Рішення

від 30.10.2024 по справі 463/11429/23

ЛИЧАКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 463/11429/23

Провадження № 2/463/619/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2024 року Личаківський районний суд м. Львова

в складі: головуючого судді Нора Н.В.

при секретарі Заверуха О.Б.

за участю представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду в м. Львові цивільнусправу запозовом ОСОБА_3 до Товаристваз обмеженоювідповідальністю «Будівельно-ІнвестиційнаКомпанія «РубіконГруп»» простягнення пені

в с т а н о в и в:

позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення з ТзОВ «Будівельно-Інвестиційна Компанія «Рубікон-Груп» на його користь пеню у розмірі 6322792,80 гривень.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 09.11.2021 року він уклав з відповідачем попередній договір на купівлю квартири АДРЕСА_1 . Відповідно до умов договору, оплатила повну вартість квартири у розмірі 577424,00 гривень, а відповідач зобов`язався здати будинок в експлуатацію у І кварталі 2022 року. Проте, відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання, будівництво будинку не завершене і такий в експлуатацію не зданий. Тим самим, порушуються її права, як споживача, за що відповідач зобов`язаний йому сплатити пеню у розмірі 3% від вартості робіт за кожен день прострочення. За період з 13.11.2022 року по 13.11.2023 року розмір пені становить 6322792,80 гривень. Дану суму просить стягнути з відповідача в примусовому порядку.

Правом на подання відзиву відповідач не скористався. Водночас, подав клопотання про зменшення розміру пені.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, просив позов задовольнити. При цьому, з огляду на характер допущеного відповідачем порушення щодо визначення розміру пені покладається на розсуд суду, при цьому, зазначив, що розмір пені визначався на підставі ч.5 ст.10 Закону України «Про захист прав споживачів».

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив, вважаючи обрахований позивачем розмір пені занадто завищеним. Просить у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, оцінивши в сукупності зібрані докази та ухвалюючи рішення у відповідності до вимог статті 264 ЦПК України, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення частково, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 09.11.2021 року між позивачем та відповідачем укладено попередній договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , за умовами якого сторони зобов`язались в майбутньому укласти основний договір купівлі-продажу квартири у дев`ятиповерховому будинку по АДРЕСА_2 . Будинок, в якому знаходитиметься квартира, має бути введений в експлуатацію у І кварталі 2022 року. Вартість квартири становить 577424,00 гривень.

Згідно довідки відповідача від 09.11.2021 року, на виконання умов попереднього договору позивач сплатив визнану вартість квартири в сумі 577424,00 гривень на рахунок відповідача.

Станом на даний час будинок в експлуатацію не зданий, чого сторонами у справі не оспорюється і що відповідно до частини першої статті 82 ЦПК України не підлягає доказуванню.

Згідно розрахунків позивача, за період з 13.11.2022 року по 13.11.2023 року розмір пені, яка обрахована відповідно до частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», становить 6322792,80 гривень.

З метою стягнення зазначених коштів в примусовому порядку позивач звернулася до суду з цим позовом.

Так, частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорення.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина перша статті 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до частин першої - третьої статті 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов`язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Законом може бути встановлено обмеження щодо строку (терміну), в який має бути укладений основний договір на підставі попереднього договору.

Істотні умови основного договору, що не встановлені попереднім договором, погоджуються у порядку, встановленому сторонами у попередньому договорі, якщо такий порядок не встановлений актами цивільного законодавства.

Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі.

Сторона, яка необґрунтовано ухиляється від укладення договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства.

Зобов`язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.

Попередній договір є одним з різновидів цивільних договорів, а тому йому властиві всі родові ознаки договорів. Так, попередній договір вважається укладеним з моменту, коли сторони досягли угоди з усіх істотних умов договору. При цьому, для попереднього договору, наряду з іншими його умовами повинні бути визначені ті, які є суттєвими для основного договору.

Тобто у попередньому договорі, крім основного зобов`язання, може бути передбачена відповідальність сторін з того, чи іншого питання, зокрема за неналежне виконання зобов`язання у виді штрафних санкцій.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (частина перша статті 549 ЦК України).

Відповідно до преамбули Закону України «Про захист прав споживачів» він регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Під час розгляду цивільної справи № 320/5115/17 (постанова від 09.11.2021 року) Велика Палата Верховного Суду вказала, що у Законі України «Про захист прав споживачів» не визначено вичерпного переліку відносин, на які він поширюється, але з урахуванням характеру правовідносин, які ним регулюються, та керуючись загальними принципами цивільного судочинства і наявності в цивільних правовідносинах «слабкої сторони», якою є фізична особа - споживач, можна зробити висновок, що цим Законом регулюються відносини, які виникають з договорів купівлі-продажу, майнового найму (оренди), надання комунальних послуг, прокату, перевезення, зберігання, доручення, комісії, фінансово-кредитних послуг тощо. І особливістю таких правовідносин є участь у них спеціального суб`єкта - споживача.

У статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника (пункт 22 цієї статті); продукція - це будь-який виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб (пункт 19); послуга - діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб (пункт 17); виконавець - це суб`єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги (пункт 3).

Отже, Законом України «Про захист прав споживачів» врегульовані договірні відносини за участі споживача.

Відповідно до частини п`ятої статті 10 Закону № 1023-ХІІ у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством.

У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення.

Отже пеня, передбачена частиною п`ятою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», застосовується в разі порушення виконання договірного зобов`язання на користь споживача.

Таким чином, оскільки позивач виконав умови договору і повністю вніс обумовлену в договорі суму, а відповідач допустив істотне порушення умов договору, не завершив будівництво багатоквартирного будинку і не забезпечив отримання позивачем завершеної будівництвом квартири, при тому, що планове завершення будівництва та здача будинку в експлуатацію мало відбутись у першому кварталі 2022 року, вимога позивача про стягнення пені згідно чистини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» в межах річного строку позовної давності є обґрунтованою.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд під час розгляду справи № 607/1569/19 (постанова від 20.05.2021 року), предметом якої також було стягнення з відповідача пені відповідно чистини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», який всупереч умовам договору не завершив будівництво багатоквартирного будинку і не забезпечив отримання позивачем завершеної будівництвом квартири.

Наданий позивачем розрахунок пені є вірним, проте з огляду на особливість цієї справи, суд вважає, що існують підстави для її зменшення.

Зокрема, неустойка за своєю правовою природою володіє акцесорним характером і, будучи цивільно-правовою санкцією, у всіх випадках є елементом самого забезпеченого зобов`язання.

Згідно частини третьої статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Тлумачення частини третьої статті 551 ЦК України свідчить, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду за наявності однієї з умов: (а) якщо він значно перевищує розмір збитків; (б) за наявності інших обставин, які мають істотне значення (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21.05.2018 року у справі № 639/6204/16-ц).

У справі яка розглядається розмір неустойки, яка обрахована лише за один рік більш як в десять разів перевищує вартість квартири, що очевидно, спотворює її дійсне правове значення.

З огляду на зазначене, виходячи з принципів розумності, справедливості та співмірності невиконаного відповідачем зобов`язання до наслідків, які спричинені допущеним порушенням, беручи до уваги тривалість невиконання відповідачем свого зобов`язання, суд приходить до висновку, що розмір неустойки (пені) підлягає зменшенню до суми 200000,00 гривень, яка буде справедливим наслідком порушення відповідачем своїх зобов`язань.

Частиною першою статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач згідно частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» звільнена від сплати судового збору. Тому, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, з відповідача в дохід держави слід стягнути судовий збір у розмірі 424,50 гривень, що відповідає вимогам частини шостої статті 141 ЦПК України.

Крім того, відповідно до частини третьої статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать в тому числі витрати на професійну правничу допомогу.

Правила розподілу судових витрат закріплені у ст.141 ЦПК України.

Так, за змістом частини третьої цієї статті при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

За змістом частин другої, третьої статті 137 ЦПК України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частин четвертої-шостої цієї статті, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У справі яка розглядається правнича допомога надавалась позивачу на підставі договору про надання правової допомоги № 07/07/23-1 від 07.07.2023.

Згідно з пунктом 4.1 договору, замовник оплачує виконавцю вартість послуг з надання правової допомоги за цим договором в наступному порядку: 500,0 гривень за підготовку та подання претензії, 5500,0 гривень за подання та ведення судової справи, 1000,0 гривень за одне судове засідання у справі.

Розрахунок витрат позивача на професійну правничу допомогу становить 6000,00 гривень, про що зазначено представником позивача у судовому засіданні. До матеріалів справи долучено акт здачі приймання виконаних послуг по договору від 13.10.2023 року, згідно якого позивач отримав консультації та роз`яснення, а в її інтересах підготовлено і подано претензію до ТзОВ «БІК «Рубікон Груп», а також подано позовну заяву. Винагорода за надані послуги становить 6000,00 гривень. Відповідно до квитанції від 05.10.2023 року, позивач сплатив на користь адвокатського об`єднання 5500,00 гривень витрат за правову допомогу.

Загалом, розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу становить 6000,0 гривень. Заперечень проти такого розміру представник відповідача не надав.

У своїх висновках Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Також, Верховний Суд під час розгляду справи № 761/34282/18 (постанова від 16.06.2021 року) вказав, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою або тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 та частина восьма статті 141 ЦПК України).

Застосовуючи таку практику у межах цієї справи, суд вважає, що критерій реальності адвокатських послуг та критерій розумності їхнього розміру дотримані в повній мірі і тому, такі витрати також є обґрунтованими та підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст.10, 12, 81, 141, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

позов ОСОБА_3 доТовариства зобмеженою відповідальністю«Будівельно-ІнвестиційнаКомпанія «РубіконГруп»» простягнення пені- задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-Інвестиційна Компанія «Рубікон Груп» (місцезнаходження: 79019, м.Львів, вул.Липинського 36, ЄДРПОУ 40116861) на користь ОСОБА_3 (місце проживання: Львівська область, Камянка-Бузький район, с.Незнанів, РНОКПП НОМЕР_1 ) пеню за неналежне виконання умов попереднього договору купівлі-продажу квартири від 09.11.2021 року за період з 13.11.2022 року по 13.11.2023 року в сумі 200000,00 гривень.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-Інвестиційна Компанія «Рубікон Груп» » (місцезнаходження: 79019, м.Львів, вул.Липинського 36, ЄДРПОУ 40116861) в дохід держави судовий збір в сумі 424,50 гривень.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-Інвестиційна Компанія «Рубікон Груп» (місцезнаходження: 79019, м.Львів, вул.Липинського 36, ЄДРПОУ 40116861) на користь ОСОБА_3 (місце проживання: Львівська область, Камянка-Бузький район, с.Незнанів, РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6000,00 гривень.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів з часу складання повного судового рішення до Львівського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складене 11.11.2024 року.

Суддя Н.В. Нор