Рішення

від 12.11.2024 по справі 394/821/24

НОВОАРХАНГЕЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У к р а ї н а

Новоархангельський районний суд Кіровоградської області

26100, смт. Новоархангельськ Кіровоградської області, вул. Слави, 26, тел. 2-10-45, E-mail: inbox@na.kr.court.gov.ua

-------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

12.11.2024 2/394/369/24

394/821/24

Р І Ш Е Н Н Я

І МЕНЕМ У К Р А Ї Н И

12 листопада 2024 року Новоархангельський районний суд Кіровоградської області

в складі головуючого: судді - Запорожець О.М.

при секретарі: Лясковській О.М.

за участю адвокатів: Задорожнюк О.Б.

Мельник О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Новоархангельськ цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання договору оренди земельної ділянки,

В С Т А Н О В И В :

Адвокат Задорожнюк О.Б. в інтересах позивачки звернулася до суду з позовом до відповідача про розірвання договору оренди землі посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер чоловік ОСОБА_1 ОСОБА_3 .

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 30липня2020 року позивачці перейшла у власність земельна ділянка площею 2,3892 га, що знаходиться в межах Підвисоцької сільської ради Голованівського району Кіровоградської області, кадастровий номер земельної ділянки 3523684200:02:000:0663.

10 травня 2011 року ОСОБА_3 було укладено договір оренди землі, терміном на пять років, який зареєстровано у відділі Держкомзему в Новоархангельському районі 17 червня 2011 року за № 352360004000340.

26 листопада 2013 року було укладено додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки від 17 червня 2011 року № 352360004000340, якою внесені зміни до договору та викладено його в такій редакції: п.8 договір укладено на 25 років, починаючи з державної реєстрації цієї додаткової угоди; п. 9 договору орендна плата вноситься орендарем в грошовій формі та розмірі 4 ( чотирьох ) відсотків від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки з урахуванням коефіцієнта індексації». Після отримання свідоцтва про право на спадщину ОСОБА_1 підписала додаткову угоду від 10 березня 2021 року, якою знову внесені зміни до договору та його викладено в такій редакції.

П. 37 договору передбачено, що дія договору припиняється у разі, зокрема, розірвання договору у випадках передбачених законом.

Згідно п. 38 даного договору дія договору припиняється шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї зі сторін внаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Відповідно до умов п. 39 Договору оренди землі розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку допускається.

Хоча п. 39 договору землі не містить умов та механізму розірвання в односторонньому порядку, однак їх відсутність за наявності можливості такого розірвання не може бути перепоною та звужувати права орендодавця щодо реалізації свого права на розірвання договору. До того ж, обидві сторони на власний розсуд погодили саме таку умову договору і саме в такій редакції.

Пункти 37-39 Договору є чинними, не визнані недійсними, а тому повинні виконуватися у повному обсязі.

Також пункти 37-39 Договору не містять застереження, відповідно до якого смерть орендодавця не припиняє дію Договору.

П. 40 договору, який регулює чи є підставою розірвання договору смерть власника земельної ділянки в копії договору, який є в розпорядженні ОСОБА_1 містить виправлення, які не посвідчені жодною зі сторін, так зокрема в абзаці першому слова, перехід права власності на земельну ділянку є підставою для зміни умов або розірвання договору - слово «є» закреслено, тому як саме можливо сприймати цей пункт договору є сумнівним.

Також як вбачається з форми ОК-5 про доходи ОСОБА_1 орендодавцем починаючи з 2021 року не сплачується орендна плата.

Вказані вище обставини є підставами для розірвання договору оренди та звернення до суду для захисту своїх прав.

Спадкоємець власника земельної ділянки має право розпорядитися своїм майном на власний розсуд.

Правовідносини сторін виникли внаслідок укладення договорів оренди землі і є такими, що випливають із земельних правовідносин.

Обрання правового способу врегулювання спору є правом, а не обов`язком позивача.

Просила розірвати договір оренди землі, кадастровий номер 3523684200:02:000:0663 від 10 травня 2011 року, він же договір оренди земельної ділянки № 352360004000340 від 17 червня 2011 укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 . Судові витрати просила віднести за рахунок відповідача /а.с.1-5/.

