Рішення

від 28.11.2007 по справі 20-9/087

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД 

МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем

України

РІШЕННЯ

"28" листопада 2007 р.

справа № 20-9/087

За позовом

суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1

до  Товариства з обмеженою відповідальністю

“Телерадіокомпанія “ЛІККОМ”

про стягнення 98908,00 грн.

                                  суддя Рибіна

С.А.

представники сторін:

позивача -

ОСОБА_2, посвідчення №2575/10 від 29.04.2004;

позивача -

ОСОБА_1. паспорт НОМЕР_1 виданий 08.10.1999;

відповідача

-Колягін В.В., довіреність № 22 від 26.11.2007.

Суть спору:

Суб'єкт підприємницької діяльності

ОСОБА_1звернувся  з  позовом 

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Телерадіокомпанія

“ЛІККОМ” про стягнення 98908,00 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує

невиконанням відповідачем зобов'язань за договором купівлі-продажу  № б/н від 30.11.2004.

Ухвалою суду від 23.04.2007

зупинено провадження у справі до розгляду справи №20-9/149 за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю “Телерадіокомпанія

“ЛІККОМ” до суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 про визнання недійсним

договору купівлі -продажу від 30.11.2004.

Рішенням господарського суду міста

Севастополя від 22.08.2007 по справі №20-9/149 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Севастопольського

апеляційного господарського суду від 29.10.2007 рішення господарського суду

міста Севастополя від 22.08.2007 залишено без змін, апеляційна скарга

Товариства з обмеженою відповідальністю “Телерадіокомпанія “ЛІККОМ”

залишена без задоволення.

Ухвалою від 13.11.2007 провадження

по справі поновлено, судовий розгляд призначений на 26.11.2007.

26.11.2007 позивач надав заяву про

збільшення позовних вимог (вх. № 51382), просить суд стягнути з відповідача на

свою користь  147944,41 грн., з яких:

96559,00 грн. -сума основного боргу, 23914,88 грн. -сума неустойки, 13904,49

грн. - сума інфляційного відшкодування, 4484,04 грн. -санкції у вигляді 3 %

річних, 2500,00 грн. -витрати по оплаті послуг адвоката, 5000,00 грн. -відшкодування

моральної шкоди, 1464,00 грн. -витрати по сплаті державного мита, 118,00 грн. -

витрати на  інформаційно-технічне

забезпечення судового процесу. Крім того, просить накласти арешт на рахунки

відповідача з метою забезпечення позову.

          Відповідачем надані відзиви (вх.

№8792, 51725), в яких він позовні та змінені позовні вимоги не визнає з тих

підстав, що підприємство не видавало довіреності на отримання товару, надана

позивачем довіреність на отримання товару за договором купівлі-продажу  № б/н від 30.11.2004 оформлена неналежним

чином, тому не може бути прийнята судом в якості доказу, який підтверджує факт

отримання товару відповідачем. Крім того, на думку відповідача, на довіреності

відсутній оригінал печатки товариства. Відповідач також заявив клопотання про

призначення та проведення судової експертизи з метою встановлення

оригінальності печатки та підпису на довіреності на отримання матеріальних

цінностей від 30.11.2004 (вх. № 51424).

В порядку статті 77 Господарського

процесуального кодексу України судовий розгляд відкладався, в судовому

засіданні оголошувалась перерва з 26.11.2007 до 28.11.2007.

В порядку статті 69 Господарського

процесуального кодексу України строк вирішення спору продовжений до 13.12.2007.

Згідно  ст. ст. 20, 22, 81-1 Господарського

процесуального кодексу України в судовому засіданні представникам сторін  роз'яснені процесуальні права та обов'язки.

За клопотанням представників

сторін, відповідно до статті 10 Конституції України, статті 10 Закону України

“Про судоустрій України”, пояснення та клопотання по справі надавалися ними

російською мовою.

          Заслухавши пояснення представників

сторін, дослідивши представлені докази, суд встановив:

30.11.2004 між суб'єктом

підприємницької діяльності ОСОБА_1(продавець) та Товариством з обмеженою

відповідальністю “Телерадіокомпанія “ЛІККОМ” (покупець) був укладений

договір купівлі-продажу (далі - Договір).

