Рішення

від 03.10.2024 по справі 761/17545/24

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/17545/24

Провадження № 2/761/7315/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

03 жовтня 2024 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Саадулаєва А.І.,

за участю секретаря - Лишняк А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Шевченківського районного суду м. Києва в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Соціальна молодіжна ініціатива»</a>, про визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до суду з вищевказаним позовом.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями вищевказана позовна заява надійшла в провадження судді Саадулаєва А.І.

Предметом позову є визнання за ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) майнові права на об`єкт незавершеного будівництва на двокімнатну Квартиру АДРЕСА_1 .

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 27.05.2024 року відкрито провадження у справі.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 27.08.2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Соціальна молодіжна Ініціатива» та ОСОБА_1 укладено Договір СМІ/03/022 купівлі-продажу майнових прав від 28.10.2013р. За змістом вказаного договору позивач купує майнові права на об`єкт нерухомості, у порядку та на умовах, передбачених цим Договором, та у відповідності до норм ЦК України, що визначають загальні положення про купівлю-продаж. ОСОБА_1 вчасно сплатила 100 % вартості квартири АДРЕСА_2 та виконала всі умови договору, що підтверджується довідкою від 09.11.2016р. про фінансування 100% майнових прав Об`єкта нерухомості по Договору №СМІ/03/022 купівлі-продажу майнових прав від «28» жовтня 2013р. Поряд із цим, будівництво будинку в строки зазначені Договором не було закінчено, будинок не введений в експлуатацію. З підстав зазначеного, позивач вважає, що наведене вище унеможливлює виконання TOB «Соціальна молодіжна ініціатива» перед нею своїх зобов`язань за договором стосовно передачі права власності на квартиру. У зв`язку із вищевикладеним, вимушена звернутись до суду із вказаним позовом за захистом своїх порушених та невизнаних прав.

Позивач та її представник в судове засідання, яке відбулось 03.10.2024 року, не з`явились, від представника до суду надійшло клопотання про розгляд справи у їх відсутності, позов підтримує в повному обсязі та просив його задовольнити, проти заочного рішення не заперечив.

Відповідач в судове засідання, яке відбулось 03.10.2024 року, не з`явився, причини неявки суду не повідомив, про місце, дату та час розгляду справи повідомлявся належним чином, правом на подання відзиву не скористався.

Відповідно до положень ч.1, 2 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи. У разі участі у справі кількох відповідачів заочний розгляд справи можливий у випадку неявки в судове засідання всіх відповідачів.

Враховуючи наявність в справі достатніх матеріалів для розгляду справи по суті, а також те, що позивач щодо заочного розгляду справи не заперечує, суд, на підставі ч. 1, 2 ст. 280 та відповідно до ст. 281 ЦПК України, постановив ухвалу про заочний розгляд справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічним засобом не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Соціальна молодіжна Ініціатива» та ОСОБА_1 укладено Договір СМІ/03/022 купівлі-продажу майнових прав від 28.10.2013р.

Відповідно до п. 1.1 Договору №СМІ/03/022 Об`єкт капітального будівництва - житлово-офісний комплекс з нежилими приміщеннями на АДРЕСА_3 , кадастровий номер земельної ділянки 8000000000:91:050:0053, право на спорудження якого виникло у TOB «Соціальна Молодіжна Ініціатива» на підставі дозволу на виконання будівельних робіт № ІУ 114132110664 від 30 липня 2013 року та державного акта на право власності на земельну ділянку серія ЯА №456727.

Відповідно до п. 1.3 Договору №СМІ/03/022 майнові права - це всі права на Об`єкт нерухомості, які належать Товариству з обмеженою відповідальністю «Соціальна Молодіжна Ініціатива»</a> (ЄДРПОУ 32658052). Майнові права відчужуються Покупцю, який у випадку належного виконання умов цього Договору набуває у майбутньому право власності на Об`єкт нерухомості.

Згідно з п. 1.2 Договору №СМІ/03/022 Об`єкт нерухомості - складова та невід`ємна частина Об`єкту капітального будівництва, яка виражена у вигляді квартири, організацію будівництва якого здійснює Продавець. Характеристики Об`єкта нерухомості та інформація, яка його ідентифікує, надана в п.2.2 цього Договору.

За умовами п. 2.2 Договору №СМІ/03/022 Сторони домовились, що Об`єктом нерухомості, Майнові права на який передаються за даним Договором, є Об`єкт нерухомості, розташований в Об`єкті капітального будівництва за адресою: АДРЕСА_3 з наступними характеристиками: двокімнатна квартира під будівельним № НОМЕР_2 , загальною площею 61,19 кв.м., розташована у секції №3 на 1 поверсі.

Відповідно до п.4.2., п.4.3. Договору №СМІ/03/022 орієнтовна загальна вартість майнових прав на Об`єкт нерухомості в день укладення цього Договору складає 540675,08 грн., в тому числі ПДВ 20% - 90112,51 грн.; Покупець зобов`язаний до 15 листопада 2016 року, сплатити Продавцю суму коштів, яка у національній валюті України на день укладання цього Договору становить 540675,08 грн., в тому числі ПДВ 20% - 90112,51 грн.

ОСОБА_1 вчасно сплатила 100 % вартості квартири АДРЕСА_2 та виконала всі умови договору, що підтверджується довідкою від 09.11.2016р. про фінансування 100% майнових прав Об`єкта нерухомості по Договору №СМІ/03/022 купівлі-продажу майнових прав від «28» жовтня 2013р.

Пунктами 2.6, 2.7 Договору №СМІ/03/022 передбачено, що Плановий термін закінчення будівництва - 3 квартал 2014 року. Плановий термін введення в експлуатацію - 1 квартал 2015 року.

Об`єкт нерухомості передається Продавцем Покупцю шляхом підписання Акта прийому-передачі Об`єкта нерухомості (п. 3.2. Договору).

Судом встановлено, що в порушення умов договору будівництво будинку на даний час не закінчено, будинок в експлуатацію не введений.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, з правочинів, тобто дій особи, спрямованих на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Правовідносини, які склалися між сторонами, регулюються Законом України від 18.09.1991 р. № 1560-XII «Про інвестиційну діяльність».

Інвестор має право володіти, користуватися і розпоряджатися об`єктами та результатами інвестицій, включаючи реінвестиції та торгівельні операції на території України, відповідно до законодавчих актів України.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, з правочинів, тобто дій особи, спрямованих на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно із ст. 190 ЦК України, майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Майнове право, яке можна визначити як «право очікування», є складовою частиною майна як об`єкта цивільних прав. Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна, та яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому.

За змістом ч.ч.2, 3 ст. 331 ЦК України, право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Відповідно до ч.1 ст. 1 Закону України «Про інвестиційну діяльність», інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об`єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект. Такими цінностями можуть бути, зокрема, рухоме та нерухоме майно (будинки, споруди, устаткування та інші матеріальні цінності).

За ч.1 ст. 2 Закону України «Про інвестиційну діяльність», інвестиційною діяльністю є сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій.

Згідно з ч.1 ст. 5 Закону України «Про інвестиційну діяльність», суб`єктами (інвесторами і учасниками) інвестиційної діяльності можуть бути громадяни і юридичні особи України та іноземних держав, а також держави.

Відповідно до ч.1 ст. 6 Закону України «Про інвестиційну діяльність», відносини, що виникають при здійсненні інвестиційної діяльності на Україні, регулюються цим Законом, іншими законодавчими актами України.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про інвестиційну діяльність» всі суб`єкти інвестиційної діяльності незалежно від форм власності та господарювання мають рівні права щодо здійснення інвестиційної діяльності, якщо інше не передбачено законодавчими актами України.

Розміщення інвестицій у будь-яких об`єктах, крім тих, інвестування в які заборонено або обмежено цим Законом, іншими актами законодавства України, визнається невід`ємним правом інвестора і охороняється законом.

Відповідно до ч 3 ст.16 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлено, що разом із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень у паперовій формі подаються оригінали документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень, копії, засвідчені в установленому порядку.

Моментом виникнення майнових прав у їх носія вважається загально прийнятий момент набуття права власності, визначений статтею 328 ЦК України на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Захист майнових прав здійснюється у порядку, визначеному законодавством, а якщо такий спеціальний порядок не визначений, захист майнового права здійснюється на загальних підставах цивільного законодавства.

Виконання грошових зобов`язань за інвестиційною угодою, а саме повна сплата вартості об`єкта інвестування (стовідсоткова передоплата), свідчить про вчинення дій, спрямованих на виникнення юридичних фактів, необхідних і достатніх для отримання права вимоги переходу права власності на об`єкт будівництва або набуття майнових прав на цей об`єкт.

Статтею 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» визначено, що майновими правами визнаються будь-які права пов`язані з майном, відмінні від права власності у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (право на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо).

Судом встановлено, що позивачка в повному обсязі проінвестувала будівництво зазначеної вище квартири, а тому відповідно до ст. 7 Закону України «Про інвестиційну діяльність», має право володіти, користуватися і розпоряджатися об`єктом та результатом інвестицій відповідно до законодавчих актів України, оскільки об`єкт та результат інвестицій є власністю інвестора.

Тобто, позивачка виконала свої зобов`язання за договором, сплатила вартість майнових прав у визначеній в договорі сумі, у зв`язку із чим за умовами договору набула майнових прав щодо об`єкта нерухомості, зокрема права на отримання в подальшому у власність спірної квартири.

Згідно з ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Однак, наразі будівництво об`єкту не завершене, останній не введений в експлуатацію.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 13 травня 2019 року в рамках справи № 760/17864/16-ц, провадження № 61-699св17 підтвердив раніше сформовану позицію викладену у постановах від 20 березня 2019 року у справі №6-14-39цс19, та від 27 лютого 2019 року у справі № 6-14-606цс18, яка полягає в тому, що у разі невиконання належним чином взятих на себе зобов`язань, а також, відсутності факту введення будинку в експлуатацію, з урахуванням повної та вчасної сплати пайових внесків, ефективним способом захисту порушених прав є визнання майнових прав на об`єкт інвестування.

Так, у постанові Верховного Суду від 16.02.2022 р. у справі № 761/7955/19, визначено, що загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 ЦК Украйни).

Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Тлумачення як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 статті 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15 та частина перша статті 16 ЦК України).

Тлумачення пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України свідчить, що по своїй суті такий спосіб захисту як визнання права може застосовуватися тільки тоді, коли суб`єктивне цивільне право виникло і якщо це право порушується (оспорюється або не визнається) іншою особою.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Тлумачення статті 629 ЦК України свідчить, що в ній закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).

З урахуванням принципів цивільного права, зокрема, добросовісності, справедливості та розумності, сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності договору (правочину) повинні тлумачитися судом на користь його дійсності, чинності та виконуваності.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.02.2019 р. в справі №761/32696/13-ц зазначено, що захист майнових прав здійснюється у порядку, визначеному законодавством, а якщо такий спеціальний порядок не визначений, захист майнового права здійснюється на загальних підставах цивільного законодавства. Судами встановлено, що позивач виконав свої зобов`язання сторони за договором № 0326/322-405 пайової участі у будівництві в повному обсязі, сплатив пайові внески та додаткові внески у визначених договорами сумах, у зв`язку з чим, за умовами договору, набув майнових прав щодо «долі пайщика», зокрема, права на отримання в подальшому спірної квартири та двох місць для паркування. Отже, висновки судів про те, що до завершення будівництва об`єкту нерухомості, а саме 4-кімнатної квартири (1 черга будівництва, 4 - секційний будинок), а також місця паркінгу у другій черзі будівництва блок «В» комплексу на другому поверсі і введення їх в експлуатацію, позивачу, як інвестору, належать майнові права на цей об`єкт, є правильними. Встановивши під час розгляду справи, що відповідачем не виконувалися належним чином взяті на себе зобов`язання, а також, враховуючи, що будинок на той час не було введено в експлуатацію, з урахуванням повної та вчасної сплати пайових внесків, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про визнання за позивачем майнових прав на вищевказані спірні об`єкти».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 р. у справі № 761/20612/15-ц зазначено, що: «захист майнових прав здійснюється у порядку, визначеному законодавством, а якщо такий спеціальний порядок не визначений, захист майнового права здійснюється на загальних підставах цивільного законодавства. Встановивши під час розгляду справи, що позивачка повністю сплатила вартість пайового внеску за нерухоме майно, а також ту обставину, що введення об`єкта будівництва в експлуатацію не відбулось у встановлені договором строки, ТОВ «Фірма «Консоль ЛТД» припинило діяльність, що ставить під сумнів можливість виконання ним своїх зобов`язань за договором, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про визнання майнових прав за позивачкою на об`єкт інвестування».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2019 р. в справі № 761/5156/13-ц вказано, що: «під майновим правом слід розуміти «право очікування», що є складовою частиною майна як об`єкта цивільних прав. Майнове право засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому. Тобто, майнове право - це обмежене речове право, за яким його власник наділений певними, але не всіма, правами щодо майна (постанова Верховного Суду України від 30.03.2016 р. у справі № 6-265цс16). Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту (стаття 527 ЦК України). Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Власником об`єкта будівництва або результату інших будівельних робіт є замовник, якщо інше не передбачено договором (стаття 876 ЦК України). Оскільки відповідач не виконав належним чином зобов`язань за договором, не визнає майнових прав позивачки на спірне нерухоме майно, хоч вона і сплатила пайові внески у повному обсязі, тобто вчинила дії, спрямовані на виникнення юридичних фактів, необхідних і достатніх для отримання права вимагати переходу майнових прав на об`єкт, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, обґрунтовано вважав, що є підстави для визнання за позивачкою майнових прав на квартиру».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2019 р. в справі № 1522/16455/12 зазначено, що: «установивши під час розгляду справи, що відповідач - ТОВ фірма «Консоль ЛТД» не виконало належним чином узятих за договором зобов`язань, хоч позивачі і сплатили пайові внески в повному обсязі, тобто вчинили дії, спрямовані на виникнення юридичних фактів, необхідних і достатніх для отримання права вимоги переходу права власності на об`єкт будівництва або набуття майнових прав на цей об`єкт, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, обґрунтовано вважав, що є підстави для визнання за позивачами майнових прав на спірні квартири.

Аналогічні висновки по суті вирішеного спору зробила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 27.02.2019 р. у справі № 761/32696/13-ц, від 03.04.2019 р. у справі № 761/9951/15-ц, від 29.05.2019 р. у справі № 761/20844/13-ц та від 20.03.2019 р. у справі № 761/20612/15-ц».

Враховуючи, що позивачкою виконані умови договору та своєчасно сплачена вартість майнових прав, при цьому відповідач ТОВ «Соціальна молодіжна Ініціатива» не виконав належним чином взятих на себе зобов`язань за договором, будинок за адресою: АДРЕСА_3 , літ.«А» до даного часу в експлуатацію не ввів, суд дійшов висновку, що права позивачки порушені, оскільки остання позбавлена можливості здійснити реєстрацію права власності на придбаний об`єкт інвестування.

Тобто, відповідач ТОВ «Соціальна молодіжна Ініціатива» в односторонньому порядку відмовився від виконання зобов`язань за договором, що свідчить у даному випадку саме про порушення майнових прав позивача на об`єкт нерухомості, який вона очікувала отримати до 1 кварталу 2015 року, які на думку суду з врахуванням вищевказаних висновків Верховного Суду підлягають захисту саме шляхом визнання за позивачкою майнового права на об`єкт нерухомості.

За таких обставин, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності та враховуючи те, що позивачкою виконані умови договору купівлі-продажу майнових прав, а відповідач ТОВ «Соціальна молодіжна Ініціатива» взяті на себе за цим договором зобов`язання пов`язанні з введенням будівнику в експлуатацію не виконав, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, а тому вважає за необхідне визнати за ОСОБА_1 майнові права об`єкт нерухомості, а саме на двокімнатну квартиру будівельний АДРЕСА_1 .

Згідно ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягають стягненню судові витрати, з огляду на те, що позивач при зверненні до суду був звільнений від його сплати.

Керуючись ст.ст. 3, 4, 12, 13, 76-81, 133, 141, 259, 263-265, 268, 273, 352-355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Соціальна молодіжна ініціатива»</a>, про визнання права власності - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) майнові права на об`єкт незавершеного будівництва, а саме на двокімнатну квартиру будівельний АДРЕСА_1 .

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Соціальна молодіжна Ініціатива»</a> (ЄДРПОУ: 32658052) на користь держави судовий збір у розмірі 5406 (п`ять тисяч чотириста шість) гривень 75 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду, а в разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: