Постанова

від 04.11.2024 по справі 911/1316/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" листопада 2024 р. Справа№ 911/1316/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Корсака В.А.

суддів: Євсікова О.О.

Алданової С.О.

за участю секретаря судового засідання: Заборовської А.О.,

за участю представників учасників справи:

від позивача: не з`явився

від відповідача-1: не з`явився

від відповідача-2: Дякіна А.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції

на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 26.06.2024, повний текст якого складено та підписано 23.07.2024

у справі № 911/1316/23 (суддя Черногуз А.Ф.)

за позовом ОСОБА_1

до 1. Громадської організації садівницьке товариство «Дніпровець»

2. Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції

про визнання недійсними рішень загальних зборів членів громадської організації та скасування державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу

В С Т А Н О В И В:

Рух справи

У квітні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до Громадської організації садівницьке товариство "Дніпровець" (надалі - ГО), просив визнати недійсними у повному обсязі рішення загальних зборів членів ГО, оформлені протоколом від 27.08.2022; скасувати державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, проведену 21.09.2022 державним реєстратором Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на підставі рішень загальних зборів членів ГО, оформлених протоколом від 27.08.2022.

Позивач посилався на те, що його права на управління ГО (як члена та голови) були порушені. Це сталося внаслідок неправомірного проведення загальних зборів, де було прийнято рішення щодо зміни складу органів управління. Порушення полягає в тому, що збори скликались ініціативною групою, що не повідомляла позивача про їх скликання; на зборах не були присутніми достатня кількость дійсних членів ГО, щоб вважати їх правомірними (відсутній кворум, необхідний згідно зі Статутом ГО).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.09.2023 позовні вимоги задоволено повністю.

21.09.2023 позивача звернувся із заявою про стягнення судових витрат та ухвалення додаткового рішення, в якій позивач просив покласти на відповідачів витрати на правничу допомогу адвоката у справі у розмірі 88561,00 грн.

У зв`язку з надходженням апеляційної та касаційної скарг, розгляд заяви про стягнення витрат було зупинено ухвалою суду від 23.10.2023.

Північним апеляційним Господарським судом постановою від 11.03.2024 апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції залишено без задоволення, а рішення без змін. Матеріали справи повернуто до суду першої інстанції 03.04.2024.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 14.05.2024 у справі №911/1316/23 закрито касаційне провадження за касаційною скаргою Громадської організації садівницьке товариство "Дніпровець" в частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України.

Оскільки касаційним судом розглянуто скаргу, ухвалою від 06.06.2024 поновлено провадження з розгляду заяви позивача про ухвалення додаткового рішення.

Короткий зміст додаткового рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Додатковим рішенням Господарського суду Київської області від 26.06.2024 заяву позивача від 21.09.2023 про стягнення судових витрат та ухвалення додаткового рішення у справі задоволено частково. Стягнуто з відповідача-1 на користь позивача 15 000,00 грн витрат на правову допомогу. Стягнуто з відповідача-2 15 000,00 грн витрат на правову допомогу. В решті вимог заяви відмовлено.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з цим рішенням, відповідач-2 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви відмовити повністю.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що розмір витрат заявника на професійну правничу допомогу у сумі 15 000,00 грн не є співмірним із складністю справи та ціною позову, виконаною адвокатом роботою та розумним і обґрунтованим, а також не пропорційним предмету спору та таким, що не є доцільним та не відповідає критеріям практики ЄСПЛ.

Також апелянт посилається на те, що:

- не можливо зрозуміти який порядок обчислення витрат було обрано (обумовлено), що взагалі не узгоджується з приписами ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»;

- а ні з договору від 15.03.2023 року № 61-АБ, а ні з завдання (доручення) № 1 від 15.03.2023 до договору не зрозуміло, який саме спір є предметом договору, за яким було надано платнику послуги з питань правової допомоги, що унеможливлює співвідношення предмета договору від 15.03.2019 року № 61-АБ про надання правової допомоги та предмета спору в господарській справі №911/1316/23;

- в наданих позивачем доказах на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу посилання на номер адміністративної справи, в межах якої надавалася правнича допомога, відсутнє. Зокрема, зазначено про надання послуг у сфері права. Таким чином, вказані акти не можуть свідчити про надання послуг саме у справі №911/1316/23;

- присуджений судом першої інстанції розмір витрат на правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн є надмірним для відповідача-2, як для органу Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції в умовах скорочення фінансування державних органів, органів державної влади, зокрема і органів державної виконавчої служби та утримання відділу Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції за рахунок Державного бюджету України тощо.

Позиція позивача щодо апеляційної скарги

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, як необґрунтовану та безпідставну.

Зокрема, позивач зазначив, що:

- позивач у позовній заяві повідомив суд про орієнтовний розмір судових витрат по справі, а також у позовній заяві подав письмово заяву про те, що докази понесення Позивачем судових витрат на правничу допомогу адвоката будуть подані ним до суду додатково відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України;

- позивач в судовому засіданні 19.09.2023 до закінчення судових дебатів повторно зробив усну заяву суду про те, що докази на підтвердження понесених ним судових витрат на правничу допомогу будуть подані ним до суду протягом 5 днів з дати ухвалення судового рішення по справі, якщо рішення суду відбудеться на користь позивача;

- позивач своєчасно подав до суду письмову Заяву про стягнення судових витрат та ухвалення додаткового рішення у справі №911/1316/23 із доказами, що підтверджують такі витрати, Детальним описом робіт (наданих послуг), як це передбачено у ст.ст. 126, 129 ГПК України; отже, позивач дотримався положень ч.8 ст.129 ГПК України, а аргументи апеляційної скарги є безпідставними;

- аргументи підповідача-2 про те, що нібито не можливо співвіднести предмет договору про надання правничої допомоги між позивачем із адвокатом та предметом спору у даній справі не відповідають матеріалам справи, оскільки на підтвердження судових витрат позивача до суду були надані, зокрема, Договір №61-АБ від 15.03.2023 та завдання №1 від 15.03.2023 року до цього договору, Акти про виконання завдання №1, Детальний опис робіт, та інші докази;

- з наданих доказів вбачається, що зміст правничої допомоги за договором між Позивачем та Адвокатом повністю відповідає предмету спору у справі №911/1316/23;

- щодо зауваження відповіача-2 про те, що у договорі та завданні №1 не було вказано номер судової справи, позивач зазначає, що на дату укладення договору ця інформація була відсутня;

- посилання апелянта на те, що покладення судових витрат на відповідача-2 як державного органу надмірним є безпідставними, оскільки суд зменшив суму фактично сплачених позивачем витрат на правничу допомогу адвоката утричі;

- спір виник також через неналежне виконання Відповідачем-2 своїх обов`язків, про що було встановлено у рішенні суду від 19.09.2023 року у цій справі №911/1316/23, яке набрало законної сили, а тому ці обставини стали безспірними та преюдиційними.

Заперечення відповідача-2 щодо відзиву позивача

У запереченнях на відзив на апеляційну скаргу щодо додаткового рішення відповідач-2 зазначив, що дійсно представником позивача до закінчення судових дебатів у судовому засіданні 19.09.2023 року зроблено усну заяву, що докази понесення витрат будуть подані протягом 5 днів після ухвалення рішення суду, а 22.09.2023 відповідна заява надійшла до суду. В цьому випадку позивачем не дотримано встановленої судом форми заяви, що передбачена частиною 8 статті 129 ГПК України. Однак суд першої інстанції не взяв це до уваги, та наголосив на тому, що «формально» позивачем було дотримано положення статті 129 ГПК в частині інформування суду та сторін щодо надання доказів судових витрат «позаяк».

Відповідач-2 стверджує, що саме «формально» та «позаяк» зводить до висновку, що судом не було дотримано право на справедливий суд, оцінюючи дотримання процесуальних прав не з наявних доказів, а з «формальних» доводів здійснених «позаяк», що не може розцінюватись, як справедливе рішення.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно протоколу передачі апеляційної скарги раніше визначеному складу суду від 13.08.2024 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Корсак В.А. - головуючий суддя, судді - Євсіков О.О., Алданова С.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.08.2024 постановлено витребувати у Господарського суду Київської області матеріали справи № 911/1316/23 та невідкладно надіслати їх до Північного апеляційного господарського суду. Відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, до надходження матеріалів справи № 911/1316/23. Копію ухвали надіслано до господарського суду першої інстанції.

Після надходження матеріалів справи до суду, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.09.2024 апеляційну скаргу залишено без руху на підставі ст.ст. 174, 260 ГПК України у зв`язку з відсутністю доказів надсилання копії апеляційної скарги позивачу. Роз`яснено скаржнику, що протягом п`яти днів з дня вручення даної ухвали останній має право усунути недоліки зазначені у її мотивувальній частині, надавши суду відповідні докази.

23.09.2024 недоліки апеляційної скарги усунено.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.09.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 26.06.2024 у справі № 911/1316/23. Закінчено проведення підготовчих дій. Повідомлено учасників справи про призначення апеляційної скарги до розгляду на 04.11.2024. Роз`яснено учасникам справи право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі до 28.10.2024 (включно). Встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв та клопотань в письмовій формі до 28.10.2024 (включно). Участь у судовому засіданні для учасників справи визнана необов`язковою.

Явка представників сторін

Представник відповідача-2 в судовому засіданні 04.11.2024 підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Представники позивача та відповідача-1 в судове засідання 04.11.2024 не з`явились, про час та місце судового розгляду повідомлені належним чином в їх електронних кабінетах, про що в матеріалах справи містяться відповідні докази.

За змістом ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції з метою дотримання прав сторін на судовий розгляд справи упродовж розумного строку, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, враховуючи те, що явка представників сторін та третьої особи обов`язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком учасника справи, зважаючи на відсутність обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника позивача та відповідача-1, які належним чином повідомлені про судовий розгляд справи в апеляційному порядку.

Межі перегляду справи судом апеляційної інстанції

Згідно із ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Статтею 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши пояснення присутніх учасників справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного додаткового судового рішення, дійшов висновку апеляційну скаргу слід залиши без задоволення, а оскаржене рішення без змін.

Джерела права, з яких виходить апеляційний суд при прийнятті додаткової постанови

Статтею 131-2 Конституції України унормовано, що для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.

Відповідно до ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

За змістом ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно ч.ч. 5, 8 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначеними частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, зважаючи на приписи частини четвертої статті 129 ГПК України, суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 126 ГПК України, але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи, не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України.

Відповідна позиція випливає з правових висновків, які послідовно викладені у низці постанов Верховного Суду, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2022 у справі № 922/1964/21, у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19, від 18.03.2021 №910/15621/19 тощо.

При цьому, такі критерії як обґрунтованість, пропорційність, співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката суд має враховувати як відповідно до частини четвертої статті 126 ГПК України, так і відповідно до частини п`ятої статті 129 цього Кодексу.

У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі №922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Такі критерії оцінки поданих заявником доказів суд застосовує з урахуванням особливостей кожної справи та виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, приписів статей 123 - 130 ГПК України та з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Короткий зміст заяви позивача про стягнення витрат на правничу допомогу

21.09.2023 позивач звернувся до суду з заявою ухвалення додаткового рішення в якій просив стягнути з відповідачів на користь позивача 88 561,00 грн витрат позивача та правничу допомогу адвоката.

Заявник зазначив, що позивач у позовній заяві просив суд стягнути судові витрати та зазначав, що докази понесення позивачем витрат на правничу допомогу адвоката будуть надані суду відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України. До завершення судових дебатів представник позивача додатково заявив в суді про те, що докази витрат позивача на правничу допомогу адвоката будуть подані ним протягом 5 днів після ухвалення судового рішення у справі.

Позивач акцентував увагу на тому, що відповідно до п. 5.1 Договору №61-АБ від 15.03.2023 року клієнт повинен оплатити гонорар адвокату згідно погодинної ставки роботи адвоката, розмір якої становить гривневий еквівалент 50 доларів США згідно офіційного курсу НБУ за одну годину роботи адвоката, і звіту адвоката про кількість часу на виконання завдання (доручення) Клієнта.

Тож після прийняття рішення позивачем було подано до суду докази понесення витрат на правничу допомогу. Позивач надав копії договору про надання правничої допомоги №61-АБ від 15.03.2023 та завдання (доручення) № 1 від 15.03.2023 до договору. На підтвердження обсягу наданих витрат та їх вартості позивач долучив до заяви акти, звіти, рахунки, відомості про офіційний курс гривні щодо долару США, а також детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом у справі.

Сторона позивача вважає, що розмір судових витрат на оплату правничої допомоги адвоката у цій справі є співмірним із складністю цієї справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), кількістю часу, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданої правничої допомоги адвокатом позивача, кількістю та обсягом доказів, зібраних адвокатом позивача, і доказів, які були подані відповідачем-1, витребувані судом і були опрацьовані адвокатом позивача у цій справі, кількістю судових засідань, розглядом даної справи у загальному позовному провадженні, що підтверджує складність цієї справи.

