Постанова

від 11.11.2024 по справі 643/10991/24

МОСКОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 643/10991/24

Провадження № 3/643/3449/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.11.2024 м. Харків

Суддя Московського районного суду м. Харкова Новіченко Н.В., розглянувши матеріали, що надійшли з Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ст. ст. 124, 122-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

І. Опис обставин, установлених під час розгляду справи.

12.09.2024 року об 11:45 год. у м. Харкові по вул. Академіка Павлова, буд. 205, ОСОБА_1 керуючи автомобілем «MAN TGX 33.540», реєстраційний номер НОМЕР_1 , з напівпричіпом «TAD Jumbo 50-4», реєстраційний номер НОМЕР_2 , не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою перед зміною напрямку руху, не переконався що це буде безпечним, не дотримався безпечної швидкості руху, не врахував дорожню обстановку та особливості вантажу, що перевозиться, внаслідок чого здійсним обрив дротів живлення електромережі світлофорного об`єкта. Внаслідок обриву дротів було пошкоджено автомобіль «ЗАЗ», реєстраційний номер НОМЕР_3 , та світлофорний об`єкт, чим було завдано матеріальних збитків.

Крім того, 12.09.2024 року об 11:45 год. у м. Харкові по вул. Академіка Павлова, буд. 205, ОСОБА_1 керуючи автомобілем «MAN TGX 33.540», реєстраційний номер НОМЕР_1 , з напівпричіпом «TAD Jumbo 50-4», реєстраційний номер НОМЕР_2 , став учасником ДТП та з невідомих причин залишив місце події.

ІІ. Пояснення осіб, які беруть участь у справі про адміністративне правопорушення.

Захисник ОСОБА_1 адвокат Косінцев К.В. у судовому засіданні просив суд закрити провадження у справі у зв`язку з вчиненням дії особою в стані крайньої необхідності.

Потерпілий ОСОБА_2 у судовому засіданні пояснив, що 12.09.2024 року його автомобіль було пошкоджено внаслідок обриву та падіння дротів живлення світлофорного об`єкта.

ІІІ. Нормативний акт, що передбачає відповідальність за адміністративне правопорушення.

Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлений Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001.

Відповідно до 2.3 «б» Правил дорожнього руху для забезпеченнябезпеки дорожньогоруху водійзобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.

Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху (п. 10.1. Правил дорожнього руху).

Згідно з п. 12.1. Правил дорожнього руху під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.

Статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачена відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Пунктом 2.10 «а» Правил дорожнього руху передбачено, що у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов`язаний негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди.

Залишення водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні, тягне за собою відповідальність, встановлену ст. 122-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

ІV. Оцінка суду.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, підтверджується:

- протоколом про адміністративне правопорушення від 17.09.2024 серії АБА № 105693, який відповідає вимогам ст. 256 Кодексу України про адміністративні правопорушення, містить виклад суті вчиненого правопорушення та є джерелом доказової інформації про подію правопорушення та особу, яка його вчинила;

- схемою місця ДТП;

- відеозаписом ДТП;

- письмовими поясненнями ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ;

- рапортом.

На переконання суду, надані докази на підтвердження винуватості ОСОБА_1 є належними, допустимими і достовірними, оскільки отримані з передбачених законом джерел, у передбачений законом спосіб, зафіксовані у належній процесуальній формі, узгоджуються між собою як в цілому, так і в деталях, та доповнюють один одного.

Досліджені та перевірені судом обставини поза розумним сумнівом свідчать про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Жодних належних та допустимих доказів, які б спростовували винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суду не надано.

Таким чином, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд дійшов висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, доведена у повному обсязі.

Посилання захисника на те, що ДТП була вчинена ОСОБА_1 у стані крайньої необхідності суд вважає безпідставними та до уваги не приймає, оскільки матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження того, що вчиняючи ДТП ОСОБА_1 діяв у стані крайньої необхідності.

Що стосується притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 122-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд зазначає наступне.

Під час розгляду справи судом встановлено, що ОСОБА_1 є діючим військовослужбовцем, 12.09.2024 року керував належним військовій частині транспортним засобом під час виконання покладених на нього завдань та перевозив військову техніку, тобто виконував покладені на нього командуванням військової частини завдання, що підтверджується як матеріалами справи, так і повідомленням № 222/28/7/6369 від 07.11.2024 року командира військової частини.

За змістом статей 10, 11 Кодексу України про адміністративні правопорушення, адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити.

Відповідно до ст. 18 Кодексу України про адміністративні правопорушення не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.

У разі вчинення особою діяння у стані крайньої необхідності така особа не лише звільняється від адміністративної відповідальності, а такі дії взагалі не розглядаються як адміністративне правопорушення, оскільки в діянні немає ознаки вини.

Інститут крайньої необхідності покликаний сприяти підвищенню соціальної активності учасників суспільних відносин, є гарантією правового захисту людини, що бере участь у запобіганні шкоди правам громадян, інтересам держави й суспільства.

Стан крайньої необхідності виникає, коли є дійсна, реальна, а не уявна загроза зазначеним інтересам. Якщо загроза охоронюваним інтересам може виникнути в майбутньому, діяння не може вважатися таким, що вчинено у стані крайньої необхідності.

Однією з найважливіших умов правомірності акта крайньої необхідності є те, що за таких обставин небезпека не може бути усунута іншими засобами, тобто засобами, не пов`язаними із заподіянням шкоди іншим охоронюваним законом інтересам.

Спосіб збереження охоронюваного законом інтересу за рахунок іншого повинен бути саме крайнім. Якщо для запобігання небезпеки, що загрожує, в особи є шлях, не пов`язаний із заподіянням шкоди, вона повинна обрати саме цей шлях. Інакше посилання на стан крайньої необхідності виключається. Шкода, заподіяна в стані крайньої необхідності, повинна бути менш значною, ніж відвернена шкода. Заподіяння шкоди, рівної тій, що могла бути спричинена, або шкоди більшої, не може бути виправдана станом крайньої необхідності. Зокрема не можна рятувати одне благо за рахунок заподіяння шкоди рівноцінному благу. Питання про те, яку шкоду вважати більш значною, а яку менш, є питанням факту й вирішується в кожному конкретному випадку залежно від конкретних обставин справи. В основу оцінки шкоди заподіяної й шкоди відверненої повинні бути покладені як об`єктивний, так і суб`єктивний критерії, проте визначальним має бути об`єктивний критерій.

Отже, положеннями Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено можливість звільнення особи від адміністративної відповідальності у випадках, коли вчинені нею дії, які мають ознаки правопорушення і за які КУпАП передбачена відповідальність, вчинені у стані крайньої необхідності.

Згідно з п. 2.10 "а" Правил дорожнього руху у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов`язаний негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди, чого ОСОБА_1 не забезпечив, а залишив місце ДТП з огляду на виконання завдань як військовослужбовцем в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022, який діє на даний час.

Отже, в діях ОСОБА_1 маються ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст.122-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення, проте вони були вчинені ним у стані крайньої необхідності.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі вчинення дії особою в стані крайньої необхідності.

За таких обставин, суд вважає за необхідне закрити провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 122-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення на підставі п. 4 ч. 1 ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

V. Накладення стягнення за адміністративне правопорушення.

Згідно з ч. 3 ст. 15 Кодексу України про адміністративні правопорушення при порушенні правил дорожнього руху водіями транспортних засобів Збройних Сил України або інших утворених відповідно до законів України військових формувань та Державної спеціальної служби транспорту - військовослужбовцями строкової служби, а також вчиненні ними військових адміністративних правопорушень, передбачених главою 13-Б цього Кодексу, штраф як адміністративне стягнення до них не застосовується. У випадках, зазначених у цій статті, органи (посадові особи), яким надано право накладати адміністративні стягнення, передають матеріали про правопорушення відповідним органам для вирішення питання про притягнення винних до дисциплінарної відповідальності.

Судом встановлено, що особа яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_4 -Н, а транспортний засіб «MAN TGX 33.540», реєстраційний номер НОМЕР_1 , з напівпричіпом «TAD Jumbo 50-4», реєстраційний номер НОМЕР_2 , належить військовій частині НОМЕР_5 .

Відповідно до ч. 2 ст. 45 Дисциплінарного статуту Збройних сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року № 551-XIV, за вчинення адміністративних правопорушень військовослужбовці несуть дисциплінарну відповідальність за цим Статутом, за винятком випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Враховуючи викладене, а також те, що станом на час порушення правил дорожнього руху та на день розгляду даної справи ОСОБА_1 є військовослужбовцем, транспортний засіб «MAN TGX 33.540», реєстраційний номер НОМЕР_1 , з напівпричіпом «TAD Jumbo 50-4», реєстраційний номер НОМЕР_2 належить військовій частині НОМЕР_5 , суд дійшов висновку про визнання ОСОБА_5 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та направлення даного адміністративного матеріалу командиру військової частини НОМЕР_4 -Н для вирішення питання про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 35, 122-4, 124, 251, 280, 283-285, 287, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

2. Матеріали щодо притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення направити командиру військової частини НОМЕР_4 -Н для вирішення питання про притягнення військовослужбовця ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до дисциплінарної відповідальності.

3. Закрити провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення на підставі п. 4 ч. 1 ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

4. Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня винесення постанови шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Московський районний суд м. Харкова особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

5 . Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 або 32-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Суддя Н.В. Новіченко