Рішення

від 11.11.2024 по справі 491/878/24

АНАНЬЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №491/878/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 листопада 2024 року Ананьївський районний суд Одеської області

в складіголовуючого судді Желяскова О.О.

за участю: секретаря судового засідання Рачкової І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в місті Ананьїв Одеської області, адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат - Юраш Ірина Олександрівна, до Головного управління Національної поліції України в Одеський області та інспектора з РПП СПД № 1 ВП № 1 Подільського районного управління поліції ГУНП в Одеській області Каліна Миколи Васильовича про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ

До Ананьївського районного суду Одеської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 , яка подана представником позивача адвокатом, Юраш Іриною Олександрівною, до Головного управління Національної поліції України в Одеський області та інспектора з РПП СПД № 1 ВП № 1 Подільського районного управління поліції ГУНП в Одеській області Каліна Миколи Васильовича про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення.

Свої позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ББА №255128 від 13 вересня 2024 року інспектором з реагування патрульної поліції СПД № 1 ВП № 1 Подільського районного управління поліції ГУНП в Одеській області ОСОБА_2 його було притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126, ч. 5 ст. 121, ч. 2 ст.122, ч. 4 ст. 126 КУпАПі застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 20400 (двадцять тисяч чотириста) гривень 00 коп. З вказаної постанови вбачається, що 13 вересня 2024 року о 13 годині 54 хвилин рухаючись в с. Шимкове по вул. Центральна, водій ОСОБА_1 керував автомобілем RENAULT KANGOO д/н НОМЕР_1 , будучи позбавленим права керування транспортним засобом за рішенням суду № 491/475/23 від 27 березня 2024 року, також був не пристебнутий паском безпеки, під час зміни напрямку руху не ввімкнув правий світловий покажчик повороту (при зупинці), був відсутній поліс обов`язкового страхування, не мав при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом, чим порушив п.2.1а, п.2.3.в, п.9.3, п.2.1ґ, п.2.9 ПДР, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 126, ч. 2 ст. 122, ч. 5 ст. 121, ч. 4 ст. 126 КУпАП. Фактично же постанову винесено за ч. 4 ст. 126 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 20400 гривень. Позивач вважає, що постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності за вказані правопорушення є незаконною, оскільки він не вчиняв адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП, оскільки мав право на керування транспортним засобом з огляду на наступне. Так, відповідно до постанови Ананьївського районного суду Одеської області № 491/475/23 від 27 березня 2024 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 17000 гривень, з позбавленням права керування транспортним засобом на строк один рік. Однак, позивач оскаржив вказану постанову Ананьївського районного суду Одеської області до Одеського апеляційного суду та 13 травня 2024 року Одеським апеляційним судом було винесено постанову, відповідно до якої його апеляційну скаргу задоволено, постанову Ананьївського районного суду Одеської області від 27 березня 2024 року в справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП скасовано, а провадження по справі закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Також позивач зазначає, що не вчиняв адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 121 КУпАП оскільки керував автомобілем будучи належно пристебнутим паском безпеки, а лише після зупинки транспортного засобу поліцейським, він відстебнувся для того аби вийти з автомобіля та дізнатися причину зупинки транспортного засобу. Окрім того не вчиняв адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, оскільки при зупинці транспортного засобу увімкнув правий світловий покажчик повороту. Жодних доводів та доказів порушення ч. 5 ст. 121 КУпАП та ч. 2 ст. 122 КУпАП поліцейським не надано, оскільки в п. 7 постанови «до постанови додаються» нічого не вказано (фото або відео фіксація, пояснення свідків). Отже, відповідно зупинка транспортного засобу була незаконною. Під час винесення постанови в справі про адміністративне правопорушення, відповідачем не було надано жодних належних доказів на підтвердження обставин вчинення позивачем адміністративних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 126, ч. 5 ст. 121, ч. 1 ст.126, ч. 2 ст. 122 КУпАП. В самій постанові відсутні посилання на пояснення свідків чи будь-які відеоматеріали, в той час, як відповідно до ч. 3 ст. 283 КУпАП, постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості зокрема про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався). З огляду на викладене не вбачається належних доказів, в розумінні ст. 251 КУпАП України, які б свідчили про вчинення позивачем інкримінованого йому правопорушення, оскільки окрім постанови про адміністративне правопорушення, яка не є доказом у справі про адміністративне правопорушення, матеріали справи не містять інформації щодо подій 13 вересня 2024 року.

Враховуючи викладене, відсутність жодного допустимого, достовірного та достатнього доказу, який міг би підтвердити правомірність оскаржуваної постанови про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , позивач вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, а постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ББА № 255128 від 13 вересня 2024 року, складена інспектором з РПП СПД № 1 ВП № 1 Подільського РУП ГУНП в Одеській області Каліним М.В. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126, ч. 2 ст. 122, ч. 5 ст. 121, ч. 4 ст. 126 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 20400 гривень підлягає закриттю.

Одночасно з позовною заявою представником позивача була подана заява про поновлення пропущеного строку звернення до суду. В обґрунтування заяви зазначає, що 13 вересня 2024 року відносно ОСОБА_1 складався протокол про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, однак на місці складання вказаного протоколу ОСОБА_1 відмовився від будь-яких підписів, оскільки був не згоден з вказаним протоколом. Вказаний протокол та будь-які інші документи 13 вересня 2024 року йому не вручалися. Після отримання судової повістки про виклик до суду під час ознайомлення з матеріалами вказаної справи ОСОБА_1 стало відомо про складення відносно нього оскаржуваної постанови серії ББА № 255128 про накладення на нього стягнення в розмірі 20400 гривень за ч. 4 ст. 126 КУпАП. Водночас в графі 9 постанови зазначено, що ОСОБА_1 відмовився від підпису та копію постанови надіслано рекомендованим листом вих. № 6631-4675 від13 вересня 2024 року. Однак станом на 11 жовтня 2024 року ОСОБА_1 вказану постанову поштою не отримав.

Згідно відомостей автоматизованої системи документообігу суду, реалізованої за допомогою комп`ютерної програми «Д-3» встановлено, що ОСОБА_1 дійсно на підставі поданої ним письмової заяви 07 жовтня 2024 року ознайомлювався з матеріалами справи № 491/789/24. Також судом встановлено, що копію постанови Одеського апеляційного суду від 13 травня 2024 року, якою постанову Ананьївськогорайонного судуОдеської областівід 27березня 2024року всправі №491/475/23було скасовано,а провадженняпо справізакрито напідставі п.1ч.1ст.247КУпАПу зв`язкуз відсутністюв діях ОСОБА_1 складу адміністративногоправопорушення,передбаченого ч.1ст.130КУпАП,яку отримав09жовтня 2024року.За наведенихобставин є підстави вважати, вказані в заяві причини пропуску звернення до суду, поважними.

Ухвалою суду від 22 жовтня 2024 року в справі відкрито провадження, прийнято рішення про здійснення розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Розгляд справи було призначено на 31 жовтня 2024 року. Також, у вказаній ухвалі роз`яснено відповідачам їх право подати відзив на позовну заяву, строк та порядок його подачі, а також наслідки неподання відзиву.

31 жовтня 2024 року ухвалою суду за клопотанням представника відповідача, Головного управління Національної поліції України в Одеській області, строк для подання відзиву на позовну заяву було продовжено та встановлено новий строк для його подання потягом десяти днів з дня отримання копії ухвали суду. Судове засідання було відкладено на 11 листопада 2024 року.

Копію ухвали суду про продовження строку для подання відзиву відповідач та його представник отримали 31 жовтня 2024 року. Це підтверджує довідка про доставку електронного листа (а.с.46).

У визначені судом строки, відзиву на позовну заяву відповідачем подано не було.

