Рішення

від 22.10.2024 по справі 607/14075/24

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22.10.2024 Справа №607/14075/24 Провадження №2/607/2995/2024

місто Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Герчаківської О. Я.,

з участю секретаря судового засідання Баб`як Н. О.,

розглянувши увідкритому підготовчому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Великобірківської селищної ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Тернопільська районна державна нотаріальна контора про визнання права власності на спадкове майно,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду із позовом до Великобірківської селищної ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Тернопільська районна державна нотаріальна контора про визнання права власності на спадкове майно.

В обґрунтуванняпозовних вимогзазначили,що згідно довідки Смиковецького старостинського округу Великобірківської селищної ради Тернопільського району Тернопільської області від 10 травня 2024 року за № 175, будинковолодіння, яке знаходиться в АДРЕСА_1 , належало колгоспному двору. Станом на 15 квітня 1991 року він складався із членів колгоспного двору, головою якого була ОСОБА_3 , 1945 року народження, та інші члени колгоспного двору: ОСОБА_4 , 1934 року народження, ОСОБА_5 , 1969 року народження, ОСОБА_6 1966 року народження.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_6 (батько ОСОБА_1 та чоловік ОСОБА_2 ), згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 28 липня 1994 року, про що зроблено актовий запис № 12 в Книзі реєстрації актів про смерть Цебрівською сільською радою.

ОСОБА_3 булоскладено заповіт,посвідчений Смиковецькоюсільською радоюТернопільського району Тернопільської області 12 серпня 2003 року за № 44, згідно якого вона заповіла житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1 - ОСОБА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_3 (бабуся ОСОБА_1 та матір ОСОБА_2 ), згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 12 квітня 2012 року, про що зроблено актовий запис № 05 в Книзі реєстрації смертей Смиковецькою сільською радою Тернопільського району Тернопільської області.

Відповідно до довідки Смиковецького старостинського округу Великобірківської селищної ради Тернопільського району Тернопільської області від 10 травня 2024 року за № 176 на день смерті ОСОБА_3 в житловому будинку по АДРЕСА_1 зареєстровані і проживали ОСОБА_4 , 1934 року народження чоловік померлої та ОСОБА_1 , 1992 року народження онучка померлої.

06 липня 2012 року ОСОБА_4 звернувся до нотаріуса із заявою про відмову від прийняття спадщини за законом та про те, що він не претендує на одержання обов`язкової частки у спадщині після смерті дружини.

Іншим спадкоємцем, який прийняв спадщину за фактом спільної реєстрації разом з померлою на день смерті є внучка померлої - ОСОБА_1 , що підтверджується довідкою виданою Смиковецькою сільською радою Тернопільського району Тернопільської області від 06 липня 2015 року за № 270.

ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_4 (дідусь ОСОБА_1 та батько ОСОБА_2 ), згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 від 28 грудня 2021 року, про що зроблено актовий запис № 92 виконавчим комітетом Великобірківської селищної ради Тернопільського району Тернопільської області.

Відповідно до постанови про відмову у вчиненні нотаріальних дій Тернопільської районної державної нотаріальної контори від 17 квітня 2024 року за № 821/02-31 у нотаріальній конторі заведена спадкова справа за № 365/2012 після смерті ОСОБА_3 за заявою дочки померлої ОСОБА_2 про прийняття спадщини за законом від 06 липня 2012 року за № 887.

Відповідно до постанови про відмову у вчиненні нотаріальних дій Тернопільської районної державної нотаріальної контори від 17 квітня 2024 року за № 820/02-31 у нотаріальній конторі заведена спадкова справа після смерті ОСОБА_4 , за заявою внучки померлого - ОСОБА_1 про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом. ОСОБА_1 відмовлено у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, на частку житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами АДРЕСА_1 , після смерті дідуся - ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Згідно постанови про відмову у вчиненні нотаріальних дій Тернопільської районної державної нотаріальної контори від 17 квітня 2024 року за № 819/02-31 у нотаріальній конторі заведена спадкова справа за № 99/2024, після смерті ОСОБА_6 , за заявою від 03 квітня 2024 року за № 322 дружини померлого ОСОБА_2 , про те, що вона в управління спадковим майном не вступала та спадкувати після померлого не бажає. Іншим спадкоємцем, який прийняв спадщину за фактом спільної реєстрації разом з померлим на день смерті, є дочка померлого ОСОБА_1 , що підтверджується довідкою, виданою Великобірківською селищною радою Тернопільського району Тернопільської області від 15 листопада 2023 року за № 419. ОСОБА_1 відмовлено у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, на частку житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами АДРЕСА_1 , після смерті батька - ОСОБА_6 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

ОСОБА_1 вправо володінняспадковим майномза заповітомі зазаконом,а самежитловим будинкомз надвірнимибудівлями по АДРЕСА_1 , вступила, оскільки на час смерті членів колгоспного двору - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 проживала разом з ними, протягом строку для прийняття спадщини не заявила про відмову від неї. Однак отримати свідоцтво про право на спадщину за заповітом та за законом ОСОБА_1 не може, оскільки відсутні правовстановлюючі документи на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який знаходиться по АДРЕСА_1 , які свідчать про належність цього майна спадкодавцям.

Станом на 15 квітня 1991 року ОСОБА_2 , як члену колгоспного двору належить 1/4 частини зазначеного вище будинковолодіння, проте через відсутність правовстановлюючих документів в інший спосіб оформити прав власності на належну їй частку позивачка не може, окрім як шляхом звернення до суду із позовом про визнання права власності на частку будинковолодіння.

З огляду на вказане, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просили суд визнати:

-за ОСОБА_1 право власності на 3/4 частки житлового будинку з надвірними будівлями і спорудами по АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом і за заповітом.

-за ОСОБА_2 право власності на 1/4 частки житлового будинку з надвірними будівлями і спорудами по АДРЕСА_1 як за членом колгоспного двору.

Ухвалою судді від 01 липня 2024 року відкрито провадження у цивільній справі № 607/14075/24; постановлено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження.

Протокольною ухвалою суду, постановленою у судовому засіданні 27 серпня 2024 року, витребувано від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Тернопільської районної державної нотаріальної контори належним чином засвідчені копії матеріалів спадкових справ: № 365/2012, заведеної після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 ; № 347/2023, заведеної після померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 ; № 99/2024, заведеної після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 .

10 вересня 2024 року судом зареєстровано лист Тернопільської районної державної нотаріальної контори, на виконання ухвали суду від 27 серпня 2024 року надано копію матеріалів спадкових справ № 365/2012, заведеної після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 ; № 347/2023, заведеної після померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 ; № 99/2024, заведеної після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 .

Позивачки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилися, проте подали заяви, у яких просили суд проводити розгляд справи без участі сторони позивачів, позовні вимоги підтримують та просила задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача Великобірківської селищної ради у судове засідання не з`явився, надіслав на електронну пошту суду заяву, в якій просив суд проводити розгляд справи за його відсутності, не заперечував проти задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 206 ЦПК України Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) відповідач може визнати позов на будьякій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві, а також у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

За змістом ч. 3 ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Тернопільської районної державної нотаріальної контори, в судове засідання не з`явився, однак подав до суду заяву у якій просить справу розглядати без його присутності.

За вказаних обставин, з підстав передбачених ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, розглянувши матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступні обставини.

ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 28 років помер ОСОБА_6 , згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 28 липня 1994 року Цебрівською сільською радою.

ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 67 років померла ОСОБА_3 , згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого 12 квітня 2012 року Смиковецькою сільською радою Тернопільського району Тернопільської області України.

10 травня 2024 року т.в.о. старости Смиковецького старостинського округу Любовю Домша видано довідку № 176, згідно якої на день смерті ОСОБА_3 в житловому будинку по АДРЕСА_1 зареєстровані і проживали ОСОБА_4 , 1934 року народження, чоловік померлої, та ОСОБА_1 , 1992 року народження онучка померлої.

ІНФОРМАЦІЯ_3 у віці 87 років помер ОСОБА_4 , згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 , виданого 28 грудня 2021 року Виконавчим комітетом Великобірківської селищної ради Тернопільського району Тернопільської області.

10 травня 2024 року т.в.о. старости Смиковецького старостинського округу Любовю Домша видано довідку № 175, згідно якої станом на 15 квітня 1991 року будинковолодіння по АДРЕСА_1 , рахується колгоспним двором за померлою головою двору ОСОБА_3 ; членами двору були: чоловік ОСОБА_4 ; дочка ОСОБА_5 ; зять ОСОБА_6 .

Згідно інформаційної довідки виданої Тернопільським районним госпрозрахунковим бюро, технічної інвентаризації 16 листопада 2023 року за № 1080, станом на 01 січня 2013 року житловий будинок з господарськими будівлями по АДРЕСА_1 , зареєстрований за головою колгоспного двору ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право особистої власності на жилий будинок, виданого Тернопільською районною радою 12 жовтня 1988 року на підставі рішення виконкому № 180 від 24 серпня 1988 року та записано 12 жовтня 1988 року в реєстрову книгу № 1 за реєстровим № 126.

З копії свідоцтва про право особистої власності на жилий будинок по АДРЕСА_1 , слідує, що він дійсно належить колгоспному двору, що складається з п`яти членів, головою якого була ОСОБА_3 . Свідоцтво видане 12 жовтня 1988 року на підставі рішення виконкому № 180 від 24 серпня 1988 року та записано 12 жовтня 1988 року в реєстрову книгу № 1 за реєстровим № 126.

14 листопада 2023 року на замовлення ОСОБА_1 виготовлено технічний паспорт на житловий будинок АДРЕСА_1 .

Згідно Висновку про ринкову вартість від 14 травня 2024 року вартість житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами загальною площею, 92,0 кв.м, по АДРЕСА_1 , становить 182500,00 грн.

17 квітня 2024 року державний нотаріус Тернопільської районної державної нотаріальної контори Осадчук В. Ю., розглянула подані ОСОБА_1 , документи для видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, на частку житлового будинку із господарськими будівлями і спорудами АДРЕСА_1 , після смерті батька - ОСОБА_6 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У справахТернопільської районноїдержавної нотаріальноїконтори заведенаспадкова справаза №99/2024року,після смерті ОСОБА_6 ,за заявоюдружини померлого, ОСОБА_2 ,про те,що вонав управлінняспадковим майномне вступалата спадкуватипісля померлогоне бажає,від 03квітня 2024року за№ 322.Іншим спадкоємцем,який прийнявспадщину зафактом спільноїреєстрації разомз померлимна деньсмерті,є дочкапомерлого - ОСОБА_1 ,що підтверджуєтьсядовідкою,виданою Великобірківськоюселищною радоюТернопільського районуТернопільської областівід 15листопада 2023року за№ 419.

Згідно матеріалів спадкової справи вказаний житловий будинок належав колгоспному двору, який складався з 5-ти членів, головою якого була ОСОБА_3 (померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ), на підставі свідоцтва на право особистої власності на жилий будинок, виданого Тернопільською районною радою 12 жовтня 1988 року на підставі рішення виконкому № 180 від 24 серпня 1988 року та записано 12 жовтня 1988 року в реєстрову книгу № 1 за реєстровим номером № 126. Також даний факт підтверджується інформаційною довідкою, виданою Тернопільським районним госпрозрахунковим бюро технічної інвентаризації 16 листопада 2023 року за № 1080.

Згідно довідки, виданої 25 вересня 2023 року Великобірківською селищною радою Тернопільського району Тернопільської області за № 350, вказаний вище житловий будинок належав колгоспному двору, який складався з чотирьох членів, головою якого була ОСОБА_3 (померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ) та інші члени: ОСОБА_4 (помер ІНФОРМАЦІЯ_4 ), ОСОБА_7 та ОСОБА_6 (помер ІНФОРМАЦІЯ_5 ).

У зв`язку зсмертю власниканерухомого майна,первинна реєстраціявласності наяке небула проведенаі правовстановлюючийдокумент відсутній, відмовлено ОСОБА_1 у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, на частку житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами АДРЕСА_1 , після смерті батька ОСОБА_6 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

17 квітня 2024 року державний нотаріус Тернопільської районної державної нотаріальної контори Осадчук В. Ю., розглянула подані ОСОБА_1 , документи для видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, на частку житлового будинку із господарськими будівлями і спорудами АДРЕСА_1 , після смерті бабусі - ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 .

