлопця та дівчини. Одружилися в серпні 2019 року, тоді позивач говорив про можливість переїхати у Винники і за вартість її квартири купити більшу. Позивач не бачив змісту завершувати ремонт в квартирі, там навіть не було дверей, знав що це її квартира, а інша буде спільною. Квартира у Винниках була площею 55 м.кв., попередня 43 м.кв. Квартиру на ОСОБА_43 було продано за 46 тисяч, взяла кошти за залишені меблі та техніку, в розписці вказано за все в комплексі, а в Винниках куплено за 33 тисячі. Коли почалась війна були вісім місяців в Німеччині. Позивач ніколи не проживав в Винниках, ремонт там не був завершений, після повернення з Німеччини повідомив, що зрадив, спільне проживання припинили в листопаді 2022 року. Розлучення було через зраду позивача, з листопада 2022 року не проживають разом, намагалась зберегти сім`ю, однак через силу подала на розлучення, 6 місяців проходила реабілітацію.

Представник третьої особи Управління «Служба у справах дітей» Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради Маліновська Н.І., що діє в порядку самопредставництва юридичної особи на підставі витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та довіреності №4-2608-вих-003 від 29 лютого 2024 року, в зазначеному судовому засіданні у вступному слові підтримала позов ОСОБА_3 .

Вказала, що відповідач з 1 серпня 2013 року перебувала на квартирній черзі, взяла участь в міській програмі співфінансування придбання житла, де 70% сплачується з міського бюджету, а 30% за рахунок дітей, їх батьків. В придбання квартири було вкладено 204858 гривень коштів відповідача, решта ЛМР. 26 грудня 2018 року придбали квартиру за спільні кошти ЛМР, відповідача та її батьків-вихователів.

Протокольною ухвалою судового засідання 21 червня 2024 року встановлено порядок дослідження доказів, вирішено допитати свідків, після чого дослідити письмові докази.

В судовому засіданні 1 липня 2024 року допитано у якості свідка ОСОБА_44 , змінено порядок дослідження доказів та оглянуто оригінал розписки, наданої останньою, після чого допитано у якості свідків ОСОБА_29 та ОСОБА_45 .

Свідок ОСОБА_34 повідомила, що знайома з сторонами у справі з 2021 року, коли купувала квартиру. Вказала, що в 2021 році її батьки прийняли рішення придбати власне житло для неї, знайшли квартиру на ОЛХ, зателефонували та домовились про огляд. Говорили з позивачем, останній сказав, що в квартирі буде відповідач, ввечері приїхали з ріелтором та оглянули квартиру. Початкова ціна квартири була 43 тисячі доларів США, однак домовились про залишення меблів та техніки, тому ціна виросла до 46 тисяч доларів США. Купівлю квартири оформили в нотаріуса та відповідач написала розписку про отримання коштів, фактично було передано 46 тисяч доларів США. Підтвердила, що розрахунок було здійснено саме в доларах США, чому в договорі зазначено гривні їй невідомо.

Свідок ОСОБА_29 повідомила, що відповідач є її найкращою подругою, знайомі з 2013 року, знає її рідну мати та батьків-вихователів. Вказала, що з 2017 року відповідач мала стосунки з ОСОБА_14 , однак до отримання квартири ОСОБА_46 жила в будинку сімейного типу. Відповідач заощаджувала, тому зібрала кошти на 30 відсотків від вартості квартири, після того як в 2019 році отримала квартиру просила свідка допомоги з ремонтом. Зазначила, що ремонт робили вона, ОСОБА_47 (друг позивача), хресні відповідача, ОСОБА_48 та 2 брати з церкви, коштів за це свідок не отримувала. Поклали в квартирі плитку, стяжку, поштукатурили, наклеїли шпалери. ОСОБА_49 час від часу приходив, цікавився, що відбувається, міг винеси сміття, потім клеїв шпалери, поклав плінтус. В 2020 році позивач зробив відповідачці пропозицію, святкували в Шацьку, після заручин сторони почали проживати разом в квартирі на АДРЕСА_6 , тоді ще не були одруженими, коли продавали вказану квартиру вже були подружжям. Вказала, що позивач маніпулював відповідачкою, не вкладав гроші в ремонт, ОСОБА_46 сама фінансувала такий з стипендій (мала стипендію 6500 гривень) і підробітків, дещо брала в кредит, робила замовлення з ОСОБА_27 . Дверей ніде не було. Позивач не мав документів, якось поїхав на місяць в ОСОБА_50 , тоді свідок жила в відповідачки. На час вторгнення сторони виїхали за кордон, спершу позивач, потім відповідач. Відповідачка жалілася, що позивач не ділиться коштами. В листопаді 2022 року позивач написав відповідачці, що зраджував їй неодноразово, це стало причиною розлучення. Позивач став часто говорити про поділ майна, він швидко зробив все для продажу квартири за 46 тисяч доларів США, потім купили квартиру за 33 тисячі доларів США в Винниках. Відповідачка не хотіла продавати квартиру на АДРЕСА_6 , хотіла завершити ремонт, на цьому наполягав ОСОБА_49 . Свідок підтвердила, що квартиру було продано саме за 46 тисяч доларів США та вказала, що того дня вони бачились, іншу квартиру мали придбати за 33 тисячі, решту коштів використати на ремонт. В квартирі у Винниках зробили ремонт для проживання. Свідок зазначила, що їй відомо про те, що позивач мав заробітки, однак які саме їй невідомо.

