Рішення

від 08.11.2024 по справі 215/3714/24

ТЕРНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

Справа № 215/3714/24

2/215/1812/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2024 року Тернівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області

у складі: головуючого судді Квятковський Я.А.,

секретар судового засідання Манько В.В.

з участю: позивача ОСОБА_1

представник позивача - ОСОБА_2

представника відповідача Савельєвої Т.Д.

розглянувши в м. Кривому Розі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» про стягнення одноразової допомоги, середнього заробітку за час затримки розрахунку про звільнені,-

встановив:

06.06.2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ПрАТ «ПівнГЗК» про стягнення одноразової допомоги, середнього заробітку за час затримки розрахунку про звільнені.

В обґрунтування зазначає, що вона з 17.06.1991 до 25.06.2021 року працювала на різних посадах у відповідача. 25.06.2021 звільнена за власним бажанням у зв`язку із виходом на пенсію. У червні 2024 року дізналася, що відповідно до Галузевої угоди на 2011-2012 рр., яка була чинна на момент її звільнення, відповідач повинен був сплатити їй вихідну допомогу в розмірі трьох середньомісячних заробітних плат у зв`язку із тим, що вона пропрацювала на підприємстві 30 років. Оскільки відповідач не здійснив всіх виплат, передбачених законодавством, позивачка також просить стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки виплати вихідної допомоги за період з 26.06.2021 по 06.06.2024 р. за розрахунком: 272,35 грн.*762= 207530,70 грн., де 272,35 грн - середньоденна заробітна плата, 762 - кількість робочих днів.

Враховуючи вищезазначено просить стягнути з відповідача на її користь недоплачену одноразову допомогу при звільненні у розмірі 2838,93 грн., середній заробіток за час затримки при розрахунку за період з 26.06.2021 по 06.06.2024 у розмірі 100 000 грн.

Ухвалою суду від 01.07.2024 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження по справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

03.07.2024 від представника відповідача надійшло клопотання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою суду від 22.07.2024 у задоволенні клопотання представника відповідача відмовлено.

17.07.2024 від представника відповідача ОСОБА_3 надійшов відзив, у якому остання просить відмовити у задоволенні позову. Зазначає, що на користь позивачки, при її звільненні було виплачено матеріальну допомогу у розмірі трьохмісячної середньої заробітної плати, як це передбачено положеннями Галузевої угоди та Колективного договору.

Також вказав, що вимоги про стягнення середнього заробітку за частину часу затримки невиплати одноразової допомоги при звільненні у зв`язку з виходом на пенсію та моральної шкоди мають похідний характер, а тому вважає, що ці вимоги також не підлягають задоволенню.

30.07.2024 від представника відповідача ОСОБА_3 надійшли додаткові пояснення у справі.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до таких висновків.

ОСОБА_1 перебувала в трудових відносинах з ПрАТ «ПівнГЗК» в період з 17.06.1991 року по 25.06.2021 рік. 25.06.2021 року була звільнена за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію (а.с. 7-9), та, відповідно, має стаж роботи на підприємстві відповідача у шкідливих умовах праці понад 30 років.

Згідно довідки №382 від 22.05.2024 та розрахунковий листків, позивачці при звільненні, крім інших виплат, виплачена одноразова виплати при виході на пенсію за віком в розмірі 17087,25 грн., що сторонами не оспорюється, (а.с. 13). Згідно Довідки № 467 від 26.06.2024 виданої ПАТ "ПІВНГЗК" зазначено що ОСОБА_1 з лютого 2021 по травень 2021 не працювала, а тому середня заробітна плата обчислена з січня по квітень 2021 включно становить - 5886 грн., з травня 2021 становив - 6642 грн. (а.с. 55,61,62,63).

Згідно розпорядження ПАТ "ПівнГЗК" № 260-к/311 від 19.10.2018 , у ОСОБА_1 були змінені умови праці, а саме розмір окладу з 01.10.2018 - 5585 грн. ( а.с. 53).

Відповідно довідки про перебування на лікарняному у період з 01.01.2021 по 25.06.2021, ОСОБА_1 перебувала на лікарняних: у січні 2021 з 11.01.2021-20.01.2021, у лютому з 11.02.2021-27.02.2021; у квітні 2021 з 01.04.202115.04.2021; у травні 2021 з 17.05.2021-10.06.2021; у червні з 11.06.2021 - 22.06.2021 (а.с. 65, 96-97).

Згідно довідки про перебування ОСОБА_1 у відпустці з 01.01.2021 по 25.06.2021, останння : з 01.01.2021 по 10.01.2021 перебувала у основній щорічній відпустці та додатковій відпустці за робоиу в шкідливих умовах праці; з 06.02.2021- 10.02.2021 перебувала у відпустці за роботу в шкідливих умовах праці; з 01.03.2021 - 29.03.2021 у відпустці без збереження заробітної плати; з 17.04.2021 - 16.05.2021 у основній щорічній відпустці; з 23.06.2021 - 24.06.2021 у основній щорічній відпустці та додатковій відпустці за роботу в шкідливих умовах праці (а.с.66, 96-97).

Судом не було відхилено жодного доказу, наданого позивачем.

Оцінка суду.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Правилами ст.12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до положень ст.13КЗпП України колективний договір може передбачати додаткові порівняно з чинним законодавством і угодами гарантії, соціально-побутові пільги.

Форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами, ст.97 КЗпП.

Із Галузевої Угоди гірничо-металургійного комплексу України на 2011-2012 роки (далі Галузева Угода), яка була чинною на день звільнення позивача й положення, якої поширюються на ПрАТ «ПГЗК», встановлено, що Угода набирає чинності з дня її підписання сторонами і діє до укладення нової угоди.

Відповідно до п. 6.1 Галузевої Угоди, підприємство повинно виплачувати працівнику при виході на пенсію одноразову допомогу в розмірі, залежному від стажу його роботи на підприємстві, але не менше: при стажі від 7,5 до 15 років - середньомісячної заробітної плати; від 15 до 20 років двомісячної середньої заробітної плати; від 20 і більше років - тримісячної середньої заробітної плати.

Статтею 5 Закону України «Про колективні договори і угоди» встановлено, що умови колективних договорів і угод, укладених відповідно до чинного законодавства, є обов`язковими для підприємств, на які вони поширюються, та сторін, які їх уклали. Умови колективних договорів або угод, що погіршують порівняно з чинним законодавством становище працівників, є недійсними, і забороняється включати їх до договорів і угод.

Також,стаття 9цього Закону передбачає, що положення генеральної, галузевої (міжгалузевої), територіальної угоди діють безпосередньо і є обов`язковими для всіх суб`єктів, що перебувають у сфері дії сторін, які підписали угоду. Вимоги Галузевої угоди розповсюджуються на всі підприємства відповідної галузі.

Галузевою угодою гірничо-металургійного комплексу України в частині соціальних гарантій (соціального захисту) яка була чинна на час звільнення позивача із підприємства передбачено виплачувати при виході на пенсію працівнику одноразову допомогу залежно від стажу його роботи на підприємстві без встановлення віку особи.

Як встановлено матеріалами справи, ОСОБА_1 відпрацювала на підприємстві відповідача гірничо-металургійного комплексу 30 років та була звільнена за власним бажанням у зв`язку із виходом на пенсію.

Таким чином суд приходить до висновку, що на ОСОБА_1 розповсюджується дія п.6.1 Галузевої Угоди гірничо - металургійного комплексу України та йому при звільненні роботодавцем повинна бути сплачена вихідна допомога в розмірі 3 середньомісячних заробітних плат.

Спір між сторонами виник з приводу розміру середньомісячної заробітної плати.

Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. N 100 ( із змінами та доповненнями) затверджений Порядок обчислення середньої заробітної плати. Пунктом 2 вищевказаного Порядку передбачено, що середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата, якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

У всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

Якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи, п.2 Порядку.

Пунктом 4 цього Порядку, серед іншого, визначено, що при обчисленні середньої заробітної плати за останні два місяці, також не враховуються виплати за час, протягом якого зберігається середній заробіток працівника (за час виконання державних і громадських обов`язків, щорічної і додаткової відпусток, відрядження, вимушеного прогулу тощо) та допомога у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю.

Згідно до п.8 Порядку, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

При обчисленні середньої заробітної плати за два місяці, виходячи з посадового окладу чи мінімальної заробітної плати, середньоденна заробітна плата визначається шляхом ділення суми, розрахованої відповідно до абзацу п`ятого пункту 4 цього Порядку, на число робочих днів за останні два календарні місяці, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, згідно з графіком підприємства, установи, організації.

У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим або другим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Так, у даному випадку позивач звільнена з роботи 25.06.2021. Згідно табелю обліку робочого часу позивачка перебувала у відпустці та на лікарняному з лютого по травень 2021 року (а.с. 65,66). Відтак суд погоджується з доводами відповідача, що для обрахунку середньої заробітної плати слід застосовувати положення останнього абзацу п.4 Порядку. З цього випливає, що середньомісячний заробіток позивачки становить 6642,06 грн., середньогодинна заробітна плата становить 35,71 грн. (6642*2/(184+188)). Тобто сума середньої заробітної плати за останні 3 місяці становить 35,71*(175+144):2= 5695,75 грн. У підсумку, 5695,75*3 =17087,25 грн. сума одноразової допомоги при виході на пенсію за віком.

Судом встановлено та сторонами визнається, що ПАТ «ПівнГЗК» виплатив позивачу вихідну допомогу при звільненні у розмірі 17087,25 грн.

За таких обстави, суд дійшов висновку, що відповідачем при звільненні позивача сплачено вихідну допомогу у повному обсязі, а тому позов до задовлення не підлягає у звязку з недоведеністю позовних вимог.

Відповідно до вимогст. 47 КЗпП Українивласник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені вст. 116 КЗпП України.

Згідно зіст. 116 КЗпП Українипри звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Статтею 117 КЗпП Українипередбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені встатті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Таким чином, аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що передбачений частиною 1статті 117 КЗпП Україниобов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені встатті 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Оскільки, суд не встановив факту невиплати ПаТ «ПівнГЗК» вихідної допомоги у повному обсязі, правові підстави для задоволення позовних вимог щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відсутні.

Оскільки позивачка звільнена від сплати судового збору - то судовий збір слід компенсувати за рахунок держави.

Керуючись ст.ст.4,12,23,76-83,141,258,259,263,264,265,268,273 ЦПК України, суд,-

ухвалив:

У позові ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» про стягнення одноразової допомоги, середнього заробітку за час затримки розрахунку про звільнені - відмовити у повному обсязі.

Копію рішення направити сторонам.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суд подається протягом тридцяти днів з дня його складання до Дніпровського апеляційного суду.

Повний текст судового рішення складено 08.11.2024 р.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач: ОСОБА_1 (ІН НОМЕР_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_1

Відповідач: Приватне акціонерне товариство «Північний гірничо-збагачувальний комбінат», код ЄДРПОУ 00191023, місцезнаходження за адресою: 50079, м. Кривий Ріг, Тернівський район.

СУДДЯ: