Рішення

від 12.11.2024 по справі 314/2795/24

ВІЛЬНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 314/2795/24

Провадження № 2/314/1121/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.11.2024 року м.Вільнянськ

Вільнянський районний суд Запорізької області у складі головуючий суддя Кононенко І.О.,секретар судового засідання Билименко Т.В. за участю позивача ОСОБА_1 , представника відповідача Марущак О.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу № 314/2795/24 в порядку загального позовного провадження за позовом ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) до Публічного акціонерного товариства «Янцівський гранітний кар`єр» (ЄДРПОУ:05467607, адреса: Запорізька обл., Запорізький район, смт Кам`яне, вул. Зелена,30) про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу ,

ВСТАНОВИВ:

24.06.2024 року позивач, ОСОБА_1 через пошту про що свідчить штемпельна відмітка на конверті , звернувся до суду з вищезазначеною позовною заявою. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що з 07.07.2020 року працює у відповідача ПАТ «Янцівський гранітний кар`єр» охоронцем, рішенням МСЕК йому надано 3 групу інвалідності 2 квітня 2024 року, з індивідуальною програмою реабілітації адміністрація підприємства на думку позивача на підставі ЗУ «Про реабілітацію осіб з інвалідністю» , «Про працю осіб з інвалідністю» , ст. 172 КЗпП підприємство було зобов`язано виконати розпорядження індивідуальної програми реабілітації, проте всупереч цьому 23.05.2024 року наказом № 135 був звільнений з посади на підприємстві за п.2 ч.1 ст. 40 КЗпП у зв`язку невідповідністю стану здоров`я. Посилаючись на незаконність зазначеного наказу, враховуючи що програмою реабілітації № 663 від 02.04.2024 року рекомендовано легка праця без шкідливих умов, відсутністю права у роботодавця звільнення згідно Закону від 21.03.1991 року № 875-XII «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», те що підставою для незаконного звільнення був неправомірний медичний висновок , просив суд поновити на роботі охоронця та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу, у судовому засіданні вимоги підтримав, звернувши увагу на те, що висновок МСЕК не містить протипоказань у роботі охоронцем, крім того інші особи з інвалідністю працюють у відповідача, тому його звільнення є дискримінаційним.

З позовом представник відповідача не погодився , надав відзив який підтримав у судовому засіданні , просив у позові відмовити, посилаючись на те, що дійсно ОСОБА_1 працював на посаді охоронця , проте з 01.09.2020 року про що свідчить запис у копії трудової книжки, так 22.03.2022 року позивачу видана трудова книжка у зв`язку з воєнними діями про що є його підпис. Після отримання відомостей про встановлення інвалідності позивачу МСЕК, відповідачем у травні 2024 року працівника було направлено для проходження медичної комісії для визначення придатності до роботи охоронцем, висновком комісії Вільнянської багатопрофільної лікарні 21.05.24 визначено його непридатність на роботі на посаді охоронця, тому у зв`язку з відсутністю вакантних посад та обмеженням потужностей із-за військових дій 23.05.2024 року наказом директора ПАТ «Янцівський гранітний кар`єр» позивача ОСОБА_1 звільнено на підставі п.2 ч.1 ст. 40 КЗпП (виявленою невідповідністю стану здоров`я працівника який перешкоджає продовженню даної роботи), в частині скарги ОСОБА_1 щодо порушення порядку звільнення Південно -Східним Міжрегіональним управлінням Держслужби з питань праці яке з 12.06.2024 по 18.06.2024 року здійснювало перевірку роботодавця згідно акту ПС/ЗП/19165/0041/П від 18.06.2024 року не виявлено порушень у відповідній частині окрім ч.4 ст. 115 КЗпП на що видано припис , у судовому засіданні вимоги відповідач підтримав, звернув увагу на те, що позивач не заявляв вимоги про визнання наказу про скасування як незаконного наказу про звільнення та не оскаржив медичні висновки на підставі чого відбулося звільнення.

Судом встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Так, 01.09.2020 року позивача прийнято охоронцем в ПАТ «Янцівський гранітний кар`єр» про що свідчить запис у копії трудової книжки. Сторонами не заперечувалося, що на момент звільнення позивач працював охоронцем , останнього звільнено наказом від 23.05.2024 року на підставі п.2 ч.1 ст. 40 КЗпП (виявленою невідповідністю стану здоров`я працівника який перешкоджає продовженню даної роботи, при цьому в наказі є посилання на те, що посадові обов`язки згідно посадової інструкції охоронця затв. Наказом №22 від 22.01.2021 передбачають фізичні навички для затримання злочинців та обходу територій, що не є легкою працею і суперечать висновкам МСЕК від 02.04.2024 , медичній довідці від 21.05.2024 року, інших вакантних посад які міг би обіймати ОСОБА_1 немає ) , в наказі зазначено що з діями керівництва не згоден з особистим підписом ОСОБА_1 від 23.05.2024.

