Рішення
від 06.11.2024 по справі 757/44626/24-ц
ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/44626/24-ц

пр. № 2-8119/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2024 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Литвинової І. В.,

за участю секретаря судового засідання - Когут Н. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві цивільну справу за позовом Приватного підприємства «Шериф-територія безпеки» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання послуг,

УСТАНОВИВ:

I. Позиції учасників справи.

Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, у якому просив стягнути із Приватного підприємства «Шериф-територія безпеки» суму заборгованості за договором № 6094817/Б про надання послуг за допомогою технічних засобів охорони від 18 січня 2019 року у розмірі 5 700, 00 грн за надані послуги по договору та судовий збір - 2 422, 40 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що 18 січня 2019 року між ПП «Шериф-територія безпеки» та ОСОБА_1 укладений договір № 6094817/Б про надання послуг за допомогою технічних засобів охорони, за умовами якого виконавець надає послуги замовнику в обсягах та кількості, які ним обрані, в порядку та на умовах, визначених цим договором.

В порушення умов договору відповідач належним чином не виконав своїх зобов`язань по сплаті вартості наданих послуг, у зв`язку з чим станом на дату звернення до суду має заборгованість в сумі 5 700 ,00 грн.

Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позов.

II. Процесуальні дії та рішення суду.

02 жовтня 2024 року вказана позовна заява надійшла до Печерського районного суду м. Києва, для розгляду якої, у відповідності до пункту 15 Розділу XIII Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року № 1618-IV (у редакції Закону № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року), визначено суддю та передано 04 жовтня 2024 року, для вирішення питання про відкриття провадження у справі, згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

04 жовтня 2024 року судом отримано відповідь з Єдиного державного демографічного реєстру з інформацією про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідача фізичної особи.

07 жовтня 2024 року ухвалою судді у справі відкрито провадження, для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Разом з позовною заявою представник позивача подав клопотання про розгляд справи за відсутності представників позивача, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Враховуючи подане завчасно клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача, він не з`явився у судове засідання.

Відповідач у судове засідання, про час, дату і місце якого повідомлявся належним чином за адресою свого зареєстрованого / задекларованого місця проживання, не з`явився, заяви по суті або з процесуальних питань до суду не надходили, судова кореспонденція повернулася до суду без вручення адресату.

Згідно з частиною першою ст. 174 ЦПК України, при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи. Як встановлено частиною сьомою ст. 178 Кодексу, у разі ненадання учасником розгляду заяви по суті справи у встановлений судом або законом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов наступних висновків.

III. Фактичні обставини справи.

18 січня 2019 року ПП «Шериф-територія безпеки» та ОСОБА_1 уклали договір № 6094817/Б про надання послуг за допомогою технічних засобів охорони.

Відповідно до умов Договору, Виконавець надавав обраний Замовником перелік послуг визначених п.1.3. Договору а саме: п.п. 1.3.1. договору: «Охорона Об`єкта - здійснюється Виконавцем шляхом спостереження за станом технічних засобів охоронної сигналізації, яка встановлена на об`єкті замовника та автоматично сповіщає про проникнення в приміщення чи порушення архітектурно-будівельних конструкцій, а також забезпечення негайного виїзду Групи Швидкого Реагування, з метою вжиття заходів, спрямованих на встановлення причин спрацювання ОС, та при необхідності - затримання осіб, які проникли на Об`єкт».

Пунктом 1.2. Договору визначено, що послуги надаються за адресами, які вказані в Додатку №1. Так, згідно п. 1. додатку № 1 до договору адреса об`єктів: АДРЕСА_4 (термінал на вулиці); АДРЕСА_1 (термінал на вулиці); АДРЕСА_2 (термінал на вулиці).

Вартість обраних замовником послуг, згідно переліку викладеному в пункті 1.3. договору, визначаються у додатку №1 (пункт 2 договору). в свою чергу згідно п. 2. додатку №1 вартість обраних Замовником послуг складає 1 200,00 грн за один місяць їх надання.

Згідно положень п. 2.3. договору, оплата за цим договором здійснюється на умовах передоплати і проводиться замовником щомісячно, протягом перших п`яти календарних днів місяця в якому надаються послуги.

Водночас, відповідно до п. 3.2.15. договору замовник зобов`язаний своєчасно та у повному обсязі здійснювати оплату послуг, що надаються Виконавцем згідно умов Договору.

Згідно підпункту 1 п. 4.1.1. договору виконавець має право тимчасово не надавати послуги якщо Замовник має заборгованість по оплаті.

Крім того, п.п.8.1.-8.2. договору визначено, що цей договір набуває чинності з моменту його підписання та діє протягом календарного року, але у будь-якому випадку до моменту повного виконання обома сторонами прийнятих на себе зобов`язань.

Якщо за 15 днів до закінчення дії договору жодна зі сторін не вимагатиме його припинення, договір вважається продовжений на той же термін, без обмежень кількості разів продовження дії Договору.