Свідок ОСОБА_51 повідомив, що відповідачка є його похресницею, дочкою його товариша, позивача знає з того часу, як почав робити ремонт в квартирі. Вперше з позивачем познайомився, коли вони жили в Брюховичах 4-5 років тому, сторони були в свідка в гостях. Вказав, що йому відомо про те, що відповідачка проживала з позивачем, вони розійшлись та зараз у них є спір щодо квартири. Зазначив, що ОСОБА_46 працювала на квартиру, ремонт робив безкоштовно, брав гроші лише на дорогу, клав плитку, робили перетяжки, клеїли шпалери. Свідок ставив ванну та унітаз. Гроші свідку давав або позивач або відповідач, харчування було за їх рахунок, по матеріали їздили позивач з відповідачем. Позивач також приймав участь у ремонті, допомагав клеїти шпалери. Загалом ремонт робили свідок, позивач та відповідач, дівчина та ще один хлопець, чи був хтось з церкви не пригадує. Міжкімнатних дверей не було.

В наступному судовому засіданні 11 липня 2024 року допитано у якості свідків ОСОБА_52 , ОСОБА_32 та ОСОБА_53 .

Свідок ОСОБА_52 повідомила, що відповідачка є її рідною найменшою сестрою, перебувають у близьких стосунках, а позивача знає, оскільки він був чоловіком останньої, стосунки з ним нормальні. Вказала, що з 2013 року її рідні сестри були під опікою та їх поставили на квартирну чергу, постійно поновлювались на черзі на квартиру. В 2017 року відповідач познайомилась з позивачем, вони зустрічались та дружили, приїжджали до свідка з усного дозволу батьків-вихователів, однак відповідач повинна була постійно бути на зв`язку. З дозволу батьків-вихователів вони поїхали на море, ОСОБА_46 мала безкоштовне проживання як подарунок, а свідок з чоловіком мали знижку на проживання. Інна взяла участь в програмі отримання квартири, де таку частково оплачує вона, а іншу частину держава. ОСОБА_54 запропонували квартиру та вона оплатила 30 відсотків від вартості, інша частина державні кошти, була друга в черзі, однак перший хлопець з черги не зміг внести кошти. Про фінансові витрати позивача на придбання квартири на АДРЕСА_6 свідку нічого не відомо, відповідач казала, що заплатила близько 204-205 тисяч гривень, точної суми не пригадує, складала кошти готівкою, мала велику стипендію, більшу ніж зарплата чоловіка свідка. В квітні-травні робили ремонт в квартирі на АДРЕСА_6 власними силами, допомагали хресні, подруга, частково позивач (клеїв шпалери). ОСОБА_36 привіз диван, друзі з церкви допомогли, в кредит взяли холодильник. Відповідач запросила жити з собою відповідача, деякий час проживали разом на ОСОБА_43 . Вони не могли проживати разом до 2019 року, бо відповідач була в БДСТ, позивач подарував кільце як подарунок, в них не було побуту, як в людей в шлюбі. В липні-серпні 2019 року поїхали на море, оплатила поїздку ОСОБА_55 (американка). В вересні 2019 року відповідач поступила в університет, позивач був проти, в грудні кинула навчання, в січні 2020 року забрала з ВУЗу документи. Після навчання відповідач влаштувалась на роботу, позивачу це не подобалось. В 2020 році позивач поїхав в ОСОБА_50 робити документи, приїхав приблизно в липні, зробив пропозицію, вони розписались і поїхали на Шацькі озера, свідку повідомили вже по факту. Відповідач дуже раділа отриманню квартири та не мала наміру її продавати. Позивач наполягав на приватизації квартири та на розширенні житла, поміняти однокімнатну квартиру на теж однокімнатну. В травні після розмови про продаж квартири відповідач приватизувала таку. Позивач виставив оголошення про продаж квартири. Квартиру відповідач продала під тиском позивача, саме він розміщав оголошення на ОЛХ, спілкувався з ріелторами, відповідач лише підписувала документи. Позивач казав, що квартиру продали за 46000 доларів США, в Винниках квартиру купили на 10000 доларів США дешевше, за різницю зробили ремонт. Поки робили ремонт винаймали поруч квартиру. Після початку війни виїхали за кордон, отримували допомогу, всіма коштами керував позивач. Позивач тричі приїжджав в Україну один, відповідачку з собою не брав. В серпні 2022 року вони обоє повернулись в Україну, в кінці жовтня приїхали до свідка, тоді почались розмови про зраду. Відповідач була в поганому стані, зверталась до психолога, а позивач дзвонив і казав, що слід розібратись по квартирі. Свідок бачила всі переписки. Потім відповідач поїхала додому. 1 січня 2023 року чоловік показав свідку фото з соціальної мережі позивача, де були квіти та рука з каблучкою з підписом «вона сказала так», після чого відповідач приїхала та вигнала позивача. Свідок попросила подругу ОСОБА_56 , щоб вона пожила з відповідачкою. Позивач тероризував відповідачку щодо продажу квартири та поділу коштів. В 2023 році розірвали шлюб. Вона хотіла продати квартиру, бо позивач їй погрожував, приїжджав під під`їзд. В квартирі на ОСОБА_57 зробили ремонт своїми силами, позивач в новій квартирі нічого не робив. Під час ремонту в квартирі у Винниках вони вже були в процесі розлучення, витрачали кошти з різниці від продажу першої квартири. Про доходи позивача свідку нічого не відомо, щоб він мав заробіток в 25000 гривень не чула. Вказала, що офіційно він не міг працювати, бо не мав документів, відповідач одягалась в секондхенді, свідок допомагала фінансово. Відповідач не мала офіційної роботи, підробляла, оформила ФОП, займалась прибираннями. За оренду квартири оплачувала відповідач та допомагав чоловік свідка, сторони тоді вже розійшлися, позивач постійно ображав відповідача. Позивач піднімав на відповідача руку, зраджував їй, одного разу вона пробачила зраду. Коли в 2021 року в серпні свідок приїхала до сестри на день народження позивач навіть не купив квітів, тому свідок купила такі та дала йому, однак він зник на цілий день і прийшов лише ввечері.