Позивач, ОСОБА_1 , та його представник адвокат, Юраш І.О., яка діє на підставі ордеру на надання правничої допомоги серії ВН № 1414273 від 11 жовтня 2024 року, в судове засідання не з`явились. Проте від представника позивача через канцелярію суду надійшла письмова заява, в якій просить судове засідання провести у відсутність позивача та представника позивача. На позовних вимогах наполягають та просять задовольнити в повному обсязі. Водночас в заяві представник позивача просить залишити без задоволення клопотання про витребування доказів (а.с.48).

Представник відповідача,Головного управління Національної поліції України в Одеській області, в судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку (а.с.46), причини неприбуття до суду не повідомив, відзиву на позов як і будь-яких доказів чи клопотань по справі не надав.

Відповідач, ОСОБА_2 , в судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку (а.с.47), причини неприбуття до суду не повідомив, заперечення проти позовної заяви не надав як і будь-яких доказів чи клопотань по справі не надав.

Частиною 1 ст. 268 КАС України визначено, що у справах, визначених статтями 273-277, 280-283, 285-289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур`єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв`язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 268 КАС України, учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на вебпорталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження в справі, дату, час та місце судового розгляду.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що відповідачів належним чином повідомлено про дату, час та місце розгляду справи, проте вони 11 листопада 2024 року в судове засідання не прибули, про причини не неприбуття до суду не повідомили, будь-яких заяв або клопотань від них на адресу суду не надходило.

Частиною 1 ст. 205 КАС України визначено, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ч. 3 ст. 268 КАС України, неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Взявши до уваги заяву представника позивача, неприбуття належним чином повідомлених про день, час та місце судового засідання відповідачів, оскільки їх неприбуття у такому випадку не перешкоджає розгляду справи по суті, з урахуванням положень ч. 1 ст.205 КАС України, суд вважає за можливе розглянути справу по суті за відсутності сторін.

Відповідно доположень ч.4ст.229КАС України,у зв`язку з неприбуттям в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд вивчивши позовну заяву та додані до неї матеріали, оцінюючи докази, які є в справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, доходить до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 2 КАС Українив справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, зокрема, чи прийнято оскаржуване рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцієюта законами України.

Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення, як це передбачено ст. 245 КУпАП, є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Поняття адміністративного правопорушення викладено в ч. 1 ст. 9 КУпАП, за змістом якої адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративні правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні, та інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Згідно з ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Відповідно доч.4ст.258КУпАП у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимогстатті 283 цього Кодексу.

В силу положень ст. 222 КУпАПоргани Національної поліції розглядають, в тому числі, справи про правил дорожньогоруху,правил паркуваннятранспортних засобів,правил,що забезпечуютьбезпеку рухутранспорту,правил користуваннязасобами транспорту (зокрема, ч.ч. 1,2, 3, 5, 6,8,10і11ст. 121,ст.ст. 121-1,121-2,ч.ч. 1 і 2 ст. 121-3, ч.ч.1-4,6і7ст. 122,ч. 1 ст. 123,ст.ст. 124-1,125, ч.ч. 1,2і4ст. 126) тощо. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Відповідно до ст. 283 КУпАП орган (посадова особа), розглянувши справу про адміністративне правопорушення, виносить постанову по справі.

Відповідно до п. 24постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті»встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст.283і284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Отже, одним із принципів, яким повинно відповідати рішення суб`єкта владних повноважень у публічно-правових відносинах щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, є принцип обґрунтованості.

Принцип обґрунтованості прийнятого рішення, тобто прийняття рішення з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, вимагає від суб`єкта владних повноважень (в тому числі, при притягненні особи до адміністративної відповідальності) враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих рішень, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення суб`єкта владних повноважень, в тому числі рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, повинно бути вмотивованим.

В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.

Судом встановлено, що 13 вересня 2024 року інспектором з РПП СПД № 1 ВП № 1 Подільського районного управління поліції ГУНП в Одеській області Каліним Миколою Васильовичем винесена постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ББА № 255128 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАПіз застосуванням штрафу в розмірі 20400 гривень, в якій зазначено, що о 13 годині 54 хвилин рухаючись в с. Шимкове по вул. Центральна, водій ОСОБА_1 керував автомобілем RENAULT KANGOO д/н НОМЕР_1 , будучи позбавленим права керування транспортним засобом за рішенням суду № 491/475/23 від 27 березня 2024 року, також був не пристебнутий паском безпеки, під час зміни напрямку руху не ввімкнув правий світловий покажчик повороту (при зупинці), був відсутній поліс обов`язкового страхування, не мав при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом, чим порушив п.2.1а, п.2.3.в, п.9.3, п.2.1ґ, п.2.9 ПДР, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 126, ч. 2 ст. 122, ч. 5 ст. 121, ч. 4 ст. 126 КУпАП.

Частиною 1 ст. 36 КУпАП визначено, що при вчиненні однією особою двох або більше адміністративних правопорушень адміністративне стягнення накладається за кожне правопорушення окремо.

Частиною 2 ст. 36 КУпАП встановлено, що якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.

Згідно п. 3 розділу V Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ від 07 листопада 2015 року № 1395, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим самим поліцейським, стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.

Положеннями ч. 4 ст. 126КУпАПпередбачена відповідальність за керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.

Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126КУпАПз врахуванням вимог ч. 2 ст. 36 КУпАП.

Судом досліджено надані позивачем копії:

- постанови Ананьївського районного суду Одеської області від 27 березня 2024 року в справі № 491/475/23, якою позивача було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000 (сімнадцять тисяч) гривень позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік (а.с.11-14);

- постанови Одеського апеляційного суду від 13 травня 2024 року, якою постанову Ананьївського районного суду Одеської області від 27 березня 2024 року в справі №491/475/23 було скасовано, а провадження по справі закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАПу зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП (постанова набрала законної сили в день її винесення, тобто 13 травня 2024 року) (а.с.15-17), та встановлено, що на дату складення оскаржуваної постанови серії ББА № 255128 - 13 вересня 2024 року ОСОБА_1 не був позбавлений права керування транспортними засобами.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78цього Кодексу.

Водночас відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, обов`язок доказування правомірності складання постанови про адміністративне правопорушення, наявності в діях особи складу правопорушення покладено законом на відповідача.

Конституційний Суд України в рішенні від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правовій презумпції, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (п. 4.1).

Верховний суд в постанові від 08 липня 2020 року по справі № 463/1352/16-а, в якій зазначив, що «процесуальний обов`язок щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності відповідно до положень чинного на момент виникнення спірних правовідносин процесуального законодавства покладено на відповідача як на суб`єкта владних повноважень.

В практиці Європейського Суду з прав людини існує тенденція поступової універсалізації понять «обвинувачення за адміністративним проступком» та «обвинувачення, які мають ознаки злочину», залежно від ступеня їх суспільної небезпеки (рішення у справі «Лутц проти Німеччини», «Отцюрк проти Німеччини», «Девеєр проти Бельгії», «Адольф проти Австрії» та інші), отже, адміністративне обвинувачення має бути доведено державою, в особі уповноважених на те посадових осіб, а тому особа, яка притягається до адміністративної відповідальності не зобов`язана доводити свою невинуватість.

Таким чином, оскільки у даному разі оскаржується рішення суб`єкта владних повноважень, обов`язок щодо доказування правомірності цього рішення законодавством покладено на відповідача.

Однак, відповідач цього обов`язку не виконав.

Відповідно до ст. 62 Конституції України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

В силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Згідно зі ст. 7 КУпАПніхто не може бути підданим заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.

З тексту постанови не вбачається, що були з`ясовані усі обставини справи. В оскаржуваній постанові серії ББА № 255128 від 13 вересня 2024 року відсутні посилання на докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення позивачем адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 126, ч. 2 ст. 122, ч. 5 ст. 121, ч. 4 ст. 126 КУпАП.

Враховуючи вище наведене, суд приходить до висновку про обґрунтованість доводів позивача щодо наявності суттєвих порушень при винесенні відповідачем відносно нього постанови про адміністративне правопорушення від 13 вересня 2024 року.

Згідно ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень в справах про притягнення до адміністративної відповідальності суд має право, зокрема скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Підставами для закриття провадження в справі про адміністративне правопорушення у відповідності до статей 284 та 247КУпАПє, зокрема відсутність події та складу адміністративного правопорушення.

Таким чином, оскільки в судовому засіданні було встановлено те, що з оскаржуваної постанови не вбачається наявність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, за яке його було притягнуто до відповідальності, а відповідачем жодного доказу на підтвердження цього (як на правомірність прийнятого рішення) надано не було, суд приходить до висновку про наявність підстав для закриття провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно позивача.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС Україниякщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Звертаючись до суду з адміністративним позовом, позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 605,60 гривень, що підтверджується наявною квитанцією в матеріалах справи (а.с.1).

Оскільки позовна заява ОСОБА_1 підлягає задоволенню, з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 605,60 грн.

На підставі викладеного, керуючисьст.ст. 121,122,126 КУпАП, ст.ст.72, 77, 139, 244 -246, 262,286 КАС України, ст. 62 Конституції України, суд

УХВАЛИВ

Поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України в Одеський області та інспектора з РПП СПД № 1 ВП № 1 Подільського районного управління поліції ГУНП в Одеській області Каліна Миколи Васильовича про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення задовольнити.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ББА № 255128, винесену 13 вересня 2024 року інспектором зРПП СПД№ 1ВП №1Подільського районногоуправління поліціїГУНП вОдеській областіКаліним МиколоюВасильовичемпро притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126, ч.5 ст.121, ч.2 ст.122, ч. 4 ст. 126 КУпАП, та з урахуванням п.2ст. 36 КУпАПзастосоване остаточне покарання за ч.4ст.126КУпАП у виді штрафу в розмірі 20400 (двадцять тисяч чотириста) гривень 00 коп., та провадження в справі про адміністративне правопорушення закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції України в Одеський області, місцезнаходження згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань: 65080, Одеська область, м. Одеса, вул. Академіка Філатова, буд. 15А, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 40108740, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Вербове Ананьївського району Одеської області; місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 ; паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 , виданий 19 грудня 2011 року Ананьївським РВ ГУМВС України в Одеській області; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 , понесені ним судові витрати у виді судового збору в розмірі 605 (шістсот п`ять) гривень 60 коп..

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

У відповідності до п.п. 15.5 п. 1 Розділу VІІ Перехідних положень КАС України в новій редакції, до визначенняПоложенням проЄдину судовуінформаційно-комунікаційнусистему та/абоположеннями,що визначаютьпорядок функціонуванняїї окремихпідсистем (модулів),можливості вчиненняпередбачених цимКодексом дійз використаннямпідсистем (модулів)Єдиної судовоїінформаційно-комунікаційноїсистеми апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, тобто вданому випадкучерез Ананьївськийрайонний судОдеської області. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляд.

Відомості про сторін у справі на виконання п. 4 ч. 5 ст. 246 КАС України:

Позивач: Представник позивача адвокат:Чупринчук Віктор Миколайович, місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 ОСОБА_3 , місцезнаходження: АДРЕСА_3 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_4 Відповідач 1: Відповідач 2:Головне управління Національної поліції України в Одеський області, місцезнаходження згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань: 65080, Одеська область, м. Одеса, вул. Академіка Філатова, буд. 15А; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 40108740 ОСОБА_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_4 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: не надано

Копію рішення суду невідкладно вручити/надіслати учасникам справи в порядку, встановленомуст. 251КАС України

Суддя О.О. Желясков

Рішення набуло законної сили "__"