Рішення

від 06.11.2024 по справі 333/8956/23

КОМУНАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЗАПОРІЖЖЯ

Справа №333/8956/23

Провадження №2/333/1149/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2024 року м. Запоріжжя

Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючої судді Варнавської Л.О.,

за участю секретаря судового засідання Меркулової М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Комунарського районного суду м. Запоріжжя позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Районна адміністрація Запорізької міської ради по Комунарському району, як орган опіки та піклування, Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, про позбавлення батьківських прав, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача адвокат Мітіна І.В., яка діє в інтересах позивача ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 , треті особи: Районна адміністрація Запорізької міської ради по Комунарському району, як орган опіки та піклування, Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, відповідно до якого просить суд позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьківських прав відносно малолітньої доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Вимоги обгрунтовує тим, що 03 червня 2017 року ОСОБА_1 зареєструвала шлюб з відповідачем, ОСОБА_2 . Від шлюбу сторони мають неповнолітню дочку, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 16.04.2019 року шлюб зареєстрований із відповідачем було розірвано. Ухвалою Орджонікідзевського районного суду від 11.11.2022р. була виправлена описка в рішенні суду про розірвання шлюбу, а саме виправлено рік реєстрації шлюбу - 2017.

Під час шлюбу, ОСОБА_1 з ОСОБА_2 та донькою проживали у батьків позивача, яких відповідач обікрав, таємно викрав коштовності і кошти. Цей цинічний вчинок відповідача, привів до втрати почуттів поваги та любові, внаслідок чого з жовтня 2018р. позивач та відповідач припинили спільне проживання та подружні відносини, відповідач зібрав свої речі і пішов з дому, більше з донькою вони його не бачили.

З жовтня 2018 року, після припинення подружніх відносин з відповідачем дочка залишилась проживати разом із матір`ю та знаходиться повністю на її утримані. ОСОБА_1 займається вихованням дитини, піклується про неї, створила належні умови для проживання, виховання та розвитку дитини. Дитина забезпечена всім необхідним для належного розвитку.

ОСОБА_2 не виконує своїх обов`язків з виховання дитини, не спілкується з нею, не піклується про її фізичний і духовний розвиток, не цікавиться її вихованням, не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, не виявляє інтересу до внутрішнього світу дитини, не створює умов для отримання нею освіти. Аліменти відповідач сплачує не в повному обсязі, має заборгованість в розмірі 53 852, 78 грн.

Усі обов`язки щодо доньки позивач виконує самостійно, без участі батька. У позивача постійно виникають перешкоди у вирішені цивільно-правових питань пов`язаних із захистом законних прав та інтересів дитини.

За місцем проживання позивача та її доньки створені всі необхідні умови для навчання, харчування, відпочинку дитини. ОСОБА_1 піклується про стан її здоров`я, фізичний та інтелектуальний розвиток. Позивач має постійне місце роботи.

12.09.2023року позивач зареєструвала шлюб з ОСОБА_4 та змінила прізвище з « ОСОБА_5 » на « ОСОБА_6 ». Її чоловік вже близько 5-ти років допомагає їй у вихованні доньки, дуже любить її, вона його вважає своїм батьком.

Ухвалою суду від 27.06.2024 року цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Районна адміністрація Запорізької міської ради по Комунарському району, як орган опіки та піклування, Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, про позбавлення батьківських прав, прийнято до провадження судді Варнавської Л.О.

Ухвалою суду від 29.08.2024 року у справі закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач ОСОБА_1 та представник позивача адвокат Мітіна І.В. у судове засідання не з`явились, в матеріалах справи наявне клопотання від представника позивача про розгляд справи без їх участі, просила суд задовольнити позовні вимоги, проти винесення заочного рішення не заперечувала.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлявся належним чином, будь-яких заяв, клопотань на адресу суду не надходило. Оскільки суд не має відомостей про причину неявки відповідача, повідомленого належним чином, відповідно до вимог ч.1 ст.280 Цивільно-процесуального кодексу України, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Представник районної адміністрації Запорізької міської ради по Комунарському району, як орган опіки та піклування ОСОБА_7 надала заяву про проведення судового засідання без участі представника.

Представник Служби у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації у судове засідання не з`явився, в матеріалах справи наявне клопотання про розгляд справи за відсутності представника. Просили суд прийняти рішення в інтересах дитини.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_8 зазначила про те, що є матір`ю ОСОБА_1 . Її донька мала відносини із ОСОБА_2 , вони спочатку зустрічались два роки, потім одружились, народилась донька - Майя. Подружжя разом із дитиною проживали у ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_1 . Свідок випадково виявила зникнення грошей та золота. Запросила батьків ОСОБА_2 , пояснила їм все. Його батьки сказали що раніше і у них були такі випадки, він влазив у якийсь бізнес, а вони потім за нього все платили. Батьки ОСОБА_9 пообіцяла усе повернути ОСОБА_8 . Після цього ОСОБА_8 попросила дітей проживати окремо від неї. ОСОБА_1 залишилась проживати із ОСОБА_8 , а ОСОБА_2 переїхав до своїх батьків (восени 2018 року). І після цього ОСОБА_2 більше не з`являвся. Ані він, ані його батьки протягом 7 років не цікавились дитиною. Місце його перебування свідок не знає. Онучка як батька ОСОБА_2 не знає. Утриманням дитини та її вихованням займається її донька із чоловіком. Чоловік доньки має намір усиновити Майю.

Свідок ОСОБА_10 у судовому засіданні пояснила, що вона є хрещеною доньки ОСОБА_1 . Із позивачем та відповідачем була знайома ще до їх одруження. Вони одружились у 2017 році, у цьому ж році 15 жовтня народилась Майя, і вони запропонували ОСОБА_10 бути хрещеною їх дитини. Після чергового приходу позивача та відповідача у гості до свідка, ОСОБА_10 помітила зникнення речей. Запідозрила причетність ОСОБА_11 у зникненні речей. Після цього випадку не запрошувала більше подружжя до себе. А потім виявилось що і у них в родинні почали зникати речі. Після цього подружжя вирішило розійтись (2018 р.) Більше свідок не бачила ОСОБА_2 . У 2023 році позивач зареєструвала шлюб із ОСОБА_4 . Вихованням дитини та її утриманням займаються ОСОБА_1 та її чоловік. У них склались добрі відносини. Чоловік ОСОБА_1 мас намір усиновити Майю, дитина називає його батьком. Батько дитини ОСОБА_2 та його батьки не цікавляться дитиною. Вони жодного разу не привітали дитину із днем народження.

Суд, врахувавши думку представника позивача, допитавши свідків, вивчивши матеріали справи та дослідивши письмові докази, приходить до наступних висновків.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Шлюб зареєстрований 03.06.2017 року між ОСОБА_12 та ОСОБА_2 було розірвано, що підтверджується заочним рішенням Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 16.04.2019 року та ухвалою Орджонікідзевеького районного суду м.Запоріжжя від 11.11.2022 року.

ІНФОРМАЦІЯ_3 народилась ОСОБА_3 . Батьками дитини зазначені ОСОБА_2 та ОСОБА_12 , що підтверджується свідоцтвом про народження дитини серії НОМЕР_1 виданого Запорізьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, актовий запис №241.

12.09.2023 року ОСОБА_4 та ОСОБА_12 зареєструвала шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 виданого Дніпровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), актовий запис № 1744. Прізвище після укладання шлюбу « ОСОБА_6 та ОСОБА_6 ».

Відповідно до характеристики з місця проживання, ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_4 проживає за адресою: АДРЕСА_2 з 1993 року. За роки проживання за даною адресою проявила себе виключно з позитивного боку. Скарг за період проживання не надходило. Громадянка самостійно виховує доньку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . За свідченням сусідів - працьовита, товариська та ввічлива. В побуті доброзичлива та чуйна. В неї міцна сім`я, вона займається вихованням дитини, донька завжди виглядає усміхненою та охайною. ОСОБА_12 зарекомендувала себе як зразкова громадянка, підтримую гарні стосунки як у сім`ї так і у спілкуванні з сусідами. Бере участь у громадських зборах і необхідних роботах, що проводяться на території ОСББ. В конфліктних ситуаціях із сусідами не помічена, навпаки - дружелюбна і контактна.

Згідно довідки виданої Дитячим центром « ІНФОРМАЦІЯ_5 » зазначено, що ОСОБА_13 є матір`ю ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 . На заняття ОСОБА_14 приводила і забирала мати ОСОБА_12 . Організаційні збори відвідувала мати, плату за заняття здійснювала також мати. Батько ОСОБА_2 до дитячого центру не приходив, контакту з адміністрацією школи та вихователями не підтримував.

Згідно інформації від 23.08.2023 року №2034/01-08 наданої Комунальним некомерційним підприємством «Центр первинної медико-санітарної допомоги №10» про учать батьків у піклуванні за дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на адвокатський запит ОСОБА_15 вбачається, що дитина у Центрі перебуває на обліку з народження. Декларація про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу укладена з лікарем педіатром Центру ОСОБА_16 . Дівчинка на огляди та профілактичні щеплення з`являється регулярно, в супроводі матері ОСОБА_12 . Мати виконує всі рекомендації лікарів, здійснює піклування про стан здоров`я дитини та догляд за нею. Батько ОСОБА_2 , до лікаря чи адміністрації закладу з приводу здоров`я доньки не звертався.

Відповідно до інформації наданої на адвокатський запит ОСОБА_15 , Закладом дошкільної освіти (ясла-садок) комбінованого типу №281 «Журавлик» Запорізької міської ради 21.08.2023 року №01-9/108 зазначено, що ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_3 є здобувачем освіти закладу з 2017 року. За вказаний період вихованням і піклуванням займалась мати ОСОБА_12 (приводила до дитячого садка, відвідувала батьківські збори, заняття, свята), виходила на зв`язок дистанційно (на період воєнного стану).

Умови проживання відповідача ОСОБА_2 , з`ясувати не вдалось. ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , але фактично там не мешкає. За адресою яка зазначена у позовній заяві: АДРЕСА_4 , відповідач також не мешкає, що підтверджується актами обстеження умов проживання від 27.12.2013 року та 10.01.2024 року складеного спеціалістами відділу по Комунарському району служби (управління) у справах дітей Запорізької міської ради. Вказаний контактний телефон зазначений у позовній заяві не відповідає, у мобільному за стосунку Telegram повідомлення не читає.

Відповідач ОСОБА_2 має заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 53852,78 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості зі сплати аліментів наданої Комунарськнм ВДВС у м.Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) від 28.08.2023 року.

Наразі ОСОБА_3 та ОСОБА_1 зареєстровані як внутрішньо переміщенні особи та проживають за адресою: АДРЕСА_5 , що підтверджується довідками про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 27.10.2022 року №3004-5002278285, №3004-5002278215.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частиною першою статті 3 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікована Україною 27 лютого 1991 року, дата набуття чинності для України 27 вересня 1991 року) визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Як міжнародні договори, так і національне законодавство в питаннях виховання дітей направлені на забезпечення найвищих інтересів дітей. У статтях 8, 9, 20 Конвенції про права дитини вживається термін „найкращі" інтереси дитини, а у ст. З зобов`язано усі державні та приватні установи, які займаються питаннями соціального забезпечення, суди, адміністративні та законодавчі органи у всіх діях щодо дітей приділяти першочергову увагу „як найкращому забезпеченню інтересів дитини".

У частині 2 ст. 1 Європейської конвенції про здійснення прав дітей записано: „предметом цієї Конвенції є підтримка - у найвищих інтересах дітей - їхніх прав...".

Стандарти Ради Європи у галузі прав людини виходять із того, що спілкування батька та дитини є ключовим моментом сімейного життя, що розуміється як зв`язок між близькими родичами. Батьківські права щодо дітей визнаються і захищаються ст..8 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, яка ратифікована Постановою ВР України №789 від 27.02.1991 р.. Сімейне життя, як розуміється в договірних країнах, охоплює широкий спектр прав батьків, пов`язаних з турботою і опікою над їх неповнолітніми дітьми.

Згідно зі ст. 150 СК України, батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов`язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.

Відповідно до ст. 155 СК України, здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватись на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Згідно ст.12 Закону України Про охорону дитинства виховання в сім`ї є першоосновою в розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Статтею 164 СК України встановлено вичерпний перелік підстав для позбавлення батьківських прав. Зокрема, нею передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

У преамбулі до Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікована Україною Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 р. № 789-XII) зазначено, що дитині для повного та гармонійного розвитку необхідно зростати в сімейному оточені. Згідно зі статтею 9 Конвенції Держави-учасниці дбають про те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їхньому бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи за судовим рішенням визначають відповідно до застосовного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в інтересах дитини. Вирішення такого питання може бути необхідним у тому чи іншому випадку, коли, наприклад, батьки жорстоко поводяться з дитиною чи не піклуються про неї.

Відповідно до ст.3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно з ст.18 Конвенції про права дитини батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Згідно зі ст.11 Закону України «Про охорону дитинства» сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Діти та батьки не повинні розлучатися всупереч їх волі, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в інтересах дитини і цього вимагає рішення суду, що набрало законної сили (ч.1 ст.14 Закону України «Про охорону дитинства»).

Із роз`яснень, наданих в п.п.15 та 16 Постанови Пленуму Верховного суду України №3 від 30.03.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» (зі змінами, внесеними згідно з Постановою Верховного Суду N 20 від 19.12.2008 року) вбачається, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, атому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

У матеріалах справи наявний висновок органу опіки та піклування Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації відповідно до якого вважають за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2

Згідно висновку наданого РА ЗМР по Комунарському району відповідно до якого встановлено, що ОСОБА_2 свідомо ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків відносно доньки ОСОБА_3 , 2017 року народження. Враховуючи рішення комісії з питань захисту прав дитини, в інтересах дитини, на підставі ст. ст. 19, 150, 155, 164 Сімейного кодексу України вважають за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відносно доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

На спростування викладеного відповідачем не надано належних та допустимих доказів.

У зв`язку з чим, суд приходить до висновку, що матеріали справи містять достатньо належних доказів на підтвердження винної поведінки відповідача та свідомого нехтування своїми обов`язками відносно власної дитини.

Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку про доведеність належними, допустимими, достатніми та достовірними доказами факту ухилення ОСОБА_2 від виконання своїх обов`язків по вихованню своєї дитини, яке виражається у тому, що він не відвідує дитину, не цікавиться її життям та розвитком, не забезпечує необхідне харчування, медичним доглядом, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення в дуже важливий для формування її особистості вік; не надає дитині доступ до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі і не може бути для дитини прикладом та авторитетом; не виявляє інтересу до внутрішнього світу дитини, не створює умови для отримання нею освіти. Відповідач не розуміє батьківського обов`язку, не виявляє ніяких батьківських почуттів, не займався та не займається вихованням та утриманням сина, не замислюється про долю дитини, її майбутнє.

Тому, оцінивши зібрані по справі докази, врахувавши встановлені судом обставини, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про застосування крайнього заходу впливу як позбавлення батьківських прав відповідача ОСОБА_2 у відношенні його малолісної доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки останній тривалий час не виконує своїх батьківських обов`язків та свідомо відмовився від такого права.

Згідно ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.51 Конституції України, Конвенцією про права дитини, ратифікованої Постановою Верховної Ради Української РСР від 27 лютого 1991 р. №789-XII, ст.ст.7, 84, 141, 180, 182, 184, 191 СК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України №3 від 15.05.2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», Законом України «Про охорону дитинства», ст.ст.4, 10, 11,280-283, ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Районна адміністрація Запорізької міської ради по Комунарському району, як орган опіки та піклування, Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, про позбавлення батьківських прав - задовольнити в повному обсязі.

Позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України у відношенні малолітньої доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , судовий збір в сумі 1073 грн. 60 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, мас право на поновлення пропущеного строку на поданні заяви про його поновлення - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду

Суддя Комунарського районного

суду м. Запоріжжя Л.О. Варнавська