Рішення

від 12.11.2024 по справі 754/14166/24

ДЕСНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Номер провадження 2-а/754/203/24

Справа №754/14166/24

РІШЕННЯ

Іменем України

12 листопада 2024 року Деснянський районний суд м. Києва у складі:

головуючої судді: Таран Н.Г.

секретаря судового засідання: Титар Г.А.

розглянувши у порядку письмового провадження в приміщенні Деснянського районного суду міста Києва справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,

УСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 07.10.2024 звернувся до Деснянського районного суду м. Києва з адміністративним позовом, відповідно до заявлених позовних вимог просить скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення № 936 від 28.09.2024 року, прийняту начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 , про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, у зв`язку з не уточненням позивачем військово-облікових даних протягом 60 днів. Позивач мотивує свою заяву тим, що позивач є працівником ТОВ «Ай Ес Ар Дефенс» з 10.04.2024 (код ЄДРПОУ 44751759), яке розташоване за адресою: м. Київ, вул. Якова Гніздовського, 9, обіймає посаду дистанційного-пілота повітряного судна по теперішній час. З огляду на те, що ТОВ «Ай Ес Ар Дефенс» є критично важливим для держави у воєнний час, а також резидентом Дія-Сіті, працівники товариства підлягають бронюванню з наданням відстрочки. У зв`язку з цим з 23.04.2024 позивача було включено до списку осіб що підлягають бронюванню на період мобілізації на воєнний час. Згідно з наказом Мінекономіки про бронювання від 04.06.2024 № 14158, позивачу було надано відстрочку від призиву на військову службу під час мобілізації строком на 6 місяців до 04.12.2024. 18.05.2024 на виконання вимог законодавства про мобілізацію, оборону та військовий обов`язок та низьки постанов КМУ, позивачем через застосунок Резерв+ було здійснено оновлення військово-облікових даних шляхом уточнення. 11.06.2024 рухаючись власним авто для виконання службових завдань був зупинений на блокпосту у Деснянському районі м. Києва особами у військовій формі, які назвались працівниками ІНФОРМАЦІЯ_2 , вказаним особам було пред`явлено документи на транспортний засіб, документи, що посвідчують особу позивача, розширена інформація з Резерв+ щодо бронювання, витяг з наказу про його бронювання та безпосередньо тимчасове посвідчення військовозобов`язаного № 3/154 від 22.10.2019. Оглянувши зазначені документи, працівники відповідача видали на ім`я позивача повістку № 47384 від 11.06.2024 про прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_3 наступного дня 12.06.2024 з метою: «уточнення облікових даних». На зауваження позивача щодо того, що позивач стоїть на обліку за своїм місцем проживання у Бучанському районі (раніше Києво-Святошинський заброньований, має всі необхідні військово-облікові документи, уточнив свої облікові дані вчасно, що йому слід виписувати повістку до ІНФОРМАЦІЯ_2 де він перебуває на обліку та проживає, працівники відповідача не реагували, проігнорувавши всі його усні клопотання у тому числі щодо того, що позивач їхав на випробування 11.06.2024, і роботодавець просто не встигне позивача замінити та офіційно наказ оформити позивачу день для виконання громадського обов`язку на 8:30 ранку наступного дня12.06.2024, а також клопотання щодо направлення йому повістки-виклику за місцем роботи на оформлення його відсутності на роботі згідно з нормами чинного законодавства. Неявка на роботу, може бути розцінена як прогул. 12.06.2024 позивач прибув до відповідача о 8:00 год. Був на його території до 12:30 год. У зв`язку із великою чергою, до пропускного пункту йому так і не вдалось дістатись, жоден черговий або офіцер позивача не викликав, свого прізвища у оголошуваних списках він не чув. В той же день записався онлайн до ІНФОРМАЦІЯ_2 за своїм місцем проживання та обліку через онлайн чергу 17.06.2024. Позивач також мав з`явитися на робоче місце, вимушений був поїхати на роботу оскільки продовжував виконувати свої службові обов`язки. Жодного дзвінка до позивача від відповідача або його працівників не було. 28.09.2024 виконуючи службові обов`язки рухався у Деснянському районі в бік виїзду з міста, де був зупинений працівниками поліції для перевірки документів. Під час перевірки документів, з`ясувалось, що на підставі звернення відповідача від 02.08.2024 . Деснянським ГУНП у м. Києві було поставлено позивача в розшук. Позивачем було надано всі підтверджуючи документи щодо його особи, транспортного засобу та щодо обліку у тому числі бронювання, проте працівники повідомили, що позивачу належить в обов`язковому порядку з`явитись до відповідача. Того ж дня 28.09.2024 було супроводжено до відповідача для з`ясування ситуації постановкою у розшук та поточною ситуацією. Прибувши до відповідача 28.09.2024 його працівник запросив позивача для складання протоколу та надання пояснень. 28.09.2024 позивач подав заяву до відповідача з метою виключення позивача з числа осіб, рахуються у розшуку у зв`язку із відсутністю правових підстав для цього. В цей же день позивача було повідомлено, що він ухилянт, стосовно нього буде складено протокол про адміністративне правопорушення, оскільки він порушив законодавство і не з`явився до відповідача. Позивачем було надано письмові пояснення із запереченнями щодо скоєного начебто правопорушення та проханням виключити з переліку осіб, щодо яких оголошено розшук. Так позивачем було повідомлено, що 12.06.2024 позивач з`явився до відповідача, але у відповідача була дуже велике завантаженість, позивач не зміг попасти до нього, а також, що я виконав вимоги законодавства в повному обсязі: оновив вчасно дані, має всі документи, був у своєму РТЦК та СП уточнив всі дані, є заброньованою особою, а тому підстав для притягнення до адміністративної відповідальності не має. Окрім того, позивач повідомив що не є фахівцем у галузі права, тому позивачу потрібна правова допомога і він не готовий до розгляду справи, вважає що нічого не порушив і просив перенести розгляд справи. Вказані позивачем пояснення і клопотання були проігноровані в односторонньому порядку, і працівник відповідача повідомив, що якщо позивач визнає вину, то буде мінімальний штраф, якщо ні, то максимальний штраф по ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Вважає, що дії відповідача є протиправними, а винесена ним постанова за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 25 500,00 грн. є незаконною та такою, що не підлягає скасуванню.

Ухвалою суду від 10.10.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 286 КАС України, адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Позивач в судове засідання не з`явився, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином, причин неявки суду не повідомив.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином, причин неявки суду не повідомив, в той же час на адресу суду надав надіслав письмовий відзив на позовну заяву, відповідно до якого вважає позов необґрунтованим та просить відмовити у його задоволенні.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до наступного.

Відповідно до ст. 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, зокрема про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту.

Частиною другою цієї статті передбачено, що від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Судом встановлено, що позивач є працівником ТОВ «Ай Ес Ар Дефенс» з 10.04.2024 (код ЄДРПОУ 44751759), яке розташоване за адресою: м. Київ, вул. Якова Гніздовського, 9, обіймає посаду дистанційного-пілота повітряного судна по теперішній час. З огляду на те, що ТОВ «Ай Ес Ар Дефенс» є критично важливим для держави у воєнний час, а також резидентом Дія-Сіті, працівники товариства підлягають бронюванню з наданням відстрочки. У зв`язку з цим з 23.04.2024 позивача було включено до списку осіб що підлягають бронюванню на період мобілізації на воєнний час. Згідно з наказом Мінекономіки про бронювання від 04.06.2024 № 14158, позивачу було надано відстрочку від призиву на військову службу під час мобілізації строком на 6 місяців до 04.12.2024. 18.05.2024 на виконання вимог законодавства про мобілізацію, оборону та військовий обов`язок та низьки постанов КМУ, позивачем через застосунок Резерв+ було здійснено оновлення військово-облікових даних шляхом уточнення. 11.06.2024 рухаючись власним авто для виконання службових завдань був зупинений на блокпосту у Деснянському районі м. Києва особами у військовій формі, які назвались працівниками ІНФОРМАЦІЯ_2 , вказаним особам було пред`явлено документи на транспортний засіб, документи, що посвідчують особу позивача, розширена інформація з Резерв+ щодо бронювання, витяг з наказу про його бронювання та безпосередньо тимчасове посвідчення військовозобов`язаного № 3/154 від 22.10.2019. Оглянувши зазначені документи, працівники відповідача видали на ім`я позивача повістку № 47384 від 11.06.2024 про прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_3 наступного дня 12.06.2024 з метою: «уточнення облікових даних». На зауваження позивача щодо того, що позивач стоїть на обліку за своїм місцем проживання у Бучанському районі (раніше Києво-Святошинський заброньований, має всі необхідні військово-облікові документи, уточнив свої облікові дані вчасно, що йому слід виписувати повістку до ІНФОРМАЦІЯ_2 де він перебуває на обліку та проживає, працівники відповідача не реагували, проігнорувавши всі його усні клопотання у тому числі щодо того, що позивач їхав на випробування 11.06.2024, і роботодавець просто не встигне позивача замінити та офіційно наказ оформити позивачу день для виконання громадського обов`язку на 8:30 ранку наступного дня12.06.2024, а також клопотання щодо направлення йому повістки-виклику за місцем роботи на оформлення його відсутності на роботі згідно з нормами чинного законодавства. Неявка на роботу, може бути розцінена як прогул. 12.06.2024 позивач прибув до відповідача о 8:00 год. Був на його території до 12:30 год. У зв`язку із великою чергою, до пропускного пункту йому так і не вдалось дістатись, жоден черговий або офіцер позивача не викликав, свого прізвища у оголошуваних списках він не чув. В той же день записався онлайн до ІНФОРМАЦІЯ_2 за своїм місцем проживання та обліку через онлайн чергу 17.06.2024. Позивач також мав з`явитися на робоче місце, вимушений був поїхати на роботу оскільки продовжував виконувати свої службові обов`язки. Жодного дзвінка до позивача від відповідача або його працівників не було. 28.09.2024виконуючи службові обов`язки рухався у Деснянському районі в бік виїзду з міста, де був зупинений працівниками поліції для перевірки документів. Під час перевірки документів, з`ясувалось, що на підставі звернення відповідача від 02.08.2024 . Деснянським ГУНП у м. Києві було поставлено позивача в розшук. Позивачем було надано всі підтверджуючи документи щодо його особи, транспортного засобу та щодо обліку у тому числі бронювання, проте працівники повідомили, що позивачу належить в обов`язковому порядку з`явитись до відповідача. Того ж дня 28.09.2024 було супроводжено до відповідача для з`ясування ситуації постановкою у розшук та поточною ситуацією. Прибувши до відповідача 28.09.2024 його працівник запросив позивача для складання протоколу та надання пояснень. 