Постанова

від 06.11.2024 по справі 903/571/24

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2024 року Справа № 903/571/24

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Петухов М.Г. , суддя Гудак А.В.

секретар судового засідання Ткач Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ПроНафта" на додаткове рішення Господарського суду Волинської області від 09.09.2024 у справі № 903/571/24 (суддя Вороняк А.С.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПроНафта"

до Приватно - орендного сільськогосподарського підприємства ім. Івана Франка

про стягнення 1 695 927, 16 грн

за участю представників сторін:

позивача - не з`явився;

відповідача - не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ПроНафта" (далі - позивач, ТОВ "ПроНафта") звернулося до Господарського суду Волинської області із позовом до Приватно - орендного сільськогосподарського підприємства ім. Івана Франка (далі - відповідач, ПОСП ім. Івана Франка) про стягнення 1 323 100 грн основного боргу, 240 517, 16 грн пені та 132 310 грн штрафу.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 21.08.2024 позов задоволено.

26.08.2024 позивач надіслав до суду першої інстанції заяву про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення із відповідача 130 000 грн витрат на правничу допомогу.

Додатковим рішенням Господарського суду Волинської області від 09.09.2024 заяву ТОВ "ПроНафта" щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково. Стягнуто з ПОСП ім. Івана Франка на користь ТОВ "ПроНафта" 13 000 грн судових витрат. В іншій частині заяви відмовлено.

До Північно - західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга ТОВ "ПроНафта" на додаткове рішення Господарського суду Волинської області від 09.09.2024 у справі № 903/571/24, в якій позивач просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині відмови у стягненні з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 117000 грн та ухвалити нове додаткове рішення, яким стягнути з ПОПС Ім. Івана Франка на користь ТОВ "ПроНафта" 130 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Доводи апеляційної скарги зводяться до наступних аргументів:

- заявлені витрати на правничу допомогу в сумі 130 000 грн складають менше 8 % від ціни позову (1 695 927, 16 грн), а відтак є цілком пропорційними до предмету спору. Понесені позивачем витрати відповідають критеріям, визначеним у ч. 5 ст. 129 ГПК України, а отже, витрати позивача на правничу допомогу в розмірі 130 000 грн є підтвердженими та співмірними зі складністю справи, ціною позову і виконаною адвокатом роботою;

- судом першої інстанції не було враховано правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду (перелік наведений позивачем в апеляційній скарзі);

- надана правнича допомога підтверджена документально, обсяг виконаних робіт відповідає обставинам розгляду справи, а також відповідність критеріям розумності розміру витрат, виходячи з конкретних обставин справи - заявлений розмір витрат у сумі 130 000 грн понесених позивачем на правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи в суді - є співмірним зі складністю цієї справи та обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), а також відповідає критерію розумної необхідності таких витрат;

- позивач вважає, що при прийнятті оскаржуваного додаткового рішення судом першої інстанції мало місце неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, тому додаткове рішення суду в частині відмови у стягненні з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 117 000 грн підлягає скасуванню.

Відповідно до протоколу передачі справи раніше визначеному складу суду від 23.09.2024 визначено колегію суддів для розгляду справи у складі головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Гудак А.В., суддя Петухов М.Г.

Листом від 18.09.2024 витребувано матеріали справи з Господарського суду Волинської області.

26.09.2024 до суду надійшли матеріали справи.

Ухвалою Північно - західного апеляційного господарського суду від 01.10.2024 відкрито провадження за апеляційною скаргою ТОВ "ПроНафта" на додаткове рішення Господарського суду Волинської області від 09.09.2024 у справі № 903/571/24. Розгляд апеляційної скарги призначено на 06.11.2024 о 15:30 год.

ПОСП ім. Івана Франка надіслало до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а додаткове рішення суду першої інстанції без змін. Відповідач зазначає наступне:

- заявлений позивачем розмір витрат на правничу допомогу неспівмірний із складністю справи, кількістю поданих доказів, предметом позову та часом, витраченим на підготовку позову та направлення його суду та іншим учасникам справи;

- посилання представника позивача на те, що розмір заявлених до стягнення витрат на правничу допомогу становить менше 8 % від ціни позову, не може братись до уваги судом, оскільки розмір витрат на правничу допомогу визначається виходячи із домовленості сторін (при заявлені розміру витрат), та виходячи із критеріїв розумності та реальності (при вирішенні питання про стягнення витрат на правничу допомогу судом), однак чинним законодавством України не передбачено жодних коефіцієнтів чи інших відсоткових значень при визначенні розміру витрат на правничу допомогу відносно ціни позову (чим вища ціна позову - тим вищі витрати);

- у даній справі було подано позов із додатками (позивачем) та відзив (відповідачем). На підставі поданих доказів та вказаних вище заяв по суті спору (який стосується неналежного виконання умов господарського договору) судом першої інстанції було прийнято рішення. Жодної експертизи, витребування доказів, забезпечення доказів чи долучення сторонами додаткових доказів (усі вказані вище дії потребують додаткової правової роботи представника) в межах даної справи не відбулось;

- в оскаржуваному рішенні судом першої інстанції надано оцінку кожному аргументу позивача щодо заявленого розміру витрат на правничу допомогу. Серед іншого надано оцінку кожному виду послуг, які зазначені в акті наданих послуг до договору про надання правової допомоги (в тому числі, але не тільки, що послуги за пунктами 3-13 є аналізом кожного окремого доказу, однак не в сукупності, а окремо, послуга за пунктом 15 акту фактично охоплює послуги за пунктами 3-13, пункт 20 - жодних додаткових заяв чи клопотань по суті спору окрім позовної заяви із додатками позивачем не було подано, та ін.);

- належних та допустимих доказів саме понесення витрат позивачем на правничу допомогу (платіжних інструкцій) до даної справи не додано.

Позивачем та відповідачем подані до суду клопотання про розгляд заяви без їх участі.

В судове засідання 06.11.2024 учасники справи не з`явилися.

Враховуючи те, що судом вчинено всі необхідні дії для повідомлення всіх учасників справи про день, час та місце розгляду справи, явка сторін в судове засідання обов`язковою не визнавалась, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу в даному судовому засіданні за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення суду, зазначає наступне.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 244 ГПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно із ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Водночас п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

За змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову на відповідача; 2) у разі відмови в позові на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим у ч. 5 ст. 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 ГПК України, також визначені положеннями ч. ч. 6, 7 та 9 ст. 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч. ч. 5, 6 ст. 126 ГПК України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч. ч. 5-7 та 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись ч. ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначає гонорар як форму винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Частинами 1, 2 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Отже, гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру, погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення: при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених договором умов платежу конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку (подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21).

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (аналогічні висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 30.07.2019 у справі № 911/1394/18).

Колегія суддів зазначає, що позивач у позовній заяві вказував, що попередній (орієнтовний) розрахунок витрат на правничу допомогу становить 130 000 грн. Докази витрат на правничу допомогу будуть надані в порядку, встановленому ГПК України.

Так, рішенням Господарського суду Волинської області від 21.08.2024 позов задоволено.

26.08.2024 позивач надіслав до суду першої інстанції заяву про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення із відповідача 130 000 грн витрат на правничу допомогу.

Із урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції вказує, що заява про ухвалення додаткового рішення із відповідними доказами подана позивачем у строк, встановлений ч. 8 ст. 129 ГПК України.

Як встановлено апеляційним судом, 28.05.2024 між адвокатом Гожим М.С. (адвокат) та ТОВ "ПроНафта" (клієнт) було укладено договір про надання правничої (правової) допомоги № 41/24 (далі договір), за умовами якого клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов`язання надавати правничу (правову) допомогу щодо представництва інтересів клієнта, зокрема, в господарських судах, з повним обсягом прав, які надано законом позивачу; розмір, порядок оплати послуг та інші умови виконання зобов`язань сторонами за цим договором визначаються додатковою угодою.

Також 28.05.2024 між адвокатом Гожим М.С. (адвокат) та ТОВ "ПроНафта" (клієнт) було укладено додаткову угоду № 2 до договору про надання правничої (правової) допомоги № 41/24 від 28.05.2024, умовами якої визначено детальний опис робіт виконаних адвокатом та порядок оплати послуг (гонорару) адвоката за надання правової допомоги у господарській справі про стягнення грошової заборгованості за договором поставки нафтопродуктів № 103/23 від 17.10.2023, укладеним між ТОВ "ПроНафта" та ПОСП ім. Івана Франка.

Пунктом 3.1 додаткової угоди визначено, що за надані послуги клієнт виплачує адвокату плату (гонорар) в розмірі 130 000 грн, що складається з суми вартості послуг визначених в п. 2 даної додаткової угоди до договору.

Згідно п. 3.2 додаткової угоди, з метою виконання умов договору, у день підписання цієї додаткової угоди до договору, клієнт сплачує адвокату авансовий платіж у розмірі 50 000 грн, який враховується при остаточному розрахунку згідно цієї додаткової угоди до договору. Остаточний розрахунок згідно цієї додаткової угоди до договору клієнт проводить протягом 20 банківських днів з дня ухвалення судового рішення у справі в суді першої інстанції (п. 3.3 додаткової угоди).

Відповідно до п. 5 додаткової угоди, послуги (за даною додатковою угодою до договору) вважаються наданими після підписання акту приймання - передачі наданих послуг, який підписується сторонами та скріплюється печатками (за наявності).

На виконання умов договору, між сторонами складено та підписано акт здачі - приймання послуг № 1 від 21.08.2024, за яким адвокат Гожий М.С. у справі № 903/571/24 надав, а клієнт прийняв послуги на загальну суму 130 000 грн, а саме:

1) Первинна консультація клієнта, щодо можливих способів стягнення заборгованості;

2) Виготовлення копій наданих клієнтом документів;

3) Юридичний аналіз на відповідність вимогам законодавства та перевірка наявності всіх необхідних реквізитів (підписи, печатки, дати тощо) договору поставки нафтопродуктів № 103/23 від 17.10.2024, а також визначення умов, положень та даних такого документу, що мають значення для справи про стягнення грошової заборгованості;

4) Юридичний аналіз на відповідність вимогам законодавства та перевірка наявності всіхнеобхідних реквізитів (підписи, печатки, дати тощо) специфікації № 1 від 18.10.2023 до договору поставки нафтопродуктів № 103/23 від 17.10.2023, а також визначення умов, положень та даних такого документу, що мають значення для справи про стягнення грошової заборгованості;

5) Юридичний аналіз на відповідність вимогам законодавства та перевірка наявності всіх необхідних реквізитів (підписи, печатки, дати тощо) видаткової накладної № 1281 від 18.10.2023, а також визначення умов, положень та даних такого документу, що мають значення для справи про стягнення грошової заборгованості;

6) Юридичний аналіз на відповідність вимогам законодавства та перевірка наявності всіх необхідних реквізитів (підписи, печатки, дати тощо) товарно-транспортної накладної № 1238 від 18.10.2023, а також визначення умов, положень та даних такого документу, що мають значення для справи про стягнення грошової заборгованості;

7) Юридичний аналіз на відповідність вимогам законодавства та перевірка наявності всіх необхідних реквізитів (підписи, печатки, дати тощо) податкової накладної № 1365 від 18.10.2023, а також визначення умов, положень та даних такого документу, що мають значення для справи про стягнення грошової заборгованості;

8) Юридичний аналіз на відповідність вимогам законодавства та перевірка наявності всіх необхідних реквізитів (підписи, печатки, дати тощо) акцизної накладної форма "П" № 1784 від 18.10.2023, а також визначення умов, положень та даних такого документу, що мають значення для справи про стягнення грошової заборгованості;

9) Юридичний аналіз на відповідність вимогам законодавства та перевірка наявності всіх необхідних реквізитів (підписи, печатки, дати тощо), специфікації № 2 від 18.10.2023 до договору поставки нафтопродуктів № 103/23 від 17.10.2023, а також визначення умов, положень та даних такого документу, що мають значення для справи про стягнення грошової заборгованості;

10) Юридичний аналіз на відповідність вимогам законодавства та перевірка наявності всіх необхідних реквізитів (підписи, печатки, дати тощо) видаткової накладної № 1298 від 23.10.2023, а також визначення умов, положень та даних такого документу, що мають значення для справи про стягнення грошової заборгованості;

11) Юридичний аналіз на відповідність вимогам законодавства та перевірка наявності всіх необхідних реквізитів (підписи, печатки, дати тощо) товарно-транспортної накладної № 1251 від 23.10.2023, а також визначення умов, положень та даних такого документу, що мають значення для справи про стягнення грошової заборгованості;

12) Юридичний аналіз на відповідність вимогам законодавства та перевірка наявності всіх необхідних реквізитів (підписи, печатки, дати тощо) податкової накладної № 1366 від 23.10.2023, а також визначення умов, положень та даних такого документу, що мають значення для справи про стягнення грошової заборгованості;

13) Юридичний аналіз на відповідність вимогам законодавства та перевірка наявності всіх необхідних реквізитів (підписи, печатки, дати тощо) акцизної накладної форма "П" № 1802 від 23.10.2023, а також визначення умов, положень та даних такого документу, що мають значення для справи про стягнення грошової заборгованості;

14) Підготовка та направлення досудової вимоги по договору поставки нафтопродуктів №103/23 від 17.10.2023;

15) Вивчення та юридичний аналіз інших наявних у клієнта документів, що можуть бути використані в якості доказів;

16) Надання клієнту правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань щодо договору поставки нафтопродуктів № 103/23 від 17.10.2023 (та інших опрацьованих документів);

17) Підготовка проекту позовної заяви про стягнення грошової заборгованості за договором поставки нафтопродуктів № 103/23 від 17.10.2023;

18) Підготовка та оформлення додатків до позовної заяви про стягнення грошової заборгованості за договором поставки нафтопродуктів № 103/23 від 17.10.2023;

19) Представництво клієнта в суді при розгляді справи про стягнення грошової заборгованості за договором поставки нафтопродуктів № 103/23 від 17.10.2023;

20) Підготовка та подання до суду заяв та клопотань необхідних для розгляду справи про стягнення грошової заборгованості за договором поставки нафтопродуктів № 103/23 від 17.10.2023;

21) Поштові витрати (на відправку процесуальних документів), витрати пов`язані із прибуттям до суду та інші витрати адвоката пов`язані із розглядом судом справи про стягнення грошової заборгованості за договором поставки нафтопродуктів № 103/23 від 17.10.2023.

Надаючи оцінку наданим у акті здачі - приймання № 1 від 21.08.2024 послугам, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що витрати на правничу допомогу у розмірі 130 000 грн не є співмірними із складністю справи, витраченим часом на виконання робіт та з обсягом наданих робіт. В той же час, суд вказує, що вказана справа має не складний предмет спору. Даний спір, відноситься до категорії спорів, що виникають у зв`язку із неналежним виконанням договору поставки, а до спірних правовідносини не підлягають застосуванню велика кількість законів і підзаконних нормативно - правових актів, які би підлягали дослідженню адвокатом.

Суд апеляційної інстанції критично оцінює надану адвокатом послугу згідно акту № 1 від 21.08.2024, як "юридичний аналіз на відповідність вимогам законодавства та перевірка наявності всіх необхідних реквізитів (підписи, печатки, дати тощо) договору, видаткових накладних, податкових накладних, акцизної накладної, інших наявних документів, а також визначення умов, положень та даних таких документів" на загальну суму 37 000 грн, оскільки вказані документи є однотипні та заповненні у відповідних формах єдиного зразка.

Також, колегія суддів критично оцінює надану адвокатом послугу, як представництво клієнта в суді на загальну суму 25 000 грн, оскільки представник позивача був присутній в одному судовому засіданні 17.07.2024, в якому було закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 21.08.2024, де було судом прийнято рішення у справі.

На переконання суду апеляційної інстанції такі послуги як "підготовка та направлення досудової вимоги по договору поставки нафтопродуктів № 103/23 від 17.10.2023 на суму 2000 грн", "підготовка проекту позовної заяви про стягнення грошової заборгованості за договором поставки нафтопродуктів № 103/23 від 17.10.2023 на суму 20 000 грн" та "підготовка та подання до суду заяв та клопотань необхідних для розгляду справи про стягнення грошової заборгованості за договором поставки нафтопродуктів № 103/23 від 17.10.2023 на суму 10000 грн" на загальну суму 32 000 грн є неспівмірними зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом, не відповідає критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин даної справи.

Такі послуги як "первинна консультація клієнта щодо можливих способів стягнення заборгованості" на суму 7 000 грн та "надання клієнту правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань щодо договору поставки нафтопродуктів № 103/23 від 17.10.2023 (та інших опрацьованих документів)" на суму 7 000 грн є також однотипними, тому оцінюються судом критично.

Як вбачається із акту здачі - приймання наданих послуг, адвокатом включено до вартості робіт "виготовлення копій документів" на суму 4000 грн (п. 2 акту) та "підготовка та оформлення додатків до позовної заяви" на суму 8000 грн (п. 18 акту), які за своєю природою є ідентичними та не потребують спеціальних знань, не є послугами з надання правничої допомоги з огляду на положення ст. 123 ГПК України, а саме підготовлення та оформлення додатків до позовної заяви повинно входити до підготовки проекту позовної заяви, яка не може бути без них.

Окрім того, "виготовлення копій документів" на суму 4000 грн (п. 2 акту) та "підготовка та оформлення додатків до позовної заяви" на суму 8 000 грн (п. 18 акту) не можуть бути віднесені до жодного з видів правничої допомоги, які передбачені в ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", а тому витрати на здійснення вказаних видів робіт не можуть бути відшкодовані як витрати на професійну правничу допомогу. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.12.2020 у справі № 808/1849/18, від 18.11.2021 у справі №580/2610/19.

Також матеріали справи містять три квитанції "Укрпошти" до відправлення №3302711936057, № 3302814058430 та № 3302711926515 на загальну суму поштових витрат позивача 180 грн.

В той же час, сплата в порядку компенсації витрат адвоката Гожого М.С. необхідних для надання правничої допомоги (інші судові витрати) в сумі 9 820 грн, а саме поштових витрат (на відправку процесуальних документів), витрати пов`язані із прибуттям до суду та інші витрати адвоката пов`язані із розглядом судом справи (виготовлення копій документів на суму 4000 грн (п. 2 акту) та підготовка та оформлення додатків до позовної заяви на суму 8000 грн) про стягнення грошової заборгованості за договором поставки нафтопродуктів № 103/23 від 17.10.2023 (п. 21 акту), то дані витрати не підлягають відшкодуванню відповідачем, оскільки стороною позивача не додано жодних доказів на підтвердження даних витрат, тобто є необґрунтованими.

Суд враховує висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 16.11.2022 року у справі № 922/1964/21, про те, що у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

З огляду на викладене, оцінивши доводи заяви позивача про ухвалення додаткового рішення, виходячи з вищенаведених критеріїв їх оцінки, суд першої інстанції, керуючись вимогами ст. ст. 126, 129 ГПК України, дійшов правильного висновку про обґрунтованість витрат позивача на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції в розмірі 13 000 грн; в іншій частині заяви на суму 117 000 грн правомірно було відмовлено судом першої інстанції.

На думку суду апеляційної інстанції зазначена сума витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 13 000 грн є співмірною з огляду на розумну необхідність витрат для цієї справи, зважаючи на складність справи, обсяг наданих адвокатських послуг з урахуванням часу здійснення представництва у суді.

Судом враховується, що кожна справа має свою специфіку, а тому враховуючи всі аспекти даної справи, колегія суддів вважає, що для належного представлення інтересів позивача у цій справі витрати в сумі 13 000 грн в частині послуг, наданих на стадії розгляду справи в суді першої інстанції, відповідають критеріям реальності та розумності, та не спростовані відповідачем.

Апеляційним господарським судом не встановлено обставин того, що дана сума витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції не відповідає критеріям необхідності, обґрунтованості та розумності.

Посилання скаржника на те, що розмір заявлених до стягнення витрат на правничу допомогу становить менше 8 % від ціни позову, не береться до уваги апеляційним господарським судом, оскільки розмір витрат на правничу допомогу визначається виходячи із домовленості сторін та виходячи із критеріїв розумності та реальності; чинним законодавством не передбачено жодних коефіцієнтів чи інших відсоткових значень при визначенні розміру витрат на правничу допомогу відносно ціни позову.

Позивачем, в порушення вимог ст. ст. 76, 77 ГПК України, висновків суду першої інстанції не спростовано, а його посилання, викладені в апеляційній скарзі є такими, що зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин.

Суд вказує, що ЄСПЛ у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. ЄСПЛ зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення ЄСПЛ у справі "Трофимчук проти України").

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 276 ГПК України унормовано, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, Північно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що додаткове рішення Господарського суду Волинської області від 09.09.2024 у справі № 903/571/24 необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу ТОВ "ПроНафта" - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ПроНафта" на додаткове рішення Господарського суду Волинської області від 09.09.2024 у справі № 903/571/24 - залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення до Верховного Суду, відповідно до ст. ст. 287-291 ГПК України.

3. Справу повернути до Господарського суду Волинської області.

Повний текст постанови складено 12 листопада 2024

Головуючий суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Петухов М.Г.

Суддя Гудак А.В.