Ухвала

від 12.11.2024 по справі 474/729/24

ВРАДІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 474/729/24

Провадження № 1-кп/474/122/24

УХВАЛА

Іменем України

12.11.24р. с-ще Врадіївка

Врадіївський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

розглянув у підготовчому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 08.06.2024р. за № 12024153200000048 за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Республіки Молдова, с. Селіштє Ніспоренського району, громадянина України, пенсіонера, місце реєстрації та фактичного проживання: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 1, 2 ст. 190 КК України, -

встановив:

З 22.03.2022р. на підставі вимог постанови Кабінету Міністрів України від 19.03.2022р. № 333 Про затвердження Порядку компенсації витрат за тимчасове розміщення (перебування) внутрішньо переміщених осіб (далі - Порядок) із змінами та доповненнями, здійснюється компенсація витрат власникам житла за тимчасове розміщення внутрішньо перемішених осіб.

Відповідно до Порядку, Миколаївською обласною військовою адміністрацією (управлінням житлово-комунального господарства обласної військової адміністрації) щомісяця узагальнюється інформація (Перелік осіб, які розмістили внутрішньо переміщених осіб та подали заяву про отримання компенсації витрат), отримана від органів місцевого самоврядування із зазначенням особистих даних власника житла, та направляється на адресу Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України, з 01.06.2023р. на адресу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України (постанова КМУ від 23.05.2023р. № 521) та Товариства Червоного Хреста України для виплати компенсації особам, які розмістили внутрішньо переміщених осіб.

Компенсація витрат власникам житлових приміщень за безоплатне розміщення внутрішньо переміщених осіб відповідно до абзацу І п. 16 Порядку виплачується за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів (зокрема, резервного фонду бюджету), коштів підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності, іноземних держав та міжнародних організацій у вигляді благодійної, гуманітарної та матеріальної допомоги, а також добровільних пожертвувань фізичних і юридичних осіб, благодійних організацій та громадських об`єднань, інших не заборонених законодавством джерел у безготівковій формі за зазначеними у заяві банківськими реквізитами до кінця місяця з дня закінчення звітного місяця за умови відсутності заборгованості за житлово-комунальні послуги та відповідно до абзацу III п. 16 Порядку компенсація особам, що розмістили чотирьох і більше внутрішньо переміщених осіб, а також осіб з інвалідністю, осіб старше шістдесяти років, одиноких матерів, членів багатодітних сімей, членів сімей загиблих (померлих) захисників і захисниць України, інших вразливих груп населення, виплачується за рахунок наявних коштів міжнародних організацій, благодійних організацій та громадських об`єднань в рамках домовленостей, узгоджених з ОСОБА_5 , відповідно до узагальненої інформації.

Так, у листопаді 2023р. ОСОБА_4 , будучи достовірно обізнаним у можливості отримання компенсаційних виплат на витрати власникам житлових приміщень за безоплатне розміщення внутрішньо переміщених осіб, вирішив шахрайським шляхом заволодіти грошовими коштами громадської організації Товариство Червоного хреста України призначеними для здійснення зазначених компенсацій.

Реалізуючи свій злочинний умисел, корисливий мотив та мету незаконного збагачення, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, ОСОБА_4 01.11.2023р. подав до виконавчого комітету Врадіївської селищної ради, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 заяву, щодо компенсації витрат особи, що розмістила внутрішньо переміщених осіб, за жовтень 2023р.

Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, ОСОБА_4 діючи умисно, достовірно знаючи, що ОСОБА_6 з жовтня 2023р. проживає в м. Первомайськ Миколаївської області, у вказаній заяві зазначив ОСОБА_6 внутрішньо переміщеною особою, розміщення якої він здійснював 31 людино-дні за місцем свого проживання, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

На підставі недостовірних даних внесених ОСОБА_4 до заяви, останньому було нараховано кошти призначені для виплати компенсації на суму 457 грн. 87 коп., з розрахунку 14 грн. 77 коп. за 1 людино-день.

Таким чином, ОСОБА_4 шахрайським шляхом заволодів грошовими коштами в розмірі 457 грн. 87 коп., які отримав на свій розрахунковий рахунок НОМЕР_1 , спричинивши тим самим матеріальний збиток громадській організації Товариство Червоного хреста України.

Встановлене у судовому засіданні обвинувачення кваліфіковано за ч. 1 ст. 190 КК України, а саме: заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство).

