Рішення

від 29.10.2024 по справі 904/3223/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.10.2024м. ДніпроСправа № 904/3223/24

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Колісника І.І.,

за участю секретаря судового засідання Серостанова В.О.,

та представників:

від позивача: Осадчук В.І. адвокат;

від відповідача: не з`явився

розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Землетрейд", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Крамонд Агро", м. Кропивницький Кіровоградської обл.

про стягнення 51844,57 грн, припинення права оренди за договором оренди землі №01/07/2020-35 від 01.07.2020, зобов`язання повернути земельну ділянку.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Землетрейд" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Крамонд Агро", в якому заявлено наступні вимоги:

- стягнути з відповідача на користь позивача 51844,57 грн, з яких: 24000,00 грн - заборгованість з орендної плати за 2022 та 2023 роки, 11408,98 грн пеня за несвоєчасну орендну плату, 2428,29 грн інфляційні втрати, 925,04 грн 3% річних, 5785,12 грн заборгованість з орендної плати за 2024 рік, 7297,14 грн неустойка у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення повернення;

- припинити право оренди за договором оренди землі № 01/07/2020-35 від 01.07.2020, укладеним між позивачем як орендодавцем та відповідачем як орендарем щодо земельної ділянки з кадастровим номером 1221880500:02:001:1081, площею 2 га, яка розташована на території Софіївської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області (номер запису про речове право: 40197401);

- зобов`язати відповідача повернути позивачу земельну ділянку з кадастровим номером 1221880500:02:001:1081, площею 2 га, яка розташована на території Софіївської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області.

Судові витрати зі сплати судового збору в сумі 9084,00 грн позивач просить покласти на відповідача.

Позовні вимоги обрунтовані порушенням відповідачем умов договору оренди землі №01/07/2020-35 від 01.07.2020 щодо орендної плати та своєчасного повернення земельної ділянки з кадастровим номером 1221880500:02:001:1081 після розірвання договору за ініціативою орендодавця.

Ухвалою суду від 02.08.2024 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 29.08.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 01.10.2024, яке у зазначену дату не відбулося.

Ухвалою суду від 23.10.2024 судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 29.10.2024 об 11:00 год.

Представник відповідача в засідання суду як у межах підготовчого провадження, так і під час розгляду справи по суті не з`явився.

Відповідач про причини неявки свого представника суд не повідомив, відзиву на позов не надав.

Відповідач про дату, час і місце судових засідань у справі повідомлявся належним чином відповідно до статей 6, 120, 242 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвали суду від 02.08.2024, 29.08.2024, 23.10.2024 доставлені до електронного кабінету відповідача в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі, що підтверджується наявними у матеріалах справи довідками про доставку електронних листів, сформованими системою діловодства "ДСС", та свідчить про належне повідомлення останнього про призначені у справі засідання суду (а.с. 49, 62, 69).

Відповідно до частини дев`ятої статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. При цьому за змістом частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Частиною четвертою статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За викладених обставин, суд розглядає справу за відсутності представника відповідача та за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 29.10.2024 представник позивача підтримала позов й надала пояснення по суті спору.

За результатом судового засідання проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Землетрейд" (далі орендодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Крамонд Агро" (далі орендар, відповідач) укладено договір оренди землі № 01/07/2020-35 від 01.07.2020 (далі договір).

За умовами пункту 1 договору орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для сільськогосподарських потреб, яка знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, Криворізький район, Софіївська сільська рада.

В оренду передається земельна ділянка загальною площею 2,0000 га, кадастровий номер 1221880500:02:001:1081 (далі також "спірна земельна ділянка") (п. 1.1 договору).

Цільове призначення земельної ділянки - 01.03 для ведення особистого господарства, склад угідь: рілля 2,0000 га (п. 1.2 договору)

Згідно з пунктом 1.4 договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки на дату укладення договору становить 30025,00 грн.

Договір укладено строком на 7 (сім) років. Дата закінчення строку дії договору оренди обчислюється від дати його укладення. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право укласти договір оренди на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 (тридцять) днів до закінчення строку дії договору письмово повідомити орендодавця про такий намір (п. 3.1 договору).

Пунктом 4.1 договору визначено, що розмір орендної плати становить 6000,00 грн за один гектар. Орендна плата вноситься орендарем на розрахунковий рахунок орендодавця, вказаний у договорі, у строк до 10 жовтня поточного року.

Орендна плата сплачується наступним чином: у розмірі, визначеному п. 4.1 договору, - в строк до 10 жовтня поточного календарного року (п. 4.3 договору).

Відповідно до пункту 4.6 договору у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі 5% не сплаченої суми за кожен день прострочення.

Земельна ділянка передається в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (для ведення фермерського господарства, для сінокосіння і випасання худоби, для городництва) (п. 5.1 договору).

Пунктом 6.1 договору передбачено, що після припинення строку дії договору орендар протягом 7 робочих днів повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.

Дія договору припиняється шляхом його розірвання у разі, зокрема, односторонньої відмови орендодавця від договору в порядку, передбаченому пунктом 11.4 цього договору (п. 11.3 договору).

У пункті 11.4 договору сторонами погоджено, що розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку допускається у разі невиконання або неналежного виконання орендарем умов договору та договірних зобов`язань; одностороння відмова від договору оренди землі оформлюється орендодавцем листом-відмовою, де зазначається дата припинення договору оренди землі, яка наступає не раніше ніж через 20 днів з дати листа-відмови. Умовами розірвання договору в односторонньому порядку є, серед іншого, несплата або сплата не в повному обсязі орендної плати.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами. Право користування земельною ділянкою (право оренди) виникає з моменту державної реєстрації права користування (оренди) відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". Взаємовідносини сторін за договором, які не врегульовані цим договором, регулюються чинним законодавством України (абз. 1, 3 п. 13.1 договору).

На виконання умов договору позивач передав відповідачу земельну ділянку кадастровий номер 1221880500:02:001:1081, що підтверджується актом приймання-передачі земельної ділянки від 01.07.2020 (а.с. 22).

Утім, починаючи з 2022 року, відповідач припинив виконання зобов`язань зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою, з огляду на що сума заборгованості відповідача за договором згідно з розрахунком позивача становить 24000,00 грн і складається із заборгованості за 2022 рік у сумі 12000,00 грн та за 2023 рік у сумі 12000,00 грн.

Позивачем 04.03.2024 на адресу відповідача були направлені претензія № 2 від 01.03.2024 з вимогою про сплату наявної заборгованості та лист-відмова № 2 від 01.03.2024, яким, зокрема, відповідача повідомлено про розірвання серед інших також і договору оренди землі №01/07/2020-35 від 01.07.2020 у зв`язку з порушенням його умов та про необхідність повернення орендованих земельних ділянок, у тому числі й спірної земельної ділянки, у строк, що не перевищує 7 робочих днів з дати припинення договору. У вказаному повідомленні зазначено, що датою припинення договорів є 25.03.2024 (а.с. 23 - 32).

За даними з офіційного вебсайту оператора поштового зв`язку АТ "Укрпошта" поштове відправлення № 4900002972854 з претензією № 2 та листом-відмовою № 2 від 01.03.2024 вручено отримувачу особисто 11.03.2024 (а.с. 33).

Вимоги позивача-орендодавця про погашення заборгованості з орендної плати за 2022-2023 роки в сумі 24000,00 грн та повернення земельної ділянки в строк до 03.04.2024 відповідач не виконав і земельна ділянка з кадастровим номером 1221880500:02:001:1081 досі перебуває у фактичному користуванні відповідача, що підтверджується відомостями з Державного реєстру речових прав від 22.07.2024 про реєстрацію за ним права оренди відповідної земельної ділянки (а.с. 35 - 36).

Тож, невиконання відповідачем зобов`язань зі сплати орендної плати за договором та невиконання вимог позивача про повернення спірної земельної ділянки і стали причиною виникнення спору.

Предметом доказування у цій справі є обставини, пов`язані з виконанням сторонами зобов`язань за договором оренди землі № 01/07/2020-35 від 01.07.2020, наявністю підстав для припиненням цього договору шляхом розірвання в односторонньому порядку та для повернення орендарем земельної ділянки з оренди.

Правовідносини сторін у цій справі виникли з приводу оренди землі.

Відповідно до статей 1, 2 Закону України № 161-XIV від 06.10.1998 (із змін. і доп.) "Про оренду землі" (далі Закон № 161-XIV) оренда землі це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Частиною першою статті 759 Цивільного кодексу України визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За змістом частин першої, другої, п`ятої статті 762 Цивільного кодексу України (станом на час виникнення спірних правовідносин) за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

За частиною третьою статті 792 Цивільного кодексу України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Відповідно до статті 13 Закону № 161-XIV договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років. Дата закінчення дії договору оренди обчислюється від дати його укладення. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації такого права (ч. 1 ст. 19 Закону № 161-XIV).

Частинами першою, другою статті 21 Закону № 161-XIV передбачено, що орендна плата за землю це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Згідно з пунктами 1.1, 4.1, 4.3 договору відповідач (орендар) зобов`язаний сплачувати річну орендну плату за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1221880500:02:001:1081 у сумі 12000,00 грн (6000,00 грн/га х 2 га) щороку до 10 жовтня, розмір якої за один день становить 32,87 грн (12000,00/365 = 32,87).

За приписом частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, за 2022 рік відповідач повинен був здійснити орендну плату не пізніше 10.10.2022, за 2023 рік не пізніше 10.10.2023, за 2024 рік не пізніше 10.10.2024 (далі спірний період).

Статтею 526 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з частиною першою статті 193 Господарського кодексу України, встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

За приписом частини першої статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; сплата неустойки (пункти 1, 3 частини першої статті 611 Цивільного кодексу України).

Згідно з частинами першою, другою статті 31 Закону № 161-XIV договір оренди землі припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря; смерті фізичної особи-орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, зазначених у статті 7 цього Закону, від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки; ліквідації юридичної особи-орендаря; припинення дії договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійного договору (щодо договорів оренди землі, укладених у рамках такого партнерства/концесії); припинення (розірвання) спеціального інвестиційного договору, укладеного відповідно до Закону України "Про державну підтримку інвестиційних проектів із значними інвестиціями".

Договір оренди землі припиняється також в інших випадках, передбачених законом.

За змістом частин третьої, четвертої цієї статті Закону № 161-XIV договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін.

Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

Згідно з пунктом д) частини першої статті 141 Земельного кодексу України підставою припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата земельного податку або орендної плати.

З наявних у справі доказів убачається, що відповідач своїх зобов`язань зі сплати орендної плати за 2022-2023 роки в сумі 24000,00 грн не виконав, у зв`язку з чим позивач скористався правом на розірвання договору в односторонньому порядку і відповідно до умов пункту 11.4 договору повідомив відповідача листом від 01.03.2024 про припинення договору. При цьому датою припинення договору позивач визначив 25.03.2024.

На момент припинення договору у відповідача залишилася непогашеною заборгованість з орендної плати за 2022 рік у сумі 12000,00 грн, за 2023 рік у сумі 12000,00 грн та за 84 дні 2024 року (з 01.01.2024 по 24.03.2024) - у сумі 2761,08 грн (32,87х84 = 2761,08), а всього - 26761,08 грн.

Доказів виконання зобов`язань зі сплати орендної плати за спірний період відповідач суду не надав.

Утім, за розрахунком позивача заборгованість відповідача з орендної плати складається з 24000,00 грн орендної плати за 2022-2023 роки та 5785,12 грн орендної плати за 2024 рік.

При цьому заборгованість у сумі 5785,12 грн помилково визначена ним за 176 днів прострочення оплати з 11.10.2023 по 03.04.2024, оскільки орендна плата за 2023 рік позивачем уже врахована у заборгованості відповідача в сумі 12000,00 грн. Зважаючи на припинення орендних правовідносин між сторонами 25.03.2024 шляхом розірвання договору за ініціативи позивача, нарахування орендної плати за користування спірною земельною ділянкою можливе лише за період з 01.01.2024 по 24.03.2024 включно.

Відтак, позовні вимоги про стягнення основного боргу є обґрунтованими частково в загальній сумі 26761,08 грн.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з частиною першою статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Заявлена до стягнення пеня в сумі 11408,98 грн за прострочення виконання відповідачем грошових зобов`язань за договором нарахована позивачем на підставі пункту 4.6 договору з урахуванням подвійної облікової ставки НБУ із заборгованості з орендної плати за 2022 рік у сумі 12000,00 грн за період з 11.10.2022 по 23.07.2024 та із заборгованості з орендної плати за 2023 рік у сумі 12000,00 грн за період з 11.10.2023 по 23.07.2024.

За приписом частини шостої статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до положень пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Господарського кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Указаний розділ доповнено пунктом 7 згідно із Законом № 540-IX від 30.03.2020, який набув чинності 02.04.2020.

З 12.03.2020 до 30.06.2023 на всій території України було встановлено карантин відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (зі змінами), від 20.05.2020 № 392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів", від 22.07.2020 № 641 "Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236 "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2".

Отже, строки нарахування штрафних санкцій, продовжені на час дії карантину, закінчились датою скасування карантину, тобто 30.06.2023.

З огляду на викладене, позивачем неправомірно нараховано пеню із заборгованості з орендної плати за 2022 рік за період з 01.07.2023 по 23.07.2024 та із заборгованості з орендної плати за 2023 рік за період з 12.04.2024 по 23.07.2024.

Після здійсненого судом перерахунку пеня підлягає зменшенню на 5198,00 грн і фактично становить 6210,98 грн, з яких:

4323,29 грн із заборгованості з орендної плати за 2022 рік за період з 11.10.2022 по 30.06.2023;

1887,69 грн із заборгованості з орендної плати за 2023 рік за період з 11.10.2023 по 11.04.2024.

Наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, також врегульовані нормами статті 625 Цивільного кодексу України.

Згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому щодо інфляційних втрат суд зазначає таке.

Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 905/21/19 наведено формулу за якою можна розрахувати інфляційні втрати: "Х" * "і-1" - 100 грн. = "ЗБ", де "Х" - залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а "ЗБ" - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці). При цьому зазначено, що за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).

У випадку якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу, та ділиться на 100%.

Зазначена правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 20.08.2020 у справі № 904/3546/19.

Крім того, об`єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20 листопада 2020 року у справі № 910/13071/19 надала роз`яснення, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Заявлені позивачем до стягнення 3% річних у сумі 925,04 грн нараховані за загальний період з 11.10.2022 по 23.07.2024 із заборгованості з орендної плати за 2022-2023 роки (12000,00 грн 2022 рік; 12000,00 грн 2023 рік), а інфляційні втрати в сумі 2428,29 грн - за загальний період із жовтня 2022 року по червень 2024 року з тих же сум заборгованості та з урахуванням офіційно встановлених індексів інфляції: жовтень 2022 року - 102,5%, листопад 2022 року - 100,7%, грудень 2022 року - 100,7%, січень 2023 року - 100,8%, лютий 2023 року 100,7%, березень 2023 року - 101,5%, квітень 2023 року - 100,2%, травень 2023 року - 100,5%, червень 2023 року - 100,8%, липень 2023 року - 99,4%, серпень 2023 року - 98,6%, вересень 2023 року - 100,5%, жовтень 2023 року - 100,8%, листопад 2023 року - 100,5%, грудень 2023 року - 100,7%, січень 2024 року - 100,4%, лютий 2024 року - 100,3%, березень 2024 року - 100,5%, квітень 2024 року - 100,2%, травень 2024 року - 100,6%, червень 2024 - року 102,2%.

