Ухвала

від 11.11.2024 по справі 452/3624/24

САМБІРСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 452/3624/24

У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

у зв`язку з невиконанням ухвали про залишення позову без руху

11 листопада 2024 року м.Самбір

Суддя Самбірського міськрайонного суду Львівської області Кущ Т.М., розглянувши ОСОБА_1 в особі його представника адвоката Заремби Ольги Вікторівни про визнання фізичної особи недієздатною та встановлення над нею опіки, заінтересована особа орган опіки та піклування Рудківської міської ради Самбірського району Львівської області, -

В С Т А Н О В И В :

27 вересня 2024 року заява надійшла до Самбірського міськрайонного суду Львівської області.

Заявник ОСОБА_1 в особі свого представника адвоката Заремби О.В. просить суд ухвалити рішення, яким визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , недієздатною та призначити його опікуном останньої, посилаючись на те, що він є сином ОСОБА_2 , котра страждає психічним захворюванням, не розуміє наслідків своєї поведінки та потребує постійного стороннього догляду. Одночасно заявник прохає призначити його опікуном ОСОБА_2 , посилаючись на те, що має повну цивільну дієздатність, належний стан здоров`я та фінансову спроможність для здійснення обов`язків опікуна.

Відповідно до чч.1,2статті 2Цивільного процесуальногокодексу України(далі-ЦПК України), завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданнями цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з чч.1,3статті 4 ЦПК України, кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відмова від права на звернення до суду за захистом є недійсною.

Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до ч.3 ст.294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.

Пред`явлена заява ухвалою суду від 02 жовтня 2024 року була залишена без руху з підстав невідповідності такої вимогам чинного законодавства, а саме, вимогам, що передбачені в стст.175,177 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

При цьому, суд пропонував заявнику визначитися зі складом осіб, які повинні брати участь у справі, уточнити та обґрунтувати зміст заявлених вимог, надати всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, відповідно до змісту ухвали.

Заявнику для усунення недоліків заяви судом був встановлений строк в межах 7 днів з дня отримання заявником ухвали. Ухвала суду отримана представником заявника адвокатом Зарембою О.В. 10 жовтня 2024 року, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа на електронну пошту, зазначену представником у заяві. Разом з тим, ухвала суду заявником ОСОБА_1 не отримана, натомість така повернута на адресу суду із відміткою пошти: «адресат відсутній за вказаною адресою», що ставить під сумнів його дійсне проживання за вказаною у заяві адресою.

На виконання вимог ухвали суду 19 жовтня 2024 року згідно штампу на поштовому конверті, тобто з пропуском строку, встановленого судом, представником заявника ОСОБА_1 адвокатом Зарембою О.В. подано заяву про усунення недоліків, до якої додано клопотання про призначення судово-психіатричної експертизи та оновлену за змістом заяву. В іншій частині недоліки, зазначені в ухвалі про залишення заяви без руху, представником позивача не усунуто, виходячи з наступного.

Так,судом булозазначено,що згідно ч.4 ст.294 ЦПК України, справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника і заінтересованих осіб.

Крім того, відповідно до ч.1 ст.300 ЦПК України справи про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи чи визнання фізичної особи недієздатною суд розглядає за участю заявника, особи, щодо якої розглядається справа про визнання її недієздатною, та представника органу опіки та піклування.

Разом з тим, заявником серед учасників процесу не зазначено особи, щодо якої повинна розглядатися справа про визнання її недієздатною.

Також, суд зазначив, що статтями296,297 ЦПК Українивизначено вимоги до заяви про визнання фізичної особи обмежено дієздатною або недієздатною.

Так, згідно ч.3ст.297 ЦПК України, у заяві про визнання фізичної особи недієздатною мають бути викладені обставини, що свідчать про хронічний, стійкий психічний розлад, внаслідок чого особа не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.

Предметом доказування в даній категорії справ є: наявність хронічного, стійкого психічного розладу; факти, що підтверджують, що громадянин не може розуміти значення своїх дій та керувати ними; причинний зв`язок між психічним розладом і тим, що громадянин не здатний усвідомлювати значення своїх дій керувати ними; досягнення встановленого законом віку громадянином, відносно якого ставиться питання про визначення його недієздатним; інші обставини; висновок судово-психіатричної експертизи; довідки з медичної установи; довідки про постановку на облік у психіатричній установі; виписка з історії хвороби.

Усі доводи і докази щодо предмету доказування мають бути чітко і детально викладені заявником у поданій заяві.

Згідно постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про визнання громадянина обмежено дієздатним чи недієздатним» №3 від 25 травня 1998 року зазначено, що даними про психічну хворобу можуть бути довідки про стан здоров`я, виписка з історії хвороби й інші документи, видані лікувально-профілактичними закладами.

Крім того, у статті 39 ЦК Українивказано, що фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкогопсихічного розладуне здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.

У відповідності доч.1 ст.297 ЦПК Україниу заяві про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи мають бути викладені обставини, що свідчать про психічний розлад, істотно впливають на її здатність усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.

Разом з тим, заявником не викладено обставин, підтверджених належними доказами, які б свідчили про наявність у ОСОБА_2 саме хронічного стійкогопсихічногорозладу, внаслідок якого особа не здатна усвідомлювати значення своїх дій або керувати ними. При цьому, заявником до заяви не надано доказів перебування ОСОБА_2 на обліку у лікаря-психіатра в конкретному медичному закладі на час звернення заявника з такою заявою до суду, а також не підтверджено доказами звернення ОСОБА_2 до лікаря-психіатра, що є необхідним для призначення судово-психіатричної експертизи та витребування медичної карти за місцем перебування такої на обліку у лікаря-психіатра.

Всі доводи заявника зводяться лише до припущень про ймовірну наявність у ОСОБА_2 психічногорозладу.

При цьому, заявником надано лише виписку з історії стаціонарного хворого №2124 про перебування ОСОБА_2 на лікуванні протягом одного тижня, а саме, в період з 16 по 22 липня 2024 року та титульну сторінку висновку №42/120 від 23 липня 2024 року, що наданий Комунальним некомерційним підприємством «Рудківська лікарня» Рудківської міської ради Самбірського району Львівської області про наявність когнітивних порушень в громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі.

Отже, документів на підтвердження того, що ОСОБА_2 страждає на будь-який психічний розлад на день подання заяви, суду не надано.

При цьому, суд зауважував, що обмеження особи у здатності самостійно обслуговувати себе та потребування сторонньої допомоги не свідчать самі по собі про наявність саме психічного розладу.

Разом з тим, суд, лише за наявністю таких доказів та достатніх даних про розлад психічного здоров`я фізичної особи (ст.298 ЦПК України) призначає для встановлення її психічного стану судово-психіатричну експертизу і відсутність зазначених даних позбавить суд в подальшому вирішити питання щодо призначення саме судово-психіатричної експертизи - одної з найважливіших процесуальних дій, яка має бути проведена в ході підготовки до судового розгляду справ про визнання фізичної особи недієздатною, чого в свою чергу вимагає ч.1 ст.298 ЦПК України.

Крім того, суд вказував, що відповідно до ч.3ст.296 ЦПК Українизаяву про визнання фізичної особи недієздатною може бути подано членами її сім`ї, близькими родичами, незалежно від їх спільного проживання, органом опіки та піклування, закладом з надання психіатричної допомоги.

Тобто, нормами законодавства передбачено чіткий порядок призначення над недієздатними особами опіки, а саме - за поданням відповідного органу в сукупності, а не лише окремо за заявою фізичної особи.

Отже, призначення опікуна у разі визнання особи недієздатною є обов`язком суду за умови наявності відповідного подання органу опіки та піклування, оскільки в такому випадку у повному обсязі досягається мета цивільного судочинства: захист порушених, невизнаних, або оспорюваних прав особи, а в цьому конкретному випадку - забезпечення повноцінного здійснення своїх прав недієздатною особою.

Крім того, особа, яка виявила бажання виконувати обов`язки опікуна (піклувальника), подає до органу заяву про клопотання перед судом про призначення її опікуном (піклувальником). Спеціалісти органу опіки і піклування обстежують матеріально-побутові умови проживання майбутнього опікуна (піклувальника), складають відповідний акт і готують до суду подання щодо кандидатури опікуна (піклувальника).

Пунктом 3.3 частини 3 Правил опіки та піклування, затверджених наказом Державного комітету України у справах сім`ї та молоді від 17 червня 1999 року, визначений перелік документів за наявності яких орган опіки та піклування призначає опікуна, а саме: рішення суду про визнання громадянина недієздатним, акт обстеження умов проживання особи, що потребує опіки, опис її майна та майбутнього опікуна, довідки про стан здоров`я особи, яка потребує опіки та її опікуна, довідки про судимість майбутнього опікуна.

Відтак, нормами законодавства передбачено чіткий перелік документів та порядок призначення над недієздатними особами опіки.

Разом з тим, заявник за змістом поданої до суду заяви не зазначив чи звертався він до органу опіки та піклування з проханням призначити його опікуном над ОСОБА_2 , та не надав жодної інформації щодо прийняття та розгляду такої заяви, а так само не надав інформації щодо наявності висновку органу опіки та піклування про можливість призначення саме заявника опікуном.

Також, суд зауважував, що заявник не вказував про причини неможливості самостійно надати вищевказані докази.

Крім того, судом було зазначено, що посилання заявника на можливість виконувати обов`язки опікуна не підтверджені належними та допустимими доказами, оскільки ОСОБА_1 , вказуючи на належний стансвого здоров`ята фінансовуспроможність,не додавдо заявивідповідних медичнихвисновків щодозагального станусвого здоров`я,перебування наобліку улікаря-наркологата лікаря-психіатра,тощо,а такожне надаввідомостей напідтвердження свогодійсного матеріальногостановищата можливості здійснювати обов`язки опікуна належним чином. Також заявник не надав суду інформацію про наявність інших членів сім`ї та близьких родичів ОСОБА_2 , здатних здійснювати обов`язки опікуна останньої.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що заява ОСОБА_1 не відповідає вимогам чинного законодавства, що позбавляє суд можливості вирішити питання щодо відкриття провадження у справі, а тому наявні підстави для прийняття рішення про повернення такої заяви заявнику, оскільки останнім не виконано вимоги ухвали Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 02 жовтня 2024 року та не усунуто недоліки заяви в повному обсязі як того вимагає Закон. При цьому, заяв про надання додаткового строку для усунення визначених судом недоліків як від самого заявника ОСОБА_1 , так і від його представника адвоката Заремби О.В. не надходило.

Відповідно до ч.3 ст.185 ЦПК України якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

На підставі викладеного, керуючись ст.185 ЦПК України, суддя,

П О С Т А Н О В И В :

Заяву ОСОБА_1 в особійого представника адвокатаЗаремби ОльгиВікторівни провизнання фізичноїособи недієздатноюта встановленнянад неюопіки,заінтересована особа органопіки тапіклування Рудківськоїміської радиСамбірського районуЛьвівської області, - вважати неподаною і повернути заявнику.

Роз`яснити заявнику, що повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

Ухвала, що постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвалу можебути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: Т.М. Кущ