Ухвала

від 06.11.2024 по справі 903/1251/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

УХВАЛА

06 листопада 2024 року Справа № 903/1251/23 Суддя Господарського суду Волинської області Вороняк А.С., за участі секретаря судового засідання Коритан Л. Ю., розглянувши у попередньому судовому засіданні матеріали за заявами Адвокатського об`єднання "Рівненська правова допомога" та ОСОБА_1 про визнання грошових вимог

по справі № 903/1251/23

за заявою Адвокатського об`єднання "Ковальов, Сорокопуд та партнери"

до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковельська ОТБ"

про банкрутство,

за участю представників-учасників справи:

від ініціюючого кредитора: Сорокопуд М. О. , витяг з ЄДРПОУ;

від боржника: н/з;

арбітражний керуючий: Василюк І. М., розпорядник майна;

заявник: ОСОБА_1, особисто, паспорт НОМЕР_1 ;

від заявника Адвокатського об`єднання "Рівненська правова допомога": н/з.

Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: підсистеми відеоконференцзв`язку ЄСІТС.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини ухвали.

Встановив:

ухвалою Господарського суду Волинської області від 09.01.2024 відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковельська ОТБ", визнано вимоги ініціюючого кредитора - Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковельська Оптово-торгова база" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковельська ОТБ" в сумі 343851,69 грн основної заборгованості, а також 21472,00 грн судового збору за подання заяви про порушення провадження у справі про банкрутство, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковельська ОТБ", введено процедуру розпорядження майном Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковельська ОТБ" строком на сто сімдесят календарних днів по 27 червня 2024 року, розпорядником майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковельська ОТБ" призначено арбітражного керуючого Василюка Ігоря Миколайовича, розгляд справи в попередньому засіданні призначено на 05.03.2024.

11.01.2024 оприлюднено на офіційному веб-порталі судової влади України оголошення (повідомлення) про відкриття Господарським судом Волинської області провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковельська ОТБ" (публікація №72235).

01.02.2024 в системі «Електронний суд» сформовано та надіслано заяву Адвокатського об`єднання "Рівненська правова допомога" про грошові вимоги до боржника в сумі 208660,02 грн основного боргу, яку судом ухвалою суду від 05.02.2024 прийнято до розгляду в попередньому судовому засіданні на 05.03.2024.

07.02.2024 в системі «Електронний суд» сформовано та надіслано заяву фізичної особи ОСОБА_1 про грошові вимоги до боржника в сумі 125356,72 грн основного боргу, яку судом ухвалою суду від 09.02.2024 прийнято до розгляду в попередньому судовому засіданні на 05.03.2024.

Ухвалою суду від 05.03.2024 заяву ТзОВ "Ковельська ОТБ" про відвід судді Шума М. С. від розгляду справи №903/1251/23 задоволено; матеріали справи №903/1251/23 про банкрутство ТзОВ "Ковельська ОТБ" передано для здійснення визначення складу суду у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України.

Згідно із протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.03.2024 справу розподілено судді Вороняку А. С..

Ухвалою суду від 11.03.2024 матеріали справи № 903/1251/23 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковельська ОТБ", у тому числі майнові вимоги за заявами Адвокатського об`єднання "Рівненська правова допомога", ОСОБА_1 , ОСОБА_3 прийнято до розгляду; розгляд майнових вимог за заявами Адвокатського об`єднання "Рівненська правова допомога", ОСОБА_1 , ОСОБА_3 призначити в попередньому судовому засіданні на 09.04.2024; зобов`язано розпорядника майна Василюка І. М. у строк 15 днів з моменту отримання даної ухвали суду повідомити заявника та суд про результати розгляду відповідної заяви з грошовими вимогами до боржника; запропоновано боржнику у строк 15 днів з моменту отримання даної ухвали суду повідомити суд про результати розгляду відповідної заяви з грошовими вимогами.

Ухвалою суду від 09.04.2024 розгляд майнових вимог за заявами Адвокатського об`єднання "Рівненська правова допомога", ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та клопотання розпорядника майном про відсторонення керівника боржника відкладено на 08.05.2024; зобов`язано керівника (директора) Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковельська ОТБ", ОСОБА_4 надати письмові пояснення на клопотання розпорядника майна Василюка І. М. № 02-49/149 від 08.04.2024; визнано явку в судове засідання 08.05.2024 керівника (директора) Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковельська ОТБ", ОСОБА_4 та розпорядника майна Василюка І. М. обов`язковою.

Ухвалою суду від 08.05.2024 розгляд майнових вимог за заявами Адвокатського об`єднання "Рівненська правова допомога", ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та клопотання розпорядника майном про відсторонення керівника боржника відкладено на 28.05.2024.

Ухвалою суду від 28.05.2024 повідомлено учасників справи про те, що розгляд майнових вимог за заявами Адвокатського об`єднання "Рівненська правова допомога", ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та клопотання розпорядника майном про відсторонення керівника боржника, відкладено за клопотанням арбітражного керуючого та боржника, на 18.06.2024.

Ухвалою суду від 18.06.2024 розгляд майнових вимог за заявами Адвокатського об`єднання "Рівненська правова допомога", ОСОБА_1 , ОСОБА_3 відкладено на 16.07.2024.

Ухвалою суду від 16.07.2024 заяву ОСОБА_3 про визнання грошових вимог в сумі 185211,52 грн залишено без розгляду.

Ухвалою суду від 16.07.2024 розгляд майнових вимог за заявами Адвокатського об`єднання "Рівненська правова допомога" та ОСОБА_1 відкладено на 21.08.2024.

26.07.2024 матеріали справи згідно супровідного листа № 01-20/903/1251/23/909/24 було направлено до суду апеляційної інстанції у зв`язку з надходженням до Північно-західного апеляційного господарського суду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковельська ОТБ" на ухвалу Господарського суду Волинської області від 16.07.2024 у вказаній справі, враховуючи дану обставину судове засідання призначене на 21.08.2024 не відбулося.

15.10.2024 матеріали справи № 903/1251/23 повернуто до Господарського суду Волинської області із суду апеляційної інстанції.

Ухвалою суду від 21.10.2024 розгляд майнових вимог за заявами Адвокатського об`єднання "Рівненська правова допомога" та ОСОБА_1 призначено на 06.11.2024; явку заявника ОСОБА_1 у судове засідання 06.11.2024 на 11.30 год. визнано обов`язковою.

05.11.2024 АО "Рівненська правова допомога" через систему «Електронний суд» сформовано та надіслано заяву про відкладення розгляду заяви про визнання грошових вимог до вирішення Верховним Судом справи № 903/1251/23(903/187/24) за позовом ТзОВ "Ковельська оптово-торгова база" про визнання недійсним договору про надання юридичних послуг від 01.01.2023 укладеного 01.01.2023 між АО "Рівненська правова компанія" та ТзОВ "Ковельська ОТБ" та застосування наслідків недійсності правочину, стягнувши з відповідача-2 на користь відповідача-1 133840,00 грн сплачених на виконання недійсного правочину.

У судовому засіданні 06.11.2024 заслухавши думку учасників справи, судом ухвалено на місці відмовити у задоволенні клопотання АО "Рівненська правова допомога" про відкладення розгляду заяви (вх. №01-74/177/24 від 01.02.2024), з огляду на таке.

Як вказано у Рішенні Конституційного суду України від 02.11.2004 №15-рп/2004 верховенство права - це панування права в суспільстві. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

В частині 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд вказує на те, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.1989 у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Суд зазначає, що питання про те, що певні обставини перешкоджають розгляду справи, вирішуються судом залежно від конкретних обставин справи.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Зі змісту частини п`ятої статті 9 Кодексу України з процедур банкрутства(далі КУзПБ) вбачається, що апеляційні та касаційні скарги не опосередковують провадження (рух справи) про банкрутство.

Враховуючи вищевикладене в сукупності, суд вважає, що було достатньо часу для подання учасниками справи доказів, процесуальні рішення, що переглядалися вищими судовими інстанціями набрали законної сили, наявні матеріали справи дозволяють розглянути заяву АО "Рівненська правова допомога" про грошові вимоги до боржника, у зв`язку з чим не вбачає підстав для задоволення клопотання АО "Рівненська правова допомога" про відкладення розгляду заяви.

Заявник ОСОБА_1 у судовому засіданні 06.11.2024 підтримав заяву про визнання грошових вимог на суму 125356,72 грн та просив її задовольнити повністю. Додатково зазначив, що на виконання умов договорів про надання послуг з ведення бухгалтерського обліку від 01.01.2023, 01.04.2023, 01.07.2023, 01.09.2023 ним, за допомогою засобів віддаленого програмного забезпечення, здійснювалась підготовка фінансової звітності, поточні розрахунки амортизації внесення договорів та інші необхідні проводки для правильного відображення обліку, документи для ведення звітності надавались безпосередньо директором ОСОБА_4 .. На запитання, щодо продовження надання послуг незважаючи на відсутність їх оплати вказав, що на підставі усних домовленостей з директором ТзОВ "Ковельська ОТБ" останній обіцяв здійснити розрахунок, однак із затримкою, після продажу майна ТзОВ "Ковельська ОТБ". На запитання представника ініціюючого кредитора: «чи була проведена оплата наданих послуг?» відповів, що частково було здійснено погашення заборгованості в жовтні 2023 року за рахунок реалізації майна в межах виконавчого провадження за поданим ним судовим наказом, що був виданим за його заявою у наказному провадженні, інші оплати відсутні. На запитання представника ініціюючого кредитора: «чи здійснювалась по актах приймання-передачі замовником документів необхідних для надання послуг за договором виконавцю?» відповів, що така передача не здійснювалась, оскільки послуги надавались віддалено.

У судовому засіданні 06.11.2024 представник ініціюючого кредитора заперечив проти визнання грошових вимог Адвокатського об`єднання "Рівненська правова допомога", вказавши, що дані вимоги не підлягають визнанню, оскільки в їх основу покладено надання послуг за договором про надання юридичних послуг від 01.01.2023, яким рішенням Господарського суду Волинської області, залишеним без змін апеляційною інстанцією визнано недійсним. Щодо грошових вимог ОСОБА_1 вказав, що дані вимоги також не підлягають визнанню, оскільки заявником не надано належних доказів надання бухгалтерських послуг, а надані договори про надання послуг з ведення бухгалтерського обліку від 01.01.2023, 01.04.2023, 01.07.2023, 01.09.2023 та щомісячні акти виконаних робіт не є належними доказами реальності надання даних послуг заявником.

Розпорядник майна в повідомленнях № 02-49/200, № 02-49/201 від 10.07.2024 та в судовому засіданні 06.11.2024 зазначив, що не вбачає підстав для визнання грошових вимог Адвокатського об`єднання "Рівненська правова допомога" та ОСОБА_1 , оскільки долучені заявниками акти наданих послуг не містять інформації щодо деталізації того, які саме послуги надавались боржнику. Також зазначив, що ним з метою отримання відомостей щодо декларованих послуг було подано запити до Адвокатського об`єднання "Рівненська правова допомога" та ОСОБА_1 про надання деталізованої інформації щодо змісту наданих послуг, однак відповіді отримано так і не було. Вважає, що договори про надання послуг та щомісячні однотипні акти наданих послуг можуть свідчити про їх фіктивний характер задля збільшення пасиву боржника, отримання контролю в межах формування представницьких органів кредиторів та безпідставного отримання задоволення грошових вимог в межах судових процедур банкрутства санації чи ліквідації. Також звернув увагу суду, що судовий наказ № 903/945/23, який долучений як доказ ОСОБА_1 до заяви про визнання грошових вимог на даний час вже є скасований судом, а договір від 01.01.2023 про надання боржнику юридичних послуг АО "Рівненська правова допомога" визнано недійсним рішенням Господарського суду Волинської області, яке залишене без змін апеляційною інстанцією.

Щодо заяви Адвокатського об`єднання "Рівненська правова допомога" від 01.02.2024 про визнання грошових вимог в сумі 208660,02 грн, суд зазначає таке.

Згідно з ч. 1 ст.2 КУзПБ провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до абз. абз. 1, 3 ч. 1 КУзПБ конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

01.02.2024 в системі «Електронний суд» сформовано та надіслано до суду заяву Адвокатського об`єднання "Рівненська правова допомога" про грошові вимоги до боржника в сумі 208660,02 грн основного боргу, яку судом ухвалою суду від 05.02.2024 прийнято до розгляду в попередньому судовому засіданні.

В обґрунтування поданої заяви АО "Рівненська правова допомога" посилається на неналежне виконання боржником умов договору про надання юридичних послуг від 01.01.2023, частину якої підтверджує судовими рішеннями про стягнення заборгованості та актами здавання-приймання наданих послуг.

Ініціюючий кредитор - ТзОВ "Ковельська оптово-торгова база" у межах даної справи звернувся до суду з позовною заявою про визнання недійсним договору про надання юридичних послуг від 01.01.2023, укладеного 01.01.2023 між АО "Рівненська правова компанія" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ковельська ОТБ" та застосувати наслідки недійсності правочину, стягнувши з відповідача-2 на користь відповідача-1 кошти сплачені на виконання недійсного правочину.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 24.04.2024 у справі №903/1251/23(903/187/24), залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.09.2024, позов ТзОВ "Ковельська оптово-торгова база" задоволено; визнано недійсним договір про надання юридичних послуг від 01.01.2023, укладений між Адвокатським об`єднанням "Рівненська правова компанія" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ковельська ОТБ"; стягнуто з АО "Рівненська правова компанія" на користь ТзОВ "Ковельська ОТБ" 133840,00 грн отриманих за договором про надання юридичних послуг від 01.01.2023; стягнуто з ТзОВ "Ковельська ОТБ" на користь ТзОВ "Ковельська оптово-торгова база" 2422,40 грн судового збору; стягнуто з АО "Рівненська правова компанія" на користь ТзОВ "Ковельська оптово-торгова база" 2422,40 грн судового збору.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 24.04.2024 у справі №903/1251/23(903/187/24) встановлено: «що подані до матеріалів справи документи (акти здавання-приймання наданих послуг) містять однаковий перелік послуг наданих щомісячно. Таким чином, без конкретного детального переліку наданих послуг, неможливо встановити, яким чином встановлено вартість послуг в сумі 70 000 грн щомісячно, які конкретні послуги надавались та чи надавались такі послуги взагалі. Отже відсутнє належне підтвердження факту надання послуг виконавцем та прийняття наданих послуг замовником, неможливість встановлення змісту господарської операції. Причини надання послуг навіть після їхньої неоплати. Тривале надання послуг за договором на користь боржника ТОВ "Ковельська ОТБ" позбавлене розумної економічної причини (ділової мети), оскільки оплата не здійснювалася взагалі, а відтак продовження надання послуг не призвело до приросту активів виконавця, натомість призвело до формування необґрунтованих витрат боржника, що вказує на відсутність ділової мети та формування виключно штучно складених первинних документів, які відображають нереальні господарські операції АО "Рівненська правова компанія" та боржника, які спрямовані на формування грошових вимог кредитора».

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.09.2024 у справі №903/1251/23(903/187/24) встановлено: « Товариство з обмеженою відповідальністю "Ковельська ОТБ" підписувало акти здавання-приймання наданих послуг з Адвокатським об`єднанням "Рівненська правова компанія" у проміжок часу, коли цим же адвокатським об`єднанням вчинялися дії щодо стягнення коштів з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковельська ОТБ". Зазначене у свою чергу породжує сумнів у реальності правових взаємовідносин між відповідачем-1 та відповідачем-2 згідно договору про надання юридичних послуг. Колегія суддів звертає увагу на те, що Адвокатським об`єднанням "Рівненська правова компанія" жодним чином документально не підтверджено реальність надання послуг Товариству з обмеженою відповідальністю "Ковельська ОТБ". У матеріалах справи до актів здавання-приймання наданих послуг із зазначенням ідентичних юридичних послуг не долучено копій документів, які підтверджують реальність надання таких юридичних послуг (а саме підготовку проектів договорів, юридичний аналіз та перевірку договорів, внесення пропозицій щодо змін до договорів, підготовку проектів, листів, претензій, заяв чи клопотань). Також суд апеляційної інстанції звертає увагу на бездіяльність відповідача-1 у даній справі щодо підтвердження/спростування ознак фраудаторності правочину. Апеляційний господарський суд погоджується з висновками місцевого господарського суду в частині того, що визнання позовних вимог відповідачем-1 на користь відповідача-2 не підтверджує реальність проведення господарських операцій. … Відтак на думку колегії суддів наявні в матеріалах даної справи лише акти здавання-приймання наданих послуг не відповідають критерію достовірності та не можуть засвідчувати обставини, відображені у них».

Суд дотримується сталої позиції, що використання формального підходу при розгляді заяви з кредиторськими вимогами та визнання кредиторських вимог без надання правового аналізу поданій заяві з кредиторськими вимогами, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог створює загрозу визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, що порушує права кредиторів у справі про банкрутство з обґрунтованими грошовими вимогами.

