Вирок

від 11.11.2024 по справі 750/14909/24

ДЕСНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРНІГОВА

Справа № 750/14909/24

Провадження № 1-кп/750/691/24

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 листопада 2024 року м. Чернігів

Деснянський районний суд міста Чернігова в складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Чернігові кримінальне провадження внесене 06.10.2024 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024270340003296 по обвинуваченню :

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Чернігова, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, маючого на утриманні неповнолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , не працюючого, раніше не судимого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.4 ст.186 КК України,

за участю сторін судового провадження:

прокурора ОСОБА_6 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

встановив:

06.10.2024 о 08 год. 03 хв. ОСОБА_3 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння та у стані, викликаному вживанням наркотичних засобів, знаходячись у приміщенні магазину «Продукти» за адресою АДРЕСА_2 , шляхом вільного доступу, маючи злочинний умисел на заволодіння чужим майном, з корисливих мотивів та з метою особистого збагачення, діючи умисно, в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, який в подальшому неодноразово продовжувався, з полиці магазину взяв пляшку горілки «Хлібний Дар Класична 40 %», об`ємом 0, 370 л, вартістю 99 грн 14 коп., та не розрахувавшись за вказаний товар, вийшов з магазину, при цьому на дії свідка ОСОБА_7 , яка намагалась його зупинити та спонукала повернути викрадене майно, не реагував.

Продовжуючи свою злочинну діяльність, об`єднану єдиним умислом, спрямованим на незаконне заволодіння чужти майном, що належить ТОВ «МПК ТОРГ», з приміщення магазину « ІНФОРМАЦІЯ_4 » за адресою АДРЕСА_2 , ОСОБА_3 за аналогічних фактичних обставин в цей же день о 10 год 48 хв. викрав пляшку горілки «Хлібний Дар Класична 40 %», об`ємом 0, 370 л, вартістю 99 грн 14 коп., та о 15 год 02 хв викрав пляшку горілки «Хлібний Дар Класична 40 %», об`ємом 0,180 л, вартістю 51 грн 21 коп., при цьому на дії свідка ОСОБА_7 , яка намагалась його зупинити та спонукала повернути викрадене майно, не реагував.

ОСОБА_3 спричинив ТОВ «МПК ТОРГ» матеріальну шкоду на суму 249 грн 49 коп.

Обвинувачений ОСОБА_3 у судовому засіданні вину у вчиненні злочину за пред`явленим обвинуваченням визнав повністю, правову кваліфікацію своїх дій та фактичні обставини справи не оспорював та показав, що намагався самостійно позбавитися звички приймати метадон, тому викрадав і вживав горілку як знеболююче. Останній раз вживав метадон за 5-6 днів до грабежу. Щиро кається про вчинене. Зараз наркотичні засоби не вживає, працює. Завдану шкоду відшкодував. Просив не призначати йому покарання у вигляді позбавлення волі.

Представник потерпілого в судове засідання не з`явився. Подав заяву про розгляд справи без його участі.

Учасники судового провадження не заперечували проти проведення судового засідання без участі потерпілого.

За вказаних обставин, враховуючи думку учасників судового провадження, відповідно до положень ст.325 КПК України, суд визнав можливим за відсутності потерпілих з`ясувати всі обставини під час судового розгляду та провести судовий розгляд без вказаних осіб.

З`ясувавши думку учасників судового провадження про те, які докази потрібно дослідити та порядок їх дослідження, враховуючи, що обвинувачений повністю визнав свою вину у вчиненому, ніхто з учасників судового провадження не піддає сумніву й не оспорює фактичні обставини справи, викладені в обвинувальному акті, а також доведеність винуватості обвинуваченого та кваліфікацію його дій, вірно розуміють зміст цих обставин, в суду немає сумнівів у добровільності їх позицій, роз`яснивши учасникам судового провадження, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, суд, відповідно до положень ч.3 ст.349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, обмежившись лише показаннями обвинуваченого та дослідженням доказів, які характеризують його особу, а також процесуальних рішень прийнятих в ході досудового розслідування.

Допитавши обвинуваченого, дослідивши матеріали кримінального провадження в обсязі, узгодженому сторонами кримінального провадження, суд дійшов висновку, що показання ОСОБА_3 є послідовними, логічними і не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин вчиненого ним кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції, а інкриміноване обвинуваченому діяння доведене у повному обсязі.

Умисні дії обвинуваченого ОСОБА_3 правильно кваліфіковано за ч.4 ст.186 КК України, тобто відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинене в умовах воєнного стану.

При призначенні ОСОБА_3 покарання, суд враховує вимоги ч.2 ст.61 Конституції України про те, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, що відповідно до ч.2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим так і іншими особами.

Відповідно до ч.2 ст.65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Обставинами, що пом`якшують призначення покарання обвинуваченому, суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, відшкодування завданої шкоди.

Обставинами, що обтяжують призначення покарання обвинуваченому, суд визнає вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння та у стані, викликаному вживанням наркотичних засобів.