Згідно пункту 1.1 Договору

продавець зобов'язується передати у власність покупцеві обладнання та матеріали

для кабельного телебачення (в подальшому - товар), а покупець зобов'язаний

прийняти товар і сплатити за нього грошову суму, кількість і асортимент товару

зазначені в додатку № 1 до Договору, який є невід'ємною частиною цього

Договору.

Згідно п.п. 1.2 Договору загальна

вартість товару складає 96559,00 грн.

Відповідно до пункту 3.1 Договору

при отримані всього товару від продавця покупець зобов'язаний здійснити

розрахунок рівними долями (щомісячно) за поставлений товар до 01.05.2006. За

бажанням покупця може бути здійснено повне погашення боргу в будь-який час до

вказаної дати.

Пунктом 2.1.3 Договору встановлено,

що підтвердженням отримання товару покупцем є товарна накладна, яка підписана

матеріально-відповідальною особою покупця.

 Позивачем надані суду наступні товарні накладні,

в яких в якості постачальника вказано суб'єкт підприємницької діяльності

ОСОБА_1, отримувача -ТОВ “Телерадіокомпанія “ЛІККОМ” через ОСОБА_3:

-          № 565 від 17.12.2004 на суму 44152,82

грн., яка підписана ОСОБА_3

-          № 573 від 12.01.2005 на суму 52406,18

грн., яка підписанаОСОБА_3

          Матеріали справи містять довіреність,

яка була 30.11.2004 видана директором Товариства з обмеженою

відповідальністю “Телерадіокомпанія “ЛІККОМ” -Королевим Ю.В. на ім'я

ОСОБА_3на отримання матеріальних цінностей у відповідності із накладними, термін

дії встановлений до 31.01.2005.

Посадове становище особи, яка

підписала товарні накладні на підставі довіреності від 30.11.2004,

підтверджується копією витягу з трудової книжки, в якій зазначено, що

ОСОБА_3(ІНФОРМАЦІЯ_1) з 02.01.2003 по 06.03.2006 працював у Товаристві з

обмеженою відповідальністю “Телерадіокомпанія “ЛІККОМ” на посаді

заступника директора підприємства з адміністративно-господарської частині на

0,5 ставки.

Згідно пояснювальної записки

ОСОБА_3, він у вказаний період регулярно отримував від суб'єкта підприємницької

діяльності ОСОБА_1 обладнання та матеріали на підставі довіреності і товарних

накладних для забезпечення безперебійного функціонування діяльності Товариства

з обмеженою відповідальністю “Телерадіокомпанія “ЛІККОМ” (вх.

№13449).

Доводи відповідача про те, що

договір не був підписаний його директором не може бути прийнято судом з тих

підстав, що господарським судом міста Севастополя було розглянуто справу

№20-9/149-4/191-11/285-4/255 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю

„Телерадіокомпанія „ЛИККОМ” до суб`єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 про

визнання договору купівлі-продажу від 30.11.2004 недійсним, в якій позовні

вимоги ґрунтувалися на даних підставах. Рішенням господарського суду міста

Севастополя від 22.08.2007 по цій справі, яке залишено без змін постановою

Севастопольського апеляційного господарського суду від 29.10.2007, та набрало

законної сили 29.10.2007, у задоволені позову відмовлено.

Посилання відповідача на ті

обставини, що товарні накладні оформлені не належним чином, підписані не

повноважною особою та засвідчені фальшивою печаткою підприємства не можуть бути

прийняті судом, так як не підтверджуються належними та допустимими доказами в

порядку ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, відповідачем надана суду

копія заяви на ім'я начальника Гагарінського РВ УМВС України в місті

Севастополі полковника міліції Кірєєва А.І. з проханням провести перевірку з

питань втрати 01.02.2005 печатки підприємства -ТОВ “Телерадіокомпанія “ЛІККОМ”

(вх. №11434).

 Розглядаючи матеріали та клопотання про

призначення експертизи судом встановлено, що дата втрати печатки підприємства

(01.02.2005) не стосується періоду, за який позивачем стягується заборгованість,

печатка на документах, які підтверджують отримання товару, відповідає відтиску

печатці на договорі купівлі-продажу № б/н від 30.11.2004, який судом визнаний

дійсним з пояснень особи, яка отримала товар вбачається, що підпис на

документах належить йому, тому у суду немає підстав для призначення експертизи

з цих питань.

З вищевикладеного вбачається, що на

виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар, за який відповідач

не розрахувався, суму заборгованості в розмірі 96559,00 грн. відповідач не

сплатив.

Викладене стало підставою для

звернення позивача до суду з позовом про стягнення суми основного боргу з

урахуванням індексу інфляції, неустойки та санкцій, витрат по оплаті послуг

адвоката, відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до п. 4 Прикінцевих та

перехідних положень Цивільного кодексу України, прийнятого 16.01.2003 та пункту

4 Прикінцевих положень Господарського кодексу України дані кодекси

застосовуються до правовідносин, що виникли після набрання ними чинності, тобто

після 01.01.2004.  

Правовідносини між сторонами

виникли після 01.01.2004, тому при розгляді спору суд керується  Цивільним кодексом України  в редакції 2003 року та Господарським

кодексом України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526

Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином

згідно умов договору та вимог діючого законодавства, одностороння відмова від

виконання зобов'язання або зміна його умов не допускається,  якщо інше не встановлено договором чи

законом.

Відповідач в добровільному порядку

суму заборгованості не сплатив, у зв'язку з чим заборгованість за отриманий

товар в розмірі 96559,00 грн. підлягає стягненню з Товариства з

обмеженою відповідальністю “Телерадіокомпанія “ЛІККОМ” на користь

суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1

Позивачем заявлена до стягнення

сума інфляційного відшкодування в розмірі 13904,49 грн., 4484,04 грн. -санкції

у вигляді 3 % річних та неустойка в розмірі 23194,88 грн.

Суд, перевіривши розрахунок

заявлених до стягнення сум, вважає, що позовні вимоги суб'єкта підприємницької

діяльності ОСОБА_1 в частині стягнення інфляційного відшкодування, 3 % річних

та неустойки підлягають задоволенню частково на підставі наступного.

Відповідно до пункту 4.2 Договору

за несвоєчасну оплату за отриманий товар покупець несе відповідальність у

відповідності з діючим законодавством.

Згідно ч. 2 ст. 193 Господарського

кодексу України  кожна сторона повинна

прийняти всі міри, необхідні для належного виконання зобов'язань, враховуючи

інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій,

передбачених Господарським кодексом України, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який

прострочив виконання грошового зобов'язання, сплачує кредитору суму боргу з

урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочки, а також 3 %

річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків  не встановлений договором чи законом.

 Розрахунок санкцій в частині стягнення

інфляційного відшкодування, 3% річних здійснений позивачем у відповідності із

вищезазначеними нормами, перевірений судом. Вимоги позивача в частині стягнення

інфляційного відшкодування у розмірі 13904,49 грн.,  санкцій у вигляді 3 % річних у розмірі

4484,04 грн. суд визнає таким, що підлягають задоволенню.

 Згідно ст. 546, ст. 549, п.3 ст.611 Цивільного

кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки,

зокрема, сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше

майно, які боржник повинен передати кредитору у разі порушення боржником

зобов'язання.

Статтею 547 Цивільного кодексу

України встановлено, що забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у

письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання,

вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ст. ст. 3-4 Закону

України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових

зобов'язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих

коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, встановленому за погодженням

сторін.

Згідно Договору купівлі-продажу від

30.11.2004 сторонами не погоджено відповідальність за несвоєчасне виконання

грошових зобов'язань, тобто пені, тому суд не вбачає підстав для задоволення

вимог позивача щодо стягнення неустойки.

 Вимоги позивача про стягнення моральної шкоди

у сумі 5000,00 грн. також не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 23 Цивільного

кодексу України моральна шкода полягає у приниженні честі, гідності, а також

ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно Постанови Пленуму Верховного

суду України № 4 від 31.03.1995 встановлене  Конституцією та законами України  право на відшкодування моральної (немайнової)

шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів

юридичних осіб. Тому суди повинні забезпечити своєчасне, у повній відповідності

із Конституцією та законами України, вирішення справ, пов'язаних з

відшкодуванням такої шкоди.

Відповідно до ст. 9 Конституції

чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою

України, є частиною національного законодавства України. Зокрема, до них

належить ратифікована Верховною Радою України Конвенція про захист прав людини

та основних свобод, яка, як і інші міжнародні договори, підлягає застосуванню

при розгляді справ судами.

