Рішення

від 04.11.2024 по справі 903/733/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10 E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

04 листопада 2024 року Справа № 903/733/24

Господарський суд Волинської області у складі судді Дем`як В.М., за участю секретаря судового засідання Назарова Н.В., розглянувши справу

за позовом: Володимирської міської ради, Волинська область

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Панасюк Олени Станіславівни, Волинська область, м. Володимир

про зобов`язання повернути земельну ділянку та привести у придатний для подальшого використання стан

Представники сторін:

від позивача: не прибули;

від відповідача: не прибули;

Встановив: 19.08.2024 на адресу Господарського суду Волинської області надійшла позовна заява Володимирської міської ради до Фізичної особи-підприємця Панасюк Олени Станіславівни у якій просить суд:

- зобов`язати повернути Володимирській міській раді земельну ділянку, розташовану по вул. Ковельській 217 у місті Володимирі площею 40 кв.м., кадастровий № 071020000:01:003:3988, за актом приймання - передачі;

- зобов`язати привести земельну ділянку розташовану по вул. Ковельській 217 у місті Володимирі площею 40 кв.м., кадастровий № 071020000:01:003:3988 у придатний до використання стан шляхом демонтажу торговельних павільйонів, металевої огорожі з навісом, а також металевих конструкцій та обладнання.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає, що строк дії договору оренди землі закінчився, у встановленому законом порядку його дія не продовжувалася, інше речове право на зазначену земельну ділянку припинено, однак остання не була повернута відповідачем за актом прийому-передачі та не приведена у придатний до використання стан, що позбавляє права Володимирську міську раду як власника землі розпоряджатися нею у встановленому законодавством порядку.

Ухвалою суду від 20.08.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 18 вересня 2024 року на 10:00 год.

Згідно рішення Ради Суддів України від 21.06.2024 №16 "Щодо скликання ХХ чергового з`їзду суддів України" та рішення зборів суддів Господарського суду Волинської області оформлене протоколом від 30.08.2024 №4, суддю Господарського суду Волинської області Дем`як Валентину Миколаївну обрано делегатом на ХХ черговий з`їзд суддів України, що відбудеться 18.09.2024.

Судове засідання у справі, призначене на 18.09.2024 на 10 год. 00 хв. не відбулось.

Ухвалою суду від 04.09.2024 в порядку ст. 120 ГПК України повідомлено учасників справи про те, що судове засідання відбудеться 23 вересня 2024 року об 11:30 год.

Ухвалою суду від 23.09.2024 відкладено підготовче засідання на 16.10.2024. Постановлено здійснити офіційне оприлюднення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України про повідомлення відповідача: Фізичної особи-підприємця Панасюк Олени Станіславівни про розгляд справи.

Ухвалою суду від 16.10.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 04.11.2024.

Представник позивача у судове засідання не прибув, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, через відділ документального забезпечення та контролю суду подав заяву про розгляд справи без участі представника позивача за вх.№01-75/7262/24 від 04.11.2024, у якій зазначив, що підтримує позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач, всупереч створеним судом відповідних умов та наданих строків, своїм правом на участь в судовому розгляді не скористався, відзиву на позов не подав, причин неявки свого представника в судове засідання суд не повідомив, хоча про день на час розгляду справи в суді повідомлявся належним чином.

Судом встановлено, що надіслані відповідачу ухвали суду від 20.08.2024, від 23.09.2024 та від 16.10.2024 повернуті поштовим відділенням з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходження Фізичної особи-підприємця Панасюк Олени Станіславівни: АДРЕСА_1 , отже суд направив ухвали від 20.08.2024, від 23.09.2024 та від 16.10.2024 за місцем державної реєстрації останньої.

Водночас, як вбачається із наявного в матеріалах справи поштового повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції (а.с. 51), направлена за місцем реєстрації підприємця Панасюк О.С. ухвала від 04.09.2024 була отримана відповідачем 09.09.2024.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що неотримання кореспонденції суду (ухвал суду від 20.08.2024, від 23.09.2024 та від 16.10.2024) відповідачем та повернення останніх до суду з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою" є наслідками діяння (бездіяльності) відповідача щодо їх належного отримання, тобто їх власною волею (умисне неотримання судової повістки). Відтак, відповідач вважається повідомленим про відкриття провадження у справі належним чином, оскільки судом було виконано всі покладені на нього обов`язки, а відповідач, натомість, проявив протиправну процесуальну бездіяльність.

Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. За таких обставин відповідач вважається належним чином повідомленим про час та місце судових засідань.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Згідно ч.ч. 3, 7 ст. 120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018р. у справі №800/547/17(П/9901/87/18), Верховного Суду від 27.11.2019р. у справі №913/879/17, від 21.05.2020р. у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020р. у справі №24/260-23/52-б та від 18.03.2021р. у справі №911/3142/19, Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10.05.2023р. №755/17944/18, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи підтверджень наявності порушень оператором поштового зв`язку вимог Правил надання послуг поштового зв`язку, суд вважає, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Сам лише факт не отримання заявником кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Отже, суд належним чином виконав свій обов`язок щодо повідомлення відповідача про розгляд справи.

Крім цього, судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалами суду від 20.08.2024, від 23.09.2024 та від 16.10.2024 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Згідно з приписами ч. 1 та п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Відповідно до ст. 178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Сторони зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи. У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній не позбавлений можливості здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його правта обов`язків цивільного характеру. Право на справедливий судовий розгляд включає в себе право на доступ до суду та право на доступ до правосуддя в широкому розумінні.

Поняття розумності строку розгляду справи можна застосовувати, коли стороною у спорі є орган державної влади.

Відповідно до ст. 2 ГПК України, одним із основних завдань господарського судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

За таких обставин, беручи до уваги приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду спору впродовж розумного строку та норми ч.ч. 1, 3 ст. 202 ГПК України, згідно з якими неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті і суд розглядає справу за відсутності такого учасника, враховуючи той факт, що відповідач відповідно до законодавства, належним чином повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи по суті, а явка представників сторін обов`язковою судом не визнавалась, учасники справи, мали достатньо часу для реалізації своїх процесуальних прав, зокрема, і на подання будь-яких пояснень чи інших заяв по суті справи, а у суду є всі необхідні матеріали (докази) для вирішення спору по суті, суд вважає, що спір належить вирішити по суті у відсутності представників сторін за матеріалами справи, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, встановив:

Суд встановив, що на підставі рішення Володимир-Волинської міської ради від 27.11.2013 року №30/18 «Про поновлення, припинення договорів оренди земельних ділянок» між Володимир-Волинською міською радою (Орендодавець) та ФОП Панасюк Оленою Станіславівною (Орендар) було укладено договір оренди землі від 29 листопада 2013 року згідно з умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення - землі житлової і громадської забудови для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, яка знаходиться за адресою м. Володимир-Волинський (на даний час м. Володимир) по вул. Ковельській, 217, кадастровий номер №071020000:01:003:3988, площею 40 кв.м. (п. 1, 2 договору).

На земельній ділянці знаходяться об`єкти нерухомого майна, відсутні, а також інші обєкти інфраструктури відсутні. Земельна ділянка передається в оренду разом з відсутні. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 10 528,00 грн. (п. 3, 4, 5 договору).

Відповідно до пункту 8 договору оренди договір укладено на два роки. Після закінчення строку договору орендар має переважне право на поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

У зв`язку із закінченням терміну дії вищезгаданого договору 25 грудня 2015 року на підставі рішення Володимир-Волинської міської ради №4/19 від 24.12.2015 «Про поновлення, припинення договорів оренди земельних ділянок» (а.с. 21, 22) між Володимир-Волинською міською радою та ФОП Панасюк Оленою Станіславівною було укладено додаткову угоду до договору оренди землі про продовження терміну дії договору оренди землі на 2 роки до 23.01.2018 року (а.с. 19).

В подальшому рішенням Володимир-Волинської міської ради від 09.11.2018 №29/25 «Про поновлення, припинення договорів оренди земельних ділянок» (а.с. 6) міська рада вирішила поновити договір оренди земельної ділянки шляхом укладення додаткової угоди про продовження терміну дії договору оренди землі від 09.11.2018 з ОСОБА_1 на 2 роки до 23.01.2020 (а.с. 10).

Згідно п. 17 договору оренди передача земельної ділянки в оренду здійснюється без розроблення проекту її відведення. Підставою складання документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право користування земельною ділянкою є рішення Володимир-Волинської міської ради №17/6 від 11.07.2007.

Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з договору.

Відносини між сторонами носять договірний характер, укладені між останніми договір оренди землі від 29 листопада 2013 року предметом судових розглядів не виступав, недійсним (неукладеним) судом не визнавався.

За договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності (ст. 283 ГК України).

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст. 125 Земельного кодексу України).

Відповідно до ст. 126 Земельного кодексу України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Суд встановив, що договір оренди землі від 29.11.2013 року зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права та вчинено відповідний запис від 23.01.2004 №4366952.

Стаття 33 Закону України "Про оренду землі" фактично об`єднує два випадки пролонгації договору оренди.

У частинах першій - п`ятій статті 33 цього Закону передбачено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк.

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

Рішенням Володимир-Волинської міської ради №37/32 від 28.02.2020 «Про поновлення, припинення договорів оренди земельних ділянок» (а.с. 18) міська рада вирішила припинити на підставі ст. 31 Закону України «Про оренду землі» дію договору оренди земельної ділянки площею 40 кв.м. по АДРЕСА_2 , кадастровий №0710200000:01:003:3988, зареєстрованого 23.01.2014 року за №4366952 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, ОСОБА_1 у зв`язку із закінченням строку дії договору (23.01.2020).

Виконавчими органами Володимирської міської ради 17 листопада 2021 року на адресу відповідача було надіслано листа-вимогу вих.№2476/1.17/2-21 про необхідність звільнити земельну ділянку площею 40 кв.м. по АДРЕСА_2 , кадастровий №0710200000:01:003:3988 (а.с. 11).

В подальшому 19 січня 2022 року на адресу відповідача Виконавчим комітетом Володимирської міської ради, у зв`язку із відсутністю реагування з боку ФОП Панасюк О.С. було надіслано повторний лист-вимогу вих.№169/1.17/2-22 (а.с. 12).

Розпорядженням міського голови від 20.06.2024 №143р «Про створення комісії для проведення обстеження земельної ділянки кадастровий номер: 0710200000:01:003:3988 на АДРЕСА_2 » (а.с. 13) та було проведено виїзне обстеження земельної ділянки кадастровий номер 0710200000:01:003:3988 на АДРЕСА_2 про що було складено акт обстеження від 05.08.2024

На підтвердження факту продовження користування відповідачем земельною ділянкою з кадастровим номером 0710200000:01:003:3988 на АДРЕСА_2 після закінчення дії договору оренди позивач надав суду акт обстеження від 05.08.2024 складений комісією в складі: голова комісії - ОСОБА_5, члени комісії - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6, згідно акту встановлено, що ФОП Панасюк Олені Станіславівні була надана земельна ділянка кадастровий номер 0710200000:01:003:3988 на АДРЕСА_2 , загальною площею 0,0040 га для будівництва та обслуговування будівель торгівлі на підставі договору оренди земельної ділянки від 29.11.2013, строк дії якого закінчився 23.01.2020. На земельній ділянці розміщені два торгівельні павільйони, зблоковані між собою та розміщені буквою «Г». На вільній частині ділянки знаходяться залишки рукомийника, двох столів та мурованої конструкції, яка можливо, використовувалась для приготування їжі. Над усім цим влаштовано навіс з листів. Земельна ділянка огороджена, проте, огороджу частково зруйновано з метою проникнення всередину. Орієнтовно з 2020 року земельна ділянка не використовується за цільовим призначенням та перебуває в незадовільному стані (а.с. 15-17).

Відповідно до пункту 36 договору дія договору припиняється, зокрема, у разі закінчення строку на який його було укладено.

Згідно ст. 31 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Відповідно до пункту 20 договору оренди від 29.11.2013 після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку в стані не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.

Пунктом 30 договору одним із обов`язків орендаря визначено, що при поверненні земельної ділянки орендодавцю, до підписання акту приймання передачі земельної ділянки, привести ділянку у придатний для подальшого використання та передбачений вимогами цього договору та законодавства України стан, у тому числі усунути недоліки, вказані орендодавцем. Приведення земельної ділянки у належний стан передбачає благоустрій території та приведення її у стан, не гірший ніж на момент передачі земельної ділянки орендарю.

Суд встановив, що Фізична особа-підприємець Панасюк Олена Станіславівна самовільно займає спірну земельну ділянку починаючи з 24.01.2020.

Згідно ч.2 ст. 795 ЦК України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору.

У зв`язку з припиненням договору оренди, у відповідача виникло зобов`язання повернути позивачу спірну орендовану земельну ділянку.

Пунктом 20 договору оренди землі від 29.11.2013 сторони погодили, що після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому у порівнянні з тим, у якому він одержав її в оренду.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму, наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог.

Частиною 1статті 598 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Згідно ст. 34 Закону України «Про оренду землі» у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця. У разі невиконання орендарем обов`язку щодо умов повернення орендодавцеві земельної ділянки орендар зобов`язаний відшкодувати орендодавцю завдані збитки.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст. 13 Закону України «Про оренду землі»).

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки може відбуватись у тому числі шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

Стаття 211 Земельного кодексу України передбачає, що громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства, зокрема, за самовільне зайняття земельних ділянок.

Відповідно до вимог чинного законодавства обов`язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність таких документів може свідчити про самовільне зайняття земельної ділянки.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 статті 212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.

Згідно з ч. 3 ст. 212 Земельного кодексу України повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Відповідно до ст. 386 Цивільного кодексу України, держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

За приписами статей 319, 321 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Суд встановив, що укладений між Володимирською міською радою та підприємцем Панасюк О.С. договір від 29.11.2013 оренди землі закінчився 23.01.2020, у зв`язку із закінченням строку на який було його укладено, у встановленому законом порядку його дія не продовжувалася, проте земельна ділянка за актом прийому-передачі Володимирській міській раді повернута не була та не приведена у придатний до використання стан, як це передбачено п. 30 договору та ст. 34 ЗУ «Про оренду землі», що позбавляє права Володимирську міську раду як власника можливості розпоряджатися нею у встановленому законодавством України порядку.

Враховуючи вищевикладене, норми чинного законодавства, припинення дії договору оренди землі від 23.01.2020, самовільне зайняття відповідачем спірної земельної ділянки, відсутність заперечень відповідача щодо предмету спору, суд дійшов висновку про задоволення позову та зобов`язання підприємця Панасюк Олени Станіславівни повернути Володимирській міській раді за актом прийому-передачі орендовану земельну ділянку площею 40 кв.м., розташовану за адресою АДРЕСА_2 , кадастровий номер 071020000:01:003:3988 у стані придатному для подальшого використання.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з положеннями статті 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати в сумі 4844,80 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 75, 76-80, 123, 129, 232, 236-242, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

в и р і ш и в:

1. Позов задоволити.

2. Зобов`язати Фізичну особу-підприємця Панасюк Олену Станіславівну ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) повернути Володимирській міській раді (44700, Волинська область, Володимирський район, місто Володимир, вулиця Галицького Данила, будинок 5, код ЄДРПОУ 35387610) земельну ділянку, розташовану по вул. Ковельській, 217 у місті Володимирі, площею 40 кв.м., кадастровий номер 071020000:01:003:3988, за актом приймання-передачі.

3. Зобов`язати Фізичну особу-підприємця Панасюк Олену Станіславівну ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) привести земельну ділянку розташовану по вул. Ковельській, 217 у місті Володимирі, площею 40 кв.м., кадастровий номер 071020000:01:003:3988 у придатний до використання стан шляхом демонтажу торговельних павільйонів, металевої огорожі з навісом, а також металевих конструкцій та обладнання.

4. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Панасюк Олени Станіславівни ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Володимирської міської ради (44700, Волинська область, Володимирський район, місто Володимир, вулиця Галицького Данила, будинок 5, код ЄДРПОУ 35387610, р/р НОМЕР_2 , банк - Державна казначейська служба України) 4 844,80 грн. витрат по сплаті судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення до Північно-західного апеляційного господарського суду.

Повний текст рішення

складено 12.11.2024.

Суддя В. М. Дем`як