Рішення

від 11.11.2024 по справі 499/855/24

ІВАНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Іванівський районний суд Одеської області

Іванівський районний суд Одеської області

Справа № 499/855/24

Провадження № 2/499/445/24

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

11 листопада 2024 року селище Іванівка

Іванівський районний суд Одеської області в складі: головуючого судді Погорєлова І. В. за участю секретаря судового засідання Дібрової О. І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Іванівка Березівського району Одеської області справу за позовом органу опіки та піклування Коноплянської сільської ради до ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав та про стягнення аліментів на утримання дитини,-

ВСТАНОВИВ:

Представник органу опіки та піклування звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав та про стягнення аліментів на утримання дитини, в якому просить позбавити батьківських прав громадянку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відносно її малолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також стягнути з ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_2 у розмірі 1/4 частки доходу, але не менше 50% прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку щомісячно, до досягнення дитиною повноліття на користь опікуна або дитячого державного закладу, починаючи з дня подачі позовної заяви до суду.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_3 громадянкою ОСОБА_1 було народжено дитину чоловічої статі ( ОСОБА_2 ). Відразу ж після пологів мати залишила дитину в пологовому будинку, написавши заяву про відмову забрати дитину з КНП «Пологовий будинок № 2» Одеської міської рад. На даний час дитина перебуває в КНП «Міський спеціалізований будинок дитини №1» Одеської міської ради. З метою подальшого вирішення питання соціального захисту малолітнього ОСОБА_2 та з`ясування намірів матері стосовно дитини, службою у справах дітей Коноплянської сільської ради було надіслано листи ОСОБА_1 для ознайомлення та попередження її щодо можливості позбавлення батьківських прав відносно дитини. Проведена робота не дала позитивних результатів. ОСОБА_1 не зверталася до служби у справах дітей з питанням щодо можливого повернення їй дитини. Малолітній ОСОБА_2 перебуває на повному державному забезпеченні. За час перебування ОСОБА_2 в закладі його ні мати, та ніхто з родичів та близьких не відвідує, допомоги у вихованні та утриманні не надає.

На засіданні Комісії з питань захисту прав дитини було прийнято рішення «Про доцільність позбавлення батьківських прав гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відносно її малолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ».

Зазначені факти, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини матір`ю , свідомого нехтування нею своїми обов`язками, що підтверджують відсутність серйозного ставлення відповідача до своїх батьківських обов`язків, що є підставою у відповідності ст. 164 Сімейного кодексу України для позбавлення відповідача батьківських прав.

Представник позивача надав заяву про слухання справи у їх відсутність на позовних вимогах наполягали та не заперечували проти заочного рішення.

Належним чином повідомлена про розгляд справи у відповідності до ст. 128 ЦПК України відповідач у судове засідання не з`явилась, про причини неявки не повідомляла, заяв та клопотань не надавала, відзиву на позов не подавала.

На адресу суду повертаються конверти, з позначкою про неможливість вручення адресату (адресат відсутній за вказаною адресою).

Відповідно до п.4 ч.8 ст.128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомлені відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Враховуючи вищевикладене у суду є підстави вважати, що відповідач повідомлена належним чином, оскільки вся кореспонденція направлялася останній за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку.

Суд визнає неявку відповідача з неповажних причин.

Відповідно до частини першої статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

На осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов`язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. При цьому під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов`язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов`язків у межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживати наданими правами.

Згідно з частиною третьою статті 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Керуючись практикою Європейського суду з прав людини, суд виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава - учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справі «Круз проти Польщі» від 19.06.2001 року, в якому зазначено, що право на суд не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, та належним чином повідомлена по час і місце розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки (рішення у справі «Пономарьов проти України»).

Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, що на зацікавлену сторону покладається обов`язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитись із подіями процесу (див. серед іншого «Гуржій проти України», заява № 326/3, 01.04.2008, «Олександр Шевченко проти України», № 8771/02, § 27, 26.04.2007).

Враховуючи вказані факти, згоду позивача, суд вважає за можливе у відповідності до ч. 4ст. 223 ЦПК України постановити заочне рішення, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Дослідивши письмові матеріали справи, повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, розглянувши справу в межах заявлених вимог, суд приходить до висновку, що наявні законні підстави для задоволення позову.

Судом встановлені такі фактичні обставини справи.

03.08.2020 року листом служби у справах дітей Іванівської райдержадміністрації №219/01- 28 та з відповідним пакетом документів від служби у справах дітей Одеської міської ради № 04/7748 від 30.07.2020 року до служби у справах дітей Коноплянської сільської ради надійшла інформація щодо дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який залишився без батьківського піклування.

Відповідно до повідомлення КНП «Пологовий будинок №2» Одеської міської ради від 28.05.2020 року №01-07/443, в пологовий будинок звернулася гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

28.05.2020 року громадянкою ОСОБА_1 було народжено дитину чоловічої статі, що підтверджується копією медичного свідоцтва про народження № 399 , виданого 04.06.2020 року КНП «Пологовий будинок №2» Одеської міської ради.

Відразу ж після пологів мати - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишила дитину в пологовому будинку, написавши заяву про відмову забрати дитину з КНП «Пологовий будинок № 2» Одеської міської ради, що підтверджується копією заяви від 28.05.2020 року.

Адміністрацією КНП «Пологовий будинок №2» Одеської міської ради були запрошені інспектор ювенальної превенції сектору превенції Портофранківського ВП Приморського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області, представник служби у справах дітей Одеської міської ради, провідний психолог Одеського міського центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді для складання Акту закладу охорони здоров`я та органу внутрішніх справ України про дитину, яку батьки (матір або батько), інші родичі або законний представник відмовилися забрати з пологового будинку, іншого закладу охорони здоров`я, затвердженого спільним Наказом міністерства охорони здоров`я, Міністерства внутрішніх справ від 17 грудня 2013року №1095/1239, про що було складено відповідний акт.

Народження малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 було зареєстровано Одеським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції відповідно до розпорядження Приморської районної адміністрації Одеської міської ради від 07.07.2020 року №245.

Матір`ю малолітньої дитини є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження дитини, виданим Одеським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) 23 липня 2020 року.

Згідно повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження (№00027253056), виданого Одеським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), державна реєстрація народження проведена відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України (за заявою родичів, інших осіб або уповноваженого представника закладу охорони здоров`я).

Відповідно до Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 24.09.2008 року № 866 «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов`язаної із захистом прав дитини», рішенням виконавчого комітету Коноплянської сільської ради №66 від 04.08.2020 «Про надання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , статусу дитини, позбавленої батьківського піклування» надано статус дитини, позбавленої батьківського піклування.

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебуває на первинному обліку в службі у справах дітей Коноплянської сільської ради відповідно до наказу служби у справах дітей Коноплянської сільської ради від 04.08.2020 року №1.

На даний час дитина перебуває в КНП «Міський спеціалізований будинок дитини №1» Одеської міської ради згідно рішення виконавчого комітету Коноплянської сільської ради від 25.08.2020 року №69 «Про влаштування дитини, позбавленої батьківського піклування, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до державного закладу на повне державне забезпечення».

З метою подальшого вирішення питання соціального захисту малолітнього ОСОБА_2 та з`ясування намірів матері стосовно дитини, службою у справах дітей Коноплянської сільської ради було надіслано листи ОСОБА_1 для ознайомлення та попередження її щодо можливості позбавлення батьківських прав відносно дитини, що підтверджується копіями листів від 03.08.2020 року №6/2020, від 03.08.2020 року №7/2020, від 19.10.2020 року №19/17-20/43.

Відповідно до листа Приморського районного суду м. Одеси від 30.10.2020 року С-05 справа №522/13736/20, в провадженні Приморського районного суду м. Одеси перебував обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02.0.2020 року за №12020167500000158 за обвинуваченням ОСОБА_1 , у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2. чст.185 КК України.

Відповідно до інформації ДУ «Одеський слідчий ізолятор» від 06.01.2021 року №5/6-159 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 заарештована 06.08.2020 року Портофранківським ВП Приморського ВП в м. Одесі за підозрою у скоєнні злочину за ст.185 ч.2 Кримінального кодексу України. З 07.08.2020 року утримувалася в ДУ «Одеський слідчий ізолятор».

Відповідно до інформації ДУ «Одеський слідчий ізолятор» № 5/6-18129 від 30.11.2021 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засуджена 13.07.2021 року Малиновським районним судом м. Одеси за ч.3 ст.185(приєднано невідбуте покарання по вироку Приморського районного суду м.Одеси від 29.01.2021 , яким була засуджена за ч.2 ст.185 КК України ).

Відповідно до інформації ДУ «Одеський слідчий ізолятор» від 11.11.2022 року №5/6-20024 ОСОБА_1 вибула 22.06.2022 року до ДУ «Кам`янська виправна колонія (№34) Дніпропетровської області для подальшого відбування покарання.

Відповідно до інформації ДУ «Кам`янська виправна колонія (№34) від 23.02.2023 року №34/5-764, від 10.07.2023 року, №34/5-3026 від 25.12.2023 року №34/5-5504 ОСОБА_1 з 17.06.2022 року дійсно відбувала міру кримінального покарання згідно вироку Малиновського районного суду м. Одеси від 13.07.2021 року.

23.05.2024 року ОСОБА_1 звільнена з установи «Кам`янська виправна колонія (№34)», що підтверджується листом ДУ «Кам`янська виправна колонія (№34)» від 28.05.2024 року №34/5-2647, при звільненні вибула за адресою: АДРЕСА_1 . Однак, після звільнення вона не звернулася до служби у справах дітей із заявою про можливість повернення їй дитини.

Відповідно до інформації КНП «Міський спеціалізований будинок дитини №1» Одеської міської ради малолітній ОСОБА_2 перебуває на повному державному забезпеченні. За час перебування ОСОБА_2 в закладі його ні мати, та ніхто з родичів та близьких не відвідує, допомоги у вихованні та утриманні не надає, що підтверджується копіями листів закладу від 18.08.2020 року №449, від 20.12.2021 року №1059, від 26.07.2024 року №513.

Рішенням виконавчого комітету Коноплянської сільської ради від 26.07.2024 року №131 затверджено висновок органу опіки та піклування «Про затвердження висновку органу опіки та піклування «Про доцільність позбавлення батьківських прав громадянки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відносно її малолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ».

При вирішенні справи суд виходить з такого.

Частиною першою статті 4 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини першої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно з частиною першою статті 1 Закону України «Про охорону дитинства» забезпечення найкращих інтересів дитини - дії та рішення спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити.

Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Відповідно до частини сьомої статті 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ (далі також - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Частинами першою-четвертою статті 150 СК України встановлено, що батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

Згідно з частиною першою статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Відповідно до статті 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України. Зокрема, указаною нормою визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Як зазначено у ч. 1 ст. 18 вказаної Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Батьки зобов`язані утримувати дітей до повноліття та несуть відповідальність за виховання, розвиток і утримання дитини; у всіх діях щодо дітей першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини; кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для фізичного, духовного і соціального розвитку дитини.

Частиною 1 ст. 27 цієї Конвенції про права дитини держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Судом встановлено, що відповідач не приділяє уваги фізичному та духовному розвитку, матеріальному забезпеченню своїй дитині, не забезпечує рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, її підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечує необхідне харчування, медичний догляд, лікування дітей, що негативно впливає на її фізичний розвиток, як складову виховання; не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надає доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляє інтересу до її внутрішнього світу.

Верховний Суд України в ч.2 п.16 Пленуму «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав»№ 3 від 30.03.2007 року наголосив, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Враховуючи положення ч.1 ст.3 Конвенції про права дитини, ратифікованої Постановою Верховної Ради Української РСР від 27 лютого 1991 р. N 789-ХІІ, частин 7, 8 ст.7 Сімейного кодексу України, під час вирішення будь-яких питань щодо дітей суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дітей.

Суд виходить з того, що позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав і інтересів дитини.

Проаналізувавши всі докази по справі в їх сукупності, виходячи із конкретних обставин даної справи, суд вважає, що позбавлення відповідача батьківських прав буде відповідати меті цього заходу: захисту інтересів дітей та стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов`язків. З огляду на наведені обставини, суд визнає її поведінку ухилянням від виконання батьківських обов`язків по вихованню дитини, що згідно п.2 ч.1 ст.164 СК України є підставою для позбавлення батьківських прав.

Разом з тим, суд зауважує, що відповідач не забрала дитину з закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляла щодо неї батьківського піклування, що згідно п.2 ч.1 ст.164 СК України є також підставою для позбавлення батьківських прав.

Крім того, суд констатує, що позбавлення батьківських прав не тягне невідворотних наслідків, оскільки не позбавляє особу, яка позбавлена батьківських прав, на спілкування з дітьми і побачення з ними, а також права на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 серпня 2021 року у справі № 331/8310/15, провадження № 61-4879св20.

Позивачем по справі заявлена вимога про стягнення аліментів на утримання дитини.

Відповідно до ч. 2 ст. 166 Сімейного кодексу України особа, яка позбавлена батьківських прав не звільняється від обов`язку щодо утримання дітей, та згідно ст. 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ч.3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України, мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути менш, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Обов`язок утримувати дитину є рівною мірою обов`язком як матері так і батька, причому обов`язком особистим, індивідуальним, який не залежить від віку батьків.

При визначенні розміру аліментів, суд виходячи з принципів справедливості, добросовісності та розумності, які є одними з загальних засад регулювання сімейних відносин, призначає аліменти.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі п.3 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору у всіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення аліментів, а також на підставі п.3 ч.1 ст.8 Закону України «Про судовий збір» .

На підставі наведеного, беручи до уваги, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі, суд приходить до висновку про необхідність стягнення судового збору з відповідача на користь держави у розмірі 2422,40 гривень.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення суду про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 57, 64, 82, 88, 141, 198, 200, 258, 259, 264, 268, 272, 273 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву органу опіки та піклування Коноплянської сільської ради (с. Конопляне, вул. 30-річчя Перемоги, 70, Березівський район, Одеська область; ЄДРПОУ: 04378439) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ) про позбавлення батьківських прав та про стягнення аліментів на утримання дитини - задовольнити.

Позбавити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьківських прав щодо її малолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частки доходу, але не менше 50% прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня подачі позовної заяви до суду (30.07.2024 року), до досягнення дитиною повноліття ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) на користь опікуна або дитячого державного закладу.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп.

Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

СуддяІгор ПОГОРЄЛОВ