Свідок ОСОБА_32 повідомила, що є мамою вихователькою дитячого будинку сімейного типу, відповідач є її вихованкою та в них дуже хороші відносини. В ДБСТ є статут, свідок отримує заробітну плату від держави, у них 10 дітей, ведеться бухгалтерський облік, отримують кошти на однин рахунок і розприділяють їх між дітьми по їх потребам. Відповідач прибула в будинок в 2015 році та проживала з ними, доки виховувалась давала приклад всім дітям, коли прийшов час вибула. В ДБСТ діти проживають майже сім`ями, вони є їх законними представниками, чужий не може зайти, навіть неповнолітні, для поїздок потрібен дозвіл. Відповідач була повнолітня, добре себе зарекомендувала, могла гуляти з дітьми та сама, могла лишатись в друзів на ночівлю. Пояснили їй, що слід складати кошти, в 2016 році був проект 30 на 70 на придбання квартири для дітей сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування. До цього відповідач стояла на квартирному обліку, вони оновлювали дані, бо про це було відомо на момент її поступлення в ДБСТ. Начальник служби у справах дітей повідомив, що є квартира та спитав, чи є можливість, спершу телефонував і повідомив про проект, вони над цим працювали. Відповідач вчилась в училищі, відкладали для неї кошти, отримувала хорошу стипендію, вона була ощадлива, складала кожну копійку. Говорили з нею про цей проект, питали скільки в неї було коштів. Кошти збирали разом, кошти відповідач зберігала у свідка, зберігали в гривнях в готівці. Розмір коштів свідок не контролювала, вони їх лише зберігали. Відповідач крім стипендії отримала утримання в дитячому будинку, також допомагали благодійники. Кожна дитина отримує забезпечення, скільки з нього відкладалось не пригадує. Кошти, які приходили на Інну в ДБСТ та які були зекономлені відкладались та такі були використані Інною як внесок за житло. Інна збирала кошти з першого дня, в неї точно було 200 тисяч. З позивачем не спілкувалась, про його внесок свідку нічого не відомо. В 2017 році була поїздка на море з сестрою на її сім`єю, потрібен був дозвіл служби дітей, коли ОСОБА_46 була там зв`язок був з сестрою, поїздка була за благодійні кошти, вихователі запропонували цю поїздку. В 2017 році відповідач зайнялась проектом на купівлю квартири, в 2018 році подала заяву на отримання квартири, в січні 2019 року отримала ордер, в червні 2019 року відповідач вибула з ДБСТ. Свідок ходила разом з відповідачем в банк оплачувати квартиру, пам`ятає, що це був банк Січ на АДРЕСА_5 . Після цього зайнялась ремонтом квартири, з яким допомогли благодійники, свідок з ремонтом фізично не допомагала. Після ремонту свідок з всією сім`єю, бачили ремонт, він їм не сподобався, бо він не був завершеним, шукали спонсорів, благодійників, які надали меблі. Інна працювала в хімчистці. Позивач ОСОБА_58 свідку був теж відомий з 2014 року, бо вчився в інтернаті, де навчався їх інший вихованець. ОСОБА_58 не міг приходити без дозволу, один раз прийшов і про це повідомили. Про стосунки ОСОБА_59 стало відомо вже коли вона вибула. Інна не могла проживати з ОСОБА_60 , бо проживала у свідка в ДБСТ, про те що вони дружили довідались після відбуття. Коли ОСОБА_59 не було в ДБСТ вона повідомляла, де вона, про їх спільне проживання до виведення свідку нічого не було відомо. Від ОСОБА_61 була нецензурна лайка та крики в сторону Інни, зі слів відповідача відомо про побиття, фізично ушкоджень не бачили. Про потребу продажу квартири свідку не було відомо.

Свідок ОСОБА_62 повідомив, що був батьком-вихователем відповідачки, в них дружні стосунки. Інна постійно проживала в них з 2015 року до 2019 року, вчилась, вибула в 2019 році. Постійно проживала в ДБСТ, для відлучення мала брати в них дозвіл і вони повинні були повідомляти. Приміщення, де вони проживають, є під охороною служби охорони. З ОСОБА_60 свідок знайомий лише заочно, був на порозі, далі не був. Гудрат вчився з хлопцем, який жив у них. В 2017 році ОСОБА_46 казала, що вони з Гудратом друзі. Вони не могли проживати однією сім`єю, якби так було, вона б вибула з ДБСТ. Дитина має право вибути після досягнення 18 років, якщо навчається 23 років. Коли ОСОБА_46 вибула обіцяла приходити щосуботи, однак приходила рідко, отримувала дзвінки з нецензурною лайкою від ОСОБА_61 , їм повідомляли, що він її бив. ОСОБА_54 дали житло на умовах 70 на 30, мала сплатити 30 відсотків це близько 200 тисяч грн. Коли вона проживала у них в будинку було 10 дітей та забезпечення було достатнім, стипендії її ніколи не позбавляли. Кошти на утримання дітей приходили на рахунок свідка та батьки-вихователі мали право розпоряджатися ними, кожній дитині дають кишенькові гроші, старші діти отримують більше. Чи ОСОБА_46 ці кошти витрачала чи збирала свідку невідомо, жінка ходила з Інною платити гроші за квартиру. Інна зберігала кошти в них в кімнаті в 5 літровій банці з-під води. При свідку кошти не рахували, знає що їх було 204 тисячі. Ордер на квартиру вручали ОСОБА_54 . Щодо продажу квартири свідку відомо лише зі слів відповідачки.

В судовому засіданні 16 вересня 2024 року допитано у якості свідка ОСОБА_20 , яка повідомила, що позивач є її сином, а відповідач колишньою невісткою, оскільки вона 20 років проживає з ОСОБА_63 . В них шестеро дітей, п`ять чоловіка та шосту дитину народила вона, діти жили окремо. Зараз проживають (винаймають житло) на АДРЕСА_9 . Позивач та відповідач зустрічались, проживали разом, ОСОБА_46 навчалась, розвелись, придбали майно та тепер його ділять. З якого року проживали разом свідку не відомо, з 2018 року один рік проживали у них на вул. Дністерській, також жили в інших місцях, казали на ОСОБА_42 в друга ОСОБА_64 (там дві кімнати) і Брюховичі, де точно свідок не знає. Коли жили рік в них ОСОБА_46 варила їсти, прибирала, вони жили з ОСОБА_60 в окремій кімнаті. ОСОБА_58 працював, мав свою клінінгову компанію, Інна навчалась та отримувала стипендію, основні кошти приносив ОСОБА_58 . Про дитячий будинок свідку не було відомо, ОСОБА_58 казав, що Інна сирота, мама ОСОБА_59 лікувалась від алкогольної залежності в якомусь закладі. Знає, що держава мала виплатити кошти за квартиру та що ОСОБА_58 брав участь у придбанні квартири. В квартирі на АДРЕСА_6 робив ремонт, продав автомобіль. Гудрат заробляв гроші, хотів купити квартиру, скільки точно заробляв свідку не відомо, працював неофіційно. Вони добре жили, приходили до них в гості, але рідко. За скільки коштів продали квартиру на АДРЕСА_6 свідку не відомо, син докладав кошти для купівлі квартири у Винниках. Свідок знає лише про квартиру у Винниках, син там робив ремонт. Гроші на квартиру вони складали самі, свідок в їх фінансові справи не вникала. Розійшлись вони мирно, але не можуть поділити майно. Причина розірвання шлюбу те, що син хотів дитину. Коли вони були разом з Інною син був далекий від сім`ї. Свідку відомо лише про відносини позивача після розірвання шлюбу, познайомився та заручини вже після розірвання шлюбу.

В судовому засіданні 4 жовтня 2024 року представник позивача відмовився від допиту усіх свідків, окрім одного ОСОБА_21 , якого просив викликати в наступне засідання, відтак судом в даному засіданні змінено порядок дослідження доказів і досліджено письмові докази.

В судовому засіданні 11 листопада 2024 року допитаний у якості свідка ОСОБА_21 повідомив, що знайомий з позивачем з дитинства, є з ним друзями, з відповідачем разом навчались та дружили, коли сторони були в шлюбі. Повідомив, що йому відомо, що сторони з 2017 року почали зустрічатись, жили разом в ОСОБА_65 , після цього жили ще на декількох квартирах, де він був в них в гостях, які орендував позивач. Підтвердив, що Інна також жила в дитячому будинку сімейного типу. ОСОБА_54 видали квартиру, за яку 70% оплатила держава, а 30% коштів дав позивач, про що знає від нього. В цій квартирі зробили ремонт, потім в ній вони проживали, а через деякий час продали та купили квартиру у м. Винники та згодом розлучились. Вказав, що вони разом їздили на море та церковні табори. Знає, що в позивача була стипендія і досить висока, бо таку ж і він отримував, бо також був дитиною-сиротою, однак розмір пригадати не може. Зазначив, що у позивача був кліненговий бізнес і він працював у позивача неофіційно. Сім`ю забезпечував позивач.

Позивач ОСОБА_18 та його представник ОСОБА_2 в судовому засіданні 11 листопада 2024 року вимоги первісного позову підтримали, а позов ОСОБА_3 заперечили, вважали за можливе завершити розгляд справи.

Відповідач ОСОБА_3 та представник останньої ОСОБА_4 в судовому засіданні вимоги первісного позову заперечили, а позов ОСОБА_3 підтримали, також вважали за можливе завершити розгляд справи.

Представник третьої особи Управління «Служба у справах дітей» Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради Маліновська Н.І. в судовому засіданні первісний позов заперечила, позов ОСОБА_3 підтримала, щодо завершення розгляду справи не заперечила.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши зібрані у справі докази, вирішуючи спір в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих доказів, суд приходить до наступного.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини другої статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частина друга статті 5 чинної редакції ЦПК України).

Вимога про захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, а також забезпечувати поновлення порушеного права.

При цьому згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Також частинами 1-3 ст. 12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статті 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований в органі державної реєстрації актів цивільного стану.

У сімейному законодавстві передбачено два режими власності подружжя особиста приватна власність дружини, чоловіка, тобто кожного з подружжя, та спільна сумісна власність подружжя.

Згідно зі статтею 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: майно, набуте нею, ним до шлюбу; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто; житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»; земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України.

У частині сьомій названої статті передбачено, якщо у придбання майна вкладені крім спільних коштів і кошти, що належали одному з подружжя, то частка у цьому майні, відповідно до розміру внеску, є його особистою приватною власністю.

Крім того, у статті 58 СК України вказано, що і дохід, який приносить річ, що є особистою приватною власністю дружини, чоловіка, є також власністю цього з подружжя.

І саме той із подружжя, хто є власником майна, визначає режим володіння та користування ним з урахуванням інтересів сім`ї, насамперед дітей (частина перша статті 59 СК України).

У статті60СК Українизазначено підставинабуття праваспільної сумісноївласності подружжя.Майно,набуте подружжямза часшлюбу,належить дружиніта чоловіковіна правіспільної сумісноївласності незалежновід того,що одинз нихне мавз поважноїпричини (навчання,ведення домашньогогосподарства,догляд задітьми,хвороба тощо)самостійного заробітку(доходу).Вважається,що кожнаріч,набута зачас шлюбу,крім речейіндивідуального користування,є об`єктомправа спільноїсумісної власностіподружжя. Таке ж положення містить і стаття 368 ЦК України.

Також вказано, що об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (частина перша статті 61 СК України).

Аналізуючи вказані положення Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22 вересня 2020 року у справі №214/6174/15ц зробила висновок, що за загальним правилом майно, набуте одним з подружжя до шлюбу, є його особистою приватною власністю, як і доходи, які воно приносить, тоді як спільною сумісною власністю подружжя є майно, набуте під час шлюбу.

У статті 68 СК України закріплено, що розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Розпорядження майном, що є об`єктом спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до ЦК України.

Частиною першою статті 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17 та постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 6 лютого 2018 року у справі №235/9895/15-ц, від 5 квітня 2018 року у справі №404/1515/16-ц.

При цьому належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його за час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи норму статті 60 СК України та визначаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна за час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.

Тобто критеріями, які дозволяють надати майну статус спільної сумісної власності, є: 1) час набуття такого майна; 2) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття); 3) мета придбання майна, яка дозволяє надати йому правовий статус спільної власності подружжя.

Стаття 60 СК України вважається застосованою правильно, якщо набуття майна відповідає цим критеріям.

Аналогічні правовівисновки викладеніу постановіВерховного СудуУкраїни від1липня 2015року усправі №6-612цс15.

При цьому у постанові від 10 лютого 2021 року у справі №204/5407/17 Верховний Суд вказав про те, що статус спільної сумісної власності визначається такими критеріями: час набуття майна; кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття).

А у постанові Верховного Суду України від 7 грудня 2016 року у справі №370/443/13ц та у постанові Верховного Суду від 24 січня 2020 року у справі №546/912/16-ц (провадження №61-36178св18) зазначено, що у разі придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя, це майно не може вважатися об`єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане. Тому самий лише факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для надання такому майну статусу спільної сумісної власності подружжя.

Частиною 2 ст. 71 СК України визначено, що якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Так судовимрозглядом встановлено,що розпорядженнямШевченківської районноїадміністрації Львівськоїміської радивід 5січня 2012року ОСОБА_66 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,було наданостатус дитини,позбавленої батьківськогопіклування,у зв`язкуз тим,що рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 20 грудня 2011 р. її батьків було позбавлено батьківських прав (т. 1 а.с. 198-199).

Згідно з листом Управління житлового господарства Департаменту житлового господарства та інфраструктури №2501-3519 від 13 листопада 2017 року ОСОБА_67 з 1 серпня 2013 року перебувала на квартирному обліку у Львівській міській раді в складі сім`ї сестри ОСОБА_68 , в списку для позачергового надання житла (діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування) за № НОМЕР_2 (т. 1 а.с. 200-201).

Рішенням Виконавчого комітету Львівської міської ради №615 від 27 червня 2019 року було вирішено вважати таким, що втратило чинність рішення виконавчого комітету від 30 березня 2015 року №240 «Про влаштування дитини, позбавленої батьківського піклування,- на виховання та спільне проживання у дитячий будинок сімейного типу» з 1 липня 2019 року у зв`язку із завершенням навчання ОСОБА_69 ; розірвано за взаємною згодою сторін договір від 1 квітня 2015 року про внесення змін до договору від 10 грудня 2014 року про влаштування дітей на виховання та спільне проживання у дитячий будинок сімейного типу, укладений між виконавчим комітетом Львівської міської ради та батьками-вихователями ОСОБА_32 та ОСОБА_70 (т. 1 а.с. 202).

Як вбачається з договору купівлі-продажу квартири від 26 грудня 2018 року, ПП «ТрактПлюс», від імені якого діяло ТОВ «Девелоперська компанія «Новабудова», продало, а Департамент житлового господарства на інфраструктури Львівської міської ради на виконання Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування», Міської цільової програми співфінансування придбання житла зокрема дітям, позбавленим батьківського піклування, прийняв у власність квартиру АДРЕСА_8 , що складалась з однієї житлової кімнати та кухні, житлова площа 17,7 кв.м., загальна площа 43,3 кв.м. (т. 1 а.с. 202-208).

Відповідно до пункту 2.1 договору за домовленістю сторін продаж нерухомого майна здійснено за 682861 гривню, з яких за рахунок коштів міського бюджету м. Львова сплачується сума в розмірі 478002,7 гривень, а за рахунок коштів, накопичених ОСОБА_69 сплачується сума в розмірі 204858,3 гривень.

18 січня 2019 року ОСОБА_66 видано ордер на житлове приміщення серії А-1 №04855, яким надано право зайняття житлового приміщення житловою площею 17,7 кв.м., яке складається з однієї кімнати у ізольованій квартирі за адресою АДРЕСА_3 на підставі рішення міськвиконкому №16 від 4 січня 2019 року, склад сім`ї лише ОСОБА_67 як основний квартиронаймач (т. 1 а.с. 209).

26серпня 2020року ОСОБА_18 та ОСОБА_71 зареєстрували шлюб в Личаківському районному у м. Львові ВДРАЦС ЗМРУЮ МЮ (м. Львів), про що було складено актовий запис №166 та видано свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_3 від 26 серпня 2020 року, прізвище дружини після реєстрації шлюбу - ОСОБА_72 (т. 1 а.с. 9, 197).

Згідно з договором купівлі-продажу квартири від 22 грудня 2021 року, посвідченим приватним нотаріусом Єгоровою Н.Ю., ОСОБА_73 продала (передала у власність) ОСОБА_74 квартиру АДРЕСА_8 , що складалась з однієї житлової кімнати та кухні, житлова площа 17,7 кв.м., загальна площа 43,3 кв.м. (т. 1 а.с. 210-211).

З пункту 2 договору вбачається, що вказана квартира належала продавцю на підставі свідоцтва про право власності на квартиру, виданого 10 березня 2021 року юридичним департаментом Львівської міської ради на підставі наказу від 10 березня 2021 року №68-Ж-Л.

При цьому в п. 18 продавець ОСОБА_8 засвідчила, що договір укладається без витребування згоди подружжя, оскільки квартира, що відчужується, є її особистою приватною власністю, набутою шляхом приватизації.

Відтак з врахуванням наведеного вище, хоч право власності на квартиру АДРЕСА_8 було набуто 10 березня 2021 року, тобто вже під час шлюбу, однак, оскільки вказану квартиру було приватизовано, така відповідно до положень п. 4 ч. 1 ст. 57 СК України є особистою приватною власністю дружини, а згідно з ст. 58 СК України дохід від даного майна, в тому числі кошти отримані від продажу такого, теж є її особистою приватною власністю.

Так відповідно до п. 3 договору відповідно до звіту про оцінку майна оціночна (ринкова) вартість квартири становила 700941 гривню без ПДВ, а згідно з п. 4 такого продаж було вчинено за домовленістю сторін за 701000 гривень без ПДВ, які покупець заплатила, а продавець отримала повністю до підписання договору.

При цьому згідно з п. 6 договору сторонам було роз`яснено, що домовленість сторін про ціну є істотною умовою даного договору і у випадку приховування сторонами справжньої ціни квартири відповідальність при настанні негативних наслідків вони нестимуть згідно чинного законодавства України.

Водночас ОСОБА_3 стверджує, що дійсною вартістю, за яку було продано квартиру є 46000 доларів США, на підтвердження чого надала копію розписки від 21 грудня 2021 року, з якої вбачається, що ОСОБА_8 прийняла кошти за продаж квартири від ОСОБА_75 у сумі 46000 доларів США (т. 2 а.с. 134). При цьому в судовому засіданні 1 липня 2024 року судом було оглянуто оригінал вказаної розписки, наданий свідком ОСОБА_76 , яка в свою чергу підтвердила, що передала ОСОБА_3 вказану суму коштів.

Судом не може бути взято до уваги зазначену розписку та покази свідка ОСОБА_75 з приводу вартості продажу квартири, оскільки вартість квартири вказується у відповідному договорі купівлі-продажу та така є істотною умовою договору, а тому належним підтвердженням саме вартості продажу квартири є ціна вказана у договорі до моменту визнання такого у встановленому законом порядку недійсним.

24 грудня 2024 року ОСОБА_8 укладено з ОСОБА_77 договір купівлі-продажу квартири, посвідчений приватним нотаріусом Єгоровою Н.Ю., згідно з яким ОСОБА_73 придбала (прийняла у власність) квартиру АДРЕСА_10 , що складається з однієї житлової кімнати та кухні, житлова площа 21 кв.м., загальна площа 55,2 кв.м. (т. 1 а.с. 212-213).

Відповідно до п. 3 договору відповідно до звіту про оцінку майна оціночна (ринкова) вартість відчужуваної квартири становила 837166 гривень без ПДВ, а згідно з п. 4 такого продаж було вчинено за домовленістю сторін за 840000 гривень без ПДВ, які покупець заплатила, а продавець отримав повністю до підписання договору.

При цьому в п. 19 покупець ОСОБА_8 засвідчила, що договір укладається за згодою її чоловіка ОСОБА_78 .

Право власності на вказано квартиру зареєстровано за відповідачкою 24 грудня 2021 року, що підтверджується інформаційною довідкою №341066167 від 31 липня 2023 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (том 1 а.с. 8).

Згідно з висновком про вартість майна від 14 липня 2023 року, виконаного ФОП СОД ОСОБА_79 , станом на вказану дату ринкова вартість вказаної вище квартири у м. Винники становила 1234000 гривень (т. 1 а.с. 111).

Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 20 липня 2023 року, що набрало законної сили 21 серпня 2024 року, шлюб сторін було розірвано (т. 1 а.с. 10, 196).

Відтак судом встановлено, що за час шлюбу сторін відповідачем набуто у власність дві квартири, остання з яких є предметом спору.

Крім того, судом встановлено наступні обставини, які впливають на правильність вирішення заявлених вимог.

Зокрема, відповідно до перекладу паспорту ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , останній є громадянином Азербайджану (т. 1 а.с. 5).

Стороною позивача ОСОБА_1 було надано суду ряд товарних чеків щодо купівлі різноманітних будівельних матеріалів, побутових речей, миючих засобів, харчових продуктів, тощо у ТОВ «Епіцентр К» за період з березня 2019 року до лютого 2024 року (т. 2 а.с. 26-83), однак з таких неможливо встановити хто був покупцем даного товару та де/ким такий було в подальшому використано чи спожито.

З наданих Головним управлінням ДПС у Львівській області на виконання ухвали суду відомостей про доходи сторін вбачається, що в Державному реєстрі фізичних осіб-платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору за період з 1 кварталу 2017 року по 4 квартал 2023 року вбачається, що в реєстрі відсутня інформація про доходи ОСОБА_1 за вказаний період (т. 2 а.с. 186-191).

При цьому з виписки по рахунку ОСОБА_8 № НОМЕР_4 у банку АТ КБ «Приватбанк» за період з 23 грудня 2019 року по 8 жовтня 2020 року вбачається, що загальний прихід становив 170577 (т. 1 а.с. 63-68).

Відповідно до руху коштів по картці ОСОБА_8 (рахунок НОМЕР_5 ) за період з 1 січня 2021 року до 25 березня 2023 року, виданого АТ «Універсал Банк», заборгованість станом на 6 липня 2023 року становила 39714,69 грн., сума зарахувань за період 299784,86 грн. (т. 1 а.с. 69-109).

Згідно з довідкою про доходи від 6 липня 2023 року ОСОБА_12 навчалась у ВСП «Львівський фаховий коледж харчових технологій та бізнесу», за період з 1 вересня 2017 року до 30 червня 2019 року загальна сума доходу становила 151351,87 грн. (т. 1 а.с. 110, т. 2 а.с. 118).

Також з довідки АБ «Укргазбанк» рух коштів за період з 26 вересня 2017 року по 31 грудня 2019 року по рахунку ОСОБА_12 НОМЕР_6 становив: дебету 176701,08 грн., кредиту 176708,89 грн. (т. 2 а.с. 119).

Згідно з довідкою про доходи, виданою Міжрегіональним центром професійно-технічної освіти художнього моделювання і дизайну м. Львова ОСОБА_12 за період з 2015 року по 2017 рік отримала дохід у розмірі 76160,59 грн. (т. 2 а.с. 120).

Також згідно з відомостями з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків ОСОБА_3 за період з 1 кварталу 2019 року до 1 кварталу 2024 року отримувала дохід у вигляді стипендій, заробітної плати, доходу самозайнятої особи, різної матеріальної допомоги (т. 2 а.с. 122-124).

З виписки з Личаківського відділу соціального захисту про отримання соціальних виплат №260307-565 від 16 квітня 2024 року вбачається, що за 2015 рік ОСОБА_12 було виплачено 8850,48 гривень, за 2016 рік 10724,59 гривень, за 2017 рік 18234,03 гривень, за 2018 рік 13017,91 гривні, за 2019 рік 3484,85 гривень (т. 2 а.с. 137).

Як вбачається з видаткової накладної №ЧLVC1-0006 від 8 серпня 2019 року та заявки на доставку до такої, ОСОБА_12 було придбано в ТОВ «Комфі Трейд» духову шафу, варильну поверхню, мультиварку, оплачено доставку таких та сервіс строком до 10 місяців на загальну суму 16488 гривень з ПДВ. Оплата підтверджується квитанцією, з якої вбачається що вказану техніку було придбано частково в кредит (т. 2 а.с. 126-127, 128). Окрім того також надано квитанцію про придбання 6 травня 2019 року побутової техніки на суму 24359 гривень, також частково в кредит, а саме холодильника, пральної машинки, СВЧ-печі, з оплатою доставки (т. 2 а.с. 128).

При цьому вказаними вище наданими Головним управлінням ДПС у Львівській обл. на виконання ухвали суду відомостями про доходи сторін підтверджується, що в Державному реєстрі фізичних осіб-платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору за період з 1 кварталу 2017 року по 4 квартал 2023 року наявна інформація про те, що протягом вказаного періоду ОСОБА_3 отримувала дохід з різних джерел (т. 2 а.с. 186-191).

Таким чином судом встановлено, що за час подружнього життя сторін, доходи отримувала лише відповідач ОСОБА_3 , що підтверджується описаними вище письмовими докази. Доказів отримання позивачем ОСОБА_14 будь-яких доходів за час подружнього життя з відповідачем суду не надано.

Рішення суду не може ґрунтуватись на припущеннях чи домислах, а тому суд критично відноситься до пояснень позивача, що він надав відповідачу необхідну суму коштів для придбання квартири АДРЕСА_8 , оскільки працює неофіційно.

Також суд вважає недоведеним факт перебування сторін у цивільному шлюбі до моменту реєстрації шлюбу, оскільки відповідач мала статус дитини позбавленої батьківського піклування та проживала у дитячому будинок сімейного типу, що підтверджується описаними вище письмовими доказами та показами свідків ОСОБА_29 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , яким суд надає віри, оскільки такі є послідовними, логічними, не суперечать одні одним, а також підтверджуються письмовими доказами, які описані вище. Також факт проживання відповідача у дитячому будинок сімейного типу підтверджується показами свідка ОСОБА_21 та не заперечується стороною позивача.

Суд критично ставиться до показів свідка ОСОБА_20 , яка є матір`ю позивача щодо перебування сторін фактично в цивільному шлюбі до реєстрації шлюбу, та показам свідка ОСОБА_21 , який є другом позивача та працював на нього, як ним самим зазначено в судовому засіданні, щодо спільного проживання сторін до укладення шлюбу, оскільки такі покази суперечать показам інших свідків і описаним вище письмовим доказам.

Таким чином суд приходить до переконання, що стороною позивача не доведено належними і допустимими доказами перебування сторін в цивільному шлюбі до моменту укладення шлюбу, а тому квартира АДРЕСА_8 є особистою приватноювласністю відповідачки, хоча право власності на квартиру АДРЕСА_8 було набуто (зареєстровано за відповідачкою) 10 березня 2021 року, тобто вже під час шлюбу сторін, однак кошти за таку сплачено до укладення шлюбу з позивачем і набуто у власність шляхом приватизації, така відповідно до положень п. 4 ч. 1 ст. 57 СК України є особистою приватною власністю дружини, а згідно з ст. 58 СК України дохід від даного майна, в тому числі кошти отримані від продажу такого, теж є її особистою приватною власністю.

Крім того, стороною позивача не надано належних і допустимих доказів, що своєю працею ним покращено квартиру АДРЕСА_8 , що суттєво вплинуло на її вартість. Натомість, з описаних вище письмових доказів судом встановлено, що зазначену квартиру придбано 26 грудня 2018 року за 682861 гривню та продано 22 грудня 2021 року за 701000 гривень, різниця становить 18139 гривень, яка фактично не покриває рівень інфляції за 2019, 2020, 2021 роки, який становив відповідно: 107,9, 102,7, 109,3.

Відтак квартира АДРЕСА_8 продана за 701000 гривень, квартира АДРЕСА_10 , яка є предметом спору, придбана за 840000 гривень та така придбана відповідачкою у шлюбі з позивачем. Різниця вартості квартир становить 139000 гривень. Оскільки квартира придбана у шлюбі за кошти, які є особистою приватною власністю відповідачки (701000 гривень, так як продаж однієї квартири відбувся 22 грудня 2021 року, а придбання іншої 24 грудня 2021 року, а тому суд вважає, що такі кошти були використанні для придбання нової квартири, стороною позивача вказані обставини не спростовано) та за спільні кошти подружжя (139000 гривень, оскілки майно набуте в шлюбі вважається спільною сумісною власністю подружжя, належних і допустимих доказів на спростування вказаним обставин сторона відповідача не надала), а тому предметом поділу спільного майна подружжя може бути частка спірної квартири еквівалентна 139000 гривень. Оскільки квартира набута у шлюбі, а тому з цієї частки 50% належить відповідачу, відтак позивачу належить частка в спірній квартирі, яка еквівалентна 69500 гривень на момент придбання квартири, що становитиме 139/1680, а відповідачу відповідно належить 1541/1680 (визначаючи частки суд виходить з вартості спірної квартири 840000 гривень, частка позивача в грошовому еквіваленті становить 69500 гривень, відповідно частка відповідача 770500 гривень, що становить відповідно 139/1680 і 1541/1680 (695/8400 і 7705/8400 скоротивши вказані дроби на 5 отримаємо 139/1680 і 1541/1680)).

Аналізуючи зібрані докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_6 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя та позов ОСОБА_3 до ОСОБА_6 , третя особа: Управління «Служба у справах дітей» Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради про визнання майна особистою приватною власністю підлягають до задоволення частково, оскільки частка спірної квартири фактично придбана за кошти, які є спільною сумісною власністю, а тому слід здійснити поділ спільної сумісної власності, визнавши за позивачем 139/1680 частки в квартирі АДРЕСА_10 , а за відповідачкою відповідно 7705/8400.

Судом не беруться до уваги скріншоти листування в онлайн-месенджерах між сторонами у справі, долучені представником ОСОБА_1 ОСОБА_2 , згідно яких ОСОБА_3 пропонувала ОСОБА_80 віддати 204000 гривень та згідно з якими вона вказала, що такі кошти були складені ними спільно (т. 2 а.с. 231), оскільки судовим розглядом не встановлено належними і допустимими доказами наявності у позивача доходів, а навпаки підтверджено відсутність таких.

Суд ухвалюючи рішення також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів сторін), сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, астаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, інші, зазначені сторонами у заявах по суті справи, а також в судових засіданнях доводи, окрім проаналізованих вище, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Ухвалюючи рішення у справі суд у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України вирішує питання судових витрат. Оскільки суд прийшов до переконання, що обидва позови підлягають до часткового задоволення, з матеріалів справи вбачається, що позивач поніс витрати в розмірі 4705,6 гривень на судовий збір (при подачі позову і заяви про забезпечення позову), відповідач понесла 8400 гривень витрат також по сплаті судового збору, а тому позивачу підлягають відшкодуванню судові витрати в розмірі 389,15 гривень судового збору (8,27% задоволених позовних вимог), а відповідачу відповідно 7705,32 гривень (91,73% задоволених позовних вимог), у відповідності до ч. 10 ст. 141 ЦПК України з позивача в користь відповідача підлягають стягненню 7316,17 гривень витрат по сплаті судового збору. Доказів понесення інших витрат сторонами суду не надано, а тому при ухваленні рішення такі не вирішуються.

При цьому вжитті заходи забезпечення позову підлягають скасуванню.

Керуючись ст.ст. 81, 141, 265, 273, 274 ЦПК України, суд

ухвалив:

позов ОСОБА_6 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя задовольнити частково.

Позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_6 ,третя особа:Управління «Службау справахдітей» Департаментугуманітарної політикиЛьвівської міськоїради провизнання майнаособистою приватноювласністю задовольнити частково.

Поділити спільне майно подружжя квартиру АДРЕСА_10 .

Визнати за ОСОБА_7 право власності на 139/1680 частки в квартирі АДРЕСА_10 .

Визнати за ОСОБА_3 право власності на 1541/1680 частки в квартирі АДРЕСА_10 .

В задоволенні решти вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_3 судові витрати в розмірі 7316 (сім тисяч триста шістнадцять) гривень 17 (сімнадцять) копійок.

Заходи забезпечення позову вжитті ухвалою суду від 22 квітня 2024 року про накладення арешту на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2289313046101 скасувати.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги.

Повне найменування (ім`я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

Позивач: ОСОБА_81 , місце проживання: АДРЕСА_11 , реєстраційний номер облікової кратки платника податків НОМЕР_7 .

Відповідач: ОСОБА_3 , місце проживання: АДРЕСА_11 , реєстраційний номер облікової кратки платника податків НОМЕР_8 .

Третя особа: Управління «Служба у справах дітей» Департаменту гуманітарної політики Львівської міської, місцезнаходження: 79008, Львів, пл. Ринок, 1, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 42430417.

Суддя: Стрепко Н.Л.