Рішення

від 12.11.2024 по справі 904/3522/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.11.2024м. ДніпроСправа № 904/3522/24

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Назаренко Н.Г., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Державного підприємства "Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод ім. О. М. Макарова"м. Дніпро, в особі Павлоградського механічного заводу Державного підприємства "Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова", м. Павлоград, Дніпропетровська область

до Дніпровського квартирно-експлуатаційне управління, м. Дніпро

про стягнення заборгованості в розмірі 804 650,71 грн.

Без виклику (повідомлення) учасників справи

РУХ СПРАВИ В СУДІ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.

Державне підприємство "Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова", в особі Павлоградського механічного заводу Державного підприємства "Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Дніпровського квартирно-експлуатаційного управління про стягнення заборгованості за фактично спожиту електроенергію в розмірі 804 650,71 грн.

Ухвалою від 12.08.2024 позовну заяву залишено без руху.

19.08.2024 засобами поштового зв`язку від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою від 21.08.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.

06.09.2024 від відповідача через систему «Електронний суд» надійшов відзив на позов.

Господарський суд констатує, що сторони мали реальну можливість надати всі існуючі докази в обґрунтування своїх позовних вимог та заперечень суду першої інстанції.

Частиною 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Судові дебати не проводяться.

Суд бере до уваги, що за змістом ст.129 Конституції України, основними засадами судочинства є, зокрема, розумні строки розгляду справи судом.

Наведені конституційні засади означають серед іншого неприпустимість таких дій суду щодо строку розгляду справи, що не мають об`єктивного та розумного обґрунтування.

Згідно ст.2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави; суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі; розумність строків розгляду справи судом є одним з основних засад (принципів) господарського судочинства.

Відповідно до частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

При цьому, розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Розумним, зокрема вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс Проти Греції" від 05.02.2004).

Слід також відзначити, що з практики Європейського суду з прав людини щодо тлумачення положення "розумний строк" вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ. Критеріями оцінки розумності строку є, зокрема складність справи та поведінка заявників.

Так, у справі "Хосце проти Нідерландів" 1998 суд вирішив, що тривалість у 8,5 років є розумною у контексті статті 6 Конвенції, у зв`язку зі складністю справи, а у справі "Чірікоста і Віола проти Італії", 15-річний строк розгляду визнано Європейським судом з прав людини виправданим, у зв`язку з поведінкою заявників.

Згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

12.11.2024 здійснено розгляд справи по суті в межах розумного строку.

Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Враховуючи приписи частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов наступних висновків.

ПОЗИЦІЯ ПОЗИВАЧА.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов договору №114юр від 16.08.2023 про відшкодування витрат за спожиту електричну енергію в частині оплати вартості фактично спожитої електроенергії.

ПОЗИЦІЯ ВІДПОВІДАЧА.

Відповідач про наявність справи повідомлений належним чином, направляв відзив на позов.

Згідно ч. 5 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України копії відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи надсилаються (надаються) одночасно з надсиланням (наданням) відзиву до суду з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.

Крім того, п. 2 ч. 6 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до відзиву додаються документи, що підтверджують надсилання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.

В порушення цього, відповідачем не надано доказів направлення позивачу копії відзиву з додатками, таким чином, суд не приймає його до розгляду.

ОБСТАВИНИ, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

Предметом доказування, відповідно до частини 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Отже, обставинами, які входять до предмету доказування у даній справі є наявність або відсутність підстав для стягнення вартості фактично спожитої електроенергії.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.

Як убачається з матеріалів справи, між Державним підприємством "Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова" в особі Павлоградського механічного заводу Державного підприємства "Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова", як стороною 1, Військовою частиною НОМЕР_1 , як стороною 2, та Дніпровським квартирно-експлуатаційним управлінням, як стороною 3, було укладено Договір №99юр від 06.03.2023.

Пунктом 1.1 Договору визначено, що сторона 1 надає стороні 2 можливість на спільне безоплатне тимчасове користування нерухоме майно, перелік якого наведено в додатку №1, який є невід`ємною частиною даного договору.

Згідно з пунктом 1.3. Договору сторона 2 вступає у спільне тимчасове використання майна у термін, указаний у Договорі та акті передачі майна.

Пунктом 1.4 Договору визначено, що спільне користування майном не тягне за собою виникнення у сторони 2 будь-якого права на це майно, крім права спільного тимчасового використання цього майна на умовах та правах, передбачених цим договором.

Обов`язок щодо складання Акту приймання-передачі майна стороні 2 покладається на сторону 1. (п. 1.5. договору).

Відповідно до пункту 2.1 Договору спільне користування майном здійснюється на безоплатній основі.

Пунктом 2.2 Договору визначено, що сторона 3 зобов`язана укласти окремі договори за комунальні послуги, які були отримані стороною 2 за час дії цього договору.

Розрахунки за отримані комунальні послуги сторони 2 за цим договором здійснюються стороною 3, але виключно за погодженням із командиром військової частини за підписом та печаткою. (п. 2.3. договору).

Підставою для оплати стороною 3 за сторону 2 комунальних послуг є виставлені рахунки постачальними організаціями, які надають комунальні послуги стороні 2. (п. 2.4. договору).

Пунктом 2.5. Договору визначено, що сторона 3 не відповідає за зобов`язаннями сторони 2 крім тих зобов`язань, що визначені у цьому договорі.

Відповідно до пункту 7.1 Договору сторона 3 має право вимагати від сторони 1 та сторони 2 надання необхідних документів (у т.ч. показники електро і водо лічильників), інформації з метою виконання умов цього договору. У разі ненадання таких документів сторона 3 звільняється від взятих зобов`язань за цим договором.

Сторона 3 зобов`язана здійснювати розрахунки з постачальниками комунальних послуг, що спожиті стороною 2 у процес виконання цього договору (п. 7.2. договору).

Згідно з пунктом 9.1 Договору, цей договір набирає чинності з дати підписання акту приймання-передачі з 03.03.2023 та діє до 31.12.2023 (включно). У відповідності до ст..631 Цивільного кодексу України та ст.. 180 Господарського кодексу України даний договір поширює свою дію на відносини, які фактично склалися до моменту його укладення, а саме з 03.03.2023.

Умови цього договору зберігають силу протягом усього строку дії цього Договору (п. 9.2. договору).

Сторонами було складено акт приймання-передачі в спільне безоплатне тимчасове користування нерухомого майна та фіксації приладів обліку електроенергії та водокористування, за яким сторона 1 передала, а сторона 2 прийняла у спільне безоплатне тимчасове користування наступне нерухоме майно та зафіксували показники лічильників станом на 03.03.2023 для відшкодування витрат за фактичне споживання стороною 2 електроенергії (а.с. 26).

На виконання умов договору між позивачем (сторона 2) та відповідачем (сторона 1) було укладено договір № 114юр про відшкодування витрат за спожиту електричну енергію від 16.08.2023, згідно п. 1.1. якого сторона 1 відшкодовує стороні 2 витрати за спожиті стороною 1 електричну енергію відповідно до показників приладів обліку з урахуванням втрат згідно договору № 99юр від 06.03.2023 на спільне безоплатне користування нерухомим майном.

Загальна сума договору, що підлягає відшкодуванню орієнтовно становить 135 601,70 грн., у тому числі ПДВ 27 533,62 грн. Сума договору розрахована згідно додатку №1 до договору, що є невід`ємною частиною договору.

Сума цього договору може бути змінена за взаємною згодою сторін, у встановленому законом порядку.(п. 1.2. договору).

Згідно умов п. 2.3. договору Сторона 1 зобов`язується:

2.3.1. Виконувати умови цього Договору.

2.3.2. Відшкодувати витрати за спожиту електричну енергію здійснювати відповідно до показників встановлених засобів обліку, та наданих рахунків.

2.3.3. Після отримання від Сторони 2 акту (актів) прийому-передачі електроенергії здійснювати оплату згідно ст. 46, 48, 49 БКУ на розрахунковий рахунок Сторони 2 на протязі п`ятнадцяти банківських днів після надання рахунку.

Згідно п. 5.3. договору, на підставі розрахунків та/або показників засобів обліку електричної енергії оформлюється трьохсторонній акт актів прийому-передачі обсягів спожитої за відповідний розрахунковий період електроенергії.

Пунктом 8.1. встановлено, що договір набуває чинності з дати його підписання та діє до 31 грудня 2023 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення, а також, що сторонами досягнуто згоди, що в силу положень частини 3 статті 631 Цивільного кодексу України, умови цього Договору застосовуються до відносин, які склалися між Сторонами до дати його укладення, а саме: з 03 березня 2023 року.

Додатковою угодою № 1 від 14.12.2023 сторони погодили, уу зв`язку із збільшенням обсягів споживання збільшити суму договору до 335 899,09 грн., в т.ч. ПДВ 53 276,29 грн.

Позивачем в період з 03.03.2023 по 31.12.2023р. включно надавалися послуги по забезпеченню військової частини електроенергією. За вказаний період військовою частиною спожито 186646 кВт електроенергії на загальну суму 1140549,80 грн. з врахуванням ПДВ, з яких станом на дату подання позову сплачено 335899,09 грн.