За результатами перевірки розрахунків встановлено, що заявлені до стягнення 3% річних та інфляційні втрати визначені правильно.

У питанні обґрунтованості вимог позивача про повернення земельної ділянки з оренди та стягнення неустойки за прострочення її повернення судом береться до уваги таке.

З наявних у справі доказів убачається, що позивач 04.03.2024 направив відповідачу, а останній 11.03.2024 отримав лист-відмову № 2 від 01.03.2024 (поштове відправлення №4900002972854), в якому на підставі пунктів 11.3, 11.4 договору позивач повідомив про дострокове розірвання договору з 25.03.2024 та згідно з пунктом 6.1 договору просив відповідача протягом семи робочих днів з дати припинення договору повернути орендовану земельну ділянку за актом прийому-передачі (а.с. 28 - 33).

Отже, відповідно до умов договору цей договір є розірваним з 25.03.2024, а строк повернення земельної ділянки є таким, що настав 03.04.2024.

Згідно зі статтею 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Доказів повернення майна з оренди, вжиття заходів щодо своєчасного повернення майна з оренди після припинення договору чи вчинення позивачем перешкод у його поверненні відповідач суду не надав, з огляду на що вимога позивача про зобов`язання відповідача повернути земельну ділянку з оренди є законною та обґрунтованою.

Також суд доходить висновку, що неповернення орендованої земельної ділянки після спливу встановленого договором строку для її повернення у зв`язку з припиненням цього договору, тобто після 03.04.2024, має місце виключно з вини самого відповідача, а тому існують усі правові підстави для застосування до нього неустойки за безпідставне користування об`єктом оренди після закінчення строку дії договору відповідно до частини другої статті 785 Цивільного кодексу України.

Так, заявлена позивачем до стягнення в порядку частини другої статті 785 Цивільного кодексу України неустойка в сумі 7297,14 грн розрахована за період з 04.04.2024 по 23.07.2023 (111 днів). Базою нарахування неустойки визначено орендну плату за один день, яка становить 32,87 грн.

Зі змісту частини першої статті 762 Цивільного кодексу України та частини першої статті 286 Господарського кодексу України вбачається, що договір оренди є підставою виникнення права наймача (орендаря) користуватися орендованим майном упродовж строку його дії зі сплатою наймодавцю (орендодавцю) орендної плати, погодженої умовами договору; а припинення такого договору є підставою виникнення обов`язку наймача негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Користування майном за договором оренди є правомірним, якщо воно відповідає його умовам та положенням чинного законодавства, які регулюють такі правовідносини з урахуванням особливостей предмета найму та суб`єктів договірних правовідносин.

Відносини найму (оренди) у разі неправомірного користування майном можуть регулюватися умовами договору, що визначають наслідки неправомірного користування майном, та нормами законодавства, які застосовуються до осіб, які порушили зобов`язання у сфері орендних відносин.

Правова природа плати за користування річчю (орендної плати) безпосередньо пов`язана із правомірним користуванням річчю протягом певного строку, і обов`язок здійснення такого платежу є істотною ознакою орендних правовідносин, що випливає зі змісту регулятивних норм статей 759, 762, 763 Цивільного кодексу України, статей 283, 284, 286 Господарського кодексу України. Із припиненням договірних (зобов`язальних) відносин за договором у наймача (орендаря) виникає новий обов`язок негайно повернути наймодавцеві річ.

Після спливу строку дії договору оренди невиконання чи неналежне виконання обов`язку з негайного повернення речі свідчить про неправомірне користування майном, яке було передане в найм (оренду). Тому, права та обов`язки наймодавця і наймача, що перебували у сфері регулятивних правовідносин, переходять у сферу охоронних правовідносин та охоплюються правовим регулюванням за частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України, яка регламентує наслідки невиконання майнового обов`язку щодо негайного повернення речі наймодавцеві.

Відтак, користування майном після припинення договору оренди є таким, що здійснюється не відповідно до його умов, у зв`язку з чим вимога щодо орендної плати за користування майном за умовами договору, що припинився (у разі закінчення строку, на який його було укладено тощо), суперечить змісту правовідносин за договором найму (оренди) і регулятивним нормам Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма статті 762 Цивільного кодексу України ("Плата за користування майном") і охоронна норма частини другої статті 785 Цивільного кодексу України ("Обов`язки наймача у разі припинення договору найму") не можуть застосовуватися одночасно, адже орендар не може мати одночасно два обов`язки, які суперечать один одному: сплачувати орендну плату, що здійснюється за правомірне користування майном, і негайно повернути майно.

Отже, положення пункту 3 частини першої статті 3 та статті 627 Цивільного кодексу України про свободу договору не застосовуються до договорів оренди в тій їх частині, якою передбачені умови щодо здійснення орендної плати за період від моменту припинення дії договору до моменту повернення орендованого майна, оскільки сторони в такому випадку відступають від положень актів цивільного законодавства (стаття 6 Цивільного кодексу України).

Неврахування таких висновків щодо застосування положень цивільного та господарського законодавства на практиці призводить до того, що з орендаря, який після припинення строку дії договору оренди не повернув майно орендодавцю на його вимогу, фактично стягується потрійний розмір орендної плати, а саме: безпосередньо орендна плата, а також неустойка у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення. Наведений підхід у регулюванні орендних правовідносин, вочевидь, не узгоджується з такими загальними засадами цивільного законодавства, як справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України).

З викладеного вбачається, що обов`язок орендаря сплачувати орендну плату за користування орендованим майном зберігається до припинення договору оренди (до спливу строку його дії), оскільки орендна плата є платою орендаря за користування належним орендодавцю майном та відповідає суті орендних правовідносин, що полягають у строковому користуванні орендарем об`єктом оренди на платній основі.

Водночас неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України, є самостійною формою майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, яка застосовується у разі (після) припинення договору оренди якщо наймач не виконує обов`язку щодо негайного повернення речі, і є належним способом захисту прав та інтересів орендодавця після припинення вказаного договору, коли користування майном стає неправомірним. Для притягнення орендаря, що порушив зобов`язання, до зазначеної відповідальності необхідна наявність вини (умислу або необережності) відповідно до вимог статті 614 Цивільного кодексу України.

Тому, яким би способом у договорі оренди не регламентувалися правовідносини між сторонами у разі невиконання (несвоєчасного виконання) наймачем (орендарем) обов`язку щодо повернення речі з найму (оренди) з її подальшим користуванням після припинення такого договору, проте ці правовідносини не можуть врегульовуватись іншим чином, ніж визначено частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України (зокрема, з установленням для наймача (орендаря) будь-якого іншого (додаткового) зобов`язання, окрім того, що передбачений вказаною нормою).

Зазначене відповідає правовій позиції об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.04.2021, викладеній в постанові у справі № 910/11131/19.

Перевіркою судом наведеного позивачем у позові розрахунку неустойки в сумі 7297,14 грн установлено, що він є арифметично правильним.

Відтак, вимоги позивача в частині стягнення неустойки у розмірі подвійної орендної плати за несвоєчасне повернення майна в сумі 7297,14 грн є правомірними.

За таких обставин позовні вимоги майнового характеру є законними й обґрунтованими в загальній сумі 43622,53 грн, з яких: 26761,08 грн основний борг, 6210,98 грн пеня, 2428,29 грн інфляційні втрати, 925,04 грн 3% річних, 7297,14 грн неустойка.

Щодо позовної вимоги про припинення права оренди за договором слід зазначити таке.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що, як правило, суб`єкт може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту його права чи інтересу. Такий спосіб здебільшого випливає із суті правового регулювання відповідних спірних правовідносин (див. mutatis mutandis постанови від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16 (пункт 5.6), від 6 лютого 2019 року у справі № 522/12901/17-ц, від 2 липня 2019 року у справі № 48/340 (пункт 6.41), від 1 жовтня 2019 року у справі №910/3907/18 (пункт 48), від 28 січня 2020 року у справі № 50/311-б (пункт 91), від 19 травня 2020 року у справі № 922/4206/19 (пункт 43), від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (пункт 88), від 22 червня 2021 року у справі №200/606/18 (пункт 75), від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17 (пункт 55); див. також постанову Верховного Суду України від 10 вересня 2014 року у справі № 6-32цс14).

Спосіб захисту цивільного права чи інтересу має бути ефективним, тобто призводити у конкретному спорі до того результату, на який спрямована мета позивача, - до захисту порушеного чи оспорюваного права або інтересу. Застосування способу захисту має бути об`єктивно виправданим і обґрунтованим, тобто залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання, оспорення та спричинених відповідними діяннями наслідків (див. mutatis mutandis постанови Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 2 липня 2019 року у справі № 48/340 (пункт 6.41), від 11 вересня 2019 року у справі №487/10132/14-ц (пункт 89), від 1 жовтня 2019 року у справі № 910/3907/18 (пункт 48), від 28 січня 2020 року у справі № 50/311-б (пункт 91), від 19 травня 2020 року у справі № 922/4206/19 (пункт 43), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23), від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17 (пункт 67), від 22 вересня 2020 року у справі №910/3009/18 (пункти 63, 89), від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (пункт 6.13), від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункт 58), від 16 лютого 2021 року у справі №910/2861/18 (пункт 98), від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (пункт 9.1), від 22 червня 2021 року у справах № 334/3161/17 (пункт 55) і № 200/606/18 (пункт 73), від 29 червня 2021 року у справі № 916/964/19 (пункт 7.3), від 31 серпня 2021 року у справі № 903/1030/19 (пункт 68), від 14 вересня 2021 року у справі №359/5719/17 (пункт 119), від 16 вересня 2021 року у справі № 910/2861/18 (пункт 98), від 26 жовтня 2021 року у справі № 766/20797/18 (пункт 19), від 23 листопада 2021 року у справі №359/3373/16-ц (пункт 143), від 14 грудня 2021 року у справі №643/21744/19 (пункт 61), від 25 січня 2022 року у справі № 143/591/20 (пункт 8.31), від 8 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (пункт 21), від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 (пункт 56), від 21 вересня 2022 року у справі № 908/976/19 (пункт 5.6), від 28 вересня 2022 року у справі № 483/448/20 (пункт 9.64), від 14 грудня 2022 року у справі №477/2330/18 (пункт 55), від 18 січня 2023 року у справі № 488/2807/17 (пункт 86)).

Частиною четвертою статті 334 Цивільного кодексу України визначено, що права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Відповідно до частини першої статті 19 Закону № 161-XIV право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації такого права.

У разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця (ч. 1 ст. 34 Закону № 161-XIV).

За змістом наведених норм закон пов`язує виникнення права оренди земельної ділянки з моментом державної реєстрації цього речового права, а з моменту реєстрації припинення речового права оренди земельна ділянка вважається повернутою.

Відтак, допоки не буде припинена державна реєстрація права оренди земельної ділянки за відповідачем, земельна ділянка вважатиметься такою, що не повернута її власникові (позивачу).

Як на момент звернення до суду з позовом, так і на час розгляду справи право оренди Товариства з обмеженою відповідальністю "Крамонд Агро" зареєстроване у відповідному реєстрі, відомості про припинення права оренди землі до цього реєстру не внесені. Тому обґрунтованим є висновок про те, що спірна земельна ділянка вважається юридично не повернутою її власникові, а збереження відомостей у державному реєстрі про державну реєстрацію права оренди Товариства з обмеженою відповідальністю "Крамонд Агро" є порушенням прав власника на розпорядження своїм майном.

Утім, обраний позивачем спосіб захисту припинення права оренди за договором, за обставин фактичного припинення з відповідачем договірних відносин, не є належним та ефективним способом захисту, оскільки не призводить до захисту його порушених прав та інтересів.

За змістом частини другої статті 20 Господарського кодексу України одним із способів захисту прав суб`єктів господарювання є визнання наявності або відсутності прав.

Належним способом захисту прав орендодавця, який у цих спірних правовідносинах вважає, що зареєстроване право оренди відсутнє, є його вимога до особи, за якою зареєстроване право оренди, про визнання відсутнім права оренди. Відповідно до пункту 9 частини першої статті 27 Закону № 1952-IV (Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень") судове рішення про задоволення такої вимоги є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про припинення права оренди відповідача (див. близький за змістом підхід щодо інших правовідносин у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (пункт 6.14)). Про зазначене в черговий раз було вказано у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.11.2023 у справі № 513/879/19 (провадження № 14-49цс22) (п. 55).

Тож, приймаючи до уваги суть правового інтересу та мету позивача, які полягають не тільки у поверненні спірної земельної ділянки з оренди після її припинення, а й у реальному усуненні перешкод у подальшій реалізації ним повного комплексу прав власника (володіння, користування, розпорядження), керуючись принципом верховенства права, в основі якого, серед іншого, доступ до справедливого правосуддя, суд оцінює обраний позивачем спосіб захисту як такий, що співвідноситься з визнанням відсутнього у відповідача права оренди, що з урахуванням обставин у справі дає підстави суду для задоволення саме таких вимог позивача.

Відтак позов підлягає задоволенню частково.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України на відповідача покладаються витрати зі сплати судового збору в сумі 2547,79 грн пропорційно задоволеним позовним вимогам майнового характеру (43622,53х3028/51844,57=2547,79) та в сумі 6056,00 грн (за дві позовні вимоги немайнового характеру), що разом становить 8603,79 грн.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 165, 202, 233, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Крамонд Агро" (місцезнаходження: 25009, Кіровоградська область, місто Кропивницький, вул. Гоголя, будинок 155; ідентифікаційний код 42636370) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Землетрейд" (місцезнаходження: 01042, м. Київ, вул. Маккейна Джона, буд. 16, кімната 4; ідентифікаційний код 43546959) заборгованість з орендної плати за 2022 та 2023 роки в сумі 24000,00 грн, заборгованість з орендної плати за 2024 рік у сумі 2761,08 грн, пеню в сумі 6210,98 грн, інфляційні втрати в сумі 2428,29 грн, 3% річних у сумі 925,04 грн, неустойку в сумі 7297,14 грн, судовий збір у сумі 8603,79 грн.

Визнати відсутнім у Товариства з обмеженою відповідальністю "Крамонд Агро" (місцезнаходження: 25009, Кіровоградська область, місто Кропивницький, вул. Гоголя, будинок 155; ідентифікаційний код 42636370) права оренди за договором оренди землі №01/07/2020-35 від 01.07.2020, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю "Землетрейд" (ідентифікаційний код 43546959) як орендодавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Крамонд Агро" (ідентифікаційний код 42636370) як орендарем, щодо земельної ділянки з кадастровим номером 1221880500:02:001:1081, площею 2 га, яка розташована на території Софіївської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області (номер запису про інше речове право: 40197401).

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Крамонд Агро" (місцезнаходження: 25009, Кіровоградська область, місто Кропивницький, вул. Гоголя, будинок 155; ідентифікаційний код 42636370) повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Землетрейд" (місцезнаходження: 01042, м. Київ, вул. Маккейна Джона, буд. 16, кімната 4; ідентифікаційний код 43546959) земельну ділянку з кадастровим номером 1221880500:02:001:0081, площею 2 га, яка розташована на території Софіївської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 ГПК України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 12.11.2024.

Суддя І.І. Колісник