Рішення

від 05.11.2024 по справі 507/1582/22

ШИРЯЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Ширяївський районний суд Одеської області

05.11.2024 Справа №: 507/1582/22 Провадження № 2/518/46/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2024 року

Ширяївський районний суд Одеської області в складі:

Головуючого судді Тарасенко М.С.,

секретаря судового засідання Логвенюк О.М.,

розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Любашівської селищної ради Подільського району Одеської області, про визнання заповіту недійсним та визначення додаткового строку для прийняття спадщини,-

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 , Любашівської селищної ради Подільського району Одеської області, про визнання заповіту недійсним та визначення додаткового строку для прийняття спадщини, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_3 . Після його смерті залишилось спадкове майно, а саме земельна ділянка площею 5,17 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Боківської сільської ради Любашівського району Одеської області та земельна ділянка площею 3,99 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Боківської сільської ради Любашівського району Одеської області. Вона являється спадкоємцем першої черги за законом, однак, не може оформити спадщину, так як пропустила строк для подачі заяви про прийняття спадщини до нотаріальної контори. ОСОБА_1 вказує, що вона в шестимісячний термін не звернулася із заявою про прийняття спадщини до нотаріуса, так як хворіла і не знала про необхідність прийняття спадщини протягом шести місяців. Тому, просила суд визначити їй додатковий строк для прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_3 . Також нотаріусом повідомлено позивачу про існування заповіту, складеного від імені її батька на невідому їй особу ОСОБА_2 . Ознайомившись з заповітом позивач звернула увагу, що заповіт був складений коли батько перебував у важкому стані, лежачий з температурою та сильними болями, він не міг усвідомлювати значення своїх дій та й взагалі підписаний не її батьком, а складений та підписаний від імені батька іншою особою, також вважає що заповіт складений з порушенням вимог щодо його форми та змісту, у зв`язку з чим, позивач вимушена звернутись з позовом до суду.

Ухвалою від 23 листопада 2022 року Любашівського районного суду Одеської області справу №507/860/21, провадження №2/507/308/2021 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Любашівської селищної ради Подільського району Одеської області про визнання заповіту недійсним та справу №507/1582/22, провадження №2/507/356/2022 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Любашівської селищної ради Подільського району Одеської області про визначення додаткового строку для прийняття спадщини об`єднано в одне провадження.

23.11.2022 року ухвалою суду задоволено самовідвід судді Вужиловського О.В.

23.11.2022 року зазначена цивільна справа в порядку повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями була передана на розгляд судді Дармакукі Т.П.

Ухвалою від 20.02.2023 р. задоволено заяву про відвід судді Дармакука Т.П.

03.03.2023 р. справа відповідно до розпорядження голови Любашівського районного суду Одеської області від 23.02.2023 р. надійшла до Ширяївського районного суду Одеської області.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.03.2023 року справу передано судді Алексєєвій О.В.

Згідно розпорядження від №88 від 06.06.2023 року за підписом керівника апарату Ширяївського районного суду Одеської області, проведено повторний автоматизований розподіл даної справи.

За результатами повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.06.2023 року справу передано для розгляду судді Ширяївського районного суду Одеської області Тарасенко М.С.

Представник позивача надав суду заяву в якій підтримав заявлені вимоги, просить суд їх задовольнити та розглянути справу за його відсутністю.

Представник відповідача та відповідач про час та місце розгляду справи повідомлялися судом належним чином, у судове засідання не з`явилися, заяви про відкладення розгляду справи не подавали.

Представник відповідача Любашівської селищної ради Подільського району Одеської області про час та місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином, у судове засідання не з`явився, в матеріалах справи наявна заява відповідно до якої представник просить суд розглянути справу за його відсутності та відмовити в задоволенні позовних вимог.

Згідно ст. 223 ч. 1 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши обставини справи на які сторна посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами які були досліджені в судовому засіданні, суд дійшов висновку, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_4 є дочкою ОСОБА_3 , що підтверджується копією повторно виданого свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 . У зв`язку з реєстрацією шлюбу, позивачка змінила прізвище з « ОСОБА_5 » на « ОСОБА_6 ».

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 видане Любашівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області 02 червня 2018 року.

Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина на належне йому майно, у вигляді двох земельних ділянок розміром 5,17 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Боківської сільської ради Любашівського району Одеської області та площею 3,99 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Боківської сільської ради Любашівського району Одеської області.

З метою оформлення спадкових прав позивачка звернулася до державної нотаріальної контори, однак в оформленні спадщини відмовлено, оскільки пропущено встановлений шестимісячний строк для її прийняття та надано рекомендацію звернутися до суду з питань встановлення додаткового строку для прийняття спадщини, що підтверджується відповідним листом №1202/02-14 .

Право на спадщину виникає в день відкриття спадщини. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України).

Згідно з частиною третьою статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини. За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: у спадкоємця були перешкоди для подання такої зави; ці обставини визнані судом поважними.

З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

Відповідно п. 24 Постанови № 7 від 30 травня 2008 р. "Про судову практику у справах про спадкування" Пленум Верховного Суду України дав роз`яснення, що вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Верховний Суд у Постанові від 26.06.2019 року у справі № 565/1145/17 зауважив, що поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: тривала хвороба спадкоємців; велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.

При вирішенні цивільно-правового спору суд враховує, що одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори. Суд вважає за необхідне зазначити, що ця позиція ґрунтується, в тому числі, на рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 року № 15-рп/2004у справі № 1-33/2004.

Стаття 17 Закону України "Про виконання рішення застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справи Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Аналізуючи зібрані по справі докази, суд вважає, що шестимісячний строк для прийняття спадщини ОСОБА_1 пропущено з поважних причин, а саме внаслідок погіршення її стану здоров`я, в результаті чого була змушена тривалий час лікуватись, а саме в період, на протязі якого необхідно було надати заяву про прийняття спадщини, що підтверджується наявними медичними документами.

Як вбачається з матеріалів справи, 15 травня 2018 року ОСОБА_3 склав заповіт, яким на випадок своєї смерті зробив заповітне розпорядження, відповідно до якого земельну ділянку 3,9864 га на території Боківської сільської ради Любашівського району Одеської області кадастровий номер 512380900:01:001:0738 та все інше майно заповідає у власність ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , даний заповіт посвідчено ОСОБА_7 секретарем Боківської сільської ради Любашівського району Одеської області

В обґрунтування позовних вимог про визнання заповіту недійсним позивач зазначає, що її батько ОСОБА_3 його не підписував, батько тривалий час лікувався та з 21.05.2018 року по 24.05.2018 року знаходився на стаціонарному лікуванні в терапевтичному відділенні Любашівської ЦРЛ з діагнозом: алкогольна енцефалопатія, цироз печінки, асцит, йому ампутували ліву стопу, після операції він став погано бачити, тому вважає, що він не усвідомлював значення своїх дій, стан здоров`я був стабільно важким це все вплинуло на психічне здоров`я її батька.

До матеріалів справи долучено копію виписки з амбулаторної карти ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та копію амбулаторної карти, відповідно до яких вищезазначені діагнози знайшли своє підтвердження.

Згідно з вимогами ст. 16 ЦК України, звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту. Обравши способом захисту визнання заповіту недійсним, позивач у силу ст. 10 ЦПК України зобов`язаний довести правову та фактичну підставу недійсності правочину.

Статтею 1257 ЦК України визначено підстави для визнання заповіту недійсним. При цьому визначено, що заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Відповідно до ст. 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Згідно ст. 1234 ЦК України право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається.

Відповідно до ст. 1247 ЦК України заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу. Заповіти, посвідчені особами, зазначеними у частині третій цієї статті, підлягають державній реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Як роз`яснено в п. 7 постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Відповідно до статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Якщо фізична особа у зв`язку з хворобою або фізичною вадою не може підписатися власноручно, за її дорученням текст правочину у її присутності підписує інша особа.

Підпис іншої особи на тексті правочину, що посвідчується нотаріально, засвідчується нотаріусом або посадовою особою, яка має право на вчинення такої нотаріальної дії, із зазначенням причин, з яких текст правочину не може бути підписаний особою, яка його вчиняє.

Підпис іншої особи на тексті правочину, щодо якого не вимагається нотаріального посвідчення, може бути засвідчений відповідною посадовою особою за місцем роботи, навчання, проживання або лікування особи, яка його вчиняє.

Загальні підстави недійсності правочину визначені статтею 215 ЦК України.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Таким чином, слід дійти до висновку, що заповіт як односторонній правочин підпорядковується загальним правилам ЦК України щодо недійсності правочинів. При цьому, недійсним заповіт може бути визнаний у випадках в яких волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі, коли заповіт складений особою, яка не мала на це права (особа не має необхідного обсягу цивільної дієздатності для складання заповіту), коли заповіт складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення (відсутність нотаріального посвідчення або посвідчення особами, яке прирівнюється до нотаріального, складання заповіту представником, відсутність у тексті заповіту дати, місця його складання тощо).

Відповідно до ст. ст. 1233, 1234 ЦК України, п. 1.1 розділ III Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 11.11.2011 № 3306/5 , заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Посадові особи органів місцевого самоврядування, які вчиняють нотаріальні дії, посвідчують заповіти.

Пунктом 2.1 розділу II Порядку встановлено, що нотаріальні дії вчиняються в приміщенні органу місцевого самоврядування. В окремих випадках, коли громадянин не може з`явитися в зазначене приміщення, нотаріальні дії можуть бути вчинені поза вказаним приміщенням.

Якщо нотаріальна дія вчиняється поза приміщенням органу місцевого самоврядування, то в посвідчувальному написі на документі і в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій записується місце вчинення нотаріальної дії із зазначенням адреси, а також причини, з якої нотаріальна дія вчиняється поза приміщенням органу місцевого самоврядування

Відповідно до ст. 43 ЗУ «Про нотаріат», посадові особи встановлюють особу, що звернулася за посвідченням заповіту та перевіряють її цивільну дієздатність.

Пунктом 2.3 розділу II Порядку передбачено, що у разі, якщо за фізичну особу, яка внаслідок фізичної вади, хвороби не може власноручно підписати заповіт чи заяву, підписується інша фізична особа, посадова особа органу місцевого самоврядування встановлює особу громадянина, що бере участь у нотаріальній дії, і особу громадянина, який підписався за нього. Копія документа, за яким встановлюється особа, долучається до примірника документа, який залишається у справах органу місцевого самоврядування.

Встановлення особи здійснюється за паспортом громадянина України або за іншими документами, які унеможливлюють виникнення будь-яких сумнівів щодо особи громадянина, який звернувся за вчиненням нотаріальної дії (паспорт громадянина України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичний чи службовий паспорт, посвідчення особи моряка, посвідчення члена екіпажу, посвідка на проживання особи, яка мешкає в Україні, національний паспорт іноземця або документ, що його замінює, посвідчення особи з інвалідністю чи учасника Другої світової війни, посвідчення, видане за місцем роботи фізичної особи).

Пунктом 1.4 розділу II Порядку визначено, що при посвідченні заповіту посадова особа органу місцевого самоврядування встановлює особу заповідача та визначає обсяг його цивільної дієздатності.

Частинами 1, 2 статті 44 Закону визначено, що під час посвідчення правочинів визначається обсяг цивільної дієздатності фізичних осіб, які беруть у них участь.

Визначення обсягу цивільної дієздатності фізичної особи здійснюється за паспортом громадянина України або іншими документами, передбаченими статтею 43 цього Закону, які унеможливлюють виникнення будь-яких сумнівів щодо обсягу цивільної дієздатності фізичної особи, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії. У разі потреби посадовій особі надається довідка про те, що особа не страждає на психічний розлад, який може вплинути на її здатність усвідомлювати свої дії та (або) керувати ними.

Відповідно до ст. 1251 ЦК України, якщо у населеному пункті немає нотаріуса, заповіт, крім секретного, може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування.

Пунктом 1.4 розділу III Порядку передбачено, що посадова особа органу місцевого самоврядування посвідчує заповіти дієздатних громадян, складені відповідно до вимог статей 1247, 1251 Цивільного кодексу України і особисто подані ними посадовій особі органу місцевого самоврядування.

Посвідчення заповітів через представників, а також заповіту від імені кількох осіб (крім подружжя) не допускається.

При посвідченні заповіту від заповідача не вимагається подання доказів, які підтверджують його право на майно, що заповідається, крім випадків посвідчення заповіту подружжя. У разі посвідчення такого заповіту посадова особа органу місцевого самоврядування зобов`язана перевірити належність заповідачам майна на праві спільної сумісної власності. Копія документа долучається до примірника заповіту (пункт 1.5 розділ III Порядку).

Згідно з ч. 2 ст. 1247 ЦК України заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо фізична особа внаслідок фізичної вади або хвороби не може власноручно підписати документ, то за її дорученням у її присутності та в присутності нотаріуса цей документ може підписати інша фізична особа у її присутності Про причини, з яких фізична особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, не могла підписати документ, зазначається у посвідчувальному написі.

Якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися в присутності не менш як двох свідків. Свідками можуть бути лише особи з повною цивільною дієздатністю. Свідками не можуть бути посадова особа органу місцевого самоврядування, яка посвідчує заповіт, спадкоємці за заповітом, члени сім`ї та близькі родичі спадкоємців за заповітом, особи, які не можуть прочитати або підписати заповіт. Текст заповіту має містити відомості про особи свідків, а саме: прізвище, ім`я, по батькові кожного з них, дату народження, місце проживання, реквізити паспорта чи іншого документа, на підставі якого було встановлено особу свідка. Свідки, при яких посвідчено заповіт, зачитують його вголос та ставлять свої підписи на ньому (пункт 1.5 розділ III Порядку).

Абзацом 1 пункту 8 зазначеного порядку, абзацом 2 пункту 2.3 розділу ІІ Положення про Спадковий реєстр передбачено, що посадові особи органів місцевого самоврядування вносять до Спадкового реєстру відомості про посвідчені заповіти шляхом подання державному підприємству, яке належить до сфери управління Мін`юсту, або його філіям заяв за формою, наведеною в додатках 1-3, 9 до Положення про Спадковий реєстр.

Відповідно до висновку експерта № 939/24-21 від 14.05.2024 року, підпис від імені ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 , у заповіті від 15 травня 2018 року, який посвідчено секретарем Боківської сільської ради Любашівського району Одеської області Тимофійчук В.Ф., зареєстрований в реєстрі № 07, виконаний не тією особою, від імені якої він зазначений, а іншою особою .

Висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень та зроблені за їх результатами висновки, обґрунтовані відповіді на запитання, поставлені особою, яка залучила експерта чи судом, що доручив проведення експертизи; висновок повинен ґрунтуватися на відомостях, які експерт сприймав безпосередньо або вони стали йому відомі під час дослідження матеріалів, що були надані для проведення дослідження, у висновку має також бути зазначено опис отриманих експертом матеріалів та які матеріали були використані експертом.

Таким чином, вказаний вище висновок експерта є допустимим доказом та береться судом до уваги, оскільки у ньому наявні посилання на конкретні докази, на підставі яких зроблено висновки, наявний перелік матеріалу, що досліджувався, описано результати порівняльного дослідження підписів, долучено ілюстровані таблиці.

Таким чином, беручи до уваги вищевказаний висновок експерта, з урахуванням встановлених у справах обставин та досліджених доказів у їх сукупності суд приходить до переконання про те, що оскільки підпис в оспорюваному позивачем заповіті здійснено не заповідачем, а іншою особою, будь-які застереження в заповіті відсутні, волевиявлення ОСОБА_3 на час складання зазначеного заповіту не було вільним, а тому наявні підстави для визнання заповіту недійсним.

Керуючись ст. ст. 1233, 1234 ЦК України, п. 1.1 розділ III Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 11.11.2011 № 3306/5, ст.ст. 263-268, 273, 352, 354-355 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , додатковий строк для прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , встановивши його терміном три місяці з дня набрання законної сили рішенням у даній справі.

Визнати недійсним заповіт, від 15 травня 2018 року складений від імені ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який проживав та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , на ім`я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що проживає за адресою: с. Петрівка Любашівського району Одеської області, посвідчений секретарем Боківської сільської ради Любашівського району Одеської області Тимофійчук В.Ф., зареєстрований в реєстрі за №07.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , реєстрація місця проживання: АДРЕСА_2, Любашівської селищної ради Подільського району Одеської області ЄДРПОУ 04380040, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстрована за адресою: с. Новоселівка, Велико-Михайлівського району Одеської області, витрати за судово-почеркознавчу експертизу в сумі 11359 гривень 20 коп.

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення суду складено та підписано 12 листопада 2024 року.

Суддя М. Тарасенко