За період з 03.03.2023 по 30.09.2023 факт забезпечення військової частини електроенергією підтверджується щомісячно оформленими відповідно до умов Договору 1 Актами приймання-передачі енергопослуг: за березень 2023р. - 5717 кВт на суму 32888,62 грн. Акт приймання-передачі енергопослуг від 22.09.2023р. №03-П2; за квітень 2023р. - 14280 кВт на суму 83133,25 грн. Акт приймання-передачі енергопослуг від 22.08.2023р. №04-П2; за травень 2023р. - 9260 кВт на суму 49179,83 грн. Акт приймання-передачі енергопослуг від 22.08.2023р. №05-П2; за червень 2023р. - 6068 кВт на суму 29175,84 грн. Акт приймання-передачі енергопослуг від 22.09.2023р. №06-П2; за липень 2023р. - 5635 кВт на суму 29030,96 грн. Акт приймання-передачі енергопослуг від 22.09.2023р. №07-П2; за серпень 2023р. - 7678 кВт на суму 45518,22 грн. Акт приймання-передачі енергопослуг від 22.09.2023р. №08-П2; за вересень 2023р. - 11262 кВт на суму 66972,37 грн. Акт приймання-передачі енергопослуг від 22.09.2023р. №09-П2, всього 59900 кВт на суму 335899,09 грн.

Позивач вказує, що зазначена сума оплачена відповідачем в повному обсязі.

За період з 01.10.2023 по 31.12.2023 обсяги фактично спожитої електричної енергії військовою частиною підтверджуються оформленими належним чином відповідними Актами приймання-передачі обсягів енергопослуг та складають: за жовтень 2023р. - 30213 кВт на суму 188186,87 грн. (Акт приймання-передачі обсягів енергопослуг №10-П2, рахунок №235 від 31.10.2023р.), за листопад 2023р. - 48559 кВт на суму 307635,44 грн. (акт приймання-передачі обсягів енергопослуг від 22.11.2023Р. №11-П2, рахунок №291 від 30.11.2023р.), за грудень 2023р. - 47974 кВт на суму 308828,40 грн. (акт приймання-передачі обсягів енергопослуг від 22.12.2023р. №12-П2, рахунок №329 від 31.12.2023р.). всього 126746 кВт на суму 804 650,71 грн.

З метою недопущення відключення електричної енергії, Позивач за власний рахунок здійснив оплату енергопослуг постачальній організації, які фактично спожиті військовою частиною.

Пунктом 9.4 Договору 1 встановлено: внесення змін у договір оформлюється додатковою угодою, яка є невід`ємною частиною договору.

Оскільки військова частина фактично продовжувала споживати електроенергію після 30.09.2023р., Позивачем було направлено Відповідачу листом вих. №405/786 від 20.12.2023 проект Додаткової угоди №2, якою було збільшено суму Договору 1 на суму спожитої електроенергії у жовтні та листопаді 2023р., проект Акту приймання-передачі енергопослуг №11-П2 та рахунок №291 за листопад 2023р.

Проект Акту приймання-передачі енергопослуг №10-П2 та рахунок №235 за жовтень 2023р. направлені вих.№405/769 від 17.11.2023р. Повідомлення про вручення від 20.11.2023р.

Крім того, за вих. №В/06 від 12.01.2024 було направлено проект Додаткової угоди №3, якою було збільшено суму Договору 1 на суму спожитої військовою частиною електроенергії у грудні 2023р., проект Акту приймання-передачі енергопослуг за грудень 2023р. та рахунок №329 від 31.12.2023р.

Позивач за вих. №405/126 від 16.02.2024р. та №405/221 від 26.03.2024р. письмово звертався до Відповідача щодо необхідності погодження наданих документів та погашення заборгованості.

Відповідач, незважаючи на те, що обсяг споживання підтверджений військовою частиною, як того вимагають умови Договору, Додаткові угоди №2 та №3 щодо збільшення суми Договору 1, Акти приймання-передачі енергопослуг за жовтень, листопад та грудень 2023р. належним чином не оформив та жодної відповіді Позивачу про підстави їх не підписання не направив.

Пунктом 2.3.3 Договору 1 встановлено термін оплати за договором протягом 15 (п`ятнадцяти) банківських днів після отримання від Позивача Акту приймання-передачі обсягів електроенергії та надання рахунку. Спожитий обсяг електроенергії, згідно умов пункту 2.3 Договору, підтверджений командиром військової частини шляхом підписання вищезазначених Актів та рахунки Відповідачу надано, термін оплати закінчився.