У справах Тернопільської районної державної нотаріальної контори заведена спадкова справа за № 365/2012 року, після смерті ОСОБА_3 , за заявою дочки померлої - ОСОБА_2 , про прийняття спадщини за законом від 06 липня 2012 року за № 887. 06 липня 2012 року за № 888 надійшла заява від чоловіка померлої ОСОБА_4 , про відмову від прийняття спадщин за законом та про те, що він не претендує на одержання обов`язкової частки у спадщині. Іншим спадкоємцем, який прийняв спадщину за фактом спільної реєстрації разом з померлою на день смерті, є внучка померлої - ОСОБА_1 , що підтверджується довідкою, виданою Смиковецькою сільською радою Тернопільського району Тернопільської області від 06 липня 2015 року за № 270.

Відповідно до матеріалів спадкової справи ОСОБА_3 були складено заповіт, посвідчений Смиковецькою сільською радою Тернопільського району Тернопільської області 12 серпня 2003 року за реєстровим № 44, згідно якого вона заповіла «житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1 » - ОСОБА_1 . Інших спадкоємців за вищевказаним заповітом немає.

Згідно матеріалів спадкової справи вказаний житловий будинок належав колгоспному двору, який складався з 5-ти членів, головою якого була ОСОБА_3 (померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ), на підставі свідоцтва на право особистої власності на жилий будинок, виданого Тернопільською районною радою 12 жовтня 1988 року на підставі рішення виконкому № 180 від 24 серпня 1988 року та записано 12 жовтня 1988 року в реєстрову книгу № 1 за реєстровим номером № 126. Також даний факт підтверджується інформаційною довідкою, виданою Тернопільським районним госпрозрахунковим бюро технічної інвентаризації 16 листопада 2023 року за № 1080.

Згідно довідки, виданої 25 вересня 2023 року Великобірківською селищною радою Тернопільського району Тернопільської області за № 350, вказаний житловий будинок належав колгоспному двору, який складався з чотирьох членів, головою якого була ОСОБА_3 (померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ) та інші члени: ОСОБА_4 (помер ІНФОРМАЦІЯ_4 ), ОСОБА_7 та ОСОБА_6 (помер ІНФОРМАЦІЯ_5 ).

У зв`язку з смертю власника нерухомого майна, первинна реєстрація власності на яке не була проведена і правовстановлюючий документ відсутній, відмовлено ОСОБА_1 у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, на частку житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами АДРЕСА_1 , після смерті бабусі - ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 .

17 квітня 2024 року державний нотаріус Тернопільської районної державної нотаріальної контори Осадчук В. Ю., розглянула подані ОСОБА_1 , документи для видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, на частку житлового будинку і господарськими будівлями і спорудами АДРЕСА_1 , після смерті дідуся - ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 .

У справах Тернопільської районної державної нотаріальної кантори заведена спадкова справа за № 347/2023 року, після смерті ОСОБА_4 , за заявою внучки померлого - ОСОБА_1 , про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом від 11 жовтня 2023 року за № 907. 11 жовтня 2023 року за № 907 надійшла заява від дочки померлого - ОСОБА_2 , про те, що вона свідомо не реалізувала своє право на сприйняття спадщини (за законом та за заповітом), спадкувати не бажає, в суд для продовження строку звертатися не буде. Інші спадкоємці не зверталися.

Згідно матеріалів спадкової справи вказаний вище житловий будинок належав колгоспному двору, який складався з 5-ти членів, головою якого була ОСОБА_3 (померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ), на підставі свідоцтва на право особистої власності на жилий будинок, виданого Тернопільською районною радою 12 жовтня 1988 року на підставі рішення виконкому № 180 від 24 серпня 1988 року та записано 12 жовтня 1988 року в реєстрову книгу № 1 за реєстровим номером № 126. Також даний факт підтверджується інформаційною довідкою, виданою Тернопільським районним госпрозрахунковим бюро технічної інвентаризації 16 листопада 2023 року за № 1080.

Згідно довідки, виданої 25 вересня 2023 року Великобірківською селищною радою Тернопільського району Тернопільської області за № 350, вказаний житловий будинок належав колгоспному двору, який складався з чотирьох членів, головою якого була ОСОБА_3 (померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ) та інші члени: ОСОБА_4 (помер ІНФОРМАЦІЯ_4 ), ОСОБА_7 та ОСОБА_6 (помер ІНФОРМАЦІЯ_5 ).

У зв`язку з смертю власника нерухомого майна, первинна реєстрація власності на яке не була проведена і правовстановлюючий документ відсутній, відмовлено ОСОБА_1 у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, на частку житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами АДРЕСА_1 , після смерті дідуся - ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 .

10 вересня 2024 року на запит суду від Тернопільської районної державної нотаріальної контори Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції надійшли матеріали спадкових справ № 365/2012, заведеної після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 ; № 347/2023, заведеної після померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 ; № 99/2024, заведеної після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 .

Із матеріалів цих спадкових справ встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_2 , звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_3 , стосовно земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 4,19 га, яка розташована на території Смиковецької сільської ради.

12 серпня 2015 року Державним нотаріусом Тернопільської районної державної нотаріальної контори було видано свідоцтво на право на спадщину за законом ОСОБА_2 після смерті матері ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 4,0813 га, розташована на території Смиковецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області. Свідоцтво зареєстровано в реєстрі за номером № 1147.

12 серпня 2015 року Державним нотаріусом Тернопільської районної державної нотаріальної контори було видано свідоцтво на право на спадщину за законом ОСОБА_2 після смерті матері ОСОБА_8 на земельну ділянку площею 0,1063 га, розташована на території Смиковецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області. Свідоцтво зареєстровано в реєстрі за номером № 1149.

12 серпня 2015 року ОСОБА_1 , звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті бабусі ОСОБА_3 - земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлово-господарських будівель, що знаходиться по АДРЕСА_1 .

17 квітня 2024 року ОСОБА_1 , звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті бабусі ОСОБА_3 - частки житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами АДРЕСА_1 .

12 серпня 2003 року ОСОБА_3 склала заповіт, яким заповіла належний їй будинок по АДРЕСА_1 , та земельну ділянку для обслуговування будинку. Зазначений заповіт зареєстрований в реєстрі за номером 44.

12 серпня 2015 року Державним нотаріусом Тернопільської районної державної нотаріальної контори було видано свідоцтва на право на спадщину за заповітом ОСОБА_1 після смерті ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 0,1570 га, розташована на території АДРЕСА_1 . Свідоцтво зареєстровано в реєстрі за номером № 1145.

З матеріалів спадкових справ № 347/2023 та № 99/2024 вбачається, що ОСОБА_1 зверталася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , частки житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами АДРЕСА_1 , за законом як особа, яка проживала разом з спадкодавцями на день їхньої смерті, що вбачається з довідок старости Смиковецького старостинського округу В. С. Сидяги № 419 від 15 листопада 2023 року та № 230 від 20 червня 2023 року відповідно.

В свою чергу ОСОБА_2 подала нотаріусу заяви, що не вступала в управління спадковим майном після смерті ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , а саме житловим будинком з господарськими будівлями і спорудами АДРЕСА_1 , та не має наміру його спадкувати.

Відтак, проаналізувавши вищенаведене, суд доходить до наступного висновку.

В силу ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Положеннями ст. 16 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.

Згідно із ст.ст. 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

При вирішення спорів щодо спадкування майна колишнього колгоспного двору, яке придбане до 15 квітня 1991 року, належить застосовувати норми, що регулювали власність цього двору до вказаної дати, зокрема, право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Розмір таких часток визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних.

Таким чином, право на частку у колгоспному дворі, яке було набуто до 15 квітня 1991 року мають всі члени двору, які до 15 квітня 1991 року не втратили право на таку частку.

Житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами по АДРЕСА_1 станом на 15 квітня 1991 року мав статус колгоспного двору, головою двору була ОСОБА_3 ; членами двору - чоловік ОСОБА_4 , дочка - ОСОБА_5 , зять - ОСОБА_6 .

Таким чином, право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , мали ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 в рівних частках, тобто по 1/4.

Щодо копії свідоцтва на право особистої власності на жилий будинок, виданого Тернопільською районною радою 12 жовтня 1988 року на підставі рішення виконкому № 180 від 24 серпня 1988 року та записано 12 жовтня 1988 року в реєстрову книгу № 1 за реєстровим номером № 126. та змісту інформаційної довідки, виданої Тернопільським районним госпрозрахунковим бюро технічної інвентаризації 16 листопада 2023 року за № 1080, щодо кількості членів колгоспного двору, слід зазначити наступне.

Колгоспний двір - це сімейно-трудове об`єднання осіб, які використовують майно двору для ведення підсобного господарства і сімейних потреб. Його створення і діяльність врегульовувалось положеннями статей 120-127 ЦК Української РСР, спадкування майна колгоспного двору регулювалося статтею 563 ЦК Української РСР. Так, згідно з частиною першою статті 120 ЦК Української РСР майно колгоспного двору належало його членам на праві сумісної власності.. Частиною другою статті 123 ЦК Української РСР передбачено, що розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних. Частку працездатного члена двору в майні двору може бути зменшено або у її виділенні зовсім відмовлено в зв`язку з недовгочасним його перебуванням у складі двору або незначною участю своєю працею чи коштами в господарстві двору.

Спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, вирішуються за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме: а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба); б) розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних. Частку працездатного члена двору може бути зменшено або відмовлено у її виділенні при недовгочасному його перебуванні у складі двору або незначній участі працею чи коштами в господарстві двору. Особам, які вибули з членів двору, але не втратили права на частку в його майні, вона визначається виходячи з того майна двору, яке було на час їх вибуття і яке збереглося. Всі члени колгоспного двору, які були такими станом на 15 квітня 1991 року, мали право спільної сумісної власності на майно колгоспного двору.

Подібних висновків дійшов Верховний Суд України у постанові від 18 листопада 2015 року у справі № 6-350цс15.

Отже, право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_6 .

Пунктом 5 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України (далі ЦК України) встановлено, що правила книги шостої ЦК України застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.

Абзацами 23 пункту 1 Постанови Пленуму Верховного суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» визначено, що: «Відносини спадкування регулюються правилами ЦК, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року».

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у Листі № 24753/0/413 від 16 травня 2013 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» встановлює, що норми п. 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК, згідно з якими цей ЦК застосовується також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким з спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом, слід розуміти таким чином, що правила книги шостої ЦК може бути застосовано лише до спадщини, яка відкрилася після 1 липня 2003 року і не була прийнята ніким зі спадкоємців, право на спадкування яких виникло відповідно до норм статей 529 531 ЦК УРСР.

При вирішенні спорів про спадкування, спадщина по яких відкрилась і була прийнята до 1 січня 2004 року, не допускається застосування судами норм ЦК 2003 року, а застосуванню підлягають норми законодавства, чинного на час відкриття спадщини, зокрема ЦК УРСР.

Таким чином, до відносин щодо прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 застосовуються норми ЦК УРСР 1963 року.

Відповідно до статті 524 ЦК УРСР, спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно змінено заповітом.

За змістом статті 534 ЦК УРСР, кожний громадянин може залишити за заповітом усе своє майно або частину його (не виключаючи предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку) одній або кільком особам як тим, що входять, так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом, а також державі або окремим державним, кооперативним та іншим громадським організаціям.

Частина 1 статті 548 ЦК УРСР встановлює, що для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Пункт 1 частини 1 статті 549 ЦК УРСР встановлює, що визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.

Наказом Міністерства юстиції України № 18/5 від 14 червня 1994 року «Про затвердження Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», у редакції чинній на момент виникнення відносин спадкування після ОСОБА_6 , у пункті 113 встановлюється, що доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном можуть бути, серед іншого, довідка виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів чи відповідної місцевої державної адміністрації про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним, або про те, що спадкоємцем було взято майно спадкодавця.

Відповідно до частини 2 статті 548 ЦК УРСР, прийнята спадщина вважається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Враховуючи наведене, спадщину після смерті ОСОБА_6 прийняли донька ОСОБА_1 , оскільки вона на момент смерті цього спадкодавця проживали та була зареєстрована разом з ним. ОСОБА_2 , яка була дружиною цього спадкодавця, подала нотаріусу заяву у якій повідомила, що не вступала в управління спадковим майном та не бажає спадкувати після смерті ОСОБА_6 .

Отож, після смерті ОСОБА_6 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадщину за законом прийняла його дочка ОСОБА_1 , оскільки вступила в управління спадковим майном - 1/4 часткою житлового будинку АДРЕСА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_3 .

Після її смерті відкрилася спадщина, на 1/4 частку житлового будинку АДРЕСА_1 .

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).

У відповідності до ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

В силу ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинялися внаслідок його смерті.

Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини (ч. 1 ст. 1222 ЦК України).

12 серпня 2003 року ОСОБА_3 , заповіла належний їй житловий будинок по АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 .

Згідно ч. 1 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

17 квітня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Тернопільського районного нотаріального округу Тернопільської області Осадчук В. Ю. із заявою про прийняття спадщини за заповітом, яка залишилася після померлої ОСОБА_3 .

Відтак, ОСОБА_1 прийняла спадщину після смерті ОСОБА_3 та в подальшому звернулася до нотаріуса із відповідною заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину. Водночас, позивачка ОСОБА_1 не може оформити свої спадкові права, оскільки нотаріус відмовила їй у вчиненні нотаріальної дії видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом.

ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_4 .

Після його смерті відкрилася спадщина, на 1/4 частку житлового будинку АДРЕСА_1 .

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).

У відповідності до ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

В силу ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинялися внаслідок його смерті.

Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини (ч. 1 ст. 1222 ЦК України).

30 листопада 2020 року ОСОБА_4 , заповів належне йому майно, ОСОБА_2

11 жовтня 2023 року ОСОБА_2 звернулася із заявою про те, що вона свідомо не реалізувала своє право на сприйняття спадщини (за законом та за заповітом), спадкувати не бажає, в суд для продовження строку звертатися не буде.

Згідно ч. 1 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

11 жовтня 2023 року ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Тернопільського районного нотаріального округу Тернопільської області Осадчук В. Ю. із заявою про прийняття спадщини за законом, яка залишилася після померлого ОСОБА_4 .

Відтак, ОСОБА_1 прийняла спадщину після смерті ОСОБА_4 оскільки вона на момент смерті цього спадкодавця проживала та була зареєстрована разом з ним, та в подальшому звернулася до нотаріуса із відповідною заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину. Водночас, позивачка ОСОБА_1 не може оформити свої спадкові права, оскільки нотаріус відмовила їй у вчиненні нотаріальної дії видачі свідоцтва про право на спадщину за законом.

Причинами відмови державного нотаріуса у видачі свідоцтв про право на спадщину за заповітом, після смерті бабусі ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , за законом, після смерті дідуся ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 , та батька ОСОБА_6 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , стали відсутність правовстановлюючих документів про належність цього майна спадкодавцям, а також не проведення державної реєстрації цього майна.

Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розгляду не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 392 ЦК України передбачено, що власник може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно зіст.3зазначеногоЗакону,речовіправана нерухомемайнотаїх обтяження,щовиникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Отже, право власності на збудоване до набрання чинності Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» нерухоме майно набувається в порядку, який існував на час його спорудження, а не виникає у зв`язку із здійсненням державної реєстрації права власності на нього в порядку, передбаченому цим законом, яка є лише офіційним визнанням державою такого права, а не підставою його виникнення.

Таким чином, виникнення права власності на житлові будинки, споруди, в тому числі на житлові будинки, які відносились до колгоспного двору, не залежить від державної реєстрації цього права.

Щодо правовстановлюючого документу на вищевказане спадкове майно, то суд виходить з наступного. Пунктом 18 Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженої заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 р оку,погодженої заступникомГолови Верховногосуду УкраїнськоїРСР 15січня 1966року,яка булачинноюначас набуттясторонамипо справіта спадкодавцему власністьмайна колгоспногодвору,передбачено процедуруотримання правовстановлюючогосвідоцтва направовласності.Зокрема,уразібудівництва будинкуна колгоспнійземлі,розташованій усмузімістаабо селищаміськоготипу,виконкоммісцевої Радидепутатів трудящих,на підставівитягу зрішення загальнихзборів колгоспниківабо довідкиправління колгоспупро наданняземельноїділянкидля будівництва,дозволувиконкому набудівництво таакту прозакінчення будівництваі введеннявексплуатацію будинку,разом ззатвердженням цьогоакту вирішуєпитанняпрооформлення прававласностіі видачусвідоцтва проце. В свідоцтві на право власності, яке видано колгоспному двору, вказується, що будинок належить колгоспному двору і зазначається голова цього двору.

Померла ОСОБА_3 була головою колгоспного двору, про що нею було отримано свідоцтво про право особистої власності на жилий будинок по АДРЕСА_1 , видане 12 жовтня 1988 року на підставі рішення виконкому № 180 від 24 серпня 1988 року та записано 12 жовтня 1988 року в реєстрову книгу № 1 за реєстровим № 126. Станом на 15 квітня 1991 року будинковолодіння по АДРЕСА_1 , рахується колгоспним двором за померлою головою двору ОСОБА_3 ; членами двору були: чоловік ОСОБА_4 ; дочка ОСОБА_5 ; зять ОСОБА_6 , що слідує із довідки № 175 від 10 травня 2024 року, складеної т.в.о. старости Смиковецького старостинського округу Любов Домша.

Отож, правовстановлюючий документ на будинковолодіння за вищевказаною адресою, видавався за процедурою, яка діяла на час його оформлення, однак кількість членів двору визначалася станом на 15 квітня 1991 року.

Відтак, за встановлених вище обставин, оскільки право ОСОБА_1 на спадкове майно не визнається, а тому є підстави для застосування ст. 392 ЦК України до виниклих між сторонами правовідносин.

Врахувавши встановлені обставини в сукупності із нормами матеріального права, суд доходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають до задоволення шляхом визнання за нею права власності: на 1/4 частину житлового будинку АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ; на 1/4 частину житлового будинку АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ; на 1/4 частину житлового будинку АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Щодо позовних вимог ОСОБА_2 про визнання за нею 1/4 частини житлового будинку АДРЕСА_1 , як на майно члена колгоспного двору, то суд відмовляє у їх задоволенні, оскільки не вважає, що на час звернення позивачки і з цим позовом її право на частку у майні колгоспного двору оспорюється або не визнається

Стаття 31Закону України«Про державнуреєстрацію речовихправ нанерухоме майнота їхобтяжень» передбачає,що дляпроведення державноїреєстрації праввласності наіндивідуальні (садибні)житлові будинки,садові,дачні будинки,господарські (присадибні)будівлі іспоруди,прибудови доних,що булизакінчені будівництвомдо 5серпня 1992року тарозташовані натериторіях сільських,селищних,міських рад,якими відповіднодо законодавстваздійснювалося веденняпогосподарського обліку,і щодозазначених об`єктівнерухомості ранішене проводиласядержавна реєстраціяправ власності,подаються:1)виписка ізпогосподарської книги,надана виконавчиморганом сільськоїради (якщотакий органне створений-сільським головою),селищної,міської радиабо відповідноюархівною установою; 2) документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку під таким об`єктом, крім випадку, коли таке речове право зареєстровано в Державному реєстрі прав.

Водночас, відсутня інформація про те, що ОСОБА_2 задля реєстрації своє частки у майні колгоспного двору звернулася до державного реєстратора, який відмовив їй у проведенні реєстраційних дій, оскільки нею не було надано документу, що посвідчує речове право, що давало б суду підстави вважати, що право позивачки є порушеним та підлягає судовому захисту.

Отож, суд вважає безпідставними позовні вимоги ОСОБА_2 про визнання за нею 1/4 частини житлового будинку АДРЕСА_1 , як на майно члена колгоспного двору, оскільки встановив, що законом передбачена процедура реєстрації права власності на майно, яке було закінчене будівництвом до 05 серпня 1992 року, а відтак її недотримання не може свідчити про порушення права, яке би підлягало судовому захисту.

Суд не може підміняти собою державні органи та порушувати встановлену законом процедуру оформлення прав.

У зв`язку з тим, що позивачі не заявили вимог про розподіл судових витрат, дане питання судом не вирішується.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 13, 7678, 83, 258268, 273, 352355 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/4 частину житлового будинку АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/4 частину житлового будинку АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/4 частину житлового будинку АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Тернопільського апеляційного суду.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Позивач 1: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 , адреса місця проживання: АДРЕСА_2 ;

Позивач 2: ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_6 , адреса місця проживання: АДРЕСА_2 ;

Відповідач: Великобірківська селищна рада, код ЄДРПОУ: 04394849, адреса місцезнаходження: вул. Грушевського, буд. 53, смт Великі Бірки Тернопільського району Тернопільської області, 47740;

Третя особа,яканезаявляє самостійнихвимог: Тернопільська районна державна нотаріальна контора, код ЄДРПОУ: 05466080, адреса місцезнаходження: вул. Котляревського, буд. 27, м. Тернопіль, 46003.

Головуючий суддя Герчаківська О. Я.