Рішення

від 06.11.2024 по справі 757/22598/24-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/22598/24-ц

пр. № 2-6371/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2024 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Литвинової І. В.,

за участю секретаря судового засідання - Когут Н. В.,

представника позивача (через відеоконференцію) ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Олександрійської окружної прокуратури Кіровоградської області, третя особа Олександрійська державна нотаріальна контора про усунення перешкод у користуванні майном шляхом звільнення майна з-під арешту,

УСТАНОВИВ:

І. Позиція сторін у справі.

Позивач звернулася до суду із вказаним позовом, у якому просила скасувати арешт (обтяження) з нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 та виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна запис про арешт нерухомого майна, зареєстрованого в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна 12 січня 2009 року за реєстраційним номером обтяження 8360832 Олександрійською міською державною нотаріальною конторою № 1 Кіровоградської області на підставі постанови б/н, старшого слідчого прокуратури м. Олександрії Кіровоградської області Стригуль про накладення арешту на майно від 11 січня 2009 року, б/н, об`єкт обтяження: квартира, адреса АДРЕСА_2 , власник - ОСОБА_3 , код АДРЕСА_3 .

Позовні вимоги обґрунтовувались тим, що 11 січня 2009 року старшим слідчим прокуратури м. Олександрія Кіровоградської області Стригуль прийнята постанова б/н про накладення арешту на нерухоме майно, а саме на квартиру АДРЕСА_1 , яка була направлена на виконання до Олександрійської міської державної нотаріальної контори № 1 Кіровоградської області. На підставі цієї постанови Олександрійською міською державною нотаріальною конторою № 1 Кіровоградської області накладено 12 січня 2009 року о 16:25:54 арешт на вказану квартиру та внесено реєстратором відомості до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за реєстраційним номером обтяження № 8360832. Згідно з відомостями з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна при накладенні арешту, власником цієї квартири визначено ОСОБА_3 . Арешт на нерухоме майно накладено слідчим прокуратури під час досудового слідства у кримінальній справі № 51-635 на підставі положень ст. 126 КПК України 1960 року, з метою забезпечення цивільного позову та можливої конфіскації майна обвинуваченого ОСОБА_3 . Однак арешт є незаконним, оскільки у період (12 січня 2009 року) накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 ) належала на праві власності колишньому чоловікові позивача - ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 14 листопада 2008 року приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Татарінцевою І. А. та зареєстрованого за № 8916. Тобто арешт на квартиру був накладений майже через 2 місяці після набуття права власності на зазначену квартиру іншою особою. ОСОБА_2 має беззаперечне право володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном на свій розсуд, однак не може цього робити через наявність обтяження в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за реєстраційним номером 8360832. Наявність вищевказаного арешту (обтяження) перешкоджає ОСОБА_2 у повному обсязі реалізувати своє право власності та розпоряджатись своїм майном на власний розсуд, в тому числі відчужувати майно.

Представник відповідача у відзиві позов не визнав, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, вказав, що, по-перше, Олександрійська окружна прокуратура не є юридичною особою і по-друге, власне під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12023121060000487 (перереєстрована кримінальна справа № 51-635) за результатами розгляду клопотання ОСОБА_4 , ухвалою слідчого судді Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 13 червня 2024 року скасовано арешт з квартири АДРЕСА_1 (судового рішення у ЄДРСР 119820963). Просив закрити провадження у справі за відсутністю предмету спору.

ІІ. Процесуальні дії і рішення суду.

17 травня 2024 року вказана позовна заява надійшла до Печерського районного суду м. Києва, для розгляду якої, у відповідності до пункту 15 Розділу XIII Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року № 1618-IV (у редакції Закону № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року), визначено суддю та передано 20 травня 2024 року, для вирішення питання про відкриття провадження у справі, згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

22 травня 2024 року у справі відкрито провадження для розгляду у спрощеному позовному порядку з викликом сторін, третьої особи /а. с. 53-54/.

06 вересня 2024 року засобами поштового зв`язку до суду надійшов відзив на позов.

У судовому засіданні представник позивача через відеоконферецію позов підтримала і просила задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві, наполягала на скасуванні арешту з нерухомого майна і за участю вказаного відповідача.

Представник відповідача, представник третьої особи у судове засідання не з`явилися, повідомлені про час, дату і місце слухання справи належним чином, окрім вищевказаних, заяви по суті або з процесуальних питань до суду не находили.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов наступних висновків.

ІІІ. Фактичні обставини справи.

ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 14 листопада 2008 року приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Татарінцевою І. А. та зареєстрованого за № 8916, набув у власність квартиру АДРЕСА_4 .

11 січня 2009 року старшим слідчим прокуратури м. Олександрія Кіровоградської області Стригуль прийнята постанова б/н про накладення арешту у межах кримінальної справи № 51-635 на нерухоме майно, а саме на квартиру АДРЕСА_1 , яка була направлена на виконання до Олександрійської міської державної нотаріальної контори № 1 Кіровоградської області.

12 січня 2009 року о 16:25:54 на підставі постанови від 11 січня 2009 року старшого слідчого прокуратури м. Олександрія Кіровоградської області Стригуль у межах кримінальної справи № 51-635 про накладення арешту на нерухоме майно Олександрійською міською державною нотаріальною конторою № 1 Кіровоградської області накладено арешт на вказану квартиру та внесено реєстратором відомості до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за реєстраційним номером обтяження № 8360832. Згідно з відомостями з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна при накладенні арешту, власником цієї квартири визначено ОСОБА_3

29 червня 2011 року Олександрійським міськрайонним судом Кіровоградської області у кримінальній справі № 51-635 постановлено вирок.

22 грудня 2011 року ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області вирок від 29 червня 2011 року, постановлений Олександрійським міськрайонним судом Кіровоградської області у кримінальній справі № 51-635 скасовано.

30 січня 2016 року ОСОБА_2 зареєструвала право власності на 1/2 частку квартири за адресою: АДРЕСА_2 на підставі рішення Апеляційного суду Полтавської області від 03 червня 2015 року у справі № 1601/9434/12 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя.

22 березня 2023 року кримінальна справа № 51-635 внесена слідчим Олександрійського РВП ГУ НП у Кіровоградській області до ЄДРД за № 12023121060000487 з правовою кваліфікацією за частиною четвертою ст. 190 КК України, досудове розслідування здійснюється за процесуального керівництва прокурорів окружної прокуратури слідчими слідчого відділу Олександрійського районного відділення поліції Головного управління Національної поліції в Кіровоградської області.

24 квітня 2024 року ухвалою Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області у справі № 398/6187/23 (провадження № 1-кс/398/38/24) відмовлено у задоволені клопотання про скасування арешту майна, на підставі того, що в іншому разі, скасування арешту, накладеного у межах наявного кримінального провадження за відсутності доказів неправомірності або помилковості накладення такого арешту, становили б свавільне та необґрунтоване втручання суду в компетенцію органів досудового розслідування.

13 червня 2024 року ухвалою слідчого судді Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області скасовано арешт з квартири АДРЕСА_1 за клопотанням ОСОБА_4 , поданого у межах кримінального провадження № 12023121060000487 (реєстраційний номер судового рішення у Єдиного державному реєстрі судових рішень 119820963).

ІV. Позиція суду та оцінка аргументів учасників розгляду.

У відповідності до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Як передбачено ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (частина друга статті 48 ЦПК України).

Як встановлено судом, Олександрійська окружна прокуратура Кіровоградської області, визначена позивачем як відповідача, не може перебувати у такому процесуальному статусі у цивільній справі, оскільки не наділена статусом юридичної особи, а є структурним підрозділом обласної прокуратури.

Вирішуючи спір, суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси позивача, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Звертаючись до суду із позовною заявою, вимогою якого є скасування арешту, накладеного на нерухоме майно постановою від 11 січня 2009 року слідчого Стригуль у межах кримінальної справи № 51-635, стороною позивача не надано суду власне копію цього документу, тому проаналізувати наявність на той час обставин і оцінити законність підстав, за яких слідчим було складено таку постанову, суд позбавлений можливості.

Суд встановив, що 12 січня 2009 року о 16:25:54 на підставі постанови від 11 січня 2009 року старшого слідчого прокуратури м. Олександрія Кіровоградської області Стригуль у межах кримінальної справи № 51-635 про накладення арешту на нерухоме майно Олександрійською міською державною нотаріальною конторою № 1 Кіровоградської області накладено арешт на вказану квартиру та внесено реєстратором відомості до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за реєстраційним номером обтяження № 8360832. Згідно з відомостями з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна при накладенні арешту, власником цієї квартири визначено ОСОБА_3 , однак з 14 листопада 2008 року власником цієї квартири АДРЕСА_1 (до 22 січня 2009 року АДРЕСА_1) у м. Києві ОСОБА_4 .

Згодом на підставі рішення Апеляційного суду Полтавської області від 03 червня 2015 року у справі № 1601/9434/12 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя, право власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 зареєструвала ОСОБА_2 /а. с. 19-24/.

ОСОБА_2 зверталася до слідчого судді із клопотанням про скасування арешту, однак ухвалою слідчого судді від 24 квітня 2024 року у справі № 398/6187/23 відмовлено /а. с. 38-42/.

13 червня 2024 року ухвалою слідчого судді Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області скасовано арешт з квартири АДРЕСА_1 за клопотанням ОСОБА_4 , поданого у межах кримінального провадження № 12023121060000487 (реєстраційний номер судового рішення у Єдиного державному реєстрі судових рішень 119820963).

Таким чином, станом на день постановлення рішення у справі арешт з об`єкту нерухомого майна, накладений 12 січня 2009 року о 16:25:54 на підставі постанови від 11 січня 2009 року старшого слідчого прокуратури м. Олександрія Кіровоградської області Стригуль у межах кримінальної справи № 51-635, скасовано у межах кримінальної справи № 12023121060000487 ухвалою слідчого судді від 13 червня 2024 року.

Представник Олександрійської окружної прокуратури у відзиві просив закрити провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої ст. 255 ЦПК України, згідно з якою суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову. Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання.

Логічно-граматичне тлумачення словосполучення «відсутність предмета спору» у контексті пункту 2 частини першої ст. 255 ЦПК України дає підстави для висновку про те, що предмет спору має бути відсутній, тобто не існувати на час пред`явлення позову. Якщо предмет спору мав місце, але припинив своє існування після відкриття провадження у справі внаслідок тих чи інших обставин, то провадження у справі не може бути закрите з наведеної правової підстави, оскільки вона полягає саме у відсутності предмета спору, а не у припиненні його існування.

Враховуючи фактичні обставини справи, суд встановив, що арешт скасовано [13 червня 2024 року], тобто після звернення ОСОБА_2 із позовом до суду [15 травня 2024 року], отже предмет спору припинив існування, а не був відсутній станом на день подання позовної заяви, тому положення пункту 2 частини першої ст. 255 ЦПК України не підлягають застосуванню за цих умов і у задоволенні позову суд відмовляє по суті.

Суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що позов безпідставний і не підлягає задоволенню.

V. Розподіл судових витрат.

Відповідно до статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно з пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Європейський Суд з прав людини повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).

На підставі встановлених судом обставин, що мають юридичне значення у справі, керуючись

ст.ст. 3, 8, 21, 55, 61, 129, 129-1 Конституції України,

ст.ст. 1-16, 181, 321, 391 Цивільного кодексу України,

ст.ст. 1-23, 76-82, 89, 95, 258-259, 263-265, 267, 274-279, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2 до Олександрійської окружної прокуратури Кіровоградської області, третя особа Олександрійська державна нотаріальна контора про усунення перешкод у користуванні майном шляхом звільнення майна з-під арешту залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 11 листопада 2024 року.

Суддя І. В. Литвинова