При призначенні покарання суд враховує особу обвинуваченого, його вік, те, що він працює, хоч і неофіційно, раніше не судимий, перебуває на обліку у лікаря нарколога, не притягувався до адміністративної відповідальності протягом останнього року, наявність обставини, що пом`якшують та обставини, що обтяжує призначення покарання, а також те, що обвинувачений з урахуванням положень ст.12 КК України вчинив тяжкий злочини, його правдиві показання про обставини вчинення злочину, засудження ним власної поведінки в судовому засіданні.

Враховуючи наведені вище обставини, суд вважає, за необхідне призначити ОСОБА_3 покарання за вчинення кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.4 ст.186 КК України у виді позбавлення волі.

При цьому, враховуючи наявність кількох обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, до яких суд відносить щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, дані про особу винного, вперше притягається до кримінальної відповідальності, жалкував про скоєне, що і підтверджує істотне зниження ступеню тяжкості вчиненого ним злочину, суд вважає за можливе, застосувавши ст.69 КК України, призначити ОСОБА_3 основне покарання у виді позбавлення волі нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч.4 ст.186 КК України, тобто тримання особи в умовах ізоляції на певний строк, є тим примусом держави, який повинен вплинути на свідомість обвинуваченого позитивним шляхом, з метою навести його на роздуми про недопустимість вчинення нових кримінальних правопорушень у майбутньому.

Окрім того, суд бере до уваги те, що на вид і розмір покарання впливає також зміст кримінального правопорушення, яке при інших обставинах мало б кваліфікацію за ч.1 ст.186 КК України, однак лише у зв`язку із правовим режимом воєнного стану особа притягується до кримінальної відповідальності за ч.4 ст.186 КК України.

Загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї з форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування. Завданням такої форми є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосування ст. 75 КК України, відповідно до якої якщо суд при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням (редакція, що діяла на момент вчинення злочину).

Системне тлумачення цих правових норм дозволяє дійти висновку, що питання призначення кримінального покарання та звільнення від його відбування повинні вирішуватися з урахуванням мети покарання як такого, що включає не тільки кару, а й виправлення засуджених, запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. При цьому, з огляду на положення ст. 75 КК України, законодавець підкреслює важливість такої цілі покарання як виправлення засудженого, передбачивши, що при призначенні низки покарань, у тому числі у виді позбавлення волі на строк не більше п`яти років, особу може бути звільнено від відбування покарання з іспитовим строком, якщо суд дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, при цьому суд має врахувати не тільки тяжкість злочину, особу винного, але й інші обставини справи.

Згідно зі ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Суду як джерело права.

Відповідно до положень ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

В своїх рішеннях Європейський суд зазначав, що «досягнення справедливого балансу» між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним».

Враховуючи викладене, суд вважає, що покарання, без надання особі змоги довести своє виправлення без реального відбування покарання не відповідатиме принципам справедливості, співмірності та індивідуалізації, та не буде адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даними про особи винного.

Суд враховує ставлення обвинуваченого до скоєного, його намагання позбавитися звички вживати наркотичні засоби, щире засудження своєї поведінки, факт повного відшкодування шкоди потерпілому, а також позицію потерпілого, який вважав за можливе не застосовувати до обвинуваченого покарання у вигляді реального позбавлення волі, суд вважає можливим виправлення обвинуваченого без відбування покарання та приходить до переконання про можливість звільнення ОСОБА_3 на підставі ст. 75 КК України від відбування призначеного за цим вироком покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк, із покладенням обов`язків, передбачених ст.76 КК України.

Ухвалою слідчого судді Деснянського районного суду міста Чернігова від 11.10.2024 до ОСОБА_3 застосовано запобіжний захід у виді домашнього арешту із забороною залишати місце своєї реєстрації та фактичного проживання за адресою: АДРЕСА_1 - в період часу з 20:00 год. до 06:00 год. наступного дня, щоденно, за виключенням випадків надання невідкладної медичної допомоги. З врахуванням обставин вчинення злочинів та особи обвиунваченого, суд вважає, що даний запобіжний захід необхідно залишити в силі до набрання вироком законної сили.

Судові витрати відповідно до ст.124 КПК України підлягають стягненню з обвинуваченого.

Питання про долю речових доказів підлягають вирішенню відповідно до вимог ст.100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 373-374 КПК України, суд

ухвалив:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.186 КК України, та призначити йому покарання із застосуванням ч.1 ст.69 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

Відповідно до ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного судом покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк 2 (два) роки.

Відповідно до ст. 76 КК України, покласти на ОСОБА_3 наступні обов`язки:

-періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Речові докази:

- оптичний диск нагрудних камер співробітників УПП в Чернігівській області та оптичні диски з відеозаписами з камер відео спостереження з фасадів будинків- залишити в матеріалах кримінального провадження,

-порожню пляшку горілки «Хлібний Дар» - знищити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави витрати на залучення експерта в сумі 1514 грн 56 коп.

Запобіжний захід, обраний ОСОБА_3 у вигляді домашнього арешту згідно із ухвалою Деснянського районного суду міста Чернігова від 11.10.2024, залишити без змін до набрання вироком законної сили.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Чернігівського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення через Деснянський районний суд міста Чернігова.

Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.

Суддя ОСОБА_8