28.09.2024 позивач подав заяву до відповідача з метою виключення позивача з числа осіб, рахуються у розшуку у зв`язку із відсутністю правових підстав для цього. В цей же день позивача було повідомлено, що він ухилянт, стосовно нього буде складено протокол про адміністративне правопорушення, оскільки він порушив законодавство і не з`явився до відповідача. Позивачем було надано письмові пояснення із запереченнями щодо скоєного начебто правопорушення та проханням виключити з переліку осіб, щодо яких оголошено розшук. Так позивачем було повідомлено, що 12.06.2024 позивач з`явився до відповідача, але у відповідача була дуже велике завантаженість, позивач не зміг попасти до нього, а також, що я виконав вимоги законодавства в повному обсязі: оновив вчасно дані, має всі документи, був у своєму РТЦК та СП уточнив всі дані, є заброньованою особою, а тому підстав для притягнення до адміністративної відповідальності не має. Окрім того, позивач повідомив що не є фахівцем у галузі права, тому позивачу потрібна правова допомога і він не готовий до розгляду справи, вважає що нічого не порушив і просив перенести розгляд справи. Вказані позивачем пояснення і клопотання були проігноровані в односторонньому порядку, і працівник відповідача повідомив, що якщо позивач визнає вину, то буде мінімальний штраф, якщо ні, то максимальний штраф по ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Постановою за справою про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП від 28.09.2024 року № 936, складеною начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 , притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 25 500,00 грн., у зв`язку із встановленням факту не уточнення військово-облікових даних протягом 60 днів відповідно до розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 3633-ІХ від 11.04.2024 року.

Відповідно до вимог ч.1ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з вимогами ч. 1ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 7 КУпАП визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Відповідно до ч. 1 ст. 287 КУпАП України постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено.

Стаття 210 КУпАП регулює порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку.

Відповідно до статті 210-1 КпАП України адміністративна відповідальність настає за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Згідно Примітки, яку містить стаття 210 КУпАП положення статей 210, 2101 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.

Вказана норма є бланкетною, при її застосуванні необхідно використовувати законодавчі акти, які визначають правила військового обліку та запровадження в Україні особливого періоду.

За змістом ст. 1 Закону України «Про оборону України», особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Особливий період в Україні розпочався з 17.03.2014, коли було оприлюднено Указ Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 «Про часткову мобілізацію».

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан, який триває до теперішнього часу.

Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.

Згідно розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 3633-ІХ від 11.04.2024 року Установлено, що: під час дії Указу Президента України "Про загальну мобілізацію" від 24 лютого 2022 року N 65/2022, затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 3 березня 2022 року N 2105-IX: громадяни України, які перебувають на військовому обліку, зобов`язані протягом 60 днів з дня набрання чинності цим Законом уточнити адресу проживання, номери засобів зв`язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані: у разі перебування на території України - шляхом прибуття самостійно до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання, або до центру надання адміністративних послуг, або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста (за наявності).

