Ухвала

від 12.11.2024 по справі 947/34334/24

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

Справа № 947/34334/24

Провадження № 1-кс/947/15239/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.11.2024 року слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого Одеського районного управління поліції № 1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , погоджене прокурором Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_4 про арешт майна в рамках кримінального провадження № 42024164110000098 від 24.09.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 201-2 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з поданого клопотання, Слідчим відділом Одеського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Одеській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42024164110000098, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24.09.2024 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 201-2 КК України, процесуальне керівництво у якому здійснюється Одеською спеціалізованою прокуратурою у сфері оборони Південного регіону.

До Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону надійшло повідомлення від 7 управління Департаменту військової контррозвідки СБУ про вчинення кримінального правопорушення, а саме: військові службові особи військових частин, незаконно використовують, з метою отримання прибутку гуманітарну допомогу, під час воєнного стану.

Попередня кваліфікація злочину ч. 3 ст. 201-2 КК України, а саме: незаконне використання з метою отримання прибутку гуманітарної допомоги, під час воєнного стану.

Досудовим розслідуванням встановлено, що ТОВ «ЦСП САР» (код ЄДРПОУ 41528257) в особі директора ОСОБА_5 , у 2023 році, на підставі актів приймання-передачі благодійної безоплатної допомоги, передала до в/ч НОМЕР_1 та в/ч НОМЕР_2 благодійну допомогу на загальну суму 9588018,86 гривнь.

Відповідно акту приймання-передачі благодійної безоплатної допомоги від 09.08.2023 року від ТОВ «ЦСП САР» до в/ч НОМЕР_2 надійшло наступне майно: турнікети, грілки, пластирі, голки, набори надання ПМД на загальну суму 5363573,91 гривень (на вказаному акті присутній відтиск гербової печатки в/ч, про те підпис особи відсутній).

Відповідно акту приймання-передачі благодійної безоплатної допомоги від 22.08.2023 року від ТОВ «ЦСП САР» до в/ч НОМЕР_1 , надійшло наступне майно: турнікети, грілки, картки постраждалих, плівки, набори надання ПМД на загальну суму 4224444,95 гривень.

Однак, встановлено, що гуманітарна (благодійна) допомога військовим частинам НОМЕР_1 та НОМЕР_2 фактично не надійшла та на облік не стала у встановленому порядку, у зв`язку із чим підтверджується факт незаконного використання гуманітарної (благодійної) допомоги, оскільки службові особи від в/ч НОМЕР_1 в особі заступника командира з морально психологічного забезпечення майора ОСОБА_6 та в/ч НОМЕР_2 в особі заступника командира з морально психологічного забезпечення підполковника ОСОБА_7 згідно актів приймання-передачі майно отримали.

Органом досудового розслідування скеровано запит від 02.10.2024 року за №60-СВ/4410 до ТОВ «ЦСП САР» (код ЄДРПОУ 41528257), стосовно отримання копій документів, на підставі яких військовим частинам А3571 та НОМЕР_2 передавалася гуманітарна (благодійна) допомога. Згідно відповіді з ТОВ «ЦСП САР» від 07.10.2024 року вих. № 42, останні зазначили що в них в наявності є лише копії актів приймання-передачі благодійної безоплатної допомоги від 09.08.2023 року від ТОВ «ЦСП САР» до в/ч НОМЕР_2 та акту приймання-передачі благодійної безоплатної допомоги від 22.08.2023 року від ТОВ «ЦСП САР» до в/ч НОМЕР_1 .

В ході допиту директора ТОВ «ЦСП САР» ОСОБА_5 , останній відмовився надавати будь-які пояснення, відповідно ст. 63 Конституції України.

Таким чином, майно, передане з ТОВ «ЦСП САР» на підставі актів приймання-передачі гуманітарної (благодійної) допомоги, відсутнє у військових частинах НОМЕР_1 та НОМЕР_2 та не перебуває на фінансовому чи військовому обліку.

Під час досудового розслідування встановлено, що військовослужбовець Пвк «Центр» підполковник ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець рф, фактично проживає в орендованій квартирі за адресою: АДРЕСА_1 .

Надалі, на підставі ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Одеси слідчим, за участі співробітників 7 управління ДВКР СБ України, було проведено обшук 30.10.2024 року в період часу з 06:28 по 07:34 годину в квартирі АДРЕСА_2 , за місцем проживання ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 , в ході якого було вилучено: мобільний телефон марки «moto g72» із сім-картками НОМЕР_3 та НОМЕР_4 , імей1: НОМЕР_5 , імей2: НОМЕР_6 .

В подальшому, вилучений мобільний телефон постановою слідчого було визнано речовим доказом в рамках кримінального провадження, про що було винесено відповідну постанову.

Оскільки у органу досудового розслідування є достатні підстави, що вилучений під час обшуку мобільний телефон може зберігати у собі сліди вчинення кримінального правопорушення, з метою забезпечення його збереження, слідчий за погодженням з прокурором звертається до слідчого судді із клопотанням про арешт тимчасово вилученого майна.

Слідчий Одеського районного управління поліції № 1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 подав до суду заяву, в якій просив розглянути клопотання без його участі та задовольнити. Також слідчий долучив до заяви копію заяви власника майна ОСОБА_8 , в якій останній просив розглянути клопотання без його участі та зазначив, що не заперечує проти накладення арешту, у зв`язку із тим, що він співпрацює зі слідством.

Фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів не здійснювалося на підставі ч. 4 ст. 107 КПК України.

Приймаючи до уваги заяви учасників процесу, дослідивши клопотання та матеріали, які обґрунтовують доводи клопотання, слідчий суддя приходить до наступного переконання.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 132 КПК України - застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст.170КПКУкраїни - арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи. Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним устатті 98цього Кодексу.

Відповідно до ст. 98 КПК країни речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Згідно ч. 5 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбаченихКримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Слідчим суддею встановлено, що органом досудового розслідування на теперішній час обґрунтовано здійснюється досудове розслідування в рамках кримінального провадження № 42024164110000098 від 24.09.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 201-2 КК України за фактом незаконного використання з метою отримання прибутку гуманітарної допомоги, під час воєнного стану.

В рамках вказаного кримінального провадження встановлено, що імовірно до вчинення кримінального правопорушення може бути причетний ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_1 , який фактично проживає в орендованій квартирі за адресою: АДРЕСА_1 .

З огляду на що, на підставі ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 25.10.2024 року, справа №947/34334/24, провадження №1-кс/947/14787/24 слідчим, за участі співробітників 7 управління ДВКР СБ України було проведено обшук 30.10.2024 року в період часу з 06:28 по 07:34 годину в квартирі АДРЕСА_2 , за місцем проживання ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 , в ході якого було вилучено: мобільний телефон марки «moto g72» із сім-картками НОМЕР_3 та НОМЕР_4 , імей1: НОМЕР_5 , імей2: НОМЕР_6 .

Слідчий суддя на підставі долучених до клопотання матеріалів прийшов до висновку, що вилучений під час обшуку мобільний телефон відповідає критеріям речових доказів, оскільки є носієм інформації та може містити у собі інформацію з приводу спілкування щодо незаконного використання з метою отримання прибутку гуманітарної допомоги, під час воєнного стану, контакти осіб, які можуть бути причетні до вчинення кримінального правопорушення, а тому він потребує огляду з метою встановлення обставин, які можуть мати доказове значення в рамках кримінального провадження.

Також, слідчий суддя звертає увагу на те, що вилучений під час обшуку мобільний телефон було визнано слідчим речовим доказом у кримінальному провадженні відповідно до постанови слідчого від 31.10.2024 року.

Так, слідчим суддею на підставі долучених до клопотання матеріалів встановлено, що вилучене під час обшуку майно відповідає критеріям ч. 1 ст. 98 КПК України, оскільки може містити в собі відомості щодо обставин вчинення кримінального правопорушення в рамках кримінального провадження.

У зв`язку з викладеним, слідчий суддя приходить до переконання про наявність правових підстав для застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, з метою збереження речових доказів, які можуть мати суттєве значення для встановлення обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 170 КПК України, завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Як вбачається з підстав та мети застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, вилучене майно може бути речовими доказами в рамках кримінального провадження та містити у собі відомості щодо обставин вчинення кримінального правопорушення.

Отже, оскільки вилучене майно визнано речовими доказами в рамках кримінального провадження, слідчий суддя вважає, що існує ризик його можливої зміни або знищення, в цілях подальшого ймовірного уникнення передбаченої законом відповідальності за ймовірно вчинені дії у випадку підтвердження їх факту у встановленому законом порядку.

Відповідно до практики Європейського суду, для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатися між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи (рішення у справі "АГОСІ" проти Сполученого Королівства" (AGOSI v. TheUnitedKingdom від 24 жовтня 1986 року, серія А, № 108, п. 52). Іншими словами, заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.

Слідчим суддею встановлено, що за обставинами даного кримінального провадження втручання у право власності зацікавленої особи пов`язано із здійсненням кримінального провадження, необхідністю забезпечити збереження речових доказів, а отже, обмеження не є свавільним та відповідає вимогам законності. При цьому дотримано справедливий баланс між вимогами загального суспільного інтересу (у вигляді досягнення завдань кримінального провадження) та вимогами захисту права власності особи, адже досягнення мети збереження речового доказу, неможливо досягти в інший спосіб, ніж арешт майна.

Слідчий суддя акцентує увагу, що у випадку, якщо в рамках даного кримінального провадження буде спростовано відповідність зазначеного майна категорії речових доказів, власник майна, в порядку ст. 174 КПК України, має процесуальне право на звернення до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту майна.

На підставі викладеного, враховуючи наявність правових підстав для накладення арешту на вилучене майно, оскільки існує необхідність в забезпеченні його збереження, а також з метою забезпечення повного, всебічного розслідування кримінального провадження, слідчий суддя приходить до переконання, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права та інтереси власника майна, про які йдеться в клопотанні, та якого така особа зазнає внаслідок застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, а тому клопотання сторони обвинувачення підлягає задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 98, 132, 170-173, 309, 395 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання слідчого Одеського районного управління поліції № 1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , погоджене прокурором Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_4 про арешт майна в рамках кримінального провадження № 42024164110000098 від 24.09.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 201-2 КК України задовольнити.

Накласти арешт із забороною розпорядження та користування на мобільний телефон марки «moto g72» із сім-картками НОМЕР_3 та НОМЕР_4 , імей1: НОМЕР_5 , імей2: НОМЕР_6 , вилучений 30.10.2024 року в ході проведення обшуку в квартирі АДРЕСА_2 , за місцем проживання ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Виконання ухвали покласти на слідчого Одеського районного управління поліції № 1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 .

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п`яти днів з дня її оголошення до Одеського апеляційного суду.

Слідчий суддя ОСОБА_1