Вирок

від 12.11.2024 по справі 596/1545/24

ГУСЯТИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" листопада 2024 р. Справа № 596/1545/24

Провадження № 1-кп/596/203/2024

Гусятинський районний суд Тернопільської області

в складі: головуючого судді ОСОБА_1

за участю: секретаря

судового засідання ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

представника потерпілого ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Гусятин кримінальне провадження № 12024211140000093 від 26 липня 2024 року за обвинуваченням

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки та жительки АДРЕСА_1 , українки, громадянки України, одруженої, із середньою спеціальною освітою, пенсіонерки, раніше не судимої,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.197-1 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до преамбули Водного кодексу України, усі води (водні об`єкти) на території України є національним надбанням Українського народу, однією з природних основ його економічного розвитку і соціального добробуту. Водні ресурси забезпечують існування людей, тваринного і рослинного світу і є обмеженнями та уразливими природними об`єктами.

В умовах нарощування антропогенних навантажень на природне середовище, розвитку суспільного виробництва і зростання матеріальних потреб виникає необхідність розробки і додержання особливих правил користування водними ресурсами, раціонального їх використання та екологічно спрямованого захисту.

Відповідно до ч.1 ст.58 ЗК України та ст.4 Водного кодексу України, до земель водного фонду належать землі, моря, річки, озера, водосховища, інші водні об`єкти, болота, а також острова, не зайняті лісами, прибережні захисні смуги вздовж морів, річок та навколо водойм.

Отже, до земель водного фонду України відносяться землі, на яких хоча й не розташовані об`єкти фонду, але за своїм призначенням вони сприяють функціонуванню і належній експлуатації водного фонду, виконують певні захисні функції.

В силу ст.60 ЗК України, вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності встановлюється по берегах річок та навколо водойм уздовж узрізку води шириною: для малих річок, струмків і поточків, а також ставків площею менш як 3 га - 25 м., для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 2 га - 50 м. та для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 м.

При крутизні схилів більше трьох градусі мінімальна ширина прибережної захисної смуги подвоюється.

Як передбачено ч.1 ст.59 ЗК України, землі водного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

Громадянам та юридичним особам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть безоплатно передаватись у власність замкнені природні водойми (загальною площею до 3-х га) на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, а також озера, водосховища, інші водойми, болота та острови можуть передавитися лише для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо.

Прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності (ст.ст.61, 62 ЗК України, ст.ст.89, 90 Водного кодексу України, абзац 2 п.8.19 Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України від 19.06.1996 р. № 173, і додаток 13 з цих правил).

Обвинувачена ОСОБА_5 діючи у супереч вимог ст.ст.60, 61, 116-126 ЗК України, відповідно до яких, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки, виникають з моменту державної реєстрації цих прав, та оформляється згідно Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та п.б ст.211 ЗК України, ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», у порушення ст.ст.87-89 Водного кодексу України, відповідно до яких у прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється: будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, навігаційного призначення, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів, не маючи рішень органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу у власність чи надання у користування земельної ділянки, в період часу з квітня 2021 року по 26 липня 2024 року самовільно зайняла земельну ділянку площею 0,067 га. комунальної форми власності, без кадастрового номеру в прибережній захисній смузі річки «Збруч», яка відноситься до категорії середніх річок, що по АДРЕСА_1 , яка відповідно до ст.88 Водного кодексу України є охоронною зоною.

На самовільно зайнятій ділянці, яка являється охоронною зонною ОСОБА_5 здійснювала обробіток та вирощування сільськогосподарських культур для власних потреб.

Допитана в судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_5 свою винуватість у скоєнні інкримінованого їй кримінального правопорушення визнала повністю. Просила суд визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які нею не оспорюються у даному кримінальному провадженні. При цьому вказала, що розуміє зміст цих обставин, позиція її добровільна і наслідки, передбачені ч.3 ст.349 КПК України їй зрозумілі та показала, що повністю підтверджує обставини, викладені в обвинувальному акті щодо часу, місця, способу вчинення вказаного кримінального правопорушення, а саме, самовільного заняття земельної ділянки, щодо земель в охоронних зонах.

Обвинувачена, в тому, що скоїла щиро покаялася, вказала, що подібне вчиняти більше не буде.

Крім повного визнання своєї винуватості обвинуваченою, її винуватість у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення підтверджується доказами зібраними під час досудового розслідування, які надійшли на підтвердження події кримінального правопорушення, з якими обвинувачена ознайомилася після закінчення досудового розслідування і повністю визнала їх у судовому засіданні, погодилася із кваліфікацією вчиненого нею діяння та вважає їх об`єктивними та достовірними, відмовившись від їх дослідження під час судового провадження.

Представник потерпілого Гусятинської селищної ради Чортківського району Тернопільської області ОСОБА_4 в судовому засіданні показав, що будь-яких претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченої селищна рада не має. Просив суворо не карати обвинувачену.

З`ясувавши думку учасників судового провадження про те, які докази необхідно дослідити та порядок їх дослідження, визнавши недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, враховуючи, що учасниками судового провадження не оспорюються доведеність вини обвинуваченої та кваліфікація її дій, з`ясувавши правильне розуміння обвинуваченою змісту цих обставин, за відсутності сумнівів у добровільності та істинності її позиції, роз`яснивши їй, що у такому випадку вона буде позбавлена права оспорювати ці фактичні обставини справи в апеляційному порядку, суд приходить до висновку, що винуватість обвинуваченої знайшла своє об`єктивне підтвердження, вчинене нею діяння вірно кваліфіковане за ч.2 ст.197-1 КК України, оскільки вона самовільно зайняла земельну ділянку, щодо земель в охоронних зонах.

При призначенні покарання обвинуваченій ОСОБА_5 у відповідності до вимог ст.65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого нею кримінального правопорушення, особу винної і обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання обвинуваченої.

Обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченої, суд визнає те, що вона щиро розкаюється у вчиненому, активно сприяла розкриттю злочину під час досудового розслідування, визнала вину, відшкодувала завдану шкоду потерпілому.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого, передбаченою ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Крім цього, при призначенні покарання, суд враховує особу винної, зокрема, те що вона за місцем проживання характеризується позитивно, є пенсіонером, яка за медичною допомогою до лікаря-нарколога та лікаря-психіатра КНП «Гусятинська комунальна лікарня» Гусятинської селищної ради не зверталася, раніше не притягувалася до кримінальної відповідальності.

Відповідно до висновку, викладеного у досудовій доповіді Чортківського районного сектору №3 філії ДУ «Центр пробації» в Тернопільській області від 31.10.2024 року, виправлення обвинуваченої ОСОБА_5 без позбавлення або обмеження волі можливе та не становить високої небезпеки для суспільства. Ризик вчинення повторного кримінального правопорушення середній, ризик небезпеки для суспільства середній.

Відповідно до вимог ч.2 ст.65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а згідно з ч.2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.

З урахуванням ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, зазначених обставин, особи винного, суд вважає, що обвинуваченій ОСОБА_5 слід призначити покарання необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, а саме, покарання у виді позбавлення волі із застосуванням ст. ст. 75, 76 КК України, звільнивши обвинувачену від відбування покарання з випробуванням, якщо вона протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на неї обов`язки, так як її виправлення можливе без відбування покарання, пов`язаного із ізоляцією від суспільства.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 368, 370, 373, 374 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_5 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.197-1 КК України і призначити їй покарання у виді 1 (один) рік позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком на 1 (один) рік.

В силу п.п.1,2 ч.1 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_5 обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.

Вирок може бути оскаржений до Тернопільського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення через Гусятинський районний суд Тернопільської області.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, вирок , якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченій та прокурору.

В порядку, визначеному ч.7 ст.376 КПК України копію вироку надіслати не пізніше наступного дня після ухвалення учасникам судового провадження, які не були присутні в судовому засіданні.

Суддя Гусятинського районного суду

Тернопільської області ОСОБА_1