Для унеможливлення загрози визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, суду слід розглядати заяви з кредиторськими вимогами з застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення, а у разі виникнення обґрунтованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника кредиторських вимог покладається обов`язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог.

Відповідний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 07.08.2019 у справі № 922/1014/18.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з ч. 1 ст. 18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відповідно до ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Як стверджується ч.4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з частинами другою та третьою статті 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

У відповідності до абзц. 1 ч.1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Згідно ч.1 ст.236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Посилання АО "Рівненська правова компанія" на підтвердження рішенням Господарського суду Волинської області від 25.07.2023 у справі № 903/625/23 суми заборгованості по договору, судом відхиляється оскільки рішення про задоволення вимог позивача у такій справі, що набрало законної сили в порядку ГПК України, само по собі не є підставою для набуття статусу конкурсного кредитора та внесення відповідних відомостей до реєстру вимог кредиторів, а отже, і задоволення таких вимог у процедурах банкрутства, адже не є результатом визначеного законодавцем процесуального порядку визнання і задоволення вимог кредиторів у справі про банкрутство - ухвалою суду за результатами розгляду заяви кредитора про визнання грошових вимог до боржника в порядку реалізації норм спеціального закону - статей 39, 45 КУзПБ.

Відповідно до частини 5 статті 75 ГПК України обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Крім того, існування спірної заборгованості було спростовано в межах даної справи, особами, які не брали участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Також, судом відхиляються посилання Адвокатського об`єднання "Рівненська правова допомога" на підтвердження судовим наказом Господарського суду Волинської області від 27.07.2023 у справі № 903/782/23 суми заборгованості по договору через його скасування відповідно до ухвали Господарського суду Волинської області від 04.03.2024.

З огляду на те, що договір про надання юридичних послуг від 01.01.2023 на який заявник - АО "Рівненська правова компанія" посилається як на підставу своїх грошових вимог до ТзОВ "Ковельська ОТБ", визнано недійсним та відсутність у матеріалах справи доказів, які б свідчили про фактичні обставини здійснення надання послуг та доказів, які б давали змогу встановити реальність здійснених господарських операцій, суд вважає за необхідне заяву АО "Рівненська правова компанія" з грошовими вимогами до боржника (вх.№01-74/177/24 від 01.02.2024) відмовити, грошові вимоги АО "Рівненська правова компанія" за заявою (вх.№01-74/177/24 від 01.02.2024) відхилити у повному обсязі.

Щодо заяви ОСОБА_1 від 07.02.2024 про визнання грошових вимог в сумі 125356,72 грн, суд зазначає таке.

В обґрунтування поданої заяви ФОП ОСОБА_1 посилається на неналежне виконання боржником умов договорів про надання послуг з ведення бухгалтерського обліку від 01.01.2023, від 01.04.2023, від 01.07.2023, 01.09.2023 частину якої підтверджує судовими наказами Господарського суду Волинської області про стягнення заборгованості та актами надання послуг №159 від 31.01.2023, №160 від 28.02.2023, №161 від 31.03.23023, №174 від 30.04.2023, №175 від 31.05.2023, №176 від 30.06.2023, №184 від 31.07.2023, №185 від 31.08.2023, №201 від 30.09.2023, №202 від 31.10.2023, №230 від 30.11.2023, №204 від 31.12.2023.

Судом встановлено, що 01.01.2023, 01.04.2023, 01.07.2023, 01.09.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ковельська ОТБ" (замовник) та фізичною особою - підприємцем Зваричем Олегом Володимировичем (виконавець) було укладено договори про надання послуг з ведення бухгалтерського обліку(далі- договори), за умовами яких виконавець зобов`язався протягом строку дії цих договорів надавати замовникові за його дорученням послуги з ведення бухгалтерського обліку визначені п. 2.1 договорів, а замовник зобов`язався протягом десяти днів з моменту набуття чинності договорами надати виконавцю документи, необхідні йому для виконання передбачених цим договором обов`язків, передача документів оформляється актом приймання-передачі та оплачувати надані за цими договорами послуги.

Згідно з п.3.1 договорів вартість послуг, що будуть надаватись протягом терміну дії договорів, становить 15000,00 грн в місяць. Замовник здійснює оплату послуг за даними договорами у безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок виконавця протягом п`яти днів з моменту підписання акту здавання-приймання наданих послуг (п. 3.2 договорів).

Як стверджує виконавець на виконання умов даних договорів за період січень-грудень 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ковельська ОТБ" та фізичною особою - підприємцем Зваричем Олегом Володимировичем підписано акти надання послуг №159 від 31.01.2023, №160 від 28.02.2023, №161 від 31.03.23023, №174 від 30.04.2023, №175 від 31.05.2023, №176 від 30.06.2023, №184 від 31.07.2023, №185 від 31.08.2023, №201 від 30.09.2023, №202 від 31.10.2023, №230 від 30.11.2023, №204 від 31.12.2023 на загальну 180000,00 грн.

Як зазначалось вище, суд дотримується сталої позиції про те, що розглядаючи кредиторські вимоги, суд має належним чином дослідити сукупність поданих заявником доказів (договори, накладні, акти, судові рішення, якими вирішено відповідний спір тощо), перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності), та аргументам, запереченням щодо цих вимог з урахуванням чого з`ясувати чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов`язання (див. висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 10.02.2020 у справі № 909/146/19, від 27.02.2020 у справі № 918/99/19, від 29.03.2021 у справі № 913/479/18, постанові Верховного Суду у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 15.03.2023 у справі № 904/10560/17).

Обов`язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог покладений на господарський суд, який здійснює розгляд справи про банкрутство.

Верховний Суд неодноразово зазначав також, що визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, отже, судам належить досліджувати, окрім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального надання таких послуг за договором (схожі висновки викладено у постановах Верховного Суду від 04.11.2019 у справі № 905/49/15, від 29.11.2019 у справі № 914/2267/18, від 01.03.2023 у справі № 910/6210/20).

Верховний Суд у постанові від 22.12.2022 у справі № 910/14923/20 зазначив, що для запобігання необґрунтованих вимог до боржника та порушень цим прав його кредиторів до доведення обставин, пов`язаних із виникненням заборгованості боржника-банкрута, пред`являються підвищені вимоги.

Сутність підвищеного стандарту доказування у справах про банкрутство полягає, зокрема, в такому:

- перевірка обґрунтованості та розміру вимог кредиторів здійснюється судом незалежно від наявності розбіжностей щодо цих вимог між боржником та особами, які мають право заявляти відповідні заперечення, з одного боку, та кредитором, що заявив грошові вимоги до боржника, з іншого боку;

- при визнанні вимог кредиторів у справі про банкрутство слід виходити з того, що визнаними можуть бути лише вимоги, щодо яких подано достатні докази наявності та розміру заборгованості;

- під час розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство визнання боржником або арбітражним керуючим обставин, якими кредитор обґрунтовує свої вимоги (частина перша статті 75 ГПК України), саме по собі не звільняє іншу сторону від необхідності доведення таких обставин в загальному порядку.

Запроваджений законодавцем підвищений стандарт доказування у справах про банкрутство для кредиторів приводить у випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог до прийняття рішення судом про відмову у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів.

Крім того, під час розгляду заяви кредитора з відповідними грошовими вимогами до боржника господарському суду варто керуватися не лише засадами належності (стаття 76 ГПК України) та допустимості (стаття 77 ГПК України) доказів, а й враховувати достатність (повноту та всебічність) поданих доказів, взаємозв`язок їх у сукупності, що дасть змогу зробити достовірний висновок про існування заборгованості за договором.

У разі якщо існують вмотивовані сумніви інших кредиторів щодо реальності (дійсності) такої заборгованості, обґрунтування грошових вимог до боржника самим лише договором та актами надання послуг у справі про банкрутство може бути недостатньо.

У разі ж ненадання кредитором сукупності необхідних доказів на обґрунтування своїх вимог, зокрема щодо підтвердження реальності грошового зобов`язання, господарський суд відмовляє у визнанні таких вимог у справі про банкрутство.

При цьому визначена приписами статті 204 ЦК України презумпція правомірності укладеного між сторонами правочину не спростовує відповідного обов`язку заявника-кредитора, вимоги якого підтверджені договором, надати сукупність усіх необхідних доказів на обґрунтування своїх вимог, зокрема й реальності надання послуг.

Тобто, не досліджуючи дійсності відповідного правочину, що виходить за межі предмета розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника, господарський суд у справі про банкрутство, вирішуючи питання про належне документальне підтвердження кредиторських вимог, може надати правову оцінку реальності (дійсності) таких зобов`язань на підставі інших доказів, що підтверджують/спростовують надання кредитором послуг за договором.

Судом оцінюються критично подані докази на підтвердження реальності здійснення господарських операцій з надання послуг ФОП Зваричем О. В. на користь боржника за договорами від 01.01.2023, від 01.04.2023, від 01.07.2023, 01.09.2023 та актами надання послуг №159 від 31.01.2023, №160 від 28.02.2023, №161 від 31.03.23023, №174 від 30.04.2023, №175 від 31.05.2023, №176 від 30.06.2023, №184 від 31.07.2023, №185 від 31.08.2023, №201 від 30.09.2023, №202 від 31.10.2023, №230 від 30.11.2023, №204 від 31.12.2023, з огляду на таке.

У випадку для підтвердження господарських операцій з надання послуг необхідно дослідити докази - документи, які б не лише формально описували зовнішню форму, а й розкривали внутрішню суть такої операції, її справжність та економічну вигоду, ділову мету. Судом встановлено, що такі документи в матеріалах справи відсутні. Крім того, в матеріалах справи немає жодної інформації про характер наданих послуг з ведення бухгалтерського обліку. З зазначеного неможливо встановити які саме послуги були надані, яка їх мета, та який корисний ефект вони надають.

Наявні акти надання послуг не розкривають внутрішню суть господарських операцій, вказані акти не відображають справжність та економічну вигоду господарських операцій, що в кінцевому рахунку свідчить про нереальність спірних господарських операцій. Виходячи з вищевикладеного, суд дійшов висновку, що зазначені акти, які між собою є аналогічними не відповідають критеріям первинних документів, оскільки з них неможливо встановити суть господарської операції та розумну економічну причину.

Також, судом встановлено, що подані до матеріалів справи документи (акти надання послуг) не містять переліку послуг наданих щомісячно. Таким чином, без конкретного детального переліку наданих послуг, неможливо встановити, які конкретні послуги надавались та чи надавались такі послуги взагалі на суму 15000,00 щомісячно, які жодного разу боржником протягом року не були оплачені.

З наданих у судовому засідання 06.11.2024 пояснень ФОП Зварича О.В. слідує, що між ним та директором боржника ТОВ "Ковельська ОТБ" існували усні домовленості, де останній обіцяв здійснити розрахунок, однак із затримкою, після продажу майна ТзОВ "Ковельська ОТБ". Суд зазначає, що дана домовленість між сторонами може свідчити про створення господарських операції ФОП Зварича О. В. та боржника з метою отримання коштів у виконавчому провадженні, після продажу майна ТзОВ "Ковельська ОТБ", частину коштів в сумі 55448,48 грн, ФОП Зварича О.В. так було і отримано, інші проплати відсутні.

Враховуючи, що документи по фінансовій звітності, як стверджує ФОП Зварич О.В. подавав безпосередньо директор Сорока П. А., судом відхиляються усні твердження ФОП Зварича О.В. надані у судовому засідання 06.11.2024, що на виконання умов договорів про надання послуг з ведення бухгалтерського обліку від 01.01.2023, 01.04.2023, 01.07.2023, 01.09.2023 ним, за допомогою засобів віддаленого програмного забезпечення, здійснювалась підготовка фінансової звітності, поточні розрахунки амортизації внесення договорів та інші необхідні проводки для правильного відображення обліку, через необґрунтованість.

Крім того, суд зазначає, що усні твердження ФОП Зварича О.В. озвучені зацікавленою особою, носять загальний характер, не містять належної аргументації та деталізації.

Посилання ФОП Зварича О.В. на підтвердження судовими наказами Господарського суду Волинської області від 12.06.2023 у справі № 903/592/23, від 07.09.2023 у справі №903/945/23, від 07.09.2023 у справі №903/946/23 суми заборгованості по договорам, судом відхиляється з огляду на таке.

Згідно частини 4 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

У розумінні положень частини 4 статті 75 ГПК України однією із цілей цієї норми законодавець визначив, у тому числі, уникнення можливості різних висновків і тлумачень щодо наявних між сторонами обставин і правовідносин, що не відповідатиме принципу юридичної визначеності.

Для рішень господарських судів важливою умовою преюдиціальності фактів, що містяться в рішенні господарського суду, є суб`єктний склад спору. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до частини 5 статті 75 ГПК України обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Згідно ч. 1 ст. 147 ГПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених ст. 148 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 148 ГПК України передбачено, що судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Пунктом 7 ч. 1 ст. 155 ГПК України визначено, що у судовому наказі зазначаються повідомлення про те, що під час розгляду вимог в порядку наказного провадження та видачі судового наказу суд не розглядає обґрунтованість заявлених стягувачем вимог по суті.

Аналізуючи зміст вищезазначених положень можна зробити висновок, що одним з ключових підстав для наказного провадження та видачі судового наказу є відсутність зі сторони суду перевірки обґрунтованості заявлених грошових вимог до боржника. Тоді як, під час розгляду кредиторських вимог, суд з`ясовує правову природу таких вимог, надає правову оцінку доказам, поданим кредитором на підтвердження його грошових вимог до боржника, перевіряє дійсність заявлених вимог та з огляду на встановлене робить вмотивований висновок про наявність чи відсутність підстав для їх визнання та включення до реєстру вимог кредиторів у відповідній черговості.

Крім того, судовий наказ по справі № 903/945/23 скасований ухвалою Господарського суду Волинської області від 02.10.2024.

Отже відсутнє належне підтвердження факту надання послуг виконавцем та прийняття наданих послуг замовником, неможливість встановлення змісту господарської операції. Причини надання послуг навіть після їхньої неоплати. Тривале надання послуг за договором на користь боржника ТОВ "Ковельська ОТБ" позбавлене розумної економічної причини (ділової мети), оскільки оплата не здійснювалася взагалі, а відтак продовження надання послуг не призвело до приросту активів виконавця, натомість призвело до формування необґрунтованих витрат боржника, що вказує на відсутність ділової мети та формування виключно штучно складених первинних документів, які відображають нереальні господарські операції ФОП Зварича О. В. та боржника, які спрямовані на формування грошових вимог кредитора.

Частиною першою статті 73 ГПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Отже, суд дійшов висновку про те, що наявні в матеріалах справи первинні документи не відповідають критерію достовірності та не можуть засвідчувати обставини, відображені в них, а відтак господарський суд з урахуванням стандарту доказування вірогідності доказів дійшов висновку про те, що наявні в матеріалах справи акти надання послуг свідчать скоріш про те, що господарські операції не мали місця в об`єктивній дійсності, аніж мали.

З огляду на викладене у задоволенні заяви ФОП Зварича О. В. з грошовими вимогами до боржника відмовити, грошові вимоги ФОП Зварича О. В. за заявою від 07.02.2024 відхилити у повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене у сукупності, є всі необхідні підстави для завершення попереднього засідання.

Крім цього, за підсумком попереднього засідання суд зобов`язує розпорядника майна боржника арбітражного керуючого Василюка І. М. організувати проведення загальних зборів кредиторів боржника за місцезнаходженням боржника; письмово повідомити учасників у справі про банкрутство про місце, дату і час проведення зборів кредиторів боржника, належні докази про що надати суду; також надати суду протокольне рішення зборів кредиторів боржника про утворення і склад комітету кредиторів боржника, протоколи зборів кредиторів (в порядку п. 4 ч. 5 ст. 48 КУзПБ) і засідання комітету кредиторів боржника (в порядку п. 4 ч. 8 ст. 48 КУзПБ) з прийнятим рішенням щодо введення наступної судової процедури банкрутства та визначення кандидатури арбітражного керуючого.

Керуючись ст.ст. 2, 45, 47, 48, 64 Кодексу України з процедур банкрутства, ст.ст. 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ухвалив:

1. Грошові вимоги Адвокатського об`єднання "Рівненська правова допомога" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковельська ОТБ" повністю відхилити.

2. Грошові вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковельська ОТБ" повністю відхилити.

3. Підсумкове засідання призначити 11 грудня 2024 року на 11:00 год.

4. Зобов`язати розпорядника майна Василюка І. М. відповідно до ст. 48 Кодексу України з процедур банкрутства організувати та провести збори кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковельська ОТБ" докази скликання зборів разом з обґрунтованим клопотанням про перехід до наступної процедури щодо боржника (санації, ліквідації або закриття провадження) з посиланням на фактичні обставини, що призвели до прийняття такого рішення, надати суду до 06.12.2024.

У відповідності до ч. 4 ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства, ухвали, прийняті господарським судом у справі про банкрутство, набирають законної сили з моменту їх прийняття, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Ухвала в частині відхилення грошових вимог може бути оскаржена до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку і строки встановлені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвала підписана 11.11.2024.

Суддя А. С. Вороняк