Також у грудні 2023р. ОСОБА_4 будучи достовірно обізнаним у можливості отримання компенсаційних виплат на витрати власникам житлових приміщень за безоплатне розміщення внутрішньо переміщених осіб, вирішив повторно, шахрайським шляхом заволодіти грошовими коштами громадської організації Товариство Червоного хреста України призначеними для здійснення зазначених компенсацій.

Реалізуючи свій злочинний умисел, корисливий мотив та мету незаконного збагачення, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, ОСОБА_4 , повторно 01.12.2023р. подав до виконавчого комітету Врадіївської селищної ради, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 заяву, щодо компенсації витрат особи, що розмістила внутрішньо переміщених осіб, за листопад 2023р.

Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, ОСОБА_4 діючи умисно, повторно, достовірно знаючи, що ОСОБА_6 з жовтня 2023р. проживає в м. Первомайськ Миколаївської області, у вказаній заяві зазначив ОСОБА_6 внутрішньо переміщеною особою, розміщення якої він здійснював 30 людино-дні за місцем свого проживання, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

На підставі недостовірних даних внесених ОСОБА_4 до заяви, останньому було нараховано кошти призначені для виплати компенсації на суму 443 грн. 10 коп. з розрахунку 14 грн. 77 коп. за 1 людино-день.

Таким чином, ОСОБА_4 шахрайським шляхом заволодів грошовими коштами в розмірі 443 грн. 10 коп., які отримав на свій розрахунковий рахунок НОМЕР_1 , спричинивши тим самим матеріальний збиток громадській організації Товариство Червоного хреста України.

Встановлене у судовому засіданні обвинувачення кваліфіковано за ч. 2 ст. 190 КК України, а саме: заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене повторно.

Також у січні 2024р. ОСОБА_4 , будучи достовірно обізнаним у можливості отримання компенсаційних виплат на витрати власникам житлових приміщень за безоплатне розміщення внутрішньо переміщених осіб, повторно, вирішив шахрайським шляхом заволодіти грошовими коштами громадської організації Товариство Червоного хреста України призначеними для здійснення зазначених компенсацій.

Реалізуючи свій злочинний умисел, корисливий мотив та мету незаконного збагачення, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 подав до виконавчого комітету Врадіївської селищної ради розташованої за адресою: АДРЕСА_1 заяву, щодо компенсації витрат особи, що розмістила внутрішньо переміщених осіб, за грудень 2023р.

Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, ОСОБА_4 діючи умисно, повторно, достовірно знаючи, що ОСОБА_6 з жовтня 2023р. проживає в м. Первомайськ Миколаївської області, у вказаній заяві зазначив ОСОБА_6 внутрішньо переміщеною особою, розміщення якої він здійснювала 31 людино-дні за місцем свого проживання, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

На підставі недостовірних даних внесених ОСОБА_4 до заяви, останньому було нараховано кошти призначені для виплати компенсації на суму 457 грн. 87 коп., з розрахунку 14 грн. 77 коп. за 1 людино-день.

Таким чином, ОСОБА_4 шахрайським шляхом заволодів грошовими коштами в розмірі 457 грн. 87 коп., які отримав на свій розрахунковий рахунок НОМЕР_1 , спричинивши тим самим матеріальний збиток громадській організації Товариство Червоного хреста України.

Встановлене у судовому засіданні обвинувачення кваліфіковано за ч. 2 ст. 190 КК України, а саме: заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене повторно.

20.06.2024р. ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 1, 2 ст. 190 КК України, а 27.06.2024р. вручено обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування.

У підготовчому судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 заявив усне клопотання про закриття кримінального провадження на підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв`язку з втратою чинності законом, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.

Обвинувачений ОСОБА_4 не заперечив щодо закриття кримінального провадження.

Представник потерпілої особи ОСОБА_7 в судове засідання не з`явився, хоча належним чином в порядку, визначеному ст. 135 КПК України, повідомлений про час, дату та місце судового розгляду, про причини неявки суд не повідомив, із заявами чи клопотаннями на адресу суду не звертався.

Судом після з`ясування думки учасників кримінального провадження вирішено проводити судовий розгляд клопотання в порядку, визначеному ст.ст. 314 та 325 КПК України, без участі представника потерпілої особи.

Розглянув клопотання про закриття кримінального провадження, заслухав думки учасників судового розгляду, суд вважає встановленим таке.

Відповідно до ч. 6 ст. 3 КК України зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення.

09.08.2024р. набрав чинності Закону України Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів від 18.07.2024р. № 3886-ІХ (далі - Закону України № 3886-ІХ), згідно з яким ст. 51 Кодексу України про адміністративні правопорушення була викладена у новій редакції, внаслідок чого дрібним викраденням чужого майна вважається крадіжка, шахрайство, привласнення чи розтрата, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян..

Пунктом 5 підрозділу 1 розділу ХХ Податкового кодексу передбачено, що якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу ІV цього кодексу для відповідного року.

Згідно із підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу ІV Податкового кодексу податкова соціальна пільга дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року, - для будь-якого платника податку.

Відповідно до ст. 7 Закону України Про Державний бюджет на 2023 рік з 1 січня 2023 року прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць встановлено в розмірі 2 684 гривні.

Відповідно до ст. 7 Закону України Про Державний бюджет на 2024 рік з 1 січня 2024 року прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць встановлено в розмірі 3 028 гривень.

Таким чином, відповідно до ст. 51 КУпАП (в редакції закону станом на 09.08.2024р.) крадіжка чужого майна вважається дрібною, якщо вартість такого майна на момент здійснення правопорушення, тобто станом на 2023 та 2024 роки, не перевищує двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що дорівнює 2 684 грн. 00 коп. та 3 028 грн. 00 коп., відповідно.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 4 КК України кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння. Часом вчинення кримінального правопорушення визнається час вчинення особою передбаченої законом про кримінальну відповідальність дії або бездіяльності.

Частиною 1 ст. 5 КК України визначено, що закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.

Вказане положення цілком узгоджується із вимогами ст. 58 Конституції України, відповідно до якої закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Внесені законодавцем зміни призвели до часткової декриміналізації діяння і дія Закону має зворотну дію у часі, тому скасовує кримінальну відповідальність у разі заподіяння кримінальним правопорушенням меншої шкоди, ніж встановлено нормою закону.

За таких умов суд вважає за необхідне застосувати зворотну дію у часі Закону України № 3886-ІХ, яким внесені зміни до законодавства в частині розмежування відповідальності за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати від кримінально караного діяння, відповідальність за яке передбачена відповідними статтями КК України за принципом визначення граничного розміру викраденого майна у розмірі до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, за вчинення якого особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності.

У зв`язку із чим, інкриміновані ОСОБА_4 у межах кримінального провадження діяння, виходячи із того розміру неоподаткованого мінімуму доходів громадян, який діяв на момент вчинення діянь, законодавцем віднесено до адміністративних правопорушень, що посягають на власність, та такі діяння не є кримінально караними відповідно до диспозицій частин статей 185, 190, 191 КК України.

Відповідно до п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається у разі, якщо втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.

Згідно із ч. 7 ст. 284 КПК України ухвала про закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 4-1 частини першої або пунктом 1-2 частини другої цієї статті, постановляється судом з урахуванням особливостей, визначених статтею 479-2 цього Кодексу.

Згідно з ч. 3 ст. 479-2 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння, суд зупиняє судовий розгляд і запитує згоду обвинуваченого на закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 4-1 частини першої статті 284 цього Кодексу. Суд закриває кримінальне провадження на цій підставі, якщо обвинувачений проти цього не заперечує. За відсутності згоди обвинуваченого та в разі, якщо судом встановлено вчинення ним діяння, кримінальна протиправність якого була встановлена законом, що втратив чинність, суд постановляє ухвалу про закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 1-2 частини другої статті 284 цього Кодексу. Якщо судом не встановлено, що обвинуваченим вчинено діяння, кримінальна протиправність якого була встановлена законом, що втратив чинність, суд ухвалює виправдувальний вирок.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, та ті обставини, що відбулась декриміналізація вчинених обвинуваченим діянь на підставі Закону України № 3886-ІХ, який набув чинності 09.08.2024р., та має зворотну дію в часі, із врахуванням наданої обвинуваченим згоди на закриття кримінального провадження, суд доходить до висновку про наявність підстав для закриття кримінального провадження відповідно до п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв`язку із втратою чинності законом, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.

Керуючись ст. 5 КК України, ст.ст. 284-288, 369-372, 479-2 КПК України, суд, -

постановив:

Клопотання прокурора у кримінальному провадженні - прокурора Врадіївського відділу Первомайської окружної прокуратури ОСОБА_3 про закриття кримінального провадження - задовольнити.

Кримінальне провадження, внесене 08.06.2024р. за № 12024153200000048 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 1, 2 ст. 190 КК України, - закрити на підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв`язку з втратою чинності законом, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.

Ухвала може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду через Врадіївський районний суд Миколаївської області протягом семи днів з дня її оголошення.

Якщо ухвалу суду було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження обчислюється з дня отримання копії ухвали.

Суддя ОСОБА_1