Строки звернення до суду із спором про звільнення згідно ст. 233 КЗПП дотримані.

Сторони не заперечували що 22.03.2022 року ОСОБА_1 повернута трудова книжка у зв`язку з військовими діями без запису про звільнення.

Згідно довідки до акту огляду медико-соціальної експертної комісії серія 12ААГ №401103 ОСОБА_1 встановлена 3 гр. інвалідності безстроково з висновком про умови і характер праці люба легка праця без шкідливих умов та факторів з неповним робочим днем або тижнем.

ОСОБА_1 програмою від 02.04.2024 реабілітації інваліда № 663 визначено форми реабілітаційних заходів, зокрема пристосування робочого місця з урахуванням особливих потреб інваліда.

За змістом ст. 4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ч. ч. 1, 3 ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Використання примусової праці забороняється. За приписами ст. 22 КЗпП України відповідно до Конституції України будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при припиненні трудового договору залежно від роду і характеру занять не допускається.

За змістом Постанови Пленуму Верховного суду України від 6 листопада 1992 р. № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» при розгляді справ про поновлення на роботі судам необхідно з`ясувати, з яких підстав проведено звільнення працівника згідно з наказом (розпорядженням) і перевіряти їх відповідність законові, також при розгляді справ про звільнення за п.2 ст.40 КЗпП суд може визнати правильним припинення трудового договору в тому разі, якщо встановить, що воно проведено на підставі фактичних даних, які підтверджують, що внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров`я (стійкого зниження працездатності) працівник не може належно виконувати покладених на нього трудових обов`язків чи їх виконання протипоказано за станом здоров`я або небезпечне для членів трудового колективу чи громадян, яких він обслуговує, і неможливо перевести, за його згодою, на іншу роботу.

З метою реалізації творчих і виробничих здібностей осіб з інвалідністю та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом. Підприємства, установи і організації за рахунок коштів Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю або за рішенням місцевої ради за рахунок власних коштів у разі потреби створюють спеціальні робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, здійснюючи для цього адаптацію основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей осіб з інвалідністю. Відмова в укладенні трудового договору або в просуванні по службі, звільнення за ініціативою адміністрації, переведення особи з інвалідністю на іншу роботу без її згоди з мотивів інвалідності не допускається, за винятком випадків, коли за висновком медико-соціальної експертизи стан його здоров`я перешкоджає виконанню професійних обов`язків, загрожує здоров`ю і безпеці праці інших осіб, або продовження трудової діяльності чи зміна її характеру та обсягу загрожує погіршенню здоров`я осіб з інвалідністю (ст. 17 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні").

Крім того, у відповідності до ст. 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для таких осіб умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України..

Як вбачається з досліджених доказів, основною підставою для звільнення позивача з роботи був медичний висновок про непридатність до роботи охоронцем наданий Вільнянською багатопрофільною лікарнею. Однак рішення про звільнення позивача з роботи на підставі даного документу суперечить вимогам ст. 69 Основ законодавства України про охорону здоров`я та ст. 17 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", які передбачають, що підставою для звільнення інваліда може бути виключно висновок медико-соціальної експертизи щодо стану його здоров`я , при цьому з останнього не вбачається висновок про неможливість бути охоронцем, при цьому суд не приймає доводи щодо зазначення в посадовій інструкції обов`язки щодо затримання правопорушників та огляду територій, оскільки фактично роботодавець перевищив свої повноваження і самовільно визначив неможливість праці в займаній посаді охоронця за станом здоров`я з урахуванням й того, що не відповідають вимогам ст. 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" дії і рішення відповідача в частині можливості організації належних умов праці для позивача як особі з інвалідністю , тобто відповідачем не надано жодних доказів на спростування відсутності реальних перешкод у створенні необхідних для позивача умов праці в займаній посаді, на які він має право за законом як особа з інвалідністю.

При цьому суд звертає увагу, що для законного звільнення на підставі вищезазначеної норми КЗПП недостатньо роботодавцю констатування відсутності іншої роботи в наказі про звільнення , оскільки такі обставини також повинні бути доведені належними та допустимими доказами, і обов`язок доведення законності звільнення лежить саме на роботодавцеві.

Доводи щодо меж позовних вимог та відсутністю у позивача вимоги скасування наказу не можуть бути прийняті до уваги, враховуючи, що у мотивувальній частині позову конкретно зазначено , що спірний наказ про звільнення позивач вважає незаконним і саме на підставі такого незаконного звільнення й просив поновити на роботі , що є належним способом захисту права, при цьому в даному випадку поновлення на роботі є вимогою яка поглинає інші вимоги у тому числі скасування як незаконного наказу про звільнення які б без поновлення на роботі були б неповними , а скасування як незаконного наказу про звільнення є само по собі підставою для поновлення на роботі , що відповідає роз`ясненням Постанови Пленуму Верховного суду України від 6 листопада 1992 р. № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» і не є виходом в цьому випадку за межі позовних вимог.

Щодо доводів відповідача про відсутність порушень звільнення згідно акту складеного звільнення Південно -Східним Міжрегіональним управлінням Держслужби з питань праці від 18.06.2024 року ПС/ЗП/19165/0041/П , то суд звертає увагу на те, що зазначений акт перевірки є лише носієм доказової інформації, його оцінка провадиться при вирішенні спору щодо рішення ухваленого на підставі такого акту і такий акт не є рішенням суб`єкта владних повноважень і такий акт в даному випадку не спростовує вищезазначене .

Інші доводи відповідача не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до тлумачення законодавства й іншої оцінки фактичних обставин справи і висновків суду не спростовують.

Що стосується середнього заробітку, то відповідно до п.32 роз`яснення Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992р. № 9, у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв`язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи - невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. Із системного аналізу вищенаведених норм права можна дійти висновку, що вимушений прогул - це час, протягом якого працівник з вини власника або уповноваженого ним органу був позбавлений змоги працювати, враховуючи , що звільнення було незаконним, при цьому суд звертає увагу, що згідно ст. 47 КЗпП облік трудової діяльності працівника здійснюється в електронній формі в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування у порядку, визначеному Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" й роботодавець на вимогу працівника зобов`язаний вносити до трудової книжки, що зберігається у працівника, записи про прийняття на роботу, переведення та звільнення, заохочення та нагороди за успіхи в роботі , тому суд вважає вимоги щодо стягнення середнього заробітку обґрунтованими.

Після визначення середньоденної заробітної плати, яка згідно наданої довідки від 02.10.2024 року №ЯГК00000019 є рівною 334,75 грн. як розрахункової величини для нарахування виплат, згідно абзацу 2 пункту 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 (в редакції чинної на день звільнення), при обчисленні середньої заробітної плати за два місяці, виходячи з посадового окладу чи мінімальної заробітної плати, середньоденна заробітна плата визначається шляхом ділення суми, розрахованої відповідно до абзацу п`ятого пункту 4 цього Порядку, на число робочих днів за останні два календарні місяці, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, згідно з графіком підприємства, установи, організації.

Так, останніми двома календарними місяцями для розрахунку були березень, квітень місяці 2024 року, 21 та 22 робочих днів відповідно, тобто середньомісячне число робочих днів у місяці становить: 21 днів.

Розрахунковий період з 24.05.2024 року - 12.11.2024 року (період вимушеного прогулу) становить - 105 робочих днів. Таким чином, сума, яка підлягає до виплати за час вимушеного прогулу, становить 35148,75 грн. ( 334,75 грн. х 105 днів) і відповідачем не спростована , саме ця сума і підлягає до стягнення на користь ОСОБА_1 із відповідача.

На підставі ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави необхідно стягнути судовий збір, оскільки позивач був звільнений від сплати судового збору.

На підставі ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання в частині вимог про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць у сумі 7029,75 (сім тисяч двадцять дев`ять )гривень 75 коп., на підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) до Публічного акціонерного товариства «Янцівський гранітний кар`єр» (ЄДРПОУ:05467607, Запорізька обл., Запорізький район, смт Кам`яне, вул.Зелена,30) поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати наказ про звільнення ОСОБА_1 з посади охоронця Публічного акціонерного товариства «Янцівський гранітний кар`єр» від 23.05.2024 року № 135.

Поновити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на посаді охоронця Публічного акціонерного товариства «Янцівський гранітний кар`єр» (ЄДРПОУ:05467607, Запорізька обл., Запорізький район, смт Кам`яне, вул.Зелена,30) з 23.05.2024 року

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Янцівський гранітний кар`єр» (ЄДРПОУ:05467607, Запорізька обл., Запорізький район, смт Кам`яне, вул.Зелена,30) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 35148 (тридцять п`ять тисяч сто сорок вісім) грн. 75 коп.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Янцівський гранітний кар`єр» (ЄДРПОУ:05467607, Запорізька обл., Запорізький район, смт Кам`яне, вул.Зелена,30) на користь держави судовий збір у розмірі 1211(одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 , (адреса: АДРЕСА_1 ) на посаді охоронця Публічного акціонерного товариства «Янцівський гранітний кар`єр» з 24 травня 2024 року та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць у сумі 7029,75 (сім тисяч двадцять дев`ять )гривень 75 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя Іван Олександрович Кононенко

12.11.2024