Представник відповідача скористалася своїм правом та надіслала суду відзив, в якому зазначила, що відповідач ОСОБА_2 не погоджується з даним позовом. Згідно ч. 4 ст. 32 Закону України «Про оренду землі» перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи (у тому числі в порядку спадкування), реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або припинення договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

Частинами третьою та четвертою статті 31 Закону України «Про оренду землі», який є спеціальним законом і має пріоритет перед іншими законами в застосуванні до спірних правовідносин, передбачено, що договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором.

Відповідно до частин першої та другої статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

З системного аналізу вищезазначених норм матеріального права слід дійти висновку, що чинним законодавством передбачається можливість розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку у разі, якщо це передбачено умовами такого договору.

Згідно з частиною 1 статті 2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, частиною 1 статті 2 Закону України «Про оренду землі», законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина 1 статті 626 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог частиною 1 статті 627 ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини 1 статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно із частиною 1 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За приписами статті 1 Закону України «Про оренду землі», яка кореспондується з положеннями частини 1 статті 93 ЗК України, орендою землі є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання, або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із частиною 1 статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналіз статей 525,651 ЦК України та статті 31 Закону України «Про оренду землі» свідчить про те, що законодавець допускає можливість розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку у разі, якщо це передбачено умовами такого договору.

Добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Тобто в схожій правовій ситуації Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 05 червня 2018 року у справі N 338/180/17 по своїй суті застосовано доктрину venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).

В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Наприклад, у статті І.-1:103 Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права вказується, що поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Просила суд в задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання розірваним договору оренди земельної ділянки відмовити повністю.

Представник позивачки та позивачка в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні просила відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши учасників цивільного провадження та дослідивши матеріали справи в сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно ч. 1 ст. 3 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Ч. 1 ст. 4 ЦПК України наголошує, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У ч. 1 ст. 5 ЦПК України законодавець закріпив, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Ч. 1 ст. 30 ЦПК України передбачено, що позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою.

Даний позов підсудний Новоархангельському районному суду, оскільки нерухоме майно (земельна ділянка) розташоване на території Голованівського району (до зміни адміністративного поділу Новоархангельського району) Кіровоградської області.

Предметом спору в даній справі є правовідносини щодо договірних зобов`язань, які регулюються Законом України «Про оренду землі», Земельним кодексом України та Цивільним кодексом України.

Як вбачається з матеріалів цивільної справи, відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 30.07.2020 року позивачці у справі належить на праві приватної власності земельна ділянка № НОМЕР_1 , площею 2,3892 га, розташована на території Підвисоцької сільської ради Голованівського району Кіровоградської області (до зміни адміністративного поділу Новоархангельського району) /а.с.7,8/.

10.05.2011 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було укладено договір оренди земельної ділянки №663 для ведення товарного с/г виробництва, яка знаходиться на території Підвисоцької сільської ради, терміном на п`ять років, зі сплатою орендної плати у розмірі 3% від грошової оцінки земельної ділянки, щороку не пізніше 1 грудня (пункти 1,8,9 та 11 договору) /а.с.9-14/.

В п. 15 договору оренди земельної ділянки зазначено, що земельна ділянка передається в оренду для виробництва с/г продукції, ведення товарного с/г виробництва.

П. 21 договору оренди земельної ділянки визначає, що після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.

В п. 37 договору оренди землі зазначено підстави, коли договір припиняється.

В п. 38 договору оренди визначено, що дія договору оренди припиняється шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін у наслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав визначених законом.

В п. 39 наголошується, що розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається. Умовами розірвання в договору в односторонньому порядку є рішення суду.

В п. 40 договору оренди земельної ділянки сторони передбачили, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору.

Договір було зареєстровано 17.06.2011 року у відділі Держкомзему Новоархангельського району, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис за № 352360004000340 /а.с.13/. Тобто дія договору, враховуючи момент його реєстрації та строк на який його було укладено, спливала 17.06.2016 року.

26.11.2013 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було укладено додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки від 17.06.2011 року.

Відповідно до умов додаткової угоди сторони вирішили викласти пункти 8 та 9 в іншій редакції.

П. 8 договору договір укладено на двадцять п`ять років, починаючи від дня державної реєстрації цієї додаткової угоди.

П. 9 договору орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та розмірі чотирьох відсотків від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки, з урахуванням коефіцієнта індексації.

Тобто сторони правочину збільшили строк дії договору та розмір орендної плати в сторону його збільшення.

Підписуючи додаткову угоду, позивачка погодилась з умовами, викладеними в основному договорі.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права 02.12.2013 року проведено державну реєстрацію зазначеної додаткової угоди /а.с.17/.

ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (світлокопія свідоцтва про смерть від 10.09.2019 року серії НОМЕР_2 (а.с.6).

Вирішуючи виниклий спір, суд застосовує норми, які діяли на момент схвалення правочинів та звертає увагу на наступне.

Так, відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі стаття 2 Закону України «Про оренду землі».

Спеціальним законом, що регулює орендні відносини щодо земельних ділянок єЗакон України «Про оренду землі».

Ст. 1 Закону України «Про оренду землі» (далі Закон) визначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Орендодавцями землі відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи.

Ст. 13 Закону вказує, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Договір оренди землі укладається в письмовій формі й за бажанням однієї зі сторін може бути посвідчений нотаріально (ст. 14 Закону).

Строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років (ст. 19 Закону).

Орендна платаза землю- це платіж, який орендар вноситьорендодавцеві закористування земельноюділянкою. Розмір,форма і строки внесення орендної плати за землювстановлюються за згодою сторін удоговорі оренди(крімстроків внесення орендної плати за земельні ділянки державної такомунальної власності, які встановлюються відповідно доПодаткового кодексуУкраїни. Обчисленнярозміру орендноїплати за землю здійснюється з урахуванняміндексів інфляції, якщоінше непередбачено договороморенди. У разі визнання у судовому порядку договору оренди землі недійсним отримана орендодавцем орендна плата за фактичний строк оренди землі не повертається (ст. 21 Закону).

Орендна плата може справлятися у грошовій, натуральній та

відробітковій (наданняпослуг орендодавцю)формах. Сторони можуть передбачити в договорі оренди поєднання різних форм орендної плати.Орендна платаза земельніділянки,що перебуваютьу державнійі комунальнійвласності,справляється виключноу грошовійформі. Оренднаплата заземельні частки (паї) встановлюється, якправило, у грошовій формі. За добровільним рішеннямвласника земельноїчастки (паю)орендна платаза земельнічастки (паї)може встановлюватисяу натуральнійформі. Внесення орендної плати оформлюється письмово, за винятком перерахування коштів через фінансові установи (ст. 22 Закону).

Орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у власності

фізичних таюридичних осіб,переглядається зазгодою сторін. Орендар має право вимагати відповідного зменшення орендної плати в разі, якщо стан орендованої земельної ділянки погіршився не з його вини (ст. 23 Закону).

В ст. ст. 24 та 25 Закону України «Про оренду землі» визначено права та обов`язки орендодавця та орендаря.

В ст. 31 Закону України «Про оренду землі» йде мова про те, що договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Згідно ч. 4 ст. 32 Закону України «Про оренду землі» перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи (у тому числі в порядку спадкування), реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або припинення договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

Спори, пов`язані з орендою землі, вирішуються у судовому порядку, на що вказує ст. 35 Закону України «Про оренду землі».

Частинами 1 та 2 статті 93 ЗК України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам, іноземцям і особам без громадянства, міжнародним об`єднанням і організаціям, а також іноземним державам.

Відповідно до п. «в» ч. 1 ст. 96 ЗК України землекористувачі повинні своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Відповідно до ч. 4 ст. 124 Земельного Кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків ч. 1 ст. 626 ЦК України.

Згідно ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частинами 1 та 2 статті 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

За правилами ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом ч. 2 ст. 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Як встановлено в судовому засіданні між ОСОБА_3 (правонаступником прав та обов`язків якого за договором оренди землі стала в подальшому позивачка) та відповідачем було укладено договір оренди земельної ділянки, дію якого в подальшому було продовжено на 25 років на підставі додаткової угоди, а також збільшено розмір орендної плати.

Як вбачається з п. 40 договору оренди земельної ділянки від 10.05.2011 року його сторони обумовили, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов та розірвання договору.

Отже, на час укладення договору оренди земельної ділянки його сторони дійшли згоди, що перехід права власності на предмет оренди не може мати наслідку (підстави) для зміни умов та розірвання договору.

