Ухвала

від 12.11.2024 по справі 404/6106/24

КІРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КІРОВОГРАДА

Справа № 404/6106/24

Номер провадження 2-о/404/194/24

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2024 року Кіровський районний суд м. Кіровограда в складі:

Головуючого судді - Іванової Н.Ю.

при секретарі - Коцюбі Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Управління з питань захисту прав дітей Кропивницької міської ради, ІНФОРМАЦІЯ_1 , про встановлення факту самостійного виховання та утримання неповнолітньої дитини батьком

В С Т А Н О В И В :

У липні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою, в якій просив встановити факт самостійного виховання та утримання батьком, своєї неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В обґрунтування заяви зазначав, що він та ОСОБА_2 мають спільну дитину, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . З 2016 року він разом з дитиною проживає в АДРЕСА_1 . Мати не заперечувала і не заперечує проти проживання доньки з ним. Тобто, ним, як батьком та ОСОБА_2 , як матір`ю було за спільною згодою визначено місце проживання доньки разом з ним, батьком.

Увесь цей час дитина проживає спільно з ним. Він приділяє їй належну увагу, турбується про її психологічний та фізичний стан. Вони проживають окремо в будинку, де є належні умови проживання. Має стабільний та належний заробіток. Шкідливих звичок не має, курінням та вживанням спиртними напоями не зловживає, аморальний спосіб життя не веде, користується авторитетом у знайомих та на роботі. Хоче дати дитині освіту і добробут. Дитина, також за час спільного проживання, проявляє велику прихильність та любов до нього.

Зазначав, що одноосібно здійснює виховання та утримання доньки, сприяє розширенню її кругозору та світогляду. Необхідність встановлення даного факту потрібно для реєстрації місця проживання дитини, вирішення інших питань щодо проживання та перебування дитини, отримання відстрочки від мобілізації, перетину кордону, у разі необхідності та за рекомендацією сімейного лікаря щодо необхідності оздоровлення та лікування дитини у гірській/морській місцевостях. Встановлення даного факту необхідно з метою переміщення дитини, її навчання, профілактичного лікування, що в першу чергу відповідає інтересам дитини, оскільки без згоди матері, яка на даний час виїхала за кордон, він батько, обмежений у прийнятті рішень щодо вищевказаних обставин.

26 липня 2024 року суд відкрив провадження у справі за правилами окремого провадження та призначив судове засідання.

13 вересня 2024 року від представника ІНФОРМАЦІЯ_3 надійшли письмові пояснення.

У судове засідання учасники справи не з`явились, повідомлялись належним чином.

Дослідивши зібрані у справі докази, суд дійшов висновку, що заява підлягає залишенню без розгляду з наступних підстав.

Статтею 124 Конституції України визначено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно з частиною 1 статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина 1 статті 4 ЦПК України).

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення (пункт 5 частини 2 статті 293 ЦПК України).

Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений у статті 315 ЦПК України і не є вичерпним.

Частинами 1, 2 статті 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право.

Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтересів інших осіб. У випадку останнього між цими особами виникає спір про право.

У даній справі заявник просить встановити факт самостійного виховання дитини. Заявлені вимоги, пов`язані з доведенням існування підстав для визнання (підтвердження) за ним певного правового статусу - батька, який самостійно виховує дитину.

Для підтвердження самостійного виховання дитини батьком необхідне існування (настання) обставин, у силу яких обсяг прав матері обмежується або припиняється. Оскільки в СК України чітко встановлено, що сімейні права та обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі, можна констатувати, що в силу настання певних юридичних фактів (дій чи подій), які мають бути підтверджені виключно актами цивільного стану (свідоцтво про смерть) чи рішенням суду (про позбавлення батьківських прав, визнання недієздатним, померлим, безвісно відсутнім) та позбавляють особу користуватися батьківською правосуб`єктністю, такі права та обов`язки припиняються та не потребують додаткового підтвердження того, що один з батьків самостійно їх виконує.

СК України не встановлено підстав припинення батьківських обов`язків щодо виховання дитини. Так само як визначена частиною першою статті 15 СК України невідчужуваність сімейних обов`язків свідчить про неможливість повної відмови від сімейних обов`язків, якими є, зокрема, обов`язки щодо виховання дитини.

Ця справа пов`язана з вирішенням спору про право - зокрема, спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини та/або ухилення від виконання батьківських обов`язків, який підлягає розгляду у порядку позовного провадження з врахуванням інтересів дитини.

Доведення факту самостійного виховання дитини батьком пов`язане з встановленням обставин щодо невиконання матір`ю батьківських обов`язків щодо дитини, стосується зміни обсягу сімейних прав або невиконання одним з батьків батьківських обов`язків (у тому числі умисного) та безумовно впливає на права й інтереси самої дитини, а також зумовлює відповідні правові наслідки, визначені законом.

Такий факт одноосібного (самостійного) виховання дитини одним з батьків не може встановлюватись у безспірному порядку або за домовленістю батьків дитини, в тому числі на підставі укладеного між ними договору або на підставі судового рішення, ухваленого за правилами окремого провадження, оскільки у такому випадку завжди існуватиме загроза порушення принципу дотримання найкращих інтересів дитини.

Оскільки сімейним законодавством не передбачено підстав припинення батьківських обов`язків щодо виховання дитини, а визначена частиною першою статті 15 СК України невідчужуваність сімейних обов`язків свідчить про неможливість відмови від них, зокрема від обов`язків щодо виховання дитини, то факт одноосібного виховання дитини одним з батьків може бути встановлений судом як одна з обставин, що складає предмет доказування у спорі між батьками дитини щодо виконання ними обов`язків з виховання дитини. Інститут окремого провадження не може використовуватися для створення преюдиційних фактів з метою подальшого вирішення будь-якого спору про право.

Така позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 11 вересня 2024 року в справі № 201/5972/22 (провадження № 14-132цс23).

У частині шостій статті 294 ЦПК України встановлено, що якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

Відповідно до частини 4 статті 315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.

За установлених у цій справі конкретних обставин факт самостійного виховання та утримання дитини батьком не може бути встановлений за правилами окремого провадження, у зв`язку із чим заяву слід залишити без розгляду.

Відповідно до п.4 ч.1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачений заявником при зверненні до суду судовий збір підлягає поверненню заявнику.

Керуючись статтями 2, 4, 19, 258-261, 263-264, 293, 294, 315 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Управління з питань захисту прав дітей Кропивницької міської ради, ІНФОРМАЦІЯ_1 , про встановлення факту самостійного виховання та утримання неповнолітньої дитини батьком, залишити без розгляду.

Повернути заявнику ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605,60 грн., сплачений згідно квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки № 36 від 05 липня 2024 року.

Роз`яснити, що він має право звернутися до суду з позовом на загальних підставах.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Кропивницького апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Повний текст судового рішення складено 12.11.2024 року.

Суддя Кіровського

районного суду

м.Кіровограда Н. Ю. Іванова