Справа № 304/1392/24 Провадження № 2/304/334/2024
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
31 жовтня 2024 рокум. Перечин
Перечинський районний суд Закарпатської області в складі:
головуючого - судді Ганька І. І.,
за участі секретаря судового засідання Галас Т.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 304/1392/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача орган опіки та піклування Тур`є-Реметівської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області про розірвання шлюбу, визначення місця проживання малолітніх дітей, стягнення аліментів на утримання малолітніх дітей та дружини,
У С Т А Н О В И В:
позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаним позовом, у якому просить: розірвати шлюб між нею та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований 28 жовтня 2017 року у виконкомі Тур`я-Полянської сільської ради Перечинського району Закарпатської області, актовий запис № 10; після розірвання шлюбу залишити їй шлюбне прізвище « ОСОБА_3 »; визначити місце проживання малолітніх дітей сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , разом з матір`ю за адресою: АДРЕСА_1 ; стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на її користь аліменти на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у твердій грошовій сумі у розмірі по 5 000 грн на кожну дитину щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позовної заяви до суду і до досягнення ними повноліття; стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на її користь аліменти на її утримання у твердій грошовій сумі у розмірі 3 000 грн щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позовної заяви до суду і до досягнення донькою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , трьохрічного віку, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_5 . Свої позовні вимоги мотивує тим, що з відповідачем по справі зареєструвала шлюб 28 жовтня 2017 року у виконкомі Тур`я-Полянської сільської ради Перечинського району Закарпатської області, актовий запис № 10. Від даного шлюбу у них народилося двоє дітей син ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та донька ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Причиною звернення з даною позовною заявою послужило те, що вони мають різні характери, погляди на сімейне життя та вирішення складних життєвих ситуацій, що призводило до частих непорозумінь та сварок, почастішання проявів негативних емоцій, зростання напруги в стосунках та почуття їх незадоволеності шлюбом. Все це поступово призвело до того, що вони втратили одне до одного почуття любові, довіри та поваги. Протягом останніх років відносини між ними почали поступово руйнуватись; намагання примиритися, пошук компромісів у відносинах та народження другої дитини не змінили ситуації у їх стосунках. Біля двох років разом не проживають та не ведуть спільного господарства. На даний час чоловік проживає та працює за кордоном, де влаштовує своє особисте життя без неї та без їх малолітніх дітей. Відтак вважає, що їх шлюб існує лише формально і подальше збереження сім`ї є неможливим. Крім цього зазначає, що відповідач протягом останніх двох років взагалі не приймає ніякої участі у вихованні, розвитку та утриманні їх малолітніх дітей, не спілкується з ними, не цікавиться їх здоров`ям, навчанням, захопленнями, проблемами та потребами, не піклується про їх фізичний та духовний розвиток, не проявляє відносно них батьківської турботи, а також взагалі не надає добровільної матеріальної допомоги на їх утримання. Усі питання щодо утримання, виховання, навчання та піклування вирішуються нею одноособово, протягом двох останніх років діти знаходяться на її повному фізичному та матеріальному утриманні. Вона, офіційно працюючи аптекарем, докладає максимум зусиль, щоб забезпечити дітей всім необхідним, створити для них належні умови, проте її заробітна плата є мінімальною, а влаштуватися на іншу більш висооплачувану роботу на даний час у неї немає можливості. Вважає, що відповідач, який є молодою, працездатною особою та за останні два роки тільки один раз надіслав дітям 200 євро, спроможний сплачувати аліменти як на утримання сина й доньки, так і дружині, яка проживає зі спільними дітьми, а також враховуючи відсутність в неї достатнього доходу чоловік має компенсувати їй втрату можливості повноцінно себе реалізувати у громадському житті та надавати визначену законодавством допомогу дружині. З огляду на вищевикладене просить позов задовольнити.
Ухвалою судді Перечинського районного суду від 06 червня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача орган опіки та піклування Тур`є-Реметівської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області про розірвання шлюбу, визначення місця проживання малолітніх дітей, стягнення аліментів на утримання малолітніх дітей та дружини, постановлено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження, відтак призначено підготовче судове засідання та визначено відповідачу строк для подачі відзиву на позовну заяву. Також залучено орган опіки та піклування Тур`є-Реметівської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області до участі у даній справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача, та зобов`язано виконати вимоги ч. 5 ст. 19 СК України.
Ухвалою суду від 07 жовтня 2024 року підготовче провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача орган опіки та піклування Тур`є-Реметівської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області про розірвання шлюбу, визначення місця проживання малолітніх дітей, стягнення аліментів на утримання малолітніх дітей та дружини закрито та призначено справу до судового розгляду по суті.
У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явилася, подала заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги в частині розірвання шлюбу та визначення місця проживання малолітніх дітей підтримала повністю, а також зменшила позовні вимоги в частині стягнення аліментів просила стягувати з відповідача лише аліменти на утримання дітей у розмірі по 3 000 грн на кожну дитину щомісячно та до досягнення ними повноліття. Одночасно після розірвання шлюбу просила залишити їй прізвище ОСОБА_3 . Змінені позовні вимоги підтримує.
Відповідач ОСОБА_2 та його представник адвокат Резуненко О.А. у судове засідання також не з`явилися, однак останній подав заяву, в якій позов в частині розірвання шлюбу та призначення (визначення) аліментів по 3 000 грн на кожну дитину (а разом 6 000 грн на двох дітей) визнає, а в іншій частині первісного позову заперечує.
У судове засідання представник органу опіки та піклування Тур`є-Реметівської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області Швец Л.М. не з`явилася, подала заяву про розгляд справи без її участі, висновок органу опіки та піклування Тур`є-Реметівської сільської ради від 06 серпня 2024 року № 529/03-10 підтримує у повному обсязі.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Суд встановив, що 28 жовтня 2017 року у виконкомі Тур`я-Полянської сільської ради Перечинського району Закарпатської області було зареєстровано шлюб між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , актовий запис № 10 (а. с. 13). Від даного шлюбу у них народилося двоє дітей син ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та донька ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а. с. 14, 15).
Також встановлено, що подружнє життя у сторін не склалося через різні характери, погляди на сімейне життя та вирішення складних життєвих ситуацій, часті сварки; протягом двох років вони проживають окремо. Питання розірвання шлюбу сторонами обдумане, відповідач позовні вимоги у цій частині визнав, тому строк для примирення подружжю не надавався.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справ українські суди повинні застосовувати Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно ст. 5 «Рівноправність подружжя» Протоколу № 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (Конвенцію ратифіковано Законом України №475/97-ВР від 17 липня 1997 року) кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов`язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання.
Стаття 51 Конституції України передбачає, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї. Аналогічні приписи викладені у ст. 24 СК України, у якій, крім іншого передбачено, що примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Відповідно до ч. 3 ст. 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.
Згідно ч. 2 ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Враховуючи, що подальше спільне життя подружжя і збереження їх шлюбу буде суперечити інтересам кожного з них та інтересам їх малолітніх дітей, суд вважає, що шлюб між сторонами слід розірвати.
Відповідно до ч. 1 ст. 113 СК України особа, яка змінила своє прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.
За таких обставин, враховуючи, що позивач у зв`язку з реєстрацією шлюбу із ОСОБА_2 змінила своє прізвище, тому після розірвання шлюбу згідно ст. 113 СК України має право надалі іменуватися цим прізвищем.
При вирішенні питання про визначення місця проживання малолітніх дітей подружжя Касинець суд враховує наступне.
Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Статтею 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Відповідно до статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року N 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини, держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
Стаття 9 Конвенції про права дитини зобов`язує держави-учасниці забезпечувати, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах.
Базові положення принципу забезпечення найкращих інтересів дитини покладені в основу багатьох рішень Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), які стосуються застосування статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року N 475/97-ВР.
Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (HUNT v. UKRAINE, N 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року).
При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, N 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).
Аналіз практики ЄСПЛ дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.
Відповідно до статті 11 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Частиною першою статті 14 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що діти та батьки не повинні розлучатися всупереч їх волі, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в інтересах дитини і цього вимагає рішення суду, що набрало законної сили.
Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.
Статтею 157 СК України передбачено, що той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвитку дитини.
Порядок визначення місця проживання фізичної особи передбачений ст. 29 ЦК України.
Як вбачається з п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007 року, при вирішенні спору про місце проживання дитини належить звертати особливу увагу на її вік та з`ясовувати, з ким із батьків вона бажає проживати. Судам слід враховувати також положення ст. 160 СК, якою передбачено, що місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків, яка досягла десяти років, - за спільною згодою батьків та самої дитини, а місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.
У довідці старости Порошківського старостинського округу Й.Цвіка № 279 від 04 червня 2024 року зазначено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , дійсно зареєстровані і проживають разом з матір`ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 16).
Із висновку органу опіки та піклування Тур`є-Реметівської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області від 06 серпня 2024 року № 529/03-10 вбачається, що уповноважений орган вважає за доцільне визначити місце проживання малолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , разом із матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 40-41).
У вищевказаному висновку також зазначено, що службою у справах дітей 08 липня 2024 року проведено обстеження умов проживання за адресою: АДРЕСА_1 та встановлено, що дворогосподарство складається із житлового будинку з п`яти кімнат, кухні та ванної кімнати. Умови відповідають потребам для належного виховання та матеріального забезпечення дітей, про що складено акт обстеження умов проживання. Згідно характеристики, виданої старостою Порошківського старостинського округу, ОСОБА_1 зареєстрована у АДРЕСА_1 , одружена, виховує двох малолітніх дітей, громадський порядок не порушувала, до адміністративної відповідальності не притягалася, скарги та заяви на її поведінку до виконкому сільської ради не поступали. Згідно довідки КНП «Перечинська лікарня» Перечинської міської ради ОСОБА_1 на диспансерному обліку в лікаря нарколога/психіатра не перебуває. За інформацією, наданою старостою Тур`я-Полянського старостинського округу, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований у АДРЕСА_2 , але з 2018 року за даною адресою не проживає. Згідно довідки КНП «Перечинська лікарня» Перечинської міської ради ОСОБА_2 на диспансерному обліку в лікаря нарколога/психіатра не перебуває. На засідання комісії ОСОБА_2 не з`явився, хоча про засідання комісії був повідомлений належним чином, причини неявки комісії невідомі, однак подав заяву, що він не заперечує проти визначення місця проживання малолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , разом з матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , за адресою: АДРЕСА_1 .
Враховуючи вищенаведене та те, що діти подружжя ОСОБА_3 малолітні ОСОБА_6 та ОСОБА_7 проживають із своєю матір`ю, яка просить визначити місце проживання таких разом з нею, проти чого не заперечує у своєму висновку орган опіки та піклування, тому суд вважає, що змінена позовна заява у цій частині є обґрунтованою і також підлягає до задоволення.
Крім цього встановлено, що відповідач не надає матеріальної допомоги на утримання малолітніх дітей.
Так, відповідно до ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789X11 (78912) та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
За змістом ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ч. 2 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-XII від 27 лютого 1991 року) держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів. Держави-учасниці забезпечують у максимально можливій мірі виживання і здоровий розвиток дитини (ч. 2 ст. 6 Конвенції про права дитини). Частиною 1 та 2 ст. 27 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Відповідно до ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.
Отже, враховуючи те, що обов`язок утримувати дітей є рівною мірою обов`язком як матері, так і батька, суд вважає, що з відповідача слід стягнути аліменти на утримання малолітніх дітей.
Згідно ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Відповідно до ч. 1 ст. 184 цього Кодексу суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.
Згідно ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Згідно ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» установлено з 1 січня 2024 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2920 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років - 2563 гривні; дітей віком від 6 до 18 років - 3196 гривень; працездатних осіб - 3028 гривень; працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - 2102 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів, - 2102 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення посадового окладу прокурора окружної прокуратури, - 1600 гривень; осіб, які втратили працездатність, - 2361 гривня.
Відповідно до ч. 1 ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
Таким чином, враховуючи наведене, вимоги ч. 1 ст. 182 СК України, а також те, що достовірних відомостей про заробіток (дохід) відповідача у суду немає, тому виходячи із засад справедливості, добросовісності та розумності, беручи до уваги визнання відповідачем зміненого позову у цій частині, суд вважає за можливе визначити розмір аліментів на утримання дітей у твердій грошовій сумі у розмірі по 3 000 грн щомісячно.
Відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу із дня подання такої заяви.
Згідно ч. 2 ст. 184 СК України розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
При цьому суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Судові витрати підлягають стягненню з відповідача, що відповідає положенням ст. 141 ЦПК України.
На підставі наведеного та керуючись ст. 3, 9, 18, 27 Конвенції про права дитини, ст. 51 Конституції України, ст. 8, 11, 14 Закону України «Про охорону дитинства», ст. 7, 110, 112, 141, 157, 160, 180-182, 184, 191 СК України, ст. 12, 13, 76-83, 141, 258-259, 265, 430 ЦПК України, суд,
У Х В А Л И В :
змінений позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача орган опіки та піклування Тур`є-Реметівської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області про розірвання шлюбу, визначення місця проживання малолітніх дітей та стягнення аліментів на утримання малолітніх дітей задовольнити повністю.
Шлюб між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстрований у виконкомі Тур`я-Полянської сільської ради Перечинського району Закарпатської області 28 жовтня 2017 року, актовий запис № 10 розірвати.
Після розірвання шлюбу ОСОБА_1 залишити прізвище « ОСОБА_3 ».
Визначити місце проживання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , разом з матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , за адресою: АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , аліменти на утримання дітей, а саме сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у твердій грошовій сумі у розмірі по 3 000 (три тисячі) грн 00 коп на кожну дитину щомісячно, починаючи з 04 червня 2024 року і до досягнення дітьми повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.
Рішення про стягнення аліментів підлягає негайному виконанню у межах суми платежу за один місяць.
Розмір аліментів, визначений у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Згідно п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України до визначення Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів), можливості вчинення передбачених цим Кодексом дій з використанням підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Позивач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ; місце реєстрації та проживання: АДРЕСА_3 .
Відповідач: ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ; місце реєстрації: АДРЕСА_4 .
Представник відповідача: адвокат Резуненко Олександр Анатолійович, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 ; місцезнаходження: АДРЕСА_5 .
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: орган опіки та піклування Тур`є-Реметівської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області, ЄДРПОУ: 04351280; місцезнаходження: 89221, Закарпатська область, Ужгородський район, с. Тур`ї Ремети, вул. Тканка, 1.
Головуючий: Ганько І. І.
Суд | Перечинський районний суд Закарпатської області |
Дата ухвалення рішення | 31.10.2024 |
Оприлюднено | 14.11.2024 |
Номер документу | 122951145 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них |
Цивільне
Перечинський районний суд Закарпатської області
Ганько І. І.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні