Постанова

від 04.11.2024 по справі 922/3921/21

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2024 року м. Харків Справа №922/3921/21 (922/1371/22)

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Россолов В.В., суддя Гетьман Р.А., суддя Хачатрян В.С.

за участю:

секретаря судового засідання Бессонової А.В.;

представника Боржника - адвоката Третьякової Н.Ю. (ордер ВІ №1027251, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №1827 від 08.08.2017) в залі суду;

розпорядника майна боржника - арбітражної керуючої Венської О.О. (свідоцтво №174 від 24.04.2013) в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду на підставі ухвали суду,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 (вх. 2406Х) на ухвалу від 11.09.2024 (повний текст складено 16.09.2024) за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 вх. 11614 від 11.10.2022 з грошовими вимогами до Боржника та на ухвалу від 30.09.2024 (повний текст складено 04.10.2024) за результатами попереднього засідання в частині відмови у включенні до реєстру вимог ОСОБА_1 , які постановлені Господарським судом Харківської області у складі судді Прохорова С.А. у справі №922/3921/21(922/1371/22)

за заявою ТОВ "Олівіт"

до Торгівельно-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями фірми "Харків-Москва"

про визнання банкрутом,

УСТАНОВИВ:

Фізична особа ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду Харківської області з заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство Торгівельно-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями фірми "Харків - Москва" (далі ТОВ "Харків-Москва"), посилаючись на те, що боржник має заборгованість перед нею на загальну суму 9153363,14грн, строк сплати якої настав.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 18.10.2021, залишеною без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 17.01.2022 у справі №922/3921/21 відкрито провадження у справі про банкрутство ТОВ "Харків - Москва"; визнано розмір вимог ініціюючого кредитора у сумі основного боргу 9153363,14грн, в сумі 22700,00грн сплаченого судового збору за подачу заяви, у сумі 54000,00грн авансування винагороди арбітражного керуючого в справі; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів та введено процедуру розпорядження майном боржника; призначено розпорядником майна арбітражного керуючого Венську Оксану Олександрівну та встановлено розмір оплати послуг арбітражного керуючого за виконання повноважень розпорядника майна ТОВ "Харків - Москва" у розмірі трьох мінімальних заробітних плат за кожний місяць виконання ним повноважень.

Постановою Верховного Суду від 08.06.2022 у справі №922/3921/21 касаційну скаргу ТОВ "Харків-Москва" задоволено.

Ухвалу Господарського суду Харківської області від 18.10.2021 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 17.01.2022 у справі №922/3921/21 скасовано.

Справу №922/3921/21 направлено на новий розгляд до Господарського суду Харківської області.

Скасовуючи судові рішення першої та апеляційної інстанцій про відкриття провадження у справі про банкрутство №922/3921/21, Верховний Суд зазначив, що посилання уповноважених представників Торгівельно-комерційного ТОВ фірма "Харків- Москва" на: скасування Офісом з протидії рейдерства Міністерства юстиції України станом на момент винесення судом першої інстанції оскаржуваної ухвали запису про особу ОСОБА_2 як директора Товариства, який визнав від імені Товариства вимоги ініціюючого кредитора, недопустимість доказів, якими обґрунтував ініціюючий кредитор свої вимоги (копії документів, додані до заяви на обґрунтування наявності грошових вимог не завірені та не посвідчені належним чином); з`ясування наявності чи відсутності доказів направлення заяви про відкриття провадження про банкрутство на адресу ТК ТОВ фірма "Харків-Москва"; з`ясування обставин наявності спору про право, як відсутності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство, судами попередніх інстанцій необґрунтовано проігноровано та передчасно відкрито провадження у справі про банкрутство.

Після закінчення касаційного перегляду, справа №922/3921/21 повернулась до Господарського суду Харківської області для нового розгляду.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 18.07.2022 розгляд заяви ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Харків - Москва" призначено до розгляду у судовому засіданні на 30.08.2022.

24.08.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю "Олівіт" (далі ТОВ "Олівіт") звернулось до Господарського суду Харківської області з заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Харків-Москва", посилаючись на те, що боржник має заборгованість перед кредитором на загальну суму 761372,24грн, строк сплати якої настав.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 30.08.2022 у справі №922/3921/21(922/1371/22), зокрема, прийнято заяву ТОВ "Олівіт" про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Харків-Москва" до розгляду, призначено проведення підготовчого засідання на 08.09.2022, без застосування автоматизованої системи з відбору арбітражних керуючих, у зв`язку з поданням ініціюючим кредитором кандидатури арбітражного керуючого Венської О. О., інше.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 08.09.2022 у справі №922/3921/21 відмовлено ОСОБА_1 у відкритті провадження у справі про банкрутство ТОВ "Харків - Москва".

Ухвала мотивована встановленими обставинами щодо скасування Офісом з протидії рейдерства Міністерства юстиції України запису про особу ОСОБА_2 , як директора товариства боржника, який визнав від імені товариства вимоги ініціюючого кредитора; недопустимістю доказів, якими обґрунтував ініціюючий кредитор свої вимоги (копії документів, додані до заяви на обґрунтування наявності грошових вимог не завірені та не посвідчені належним чином); відсутністю доказів направлення заяви про відкриття провадження про банкрутство на адресу ТК ТОВ з ІІ фірма "Харків-Москва"; наявністю спору про право між заявником та боржником.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 08.09.2022, залишеною без змін постановами Східного апеляційного господарського суду від 15.02.2023 та Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.05.2023, відкрито провадження у справі про банкрутство Торгівельно-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями фірма "Харків-Москва", визнано розмір вимог ініціюючого кредитора - ТОВ "Олівіт" у загальному розмірі 844682,24грн (з яких: 761372,24грн - основний борг, 24810,00грн - витрати зі сплати судового збору за звернення із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство у даній справі та 58500,00грн - витрати зі сплати авансування грошової винагороди арбітражному керуючому), введено мораторій на задоволення вимог кредиторів та процедуру розпорядження майном боржника, розпорядником майна боржника призначено арбітражну керуючу Венську О.О., призначено попереднє засідання суду.

13.09.2022 здійснено оголошення на офіційному веб-сайті ВГСУ про відкриття провадження у справі про банкрутство та зазначено строк для звернення кредиторів з конкурсними вимогами до боржника до 13.10.2022.

На адресу господарського суду після офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про визнання банкрутом надійшла заява ОСОБА_1 (вх. №11614 від 11.10.2022) з грошовими вимогами до боржника Торгівельно-комерційне товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями фірма "Харків - Москва", яку було призначено до розгляду в попередньому засіданні.

В заяві просить суд:

1. визнати грошові вимоги ОСОБА_1 , до Торгівельно-комерційного Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями фірми "Харків-Москва" в розмірі 9153363,14грн;

2. включити до реєстру вимог кредиторів вимоги у сумі 9153363,14грн, а також витрати зі сплати судового збору за подання заяви з кредиторськими вимогами у розмірі 4962,00грн.

Обґрунтовуючи підстави виникнення грошових вимог, заявниця зазначила, дві окремі складові заявлених вимог :

1. у 2016 році між Боржником (як Продавцем) та ОСОБА_1 (як Покупцем) укладені 4 договори купівлі-продажу нерухомого майна. За цими договорами ОСОБА_1 придбала нерухоме майно.

Постановою Верховного Суду від 11.09.2019 у справі №621/1905/16-ц, крім іншого, витребувано у ОСОБА_1 нерухоме майно, яке було нею придбано у Боржника за договорами купівлі-продажу у 2016 році. Майно витребувано у спільну сумісну власність подружжя Дукер.

ОСОБА_1 зазначає, що при вирішенні вимог про витребування нерухомого майна від ОСОБА_1 не було вирішено питання щодо повернення сплачених ОСОБА_1 грошових коштів за таке майно.

ОСОБА_1 стверджує, що розмір сплачених нею за нерухоме майно у 2016 році коштів складає 2813541,85грн.

ОСОБА_1 нарахувала та заявила до визнання інфляційні втрати за період з 17.11.2016 до 12.03.2020 у розмірі 868747,01грн (нараховані виходячи з суми 2813541,85, яку, як стверджує заявниця, вона сплатила Боржнку за нерухоме майно).

Отже перша частина заявлених вимог складається 2813541,85грн+868747,01грн.

2. ОСОБА_1 стверджує, що у 2015 році здійснила внесок до статутного капіталу Торгівельно-комерційного Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями фірми "Харків-Москва" в розмірі 7976500,00грн.

Разом з цим, як вважає заявниця, такий внесок не був відображений в повній мірі при розподілі часток учасників товариства.

З огляду на зазначене, ОСОБА_1 дійшла висновку, що надані нею грошові кошти товариству, не є внеском до статутного капіталу, а є фінансовою допомогою товариству.

Отже друга частина вимог складається з 5471074,28грн, правову природу яких заявниця визначає як фінансова допомога/позика.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 11.09.2024 у справі №922/3921/21(922/1371/22) відхилено грошові вимоги ОСОБА_1 (заява №11614 від 11.10.2022) в повному обсязі.

Відхиляючи вимоги ОСОБА_1 , місцевий господарський суд дійшов наступних висновків:

- щодо частини вимог, які ґрунтуються на договорах купівлі-продажу нерухомого майна від 2016 року, суд установив відсутність доказів сплати ОСОБА_1 грошових коштів за нерухоме майно, що було предметом цих договорів. З огляду на наведене, суд першої дійшов висновку про недоведеність та необґрунтованість вимог у цій частині;

- щодо частини вимог, які обґрунтовані заявницею наданням нею фінансової допомоги товариству Боржника, судом установлено відсутність доказів укладення договору про надання фінансової допомоги чи договору позики між ОСОБА_1 та Боржником. При цьому, суд дійшов висновку про те, що наявні у матеріалах справи докази свідчать про те, що заявлена ОСОБА_1 сума у розмірі 5471074,28грн за своєю правовою природою є залишком суми внеску ОСОБА_1 , як учасника товариства, до статутного капіталу товариства. З огляду на зазначене, суд першої інстанції зазначив, що ця частина вимог фактично є зобов`язаннями Боржника перед засновником і тому, на підставі статті 1 КУзПБ не включається до складу грошових зобов`язань Боржника.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 30.09.2024 за результатами попереднього засідання до реєстру вимог кредиторів Торгівельно-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями фірма "Харків - Москва" включено визнані судом вимоги, а саме:

- вимоги заявлені ТОВ "Олівіт" в розмірі 761372,24грн основного боргу, 24810,00грн судовий збір за звернення із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство у даній справі та 58500,00грн витрат, пов`язаних із розглядом цієї справи (авансовий платіж згідно ст. 34 Кодексу України з процедур банкрутства);

- вимоги заявлені ТОВ "Метінком" в розмірі 8000000,00дол. США, що на момент подання заяви в перерахунку в національну валюту України за курсом НБУ складає 292480000,00грн основного боргу, та судовий збір в сумі 4962,00грн;

- вимоги заявлені Новобаварською окружною прокуратурою міста Харкова Харківської області в інтересах держави в особі Харківської міської ради, у розмірі 682654,88грн заборгованості, та судовий збір в сумі 4962,00грн.

Грошові вимоги ОСОБА_1 , заявлені в заяві вх. №11614 від 11.10.2022, в розмірі 9153363,14грн - відхилені судом в повному обсязі.

До Східного апеляційного господарського суду звернулась ОСОБА_1 з апеляційною скаргою, в якій просить суд:

1. Розгляд апеляційної скарги проводити за участі представника заявника ОСОБА_1 - адвоката Шафоростова В.О.

2. Ухвалу Господарського суду Харківської області від 11.09.2024 у справі №922/3921/21 (922/1371/22) скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким задовольнити у повному обсязі заяву ОСОБА_1 (заява вх. №11614 від 11.10.2022) про визнання грошових вимог ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) до Торгівельно-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями фірма "Харків - Москва" (ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 14344275) у розмірі 9153363,14грн, витрати зі сплату судового збору за подання заяви про визнання кредиторських вимог у розмірі 4962,00грн.

3. Ухвалу Господарського суду Харківської області від 30.09.2024 (попереднє засідання) у справі №922/3921/21(922/1371/22) змінити в частині відхилення в повному обсязі грошових вимог ОСОБА_1 Включити до реєстру вимог кредиторів Торгівельно-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями фірма "Харків - Москва" грошові вимоги ОСОБА_1 (заява вх. №11614 від 11.10.2022) у розмірі 9153363,14грн та витрати зі сплату судового збору за подання заяви про визнання кредиторських вимог у розмірі 4962,00грн.

4. Стягнути з Торгівельно-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями фірма "Харків - Москва" (ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України:14344275) витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Доводами апеляційної скарги є наступні:

- на думку апелянта, місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку про відсутність доказів сплати ОСОБА_1 на користь Боржника грошових коштів за договорами купівлі-продажу нерухомого майна від 2016 року. Апелянт вважає, що фактично договори купівлі-продажу є розпискою про отримання Боржником грошових коштів від ОСОБА_1 , оскільки в договорах є зазначення про те, що Боржник отримав оплату за договором.

В обґрунтування таких аргументів, апелянт посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2020 у справі №916/667/18, в якій викладено висновки як судам оцінювати положення (зміст) пункту договору про отримання продавцем грошових коштів до підписання договору. Апелянт вважає, що місцевим господарським судом зазначені висновки Великої Палати не застосовані.

- апелянт не погоджується з висновками суду першої інстанції під час розгляду другої частини грошових вимог ОСОБА_1 , що складаються з 5471074,28грн, які було сплачено ОСОБА_1 на користь боржника і нічого не отримано взамін (гроші не повернуто). Апелянт вважає, що незважаючи не те, як заявник кваліфікує передані грошові кошти, має місце фактична обставина, що боржник отримав від ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 5471074,28грн і взамін нічого ОСОБА_1 не передав (гроші не повернув).

На думку апелянта, при розгляді цієї частини грошових вимог ОСОБА_1 підлягає застосуванню принцип "jura novit curia" ("суд знає закони"). Згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") суд самостійно здійснює пошук і застосовує норми права для вирішення спору безвідносно до посилань сторін, але залежно від установлених обставин справи.

Апелянт вважає, що суд першої інстанції залишив поза увагою якого саме результату позивач хоче досягнути внаслідок вирішення спору і передчасно відмовив у задоволенні заяви.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 14.10.2024, крім іншого, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Харківської області від 11.09.2024 та на ухвалу Господарського суду Харківської області від 30.09.2024 у справі №922/3921/21 (922/1371/22). Призначено справу до розгляду на 04.11.2024.

29.10.2024 до Східного апеляційного господарського суду від Боржника надійшов відзив на апеляційну скаргу. У відзиві заперечує проти задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 , вважає оскаржувані рішення суду першої інстанції законними та обґрунтованими.

Заявляє, що Боржник не визнає вимог ОСОБА_1 та вважає договори купівлі-продажу від 2016 року удаваними, а продаж майна фіктивним. Наполягає на тому, що ОСОБА_1 ніколи не сплачувала грошових коштів за зазначеними договорами Боржнику, договори купівлі-продажу були укладені з метою приховати спірне майно подружжя ОСОБА_3 . Боржник стверджує, що ОСОБА_1 була достеменно обізнана про спір щодо майна подружжя. Спірні договори купівлі-продажу укладені після відкриття провадження у цивільній справі щодо спору про майно подружжя, в якій приймала участь ОСОБА_1 .

Крім того, Боржник зазначає про сплив позовної давності щодо заявлених ОСОБА_1 майнових вимог до Боржника за договорами купівлі-продажу від 2016 року.

Стосовно іншої частини вимог ОСОБА_1 . Боржник зазначає, що Договір про надання ОСОБА_1 саме фінансової допомоги ТК ТОВ фірма "Харків-Москва" (ані безповоротної, ані поворотної) ніколи не укладався.

Боржник наполягає, що грошові кошти, у зазначеному ОСОБА_1 розмірі, внесені до статутного капіталу товариства ОСОБА_4 , в якості погашення заборгованості ОСОБА_1 в якості внеску до статутного капіталу товариства. Грошові кошти, внесені ОСОБА_4 замість ОСОБА_1 , розподілені пропорційно згідно часток у статному капіталі учасників товариства. Внаслідок чого, частка у статному капіталі ОСОБА_1 збільшилась.

Боржник звертає увагу на те, що ОСОБА_1 , при цьому, не пред`являє вимог щодо врегулювання правовідносин в частині не зарахування її внеску до статного капіталу товариства.

У відзиві просить суд:

1. Поставити перед ОСОБА_1 наступні питання, з яких вона в силу приписів ст. 90 ГПК України зобов`язана надати відповідь в якості свідка:

- В яких родинних відносинах перебувала ОСОБА_1 із ОСОБА_4

- Чи була обізнана ОСОБА_1 до моменту укладання правочинів купівлі-продажу майна про те, що придбане нею майно у ТК ТОВ фірма "Харків-Москва" відповідно до її Заяви про визнання грошових вимог як кредитора, належало ОСОБА_5

- Чи була обізнана ОСОБА_1 , як співзасновник ТК ТОВ фірма "Харків-Москва", до моменту укладання правочинів купівлі-продажу майна про те, що спірне майно було внесено ОСОБА_4 до статутного капіталу Товариства?

- Чи була обізнана ОСОБА_1 до моменту укладання правочинів купівлі-продажу майна про те, що придбане нею майно є спірним?

- Чи була обізнана ОСОБА_1 про розгляд справи №621/1905/16-ц? Коли ОСОБА_1 дізналась про наявність вказаної справи?

- Чи дійсно ОСОБА_1 було сплачено на користь ТК ТОВ фірма "Харків-Москва" грошові кошти відповідно до договорів купівлі-продажу майна на загальну суму 2813541,85грн? Якщо так, зазначити, яким саме чином: в готівковій чи безготівковій формі?

- Якими первинними документами (прибутковий касовий ордер, виписка по рахунку, чек, квитанція, інший платіжний документ, тощо) підтверджується факт сплати ОСОБА_1 на користь ТК ТОВ фірма "Харків-Москва" грошових коштів в сумі 2813541,85грн?

- Яке джерело походження грошових коштів, нібито сплачених ОСОБА_1 на користь ТК ТОВ фірма "Харків-Москва", зазначених нею в заяві про визнання грошових вимог по даній справі? Чим це підтверджується?

- Чи було укладено договір про поворотну фінансову допомогу між ТК ТОВ фірма "Харків-Москва" та ОСОБА_1 .?

- Чим підтверджується, що строк повернення фінансової допомоги вже настав?

Попередити ОСОБА_1 про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання.

2. Витребувати від Державної податкової служби України інформацію (відомості) з Державного реєстру про суми виплачених доходів та утриманих податків ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за період з 1991 року по 16 листопада 2016 року включно.

3. Застосувати до всіх грошових вимог ОСОБА_1 позовну давність.

4. Ухвалу Господарського суду Харківської області від 30.09.2024 в частині та ухвалу Господарського суду Харківської області від 11.09.2024 по справі №922/3921/21(922/1371/22) залишити без змін.

01.11.2024 до Східного апеляційного господарського суду від заявника апеляційної скарги ОСОБА_1 надійшло клопотання, в якому просить суд відкласти розгляд апеляційної скарги, призначений на 04.11.2024 на іншу дату у зв`язку з тим, що її представник бере участь у інших судових справах, а саме Дзержинському районному суді міста Харкова та у Полтавському апеляційному суді.

01.11.2024 від заявника апеляційної скарги надійшла відповідь на відзив на апеляційну скаргу. До відповіді на відзив додано виписку з ПАТ КБ "Хрещатик" за період з 01.01.2013 по 31.12.2016 по рахунку №26359059102002. Апелянт вважає, що випискою підтверджується фактична наявність у ОСОБА_1 грошових коштів 200000 доларів США та їх зняття в період оплати платежів, що вказує на її платоспроможність при оплаті грошових коштів на користь боржника за спірними договорами.

Крім того, апелянт посилається на заяву 01.07.2019 ОСОБА_6 , як керівника Боржника, в якій він гарантує, що Боржник придбає на користь ОСОБА_1 2 квартири у місті Харкові. Оскільки така заява підписана через 2 місяці після витребування майна від ОСОБА_1 , апелянт наполягає, що ця заява доводить майнові зобов`язання Боржника перед ОСОБА_1 саме у зв`язку з підставами, викладеними у заяві з грошовими вимогами до Боржника.

Апелянт вважає, що цілком ймовірно, що Боржник шляхом написання такої Заяви від 01.07.2019 переслідував мету запевнити ОСОБА_1 у придбанні їй квартир взамін відшкодування збитків, завданих витребуванням у неї нерухомого майна на підставі судового рішення.

В судове засідання Східного апеляційного господарського суду 04.11.2024 апелянт уповноваженого представника не направив, особисто не з`явився, однак направив клопотання про відкладення.

В судове засідання Східного апеляційного господарського суду 04.11.2024 прибув представник Боржника та в режимі відеоконференції приймає участь розпорядник майна Боржника арбітражна керуюча Венська О.О.

На запитання суду щодо можливості розгляду апеляційної скарги за відсутності представника апелянта представник Боржника та розпорядник майна пояснили, що вважають за можливе розглядати скаргу без представника апелянта.

Розглянувши клопотання заявника апеляційної скарги про відкладення розгляду справи, суд зазначає про наступне.

Згідно частини 1 статті 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Частиною 12 статті 270 ГПК України закріплено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Пунктом 6 резолютивної частини ухвали Східного апеляційного господарського суду про відкриття апеляційного провадження та призначення справи до розгляду суд визнав явку представників сторін та інших учасників провадження у справі не обов`язковою.

Як убачається з матеріалів справи сторони та інші учасники належним чином та завчасно повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги.

Заявник апеляційної скарги виклав свої доводи та аргументи в апеляційній скарзі та заперечення щодо доводів Боржника у відповіді на відзив на апеляційну скаргу, які досліджені судом при підготовці справи до розгляду.

Апелянтом не наведено підстав, з яких справа не може бути розглянута за його відсутністю.

Крім того, суд зауважує, що у разі необхідності апелянт мав можливість та час забезпечити явку до судового засідання іншого представника або прибути до суду особисто.

З огляду на викладене, Східним апеляційним господарським судом не установлено підстав, передбачених процесуальним законом, для відкладення розгляду справи.

Враховуючи наведене, Східний апеляційний господарський суд оголосив про відмову у задоволенні клопотання апелянта про відкладення розгляду справи.

В судовому засіданні 04.11.2024 головуючий оголосив обставини справи, доводи та вимоги апеляційної скарги.

В судовому засіданні розпорядник майна Боржника пояснила, що вважає скаргу частково обґрунтованою та просить задовольнити її частково.

Представник Боржника заперечувала щодо вимог апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві. Пояснила, що ОСОБА_1 є сестрою засновника Боржника ОСОБА_7 , який під час розлучення зі своєю дружиною намагався приховати від розподілу спільне сумісне майно подружжя. З цією метою частину спільного майна подружжя ОСОБА_8 спочатку передав як внесок до статутного капіталу Боржника, а в наступному від імені Боржника уклав спірні договори купівлі-продажу зі своєю сестрою ОСОБА_1 , скориставшись при цьому тим, що він був на посаді директора Боржника. Наведені обставини були установлені під час розгляду цивільної справи №621/1905/16-ц та постановою Верховного Суду від 11.09.2019 витребувано нерухоме майно від ОСОБА_1 у спільну сумісну власність подружжя. Представник Боржника наполягає, що ОСОБА_1 була достеменно обізнана про такі дії ОСОБА_6 , отже знала про дійсну мету договорів купівлі-продажу. Представник Боржника наполягає на тому, що спірні договори є удаваними та фіктивними і жодна оплата від цих договорів до Боржника не надходила.

Представник Боржника підтримала вимоги, викладені у відзиві, щодо необхідності поставити перед ОСОБА_1 питань в порядку статті 90 ГПК України, перелік яких зазначений у відзиві. На думку Боржника відповіді на ці питання доведуть, що ОСОБА_1 не мала доходу та коштів для оплати за спірними договорами, а також те, що ОСОБА_1 була обізнана про недобросовісність дій керівника Боржника ОСОБА_7 (свого брата) та удаваність спірних договорів.

Розглянувши клопотання Боржника про необхідність поставити перед ОСОБА_1 питань в порядку статті 90 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд зазначає про наступне.

Як убачається з матеріалів справи, до суду першої інстанції Боржником подавалось аналогічне клопотання з тим самим переліком питань. Господарським судом Харківської області відхилено зазначене клопотання. Відхиляючи клопотання Боржника, місцевий господарський суд дійшов висновку, що частина питань не є такими, що відносяться до обставин, які мають значення для розгляду заяви з грошовими вимогами, а решта питань відноситься до предмету доказування у справі та буде досліджена судом під час вирішення по суті заяви з вимогами до боржника.

Крім того, суд зауважив, що саме заявниця повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд надати оцінку цим доказам.

При цьому, у суді апеляційної інстанції Боржником заявлено аналогічне клопотання.

Згідно зі статтею 90 ГПК України учасник справи має право поставити в першій заяві по суті справи або у додатку до неї не більше десяти запитань іншому учаснику справи про обставини, що мають значення для справи. Учасник справи, якому поставлено питання іншим учасником справи, зобов`язаний надати вичерпну відповідь окремо на кожне питання по суті. На запитання до учасника справи, який є юридичною особою, відповіді надає її керівник або інша посадова особа за його дорученням. Відповіді на запитання подаються до суду учасником справи - фізичною особою, керівником або іншою посадовою особою юридичної особи у формі заяви свідка не пізніше як за п`ять днів до підготовчого засідання, а у справі, що розглядається в порядку спрощеного провадження, - за п`ять днів до першого судового засідання. Копія такої заяви свідка у той самий строк надсилається учаснику справи, який поставив письмові запитання.

Отже, виходячи із правового аналізу наведених норм чинного процесуального закону вбачається, що письмове опитування учасників як свідків є одним із видів доказів, на підставі яких може бути встановлено наявність або відсутність обставин, якими обґрунтовуються вимоги чи заперечення сторони.

Східний апеляційний господарський суд зауважує, що родинні стосунки ОСОБА_6 (засновника Боржника) та ОСОБА_1 не є спірним питанням у даній справі та ці обставини не заперечуються ОСОБА_1 . Отже, відсутня необхідність у наданні відповіді на це питання.

Відсутня необхідність ставити питання про обізнаність ОСОБА_1 про розгляд цивільної справи про витребування нерухомого майна, оскільки ОСОБА_1 була учасником цієї справи, а саме, була одним із відповідачів, приймала участь у розгляді зазначеної справи, що підтверджують судові рішення у справі №621/1905/16-ц. Крім того, сама ОСОБА_1 у своїй заяві з грошовими вимогами посилається на постанову у цивільній справі №621/1905/16-ц.

Щодо питання про доходи ОСОБА_1 , то Східний апеляційний господарський суд зауважує, що до відповіді на відзив ОСОБА_1 надані виписки з її банківських рахунків.

Крім того, Східний апеляційний господарський суд погоджується з висновками місцевого господарського суду про те, що саме заявник повинен обґрунтувати та довести підстави заявлених вимог.

Східний апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що у сукупності матеріалів справи достатньо для вирішення спору, а зазначені у клопотанні питання не впливають на обсяг доказової бази.

Враховуючи викладене, Східний апеляційний господарський суд оголосив про відмову у задоволенні клопотання Боржника, яке викладене у відзиві на апеляційну скаргу про необхідність поставити ОСОБА_1 питань в порядку статті 90 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника Боржника та розпорядника майна Боржника, перевіривши дотримання місцевим господарським судом норм процесуального права та правильність застосування матеріального права під час постановлення оскаржуваних судових рішень у даній справі в межах вимог та доводів апеляційної скарги, Східний апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Як установлено місцевим господарським судом, під час апеляційного провадження та підтверджується матеріалами справи у 2016 році між Торгівельно-комерційним товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями фірмою "Харків-Москва" в особі генерального директора Дукер Шмуєла (Продавець) та ОСОБА_1 (Покупець) підписані 4 договори купівлі-продажу нерухомого майна:

1. 16.11.2016, за яким Продавець передає нерухоме майно: нежитлова будівля, А-2, загальною площею 1713,40 кв.м. що розташована за адресою: АДРЕСА_1 у власність Покупцю, а Покупець приймає нерухоме майно і сплачує за нього обговорену грошову суму.

У пункті 2.1 Договору зазначено, що Продавець отримав від Покупця до підписання цього Договору суму 740000,00грн.

Договір купівлі-продажу, який посвідчено приватним нотаріусом ХМНО Чуприною Г.О. за реєстровим номером 3223;

2. 16.11.2016, за яким Продавець передає нерухоме майно: нежитлова будівля (магазин) з холодильною камерою. А-2, загальною площею 1461,5 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 у власність Покупцю, а Покупець приймає нерухоме майно і сплачує за нього обговорену грошову суму.

Відповідно до п.2.1 Договору Продавець отримав від Покупця до підписання цього Договору суму 732291,85грн.

Договір купівлі-продажу, який посвідчено приватним нотаріусом ХМНО Чуприною Г.О. за реєстровим номером 3221;

3. 16.11.2016, за яким Продавець передає нерухоме майно: комплекс, загальною площею 2 659,5 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_2 у власність Покупцю, а Покупець приймає нерухоме майно і сплачує за нього обговорену грошову суму.

Відповідно до п.2.1 Договору Продавець отримав від Покупця до підписання цього Договору суму 763125,00грн.

Договір купівлі-продажу, який посвідчено приватним нотаріусом ХМНО Чуприною Г.О. за реєстровим номером 3226;

4. 16.11.2016, за яким Продавець передає нерухоме майно: вбудоване приміщення на 1-му поверсі 5-ти поверхового будинку, А, загальною площею 1 918,1 кв.м., що розташовано за адресою: АДРЕСА_3 у власність Покупцю, а Покупець приймає нерухоме майно і сплачує за нього обговорену грошову суму.

Відповідно до п.2.1 Договору Продавець отримав від Покупця до підписання цього Договору суму 578125,00грн.

Договір купівлі-продажу, який посвідчено приватним нотаріусом ХМНО Чуприною Г.О. за реєстровим номером 3218.

Всі чотири договори містять ідентичний пункт 1.3, в якому Продавець стверджує, що на момент укладення цього договору, вказане у договорі нерухоме майно не перебуває під арештом чи забороною, воно не передане в іпотеку, і у податковій заставі не перебуває, відносно нього не укладено будь-яких договорів з відчуження. Треті особи не мають прав на це нерухоме майно. Цей договір не порушує прав малолітніх, неповнолітніх та непрацездатних осіб.

До підписання зазначених вище договорів купівлі продажу у 2015 році ОСОБА_9 звернулась до суду з позовом про поділ майна подружжя. Під час розгляду спору про поділ майна подружжя ОСОБА_9 установила, що ОСОБА_10 передав їх спільне нерухоме майно до статутного капіталу фірми "Харків -Москва", на посаді директора якої він перебував.

У зв`язку з наведеними обставинами ОСОБА_9 також звернулась у вересні 2016 року до суду з позовом у справі №621/1905/16-ц, в якому просила визнати недійсним правочин з передачі майна до статутного капіталу ТОВ фірми "Харків -Москва".

Після цього ОСОБА_9 довідалась, що майно вибуло з власності ТОВ фірма "Харків-Москва" у зв`язку з підписанням ОСОБА_10 , як директора ТОВ фірми "Харків -Москва" 4 договорів купівлі-продажу нерухомого майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя.

З огляду на викладене, ОСОБА_9 заявлені також вимоги про витребування цього майна від ОСОБА_1 , яка була залучена до участі у справі №621/1905/16-ц як третій відповідач.

11 вересня 2019 Верховним Судом у складі колегії суддів другої судової палати Касаційного цивільного суду прийнято постанову у справі №621/1905/16-ц (провадження №61-10132св19) за результатами розгляду касаційної скарги ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного суду від 10 квітня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_11 до ОСОБА_12 , Торгівельно- комерційного товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями фірми "Харків-Москва", ОСОБА_1 , треті особи: Зміївська сільська рада Зміївського району Харківської області, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Чуприна Галина Олександрівна про визнання правочинів недійсними, витребування майна з чужого незаконного володіння.

Вищезазначеною постановою було частково задоволено касаційну скаргу ОСОБА_1 на Постанову Харківського апеляційного суду від 10 квітня 2019 року скасовано і ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_11 задоволено частково, постановлено:

Визнати недійсним правочин щодо передачі Дукер Шмуєлом нерухомого майна, а саме, нежитлової будівлі літ. "А-2" загальною площею 1 713,4 кв. м по АДРЕСА_1 , нежитлової будівлі літ. "А-2" загальною площею 1 461,5 кв. м по АДРЕСА_4 , вбудованого нежитлового приміщення на першому поверсі п`ятиповерхового будинку загальною площею 1 918,1 кв. м по АДРЕСА_5 , комплексу нежитлових будівель літ. "А-1", загальною площею 128,1 кв. м, літ. "Б" загальною площею 44,4 кв. м, літ. "В" загальною площею 174,3 кв. м, літ. "Г" загальною площею 1 253,0 кв. м, літ. "Д" загальною площею 1 040,3 кв. м, літ. "Ж" загальною площею. 19,4 кв. м по АДРЕСА_6 , у статутний капітал Торгівельно-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями фірми "Харків - Москва".

Витребувано нежитлову будівлю літ. "А-2" загальною площею 1 713,4 кв. м по АДРЕСА_1 , нежитлову будівлю літ. "А-2" загальною площею 1 461,5 кв. м по АДРЕСА_4 , вбудоване нежитлове приміщення на першому поверсі п`ятиповерхового будинку загальною площею 1 918,1 кв. м по АДРЕСА_5 , комплекс нежитлових будівель літ. "А-1", загальною площею 128,1 кв. м, літ. "Б" загальною площею 44,4 кв. м, літ. "В" загальною площею 174,3 кв. м, літ. "Г" загальною площею 1 253,0 кв. м, літ. "Д" загальною площею 1 040,3 кв. м, літ. "Ж" загальною площею. 19,4 кв. м по АДРЕСА_6 з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 у спільну сумісну власність ОСОБА_11 та ОСОБА_12 .

В зазначеній постанові колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що оскільки правочин щодо передачі ОСОБА_13 спірного нерухомого майна подружжя у вигляді внеску у статутний ТК ТОВ "Харків-Москва", який є угодою щодо розпорядження цінним майном, вчинено з порушенням вимог статті 65 СК України щодо наявності письмової згоди другого з подружжя на вчинення такого правочину, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про недійсність цього правочину.

Верховним Судом застосовані правові висновки, викладені у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі М 183/1617/16-ц (провадження №14-208цс18), відповідно до яких Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

З огляду на викладене, у ОСОБА_1 витребувано зазначені вище об`єкти нерухомого майна із її власності.

Як установлено та зазначено вище, звертаючись із заявою з грошовими вимогами до Боржника у справі №922/3921/21(922/1371/22), частину вимог ОСОБА_1 обґрунтувала тим, що за 4 договорами купівлі-продажу від 2016 року нею сплачені на користь Боржника грошові кошти у загальній сумі 2813541,85грн, на яку нею нараховані та заявлені до стягнення втрати від інфляції за період з 17.11.2016 до 12.03.2020 у розмірі 868747,01грн.

ОСОБА_1 зазначає про те, що ухвалюючи рішення про витребування у неї майна не було вирішено питання про повернення Боржником їй грошових коштів, які вона сплатила за це майно.

Звертаючись з апеляційною скаргою, ОСОБА_1 не погодилась з висновком суду першої інстанції про відмову у визнання цієї частини вимог з огляду на недоведеність заявницею оплати за спірними договорами купівлі-продажу нерухомого майна.

Апелянт наполягає, що спірні договори купівлі-продажу від 2016 фактично є розпискою, якою Боржник підтвердив отримання коштів.

Надаючи оцінку таким доводам апелянта, Східний апеляційний господарський суд зазначає наступне.

У разі виникнення мотивованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника таких кредиторських вимог покладається обов`язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог (постанови Верховного Суду від 07.10.2020 у справі №914/2404/19, від 28.01.2021 у справі №910/4510/20).

Таким чином для запобігання необґрунтованих вимог до боржника та порушень цим прав його кредиторів до доведення обставин, пов`язаних із виникненням заборгованості боржника-банкрута, пред`являються підвищені вимоги.

Сутність підвищеного стандарту доказування у справах про банкрутство полягає, зокрема, в такому:

- перевірка обґрунтованості та розміру вимог кредиторів здійснюється судом незалежно від наявності розбіжностей щодо цих вимог між боржником та особами, які мають право заявляти відповідні заперечення, з одного боку, та кредитором, що заявив грошові вимоги до боржника, з іншого боку;

- при визнанні вимог кредиторів у справі про банкрутство слід виходити з того, що визнаними можуть бути лише вимоги, щодо яких подано достатні докази наявності та розміру заборгованості;

- під час розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство визнання боржником або арбітражним керуючим обставин, якими кредитор обґрунтовує свої вимоги (ч. 1 ст. 75 ГПК України), саме по собі не звільняє іншу сторону від необхідності доведення таких обставин в загальному порядку

Заявлені у справі про банкрутство грошові вимоги можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору (висновки наведені у постановах Верховного Суду від 20.06.2019 у справі №915/535/17, від 25.06.2019 у справі №922/116/18, від 15.10.2019 у справі №908/2189/17, від 10.02.2020 у справі №909/146/19, від 27.02.2020 у справі №918/99/19).

Розглядаючи кредиторські вимоги суд в силу приписів статей 45 - 47 КУзПБ має належним чином дослідити сукупність поданих заявником доказів (договори, накладні, акти, судові рішення, якими вирішено відповідний спір тощо), перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності), та аргументам, запереченням щодо цих вимог з урахуванням чого з`ясувати чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов`язання (див. висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 10.02.2020 у справі №909/146/19, від 27.02.2020 у справі №918/99/19, від 29.03.2021 у справі №913/479/18).

Системний аналіз цих приписів засвідчує, що законодавцем у справах про банкрутство обов`язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено на заявника грошових вимог, а предметом розгляду в цьому випадку є вирішення питання про належне документальне підтвердження цих вимог кредитором-заявником.

Запроваджений законодавцем підвищений стандарт доказування у справах про банкрутство для кредиторів приводить у випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог до прийняття рішення судом про відмову у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів.

Надані кредитором докази мають відповідати засадам належності (ст. 76 ГПК України), допустимості (ст. 77 ГПК України), достовірності (ст. 78 ГПК України) та вірогідності (ст. 79 ГПК України).

Відповідно до статті 661 ЦК України у разі вилучення за рішенням суду товару у покупця на користь третьої особи на підставах, що виникли до продажу товару, продавець має відшкодувати покупцеві завдані йому збитки, якщо покупець не знав або не міг знати про наявність цих підстав.

Правочин щодо звільнення продавця від відповідальності або щодо її обмеження у разі витребування товару у покупця третьою особою є нікчемним.

Східний апеляційний господарський суд зауважує, що для застосування статті 661 ЦК України необхідним є доведення покупцем факту оплати за придбаний товар, саме ці обставини є вирішальними. Оскільки у разі відсутності обставин оплати за товар, який в подальшому був вилучений у покупця, відсутні правові підстави для висновку понесення покупцем збитків у разі вилучення товару.

При цьому, як установлено місцевим господарським судом та під час апеляційного провадження, в матеріалах справи відсутні, а ОСОБА_1 не надано доказів перерахування нею Боржнику грошових коштів за спірними договорами купівлі-продажу 2016 року у загальному розмірі 2813541,85грн.

Єдиним доказом оплати за спірними договорами ОСОБА_1 зазначає самі договори купівлі-продажу, які вона вважає розпискою Боржника про отримання грошових коштів, оскільки у п.2.1 договорів міститься таке твердження генерального директора Дукер Ш., який від імені Боржника підписав ці договори.

Східний апеляційний господарський суд зауважує на наступному, відповідно до статті 1087 ЦК України розрахунки за участю фізичних осіб, не пов`язані із здійсненням ними підприємницької діяльності, можуть провадитися у готівковій або в безготівковій формі за допомогою розрахункових документів у електронному або паперовому вигляді. Розрахунки між юридичними особами, а також розрахунки за участю фізичних осіб, пов`язані із здійсненням ними підприємницької діяльності, провадяться в безготівковій формі. Розрахунки між цими особами можуть провадитися також готівкою, якщо інше не встановлено законом. Граничні суми розрахунків готівкою для фізичних та юридичних осіб, а також для фізичних осіб-підприємців відповідно до цієї статті встановлюються Національним банком України.

Станом на листопад 2016 року (дата укладення договорів) була чинною Постанова №210, відповідно до пункту 1 якої (в редакції від 06 червня 2013 року) було установлено граничну суму розрахунків готівкою фізичних осіб між собою за договорами купівлі-продажу, які підлягають нотаріальному посвідченню, у розмірі 150000 грн. При цьому пунктом 2 Постанови №210 було визначено право фізичних осіб здійснювати розрахунки на суму, яка перевищує 150000грн, шляхом перерахування коштів з поточного рахунку на поточний рахунок, унесення та/або перерахування коштів на поточні рахунки (у тому числі у депозит нотаріуса на окремий поточний рахунок у національній валюті).

Оскільки сума розрахунку за спірними договорами купівлі-продажу від листопада 2016 року перевищувала 150000грн, то з урахуванням положень Постанови №210 розрахунки за цим договором мали відбуватися лише в безготівковій формі.

Порушення встановленої законодавством граничної суми розрахунків може мати наслідком передбачені законодавством заходи відповідальності, але не впливає на чинність розрахунків і не заперечує самого факту проведення розрахунків. Отже, ані встановлення факту нездійснення розрахунків у безготівковій формі, ані наявність законодавчої заборони на здійснення розрахунків готівкою понад певну граничну суму, не може вважатись підтвердженням того, що фактичні розрахунки сторонами в готівковій формі не здійснювались.

Але при цьому, це не звільняє сторону, яка стверджує про факт таких розрахунків довести такі обставини.

Також апеляційним господарським судом враховуються заперечення цієї частини вимог Боржником, отже безсумнівно наявний спір про право, що зумовлює обов`язковість надання обґрунтованих та переконливих доказів на підтвердження таких вимог.

ОСОБА_1 не надала жодних пояснень в якій формі нею була проведена оплата за спірними договорами та дати таких розрахунків.

Однак, з документів, наданих Боржником, убачається, що зазначена у договорах сума грошових коштів не надходила на рахунки Боржника, тобто доказів того, що розрахунок проводився у безготівковій формі матеріали справи не містять.

Також згідно даними Бухгалтерського обліку Боржника відповідна сума грошових коштів не надходила до каси товариства.

Східний апеляційний господарський суд відхиляє як необґрунтовані посилання апелянта на необхідність врахування правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у Постанові від 08.09.2020 у справі №916/667/18.

Зі змісту Постанови ВП ВС від 08.09.2020 у справі №916/667/18 убачається, що вона ухвалена у спорі про розірвання договору купівлі-продажу частки статутного капіталу;

- скасування рішення загальних зборів учасників товариства;

- визнання права власності на частку в статутному капіталі товариства.

Дійсно, у пункті 7.28 зазначеної Постанови ВП ВС дійшла висновку, що "пункт 5 спірного договору в тій його частині, у якій він містить відомості про отримання покупцями грошей до підписання договору, суму цих грошових коштів та пропорції, у якій вони отримані кожним з продавців, є розпискою."

Однак, Східний апеляційний господарський суд зауважує, що обставини у справі №916/667/18 не є тотожними з обставинами у справі №922/3921/21(922/1371/22). Справа №916/667/18 не є справою про банкрутство, а є корпоративним спором. Тоді як, вимоги ОСОБА_1 є грошовими вимогами до Боржника у справі про банкрутство до яких, як зазначено вище застосовується підвищений стандарт доказування.

Крім того, Східний апеляційний господарський суд враховує наступне.

Як установлено та зазначено вище, ОСОБА_14 вчиняв незаконні дії, направлені на приховання спільного майна подружжя з метою уникнення його розподілу зі своєю дружиною. Такими діями було передання зазначеного нерухомого майна до статутного капіталу Боржника з наступним підписанням договорів купівлі-продажу такого майна з ОСОБА_1 , всі ці дії були вчинені після ініціювання колишньою дружиною ОСОБА_12 спору про розподіл майна подружжя, що було установлено та зазначено у постанові Верховного Суду від 11.09.2019 у справі №621/1905/16-ц, якою витребувано спірне майно у ОСОБА_1 .

Східний апеляційний господарський суд відхиляє твердження апелянта про те, що матеріали справи №922/3921/21(922/1371/22) не містять судових рішень про визнання договорів купівлі-продажу нерухомого майна від 2016 року між Боржником і ОСОБА_1 недійсними повністю чи частково. Так, з урахуванням обставин та висновків судів у справі №621/1905/16-ц про те, що Боржник отримав спірне нерухоме майно незаконно, отже фактично не набув прав розпорядження таким майном, тобто не мав необхідного обсягу повноважень для укладень спірних договорів купівлі-продажу. Про відсутність прав на розпорядження спірним майном було достеменно відомо ОСОБА_10 , який підписував спірні договори. Тому, визнавати такі договори недійсними не має потреби, оскільки вони є нікчемними.

Східний апеляційний господарський суд критично ставиться до посилань апелянта на те, що у спірних договорах купівлі-продажу зазначено про те, що Боржник отримав грошові кошти від ОСОБА_1 .

При оцінці умов договорів купівлі продажу від 2016 року, Східний апеляційний господарський суд враховує, що вони підписані від імені Боржника Дукер Ш, який, як установлено у справі №621/1905/16-ц, вчиняв недобросовісні дії та допустив порушення вимог закону саме з метою приховати спірне нерухоме майно від розподілу між подружжям.

Отже, достовірність тверджень такої особи ставиться під обґрунтовані сумніви.

Крім того, в тих самих договорах, ця ж особа (Дукер Ш) стверджував і про відсутність прав третіх осіб на нерухоме майно, яке було предметом цих договорів, що, як було установлено, не відповідає дійсності.

З огляду на зазначене, необхідні реальні докази оплати ОСОБА_1 на користь Боржника грошових коштів у розмірі 2813541,85грн, які в матеріалах справи відсутні.

Надання ОСОБА_1 виписок з банківського рахунку не свідчить про те, що зняті нею кошти були спрямовані саме на оплату за спірними договорами. З урахуванням того, що існували обмеження щодо розрахунків у готівковій формі, ОСОБА_1 , маючи відповідну суму на банківському рахунку, мала можливість розрахуватись за договорами у безготівковій формі. При цьому, у договорах відсутні положення про домовленість розрахунку у готівковій формі. Також відсутні докази передання коштів у готівці до каси товариства.

Крім того, Східний апеляційний господарський суд враховує те, що відповідно до протоколів загальних зборів Боржника від 09.12.2016, на яких була присутня ОСОБА_1 , остання передала майно, отримане нею за спірними договорами купівлі-продажу від листопада 2016 року, у безоплатне користування Боржнику.

Матеріали справи не містять доказів користування ОСОБА_1 спірним майном після підписання договорів купівлі - продажу, оплати комунальних платежів за таке майно тощо.

Все вищенаведене у сукупності (відсутність доказів реальної оплати за спірними договорами, відсутність доказів користування заявницею нерухомим майном, передача цього майна в безоплатне користування Боржнику одразу після укладення договорів купівлі-продажу, висновки судів у цивільній справі №621/1905/16-ц) свідчать про приховану мету цих договорів та про фіктивність спірних договорів.

Оскільки недоведена наявність основної заборгованості є необґрунтованими вимоги в частині втрат від інфляції, оскільки вони є похідними від основної заборгованості.

Враховуючи викладене, Східний апеляційний господарський суд вважає обґрунтованими висновки місцевого господарського суду про недостатність доказів, наданих ОСОБА_1 для підтвердження та доведення її вимог до Боржника в цій частині, отже, відповідно, відсутність правових підстав для їх визнання.

Щодо вимог ОСОБА_1 до Боржника в частині 5471074,28грн, Східний апеляційний господарський суд зазначає про наступне.

Як убачається з матеріалів справи, установлено місцевим господарським судом та під час апеляційного провадження 01.12.2015 відбулось позачергове засідання загальних зборів учасників ТК ТОВ фірми "Харків - Москва", що відображено в протоколі №32 від 01.12.2015.

На позачерговому засіданні загальних зборів учасників ТК ТОВ фірма "Харків - Москва", ТК ТОВ фірма "Харків - Москва" отримано від ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 7976500,00грн, як внесок до статутного капіталу, та збільшено Статутний капітал Товариства до 12432462,32грн, що підтверджується протоколом №32 від 01.12.2015.

Однак, частка ОСОБА_1 не стала більшою на суму, яка була внесена нею до Статутного капіталу.

Відповідно до протоколу №32 від 01.12.2015 та Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 10.12.2015 частка ОСОБА_1 складала 870272,36грн, тобто 7 % Статутного капіталу.

В подальшому, частка ОСОБА_1 в Статутному капіталі була збільшена до 2817343.08грн, що складає 15,4% статутного капіталу.

ОСОБА_1 стверджує, що нею було надано фінансову допомогу ТК ТОВ фірма "Харків - Москва" в сумі 5471074,28грн (7976500,00грн - 2505425,72грн (сума, на яку збільшено частку ОСОБА_1 в Статутний капітал за період з 01.12.2015), яка боржником не повернута, з огляду на що, ОСОБА_1 заявляє кредиторські вимоги до ТК ТОВ фірма "Харків - Москва" в сумі 5471074,28грн, які, на її думку, надані нею як фінансова допомога Боржнику.

Надаючи правову кваліфікацію вимогам в цій частині, Східний апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Згідно з приписами ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини; інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з п.п. 14.1.257 Податкового кодексу України поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов`язковою до повернення.

Відповідно до статті 1046 Цивільного кодексу України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частиною першою статті 1047 Цивільного кодексу України передбачено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Разом з цим, ОСОБА_1 не надано доказів укладення договору фінансової допомоги чи договору позики між нею та Боржником, в яких було б узгоджено між сторонами правовідносини щодо надання фінансової допомоги чи позики зі строками повернення таких коштів та умовами на яких вони надаються.

Як зазначає сама заявниця відповідно до протоколу позачергових загальних зборів товариства товариством отримано від ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 7976500,00грн, як внесок до статутного капіталу, та збільшено Статутний капітал Товариства до 12432462,32грн.

Східний апеляційний господарський суд зауважує, що не має об`єктивних підстав дійти висновку про трансформацію фінансових правовідносин сторін з внеску до статного капіталу на надання фінансової допомоги.

Суд апеляційної інстанції вважає, що заявницею на власний розсуд трактуються правовідносини між нею та Боржником та здійснено помилкову кваліфікацію цих правовідносин.

Матеріали справи не містять доказів звернення ОСОБА_1 до Боржника після виникнення спірних правовідносин з вимогами щодо врегулювання правовідносин в частині розподілу часток після її внеску до статного капіталу товариства.

З огляду на вищевикладене, Східний апеляційний господарський суд вважає правомірним висновок місцевого господарського суду про те, що грошова сума у розмірі 5471074,28грн за своєю правовою природою є залишком суми внеску ОСОБА_1 , як учасника товариства до статутного капіталу підприємства (7976500,00грн. - 2505425,72грн. (сума, на яку збільшено частку ОСОБА_1 в статутний капітал за період з 01.12.2015).

Східний апеляційний господарський суд відхиляє як безпідставні та такі, що не відповідають матеріалам справи посилання апелянта на те, що місцевий господарський суд залишив поза увагою дослідження питання про те, якого саме результату хоче досягнути ОСОБА_1 та передчасно відмовив у задоволенні її заяви.

Так, апелянт стверджує, що місцевий господарський суд ухилився від надання юридичної кваліфікації відносинам сторін спору та не визначив, яку юридичну норму слід застосувати для вирішення спору.

Східний апеляційний господарський суд зауважує, що судом першої інстанції здійснено правову кваліфікацію та визначено правову природу заявлених ОСОБА_1 коштів у розмірі 5471074,28грн, як залишок суми внеску до статутного капіталу товариства.

При цьому, Східний апеляційний господарський суд вважає, що з урахуванням доказів, які містяться в матеріалах справи, та установлених обставин справи така кваліфікація є правильною.

Абзацом п`ятим частини першої статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що до складу грошових зобов`язань боржника не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції, визначені на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов`язання, які виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров`ю громадян, зобов`язання з виплати авторської винагороди, зобов`язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі.

Зважаючи на викладене, Східний апеляційний господарський суд підтримує висновки суду першої інстанції про те, що відсутні правові підстави для визнання грошових вимог ОСОБА_1 в частині 5471074,28грн як вимог кредитора до Боржника в розумінні Кодексу України з процедур банкрутства.

Східний апеляційний господарський суд відхиляє посилання апелянта на лист - заяву керівника Боржника ОСОБА_15 від 01.07.2019, в якому висловлюється про те, що ТОВ фірма "Харків-Москва" придбає у майбутньому ОСОБА_1 2-х квартири у місті Харкові. Східний апеляційний господарський суд зауважує, що жодних посилань на те, що таке зобов`язання стосується правовідносин, які виникли у зв`язку зі спірними договорами купівлі-продажу чи внеском до статутного капіталу товариства зазначена заява НЕ МІСТИТЬ. Отже, посилання апелянта на вказану заяву в обґрунтування заявлених до Боржника вимог за заявою вх. 11614 є безпідставними та ґрунтуються лише на припущеннях апелянта.

Щодо заяви Боржника про застосування позовної давності до заявлених ОСОБА_1 у заяві вх.11614 вимог Східний апеляційний господарський суд зазначає про те, що оскільки суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, дійшов висновку про відхилення вимог ОСОБА_1 у зв`язку з необґрунтованістю та недоведеністю, то відсутні правові підстави для застосування позовної давності.

Відповідно до пункту 1 ч. 1 статті 275 ГПК України до повноважень апеляційного господарського суду належить залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 276 ГПК України закріплено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За результатами апеляційного провадження Східний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що ухвала Господарського суду Харківської області від 11.09.2024 за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 вх. 11614 від 11.10.2022 з грошовими вимогами до Боржника у справі №922/3921/21(922/1371/22) законна та обґрунтована, підстав для її зміни чи скасування не установлено, тому вона підлягає залишенню без змін.

З огляду на висновок про залишення ухвали місцевого господарського суду за наслідками розгляду вимог ОСОБА_1 , викладених у заяві вх. 11614 від 11.10.2022, без змін, відсутні правові підстави для зміни ухвали суду першої інстанції про попереднє засідання.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного провадження, тому вона залишається без задоволення.

Відповідно до статті 129 ГПК України, витрати апелянта зі сплату судового збору за звернення з апеляційною скаргою, покладаються на апелянта.

Керуючись ст. 129, п. 1 ч. 1 статті 275, ст. ст. 276, 282-284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 (вх. 2406Х) залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Харківської області від 11.09.2024 за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 вх. 11614 від 11.10.2022 з грошовими вимогами до Боржника у справі №922/3921/21(922/1371/22) залишити без змін.

Ухвалу Господарського суду Харківської області від 30.09.2024 у справі №922/3921/21(922/1371/22) за результатами попереднього засідання в частині відмови у включенні до реєстру вимог ОСОБА_1 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строки оскарження постанови апеляційного господарського суду передбачені статтями 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 11.11.2024

Головуючий суддя В.В. Россолов

Суддя Р.А. Гетьман

Суддя В.С. Хачатрян