Під моральною шкодою слід розуміти

втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або

інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями

або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства

моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу

або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я,

у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих

споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під

слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість

продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими

людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Під немайновою шкодою, заподіяною

юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у

зв'язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування,

товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також

вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її

діяльності.

Згідно ст. 33, 34 Господарського

процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на

які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються

сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає

тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно

до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не

можуть бути підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивачем не надані суду будь-які докази приниження його честі, гідності

та ділової репутації та обґрунтування заявленої ним до стягнення суми моральної

шкоди.

Виходячи з наданих позивачем

доказів суд встановив, що обставини, які свідчили б про приниження відповідачем

ділової репутації суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, посягання на

фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошення комерційної

таємниці, зниження престижу та інші, відсутні.

Також необхідно зазначити, що

відповідно до частини першої статті 225 Господарського кодексу України, до

складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське

правопорушення, включається матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках,

передбачених законом. Компенсація моральної шкоди, завданої невиконанням

договору оренди, у діючому законодавстві не передбачена. Таким чином,

відповідальність особи, винної у невиконанні або неналежному виконанні

зобов'язання обмежується обов'язком відшкодувати завдані цим збитки та сплатою

неустойки.

Обов'язок відшкодування моральної

(немайнової) шкоди, передбачений Цивільним кодексом України,  пов'язаний 

із зобов'язанням, що виникає внаслідок 

заподіяння  шкоди,  а не із зобов'язанням, яке  виникає 

з  договору  чи 

з  інших підстав.  Виходячи з викладеного, у  випадках 

невиконання або неналежного виконання договірних зобов'язань відсутні підстави

для застосування до винної  сторони

статті 23 Цивільного кодексу України (Лист Вищого арбітражного суду України від

27.04.1995 № 01-8/281).

ОСОБА_1 звернувся в господарський

суд із даним позовом, як суб'єкт підприємницької діяльності, а тому судом не

приймаються до уваги посилання позивача на пошкодження його фізичного здоров'я

діями відповідача, так як відповідно до положень статті 1 Господарського

процесуального кодексу України це не може бути предметом розгляду у

господарському суді.

Таким чином, вимоги позивача про

відшкодування моральної шкоди з Товариства з обмеженою відповідальністю

“Телерадіокомпанія “ЛІККОМ” у розмірі 5000,00 грн. не обґрунтовані та не

підлягають задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, суд

дійшов висновку, що позовні вимоги суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1

підлягають задоволенню частково.

Клопотання позивача про

забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача не

підлягає задоволенню у зв'язку з тим, що позивачем не надано доказів того, що

невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим

виконання рішення суду. 

Відповідно до статті 49

Господарського процесуального кодексу України, при частковому задоволенні

позову витрати по сплаті послуг адвоката, витрати по сплаті державного мита,

витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, покладаються -

на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 49, 82-85, 116,

117 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И

В:

1.  

Позов задовольнити частково.

2. Стягнути

з Товариства з обмеженою відповідальністю “Телерадіокомпанія

“ЛІККОМ” (99053, м. Севастополь, вул. Вакуленчука, 29 офіс 415, 99038, м.

Севастополь, пр. Жовтневої Революції, б. 40 корп. 8 кв. 52, , ідентифікаційний

код 24504751, р/р 2600300300005 в  СФ ТОВ

«Укрпромбанк», МФО 324834) на користь суб'єкта підприємницької діяльності

ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_2, ІНФОРМАЦІЯ_2) 118191,

43 грн., у тому числі 96559,00 грн. -сума основного боргу, 13904,49 грн. -

сума інфляційного відшкодування, 4484,04 грн. -санкції у вигляді 3 % річних,

витрати по сплаті послуг адвоката в розмірі 2000,00 грн., витрати по сплаті

державного мита в сумі 1149,50 грн., витрати на 

інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в  розмірі 94,40 грн.

Видати наказ після набрання

рішенням законної сили.

Суддя                                                                                                                         

С.А. Рибіна

Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84

Господарського                        

процесуального кодексу України і підписано

17.12.2007                                     

Розсилка:

1. позивач - СПД  ОСОБА_1: АДРЕСА_1

2. 

відповідач - ТОВ “ТРК “ЛІККОМ”: 

99058, вул. Вакуленчука, буд. 29, офіс 418

    99014, м. Севастополь, вул. П.

Корчагина,16-96 -2 прим.

3.  справа

4. 

наряд