Ухвала

від 05.11.2024 по справі 210/6401/24

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КРИВОГО РОГУ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 210/6401/24

Провадження № 2/210/1928/24

У Х В А Л А

іменем України

05 листопада 2024 року

Суддя Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області Вікторович Н.Ю. розглянувши матеріали позовної заяви керівника Криворізької південної окружної прокуратури Бурчик Юрія Віталійовича в інтересах держави в особі Криворізької міської ради до ОСОБА_1 , треті особи без самостійних вимог на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Реділенс», Товариство з обмеженою відповідальністю «Маркет ЛТД КР» про зобов`язання усунення перешкод у користування самовільно зайнятими земельними ділянками, привівши їх у придатний до використання стан, шляхом знесення розміщених на них будівель і споруд, скасування права оренди та скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно та права оренди земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Дзержинського районного суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області надійшла позовна заява подана керівником Криворізької південної окружної прокуратури Бурчик Юрія Віталійовича в інтересах держави в особі Криворізької міської ради до ОСОБА_1 , треті особи без самостійних вимог на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Реділенс», Товариство з обмеженою відповідальністю «Маркет ЛТД КР» про зобов`язання усунення перешкод у користування самовільно зайнятими земельними ділянками, привівши їх у придатний до використання стан, шляхом знесення розміщених на них будівель і споруд, скасування права оренди та скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно та права оренди земельної ділянки.

Конституцією України закріплено право кожного на судовий захист (стаття 55) та передбачено, що юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення, (стаття 124), а статтею 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суди загальної юрисдикції спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Суди мають враховувати, що забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до статті 17 «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовуються судами при розгляді справ як джерело права

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції 1950 року кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом (стаття 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Проте, вирішуючи питання про відкриття провадження по справі, суди повинні перевірити відповідність вимог, з якими заявник звертається до суду для захисту, а також дотримання ним вимог, передбачених статтями 175, 177 ЦПК України.

Розглянувши заяву та додані до неї матеріали, суд дійшов до наступних висновків.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 131-1Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокуратура здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно з частиною четвертою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

При цьому обставини дотримання прокурором процедури, встановленої частинами третьою та четвертою статті 23 Закону України «Про прокуратуру», яка повинна передувати зверненню до суду з відповідним позовом, підлягають з`ясуванню судом незалежно від того, чи має місце факт порушення інтересів держави у конкретних правовідносинах, оскільки відповідно до положень статей 56, 185 ЦПК України недотримання такої процедури унеможливлює розгляд заявленого прокурором позову по суті. У той же час відповідний уповноважений орган, виконуючи свої функції, не позбавлений можливості самостійно звернутися до суду з позовом з метою захисту інтересів держави або своїх інтересів.

Частинами першою, другої статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Статтею 56 ЦПК України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу.

Враховуючи особливий процесуальний статус прокурора у цивільному процесі, як особи, яка відповідно до статті 4, 56 ЦПК України наділена правом звернення до суду в інтересах іншої особи - держави, процесуальна правоздатність у нього настає з моменту виникнення відповідної компетенції або передбачених законом повноважень.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Виходячи з аналізу наведених правових норм, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. При цьому в кожному конкретному випадку прокурор при зверненні до суду з позовом повинен довести існування обставин порушення або загрози порушення інтересів держави.

Так, Конституційний Суд України у своєму рішенні від 08.04.1999 № 3-рп/99, з`ясовуючи поняття «інтереси держави», визначив, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорони землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Із урахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, у чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (частина четверта мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України).

Наведене Конституційним Судом України розуміння поняття «інтереси держави» має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у статті 131-1Конституції України та статті 23 Закону України «Про прокуратуру».

З огляду на викладене, враховуючи роль прокуратури у демократичному суспільстві та необхідність дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст пункту 3 частини першої статті 131-1Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.

Відтак прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України).

Тому, наявність інтересів держави або органу місцевого самоврядування повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 924/1256/17 та у постанові Верховного Суду від 15.05.2019 у справі № 911/1497/18.

Разом з тим, участь прокурора в судовому процесі можлива за умови, крім іншого, обґрунтування підстав для звернення до суду, а саме має бути доведено нездійснення або неналежне здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах суб`єктом влади, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, або підтверджено відсутність такого органу (частини четверта, п`ята статті 56 ЦПК України, частина третя статті 23 Закону України «Про прокуратуру»).

Перший «виключний випадок» передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак, підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно.

«Нездійснення захисту» виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

«Здійснення захисту неналежним чином» виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави або органу місцевого самоврядування, але яка є неналежною.

«Неналежність» захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави або органу місцевого самоврядування, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави або органу місцевого самоврядування, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Так, захищати інтереси держави або органу місцевого самоврядування повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень. Щоб інтереси держави або органу місцевого самоврядування не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести причини, які перешкоджають захисту інтересів держави або органу місцевого самоврядування належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду. Сама по собі обставина не звернення позивача/позивачів з позовом протягом певного періоду, без з`ясування фактичного стану правовідносин між сторонами спору, не свідчить про неналежне виконання таким органом/органами своїх функцій із захисту інтересів держави.

При цьому прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень для захисту інтересів держави або органу місцевого самоврядування.

У кожному такому випадку прокурор повинен навести, а суд перевірити причини, які перешкоджають захисту інтересів держави або органу місцевого самоврядування належним суб`єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду.

На сьогодні однозначною є практика Європейського Суду з прав людини, яка відстоює позицію про можливість участі прокурора у справі тільки за наявності на це підстав.

Отже, з урахуванням викладеного, у розумінні положень статей 76, 77, 78, 80ЦПК України прокурор, звертаючись з позовом до суду, повинен навести причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду, довести належними, допустимими та достатніми доказами обставини того, що суб`єкт владних повноважень не здійснює або здійснює неналежним чином захист інтересів держави або органу місцевого самоврядування.

Саме лише посилання прокурора у позовній заяві на те, що орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах або орган місцевого самоврядування, не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження захисту державних інтересів, недостатньо для прийняття судом рішення в такому спорі по суті, оскільки за змістом абзацу другого частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження судом правових підстав для представництва.

Відповідний висновок викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.05.2019 у справі № 911/1497/18.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 наведено такі правові висновки.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави або органу місцевого самоврядування, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави або органу місцевого самоврядування, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо. Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтування.

Верховний Суд констатує, що обставини дотримання прокурором процедури, встановленої частинами третьої та четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру», яка повинна передувати зверненню до суду з відповідним позовом, підлягають з`ясуванню судом незалежно від того, чи має місце факт порушення інтересів держави у конкретних правовідносинах.

При цьому з висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у пунктах 76 - 81 постанови від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, випливає, що для підтвердження судом підстав для представництва прокурора інтересів держави в суді у випадку, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган, достатнім є дотримання прокурором порядку повідомлення, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» та відсутність самостійного звернення компетентного органу до суду з позовом в інтересах держави протягом розумного строку після отримання такого повідомлення.

Дотримання порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», надає можливість спростувати стверджуване порушення інтересів держави або самостійно звернутися до суду з позовом в інтересах держави протягом розумного строку після отримання такого повідомлення.

З матеріалів позовної заяви вбачається, що 23 вересня 2024 року заступник керівника Криворізької південної окружної прокуратури звернувся з листом вих. №57/1-265ВИХ-24 до виконувача обов`язки міського голови м. Кривого Рогу секретаря Криворізької міської ради Ю.Вілкула з проханням надати копію рішення виконкому Криворізької міської ради від 08.12.1993 року № 540, вказану інформацію просили надати в найкоротший розумний строк, але не пізніше 03.10.2024 року.

Листом вих. 12/28/7220 від 29.10.2024 за підписом керуючого справами виконкому Криворізької міської ради Шовгель О. на лист Криворізької південної окружної прокуратури від 23.09.2024 №571/1-265ВИХ-24, щодо надання інформації, повідомлено, що чинним законодавством України не передбачено обов`язку надавати інформацію на лист Криворізької південної окружної прокуратури, оскільки надання запитуваної інформації та документів можливе за умови явного порушення або загрози інтересів держави, що має чітко формулюватись, доводитись й умотивовуватись прокурором, а процедура витребування документів від підприємств, установ та організацій регламентована КПК України, зокрема Главою 15 Кримінально-процесуального кодексу України.

Листом вих. № 57/1-306ВИХ-24 57/1-45-7191-24 від 15.10.2024 року за підписом виконуючого обов`язки керівника Криворізької південної окружної прокуратури Кіковка С. звернувся до виконувача обов`язки міського голови м. Кривого Рогу секретаря Криворізької міської ради Ю.Вілкула запропоновано повідомити чи будуть вживатись Криворізькою міською радою заходи претензійно-позовного характеру щодо зобов`язання ОСОБА_1 повернути Криворізькій міській раді земельних ділянок з кадастровими номерами 1211000000:02:292:0074 площею 0,0147 га, 1211000000:02:292:0073 площею 0,0227 га., 1211000000:02:292:0075 площею 0,0075 га, розташованих за адресою: Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, пр. Металургів, 19-Д, 19-Г, АДРЕСА_1 привівши їх у придатний до використання стан, шляхом знесення об`єктів самовільного будівництва, скасування державної реєстрації та припинення володіння нерухомим майном, а саме торгівельними павільйонами площею 121,1 кв.м., 803, кв.м. та 32,4 кв.м, розташованих за адресою АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 із закриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи на об`єкт нерухомого майна. Вказану інформацію запропоновано надати у найкоротший строк, але не пізніше 03.10.2024 року.

Відповідь Криворізької міської ради на вказаний лист матеріали справи не містять.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 7 грудня 2018 року у справі № 924/1256/17, здійснюючи тлумачення ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» у системному зв`язку з положеннями процесуального законодавства, зазначила, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

При цьому Велика Палата Верховного Суду (ВП ВС) у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц конкретизувала вищенаведені висновки Об`єднаної палати Касаційного господарського суду, вказавши на необхідність у кожному конкретному випадку перевіряти: 1) доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати захист законних інтересів у спосіб, який обрав прокурор та 2) доводи прокурора з приводу відсутності органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави.

На сьогодні у контексті проведеного дослідження надважливим є вивчення та узагальнення саме практики Верховного Суду як суду права. Верховний Суд України, зокрема звернув увагу на те, що необхідність обґрунтування прокурором наявності підстав для представництва інтересів держави в суді, зокрема, шляхом зазначення та доведення відсутності органу, уповноваженого здійснювати захист інтересів держави у відповідній сфері, або неналежного виконання таким органом своїх повноважень, є обов`язковою умовою для виникнення у прокурора права на звернення до суду в інтересах держави.

Приміром, у справі № 183/1617/16, звертаючись із позовом до суду, прокурор у позовній заяві вказував, що орган, який уповноважений на здійснення функцій захисту у спірних правовідносинах, не вживав заходів для скасування оскарженого рішення, визнання недійсним державного акта та повернення земельної ділянки. На підтвердження зазначених обставин прокурор долучив письмові докази, а саме листування з уповноваженим державним органом. Дослідивши ці докази, ВП ВС у постанові від 14 листопада 2018 року дійшла до висновку про наявність у прокурора підстав для представництва інтересів держави за даних обставин.

В позові Криворізької південної окружної прокуратури стверджує наявність підстав звернення до суду, зазначаючи "нездійснення захисту" тобто пасивну поведінку уповноваженого суб`єкта владних повноважень. Як доказ вказаної поведінки до матеріалів позову надано лист Листом вих. № 57/1-306ВИХ-24 57/1-45-7191-24 від 15.10.2024 року за підписом виконуючого обов`язки керівника Криворізької південної окружної прокуратури Кіковка С. звернувся до виконувача обов`язки міського голови м. Кривого Рогу секретаря Криворізької міської ради Ю.Вілкула. Згідно вказаного листа Криворізька південна окружна прокуратура встановила термін до 03.10.2024 року повідомити чи ініціювала Криворізька міська рада вирішення питання про щодо зобов`язання ОСОБА_1 повернути Криворізькій міській раді земельних ділянок з кадастровими номерами 1211000000:02:292:0074 площею 0,0147 га, 1211000000:02:292:0073 площею 0,0227 га., 1211000000:02:292:0075 площею 0,0075 га. Отже представник визначив позивачу термін для відповіді, не передбачений нормами права.

Про те ст. 23 ЗУ " Про прокуратуру" не передбачає право звернення в зв`язку з невиконанням вимог в визначений прокурором термін.

Інструкція про порядок розгляду звернень і запитів та особистого прийому громадян в органах прокуратури України , затверджена наказом Генерального прокурора 06.08.2020 № 363 передбачає найменший час розгляду письмового звернення - 10 днів.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про звернення громадян» Органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань). Статтею 20 Закону України «Про звернення громадян» встановлено, що звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів.

Криворізькою південною окружною прокуратурою направлено вказаний позов через Електронний суд 01 листопада 2024 року.

Лист виконуючого обов`язки керівника Криворізької південної окружної прокуратури Кіковка С. вих. № 57/1-306ВИХ-24 57/1-45-7191-24 від 15.10.2024 року був отриманий Криворізькою міською радою 15 жовтня 2024 року, тобто відповідно до вимог ст. 20 Закону України «Про звернення громадян» на момент звернення до суду з вказаним позовом, строк надання відповіді Криворізькою міською радою на вказаний лист не вичерпаний.

Отже суд вважає, що підстави для представництва Криворізької міської ради Криворізькою південної окружною прокуратурою не обґрунтовані.

Вказаний факт не дає можливість суду зрозуміти, чи вживались Криворізькою міською радою відповідні заходи реагування по вказаному факту, та в свою чергу правомірність звернення до суду саме прокурора за захистом порушених на його думку прав.

Аналізуючи вищевикладене, відповідно до частини 4 статті 56 ЦПК України, прокурором не наведено підстав порушення інтересів держави, необхідності їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, оскільки за цей тривалий час можливо були здійснені Харківською обласною військовою адміністрацією заходи, спрямовані на повернення земельної ділянки у відання держави.

Відтак, відсутні правові підстави для представництва прокурором інтересів держави в суді в особі Криворізької міської ради..

Відповідно до пункту 4 частини 4 статті 185 ЦПК України, заява повертається у випадку коли відсутні підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави або для звернення до суду особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

Керуючись ч. 3 ст. 185, статтями 258-261, 353, 354 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву керівника Криворізької південної окружної прокуратури Бурчик Юрія Віталійовича в інтересах держави в особі Криворізької міської ради до ОСОБА_1 , треті особи без самостійних вимог на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Реділенс», Товариство з обмеженою відповідальністю «Маркет ЛТД КР» про зобов`язання усунення перешкод у користування самовільно зайнятими земельними ділянками, привівши їх у придатний до використання стан, шляхом знесення розміщених на них будівель і споруд, скасування права оренди та скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно та права оренди земельної ділянки - повернути.

Згідно частини 7 статті 185 ЦПК України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 15 днів з дня її проголошення.

Суддя: Н. Ю. Вікторович