Пунктом 2.3.2 Договору 1 встановлено: відшкодування витрат за спожиту електричну енергію Відповідач зобов`язаний здійснювати відповідно до показників встановлених засобів обліку та наданих Позивачем рахунків та Актів приймання-передачі.

Позивач зазначає, що рахунки та Акти надані за вих. №405/769 від 17.11.2023р., вих. №405/786 від 20.12.2023р. та вих. №В/06 від 12.01.2024р.

Позивач зазначає, що сума в розмірі 804 650,71 грн. за спожиту в жовтні, листопаді та грудні 2023р. електроенергію, станом на дату подання позову, Відповідачем не оплачена.

Отже, за період з 01 жовтня по 31 грудня 2023 року Відповідачем фактично спожито 126746 кВт на загальну суму 804 650,71 грн., оплату яких Відповідач не здійснив.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем складає 804 650,71 грн

Позивач звернувся до Відповідача з Вимогою вих. №405/286 18.04.2024 про погодження актів приймання передачі та погашення заборгованості в розмірі 804 650,71 грн., яку відповідач отримав 24.04.2024, про що свідчить відмітка в нижньому правому кутку першого аркуша вимоги (а.с. 55-56).

Крім того, Позивач повторно звертався до Відповідача з Вимогою вих. №405/705 17.06.2024 про погодження актів приймання передачі та погашення заборгованості в розмірі 804 650,71 грн., яку відповідач отримав 18.04.2024, про що свідчить відмітка в нижньому правому кутку першого аркуша вимоги (а.с. 57-58).

Відповідач відповіді на претензії не надав, заборгованість не сплатив.

Зазначені обставини стали підставою для звернення до суду.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з таких підстав.

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частинами 3 та 7 ст. 180 Господарського кодексу України передбачено, що при укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору. На зобов`язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Частиною 3 ст. 631 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.

Відповідно до статті 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею ч. 1 ст. 530 ЦК України встановлено: якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з приписами частин 1 і 7 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору; а одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається крім випадків, передбачених законом.

Статтею 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що житлово-комунальні послуги є результатом господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Предмет регулювання даного Закону поширює свою дію до Предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та управління побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках.

Таким чином послуги з постачання електричної енергії є комунальними послугами.

Позивачем неодноразово були направлені вимоги з пропозицією погасити суму заборгованості за спожиті комунальні послуги відповідно до договору від 06.08.2023 №114юр у добровільному порядку, а також акти приймання передачі обсягів спожитої електричної енергії та рахунки

Крім того, п.п. 2.3.2. договору чітко встановлено обов`язок відповідача витрати на спожиту електричну енергію відповідно до показників встановлених засобів обліку та наданих позивачем рахунків та актів приймання-передачі.

Так, матеріали справи містять акти приймання передачі обсягів енергопослуг, підписані позивачем та та стороною 2 за договором №99юр від 06.03.2023. (а.с. 41,43, 45).

З огляду на вкладене, суд дійшов висновку, що загальний розмір вартості електричної енергії, що підлягає відшкодуванню відповідачем складає 804 650,71 грн.

Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи вищевикладені обставини, судом встановлено, що у відповідача наявний обов`язок щодо відшкодування вартості витрат за спожиту електричну енергію позивачу по договору № 114юр від 16.08.2023 на загальну суму 804 650,71 грн.

Доказів оплати відшкодування вартості витрат за спожиту електричну енергію позивачу по договору № 114юр від 16.08.2023 на загальну суму 804 650,71 грн. матеріали справи не містять.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо обґрунтування кожного доказу суд зазначає наступне.

Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.

Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.

Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.

На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.

СУДОВІ ВИТРАТИ

За змістом статті 129 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи здійснюється розподіл судових витрат.

З урахуванням положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

Позов Державного підприємства "Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод ім. О. М. Макарова", в особі Павлоградського механічного заводу Державного підприємства "Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова"

до Дніпровського квартирного-експлуатаційного управління про стягнення заборгованості в розмірі 35 328,97 грн. - задовольнити.

Стягнути з Дніпровського квартирно-експлуатаційного управління (49005, м.Дніпро, вул.Феодосіївська, будинок 13, код ЄДРПОУ 08004581) на користь Державного підприємства "Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод ім. О. М. Макарова" (49008, м. Дніпро, вул.. Криворізька, буд. 1, код ЄДРПОУ 14308368) в особі Павлоградського механічного заводу Державного підприємства "Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова" (51413, Дніпропетровська область, м. Павлоград, Вул. Корольова Сергія, буд. 10, код ЄДРПОУ 14310170) заборгованість у розмірі 804 650,71 грн., судовий збір у розмірі 12 069,76 грн., про що видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано -12.11.2024.

Суддя Н.Г. Назаренко