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Зі змісту ст. 247 КпАП України вбачається, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: 1) відсутність події і складу адміністративного правопорушення; 2) недосягнення особою на момент вчинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку; 3) неосудність особи, яка вчинила протиправну дію чи бездіяльність; 4) вчинення дії особою в стані крайньої необхідності або необхідної оборони; 5) видання акта амністії, якщо він усуває застосування адміністративного стягнення; 6) скасування акта, який встановлює адміністративну відповідальність; 7) закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу; 8) наявність по тому самому факту щодо особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, постанови компетентного органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, або нескасованої постанови про закриття справи про адміністративне правопорушення, а також повідомлення про підозру особі у кримінальному провадженні по даному факту; 9) смерть особи, щодо якої було розпочато провадження в справі.

Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Проте, відповідач при розгляді справи про адміністративне правопорушення стосовно позивача не врахував вимоги даної статті щодо встановлення та врахування всіх обставин, які мали значення для вирішення справи, зокрема, дані про особу, яка притягується до адміністративної відповідальності, а саме відповідачем при винесенні оскаржуваної постанови було встановлено, але не було ураховано, що позивач є військовозобов`язаним всю інформацію надав, які підтверджують що він має бронювання та відстрочку, перебуває на обліку в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, тому його дані можливо отримати та отримано, відповідачем як держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, - що в свою чергу згідно Примітки статті 210 КУпАП виключає притягнення особи до адміністративної відповідальності за ст. 210-1 КУпАП, та вказану норму закону не ураховано відповідачем при розгляді справи про адміністративне правопорушення.

Однак відповідач на звернув увагу на даний час та 28.09.2024 року склав відносно позивача протокол про адміністративне правопорушення № 936 від 28.09.2024 року.

Таким чином, відповідач в порушення ч.2 ст.77 КАС України не надав суду доказів, що розгляд справи про притягнення позивача до адміністративної відповідальності відбувався відповідно до вказаних вище вимог КпАП України.

Суд зазначає, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб`єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов`язки для особи, щодо якої він винесений. Таке рішення суб`єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для позивача, що знаходиться в нерівному положенні по відношенню до суб`єкта владних повноважень.

Порушення норм процесуального права, недотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення суб`єктом владних повноважень при складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання адміністративної відповідальності особи, яка вчинила правопорушення.

Відповідно до ч. 3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Таким чином, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що уповноваженою посадовою особою не в повній мірі були виконані вимоги ст.252 КпАП та не встановлено усіх обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. За таких обставин, суд приходить до переконання щодо недодержання процедури винесення оскаржуваної постанови про адміністративне правопорушення, яка передбачена Законом; належних і допустимих доказів, які б свідчили про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, відповідачем не надано, у зв`язку з чим, оскаржувана постанова у справі про адміністративне правопорушення підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення закриттю.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, є обґрунтованою та підлягає до задоволення.

В частині відшкодування судового збору Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 18 березня 2020 року у справі № 543/775/17 дійшла наступного висновку: «За системного, цільового та граматичного тлумачення до наведеного законодавчого регулювання відносин, пов`язаних зі сплатою судового збору, Велика Палата Верховного Суду в контексті фактичних обставин справи та зумовленого ними застосування норм процесуального права зазначає, що у справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення у розумінні положень статей 287, 288 КУпАП, як і в інших справах, які розглядаються судом у порядку позовного провадження, слід застосовувати статті 2-5 Закону № 3674-VІ «Про судовий збір», які пільг за подання позовної заяви, відповідних скарг у цих правовідносинах не передбачають. Разом з тим, з огляду на необхідність однакового підходу у визначенні розміру судового збору, який підлягає застосуванню у справах щодо накладення адміністративного стягнення та справляння судового збору, він складає за подання позовної заяви 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.»

Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку Верховного Суду України в постанові від 13 грудня 2016 року (провадження № 21-1410а16) , вказавши, що чинне законодавство містить ставку судового збору, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги у справі про оскарження постанови про адміністративне правопорушення та подальшому оскарженні позивачем та відповідачем судового рішення.

Згідно ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, у порядку ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, ураховуючи задоволення позову, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір у розмірі 605,60 грн.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 19, 62 Конституції України, ст. ст. 7, 210, 210-1, 251, 252, 255, 256, 258, 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст. ст. 2, 5, 6-11, 13-15, 72-79, 90, 268-271, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 , про визнання бездіяльності, зобо`вязання вчинити дії та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.

Постанову у справі про адміністративне правопорушення № 936 від 28.09.2024 року, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, - скасувати.

Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП - закрити.

Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань судовий збір у розмірі 605,60 грн.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а в разі його оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Повний текст рішення складено 12 листопада 2024 року.

Суддя: Н.Г. Таран