Рішення

від 05.11.2024 по справі 297/2722/24

БЕРЕГІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 297/2722/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2024 року м. Берегове

Берегівський районний суд Закарпатської області в особі головуючого МИХАЙЛИШИН В. М., за участю секретаря Балега Ю.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін за наявними у справі матеріалами цивільну справу за позовною заявою Берегівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Національної служби здоров`я України до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Комунальне некомерційне підприємство «Берегівська лікарня імені Бертолона Ліннера Берегівської міської ради» про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням (стягнення витрат на лікування особи, яка потерпіла від кримінального правопорушення),

ВСТАНОВИВ:

Берегівська окружна прокуратура,в інтересах держави в особі Національної служби здоров`я України, звернулася до Берегівського районного суду Закарпатської області з позовною заявою до ОСОБА_1 , третя особа,яка незаявляє самостійнихвимог щодопредмета споруна стороніпозивача Комунальненекомерційне підприємство«Берегівська лікарняімені БертолонаЛіннера Берегівськоїміської ради»про відшкодуванняшкоди,завданої кримінальнимправопорушенням (стягненнявитрат налікування особи,яка потерпілавід кримінальногоправопорушення)в розмірі7855,00гривень.

Позовна заява мотивована тим, що ухвалою Берегівського районного суду Закарпатської області від 16 квітня 2024 року у кримінальному провадженні за № 12023071060000610 по справі №297/580/24 ОСОБА_1 на підставі ст. 46 КК України звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України у зв`язку з примиренням винного з потерпілим, а кримінальне провадження закрито на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України. Так, у вказаному кримінальному провадженні судом було встановлено, що внаслідок дорожньо-транспортної події ОСОБА_2 , отримав тілесні ушкодження у вигляді забійних ран голови, верхніх та нижніх кінцівок, забійна черепно-мозкова травма, струс головного мозку, які відносяться до легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров`я, та тілесні ушкодження у вигляді переломів шийки правої лопатки із зміщенням, ліктьового відростка ліктьової кістки із зміщенням, кісток правої гомілки в середній третині, які відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, як таких, що викликали тривалий розлад здоров`я, який перевищує період більше 21 доби. У зв`язку з отриманими тілесними ушкодженнями потерпілий ОСОБА_2 перебував на стаціонарному лікуванні у ортопедо-травматологічному відділенні КНП «БЕРЕГІВСЬКА ЛІКАРНЯ ІМЕНІ БЕРТОЛОНА ЛІННЕРА БЕРЕГІВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ» з 07.11.2023 року по 09.11.2023 року (2 ліжко-дні). Відповідно до відповіді КНП «БЕРЕГІВСЬКА ЛІКАРНЯ ІМЕНІ БЕРТОЛОНА ЛІННЕРА БЕРЕГІВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ» вартість лікування потерпілого ОСОБА_2 за період його перебування в лікарні становить 7855 гривень 00 копійок.

НСЗУ є розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня та відповідальним виконавцем бюджетної програми. Тому, оскільки НСЗУ витратила державні (бюджетні) кошти при наданні медичних послуг лікування потерпілого, який перебував на стаціонарному лікуванні у період з 07.11.2023 року по 09.11.2023 року з вини ОСОБА_1 на підставі договору про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій, укладеного між НСЗУ та КНП «БЕРЕГІВСЬКА ЛІКАРНЯ ІМЕНІ БЕРТОЛОНА ЛІННЕРА БЕРЕГІВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ», дані кошти необхідно стягнути з відповідача та зарахувати до державного бюджету України.

Згідно ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до ч. 1 ст. 278 ЦПК України, відповідач відзив щодо позову не подав. Разом з цим, подав заяву, в якій просив провести розгляд справи без його участі, а також письмові заперечення на позовну заяву. У своїх запереченнях ОСОБА_1 просить відмовити у задоволенні позову, визнати вимоги лікарні необґрунтованими та такими, що суперечать законодавству України про безоплатну медичну допомогу. Відповідач вказує, що відповідно до Конституції України громадянам України гарантується надання безоплатної медичної допомоги в державних і комунальних закладах охорони здоров`я; позивач не надав жодних підтверджень реальних витрат, понесених на лікування потерпілого; позовну заяву подано до суду через півроку з моменту судового засідання; частина заявлених витрат може бути завищеною; на момент дорожньо-транспортної пригоди у нього була дійсна автоцивілка та відповідно страхова компанія мала покрити всі витрати, пов`язані з лікуванням потерпілого.

Представник Національної служби здоров`я України подав до суду клопотання про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Ухвалою Берегівського районного суду Закарпатської області від 21.06.2024 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін за наявними у справі матеріалами.

Вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що ухвалою Берегівського районного суду Закарпатської області від 16 квітня 2024 року кримінальне провадження № 12023071060000610 від 07.11.2023 року, за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України закрито у зв`язку з примиренням винного з потерпілим, звільнивши його від кримінальної відповідальності.

Зі змісту вказаної ухвали вбачається, що ОСОБА_1 обвинувачується в тому, що він 07.11.2023 року близько 06:00 години, керуючи технічно справним легковим автомобілем марки «AUDI A6», реєстраційний номер « НОМЕР_1 », на автомобільній дорозі М-24, в с. Яноші Берегівського району, Закарпатської області поблизу контрольного поста (КРП) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 », ІНФОРМАЦІЯ_3 , діючи необережно, в порушення вимог п.п. 12.3, 12.6; 12.9 «б» та 1.10 (в частині визначення поняття «небезпека для руху») Правил дорожнього руху України, згідно яких: п.12.3 - «у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди»; п.12.6 - «поза населеними пунктами на всіх дорогах та на дорогах, що проходять через населені пункти, позначені знаком 5.47, дозволяється рух із швидкістю: а) автобусам (мікроавтобусам), що здійснюють перевезення організованих груп дітей, легковим автомобілям з причепом і мотоциклам - не більше 80 км/год.; б) транспортним засобам, якими керують водії із стажем до 2 років, - не більше 70 км/год.; в) вантажним автомобілям, що перевозять людей у кузові, та мопедам, - не більше 60 км/год.; г) автобусам (за винятком мікроавтобусів) - не більше 90 км/год.; ґ) іншим транспортним засобам: на автомобільній дорозі, що позначена дорожнім знаком 5.1 - не більше 130 км/год., на автомобільній дорозі з окремими проїзними частинами, що відокремлені одна від одної розділювальною смугою - не більше 110 км/год., на інших автомобільних дорогах - не більше 90 км/год.»; п.12.9 «б» - «водієві забороняється перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4-12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31, або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту "и" пункту 30.3 цих Правил»; п.1.10 «небезпека для руху - зміна дорожньої обстановки (у тому числі поява рухомого об`єкта, який наближається до смуги руху транспортного засобу чи перетинає її) або технічного стану транспортного засобу, яка загрожує безпеці дорожнього руху і змушує водія негайно зменшити швидкість або зупинитися», та вимогами дорожніх знаків 3.29 «Обмеження максимальної швидкості 40 км/год. та 5 км/год.», згідно яких водій повинен вести свій автомобіль зі швидкістю не більше 40 км/год. в зоні дії відповідного знаку та зі швидкістю не більше 5 км/год. в зоні дії відповідного знаку, а також дорожнього знаку 3.41 «Контроль», згідно якого забороняється проїзд без зупинки перед контрольними пунктами (дорожня станція патрульної поліції, карантинний пост, прикордонна зона, закрита територія, пункт оплати проїзду на платних дорогах тощо) не врахував дорожні умови та обстановку, проявляючи злочинну самовпевненість, легковажно розраховуючи на запобігання дорожньо-транспортної події, маючи об`єктивну можливість оцінити дорожні умови та дорожню обстановку, рухаючись з перевищенням допустимої швидкості, здійснив наїзд на інспектора прикордонної служби 2 категорії оператора засобів протидії БППЦ відділення повітряної розвідки відділу прикордонної служби (тип С) НОМЕР_2 прикордонного загону сержанта ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , прирядженого до відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип Б) НОМЕР_3 прикордонного загону на посаду старшого прикордонного наряду «Контрольний пост», який в цей момент здійснював контроль за дотриманням правил прикордонного режиму та виконання інших завдань та знаходився в районі роздільної смуги, яка розділяє транспортні потоки протилежних напрямків на дорогах, в результаті чого здійснив наїзд на останнього.

Внаслідок дорожньо-транспортної події ОСОБА_2 , отримав тілесні ушкодження у вигляді забійних ран голови, верхніх та нижніх кінцівок, забійна черепно-мозкова травма, струс головного мозку, які відносяться до легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров`я, та тілесні ушкодження у вигляді переломів шийки правої лопатки із зміщенням, ліктьового відростка ліктьової кістки із зміщенням, кісток правої гомілки в середній третині, які відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, як таких, що викликали тривалий розлад здоров`я, який перевищує період більше 21 доби. Вказані тілесні ушкодження виникли від дії тупих твердих предметів по ударному механізму спричинення, або внаслідок співударяння з тупими предметами, напрямком дії сил перпендикулярно, при цьому в момент первинного контактування автомобіля з потерпілим, останній знаходився у вертикальному, або близькому до такого положенні та був повернутий правою половиною тулубу до рухаючогося транспортного засобу, що підтверджуються висновком судово-медичної експертизи № 136/Б від 29.12.2023 року.