За ініціативою та зверненням відповідача до позивача щодо дострокового розірвання договору, починаючи з 02 грудня 2022 року послуги, що передбачені його умовами, виконавцем не надаються, а договірні відносини припинено, за виключенням зобов`язань відповідача, які залишаються не виконаними на момент звернення до суду.

Відповідно до положень договору та пункту 5 додатку №1 до договору, виконавцем передано замовнику в користування (оренду) обладнання: прилад лунь 25т та сповіщувач vibro - загальною вартістю 5 700,00 грн.

Також, тим самим пунктом, встановлено, що підписанням даного договору замовник підтверджує, що обладнання ним отримано та буде повернуто протягом 2-х днів після його розірвання (припинення). Замовник вправі викупити обладнання під час дії даного договору, або при його розірванні (припинення).

Водночас, пункт 3.2.13. Договору, встановлює наступне зобов`язання для замовника: «після припинення договірних відносин одразу, але у строк, що не перевищує 2-х днів, повернути виконавцю обладнання, яке надане замовнику в користування (зазначене в додатку 1 даного договору), у стані, придатному до подальшої експлуатації, а у випадку не повернення у встановлений строк замовник зобов`язаний сплатити виконавцю його вартість».

Таким чином, відповідач був зобов`язаний в строк не пізніше 04 грудня 2022 року повернути отримане від позивача обладнання в належному стані передбаченому пунктом 3.2.13. договору, або ж компенсувати його вартість в аналогічний строк.

Проте, станом на день звернення до суду, дане зобов`язання залишається не виконаним. Таким чином сума вартості обладнання в розмірі 5 700,00 грн підлягає стягненню на користь позивача.

Позивач за допомогою мобільного зв`язку неодноразово звертався до відповідача з вимогою повернути надане в оренду вище згадане обладнання.

Крім того, виконавцем на адресу замовника направлено повідомлення-вимогу про неналежне виконання зобов`язань за договором та сплату грошових коштів (вих. №39/24-6 від 10 червня 2024 року)

IV. Позиція суду та оцінка аргументів сторін.

Згідно з пунктом 1 частини другої ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до частити другої ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до часини першої ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною першою ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина друга ст. 509 ЦК України передбачає, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

Згідно з частиною першою ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша ст. 627 ЦК України).

Згідно з частино першою ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За правилами ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Статтею 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини першої ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною першою ст. 903 ЦК України визначено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

3а приписами ст. 978 ЦК України встановлено, що за договором охорони охоронець, який є суб`єктом підприємницької діяльності, зобов`язується забезпечити недоторканність особи чи майна, які охороняються. Володілець такого майна або особа, яку охороняють, зобов`язані виконувати передбачені договором правила особистої та майнової безпеки і щомісячно сплачувати охоронцю встановлену плату.

Стаття 13 ЦПК України встановлює, що суд розглядає справи на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до статті 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Саме на позивача покладено процесуальний обов`язок довести заявлені позовні вимоги.

На підставі досліджених доказів, суд приходить до висновку, що обсяг заборгованості знайшов своє документальне підтвердження, тому підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ПП «Шериф-територія безпеки» в загальному обсязі 5 700, 00 грн.

Суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що позов обґрунтований і підлягає задоволенню.

V. Розподіл судових витрат.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, беручи до уваги те, що понесені позивачем судові витрати в сумі 2 442, 40 грн. пов`язані з розглядом справи, їх розмір є обґрунтованим з урахуванням ціни позову, згідно ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним та документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно з пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Європейський Суд з прав людини повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).

На підставі встановлених судом обставин, що мають юридичне значення у справі, керуючись

ст.ст. 3, 8, 21, 24, 55, 61, 129, 129-1 Конституції України,

ст.ст.1-16, 202-204, 207, 509, 526, 546, 570, 610, 635, 655, 656 Цивільного кодексу України,

ст.ст. 1-23, 76-82, 89, 95, 139-141, 258-259, 263-265, 267, 274-279, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов Приватного підприємства «Шериф-територія безпеки» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання послуг задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_3 ) на користь Приватного підприємства «Шериф-територія безпеки» (ідентифікаційний код юридичної особи: 41750836; вул. Мешкова, буд. 20, с. Гнідин, Бориспільський р-н, Київська обл., 08340) заборгованість за договором № 6094817/Б про надання послуг за допомогою технічних засобів охорони від 18 січня 2019 року у розмірі 5 700, 00 грн за надані послуги по договору і судовий збір у розмірі 2 422, 20 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Суддя І. В. Литвинова

СудПечерський районний суд міста Києва
Дата ухвалення рішення06.11.2024
Оприлюднено13.11.2024
Номер документу122947503
СудочинствоЦивільне
КатегоріяСправи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них надання послуг

Судовий реєстр по справі —757/44626/24-ц

Рішення від 06.11.2024

Цивільне

Печерський районний суд міста Києва

Литвинова І. В.

Ухвала від 07.10.2024

Цивільне

Печерський районний суд міста Києва

Литвинова І. В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні