Ухвала

від 07.11.2024 по справі 646/3161/23

ЧЕРВОНОЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 646/3161/23

№ провадження 1-кп/646/195/2024

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2024 року м. Харків

Червонозаводський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,

прокурора - ОСОБА_3 ,

обвинуваченого - ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за провадженні №12023221140000216 від 14.02.2023 року, за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, українця, громадянина України, розлученого, із середньою освітою, маючого на утриманні доньку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого та фактично мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,

в с т а н о в и в :

На розгляді суду перебуває вказане кримінальне провадження, у якому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинувачується у вчиненні таємного викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненого в умовах воєнного стану, тобто у кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 4 ст. 185 КК України.

Прокурор в судовому засіданні звернувся до суду з клопотанням про закриття кримінального провадження на підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України, а саме у зв`язку із декриміналізацією вчиненого діяння, оскільки Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» №3886-ІХ від 18.07.2024 року змінено вартість викраденого майна, яка необхідна для визначення правопорушення як кримінально караного, а розмір викраденого майна, який ставиться обвинуваченому в провину є меншим від 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що у 2024 році становить 3028 грн., а отже не утворює складу злочину, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України, тому просить провадження закрити.

Обвинувачений клопотання прокурора підтримав.

Заслухавши думку учасників судового провадження, суд дійшов наступного.

Відповідно до ст.58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

За загальним правилом, закріпленим у частині другій статті 4 КК України, злочинність, караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, який діяв на час його вчинення.

Припинення законної сили кримінально-правової норми тягне неможливість її застосування до діянь, що передбачені чи передбачалися у КК раніше як злочини і скоєні після втрати цією нормою чинності. Водночас у випадках, коли новий закон про кримінальну відповідальність покращує юридичне становище особи, він поширюється і на діяння, вчинені до набрання ним чинності, тобто застосовується принцип ретроактивності.

За змістом ч. 1 ст. 5 КК України, закон про кримінальну відповідальність, що скасовує злочинність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.

Європейський суд з прав людини вважає, що ст. 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод «Ніякого покарання без закону» є важливою складовою принципу верховенства права. Він також підтвердив, що зазначена стаття Конвенції допускає принцип ретроспективності більш м`якого кримінального закону. На цьому принципі ґрунтується правило, згідно з яким за наявності відмінностей між чинним на час вчинення злочину кримінальним законом та законом, який набрав чинності перед винесенням остаточного судового рішення, суди мають застосовувати той із них, положення якого є більш сприятливими для обвинуваченого (рішення у справі Скоппола проти Італії).

Так, Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18 липня 2024 року № 3886-IX, який набрав чинності 09.08.2024 року, встановлено, що дії щодо викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати у розмірі до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (тобто, до 3028 грн.) - є дрібною крадіжкою, за яку настає відповідальність за ст.51 Кодексу України про адміністративне правопорушення.

Об`єднана палата Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, розглянувши справу № 278/1566/21, зробила наступний висновок у Постанові від 07 жовтня 2024 року щодо декриміналізації викрадення чужого майна шляхом крадіжки «Закон України від 18 липня 2024 року № 3886-IX «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів», яким унесені зміни до ст. 51 КУпАП, є законом про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність у значенні ст. 5 КК України для тих діянь, які до набрання цим Законом чинності вважалися кримінальним правопорушенням, однак після набрання ним чинності підпадають під ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 51 КУпАП.

Зміни, внесені Законом № 3886 IX, мають зворотну дію в часі.

У ході з`ясування, чи перевищує вартість викраденого розмір, визначений ст. 51 КУпАП, має братися до уваги розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, установлений на час вчинення правопорушення, з урахуванням положень п. 5 підрозділу 1 розділу ХХ та підпункту 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 розділу IV Податкового кодексу України.

Питання, що виникають у кримінальних провадженнях у зв`язку з набуттям чинності Законом № 3886 IX, вирішуються судами за правилами, передбаченими для випадків, коли втратив чинність закон, яким установлювалася кримінальна протиправність діяння.»

Отже, з 09.08.2024 року змінився розмір крадіжки, який визначає кримінальну відповідальність за такі дії.

Внесені зміни про кримінальну відповідальність призвели до часткової декриміналізації діяння, і дія Закону має зворотну дію у часі, тому що скасовує кримінальну відповідальність у разі заподіяння злочином меншої шкоди, ніж встановлено нормою закону.

До набрання чинності вказаним Законом, кримінально караною вважалася крадіжка, виходячи з розміру понад 0,2 неоподатковуваного мінімуму, який за нормами адміністративного та кримінального законодавства для кваліфікації злочинів чи правопорушень, встановлювався з суми неоподатковуваного мінімуму на рівні податкової соціальної пільги.

Податкова соціальна пільга визначена підпунктами 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV ПКУ для відповідного року.

Так, підпунктом 169.1.1 статті 169 визначено, що податкова соціальна пільга дорівнює 50% розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року.

Отже, на час вчинення ОСОБА_4 інкримінованого діяння, мінімальна сума вартості викраденого майна, як ознаки злочину, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України, повинна становити не менше 3028,00грн. З досліджених матеріалів даного судового провадження встановлено, що вартість таємно викраденого ОСОБА_4 майна становила 921,93 грн., отже менше 3028,00 грн.

Передбачені ч.1 ст.5 КК України підстави для закриття кримінальної справи не пов`язані із встановленням фактичних обставин справи, що свідчать про відсутність в діянні особи складу злочину, а пов`язані зі змінами законодавства про кримінальну відповідальність (постанова ВС від 09.09.2019 року в справі № 591/6379/16-ц).

Крім того, згідно п.4 -1 ч.1 ст. 284 КПК України, кримінальне провадження закривається у разі, якщо втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.

Згідно з ч.3 ст.479-2 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння, суд зупиняє судовий розгляд і запитує згоду обвинуваченого на закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 4-1 частини першої статті 284 цього Кодексу.

Суд закриває кримінальне провадження на цій підставі, якщо обвинувачений проти цього не заперечує.

З огляду на викладене, беручи до уваги, що з 09.08.2024 року втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність, які ставляться у провину ОСОБА_4 , а останній не заперечує проти закриття кримінального провадження щодо нього у зв`язку з втратою чинності законом, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння, суд дійшов висновку про необхідність закриття кримінального провадження за ч. 4 ст. 185 КК України на підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України.

Водночас, враховуючи пропозицію прокурора, суд вважає за необхідне після закриття кримінального провадження на підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України, копію даної ухвали направити до відділення поліції № 1 ХРУП №1 ГУНП в Харківській області для вирішення питання про притягнення ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності.

Наслідком прийняття судом рішення про закриття кримінального провадження, є вирішення питань, за наявності, про цивільний позов, про судові витрати, про речові докази.

В силу закриття провадження у справі на підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України, процесуальні витрати на останнього, згідно виимог ст. 124 КПК України, покладені бути не можуть. Та, процесуальні витрати у кримінальному провадженні пов`язані із залученням експертів, що маються у справі, слід віднести на рахунок держави.

Питання про речові докази підлягає вирішенню у порядку ст. 100 КПК України.

Цивільний позов в даній справі не заявлений.

На підставі викладеного, керуючись ст. 5 КК України, ст. ст. 284, 314, 479-2 КПК України,

П О С Т А Н О В И В:

Кримінальне провадження №12023221140000216 від 14.02.2023 року, за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, закрити на підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України.

Копію даної ухвали направити до відділення поліції № 1 ХРУП №1 ГУНП в Харківській області для вирішення питання про притягнення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ст. 51 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Судові витрати на залучення експерта у зв`язку з проведенням судових товарознавчих експертиз :

№ СЕ-19/121-23/4530-ТВ від 20.03.2023 - 755 грн. 12 коп.;

№ СЕ-19/121-23/3614-ТВ від 24.03.2023 - 377 грн. 56 коп.;

№ СЕ-19/121-23/3 623-ТВ від 15.03.2023 - 566 грн. 34 коп., віднести на рахунок Держави.

Скасувати арешт на майно, накладений ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 10.04.2023 року, а саме на автомобільний USB адаптер ZARYAD, туалетну жіночу воду B.U.Pashion 50 мл, ліхтар LED EMOS Р4706 100Lm, та відповідно п. 5 ч. 9 ст. 100 КПК України повернути власнику (законному володільцю) ТОВ «НОВА ЛІНІЯ 1».

Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення.

Суддя - ОСОБА_1