Заперечення відповідачів щодо заяви позивача

Відповідач-1 - ГО СТ «Дніпровець» вказував, що стягнення з відповідача витрат позивача на правничу допомогу у такому обсязі стане надмірним та неспівставним тягарем. Не можна погодитись з тим, що підготовка позову у цій справі навіть в сукупності з супроводом справи у суді може оцінюватися у 88 561,00 грн. Така справа є типова і не вимагає нестандартного підходу для належного здійснення адвокатом своїх обов`язків за договором про надання правової допомоги. Важливим є те, що докази у справі не вимагають надзвичайно складного способу їх дослідження. Те ж стосується аналізу судової практики, яка в цій категорії справ є незмінною та узгодженою.

Відповідач-1 вказав, що справедливим розміром судових витрат у даній справі було б стягнення коштів у розмірі, який не перевищує 10 000,00 грн.

Відповідач-2 - Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ) заперечило проти задоволення заяви позивача з тих підстав, що вимога про стягнення з відповідача-2 на користь позивача заявлених витрат на правничу допомогу, яка полягає у вигляді аналізу змісту скарги, визначення правової позиції, аналіз судової практики, підготовлення позовної заяви, та інше не є окремими видами адвокатської діяльності та необґрунтовано вказані в якості окремих послуг, оскільки безпосередньо пов`язані з підготовкою позовної заяви з метою подачі до суду і є її частиною детального опису робіт (наданих послуг).

Крім цього відповідач-2 вважав за необхідне звернути увагу, що позовна заява та заяви про долучення доказів, переважна більшість тексту якого складає з цитування норм права, таким чином написання такої заяви не вимагало особливої юридичної і технічної роботи, а тому зазначені витрати на правничу допомогу не можуть вважатися розумними. Стягнення за фактичну участь у судовому засіданні, у розмірі 88 561,00 грн є явно неспіврозмірним та необґрунтованим.

Висновки суду першої інстанції щодо заявлених позивачем витрат на правничу допомогу

Дослідивши подані позивачем докази на підтвердження понесених витрат та заперечення відповідачів, суд першої інстанції зазначив наступне.

Між позивачем та адвокатом було укладено договір відповідно до якого адвокат здійснює захист та представництво інтересів клієнта, а клієнт зобов`язується оплатити надання допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (пункт 1.1 договору № 61-АБ від 15.03.2023). Договором узгоджені права та обов`язки сторін, порядок виконання договору, вартість правничої допомоги і порядок розрахунків.

Відповідно до завдання (доручення) № 1 до договору адвокат зобов`язувався надати клієнту правову допомогу, що полягає у ініціюванні та супроводі судової справи з метою відновлення порушених прав і законних інтересів клієнта, як члена і голови правління Громадської організації Садівницьке товариство «Дніпровець» (код ЄДРПОУ 20578735), рішенням загальних зборів членів цієї громадської організації, оформлені протоколом від 27.08.2022.

Сторонами включено в детальний опис робіт (наданих послуг) у справі № 911/1316/23 такі послуги: правовий аналіз адвокатом наданих клієнтом документів та інформації про порушення його прав, підготовка адвокатських запитів, позовної заяви з додатками, клопотань у справі, участь у судових засіданнях, підготовка відповіді на відзиви. Всього адвокатом було затрачено 47,75 годин часу на суму 87 310,00 грн та понесено інші фактичні витрати в сумі 1251,00 грн (поштові витрати, придбання флеш носіїв для направлення електронних документів сторонам).

Відповідно до акту № 1 від 01.05.2023 про часткове виконання завдання (доручення) № 1 від 15.03.2023 до договору № 61-АБ від 15.03.2023, доданого до нього звіту про надану правничу допомогу згідно завдання (доручення) № 1 від 15.03.2023 до договору № 61-АБ від 15.03.2023, станом на дату подання позовної заяви, 28.04.2023, представник позивача достовірно знав, що надав правових послуг на суму, що перевищує вказану в орієнтовному розрахунку, а саме 39485 грн при заявлених в орієнтовному розрахунку 30 000,00 грн.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції зазначив, що заявлені витрати підтверджені належними і допустимими доказами, є обгрунтованими, здійснення адвокатом робіт, які наведені у розрахунку, та участь у судових засіданнях підтверджується наявними у справі доказами, вони є достатніми для встановлення обставини дійсності виконання адвокатом робіт, визначений сторонами у договорі розмір гонорару є пропорційним до складності справи.

Водночас, суд врахував, що спір у справі був вирішений фактично лише на підставі встановленої обставини відсутності кворуму на загальних зборах, що були оформлені оскаржуваним протоколом, а тому недоцільно покладати на відповідачів 87 310,00 грн витрат на правову допомогу надану його клієнту.

Таке рішення суду засновано на принципах господарського судочинства, оскільки задоволення заяви в розмірі 88 561,00 грн буде задоволенням інтересів позивача в порушення інтересів відповідачів, всупереч принципу змагальності та рівності сторін, зважаючи на те, що відповідачі під час розгляду справи не могли очікувати і припускати про перевищення розміру витрат на правову допомогу позивача більше ніж вдвічі від запланованих, з огляду на відсутність належних доводів позивача щодо неможливості передбачити такі витрати на час подання попереднього розрахунку та враховуючи, що на час подання попереднього розрахунку представник позивача усвідомолював, що вартість послуг, які він надав станом на момент подачі позову вже була вищою ніж вказана ним в попередньому розрахунку.

Отже, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви позивача та стягнув з відповідачів в загальному 30 000,00 грн витрат на супровід справи та на правничу допомогу понесених позивачем, в рівних частинах по 15 000,00 грн.

Колегія суддів дослідив матеріали справи та подані позивачем докази погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

За результатами розгляду справи в суді першої інстанції, позивачем заявлено до стягнення з відповідачів витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 88 561,00 грн.

На підтвердження понесення зазначених витрат позивачем подано до суду, зокрема, договір про надання правової допомоги №61-АБ від 15.03.2023, завдання (доручення) №1 від 15.03.2023, акт про часткове виконання завдання (доручення) від 01.05.2023, звіт про надану правничу допомогу. (а.с. 6-13, том 4).

З врахуванням викладеного вбачається, що позивачем було надало суду належні докази понесених стороною судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Щодо заперечень відповідача-2 про те, що заявлені позивачем витрати на правничу допомогу у розмірі 88 561,00 грн є неспівмірними та недоведеними, оскільки більшість тексту позовної заяви та заяви про долучення доказів містять цитування норм права, що не вимагало особливої юридичної і технічної роботи, а тому такі витрати не є розумними.

Водночас доказів або обґрунтувань, у тому числі розрахунків, які свідчили б про неспівмірність, та/або нерозумність, та/або нереальність розрахунку витрат або про неналежність послуг адвоката до цієї справи відповідач-2 не надав.

Судова колегія враховує висновок, викладений у постановах об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18, та у постанові Верховного Суду від 08.06.2023 у справі №910/6803/22.

Суд першої інстанції, врахував неспівмірність заявлених позивачем витрат до предмета позову та стягнув з відповідача-2 витрати на правничу допомогу в розмірі 15 000,00 грн.

Отже, наведеним спростовуються заперечення відповідача-2 про наявність підстав для відмови у задоволенні заяви про розподіл судових витрат.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивач порушив вимоги, передбачені частиною восьмою статті 129 ГПК України, колегія суддів відхиляє, оскільки відсутність попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат не є безумовною обставиною для відмови в їх розподілі та стягненні стороні, на користь якої прийнято судове рішення, адже в частині другій статті 124 ГПК України закріплено саме право, а не обов`язок суду відмовити у відшкодуванні судових витрат у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат.

В цьому випадку, судова колегія враховує висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 19.08.2022 у справі № 908/338/21, від 29.12.2021 у справі №910/3716/21, від 08.12.2021 у справі № 910/15086/20, від 15.06.2023 у справі № 916/400/22.

Щодо доводів скаржника про те, що з договору від 15.03.2023 року № 61-АБ та з завдання (доручення) № 1 від 15.03.2023 до договору не зрозуміло, який саме спір є предметом договору, за яким було надано платнику послуги з питань правової допомоги, що унеможливлює співвідношення предмета договору від 15.03.2019 року № 61-АБ про надання правової допомоги та предмета спору в господарській справі №911/1316/23, а в наданих позивачем доказах на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу відсутнє посилання на номер справи, в межах якої надавалася правнича допомога, що не може свідчити про надання послуг саме у справі №911/1316/23 колегія суддів зазначає наступне.

Матеріалами справи підтверджено, що адвокат позивача Бордаченко Олександр Володимирович (Адвокат) діє в інтересах позивача ОСОБА_1 (Клієнт) на підставі Договору про надання правової (правничої) допомоги №61-АБ від 15.03.2023, за умовами якого Адвокат надає Клієнту різного роду правову допомогу, у тому числі представництво клієнта в господарському судочинстві.

Відповідно до Завдання (доручення) №1 від 15.03.2023, який є Додатком до цього Договору, Адвокат за цим завданням (дорученням) зобов`язується надати правову (правничу) допомогу Клієнту, а саме: ініціювати та супроводжувати судову справу з метою відновлення порушених прав і законних інтересів Клієнта, як члена і голови правління Громадської організації Садівницьке товариство «Дніпровець», порушені рішенням Загальних зборів членів цієї громадської організації, оформлені протоколом від 27.08.2022.

01.05.2023 сторонами, без претензій один до одного, складено Акт №1 про часткове виконання цього Завдання (доручення) до Договору про надання правової (правничої) допомоги №61-АБ від 15.03.2023.

Як вбачається з матеріалів справи, судом розглядались позовні вимоги позивача про визнання недійсними у повному обсязі рішень загальних зборів членів ГО СТ «Дніпровець», що оформлені протоколом від 27.08.2022 та про скасування державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу ГО СТ «Дніпровець», проведену 21.09.2022 державним реєстратором Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на підставі рішень загальних зборів членів ГО СТ «Дніпровець».

Зазначені обставини досліджені та враховані судом першої інстанції.

Отже, на підставі викладеного, доводи апелянта є безпідставними та не знайшли свого підтвердження про відсутність підстав для стягнення компенсації витрат на правову допомогу внаслідок того, що представником позивача не було зазначено, який саме спір є предметом договору та в наданих позивачем доказах на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу відсутнє посилання на номер справи, в межах якої надавалася правнича допомога.

Суд першої інстанції, враховуючи викладені обставини цілком обґрунтовано здійснив розподіл витрат на правничу допомогу відповідно до положень ст.ст. 126, 129 ГПК України, поклавши їх на відповідачів в рівних частинах по 15 000,00 грн у загальній сумі 30 000,00 грн.

Матеріалами справи підтверджується, що зазначена сума витрат на правничу допомогу за розгляд справи у суді першої інстанції у розмірі 30 000,00 грн є справедливою з урахуванням складності, обґрунтованості, пропорційності, співмірності та розумності їхнього розміру до предмета спору, що господарським судом враховано при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Твердження апелянта про те, що присуджений судом першої інстанції розмір вартість витратна правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн є надмірним для нього, як для органу Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції у умовах скорочення фінансування державних органів, колегія вважає є безпідставними, оскільки суд зменшив суму фактично сплачених позивачем витрат на правничу допомогу адвоката до розумної суми з урахуванням положень процесуального законодавства.

Разом з тим, колегія зазначає, що апелянтом не спростовані висновки суду першої інстанції, всі обставинам, на які посилається апелянт в апеляційній скарзі судом першої інстанції надана належна правова оцінка на підставі сукупності належних та допустимих доказів. Норми матеріального та процесуального права судом першої інстанції застосовані правильно.

За таких обставин, колегія суддів не вбачає порушень норм процесуального права у діях суду попередньої інстанції під час винесення оскаржуваного додаткового рішення місцевого суду.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Нормою ст. 276 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши справу колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги. Оскаржене додаткове рішення суду першої інстанції відповідає вимогам чинного законодавства.

Судові витрати

Стягнення судових витрат за результатами апеляційного перегляду рішення в частині відмови у задоволенні заяви про стягнення витрат на правову (правничу) допомогу не здійснюється, оскільки відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 3 Закону України "Про судовий збір" за перегляд рішення в цій частині судовий збір не справляється.

Керуючись Главою 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції залишити без задоволення.

Додаткове рішення Господарського суду Київської області від 26.06.2024 у справі №911/1316/23 залишити без змін.

Матеріали справи повернути до господарського суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано, - 11.11.2024.

Головуючий суддя В.А. Корсак

Судді О.О. Євсіков

С.О. Алданова