Рішення
від 08.11.2024 по справі 502/1003/24
КІЛІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 502/1003/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2024 року м. Кілія

Кілійський районний суд Одеської області

у складі:

головуючого судді Масленикова О.А.

за участю:

секретаря судового засідання Скрипкіної А.Ю.

представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2

до

ОСОБА_3 ,

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача:

Служба у справах дітей Вилківської міської ради Ізмаїльського району Одеської області

про

позбавлення батьківських прав

В С Т А Н О В И В :

Представник позивача ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом на обґрунтування якого вказав, що 26 травня 2016 року між позивачем ОСОБА_2 та відповідачем ОСОБА_3 було укладено шлюб та під час перебування у шлюбі у сторін народився син: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням суду від 27.02.2024 р. шлюб між сторонами було розірвано.

Як зазначив представник позивача, наразі матір не приділяє належної уваги сину, ним займається виключно батько. Вже кілька місяців відповідач проживає окремо від позивача та сина і з дитиною в цей період часу не бачиться.

Позивач вважає, що відповідач, як матір дитини, фактично самоусунулася від виховання дитини, що приносить страждання не лише позивачу, а й дитині, у зв`язку з чим позивач вважав за належне звернутися до суду з позовом про позбавлення відповідача батьківських прав.

Таким чином, з посиланням на норми Конвенції про права дитини, Закону України «Про охорону дитинства» та, зокрема, на ст. 164 СК України, представник відповідача, вказуючи на обставини злісного ухилення відповідача від виконання своїх обов`язків по вихованню й утриманню житини, яке має місце тривалий час, просив суд ухвалити рішення, яким задовольнити позов та позбавити відповідача ОСОБА_3 батьківських прав відносно сина ОСОБА_4 .

Ухвалою судді від 14.05.2024 р. за даним позовом було відкрито провадження у справі та призначене підготовче судове засідання.

30.07.2024 р. судом було отримано висновок органу опіки та піклування, складений відповідно до ухвали судді від 14.05.2024 р.

27.08.2024 р. до суду надійшла заява представника третьої особи служби у справах дітей Вилківської міської ради Ізмаїльського району Одеської області про розгляд справи за відсутності представника служби у справах дітей.

Ухвалою суду від 02.09.2024 р. підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду по суті на 23.09.2024 р.

20.09.2024 р. та 07.11.2024 р. до суду надійшли заяви відповідача ОСОБА_3 , відповідно до якої вона зазначила, що не заперечує проти задоволення позовних вимог та просить проводити розгляд справи без її участі на підставі наявних в матеріалах справи документів.

В ході судового розгляду в судовому засіданні представник позивача підтримав поданий позов та просив суд його задовольнити з підстав, наведених ним у позовній заяві.

Відповідаючи на питання суду щодо доцільності з`ясування думки дитини щодо позбавлення її матері батьківських прав, представник позивача вважав за недоцільне з`ясування такої думки.

З наданих суду та досліджених в ході розгляду справи доказів суд встановив наступні фактичні обставини та зміст спірних правовідносин:

Сторони по справі, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є батьками малолітньої дитини сина, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що Одеським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області складено актовий запис № 11295 та видано свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 від 06.12.2016 р. /а.с. 9/.

Зміст правовідносин сторін щодо позбавлення відповідача батьківських прав зводиться до відсутності спору між сторонами з цього питання, оскільки відповідач, згідно поданої нею заяви, не заперечує проти позбавлення її батьківських прав, тобто, фактично, визнає позов.

Відповідно до висновку органу опіки та піклування, затвердженого рішенням виконавчого комітету Вилківської міської ради Ізмаїльського району Одеської області 28.06.2024 р. № 114, орган опіки та піклування виконавчого комітету Вилківської міської ради Ізмаїльського району Одеської області вважає недоцільним позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відносно малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 /а.с. 42-48/. Як вбачається з відповідного висновку, в його основу органом опіки та піклування було покладено відомості з навчального закладу про те, що батьки приділяють належну увагу та турботу дитині, мати відвідує батьківські збори, приводить та забирає ОСОБА_5 зі шкоди, класний керівник ніколи не бачив матір в стані алкогольного сп`яніння, а також орган опіки та піклування врахував довідку ВП № Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області про відсутність випадків порушення законодавства з боку відповідача стосовно свого сина. Крім того, позивач, крім власних слів, не зміг надати підтверджень винної поведінки матері щодо невиконання нею батьківських обов`язків і доказів такої поведінки органу опіки та піклування не надано; крім того, сторони по справі після розлучення проживають однією сім`єю.

З додано до відповідного висновку акта обстеження умов проживання родини позивача встановлено, що дитина любить та поважає обох батьків та вважає, що батько і матір належним чином виконують батьківські обов`язки.

Допитаний за клопотанням представника позивача свідок ОСОБА_6 дав показання про те, що знайомий з позивачем по справі по спільній роботі зі збирання меблів з 2022 року. Позивач інколи не виходив на роботу, пояснюючи, що має залишатися вдома з дитиною, оскільки її матір вживає алкогольні напої. У зв`язку з цим позивач пропускав роботу та свідок тричі бачив дружину позивача у стані алкогольного сп`яніння. Свідок також за проханням позивача підвозив його та вони разом забирали дитину від матері. Восени цього року свідок повідомив позивачеві, що в таких умовах неможливо працювати і з того часу працює один, а позивач зареєструвався як фізична особа-підприємець.

При ухваленні рішення суд керувався наступними правовими нормами:

Згідно з ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст.150 Сімейного кодексу батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 164 СК України, батьки можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Саме на таких підставах ґрунтується поданий представником позивача позов.

На підставі тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України можна зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори як кожен окремо, так і в сукупності можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є крайньою мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).

Пунктами 1, 3 статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини. Держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 07 грудня 2006 року № 31111/04 у справі "Хант проти України" зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі "Olsson v. Sweden" (№ 2) від 27 листопада 1992 року, серія A, № 250, ст. 35-36, § 90) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини (рішення у справі "Johansen v. Norway" від 07 серпня 1996 року, § 78).

Право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункт 47 рішення ЄСПЛ у справі "Савіни проти України", пункт 49 рішення ЄСПЛ у справі "Хант проти України").

Тобто в такому випадку вирішення питання про позбавлення відповідача батьківських прав охоплюється статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободі є втручанням у їх право на повагу до свого сімейного життя, яке, у свою чергу, не є абсолютним.

Ураховуючи особливості правовідносин, що склались між сторонами, суд, з однієї сторони, має розглянути правомірність втручання в право відповідача на повагу до сімейного життя, що гарантоване статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

З іншої сторони, обов`язковому дослідженню підлягає питання щодо забезпечення прав неповнолітньої дитини не розлучатися з батьками і врахування при цьому якнайкращих інтересів дитини (статті 1, 9 Конвенції про права дитини).

Статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано кожному право на повагу до свого сімейного життя.

Втручання у право на повагу до сімейного життя не становить порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо воно здійснене "згідно із законом", відповідає одній чи кільком законним цілям, про які йдеться в пункті 2, і до того ж є необхідним у демократичному суспільстві для забезпечення цих цілей (пункт 50 рішення ЄСПЛ у справі "Хант проти України").

ЄСПЛ у справі "Хант проти України" від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінки. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграф 57, 58).

У справі "Мамчур проти України" (заява № 10383/09) від 16 липня 2015 року ЄСПЛ вказав, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів, і залежно від обставин конкретної справи вони можуть відрізнятися.

Разом із тим, у рішенні ЄСПЛ від 11 липня 2017 року у справі "М. С. проти України", заява № 2091/13, суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (параграф 76). Крім того, у рішенні від 30 червня 2020 року "Ilya Lyapinv. russia" (заява № 70879/11) ЄСПЛ зауважив про те, що в інтересах дитини також забезпечити її розвиток у здоровому навколишньому середовищі, і батько не може мати права відповідно до статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вживати таких заходів, які могли б завдати шкоди здоров`ю та розвитку дитини. Найкращі інтереси дитини можуть, залежно від їх характеру і серйозності, превалювати над інтересами батьків.

Таким чином, для правильного вирішення справи суд повинен поставити на перше місце якнайкращі інтереси дитини, оцінка яких включає знаходження балансу між усіма елементами, потрібними для постановлення рішення. Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, тощо), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування потрібно вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Суд, оцінюючи досліджені докази враховує, що єдиним доказом неналежного виконання відповідачем своїх батьківських обов`язків є показання допитаного в ході судового розгляду свідка.

Разом з тим, суд також враховує, що відомості про зловживання відповідачем алкоголем не знайшли свого підтвердження в матеріалах, складених органом опіки та піклування, а доказів притягнення відповідача по справі до відповідальності за неналежне виконання батьківських обов`язків, чи будь-яких інших належних та допустимих доказів у їх сукупності, стороною позивача на виконання свого, передбаченого ч. 1 ст. 60 ЦПК України, обов`язку щодо доведення позовних вимог, матеріали, додані до позову, не містять.

Враховуючи, що позивачем не доведений факт умисного тривалого невиконання відповідачем своїх батьківських обов`язків, її винної поведінки, беручи до уваги зафіксовану органом опіки та піклування думку дитини щодо належного виконання батьками своїх батьківських обов`язків, суд приходить до висновку про відсутність підстав застосовувати до відповідача такий крайній захід впливу, як позбавлення її батьківських прав.

Що стосується заяви відповідача про не заперечення проти задоволення позовних вимог, суд приходить до висновку, що вона не має правового значення для висновку суду про відсутність підстав для задоволення позову з огляду на таке.

Згідно з частиною першою статті 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. Відповідно до частини четвертої статті 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Таким чином, суди не вправі покласти в основу свого рішення лише факт визнання позову відповідачем, не дослідивши при цьому обставини справи. Тобто повинно мати місце не лише визнання позову, а й законні підстави для задоволення позову (постанова Верховного Суду від 25 травня 2022 року у справі № 675/2136/19, провадження № 61-2251св22).

Враховуючи викладене суд дійшов висновку про необґрунтованість позову, у зв`язку з чим відмовляє в його задоволенні.

Керуючись ст. ст.2-13,81, 89,141, 258-259,264-265 ЦПК, ст. ст. 19, 150, п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України, суд

В И Р І Ш И В :

В позові ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Служба у справах дітей Вилківської міської ради Ізмаїльського району Одеської області про позбавлення батьківських прав відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 12.11.2024 р.

Суддя Кілійського районного суду О. А. Маслеников

СудКілійський районний суд Одеської області
Дата ухвалення рішення08.11.2024
Оприлюднено13.11.2024
Номер документу122940896
СудочинствоЦивільне
КатегоріяСправи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них про позбавлення батьківських прав

Судовий реєстр по справі —502/1003/24

Рішення від 08.11.2024

Цивільне

Кілійський районний суд Одеської області

Маслеников О. А.

Рішення від 08.11.2024

Цивільне

Кілійський районний суд Одеської області

Маслеников О. А.

Ухвала від 02.09.2024

Цивільне

Кілійський районний суд Одеської області

Маслеников О. А.

Ухвала від 26.08.2024

Цивільне

Кілійський районний суд Одеської області

Маслеников О. А.

Ухвала від 14.05.2024

Цивільне

Кілійський районний суд Одеської області

Маслеников О. А.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні