Рішення

від 29.10.2024 по справі 908/230/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 4/7/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.10.2024 Справа № 908/230/23

м.Запоріжжя Запорізької області

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄПК УКРАЇНА», ідентифікаційний код юридичної особи (ЄДРПОУ) 39025614, (юридична адреса: Україна, 69014, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Олексія Поради, буд. 52; адреса для листування: Україна, 69002, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Гоголя, буд. 94/3)

до відповідача Акціонерного товариства «Степногорський підшипниковий завод», бізнес-ідентифікаційний номер (БІН) 990640000283 С10Е0F9, (Республіка Казахстан, 021500, Акмолинська область, м. Степногорськ, промислова зона 2, будівля № 1/1)

про стягнення суми 383794,16 доларів США

Суддя Зінченко Н.Г.

при секретарі судового засідання Батрак М.В.

За участю представників сторін:

від позивача Гусельников М.О., на підставі Ордеру на надання правничої (правової) допомоги серія АР № 1204474 від 28.10.2024;

від відповідача не з`явився;

20.01.2023 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява вих. № б/н від 19.01.2023 (вх. № 247/08-07/23 від 20.01.2023) Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄПК УКРАЇНА», м. Запоріжжя до Акціонерного товариства «Степногорський підшипниковий завод», Республіка Казахстан, Акмолинська область, м. Степногорськ про стягнення 383 794,16 доларів США заборгованості по контракту № 155 від 12.04.2022.

Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.01.2023 справу № 908/230/23 за вищевказаною позовною заявою розподілено судді Зінченко Н.Г.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 25.01.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/230/23 та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, справі присвоєно номер провадження справи 4/7/23, підготовче засідання призначено на 04.09.2023.

Цією ж ухвалою суду на підставі Інструкції про порядок виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень (зареєстрована в Міністерстві юстиції України 02.07.2008 за №573/15264) суд звернувся для надання правової допомоги шляхом направлення доручення про вручення документів Міністерству юстиції України через Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Одеса) для їх подальшого спрямування до установи юстиції Республіки Казахстан та вручення резиденту Республіки Казахстан Акціонерному товариству «Степногорський підшипниковий завод» з метою належного повідомлення його про дату, час та місце слухання справи. Також згідно п. 4 ч. 1 ст. 228 ГПК України провадження у справі № 908/230/23 зупинялося до 03.09.2023 у зв`язку зі зверненням господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до компетентного органу іноземної держави.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 04.09.2023 відкладено підготовче засідання на 04.10.2023.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 04.10.2023 відкладено підготовче засідання до 30.10.2023.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 30.10.2023 закрито підготовче провадження у справі № 908/230/23 та призначено справу до розгляду по суті на 10.07.2024. Зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю «ЄПК УКРАЇНА» надати суду офіційний (нотаріально посвідчений) переклад на казахську або російську мову ухвали суду від 30.10.2023 про закриття підготовчого провадження у справі № 908/230/23 та доручення про вручення документів.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 10.07.2024 у зв`язку із неявкою сторін розгляд справи відкладався до 29.10.2024.

В судове засідання 29.10.2024 з`явився представник позивача, судове засідання проводилося в режимі відеоконференції з використанням системи відеоконференцзв`язку vkz.court.gov.ua.

Представник позивача приймав участь в судовому засіданні 29.10.2024 безпосередньо в залі судових засідань господарського суду Запорізької області.

Відповідач в судове засідання 29.10.2024 не з`явився, про поважність причин неявки суд завчасно не повідомив.

25.10.2024 від Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на адресу суду надійшло повідомлення, що у зв`язку із припиненням для України з 29.12.2023 дії Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року, доручення суду про вручення Акціонерному товариству «Степногорський підшипниковий завод» ухвали суду по справі від 10.07.2024 з усім пакетом документів не здійснено, рекомендовано здійснювати направлення судових документів напряму уповноваженому органу Республіки Казахстан.

Суд заслухав думку представника позивача з приводу можливості розгляду справи по суті в судовому засіданні 29.10.2024 за відсутністю уповноваженого представника відповідача.

Представник позивача вважає за можливе розглядати справу по суті в судовому засіданні за відсутністю відповідача.

У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Згідно з ч. 1 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Дослідивши матеріали справи № 908/230/23, з огляду на наявність в матеріалах справи належних доказів повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі № 908/230/23 та про подальший хід розгляду справи, обізнаність відповідача зі змістом позовних вимог, суд не вбачає підстав для відкладення судового засідання та вирішив за можливе розглядати справу по суті в судовому засіданні 29.10.2024 за відсутності відповідача, оскільки його неявка не перешкоджає вирішенню спору по суті.

Також судом враховано, що обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України»).

Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі «Красношапка проти України», від 02.12.2010 «Шульга проти України», від 21.10.2010 «Білий проти України»).

В судовому засіданні 29.10.2024 справу розглянуто, на підставі ст. 240 ГПК України судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до ст. 219 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та долучених судом до матеріалів справи.

Заявлені позивачем вимоги викладені в позовній заяві та обґрунтовані посиланням на приписи ст., ст. 525, 526, 530, 610, 612, 625, 629, 692 ЦК України, ст., ст. 173, 174,3 193 ГК України, ст., ст. 4-1, 33, 43, 76 Закону України «Про міжнародне приватне право», ст., ст. 3, 366 ГПК України. Мотивуючи заявлені вимоги позивач зазначає, що через порушення відповідачем умов укладеного між сторонами контракту № 155 від 12.04.2022 щодо поставки товару підшипникової продукції згідно специфікації до контракту та положень чинного законодавства в частині оплати за поставлений товар у відповідача утворилася заборгованість в розмірі 383 794,16 доларів США. Враховуючи викладене, позивач просить суд позов задовольнити повністю та стягнути з відповідача на його користь 383 794,16 доларів США заборгованості по контракту № 155 від 12.04.2022. Також позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь витрати зі сплати судового збору в розмірі 210 522,24 грн.

Відповідачем на підставі ст. 165 ГПК України надано суду Відзив на позовну заяву вих. № 14/23-3485 від 02.08.2023 (вх. № 19257/08-08/23 від 08.09.2023), в якому відповідач не заперечив проти факту укладення між сторонами контракту № 155 від 12.04.2022 щодо поставки підшипникової продукції, на підставі якого відповідач отримав від позивача продукції на загальну суму 384 794,16 доларів США. За отриману продукцію відповідач розрахувався частково в розмірі 1 000,00 доларів США. Також відповідач не заперечив, що має заборгованість перед позивачем в розмірі 383 794,16 доларів США. Решту суми заборгованості відповідач не може погасити позивачу, оскільки банківськими установами Республіки Казахстан не здійснюється банківські операції відносно України. На підставі зазначеного, відповідач просить суд в позові відмовити.

Позивач на підставі ст. 166 ГПК України надав Відповідь на відзив вих. № б/н від 06.10.2023 (вх. № 21639/08-08/23 від 11.10.2023), в якій підтримав заявлені позовні вимоги з раніше наведених у позові фактичні обставини справи та нормативних посилань. Також позивач просить суд зауважити, що відповідачем у відзиві на позовну заяву не наведено жодного обґрунтованого заперечення на позов, проти заявленої до стягнення суми боргу відповідачем також не надано заперечень або свого контррозрахунку. Таким чином, позивач вважає наявними підстави для задоволення позовних вимог.

Відповідач процесуальним правом подання заперечень на відповідь на відзив не скористався, відповідний процесуальний документ суду не надав.

За приписами ст. 12 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судочинство і діловодство в судах України провадиться державною мовою. Суди забезпечують рівність прав громадян у судовому процесі за мовною ознакою. Суди використовують державну мову в процесі судочинства та гарантують право громадян на використання ними в судовому процесі рідної мови або мови, якою вони володіють.

Відповідно до ст. 10 Конституції України держаною мовою в України є українська мова.

Враховуючи вищевикладене судовий акт складено державною мовою.

Розглянувши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд

УСТАНОВИВ

12.04.2022 Товариством з обмеженою відповідальністю «ЄПК УКРАЇНА», (резидент України, Продавець, позивач у справі) та Акціонерним товариством «ЄПК Степногорськ» (резидент Республіки Казахстан, Покупець) укладено Контракт № 155 (далі за текстом Контракт), відповідно до умов якого Продавець зобов`язався передати у власність Покупця товар в кількості та в асортименті, згідно Специфікації до цього Контракту, а Покупець зобов`язався прийняти товар та оплатити його. (п. 1.1 Контракту)

Відповідно до преамбули Контракту під товаром у цьому Контракті розуміється підшипникова продукція.

До Контракту № 155 від 12.04.2022 сторонами укладено ряд додаткових угод.

Так, Додатковою угодою № 3 від 01.11.2022 внесено відповідні зміни до Контракту у зв`язку із перейменуванням з 01.11.2022 Акціонерне товариство «ЄПК Степногорськ» на Акціонерне товариство «Степногорський підшипниковий завод» (відповідач у справі).

За змістом пункту 12.5 Контракт вступає в силу з дати його укладення і діє до 31.12.2022. Сторони не звільняються від зобов`язань, що випливають з операцій, які вчинені до завершення строку Контракту, зокрема щодо врегулювання розрахунків за проданий товар і по рекламаціям.

Сторонами доказів розірвання, припинення чи визнання недійним Контракту суду не надано.

Відповідно до умов., п. 1.2, 3.4 Контракту загальні умови поставки визначаються Контрактом, конкретні умови поставки певної партії товару визначаються сторонами в Специфікаціях, що укладені по формі згідно додатку № 1 до цього Контракту і є невід`ємною частиною Контракту. Строк поставки (відвантаження) товару визначається згідно з умовам поставки, обумовленими в Специфікації.

Умовами розділу 2 «Ціна і загальна вартість» Контракту визначено, що валюта ціни Долар США. Валюта платежу Долар США, код валюти ціни 840. Код валюти платежу 840. (п. 2.1 Контракту) Загальна вартість цього Контракту становить 2 000 000,00 доларів США (п. 2.3 Контракту в редакції Додаткової угоди № 2 від 11.05.2022)

В пунктах 3.1-3.3 Контракту сторонами погоджено умови поставки DAP-Лодзь (Польща). Продавець здійснює відвантаження партій товару згідно підписаним сторонами Специфікаціям. Зобов`язання Продавця по відвантаженню товару за кожною конкретною Специфікацією вважаються виконаними, якщо таке відвантаження фактично виконане. Допускається поставка частинами згідно строків поставки, що вказані в Специфікаціях до Контракту.

При виконанні цього Контракту мають силу умови поставки в міжнародній торгівлі Інкотермс-2010. (п. 12.1 Контракту)

Умовами п. 6.1 Контракту в редакції Додаткової угоди № 4 від 19.01.2023 визначено, що Покупець зобов`язаний провести оплату кожної окремої партії товару протягом 180 днів від дня митного оформлення товару, який експортується через кордон України.

Покупець здійснює платежі за товар на рахунок Продавця через банк і через кореспондентські рахунки, які зазначені в цьому контракті в розділі «Реквізити сторін» - «Банк Продавця». (п. 6.2 Контракту)

В пункті 8.1 Контракту встановлено, що Продавець зобов`язаний сповістити Покупця по телеграфу або по телефону про проведене відвантаження товару протягом 24 годин. В повідомленні зазначаються дата відвантаження, номер Контракту, номер транспортного документа. При відвантаженні товару Продавець зобов`язаний надати Покупцю наступні документи: а) товарно-транспортну накладну, виписану на ім`я Покупця в 2-х примірниках; в) рахунок-фактуру в 1-у примірнику; с) пакувальний лист в 1-у примірнику; d) CMR в 1-у примірнику; e) сертифікат походження (СТ-1) в 1-у примірнику; f) експортну декларацію в 1-у примірнику.

Згідно з розділом 11 «Вирішення спорів» Контракту (п. 11.1 в редакції Додаткової угоди № 4 від 19.01.2023) всі спори та розбіжності, що виникають за цим Контрактом або у зв`язку із ним, в тому числі, що стосуються його укладення, тлумачення, виконання, порушення, припинення або недійсності, підлягають вирішенню в Господарському суді Запорізької області (69001, Україна, м. Запоріжжя, вулиця Гетьманська, 4) за місцем знаходження Продавця у відповідності з українським законодавством. Зазначений пункт Контракту у розумінні статті 4-1 Закону України «Про міжнародне приватне право» є письмовою угодою сторін Контракту про підсудність справ за їх участю і розповсюджує свою дію на будь-які відносини сторін по цьому Контракту. Сторони також погодили, що в процесі судового провадження можуть використовуватися українська або російська мови за вибором позивача і сторони підтверджують розуміння української мови, не вимагають перекладу процесуальних документів і інших документів на інші мови, а також залучення перекладача.

Відповідно до п. 12.6 Контракту в редакції Додаткової угоди № 4 від 19.01.2023 правом, що регулює цей Контракт, є матеріальне і процесуальне право України (країни Продавця), норми якого зобов`язуються дотримуватися сторони Контракту.

Як з`ясовано судом, на виконання умов Контракту № 155 від 12.04.2022 сторонами погоджена і підписана Специфікація № 1 від 12.04.2022, якою сторони погодили тип товару, кількість товару, ціну товару в доларах США та загальну вартість товару в доларах США. Зокрема, обумовили поставку товару на загальну вартість 605 243,69 доларів США. Строк поставки: квітень травень 2022 року. Умови поставки: DAP-Лодзь. Продавець: Товариство з обмеженою відповідальністю «ЄПК УКРАЇНА» (Запоріжжя, України). Покупець: Акціонерне товариство «ЄПК Степногорськ». Вантажоотримувач: Акціонерне товариство «ЄПК Степногорськ». Місце вивантаження: P.U. HATRANS Sp. z o.o, ul. Traktorowa 196, 91-218 Lodz, Poland.

У зв`язку із укладенням Додаткової угоди № 2 від 11.05.2022 до Контракту сторони уклали Специфікацію № 2 від 11.05.2022, якою збільшили загальну вартість товару. Зокрема, обумовили поставку товару на загальну вартість 660 319,81 долар США, а строк поставки визначили: травень червень 2022 року. Інші умови поставки залишилися згідно Специфікації № 1 від 12.04.2022.

Матеріали справи свідчать, що позивач належним чином виконав свої зобов`язання за Договором, а саме здійснив поставку відповідачу обумовленого Контрактом № 155 від 12.04.2022 товару на загальну суму 384 794,16 доларів США, про що оформлено наступні документи:

- позивачем складено інвойс (invoice) № 12 від 09.06.2022 на поставку підшипникової продукції на суму 97 209,05 доларів США на умовах поставки DAP-Лодзь. Покупець: Акціонерне товариство «ЄПК Степногорськ». Місце вивантаження: P.U. HATRANS Sp. z o.o, ul. Traktorowa 196, 91-218 Lodz, Poland;

- позивачем складено інвойс (invoice) № 13 від 23.06.2022 на поставку підшипникової продукції на суму 143 588,11 доларів США на умовах поставки DAP-Лодзь. Покупець: Акціонерне товариство «ЄПК Степногорськ». Місце вивантаження: P.U. HATRANS Sp. z o.o, ul. Traktorowa 196, 91-218 Lodz, Poland;

- позивачем складено інвойс (invoice) № 14 від 14.07.2022 на поставку підшипникової продукції на суму 143 997,00 доларів США на умовах поставки DAP-Лодзь. Покупець: Акціонерне товариство «ЄПК Степногорськ». Місце вивантаження: P.U. HATRANS Sp. z o.o, ul. Traktorowa 196, 91-218 Lodz, Poland.

На кожну партію поставленого товару позивачем складений пакувальний лист, зокрема, № 12 від 13.06.2022, № 13 від 23.06.2022 і № 14 від 15.07.2022.

Відповідно до положень п. 8.1 Контракту і умов поставки DAP-Лодзь (Польща) позивач 13.06.2022 здійснив відвантаження відповідачу товару за invoice № 12 від 09.06.2022 на суму 97 209,05 доларів США, що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR) № 419838 від 13.06.2022, вантажною митною декларацією № UA112080/2022/006146 від 13.06.2022, а також довіреністю № 757 від 08.06.2022 про отримання товару; 23.06.2022 позивач здійснив відвантаження відповідачу товару за invoice № 13 від 23.06.2022 на суму 143 588,11 доларів США, що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR) № 354921 від 23.06.2022, вантажною митною декларацією № UA112080/2022/006548 від 23.06.2022, а також довіреністю № 756 від 08.06.2022 про отримання товару; 18.07.2022 позивач здійснив відвантаження відповідачу товару за invoice № 14 від 14.07.2022 на суму 143 997,00 доларів США, що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR) № 419839 від 18.07.2022, вантажною митною декларацією № UA11200/2022/007513 від 18.07.2022, а також довіреністю № 810 від 22.07.2022 про отримання товару.

Також в матеріалах справи наявні податкові накладні № 2 від 13.06.2022, № 4 від 23.06.2022 і № 8 від 18.07.2022, які складені позивачем за кожним фактом поставки товару та зареєстровані належним чином в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідач претензій щодо поставленого товару позивачу не пред`являв.

Доказів щодо не поставки або неповної поставки Продавцем товару згідно Контракту № 155 від 12.04.2022 відповідач суду не подав.

Отже, як вбачається з матеріалів справи, факт поставки позивачем відповідачу товару згідно умов Контракту підтверджується міжнародними товарно-транспортними накладними (CMR) № 419838 від 13.06.2022, № 354921 від 23.06.2022 і № 419839 від 18.07.2022, а також вантажними митними деклараціями № UA112080/2022/006146 від 13.06.2022, № UA112080/2022/006548 від 23.06.2022 і № UA11200/2022/007513 від 18.07.2022.

Таким чином, позивач взяті на себе зобов`язання згідно умов Контракту виконав у повному обсязі та належним чином.

Загальна сума поставки за Контрактом згідно invoice № 12 від 09.06.2022, № 13 від 23.06.2022 і № 14 від 14.07.2022 склала 384 794,16 доларів США.

Як вже зазначалося раніше, відповідно до п. 6.1 Контракту в редакції Додаткової угоди № 4 від 19.01.2023 відповідач був зобов`язаний провести оплату кожної окремої партії товару протягом 180 днів від дня митного оформлення товару.

Враховуючи вказані умови Контракту за товар, поставлений згідно invoice № 12 від 09.06.2022 і вантажної митної декларації № UA112080/2022/006146 від 13.06.2022, відповідач мав розрахуватися у строк до 09.12.2022 включно; за товар, поставлений згідно invoice № 13 від 23.06.2022 і вантажної митної декларації № UA112080/2022/006548 від 23.06.2022, у строк до 19.12.2022 включно; за товар, поставлений згідно invoice № 14 від 14.07.2022 і вантажної митної декларації № UA11200/2022/007513 від 18.07.2022 у строк до 13.01.2023 включно.

Позивач стверджує, що відповідач за отриманий на підставі Контракту № 155 від 12.04.2022 товар на загальну суму 384 794,16 доларів США у визначені сторонами строки не розрахувався. Відповідачем здійснена часткова оплата отриманого товару в сумі 1 000,00 доларів США, що підтверджується наявною в матеріалах справи випискою АТ «ПУМБ» від 21.11.2022.

Таким чином, станом на час вирішення справи судом заборгованість відповідача перед позивачем за Контрактом № 155 від 12.04.2022 становить 383 794,16 доларів США.

У відзиві на позовну заяву, який залучений до матеріалів справи, відповідач підтвердив факт наявності заборгованості за Контрактом № 155 від 12.04.2022 в розмірі 383 794,16 доларів США.

Посилаючись на не виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань щодо оплати отриманого товару в сумі 383 794,16 доларів США, позивач звернувся з позовом у даній справі.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним вище обставинам, суд виходить з наступного.

Згідно з п., п. 1, 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про міжнародне приватне право» приватноправові відносини це відносини, які ґрунтуються на засадах юридичної рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності, суб`єктами яких є фізичні та юридичні особи.

Іноземний елемент - ознака, яка характеризує приватноправові відносини, що регулюються цим Законом, та виявляється в одній або кількох з таких форм: хоча б один учасник правовідносин є громадянином України, який проживає за межами України, іноземцем, особою без громадянства або іноземною юридичною особою; об`єкт правовідносин знаходиться на території іноземної держави; юридичний факт, який створює, змінює або припиняє правовідносини, мав чи має місце на території іноземної держави.

Матеріали справи свідчать, що між сторонами виникли приватноправові відносини з іноземним елементом.

Статтею 4 Закону України «Про міжнародне приватне право» передбачено, що право, яке підлягає застосуванню до приватноправових відносин з іноземним елементом, визначається згідно з колізійними нормами та іншими положеннями колізійного права цього Закону, інших законів, міжнародних договорів України.

У випадках, передбачених законом, учасники (учасник) правовідносин можуть самостійно здійснювати вибір права, що підлягає застосуванню до змісту правових відносин. Вибір права згідно з частиною першою цієї статті має бути явно вираженим або прямо випливати з дій сторін правочину, умов правочину чи обставин справи, які розглядаються в їх сукупності, якщо інше не передбачено законом (ч., ч. 1, 2 ст. 5 Закону України «Про міжнародне приватне право»).

Відповідно до ст. 43 Закону України «Про міжнародне приватне право» сторони договору згідно із статтями 5 та 10 цього Закону можуть обрати право, що застосовується до договору, крім випадків, коли вибір права прямо заборонено законами України.

Згідно з положеннями п. 1 ч. 1 ст. 76 Закону України «Про міжнародне приватне право» суди розглядають будь-які справи з іноземним елементом у таких випадках, зокрема, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону.

Контрактом № 155 від 12.04.2022 сторони домовились, що всі спори та розбіжності, що виникають за цим Контрактом або у зв`язку із ним, в тому числі, що стосуються його укладення, тлумачення, виконання, порушення, припинення або недійсності, підлягають вирішенню в Господарському суді Запорізької області (69001, Україна, м. Запоріжжя, вулиця Гетьманська, 4) за місцем знаходження Продавця у відповідності з українським законодавством. (п. 11.1 Контракту) Правом, що регулює цей Контракт, є матеріальне і процесуальне право України (країни Продавця), норми якого зобов`язуються дотримуватися сторони Контракту. (п. 12.6 Контракту в редакції Додаткової угоди № 4 від 19.01.2023)

Отже, Господарський суд Запорізької області є компетентним у розгляді даної справи, а спір підлягає вирішенню відповідно до вимог чинного законодавства України.

Відповідно до ст. 365 ГПК України іноземні особи мають такі самі процесуальні права та обов`язки, що і громадяни України та юридичні особи, створені за законодавством України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Підсудність справ за участю іноземних осіб визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. (ст. 366 ГПК України)

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Нормами статті ст. 193 ГК України встановлено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Аналогічні положення містять ст., ст. 525, 526 ЦК України, згідно яких зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами ст., ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 382 ГК України суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які зовнішньоекономічні договори (контракти), крім тих, укладення яких заборонено законодавством України.

Як вбачається з матеріалів справи правовідносини між сторонами виникли на підставі Контракту № 155 від 12.04.2022, який за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати. Покупець зобов`язаний сплатити повну ціну переданого товару.

Обставини справи свідчать, що предмет спору у даній справі становить заборгованість відповідача з оплати поставленого товару в розмірі 12210,00 євро, кінцевий строк оплати якого настав 24.09.2017.

В силу приписів ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідач доказів погашення заборгованості за Контрактом № 155 від 12.04.2022 в повному обсязі суду не надав, відповідні докази в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно із частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 ГПК України)

За змістом статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи зазначене, відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання за Контрактом на суму 383 794,16 доларів США.

Оцінивши представлені письмові докази в їх сукупності, враховуючи відсутність документів, які б спростовували позицію позивача, оскільки заборгованість відповідача перед позивачем в сумі 383 794,16 доларів США за поставлений товар станом на час прийняття рішення не погашена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, то позовні вимоги є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Доводи відповідача про неможливість погашення заборгованості за Контрактом № 155 від 12.04.2022 через те, що банківськими установами Республіки Казахстан не здійснюється банківські операції відносно України судом оцінюються критично.

Так, частина 2 статті 617 ЦК України передбачає, що відсутність у боржника необхідних коштів, не вважається обставиною, яка є підставою для звільнення боржника від відповідальності за порушення зобов`язання.

Крім того, згідно усталеної судової практики не вважаються такими, що звільняють від відповідальності, випадками, зокрема, недотримання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, необхідних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів. Це так звані фактори звичайного комерційного ризику, які не можуть бути підставою для звільнення від обов`язку виконати договір.

Згідно зі статтею 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.

Відповідно до вимог статті 192 ЦК України гривня є законним платіжним засобом на території України. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

За змістом статті 524 ЦК України грошовим визнається зобов`язання, виражене у грошовій одиниці України - гривні, проте в договорі сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Загальні положення виконання грошового зобов`язання закріплені у статті 533 ЦК України, зокрема: грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях; якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом; використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов`язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

При цьому правовий режим іноземної валюти на території України, хоча і пов`язується з певними обмеженнями в її використанні як платіжного засобу, тим не менше, не виключає здійснення платежів в іноземній валюті.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 761/12665/14-ц вказано, що суд встановлює, чи визначено зобов`язання в іноземній валюті, чи у гривні з визначенням грошового еквівалента в іноземній валюті. У разі визначення зобов`язання в іноземній валюті суд не вправі змінювати грошовий еквівалент зобов`язання і в резолютивній частині рішення має зазначити розмір і вид іноземної валюти, що підлягає стягненню. Гривневий еквівалент іноземної валюти, що підлягає стягненню, визначається за офіційним курсом НБУ на момент виконання грошового зобов`язання, яким є дата зарахування коштів на рахунок стягувача або видачі йому готівки.

У разі ухвалення судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті стягувачу має бути перерахована саме іноземна валюта, визначена судовим рішенням, а не її еквівалент у гривні. Перерахування суми у національній валюті України за офіційним курсом НБУ не вважається належним виконанням.

Аналіз зазначених норм матеріального права дає підстави для висновку, що судове рішення не може змінювати змісту договірного зобов`язання, яке існувало між сторонами. Тому, оскільки п. 2.1 Контракту сторони узгодили, що валютою платежу є долар США, стягненню з відповідача за судовим рішенням підлягає заборгованість в валюті Контракту, а саме 383 794,16 доларів США.

Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.

За змістом ст. 13 ГПК України встановлений такий принцип господарського судочинства як змагальність сторін, згідно з яким судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності.

Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 20.08.2020 у справі № 914/1680/18).

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом як у сукупності (в цілому), так і кожен доказ окремо, та відображено у судовому рішенні.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 ГПК України).

Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

В п. 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Федорченко та Лозенко проти України» від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

Відповідач належними доказами доводи позивача не спростував.

На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, доведеними, законними та такими, що підлягають задоволенню судом повністю.

Згідно зі ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача, оскільки спір доведено до суду з його вини.

При цьому, судові витрати на сплату судового збору стягуються в гривнях України, оскільки відповідно до приписів абз. 6 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовів, ціна яких визначається в іноземній валюті, судовий збір сплачується у гривнях з урахуванням офіційного курсу гривні до іноземної валюти, встановленого Національним банком України на день сплати.

Керуючись ст., ст. 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄПК УКРАЇНА», м. Запоріжжя до Акціонерного товариства «Степногорський підшипниковий завод», Республіка Казахстан, Акмолинська область, м. Степногорськ про стягнення 383794,16 доларів США заборгованості по контракту № 155 від 12.04.2022 задовольнити повністю.

2. Стягнути з Акціонерного товариства «Степногорський підшипниковий завод», (бізнес-ідентифікаційний номер (БІН) 990640000283, С10Е0F9, Республіка Казахстан, 021500, Акмолинська область, місто Степногорськ, промислова зона 2, будівля № 1/1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄПК УКРАЇНА», (юридична адреса: Україна, 69014, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Олексія Поради, буд. 52; ідентифікаційний код юридичної особи (ЄДРПОУ) 39025614) 383 794,16 доларів США (триста вісімдесят три тисячі сімсот дев`яносто чотири долари США 16 центів) заборгованості по контракту № 155 від 12.04.2022 та 210 522 (двісті десять тисяч п`ятсот двадцять дві) грн. 24 коп. судового збору. Видати наказ.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст. ст. 240, 241 ГПК України « 11» листопада 2024 р.

Суддя Н. Г. Зінченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Центрального апеляційного господарського суду, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.