У разі заміни сторони у договорі умови договору, визначені первісними сторонами, зберігають чинність для правонаступника вибулої сторони, в тому числі щодо подальшої зміни або розірвання договору.

Тобто зміст п. 40 договору оренди земельної ділянки, на який посилаються сторони, передбачає правову ситуацію, у якій сторони не мають право на його розірвання, або зміну умов оренди.

Перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, не спричиняє автоматичного припинення спірних договірних правовідносин, а лише створює правову ситуацію, у якій виникає право вимагати судового захисту шляхом розірвання договору у сторони договору, для якої настали відповідні підстави через зміну фактичних обставин.

Суд вважає, що після зміни власника земельної ділянки договір не припинив свою дію, натомість ОСОБА_1 , в силу вимог закону, набула статусу орендодавця у триваючих правовідносинах оренди разом із належними орендодавцю за спірним договором оренди правами та обов`язками.

Принципи справедливості, добросовісності та розумності - одні з керівних засад цивільно-правового регулювання суспільних відносин, які визначають характер поведінки учасників з точки зору необхідності сумлінного здійснення ними своїх цивільних прав і виконання цивільних обов`язків, а також права та інтереси інших учасників з метою недопущення їх порушення, закріплення можливості адекватного захисту порушеного права або інтересу.

Судом досліджено копію договору, згідно п. 40 якого погоджено між сторонами, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов договору або розірвання договору. Вказаний пункт договору є чинним та в установленому законом порядку недійсним не визнавався.

Таким чином, сторони договору - орендодавець та орендар, скориставшись принципом свободи договору, за згодою між собою передбачили у п. 40 договору оренди землі від 10.05.2011 року умову про те, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи не є підставою для зміни умов або розірвання договору.

При укладенні договору оренди досягнуто згоди з усіх істотних умов, в тому числі, й підстав розірвання при зміні власника земельної ділянки.

Окрім того, суд окремо звертає увагу, що позивачка, використовуючи свою правову поведінку, яка повинна створювати правові (юридичні) наслідки, повинна була безпосередньо звернутись до відповідача з відповідним листом або особисто з приводу припинення дії договору оренди земельної ділянки та, отримавши відмову, захищати права в судовому порядку.

В договорі оренди земельної ділянки обумовлено сторонами, що зміна власника земельної ділянки не є підставою для розірвання договору, зазначене відповідає вимогам чинного законодавства та умовам укладеного сторонами договору, а тому суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Стосовно посилання позивачки про несплату їй орендної плати суд звертає увагу на наступне.

Позивачка набула права власності на земельну ділянку 30.07.2020 року, саме з цього часу у неї виникло право вимагати у відповідача сплати орендної плати.

Згідно ст. 1481 ЗКУкраїни доособи,яка набулаправо власностіна земельнуділянку,що перебуваєу користуваннііншої особи,з моментупереходу прававласності наземельну ділянкупереходять правата обов`язкипопереднього власниказемельної ділянкиза чиннимидоговорами оренди,суперфіцію,емфітевзису,земельного сервітутущодо такоїземельної ділянки. Уразі переходуправа власностіна земельнуділянку,що перебуваєу постійномукористуванні,від державидо територіальноїгромади абовід територіальноїгромади додержави донабувача земельноїділянки переходятьправа таобов`язки власниказемельної ділянкиза правовідносинамипостійного користуваннянею. Особа,яка набулаправо власностіна земельнуділянку,протягом одногомісяця здня набуттяправа власностіна неїзобов`язана повідомитипро цеїї користувачівіз зазначенням: кадастровогономера (занаявності),місця розташуваннята площіземельної ділянки; найменування(дляюридичних осіб),прізвища,ім`я,по батькові(дляфізичних осіб)нового власника; місцяпроживання (знаходження)нового власника,його поштовоїадреси; платіжнихреквізитів (уразі,якщо закономабо договоромпередбачена платаза користуванняземельною ділянкоюу грошовійформі). Повідомленнянадсилається користувачуземельної ділянкирекомендованим листомз повідомленнямпро врученняабо вручаєтьсяйому особистопід розписку. Повідомленняпро перехідправа власностівід державидо територіальноїгромади абонавпаки підлягаєопублікуванню удрукованих медіамісцевої сферирозповсюдження іззазначенням кадастровогономера,місця розташуваннята площіземельної ділянки. Внесеннязмін додоговорів оренди,суперфіцію,емфітевзису,земельного сервітутучи заставиіз зазначеннямнового власниказемельної ділянкине вимагаєтьсяі здійснюєтьсялише зазгодою сторіндоговору. Вимоги цієї статті поширюються на випадки переходу повноважень з розпорядження земельними ділянками державної власності від одного органу до іншого, а також при переході права власності на земельні ділянки від держави до територіальної громади і навпаки та при переході права власності на земельні ділянки від однієї територіальної громади до іншої.

З огляду на зазначені положення, суд констатує, що позивачка не надала суду належних та допустимих доказів звернення до відповідача та надання йому документів, визначених у ст. 1481 ЗК України.

Разом з тим в період користування земельної ділянкою відповідач, як титульний володілець своєчасно та у встановленому розмірі протягом користування земельною ділянкою сплачував орендну плату позивачці, про що надав відповідні квитанції та відомості, які не викликають сумніву у суду.

В судовому засіданні позивачка заперечувала факт отримання орендної плати в натуральній формі і їй не відомо, про наявні відомості, але разом з тим після отримання судом зазначених документів не скористалась своїм правом та не заявила перед судом клопотання про призначення судово-почеркознавчої експертизи, а тому за таких обставин суд приходить до висновку, що наданні представником відповідача документи є належними та допустимими доказами, які суд ставить в основу рішення.

Окрім того позивачка в судовому засіданні не заперечувала факту отримання грошових коштів в сумі 15000 грн., але зазначила, що їй не відомо від кого ці кошти надійшли, вона вирішила собі, що кошти вона отримала від дітей, в яких вона не з`ясовувала про переказ коштів, кошти на даний час вона витратила, зазначена нею позиція спростовується, наданими представником відповідача оригіналом квитанції про перерахування коштів позивачці, як орендної плати через Приватбанк.

Суд вказує, що відповідно до квитанції про здійснення платежу від 16.11.2023 року та відомостей про отримання орендної плати в натурі позивачка отримала більшу орендну плату ніж було обумовлено сторонами у додатковій угоді від 10.03.2021 року /а.с.19/.

На погляд суду, в період дії договору оренди землі факт отримання позивачкою орендної плати в натуральній та грошовій формі виразився у пасивній на той час (до часу звернення до суду) поведінці поєднаною з мовчазною згодою.

Суд окремо констатує, що позовна вимога про розірвання договору оренди земельної ділянки є похідною позовною вимогою задоволення, якої залежить від задоволення основної вимоги, а саме стягнення заборгованості по орендній платі, яка позивачкою перед судом не заявлялась, що саме по собі вказує на те, що позивачка отримувала орендну плату за користування належною їй земельною ділянкою.

А тому, на погляд суду, відсутні підстави розірвання договору оренди земельної ділянки з підстав несплати орендної плати.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд вказує, що представником позивачки заявлено матеріально-правову вимогу про розірвання договору оренди землі від 11.05.2011 року, але матеріали справи не містять правочину вчинено з вказаною датою.

Судзазначає,що розгляд цивільної справи проводився в межах заявлених вимог і на підставі наданих доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, при цьому суд приймає до розгляду тільки ті докази, які мають значення по справі. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

З огляду на вмотивоване суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

Судові витрати по справі суд на підставі ст. 141 ЦПК України відносить за рахунок позивачки.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 626, 627, 628, 651, 792 ЦК України, ст.ст. 93, 96, 124, 1481 ЗК України, ст. ст. 1,2, 4, 13, 14, 19, 21, 22, 24, 25, 31, 32, 35 Закону України «Про оренду землі», ст. ст. 2, 3, 4, 5, 30, 77, 78, 79, 80, 81, 141, 258, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні цивільного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання договору оренди земельної ділянки відмовити в повному обсязі.

Судові витрати по справі віднести за рахунок ОСОБА_1 .

Ідентифікаційні дані учасників:

ОСОБА_1 , місце проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_4 .

ОСОБА_2 ,місце реєстрації АДРЕСА_2 ,РНОКПП НОМЕР_5 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_6 .

Рішення може бути оскаржено до Кропивницького Апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду .

Повний текст рішення виготовлено 12 листопада 2024 року.

Суддя: