Ухвала

від 11.11.2024 по справі 607/16392/24

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.11.2024 Справа №607/16392/24 Провадження №1-кп/607/1792/2024

м. Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

сторін кримінального провадження:

прокурора Тернопільської окружної прокуратури ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника обвинуваченого ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі кримінальне провадження №12024211060000183, дані про яке 05.06.2024 внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань про обвинувачення:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Дичків Тернопільського району Тернопільської області, українця, громадянина України, зареєстрованого та мешканця АДРЕСА_1 , із середньою спеціальною освітою, одруженого, працюючого слюсарем в СПГ « ІНФОРМАЦІЯ_2 », раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України,

ВСТАНОВИВ:

У ОСОБА_4 , точної дати та часу не встановлено, виник умисел, направлений на самовільне зайняття земельної ділянки, яка знаходиться в охоронній зоні, поряд із залізничною станцією Дичків 1330+401м (т. А) км 1330+589м (т.Б), пікет 5-6, на перегоні «Бірки-Вел. Тернопіль» в с. Дичків Тернопільського району, постійним користувачем якої є ПАТ Українська залізниця, з метою її подальшого обробітку та вирощування сільськогосподарських культур.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про залізничний транспорт» охоронні зони - ділянки землі, прилеглі до земель залізничного транспорту загального користування і необхідні для забезпечення збереження, міцності та стійкості споруд, пристроїв та інших об`єктів залізничного транспорту.

Згідно зі ст. 112 Земельного кодексу України охоронні зони встановлююся навколо споруд електронних комунікацій, у тому числі базових станцій мобільного зв`язку, земних станцій супутникового зв`язку, уздовж ліній електронних комунікаційних мереж, електропередачі, земель транспорту, навколо промислових об`єктів для забезпечення нормальних умов їх експлуатації, запобігання ушкодження, а також зменшення їх негативного впливу на людей та довкілля, суміжні землі та інші природні об`єкти.

Реалізуючи свій злочинний намір на вчинення даного злочину, ОСОБА_4 , діючи всупереч встановленим правилам щодо охорони земель, порушуючи вимоги та діючи всупереч вимогам ст. ст. 112, 116-126 Земельного кодексу України, що регламентують набуття і реалізацію права на землю, не маючи рішень органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу йому у власність чи надання у користування земельних ділянок, достовірно знаючи, що у нього відсутні будь-які дозвільні документи на право власності, користування або оренду земельних ділянок, діючи умисно, здійснював обробіток та вирощування сільськогосподарських культур на частині земельної ділянки з кадастровим номером 6125282400:01:018:0002 державної власності з цільовим призначенням для розміщення та експлуатації будівель і споруд залізничного транспорту, площею 0,1868 га, постійним користувачем якої є ПАТ Українська залізниця, загальна площа якої становить 52,1186 га, яка знаходиться в охоронній зоні, поряд із залізничною станцією Дичків 1330+401м (т. А) км 1330+589м (т.Б), пікет 5-6, на перегоні «Бірки-Вел. Тернопіль» с. Дичків Тернопільського району та відповідно до ст. 6 Закону України «Про залізничний транспорт», ст. 112 Земельного кодексу України є охоронною зоною.

За таких обставин, ОСОБА_4 своїми діями, які виразились у самовільному зайнятті земельної ділянки в охоронній зоні, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2ст. 197-1 КК України.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 , подавши відповідне письмове клопотання та посилаючись на те, що він вперше притягається до кримінальної відповідальності, щиро розкаюється у вчиненому, добровільно відшкодував завдані державі збитки, внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки в сумі 13384,92 гривні, а також звільнив самовільно зайняту земельну ділянку, просив звільнити його від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 197-1 КК України, на підставі ст. 48 КК України, а кримінальне провадження відносно нього закрити.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні також просив звільнити обвинуваченого від кримінальної відповідальності у зв`язку із зміною обстановки.

Прокурор Тернопільської окружної прокуратури ОСОБА_3 в судовому засіданні не заперечував щодо задоволення клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 про звільнення його від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 197-1 КК України, у зв`язку із зміною обстановки та підтвердив, що обвинувачений раніше до кримінальної відповідальності не притягався, добровільно відшкодував завдані державі збитки та звільнив самовільно зайняту земельну ділянку.

Заслухавши пояснення учасників судового провадження та дослідивши матеріали кримінального провадження, суд дійшов таких висновків.

За правилами п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України, кримінальне провадження закривається судом у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Згідно з ч. ч. 1, 4 ст. 286 КПК України, звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення здійснюється судом. Якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.

Відповідно до ч. 3 ст. 288 КПК України, суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених Законом України про кримінальну відповідальність.

За змістом ст. 44 КК України, особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом. Звільнення від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом, здійснюються виключно судом. Порядок звільнення від кримінальної відповідальності встановлюється законом.

Так, згідно з положеннями ст. 48 КК України, особу, яка вперше вчинила кримінальний проступок або нетяжкий злочин, крім корупційних кримінальних правопорушень, кримінальних правопорушень, пов`язаних з корупцією, порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, може бути звільнено від кримінальної відповідальності, якщо буде визнано, що на час кримінального провадження внаслідок зміни обстановки вчинене нею діяння втратило суспільну небезпечність або ця особа перестала бути суспільно небезпечною.

Пунктом 7 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» від 23 грудня 2005№ 1 визначено, що для застосування ст. 48 КК України необхідно встановити, що після вчинення певного злочину обстановка змінилася таким чином, що вчинене діяння вже не є суспільно небезпечним. Особу можна визнати такою, що перестала бути суспільно небезпечною, у разі, коли вона сама або обстановка навколо неї зазнала таких змін, що унеможливлюють вчинення нею нового злочину.

Отже, для застосування положень ст. 48 КК України суду належить встановити як факт вчинення особою злочину, так і обставини, які свідчать про можливість звільнення цієї особи від кримінальної відповідальності у зв`язку із зміною обстановки за конкретних відповідних підстав (правова позиція Верховного суду ВС/ККС у справі № 161/1390/19 від 23 січня 2020 року).

На переконання суду, під зміною обстановки, внаслідок якої особа, яка вчинила злочин, перестає бути суспільно небезпечною, слід розуміти об`єктивні зміни умов життєдіяльності такої особи, які позитивно і суттєво впливають на неї і свідчать про те, що вона в майбутньому не вчинятиме кримінально караних діянь.

Санкцією ч. 2 ст. 197-1 КК України передбачено покарання у виді обмеження волі на строк від двох до чотирьох років або позбавлення волі на строк до двох років.

Згідно з положеннями ч. 4 ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 197-1 КК України класифікується як нетяжкий злочин.

В судовому засіданні встановлено, що діяння, в якому обвинувачується ОСОБА_4 дійсно мало місце, містить склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 197-1ККУкраїни і ОСОБА_4 винен в його вчиненні.

При цьому обвинуваченому ОСОБА_4 роз`яснено право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави. Обвинувачений ОСОБА_4 зрозумів наслідки закриття щодо нього кримінального провадження з нереабілітуючих підстав.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_4 раніше до кримінальної відповідальності не притягався, отже є особою, до якої можуть бути застосовані положення ст. 48 КК України.

При вирішенні клопотання обвинуваченого суд враховує відомості квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки № 8 від 16.07.2024, згідно з якою ОСОБА_4 здійснив переказ грошових коштів у сумі 13385 гривень в користь ГУК у Тернопільській області.

Згідно з довідкою в. о. начальника ВСП «Тернопільська дистанція колії» - ОСОБА_6 від 30.08.2024 №328, станом на день складення вказаної довідки обвинувачений ОСОБА_4 перестав використовувати земельну ділянку, яка знаходиться в смузі відведення залізниці на 1331 км. пк 5-6 на перегоні «Бірки-Вел. Тернопіль», вказана земельна ділянка повернута в первинний стан.

З огляду на викладене та враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_4 вперше вчинив нетяжкий злочин, який не відноситься до корупційних кримінальних правопорушень або кримінальних правопорушень, пов`язаних з корупцією, порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, щиро розкаявся у вчиненому, добровільно відшкодував завдані державі збитки, внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки в сумі 13384,92 гривні, а також звільнив самовільно зайняту земельну ділянку, що в сукупності свідчить про усвідомлення обвинуваченим протиправності свого вчинку та надання критичної оцінки своїм діям, суд доходить висновку, що на час розгляду даного кримінального провадження обстановка змінилася так, що позитивно впливає на обвинуваченого і робить маловірогідним вчинення ним нового злочину, а обвинувачений перестав бути суспільно небезпечним, у зв`язку з чим наявні всі обов`язкові підстави, передбачені ст. 48 КК України для звільнення обвинуваченого ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності, у зв`язку із зміною обстановки.

Також суд враховує дані про особу ОСОБА_4 , який є особою пенсійного віку та позитивно характеризується за місцем проживання.

На підставі наведеного, клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 про звільнення його від кримінальної відповідальності є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню, тому суд вважає за можливе звільнити обвинуваченого від кримінальної відповідальності за вчинення нетяжкого злочину, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України на підставі ст. 48 КК України, у зв`язку із зміною обстановки, а кримінальне провадження відносно нього - закрити.

Судом також встановлено, що у даному кримінальному провадженні заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувались, процесуальних витрат у тому числі на залучення експерта немає, речові докази відсутні.

Керуючись ст. ст. 284-286, 372, 376 КПК України, ст. ст. 44, 48 КК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 про звільнення від кримінальної відповідальності - задовольнити.

ОСОБА_4 звільнити від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України, на підставі ст. 48 КК України, у зв`язку із зміною обстановки.

Кримінальне провадження №12024211060000183, дані про яке 05.06.2024 внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо ОСОБА_4 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України, закрити на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Ухвала може бути оскаржена до Тернопільського апеляційного суду через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області, шляхом подачі апеляційної скарги протягом семи днів з дня її оголошення.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Головуючий суддя ОСОБА_1