Згідно висновку судової інженерно-транспортної автотехнічної експертизи №17/01 від 27.01.2024 року в даній дорожній обстановці, в діях водія автомобіля марки «AUDI A6», реєстраційний номер « НОМЕР_1 », ОСОБА_1 вбачається невідповідність вимогам пунктів п.п. 12.3, 12.6; 12.9 «б» та 1.10 (в частині визначення поняття «небезпека для руху») Правил дорожнього руху України, вимогами дорожніх знаків 3.29 «Обмеження максимальної швидкості» та 3.41 «Контроль», які з технічної точки зору знаходяться в причинно-наслідковому зв`язку з фактом настання дорожньо-транспортної пригоди та її наслідками.

Згідно листа від 13.06.2024 року №1189 КНП «БЕРЕГІВСЬКА ЛІКАРНЯ ІМЕНІ БЕРТОЛОНА ЛІННЕРА БЕРЕГІВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ» ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , перебував на стаціонарному лікуванні в ортопедо-травматологічному відділенні у період з 07 листопада 2023 року по 09 листопада 2023 рік (2 ліжко-дні). Кошти отримані від Національної служби здоров`я України відповідно до Договору №2103-Е123-Р000 по пакету медичних послуг «Хірургічні операції дорослим та дітям у стаціонарних умовах» за пролікований випадок ОСОБА_2 склали 7855,00 грн..

З приводу представництва прокурором інтересів Національної служби здоров`я України, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

За змістом ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до ч. 3 ст. 56 ЦПК України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Згідно ч. 4 ст. 56 ЦПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

У Рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі № 1- 1/99 вказано, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, тому прокурор у кожному конкретному випадку з посиланням на законодавство самостійно визначає, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначають з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Верховний суд у складі колегії суддів об`єднаної палати у постанові від у справі № 924/1256/17 зробив висновок, що наведене Конституційним Судом України розуміння поняття «інтереси держави» має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».

Європейський суд з прав людини у справі «Менчинська проти Російської Федерації» висловив таку позицію: «сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, у разі захисту інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідне правопорушення зачіпає інтереси значного числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави».

Згідно зі ст. 18 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я», фінансове забезпечення охорони здоров`я може здійснюватися за рахунок коштів Державного бюджету України та місцевих бюджетів, коштів юридичних та фізичних осіб, а також інших джерел, не заборонених законом.

Кошти Державного бюджету України та місцевих бюджетів, призначені на охорону здоров`я, використовуються, зокрема, для забезпечення медичної та реабілітаційної допомоги населенню, фінансування державних цільових і місцевих програм охорони здоров`я та фундаментальних наукових досліджень у цій сфері.

Фінансове забезпечення державних та комунальних закладів охорони здоров`я бюджетних установ здійснюється відповідно до бюджетного законодавства.

Відповідно до ст. 87 Бюджетного кодексу України до видатків, що здійснюються з Державного бюджету України, належать видатки на охорону здоров`я, зокрема на програму державних гарантій медичного обслуговування населення, а тому несплата коштів відповідачем суттєво зачіпає інтереси держави у зв`язку з недоотриманням коштів для фінансування зазначених цілей.

Відповідно до ст. 89 Бюджетного кодексу України, видатки на фінансування лікарні широкого профілю, оплату комунальних послуг та енергоносіїв комунальних закладів охорони здоров`я, які належать відповідним територіальним громадам, для забезпечення надання медичних послуг за програмою державних гарантій медичного обслуговування населення здійснюються за рахунок коштів місцевого бюджету, а тому несплата коштів відповідачем суттєво зачіпає інтереси держави у зв`язку з недоотриманням коштів для фінансування закладів охорони здоров`я.

Держава бере участь у формуванні доходів бюджетів місцевого самоврядування, фінансово підтримує місцеве самоврядування.

З урахуванням наведеного, спірні правовідносини, які виникають при здійсненні діяльності у бюджетній сфері, зачіпають інтереси держави та є порушенням загальнодержавних інтересів.

Частиною 4 статті 13 Конституції України визначено, що держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом.

Невідшкодування витрат, здійснених КНП «БЕРЕГІВСЬКА ЛІКАРНЯ ІМЕНІ БЕРТОЛОНА ЛІННЕРА БЕРЕГІВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ» за рахунок Державного бюджету України на стаціонарне лікування потерпілого від злочину ОСОБА_2 , призводить до порушення інтересів держави у сфері дотримання прав і свобод людини і громадянина в галузі охорони здоров`я, забезпечення пов`язаних з ними державних гарантій, що і є підставою звернення прокурора до суду на захист державних інтересів.

Оскільки Національна служба здоров`я України, не звернулася самостійно до суду із позовами про відшкодування понесених витрат закладами охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочину, вказане свідчить про неналежне здійснення захисту інтересів держави, а відтак, у прокурора виникає право на звернення із позовною заявою до суду на захист державних інтересів, оскільки вказана бездіяльність позивачів призводить до ненадходження коштів до державного та обласного бюджетів. Таким чином, єдиною можливістю захистити державні інтереси є звернення прокурора до суду з відповідним позовом про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину з відповідача. Таке звернення до суду є виправданим, оскільки в даному випадку захисту потребують державні інтереси. Дані спірні правовідносини, які виникають при здійсненні діяльності у бюджетній сфері, зачіпають інтереси держави та є порушенням загальнодержавних інтересів, що у відповідності до ст. 131-1 Конституції України покладає на прокурора обов`язок представництва в суді.

У відповідності до статті 1 Закону України «Про прокуратуру» прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції, зокрема, з метою захисту загальних інтересів суспільства та держави.

Відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину можливо лише тоді, коли є причинний зв`язок між злочинними діями чи бездіяльністю винної особи та перебуванням потерпілого на такому лікуванні.

Тобто, витрати на лікування потерпілого заклад поніс у зв`язку із злочином, вчиненим відповідачем ОСОБА_1 в с. Яноші Берегівського району, Закарпатської області, що перебуває під територіальною юрисдикцією Берегівської окружної прокуратури Закарпатської області.

На час розгляду судом кримінального провадження щодо ОСОБА_1 цивільний позов, у порядку ст. 128 КПК України, прокурором не заявлявся.

Згідно з п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 07.07.1995 року № 11 «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат» обов`язковому з`ясуванню і вирішенню підлягають питання про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину. Не вирішення даного питання призведе до безпідставного звільнення винних осіб від цієї матеріальної відповідальності.

Наказом Генерального прокурора № 309 від 30.09.2021 року «Про організацію діяльності прокурорів у кримінальному провадженні» на керівників прокуратур покладено обов`язок забезпечувати своєчасне вжиття заходів до відшкодування завданої кримінальним правопорушенням шкоди державним інтересам.

Пунктом 11.19 наказу Генерального прокурора № 309 від 30.09.2021 року прокурора зобов`язано пред`являти цивільні позови у кримінальному провадженні, за наявності підстав для представництва інтересів держави поза межами кримінального провадження вживати заходів, визначених окремим наказом Генерального прокурора.

Відповідно до ч. 7 ст. 128 Кримінального процесуального кодексу України особа, яка не пред`явила цивільного позову в кримінальному провадженні, а також особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред`явити його в порядку цивільного судочинства.

Право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надається Генеральному прокурору, його першому заступнику та заступникам, керівникам обласних та окружних прокуратур, їх першим заступникам та заступникам, прокурорам Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (частина перша статті 24 Закону України «Про прокуратуру»).

Враховуючи викладене, у керівника Берегівської окружної прокуратури є право на пред`явлення позову в інтересах держави в особі НСЗУ про стягнення витрат на стаціонарне лікування особи потерпілої від злочину, вчиненого ОСОБА_1 ..

Що стосується обґрунтування задоволення позовних вимог, суд зазначає наступне.

Статтею 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 1206 ЦК України, особа, яка вчинила злочин, зобов`язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров`я на лікування потерпілого від цього злочину, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого. Якщо лікування проводилося закладом охорони здоров`я, що є у державній власності, у власності Автономної Республіки Крим або територіальної громади, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету.

Тобто, законодавство покладає обов`язок відшкодувати кошти, витрачені закладом охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочину, саме на особу, яка вчинила злочин.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення», держава гарантує повну оплату згідно з тарифом за рахунок коштів Державного бюджету України надання громадянам необхідних їм медичних послуг та лікарських засобів, що передбачені програмою медичних гарантій.

Механізм використання коштів, передбачених у державному бюджеті за програмою «Реалізація програми державних гарантій медичного обслуговування населення» (КПКВК 2308060) визначено «Порядком використання коштів, передбачених у державному бюджеті на реалізацію програми державних гарантій медичного обслуговування населення», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1086 від 24.12.2019 року.

НСЗУ є розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня та відповідальним виконавцем бюджетної програми, зокрема на 2021, 2022, 2023 роки.

Згідно з Положенням про Національну службу здоров`я України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1101 від 27.12.2017 року, Національна служба здоров`я України (НСЗУ) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра охорони здоров`я, який реалізує державну політику у сфері державних фінансових гарантій медичного обслуговування населення.

Основними завданнями НСЗУ є:

1) реалізація державної політики у сфері державних фінансових гарантій медичного обслуговування населення за програмою державних гарантій медичного обслуговування населення (програма медичних гарантій);

2) виконання функцій замовника медичних послуг та лікарських засобів за програмою медичних гарантій;

3) внесення на розгляд Міністра охорони здоров`я пропозицій щодо забезпечення формування державної політики у сфері державних фінансових гарантій медичного обслуговування населення.

НСЗУ відповідно до покладених на неї завдань, зокрема: укладає, змінює та припиняє договори про медичне обслуговування населення та договори про реімбурсацію; здійснює заходи, що забезпечують цільове та ефективне використання коштів за програмою медичних гарантій; здійснює оплату згідно з тарифом за надані пацієнтам медичні послуги (включаючи медичні вироби) та лікарські засоби за договорами про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій.

Відповідно до п. 5 п. п. 14 Положення НСЗУ з метою організації своєї діяльності забезпечує в установленому порядку самопредставництво НСЗУ в судах та інших органах через осіб, уповноважених діяти від її імені, у тому числі через посадових осіб юридичної служби НСЗУ, а також забезпечує представництво інтересів НСЗУ в судах України та інших органах через представників.

Постановою Пленуму Верховного Суду України № 11 від 07 липня 1995 року «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат» зокрема п. 3 передбачено, що питання про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого вирішується згідно з «Порядком обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнення з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 545 від 16 липня 1993 року.

Згідно пункту 3 Порядку, визначена сума коштів на лікування потерпілого стягується судом з обвинуваченого або фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно-небезпечне діяння, при ухваленні вироку за позовом закладу охорони здоров`я або прокурора.

Аналогічні роз`яснення, також, містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України від 07 липня 1995 року за № 11 (із змінами і доповненнями) «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат», в пункті 6 якої роз`яснено, що звернути увагу судів на те, що відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину можливе лише тоді, коли є причинний зв`язок між злочинними діями чи бездіяльністю винної особи та перебуванням потерпілого на такому лікуванні.

Оскільки витрати на лікування потерпілого, обраховані закладом охорони здоров`я у відповідності до вимог Порядку обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнення з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 545 від 16 липня 1993 року, з урахуванням кількості ліжко-днів, проведених ним у стаціонарі та вартості витрат на його лікування в день, вказані витрати відповідачем не відшкодовані, тому суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог і стягнення з відповідача на користь держави в особі Національної служби здоров`я України коштів в розмірі 7855 гривень 00 копійок, витрачених на лікування потерпілого від кримінального правопорушення ОСОБА_2 ..

Керуючись ст.ст. 1166,1206 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 81, 141, 206, 263, 265, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Берегівської окружної прокуратури (м. Берегове, вул. І.Сечені, буд. 15, Закарпатської області, код ЄДРПОУ 02909967) в інтересах держави в особі Національної служби здоров`я України (м. Київ, просп. Степана Бандери, буд. 19, код ЄДРПОУ 42032422) до ОСОБА_1 (мешканця АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Комунальне некомерційне підприємство «Берегівська лікарня імені Бертолона Ліннера Берегівської міської ради» (м. Берегове, вул. Ліннера Бертолона, 2, Закарпатської області, код ЄДРПОУ 01992430) про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням (стягнення витрат на лікування особи, яка потерпіла від кримінального правопорушення) задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь держави в особі Національної служби здоров`я України (м. Київ, просп. Степана Бандери, буд. 19, код ЄДРПОУ 42032422) кошти, витрати на лікування потерпілої від кримінального правопорушення ОСОБА_2 в сумі 7855 (сім тисяч вісімсот п`ятдесят п`ять) гривень 00 копійок, які перерахувати в дохід Державного бюджету України (одержувач ГУК у м. Києві/Шевченківський район/24060300, код одержувача ЄДРПОУ 37993783, банк одержувача Казначейство України (ЕАП), розрахунковий рахунок UA978999980313080115000026011.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь держави судовий збір в розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) гривень 00 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга може бути подана до Закарпатського апеляційного суду.

Суддя Віталій МИХАЙЛИШИН